ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року справа №200/2048/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гайдара А.В., Компанієць І.Д., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Гетьманенко О.П., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Богатченко Валентини Миколаївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 200/2048/19-а (головуючий суддя І інстанції - Христофоров А.Б.), складене у повному обсязі 23 травня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 08 листопада 2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1.;

- визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області від 19 листопада 2018 року № 2961 в частині накладення на лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, після закінчення терміну непрацездатності;

- визнання незаконним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області № 92 о/с від 27 лютого 2019 року про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнення з ГУНП в Донецькій області 10 000 гривень завданої моральної шкоди (відповідно до збільшених позовних вимог), -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (з урахуванням уточнень) про:

- визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 08 листопада 2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1;

- визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області від 19 листопада 2018 року № 2961 в частині накладення на лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, після закінчення терміну непрацездатності;

- визнання незаконним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області № 92 о/с від 27 лютого 2019 року про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнення з ГУНП в Донецькій області 10 000 гривень завданої моральної шкоди (відповідно до збільшених позовних вимог) (а.с. 4-6, 61-64, 79-82 т.1, а.с. 52-56 т.2).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 200/2048/19-а відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 184-190 т.2).

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Богатченко Валентину Миколаївну подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що матеріали, які були в розпорядженні відповідача під час проведення службового розслідування та з урахуванням яких відповідач вважав встановлений факт вчинення дисциплінарного проступку - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є неповними та містять недостовірні та суперечливі відомості, а відтак, є неналежними, достовірними доказами в розумінні ст. 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апелянтом зазначено, що правовою підставою для звільнення особи за порушення дисципліни є наявність в її діях (бездіяльності) складу дисциплінарного проступку, тобто невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни, а для звільнення особи у зв`язку з вчиненням нею кримінального правопорушення - набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак, вина позивача у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, може бути доведена лише обвинувальним вироком суду в межах розгляду кримінального провадження № 12018050000000914 від 13 жовтня 2018 року, а не матеріалами службового розслідування (а.с. 195-206 т. 2).

В судовому засіданні позивач надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити. При цьому, зазначила, що на час її звільнення перебувала у складі профспілкового комітету, погодження у якого не було взято відповідачем перед її звільненням, що є порушенням норм діючого законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зазначила, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування спірних наказів не має.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія та номер паспорту НОМЕР_1 ), є громадянкою України (а.с. 39-42 т.1).

05 червня 2018 року наказом Головного управління Національної поліції України в Донецькій області № 221 о/с рядового поліції ОСОБА_1 призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції (а.с. 31 т.1).

12 жовтня 2018 року складено протокол про огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого встановлено факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участі водія ОСОБА_1 на транспортному засобі марки ВАЗ- 21103 номер НОМЕР_2 , який є власністю ОСОБА_1 (а.с. 159-162, 232-235 т.1 ).

12 жовтня 2018 року Головним управлінням національної поліції в Донецькій області за № 6087/12/01-2018 надано інформаційну довідку за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 та старшого дільничного офіцера поліції сектора превенції Івано-франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Йосипова Я.Б., в результаті якої останні отримали тілесні ушкодження, за змістом якої приблизно о 23:20 ОСОБА_1 керуючи власним автомобілем ВАЗ 21103 д.н. НОМЕР_3 спільно з ОСОБА_3 рухались із швидкістю близько 80 км/год. по автодорозі сполученням "Волноваха - Маріуполь" та під`їжджаючи до блокпосту № М-016 здійснила наїзд на бетонну споруду (а.с. 156-157, 229-230 т.1).

13 жовтня 2018 року, відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, за номером кримінального провадження 12018050000000914 зареєстровано кримінальне провадження, за інформацією якого водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "ВАЗ-21103" скоїла наїзд на перешкоду у вигляді бетонного блоку, розташованого на блок - № 0016. В результаті дорожньо-транспортної події були травмовані водій ОСОБА_1 , якій заподіяні тілесні ушкодження та пасажир автомобіля ОСОБА_3 , якому заподіяні тілесні ушкодження (а.с. 158, 231 т.1).

Згідно з медичним оглядом з метою вживання психотропної речовини та стану сп`яніння від 13 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 в графі " 11" запах алкоголю чи іншої речовини з рота стоїть позначка "немає", та зроблено висновок "твереза" за підписом відповідального працівника ОСОБА_4 (а.с. 80, 95-96 т. 2).

