ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/1837/17 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів Лічевецького І.О.,

Степанюка А.Г.,

при секретарі судового засідання Мідянці А.А.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явились,

від відповідача 1: Стретович М.О.,

від відповідача 2 (апелянта): Стретович М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою прокуратури Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокурора відділу прокуратури Черкаської області Чепурної Т.В., прокуратури Черкаської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до прокурора відділу прокуратури Черкаської області Чепурної Т.В., прокуратури Черкаської області, відповідно до змісту якого просив:

- визнати неправомірною бездіяльність прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної у частині ненадання обґрунтованої відповіді на заяви, направлені до Генеральної прокуратури України та обласної прокуратури, на які надано відписку від 03.11.2017 без роз`яснення права на оскарження та відмовлено у відновленні порушених прав та законних інтересів позивача;

- зобов`язати прокуратуру Черкаської області призначити перевірку та відновити порушені права з наданням повної вмотивованої відповіді на заяви, що були спрямовані з Генеральної прокуратури України.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, відмовлено у відкритті провадження у справі, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2018 справу №823/1837/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 скасовано, справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо ненадання обґрунтованої відповіді на заяви ОСОБА_1 , що надійшли до прокуратури Черкаської області з Генеральної прокуратури України 05.10.2017 вих. 03.10.2017 № 17/7-128/6-06.

Зобов`язано прокуратуру Черкаської області надати ОСОБА_1 обґрунтовану відповідь на заяви, що були спрямовані з Генеральної прокуратури України 03.10.2017 вих.17/7-128/6-06 до прокуратури Черкаської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, прокуратура Черкаської області звернулась до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість рішення суду першої інстанції, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що до прокуратури Черкаської області 05.10.2017 з Генеральної прокуратури України надійшло звернення позивача щодо неналежного, на думку заявника, досудового розслідування кримінальних проваджень. Заявник порушив перед органами прокуратури такі питання про: 1) стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12012250260000091, №12013250260000050, № 12012250260000084, № 12013250260000498; 2) притягнення до відповідальності працівників органів слідства та прокуратури у зв`язку із невиконанням постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011, Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013.

За результатами проведеної перевірки, шляхом дослідження, висвітлення та роз`яснення порушених заявником питань, прокуратурою області 03.11.2017 за підписом Т.Чепурної позивачу надано відповідь № 17/7-87-0217/7-2097 вих.17, у якій заявника повідомлено про хід досудового розслідування вказаних ним проваджень та у іншій частині надано роз`яснення, що питання з приводу притягнення до відповідальності працівників органів слідства та прокуратури у зв`язку із невиконанням постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011, Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 було предметом розгляду прокуратури Черкаської області, про що позивача інформували раніше.

Апелянт зазначає, що звернення ОСОБА_1 від 05.10.2017 не містить посилань останнього на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», який регулює відносини відмінні від відносин, що підпадають під регулювання Закону України «Про звернення громадян» та Кримінального процесуального кодексу України.

Відтак, оскільки зі змісту звернень позивача очевидним є їх відповідність нормам Закону України «Про звернення громадян», відтак розгляд їх повинен відбуватись з вимогами вказаного Закону.

Вказує, що під час розгляду звернень ОСОБА_1 прокуратура області та її посадові особи діяли відповідно до норм Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» та норм Кримінального процесуального кодексу України.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні апелянт та відповідач 1 підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та про причини його неявки суду не повідомив.

З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за даною явкою.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами, у 2017 році ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України та прокуратури Черкаської області зі скаргами на неправомірні дії працівників правоохоронних органів, невиконання працівниками правоохоронних органів рішень судів щодо оскарження їх дій у розслідуванні за фактом викрадення демонтованого двигуна з арештованого автомобіля зі складу сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі - СВК) «Розсішки» за матеріалами № 121-пр/05, № 35/08, № 480/08 кримінального провадження від 24.12.2012; кримінального провадження від 29.01.2013 за матеріалами № 579/ІІ щодо невиплати орендної плати у сумі 4 800,00 грн; кримінального провадження від 16.07.2013 за фактом внесення СВК «Розсішки» неправдивих відомостей про відпрацьований час; кримінальних проваджень від 24.11.2012, 29.01.2013, 15.03.2013, 21.01.2014, 14.03.2014, 05.09.2014.

05.10.2017 на ім`я заступника прокурора Черкаської області Ковтуна Ю.С. листом Генеральної прокуратури України від 03.10.2017 №17/7-128/6-06 направлено звернення ОСОБА_1 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення окремими працівниками правоохоронних органів Черкаської області та з інших питань.

