ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2019 року

Київ

справа №804/3325/17

адміністративне провадження №К/9901/17519/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Горбалінського В.В., суддів Врони О.В., Захарчук-Борисенко Н.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Добродняк І.Ю., суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В.)

у справі №804/3325/17

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України,

третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції,

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просила: поновити її на посаді провідного економіста в Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області (далі - Управління НБУ в Дніпропетровській області), за умови відсутності вакантних посад в Управлінні НБУ в Дніпропетровській області; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та 100 окладів державного службовця, який позивач отримувала на момент звільнення; стягнути відшкодування моральної шкоди в розмірі 9000000,00 грн.

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного економіста в Управління НБУ в Дніпропетровській області; стягнуто з Управління НБУ в Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну компенсацію в розмірі 6000,00 грн; в задоволенні решти позову відмовлено.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

6. 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року у справі №804/3325/17 за нововиявленими обставинами.

7. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

8. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року та задовольнити її позовні вимоги.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 14 травня 2002 року прийнята на роботу до Управління НБУ в Дніпропетровській області на посаду провідного економіста сектору перевезення цінностей та інкасації відділу перевезення цінностей та організації інкасації; 1 липня 2004 року - переведена на посаду провідного економіста сектору аналізу діяльності банків і контролю нормативів відділу банківського нагляду Управління; 5 серпня 2004 року - переведена на посаду провідного економіста сектору інспекційних перевірок відділу банківського нагляду Управління.

10. 15 січня 2015 року Правлінням НБУ прийнято Постанову № 14 "Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України", якою затверджено граничну чисельність працівників Управління НБУ в Дніпропетровській області з 1 лютого 2015 року у кількості 212 осіб.

11. При цьому, у новій структурі Управління НБУ в Дніпропетровській області відділ банківського нагляду, де працювала ОСОБА_1 , не передбачався.

12. Наказом Управління НБУ в Дніпропетровській області від 21 січня 2015 року №12-п "Про скорочення штату і чисельності працівників", вирішено скоротити штат працівників Управління з 20 квітня 2015 року.

13. 12 лютого 2015 року ОСОБА_1 вручено попередження про вивільнення від 11 лютого 2015 року у зв`язку зі скороченням штату працівників Управління НБУ та її посади.

14. Наказом Управління НБУ в Дніпропетровській області від 17 квітня 2015 року № 282-п позивача звільнено з роботи з 20 квітня 2015 року у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

15. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

16. Рішення мотивоване тим, що звільнення позивача відбулося в межах закону, оскільки підрозділ, в якому працювала позивач, було ліквідовано, а на момент попередження про звільнення та безпосередньо під час звільнення в Управлінні НБУ в Дніпропетровській області були відсутні вакантні посади, які позивач могла б обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

17. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову: поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного економіста в Управлінні НБУ в Дніпропетровській області; стягнуто з Управління на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну компенсацію в розмірі 6000,00 грн; в задоволенні решти позову відмовлено.

18. Приймаючи таке рішення, суд вказав, що після реорганізації Управління НБУ в Дніпропетровській області його чисельність збільшилась на 33 посади, що підтверджується відповідними штатними розписами, однак позивачу під час звільнення не пропонувалось жодної вакантної посади.

19. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

20. Касаційний суд виходив з того, що: штатний розпис Управління НБУ в Дніпропетровській області, затверджений станом на 1 серпня 2015 року, містив, у тому числі, скорочені посади, оскільки був наданий для суду з метою дослідження самого факту скорочення; перевіряючи законність звільнення позивача, яке відбулося на підставі наказу Управління НБУ в Дніпропетровській області від 17 квітня 2015 року № 282-п, суди не врахували, що вказаний наказ позивачем не оскаржувався та є чинним.

21. Після повернення 25 травня 2017 року справи №804/7487/15 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду вказаній справі присвоєно номер №804/3325/17.

22. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

23. Суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки після скорочення чисельності і штату працівників у відповідача не було вакантних посад, які б відповідали рівню освіти та продуктивності праці позивача. Також у позивача не було переваг і в рівні продуктивності праці перед іншими працівниками у ліквідованому відділі.

24. Для зайняття посади в центральному апараті Національного банку України позивач мала прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, або перебувати в кадровому резерві, втім, вона в конкурсі на зайняття вакантних посад участі не приймала та в кадровому резерві не перебувала.

25. Суд касаційної інстанції визнав безпідставними доводи позивача та її представника про допущену щодо позивача дискримінацію, оскільки такі доводи виходять за межі предмета цього спору та не впливають на правильність вирішення заявлених позовних вимог, а підлягають з`ясуванню в межах окремого позову про оскарження незаконної відмови у прийнятті до кадрового резерву.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

26. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, фактично посилається на обставини, які за своєю суттю для справи №804/3325/17 не є нововиявленими в розумінні КАС України та не впливають на висновки суду у вказаній постанові суду першої інстанції.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що наведені в заяві обставини є нововиявленими, впливають на результат розгляду цього спору.

28. Також позивач вважає необґрунтованими і рішення судів по суті спору, оскільки в них не зазначено мотиви, з яких суди дійшли висновку, що дії і рішення Національного банку України вчинено/прийнято відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.

29. Крім того, позивач просить передати справу №804/2823/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

30. У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України не погоджується з касаційною скаргою ОСОБА_1 , вважає її необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

32. Пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

33. З наведеної норми вбачається, що нововиявленими є обставини, які одночасно відповідають таким характерним ознакам: такі обставини є істотними, тобто можуть вплинути на результат розгляду справи, не були встановлені судами, однак існували на момент прийняття судового рішення, заяву про перегляд якого подано. В той же час такі обставини не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, та суду під час судового процесу.

34. Водночас частина четверта вказаної статті КАС України визначає, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

35. Верховний Суд в своїй постанові від 20 липня 2019 року у справі №855/268/19 дійшов висновку, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

36. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

37. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

38. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.

39. Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.

40. В якості нововиявлених обставини для перегляду постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року в цій справі позивачем вказано:

- фактичні обставини справи №804/3325/17 прямо пов`язані із обставинами справи №804/2823/16 і ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який розглянуто у справі №804/2823/16, внаслідок нових обставин, які стали відомі ОСОБА_1 в ході розгляду справи №804/7487/15 (№ 804/3325/17);

- у січні 2018 року з відповіді ДСА в Дніпропетровській області від 10 січня 2018 року №Л-3/53/18 ОСОБА_1 стало відомо, що в ході перевірки законності зміни єдиного унікального номеру адміністративної справи №804/7487/15 встановлено факти порушення судом пункту 6.1.3 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, пункту 2.2.4 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, абзацу 2 пункту 3.8 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України. 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з запитом щодо наявності застережень при виконанні судами вказаних Інструкції чи Положення і отримала відповідь, що єдність системи судоустрою забезпечується обов`язковістю для всіх судів правил судочинства;

- у липні 2018 року ОСОБА_1 ознайомлена із змістом «Висновку у справі про дискримінацію» (справа №804/2823/16), з якого стало офіційно відомо, що ОСОБА_1 зазнала прямої дискримінації за ознакою статі і віку, а дії і рішення Національного банку України у відношенні ОСОБА_1 , зокрема, не зарахування до кадрового резерву, є прямою її дискримінацією;

- у січні 2018 року на запит представника позивача до Міністерства юстиції України з відповіді заступника Міністра від 29 грудня 2017 року №51256/37198-0-33-17/10.5 ОСОБА_1 дізналась, що постанова Правління Національного банку України від 17 березня 2006 року №96 не зареєстрована Міністерством юстиції України як нормативно-правовий акт, отже судом у висновки та мотиви прийняття рішення покладено не чинне і таке, що не пройшло обов`язкову державну реєстрацію, антидискримінаційної, антикорупційної та правової експертизи Положення;

- у січні 2018 року ОСОБА_1 з оглядового листа стала відома правова позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладена в листі до відома суддів від 07 травня 2014 року №10-644/0/4-14;

- з матеріалів пов`язаної справи №804/2823/16 ОСОБА_1 стало відомо, що у період з квітня 2016 року по квітень 2018 року до Національного банку України прийнято 535 нових працівників, а Департамент банківського нагляду і його функції і завдання не можуть бути ліквідовані. Це вказує на завідомо підроблені штатні розписи;

- у поясненнях Національного банку України до Урядового уповноваженого з питань гендерної політики категорично стверджується, що ОСОБА_1 перебувала в кадровому резерві. Згідно з матеріалами справи №804/3325/17 документи перебування ОСОБА_1 в кадровому резерві з особової справи знищені, отже особова справа для справи 804/3325/17 сфабрикована;

- 25 листопада 2018 ОСОБА_1 стало відомо, що народні депутати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з депутатським запитом до Голови Національного банку України про акти масової дискримінації жінок, тобто законодавець погоджується та вказує на акти масової дискримінації жінок за ознаками статі і віку з боку Національного банку України.