Відповідно до результату хіміко-токсикологічного дослідження біологічних середовищ в організмі людини на кількісну наявність спирту етилового КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Маріуполя" Міністерства охорони здоров`я України в обстежуваної ОСОБА_1 , дата забору біологічного середовища - 13 жовтня 2018 року; дата початку/закінчення дослідження 18 жовтня 2018 року, встановлено наявність в крові спирту етилового 0,81 г/дм3 (а.с. 38, 238 т.1, а.с. 94 т. 2).

Згідно з виписки № 898 із медичної карти амбулаторного хворого КЗ "Маріупольської міської лікарні №1" у ОСОБА_1 при надходженні в лікарні з13.10.2018 року по 20.11.2018 року була взята кров і сеча на наявність спирту етилового - Результат № 2619 від 18.10.2018 року - 0,81 г/дм3.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 16 жовтня 2018 року № 2681 призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (а.с. 30, 155, 228 т.1).

18 жовтня 2018 року працівниками управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області взяті власноручні пояснення у ОСОБА_1 , відповідно до яких позивач вказує, що 12 жовтня 2018 року вона рухаючись на власному автомобілі ВАЗ 21103 д.н. НОМЕР_3 спільно з ОСОБА_3 у напрямку їз м. Волноваха в районі блокпосту на в`їзді в м.Маріуполь"…. вимкнула світло фар і увімкнула габаритні вогні. У цей час перед автомобілем я побачила перешкоду у вигляді бетонного блоку, намагалась загальмувати, однак автомобіль зупинитися не зміг і я скоїла зіткнення з вищевказаною перешкодою…", які скріплені власноручним записом та підписомз відміткою , що з її слів записано вірно та нею прочитано(а.с. 27, 171-172, 192-193 т.1).

Зазначене опитування та записи позивачем в судовому засіданні апеляційної інстанції не спростовувались.

18 жовтня 2018 року Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Маріупольської міської лікарні № 1 та КЛПУ міського наркологічного диспансеру у м. Маріуполі надіслані листи № 6446/12/03-2018 та № 6445/12/03-2018 відповідно, якими просило надати інформацію щодо діагнозу з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у лікувальному закладу та завірені висновки результатів дослідження біологічного середовища щодо вказаних осіб.

Згідно зі службовою характеристикою від 18 жовтня 2018 року, підписаною начальником сектору Превенції Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, капітаном поліції О.Ю. Коряком, за час служби в займаній посаді лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивного боку, відповідальна, дисциплінована, твердо висловлює свою думку, легко переносить інтенсивні навантаження, морально стійка (а.с. 32, 176, 243 т.1).

Відповідно до висновку службового розслідування від 08 листопада 2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування вирішено вважати такими, що підтвердились; за порушення дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог п.п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про національну поліцію", п.п. 3, 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчинені дій, що підривають авторитет поліції, дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції, після закінчення тимчасової непрацездатності (а.с. 19-23, 141-147, 221-227 т.1).

19 листопада 2018 року наказом Головного управління національної поліції в Донецькій області Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та їх покарання №2961 наказано за порушення вимог п.п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про національну поліцію", п.п. 3, 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчинені дій, що підривають авторитет поліції, вирішено дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 . звільнити зі служби в поліції, після закінчення тимчасової непрацездатності (а.с. 28-29, 197-198 т. 1, а.с. 14-16 т.2).

11 січня 2019 року ОСОБА_1 власноручною розпискою вказала, що отримала 11.01.2019 року копію висновку службового розслідування, матеріали (копії) службового розслідування, дисциплінарного наказу в частині, що її стосується (а.с. 17 т.2).

27 лютого 2019 року наказом Головного управління національної поліції в Донецькій області № 92 о/с відповідно до розділу VII Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за ч. 6 п. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 27 лютого 2019 року (а.с. 68, 83, 148, 151 т.1, а.с. 18, 19 т.2).

Спірним питання даної справи є правомірність звільнення позивача.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний наказ є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, оскільки позивачем вчинено дисциплінарний проступок.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про національну поліцію" (далі - Закон № 580).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону № 580 визначено обв`язки поліцейських. Зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ затверджено дисциплінарний статут, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Крім того, вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Як вбачається з матеріалів справи 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи власним автомобілем ВАЗ 21103 н.з. НОМЕР_3 , скоїла дорожньо-транспортну подію.

Відповідно до наданих пояснень Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольська міська лікарня" та підтверджуючи відповідними доказами встановлено, що 13 жовтня 2018 року о 03:10 годині у ОСОБА_1 була взята біологічна речовина (кров) на предмет дослідження і ній наявності змісту, зокрема, спирту етилового. Початок та дата кінця дослідження вказано 18 жовтня 2019 року та встановлено наявність у крові ОСОБА_1 вміст спирту етилового 0,81 % (г/дм3), зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності, друга проба біосереди зберігається у морозильній камері протягом 90 днів.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянта щодо неправильного зберігання біологічного середовища, у зв`язку з відсутністю доказів таких порушень.

Відтак, вважає достовірними результати аналізів та встановлення наявності у крові ОСОБА_1 вмісту спирту етилового 0,81 % (г/дм3).

Достовірних доказів перебування позивача у тверезому стані суду не надано, первинний огляд медиків, в якому відзначено стан водія «твереза» не є достатнім доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, відповідно до п.8 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я України від 09.11.2015 року за № 1452/735( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за № 1413/27858),у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Отже, факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння встановлений належними та допустимими доказами.

При цьому, наявними у справі доказами (поясненнями позивача, протоколом огляду дорожньо - транспортної пригоди, тощо) підтверджується також і керування транспортним засобом саме позивача ОСОБА_1 , а не будь - якої іншою особою.

В суді апеляційної інстанції були досліджені матеріали справи та повідомлення Інтернет видань, відповідно до фото фіксування події ДТП ( т.1а.с.127) зафіксовано знаходження гр.. ОСОБА_3 на пасажирському місці пошкодженого автомобіля, що підтверджено позивачем у судовому засіданні. Врахував зазначені докази, суд апеляційної інстанції вважає незмістовними доводи апелянта, що судом першої інстанції не було встановлено знаходження позивача за кермом автомобіля під час ДТП.

Окрім того суд зазначає, що позивач під підпис була ознайомлена з відомістю щодо дотримання транспортної дисципліни та законності як на службі, так і поза службовий час, Закону України "Про національну поліцію" від 2015 року, Правил дорожнього руху України, наказу МВС України "Правила етичної поведінки поліцейських", де, окрім того, вказано, що у разі керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, відмову від проходження медичного огляду за встановлення стану сп`яніння, порушників буде звільнено з лав Національної поліції України.

При цьому, з аналізу проведеного службового розслідування судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень Порядку його проведення з боку посадових осіб ГУНП в Донецькій області, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Саме розслідування призначено з урахуванням вимог законодавства України та дотриманням строків. Комісією опитано осіб, які мають відношення до подій, що стали предметом перевірки (в тому числі і позивача), досліджено зібрані документи та матеріали.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання незаконними висновку службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 08 листопада 2018 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі висновок службового розслідування не несе будь-якого тягаря для позивача, оскільки своєю правовою природою є носієм доказової інформації про виявлені суб`єктом владних повноважень порушення вимог законодавства його посадовими особами та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення (наказ).

Висновки службового розслідування не змінюють стану суб`єктивних прав особи, не породжують у неї додаткового обов`язку та не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що вступаючи на службу в поліцію, поліцейський урочисто складає текст Присяги на вірність Українському народові, усвідомлюючи свою високу відповідальність (ч. 1 ст.64 Закону України Про Національну поліцію).

ОСОБА_1 склала присягу на вірність українському народу 04 червня 2018 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства України, що регулює службову діяльність поліцейських, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов`язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про автомобільний рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Враховуючи вищевказані норми права та докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач мав об`єктивні підстави, з урахуванням характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків та статусу позивача, для винесення наказу від 19 листопада 2018 року № 2961 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Кальміуського відділення поліції та їх покарання" та застосування до дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, оскільки позивач своїми діями грубо порушила службову дисципліну, що виразилось у недотримання вимог п.п. 1 ч. 1 с. 18 Закону України "Про національну поліцію, ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, скоєнні вчинку, що підриває авторитет і довіру громадян до поліції є не сумісним з подальшим проходженням служби.

При цьому, обставинами, що обтяжують вчинений дисциплінарний проступок є той факт, що перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, позивач не визнала своєї вини.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за вказане порушення дисципліни, службовим розслідуванням не встановлено.

При цьому, проступок позивача підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, яка вчинила діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Дана правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2440а15, у справі №21-2103/15 та постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання апелянта, викладеним в судовому засіданні, на неправомірність її звільнення у зв`язку з знаходженням її у складі профспілкової організації, з огляду на наступне.

Позивач подала заяву до Профспілкової організації атестованих працівників ДОП АП ОВС 03 жовтня 2018 року, однак відповідно до довідки Іллічівської первинної профспілкової організації атестованих співробітників ДОП АП ОВС від 07.08.2019 року до членів профспілки вона зарахована тільки з 01.11.2018 року, тобто після скоєння дисциплінарного проступка( т.3 а.с.28)

Як вбачається з довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 12 серпня 2019 року № 536 з ОСОБА_1 проводилось утримання з листопада 2018 року по лютий 219 року профспілкових внесків.

Згідно з частиною одинадцятою статті 62 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" N 580-VIII ,в органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських відповідно до вимог законодавства можуть утворюватися професійні спілки. Обмеження прав професійних спілок поліцейських порівняно з іншими професійними спілками не допускається.

Статтею 104 Закону N 580-VIII передбачено, що для захисту своїх прав та законних інтересів працівники поліції можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

У частині третій статті 36 Конституції України визначено, що громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону N 1045-XIV професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

У статті 14 Закону N 1045-XIV закріплено, що профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

Частиною першою статті 19 Закону N 1045-XIV передбачено, що профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Відповідно до статті 21 Закону N 1045-XIV проекти нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, розглядаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з урахуванням думки відповідних профспілок, об`єднань профспілок.

Профспілки, їх об`єднання мають право вносити пропозиції суб`єктам права законодавчої ініціативи і відповідним державним органам про прийняття або внесення змін до законів і інших нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Профспілки, їх об`єднання мають право брати участь у розгляді органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також роботодавцями, їх об`єднаннями, іншими об`єднаннями громадян своїх пропозицій.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Отже умовою у наданні такої згоди членам первинної профспілкової організації є передбачення такої згоди у відповідному законі та розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Частиною 9 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV визначено, що положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення не поширюються на прокурорів, поліцейських, працівників Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства та зазначена стаття передбачає гарантії тільки працівників , обраних до профспілкових органів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 43 Кодексу Законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відтак, на позивача, як на поліцейського, не розповсюджується положення вищевказаних законів в частині обов`язкової згоди профспілкової організації на її звільнення, оскільки самим Законом України « Про Національну поліцію» не вимагається отримання такої згоди від виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що звільнення позивача проводилось у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що не є тотожним розірванню трудового договору з ініціативи роботодавця.

Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби наказом № 2961 від 19 листопада 2018 року, а реалізовано наказ та фактично звільнено зі служби в поліції в день виходу на службу з лікарняного наказом № 92 о/с 27.02.2019 року, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем, що не є порушенням діючого законодавства. На день звільнення документів та даних про зарахування позивачки до членів профспілки не було. Зазначені обставини не були предметом розгляду і в суді першої інстанції, оскільки зазначених позовних вимог позивачем не заявлялось.

Суд не приймає посилання апелянта на практику Верховного Суду в справі № 816/4725/ 15 від 24.07.2019 року, оскільки обставини по справі не є тотожними та стосуються проходження служби в органах міліції, які регулювались іншими Законом № 565-Х11 та Положенням № 114 .

Окрім того, суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги доводи апелянта щодо недоведеності її винуватості по кримінальній справі у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та передчасним звільненням її, оскільки вона звільнена за п.6 ч.1 ст.77 Закону України « Про Національну поліцію», тобто за скоєння дисциплінарного проступку, а звільнення за вчинення кримінального правопорушення відбувається у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду та є самостійною підставою для звільнення. Зазначені обставини та підстави звільнення є різними, тому посилання апелянта на застосування принципу презумпції невинуватості в даній справі є незмістовними.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відбулось з дотриманням як спеціального законодавства, так і законодавства, що регулює проходження служби в органах поліції, оскільки дії ОСОБА_1 дискредитують звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції.

Відтак, наказ ГУНП в Донецькій області від 27 лютого 2019 року № 92 о/с є таким, що прийнято в межах повноважень, у спосіб, визначений Конституцією та законами України, із дотриманням принципів обґрунтованості, неупередженості, пропорційності.

Вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення її на посаді, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення грошових кошт за завдану моральну шкоду є похідними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Богатченко Валентини Микалаївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 200/2048/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 200/2048/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 21 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 серпня 2019 року.

Судді Т.Г. Арабей

А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць