КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2019 року № 320/1608/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області у видачі ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 13.07.1986 по 16.07.1986 без урахування нарахування та виплати додатково коштів за: одноразову виплату коштів в сумі 855 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб.; добові в сумі 14 крб.; за харчування 11 крб. 40 коп.

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму за роботу в зоні відчуження в період з 13.07.1986 по 16.07.1986, а саме: одноразову виплату коштів в сумі 855 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб.; добові в сумі 14 крб.; за харчування 11 крб. 40 коп.

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області видати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 13.07.1986 по 16.07.1986, з урахуванням виплат , а саме: одноразову виплату коштів в сумі 855 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премія за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб.; добові в сумі 14 крб.; за харчування 11 крб. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте, в порушення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ), постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР № 524-156 від 7 травня 1986 р., постанови Ради Міністрів СРСР № 665-195 від 5 червня 1986 р., наказів МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 р., від 26 травня 1986 р. № 0149 відповідач не провів правильно перерахунок заробітної плати для призначення пенсії, а здійснив його в заниженому розмірі, посилаючись на відсутність підстав. Вказані обставини, у свою чергу, призвели до суттєвого заниження розміру пенсії позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

25 квітня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву в якому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Стверджував, що грошове забезпечення позивача за період його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачено в повному обсязі. Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 № 090 не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати у вихідні, святкові та нічний час. Довідка про грошове забезпечення видана правильно та з урахуванням усіх сум, оскільки грошові винагороди, які отримував позивач в зоні відчуження, носили разовий характер та у довідку, видану на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, не включаються. Правових підстав для перерахунку заробітної плати та видачі нової довідки немає.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), йому присвоєно інвалідність ІІ групи (довічно) внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з чим він має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказане підтверджується копіями посвідчень серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с.21).

Позивач перебуває на обліку в Фастівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що у 1986 року позивач перебував на посаді старшини Фастівського МРВ УВС Київоблвиконкому, спеціальне звання старшина міліції та був направлений у період з 13 липня 1986 року по 16 липня 1986 року у відрядження у м. Чорнобиль, приймав участь у заходах із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою № 3320/109/12 від 15 листопада 2018 року, виданої ГУ МВС України в Київській області (а.с. 10).

Згідно довідки Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова і Фастівського району) ГУ МВС України в Київській області № 9988 від 28.12.2011 фактична заробітна плата ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження, із якої визначається пенсія складає 101 крб. 70 коп., з яких у період:

- з 13 по 14 серпня 1986 р. зона 2 дні, денна тарифна ставка 5,65 крб., кратність 4;

- з 15 по 16 вересня 1986 р. зона 2 дні, денна тарифна ставка 5,65 крб. кратність 3.

При цьому, збереження середньої заробітної плати за дні роботи в зоні відчуження 22,60 крб. (а.с.13)

Зі змісту вказаної довідки судом також встановлено, що премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (із зазначенням показника преміювання, розміру премії та підстави її виплати), а також інші доплати та надбавки (за роботу у нічний час, за класність тощо із зазначенням розміру та підстави виплати) до даної довідки органом держаної влади включені не були.

30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області із заявою про видачу довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із включенням до довідки виплати, які були передбачені на той час нормативно-правовими документами.

Листом від 29 листопада 2018 року № 29/Р-1253 Головне управління МВС в Київській області роз`яснило позивачу порядок нарахування грошового забезпечення в зоні відчуження та надіслало довідку про підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 15 листопада 2018 року № 3320/109/12 та завірені розрахункові листи нарахування грошового забезпечення за 1986 та 1992 роки. Також повідомило, що надати позивачу довідку про грошове забезпечення з урахуванням кратності неможливо, у зв`язку з тим, що у розрахункових листах за 1986 та 1992 роки відсутній запис про кратну виплату (а.с.8-9).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

У свою чергу, умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов`язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).

При цьому, базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України», закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України як такі, що не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, іншими нормативними актами не передбачені, відповідно вказаний Порядок є чинним.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» № 964-рс від 17 травня 1986 року було дозволено керівникам міністерств та відомств, що беруть участь в ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії здійснювати у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих на вказаних роботах в ІІІ зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі в порівнянні з установленими чинним законодавством нормами, в ІІ зоні небезпеки, в чотирьохкратному розмірі та І зоні в трьохкратному розмірі.

Розпорядженням РМ СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ, зайнятих на роботах по ЛНА на ЧАС було розповсюджено порядок та розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року № 964.

Водночас, постановою № 665-195 від 05.06.1986 була встановлена оплата праці працівників, зайнятих на роботах в 3, 2 та 1 зонах небезпеки, відповідно у 4-х, 3-х і 2-кратних розмірах (із врахуванням 100 % тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановлену по основному місцю роботи (п.1). Ця ж норма викладена також в п.1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7.

Позивач працював у першій та другій зонах небезпеки. Відповідачем вказаної обставини також не заперечується.

Як вбачається з довідки Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова і Фастівського району) ГУ МВС України в Київській області № 9988 від 28.12.2011 фактична заробітна плата ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження, із якої визначається пенсія складає 101 крб. 70 коп., з яких у період:

- з 13 по 14 серпня 1986 р. зона 2 дні, денна тарифна ставка 5,65 крб., кратність 4;

- з 15 по 16 вересня 1986 р. зона 2 дні, денна тарифна ставка 5,65 крб. кратність 3.

При цьому, збереження середньої заробітної плати за дні роботи в зоні відчуження 22,60 крб. (а.с.13)

Отже, розмір понад середньомісячну заробітну плату позивача виходячи з його тарифної ставки (окладу) було визначено у розмірі 5,65 крб.

Крім того, судом встановлено, що середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження визначено у розмірі 22,60 крб.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною четвертою статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Таким чином, право позивача на грошове забезпечення у підвищеному розмірі за період його роботи у зоні відчуження гарантоване державою шляхом видання нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року.

Після аварії на ЧАЕС 26.04.1986 Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України № 03-3/1652-018-2 від 13.04.2001 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" зазначено, що листом Держкомпраці УРСР № 10-769 від 13.06.1989 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "таємно" з низки нормативних актів, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Після зняття грифу "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати (грошового забезпечення) не були враховані вимоги нормативно-правових актів:

- розпорядження Ради Міністрів СРСР № 964 від 17.05.1986;

- постанови Ради Міністрів СРСР № 524-156 від 07.05.1986;

- розпорядження Ради Міністрів СРСР № 1031 від 23.05.1986;

- постанови Ради Міністрів СРСР № 655-195 від 05.06.1986;

- постанови Ради Міністрів УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу одноразову виплату коштів в сумі 855 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання, премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб., добових в сумі 14 крб. та витрат на харчування у розмірі 11 крб.40 коп., суд зазначає про таке.

Базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок № 524-156 від 07.05.1986 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції".

Так, пунктом 1 вказаної постанови було надано право керівникам підприємств та організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, по підвищеним на 100 процентів тарифним ставкам (відрядним розцінкам) та посадових окладах, конкретні розміри яких встановлюються з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт.

Абзацом другим цього пункту було передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів та окладів за спеціальним званням в подвійному розмірі.

Абзацом третім цього пункту було передбачено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови № 524-156 зазнали змін та уточнень.

Розпорядженням Ради міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» від 17 травня 1986 року № 964-рс визначено, що у тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації і в зв`язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського та начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб.

У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв`язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувалось виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладу за військовим або спеціальним званням (абзац перший).

На виконання розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс та від 23.05.1986 №1031рс, виданих з метою прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Міністерством внутрішніх справ СРСР видано наказ «Про додаткові виплати особовому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 26.05.1986 №0149 (далі - наказ МВС СРСР №0149).

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР №0149 наказано Міністру внутрішніх справ Української РСР, міністру внутрішніх справ Білоруської РСР, начальнику Управління внутрішніх військ МВС СРСР по Українській РСР і Молдавській РСР, командиру 43-конвойної дивізії МВС СРСР дозволяти за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці працівників, службовців, а також призваних на збори військовозобов`язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 вищевказаного наказу передбачалося, що у такому ж порядку і розмірах наказано виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, зайнятим на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - і окладів за військовим і спеціальним званням.

Відповідно до пункту 2 наказу МВС СРСР №0149 працівникам та службовцям, які отримали при виконанні завдань з ліквідації наслідків аварії на АЕС гранично допустиму дозу радіації і у зв`язку з цим не допущеним для подальшої роботи у вказаних в пункті 1 даного наказу зонах небезпеки, виплачувати одноразову винагороду в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам начальницького та рядового складу трьох місячних окладів грошового утримання за посадою і за військовим або спеціальним званням, прапорщикам мічманам, військовослужбовцям, особам рядового і молодшого начальницького складу 500 рублів, військовослужбовцям строкової служби 300 рублів.

З матеріалів справи слідує, що позивач мав звання «старшина міліції» та отримав дозу опромінення.

Відповідно до Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР 29 липня 1991 за № 114, посада старшина міліції віднесена до категорії «Молодший начальницький склад».

Суд зауважує, що основні дозові межі радіоактивного опромінення встановлені частиною першою статті 5 Закону України від 14.01.1998 №15/98-ВР "Про захист людини від іонізуючого випромінювання" (далі - Закон №15/98-ВР).

Згідно цієї норми основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Відповідно до примітки до частини першої статті 5 зазначеного закону №15/98-ВР 1 мілізіверт (мЗв) дорівнює 0,1 бера.

Таким чином, за наведених обставин та враховуючи приписи вказаного Розпорядження позивачу належить до виплати одноразова грошова винагорода (як особі, відноситься молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ), у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання по посаді і спеціальному званню, що становить 855 крб. (посадовий оклад - 175 крб., звання - 110 крб. (175+110) х 3 = 855 крб.)

Суд також звертає увагу, що відповідно до приписів наказу Управління ВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів від 29 жовтня 1986 року № 440 «Про виплату одноразової винагороди особовому складу Прип`ятського МВВС, які брали участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» начальнику ФПО УВС було наказано до 156 листопада цього року забезпечити нарахування і виплату одноразової винагороди особовому складу Прип`ятського МВВС, які брали участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За наведених обставин та враховуючи, що позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 855 крб., проте вказана сума коштів всупереч вимогам чинного законодавства не була виплачена останньому, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та зобов`язання Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на його користь недоплачену суму грошової винагороди у розмірі 855 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання під час виконання робіт у зоні небезпечності.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому премію в розмірі 500 крб. за роботу в зоні відчуження в, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи своє право на отримання премії посилається на Розпорядження Ради міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» від 17 травня 1986 року № 964-рс.

Водночас, вказаною нормою законодавства, не передбачено права щодо здійснення відповідних виплат.

У свою чергу, суд зазначає, що у пункті 3 Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища», вирішено виділяти в розпорядження міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо беруть участь в роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти. Розмір премії не повинен перевищувати 400 крб. на місяць (понад встановлені максимальні розміри премії).

Отже, з наведеного вбачається, що позивач, виконуючи роботу в зоні відчуження в період з 13 по 16 липня 1986 року мав право на отримання премії.

Разом з цим, судом встановлено, що вказане грошове забезпечення взагалі не було нараховано ОСОБА_1 .

При цьому, доводи відповідача про те, підстав для виплати позивачу премії за період виконання робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, після його повернення із зони відчуження не було, оскільки щомісячне преміювання осіб рядового та начальницького складу (підрозділів) внутрішніх справ до відрядження не здійснювалось, не приймаються судом до уваги. Зокрема, відповідні кошти (у розмірі 1 млн. рублів на місяць до повного завершення цих робіт) на виплату премій виділялись державою на виконання Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» та повинні були бути використані за призначенням незалежно від того, чи виплачувались премії працівникам, які безпосередньо брали участь в роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС за їх основним місцем роботи.

Суд також звертає увагу, що у Постанові Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 зазначено, що витрати, пов`язані з відрядженням всіх працівників, виробляються понад ліміти на службові відрядження і не обмежуються граничними асигнуваннями на ці цілі.

Крім того, суд зауважує, що відповідач стверджуючи про відсутність підстав для виплати позивачу премії посилається виключно на відсутність преміювання осіб рядового та начальницького складу (підрозділів) внутрішніх справ до відрядження, тобто, наявність права позивача на отримання відповідної премії за роботу в зоні відчуження відповідачем фактично визнається.

Таким чином, оскільки позивач мав право на отримання премії за виконання робіт пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, проте зазначена грошова винагорода не була нарахована та виплачена позивачу, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за роботу в зоні відчуження в період з 13 по 16 липня 1986 року у розмірі 400 крб.

В той же час, оскільки законодавство про оплату праці осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не передбачало нарахування та виплату премії у розмірі, що перевищує 400 крб., то й підстав для задоволення позову про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі, що перевищує 400 крб. за роботу в зоні відчуження, немає, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити у задоволенні позову.

Щодо наявності підстав для донарахування позивачу добових та витрат за харчування суд зазначає, що згідно з абзацом третім пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ Української РСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" було постановлено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому і рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові і забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

Відповідно до умов підпункту 2 пункту 1 постанови Ради Міністрів України РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, які зайняті на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища» міністерствам і відомствам дозволялось виплачувати працівникам, у тому числі військовослужбовцям військових частин і органів КДБ СРСР, військовозобов`язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища, добові в розмірі 3,50 крб. та забезпечувати їх безкоштовними трьохразовим гарячим харчуванням (із розрахунку 2,85 крб. на добу) і безкоштовним житлом.

Водночас, як встановлено судом, кошти на харчування та добові позивачу, всупереч наявного у нього права на їх отримання, не нараховувались і не виплачувались.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу зазначені суми коштів у розмірі 14крб. (добові) та 11 крб.40 коп. (харчування).

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначені кошти у розмірі 14,00 крб. (добові) та 11,40 крб. (кошти на харчування).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на його користь недоплачену суму за роботу у зоні небезпечності в період з 13.07.1986 по 16.07.1986 підлягають задоволенню частково, а саме в частині нарахування та виплати позивачу: одноразової виплати коштів в сумі 855 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премії в розмірі 400 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 13 по 16 липня 1986, добові в сумі 14 крб. та витрати на харчування у сумі 11 крб.40 коп., що разом складає 1280 крб. 40 коп.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 нову довідку встановленого зразка про грошове забезпечення з урахуванням вищезазначених виплат для подачі до Фастівського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Київській області для перерахунку пенсії, суд зазначає про таке.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства.

Згідно листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року №224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У свою чергу, постановою КМУ від 25 березня 2011 року № 112 затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В пункті 6 Порядку зазначено, що в усіх випадках, премія, передбачена пунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207-7 (не більше як 400 крб. на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганню забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

З огляду на зазначені норми законодавства, а також викладені у даному рішенні висновки суду, позивачу повинен бути проведений розрахунок грошового забезпечення із урахуванням раніше визначеного грошового забезпечення, а також з урахуванням премії 400 крб. і грошової винагороди за отриману допустиму дозу радіації в розмірі 855 крб., а також добових в сумі 14 карбованців та грошового забезпечення на харчування у розмірі 11,40 крб.

З 1 січня 2012 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою проведено перерахунок пенсії чорнобильцям, виходячи із розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Отже, наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда із захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, держава взяла на себе публічне зобов`язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв`язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов`язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з частиною 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, визначений механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 № 122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Згідно статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період надаються підприємствами, установами та організаціями за основним місцем роботи працівників або їх правонаступниками.

Таким чином, з метою належного виконання прийнятого судом рішення, уникнення будь-яких перешкод в отриманні позивачем вказаної довідки та відновлення його порушеного права, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Київській області включити в довідку про його заробітну плату за період з 13.07.1986 по 16.07.1986 всі належні позивачу та вказані в даному судовому рішенні виплати та видати йому нову довідку про перераховане грошове забезпечення відповідно зразку довідки, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 року за №536 встановленого зразка.

В той же час, оскільки законодавство про оплату праці осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не передбачало нарахування та виплату премії у розмірі, що перевищує 400 крб., то й підстав для задоволення позову про зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження з урахуванням премії у розмірі 500,00 крб. немає, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Суд звертає увагу, що частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) щодо видачі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 13.07.1986 по 16.07.1986 без урахування нарахування та виплати додатково коштів за: одноразову виплату коштів в сумі 855 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 400 крб.; добові в сумі 14 крб.; за харчування 11 крб. 40 коп.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) недоплачену суму за роботу в зоні відчуження в період з 13.07.1986 по 16.07.1986, а саме: одноразову виплату коштів в сумі 855 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 400 крб.; добові в сумі 14 крб.; за харчування 11 крб. 40 коп.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) видати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) нову довідку встановленого зразка про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 13.07.1986 по 16.07.1986, з урахуванням виплат, а саме: одноразової виплати коштів в сумі 855 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премії за роботу в зоні відчуження в розмірі 400 крб.; добових в сумі 14 крб.; за харчування 11 крб. 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 23.08.2019

Суддя Я.В. Горобцова