Разом з вказаним листом заступнику прокурора Черкаської області надіслано: заяву ОСОБА_1 від 12.05.2017 «про кримінальний злочин прокуратури Черкаської області внаслідок невиконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013», де заявник просив зареєструвати заяву до ЄРДР та направити матеріали за підслідністю щодо невиконання постанови ЧОАС від 23.10.2013; заяву ОСОБА_1 від 13.05.2017 «про кримінальний злочин прокуратури Черкаської області за ознаками ст.364, 367, 382 ККУ щодо невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 за позовною заявою з 2009 року», де заявник просив зареєструвати заяву до ЄРДР та направити матеріали за підслідністю щодо невиконання постанови КААС від 21.06.2011; заяву ОСОБА_1 про корупцію, кримінальні злочини керівника Уманської місцевої прокуратури в частині невизнання бездіяльності в кримінальних провадженнях, де заявник просив: призначити розслідування з встановлення відповідачів органів досудового слідства, процесуальних прокурорів у кожному кримінальному провадженні від 25.11.2012, 24.12.2012, 28.12.2012, 29.01.2013, 29.01.2013, 15.03.2013, 16.07.2013, 25.01.2014, 14.03.2014, 05.09.2014 та невиконання постанови Христинівського суду від 03.05.2012 за матеріалами перевірки № 480/08 на відшкодування завданої майнової, матеріальної, моральної шкоди нанесеної за час досудового розслідування, що згідно КПК України становить до двох місяців; призначити розслідування завданої державі шкоди внаслідок прийняття незаконних рішень, що розглядались та скасовувались за скаргами позивача; призначити розслідування щодо невиконання постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 та Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013.

03.11.2017 прокурор відділу прокуратури Черкаської області Чепурна Т. В. направила позивачу відповідь № 17/7-87-02 на звернення, що надійшли 05.10.2017 з Генеральної прокуратури України, у якому надала інформацію стосовно стану досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень.

У вказаному листі повідомлено наступну інформацію: у частині проведення додаткової перевірки щодо матеріалів № 480/08 установлено, що слідчим відділом Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області 28.12.2012 розпочато кримінальне провадження № 12012250260000091 за фактом крадіжки у Вас двигуна та інших запчастин, за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України. Враховуючи, що предметом перевірки по матеріалах № 480/08 та кримінального провадження є одні і ті ж факти, їх приєднано до зазначеного кримінального провадження. Досудове розслідування в зазначеному кримінальному провадженні триває, вживаються заходи щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення.

У частині розгляду звернень щодо стану досудового розслідування кримінальних проваджень установлено, що слідчим відділом Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області розслідувалося кримінальне провадження від 25.12.2012 № 12012250260000084 за фактом підроблення офіційних документів, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частини 1 статті 358 КК України. За результатами досудового розслідування слідчим 09.02.2017 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України. Прийняте органом досудового розслідування рішення оскаржено у судовому порядку ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03.04.2017 постанову слідчого скасовано, матеріали направлено для проведення досудового розслідування.

Кримінальне провадження від 29.01.2013 № 12013250260000050 за фактом заволодіння ОСОБА_2 грошовими коштами шляхом обману, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, 03.04.2014 закрито, про що зацікавлених осіб повідомлено з роз`ясненням права на оскарження. Христинівським районним судом Черкаської області скаргу на вказане рішення слідчого залишено без задоволення.

Також повідомлено, що слідчим відділом Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області розслідувалося кримінальне провадження від 16.07.2013 № 12013250260000498 за фактом внесення посадовими особами СВК «Розсішки» неправдивих відомостей про відпрацьований час, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

За результатами досудового розслідування 21.09.2013 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, що залишено судом першої та апеляційної інстанцій в силі. Досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях на цей час триває, вживаються заходи щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин вчинення кримінальних правопорушень та виконання ухвал суду. Питання невиконання рішення судів від 21.06.2011 та від 23.10.2013 було предметом розгляду прокуратури області, про що ОСОБА_1 повідомлено у встановленому законом порядку (а.с.177-178 Том 1).

На думку позивача, лист від 03.11.2017 за підписом прокурора відділу прокуратури Черкаської області Чепурної Т.В. не містить обґрунтованої відповіді на звернення (скарги), направлені до Генеральної прокуратури України та прокуратури Черкаської області, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки прокуратурою Черкаської області не надано повну, мотивовану і обґрунтовану відповідь на заяви-звернення позивача, що надійшли з Генеральної прокуратури України, щодо реагування на повідомлення про дії працівників правоохоронних органів і результати розгляду заяв (перевірки, роз`яснення про підстави для дисциплінарного провадження), повідомлення про результати розгляду питання щодо невиконання рішення судів від 21.06.2011 та від 23.10.2013, тому слід визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо ненадання повної, мотивованої та обґрунтованої відповіді на заяви ОСОБА_1 , що надійшли з Генеральної прокуратури України 05.10.2017 (вих. 03.10.2017 № 17/7-128/6-06).

Разом з тим, оскільки до позовної вимоги про зобов`язання прокуратури Черкаської області призначити перевірку норми Закону України «Про звернення громадян» не можуть бути застосовані, тому для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати прокуратуру Черкаської області надати позивачу обґрунтовану відповідь на заяви, що були спрямовані з Генеральної прокуратури України 03.10.2017 вих.17/7128/6-06.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів закріплені у Законі України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 (Закон № 393/96-ВР).

Згідно з статтею 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

У силу вимог статті 19 вказаного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

За правилами частини 3 статті 7 вказаного Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Згідно частини 2 статті 26 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв`язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах.

Як вбачається з матеріалів справи, Генеральна прокуратура України листом від 03.10.2017 №17/7-128/6-06 у порядку частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР направила звернення позивача до прокуратури Черкаської області.

03.11.2017 прокурор відділу прокуратури Черкаської області Чепурна Т. В. направила позивачу відповідь № 17/7-87-02 на його звернення, що надійшли 05.10.2017 з Генеральної прокуратури України у якому надала інформацію стосовно стану досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, у вказаній відповіді не зазначено кількість, реєстраційні дані і дати таких звернень позивача, не зазначено про результати розгляду звернень (відмовлено чи задоволено заяви позивача щодо внесення відомостей до ЄРДР та про направлення матеріалів за підслідністю) та не розмежовано яка інформація є публічною (документованою, зареєстрованою), яка має обмежений доступ використання і у якій частині йдеться про інформацію у контексті звернення громадян, що потребує часу на опрацювання та/або проведення перевірок.

Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939-VI).

У силу вимог статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У статті 3 вказаного Закону визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запити на інформацію можуть подаватися на вибір запитувача в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою).

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 2939-VІ до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

При цьому, згідно наказу Генеральної прокуратури України від 15.11.2017 № 325 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України» до службової інформації належать, зокрема: відомості, що містяться в наказах та інших управлінських актах, а також доповідних записках, рапортах, довідках, інформаційних листах, аналізах, узагальненнях, документах прокурорського реагування, методичних рекомендаціях, відомчій кореспонденції та інших документах, для створення яких використовується службова інформація та/або інформація, пов`язана з кримінальними провадженнями; відомості, одержані під час здійснення нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність, що не віднесені до секретної інформації.

Колегія суддів звертає увагу, що одержавши запит на інформацію, що подано згідно із Законом № 2939-VІ, проте який за своїм змістом містить зверненням громадянина відповідно до Закону № 393/96-ВР розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини 5 статті 19, пункт 4 частини 1 статті 22 Закону № 2939-VІ), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за вимогами, встановленими Законом № 393/96-ВР.

При цьому, запитувача повинно бути повідомлено у п`ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

Як свідчать матеріали справи, у відповіді від 03.11.2017 №17/7-87-02 позивачу, зокрема надано відомості про початок кримінального провадження №12012250260000091 за фактом крадіжки у позивача двигуна та інших запасних частин; оскарження закриття кримінального провадження № 12012250260000084 з направленням матеріалів для проведення досудового розслідування; кримінальне провадження №12013250260000050 закрито із повідомленням зацікавлених осіб про право на оскарження; кримінальне провадження №12013250260000498 щодо неправдивих відомостей про відпрацьований час закрито, а також зазначено, що «досудове розслідування в інших кримінальних справах триває».

Судом першої інстанції встановлено, що у справі № 711/949/17, №711/960/17 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про зобов`язання внести відомості до ЄРДР, у справі № 711/1558/17 відмовлено у проведенні перевірки із встановлення осіб, подій злочину у строки, визначені КПК України.

Крім того, у справі № 2а-4690/10/2370 встановлено, що прокуратурою Черкаської області на скаргу позивачів від 04.06.2009 листом від 10.07.2009 за № 04/2/1-87-02/09 було надано відповідь, але не по суті звернення позивача, тому визнано протиправною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від 04.06.2009; зобов`язано прокуратуру Черкаської області розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від 04.06.2009 та надати вмотивовану обґрунтовану відповідь.

Згідно ухвали від 27.03.2015 видано ОСОБА_1 новий виконавчий лист у справі № 2а-4690/10/2370 щодо зобов`язання прокуратури Черкаської області розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від 04.06.2009 року та надати вмотивовану обґрунтовану відповідь із зазначенням ідентифікаційного номеру стягувача - НОМЕР_1 та ідентифікаційного коду боржника - прокуратури Черкаської області.

У постанові від 23.10.2013 у справі № 823/2966/13-а вирішено: визнати неправомірними дії начальника відділу управління прокуратури Черкаської області Кузнецова Сергія Миколайовича в частині ненадання належної відповіді на скаргу ОСОБА_4 та інших від 22.07.2013, спрямовану Генеральною прокуратурою за вих. № 19-р від 29.07.2013; зобов`язати начальника відділу управління прокуратури Черкаської області Кузнецова Сергія Миколайовича надати повну вмотивовану відповідь на скаргу ОСОБА_4 та інших від 22.07.2013, спрямовану Генеральною прокуратурою за вих. № 19-р від 29.07.2013.

Ухвалою суду від 23.09.2015 встановлено спосіб та порядок виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі №823/2966/13-а шляхом зобов`язання прокуратури Черкаської області надати повну вмотивовану відповідь на скаргу ОСОБА_4 та інших від 22.07.2013, спрямовану Генеральною прокуратурою за вих. № 19-р від 29.07.2013.

При цьому, позивачу листом від 09.06.2017 №17/7-1066вих-17 повідомлено, що зацікавленим особам на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі № 823/2966/13-а надано відповідь від 19.11.2015 №04/2/2-5143 вих.15 (а.с.159).

Однак, як вірно відзначено судом першої інстанції, надані відомості у листі від 03.11.2017 щодо невиконання рішень судів від 21.06.2011 та від 23.10.2013 не є належним розглядом у розумінні Закону № 393/96-ВР, оскільки відповіді по суті надано не було, а також не було повідомлено, що у цій частині заяву визнано повторним зверненням та застосовано частину 2 статті 8 Закону № 393/96-ВР щодо не розгляду повторних звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання.

Крім того, у відповіді від 03.11.2017 не роз`яснено право позивача на оскарження, що є порушенням вимог статті 19 Закону № 393/96-ВР.

Вказане свідчить про те, що прокуратурою Черкаської області не надано повну, мотивовану і обґрунтовану відповідь на заяви-звернення позивача, що надійшли з Генеральної прокуратури України, щодо реагування на повідомлення про дії працівників правоохоронних органів і результати розгляду заяв (перевірки, роз`яснення про підстави для дисциплінарного провадження), повідомлення про результати розгляду питання щодо невиконання рішення судів від 21.06.2011 та від 23.10.2013, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання неправомірною бездіяльності прокуратури Черкаської області щодо ненадання повної, мотивованої та обґрунтованої відповіді на заяви ОСОБА_1 , що надійшли з Генеральної прокуратури України 05.10.2017 (вих. 03.10.2017 № 17/7-128/6-06).

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання прокуратури Черкаської області призначити перевірку та відновити порушені права з наданням повної вмотивованої відповіді на заяви, що були спрямовані з ГПУ, слід звернути увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у своїх заявах-зверненнях. на які надано відповідь від 03.11.2017, зокрема просив: «зареєструвати заяву до ЄРДР та направити матеріали за підслідністю».

Так, за правилами пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України заявник має право оскаржити бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

У відповідності до частини 1 статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Зазначеними статтями визначено порядок оскарження бездіяльності посадових осіб органів досудового слідства щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Саме у межах цієї процедури слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Зважаючи на викладене, до позовної вимоги про зобов`язання прокуратури Черкаської області призначити перевірку норми Закону № 393/96-ВР не можуть бути застосовані.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 818/15/18.

Статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що перевірки проводяться за письмовими зверненнями фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади.

Втім, у відповіді прокуратури Черкаської області від 03.11.2017 не роз`яснено як про підстави для проведення / відмови у проведенні перевірок за заявами ОСОБА_1 , визнання заяв необґрунтованими так і про порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора щодо відмови у внесенні до ЄРДР відомостей про злочин.

Відповідь є абстрактною та незрозумілою у частині «розслідування в інших кримінальних справах триває», позаяк у вказаному листі не зазначено про які провадження йдеться і у якій мірі стосуються позивача та/або його заяв і від якої дати.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у вказаній справі дійшла висновку, що спір у цій справі виник з приводу бездіяльності відповідача, як суб`єкта владних повноважень, під час здійснення ним управлінських функцій (ненадання належної відповіді на звернення позивача , що були подані позивачем у порядку, визначеному Законом №393/96).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати прокуратуру Черкаської області надати позивачу обґрунтовану відповідь на заяви, що були спрямовані з Генеральної прокуратури України 03.10.2017 вих.17/7128/6-06.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують позицію суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Отже, проаналізувавши всі доводи апелянта, колегією суддів встановлено, що вони не спростовують зазначених вище висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді І.О. Лічевецький

А.Г. Степанюк