41. Щодо посилання заявника на справу №804/2823/16, в якій встановлено, на її думку нові обставини, то слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що в якості нововиявлених обставин позивач посилається на висновки суду стосовно обставин, оцінка яких була надана у цій справі (№804/3325/17), і такі висновки ніяким чином не впливають на юридичну оцінку доказів, здійснену судом в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року.

42. Більше того, обставини у справі №804/2823/16 встановлювались судами на підставі та з урахуванням обставин, встановлених у справі, що розглядається (№804/3325/17) і, відповідно, такі обставини були відомі заявнику на час вирішення спору у Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №804/3325/17, тому вони не є і не можуть бути нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України та свідчать про переоцінку доказів, які були досліджені судом під час розгляду справи №804/3325/17.

43. Зміна номеру справи з №804/7487/15 на №804/3325/17, як правильно вказано судами попередніх інстанцій, не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 361 КАС України і жодним чином не впливає на правильність висновків суду в цій справі та пов`язана з новою реєстрацією справи після її направлення на новий розгляд судом касаційної інстанції. До того ж вказаним обставинам судами під час розгляду справи по суті була надана оцінка.

44. Обставини, що свідчать про дискримінацію позивачки за ознаками статі і віку, які полягають у незарахуванні її до кадрового резерву на посади державних службовців Національного банку України, а також дискримінаційність норм Положення про формування кадрового резерву на посади державних службовців Національного банку України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 96 від 17.03.2006, що на її думку, впливають на правильність вирішення спору, також не є нововиявленими з огляду на таке.

45. Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору у цій справі (№804/3325/17), Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року вказав, що предметом доказування у справі, що розглядається, є правомірність звільнення позивача з роботи, та, як наслідок, припинення її публічної служби, а не відмова у зарахуванні її до кадрового резерву НБУ та у прийнятті на іншу посаду з резерву.

46. У зв`язку з цим, доводи ОСОБА_1 та її представника про допущену щодо позивача дискримінацію виходять за межі предмета цього спору та не впливають на правильність вирішення заявлених позовних вимог, а підлягають з`ясуванню в межах окремого позову про оскарження незаконної відмови у прийнятті до кадрового резерву.

47. З огляду на такий висновок Верховного Суду наведені позивачем обставини щодо її дискримінації не є нововиявленими для цієї справи в розумінні статті 361 КАС України та не стосуються предмета доказування, про що правильно вказано судами попередніх інстанцій.

48. З наведених підстав (пункти 44-46 цієї постанови) не є нововиявленою обставиною і те, що постанова Правління Національного банку України від 17 березня 2006 року №96 не зареєстрована Міністерством юстиції України як нормативно-правовий акт.

49. Наявність відмінної правової позиції судів чи її зміна щодо спірного питання, в тому числі й наявність правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладена в листі від 07 травня 2014 року №10-644/0/4-14 не може вважатись нововиявленою обставиною, про що зазначалось раніше (пункт 35 цієї постанови).

50. Також не може вважатись нововиявленою обставиною наявність у Національному банку України 535 нових вакансій у період з квітня 2016 року до квітня 2018 року, про що зазначає позивач, оскільки така обставина не є істотною для справи №804/3325/17 і не впливає на рішення у ній, так як позивачем оскаржувалось звільнення, яке відбулось 20 квітня 2015 року, тобто до вказаного періоду. До того ж така обставина не існувала на момент вирішення спору по суті.

51. Крім того, обставинам щодо перебування ОСОБА_1 у кадровому резерві судами під час розгляду справи по суті надавалась оцінка. Водночас посилання позивачки на пояснення Національного банку України до Урядового уповноваженого з питань гендерної політики не спростовує встановлені судами обставини, щодо її перебування у кадровому резерві з 2007 по 2008 роки та, відповідно, неперебування в кадровому резерві на момент звільнення з посади, про що обґрунтовано вказано судом першої інстанції. До того ж такі обставини, як зазначалось, не стосуються предмета доказування, оскільки предметом доказування у справі, що розглядається, є правомірність звільнення позивача з роботи, та, як наслідок, припинення її публічної служби, а не відмова у зарахуванні її до кадрового резерву НБУ та у прийнятті на іншу посаду з резерву (пункти 45, 46 цієї постанови). Отже, й такі обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України.

52. Таким чином, з огляду на те, що позивачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року у справі №804/3325/17 за нововиявленими обставинами.

53. Також не підлягає задоволенню клопотання позивача, в якому вона просить передати справу №804/2823/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з тих підстав, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд не наділений повноваженнями передавати справу №804/2823/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в межах розгляду іншої справи, зокрема й №804/3325/17.

54. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

55. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

56. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі №804/3325/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду