Справа № 761/8791/19

Провадження № 2/761/4460/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

позивача та представників учасників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні зали суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного акціонерного товариства «Міжнародне бюро кредитних історій», Приватного акціонерного товариства «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про зобов`язання вчинити дії - виключити всю інформацію, що міститься у кредитній історії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - відповідач 1), Приватного акціонерного товариства «Міжнародне бюро кредитних історій» (далі - відповідач 2), Приватного акціонерного товариства «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» (далі - відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (далі - відповідач 4), у якому просив суд вилучити (видалити) з кредитної історії всю інформацію про ОСОБА_1 , що міститься у кредитній історії за укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Альфа- Банк» кредитними договорами №500221281 від 08 серпня 2011 року та №500234818 від 21 жовтня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2011 року між ПАТ «Альфа-Банк», на теперішній час - АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №500221281 на суму 59 000 гривень. Крім того, 21 жовтня 2011 року між банком та позивачем укладений кредитний договір №500234818 суму 108 560 гривень.

Так, позивачем разом з укладенням Кредитних договорів не надавалися банку письмові згоди на збирання, реєстрацію, накопичення, змінювання, поширення, використання, розповсюдження повністю або будь-які елементи, частини відомостей з персональних даних позивача. Кредитні договори (а саме Розділ №1 кожного з Кредитних договорів 1 та 2) не містять умови, які визначають чи підтверджують факт надання позивачем письмової згоди банку на обробку персональних даних, а також відсутня письмова згода на передачу банком інформації, що складає кредитну історію позичальника, до кредитних історій, які створені та здійснюють діяльність відповідно до законодавства.

В процесі досудового врегулювання спору (листування, переговори) банк посилався на те, що всі істотні умови Кредитних договорів, зокрема надання письмової згоди на обробку персональних даних та передачу інформації, що складає кредитну історію, до бюро кредитних історій, погоджені в письмовій формі та містяться в Розділі №2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», який банк вважав укладеним та погодженим з позивачем.

Проте, рішеннями суду від 20.02.2018 року та 20.07.2017 року встановлено, що Розділ №2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» до укладених кредитних договорів між позивачем та банком не погоджено у письмовій формі та визнано недійсним в силу закону (нікчемним).

На думку сторони відповідача, згода була надана позивачем під час оформлення Кредитних договорів шляхом підписання Анкет-заяв на отримання цих кредитів. Але, позивач вважає, що надана в анкетах-заявах згода за своїм змістом не поширюється на правовідносини, цілі (мети), дії, що можуть наступити у майбутньому після прийняття банком щодо можливості надання кредиту. Зазначена в анкетах-заявах мета обробки персональних даних обмежена та діє (діяла) виключно до моменту прийняття рішення банком кредитування.

Крім того, відповідачем 1 вимоги позивача щодо припинення обробки його персональних даних не виконані та не вжиті відповідні заходи.

Беручи до уваги те, що банк за відсутністю письмової згоди позивача поширив інформацію про нього через Бюро та продовжує стверджувати, що така згода банком отримана, та як наслідок банк і бюро продовжують протиправно збирати, зберігати, використовувати та поширювати дані про позивача, на думку останнього, вимоги до них є обґрунтованими та відповідачі мають бути зобов`язані судом вчинити дії, спрямовані на видалення (вилучення) всієї інформації про позивача, що міститься в кредитній історії.

У відзиві на позову заяву представник відповідача 3 вказав, що після отримання заяви позивача про незгоду з інформацією, яка складає кредитну історію, ПрАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» звернулося до банку для уточнення даної інформації. 14.12.2018 відповідач 1 повідомив відповідача 3 про те, що банк заперечує проти вилучення інформації або внесення змін до кредитної історії ОСОБА_1 , так як під час оформлення кредитних договорів, зокрема, шляхом підписання Анкет-заяв на отримання кредитів, клієнтом було надано згоду на зберігання, використання та розповсюдження через Бюро кредитних історій інформації по договорам. Оскільки відповідачем 1 було підтверджено надання позивачем згоди, у відповідача 3 відсутні підстави для видалення інформації з кредитної історії позивача. Разом з тим, законом не встановлено обов`язкових вимог щодо виду та змісту документу, у міститися згода. У зв`язку з цим, вона може бути надана у письмовій формі у будь-якому вигляді. Згідно текстів Анкет-заяв від 08.08.2011, 21.10.2011 на отримання кредитів, позивач то письмову безумовну згоду на обробку персональних даних та повідомлений про передачу інформації про нього до Бюро кредитних історій. Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача 3 заперечували проти задоволення позову та просили суд відмовити в його задоволенні.

Відповідачі 1, 2, 4 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не надали, про що свідчать матеріали справи.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2019 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 15.05.2019 року до матеріалів справи долучено відзив відповідача 3 на позовну заяву.

Ухвалою судді від 15.05.2019 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її судовий розгляд.

Протокольною ухвалою суду від 07.08.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, а також до долучено матеріалів справи письмові пояснення позивача.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідача 3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2018 року у справі №761/31008/14-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа-Страхування» про визнання умов кредитного договору несправедливими, посилання недійсними, тлумачення змісту договору, визнання кредитного договору недійсним та застосування правових наслідків недійсності кредитного договору (а.с. 33-47)

Вказаним заочним рішенням встановлено, що 08.08.2011 року між ПАТ "Альфа - Банк " та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500221281, згідно якого банк взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 59000,00 грн. для власних потреб останнього, шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок, з датою останнього повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги " Альфа - Сервіс " - 09.08.2016 року. В свою чергу ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17,00% річних, комісійну винагороду за послуги " Альфа - Сервіс " за кожен місяць користування кредитом та сплачувати штрафні санкції за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій.

Як видно зі змісту п. 1 договору, він складається з двох розділів, Розділ №1 «Базові умови кредитування» та Розділ №2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід`ємну частину цього договору.

Також рішенням встановлено, що сторонами не було погоджено у письмовій формі Розділ 2. Договору «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» тому в силу закону посилання на «Розділ 2. Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», та/або «Загальні умови» та/або «Розділ 2», та/або «другий розділ», та/або «Розділ №2», які визначені в Розділі №1 «Базові умови кредитування» кредитного договору №500221281 від 08.08.2011 року є недійсними.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2018 року у справі №761/31008/14-ц, зокрема, визнано умови кредитного договору №500221281 від 08.08.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», які в контексті Розділу №1 «Базові умови кредитування» містять посилання на неукладений сторонами в письмовій формі «Розділ 2. Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», та/або «Загальні умови» та/або «Розділ 2», та/або «другий розділ», та/або «Розділ №2», несправедливими; визнано посилання на «Розділ 2. Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», та/або «Загальні умови» та/або «Розділ 2», та/або «другий розділ», та/або «Розділ №2», які визначені в Розділі №1 «Базові умови кредитування» кредитного договору №500221281 від 08.08.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», недійсними.

Крім того, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2017 року у справі №761/43389/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про тлумачення змісту кредитного договору (а.с. 48-54) встановлено, що 21 жовтня 2011 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №500234818, відповідно до якого, відповідач надав позивачу кредит для власних потреб позивача, а станній прийняв кредит в сумі 108650,00 грн. з процентною ставкою за користування кредитом 17,00 % річних до 24.10.2016 року - дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги «Альфа-Сервіс» (за її наявності).

Також вказаним рішення встановлено, що сторонами не було погоджено у письмовій формі Розділ 2. Договору «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» та в силу закону є нікчемним.

Згідно вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Міжнародне бюро кредитних історій», Приватного акціонерного товариства «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» із заявою від 14.11.2018 р. про незгоду з інформацією, що складає кредитну історію, за відсутністю письмової згоди суб`єкта кредитної історії та вилучення всієї інформації з кредитної історії за кредитним договором №500221281 від 08 серпня 2011 р. та заявою від 14.11.2018 р. про незгоду з інформацією, що складає кредитну історію, за відсутністю письмової згоди суб`єкта кредитної історії та вилучення всієї інформації з кредитної історії за кредитним договором №500234818 від 21 жовтня 2011 р. (а.с. 20-23).

Відносини у сфері формування та обігу кредитних історій регулюються Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (далі - Закон).

Кредитна історія, у відповідності до положень ст. 3 Закону, - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону. Користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію.

Згідно ч. 1, 3 Закону, інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач має право відмовитися від укладання кредитного правочину або укласти кредитний правочин на умовах, що враховують ризики від укладання кредитного правочину, у разі відмови суб`єкта кредитної історії надати згоду на доступ до його кредитної історії та/або на передачу інформації до Бюро про кредитний правочин з Користувачем.

Ч. 1 ст. 10 Закону передбачено, що Бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Так приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Саме через відсутність письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього позивач просив вилучити з кредитної історії інформацію, що міститься за укладеними між ним та банком кредитними договорами.

Так, як встановлено вищевказаними судовими рішеннями, Розділ №2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», який міститься у тому числі і згоду ОСОБА_1 на обробку його персональних даних, не було погоджено сторонами.

Між тим, як вбачається із Анкет-Заяв на отримання кредиту по продукту «Свій кредит» від 08.08.2011 року та 21.10.2011 року, їх підписанням ОСОБА_1 надав свою письмову безумовну згоду на доступ Банку до його кредитної історії, вчинення Банком будь-яких дій та/або сукупності дій, що пов`язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, доповненням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням інформації, що надана у Анкеті-Заяві та/або документів наданих Банку, в тому числі згоду на збір, зберігання, використання та розповсюдження через Бюро кредитних історій інформації про позивача (в тому числі інформації, що міститься у державних реєстрах та інших базах даних публічного користування) у порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» з метою прийняття Банком рішення щодо можливості надання Кредиту, а також на обробку персональних даних згідно з вимогами Закону України «Про захист персональних даних», будь-яким чином та з метою, що вказана в Анкеті-Заяві; був проінформований банком про те, що інформацію для формування його кредитної історії буде передано до Бюро кредитних історій згідно з додатком, що наданий у Анкеті-Заяві (а.с. 87-88).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки законом не встановлено обов`язкових вимог щодо виду та змісту документу, у міститися згода, ОСОБА_1 була надана згода на обробку персональних даних, у тому числі він був проінформований про те, що інформацію для формування його кредитної історії буде передано до Бюро кредитних історій, шляхом підписання Анкет-Заяв на отримання кредиту по продукту «Свій кредит» від 08.08.2011 року та 21.10.2011 року.

Щодо тверджень позивача з приводу того, що його вимоги щодо припинення обробки його персональних даних не виконані та не вжиті відповідні заходи варто зауважити, що Закон не передбачає можливість припинення діє наданої суб`єктом кредитної історії письмової згоди на обробку персональних даних.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.11 своєї постанови «Про судове рішення у цивільних справах», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч.1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, позивач надав згоду на обробку своїх персональних даних, а тому підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання виключити всю інформацію, що міститься у кредитній історії, суд не вбачає.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 13, 81, 221, 223, 258-259, 268, 272-273, 280-285, 354-353 ЦПК України, Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільних справах», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного акціонерного товариства «Міжнародне бюро кредитних історій», Приватного акціонерного товариства «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про зобов`язання вчинити дії - виключити всю інформацію, що міститься у кредитній історії, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса знаходження: м.Київ, вул.Десятинна, 4/6.

Приватне акціонерне товариство «Міжнародне бюро кредитних історій», код ЄДРПОУ 34299140, адреса м.Київ, просп..Перемоги, 65, оф.306.

Приватне акціонерне товариство «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», код ЄДРПОУ 33691415, адреса знаходження м.Київ, вул.Є.Сверстюка, 11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», код ЄДРПОУ 33546706, адреса знаходження м.Київ, вул.Грушевського, 1д.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення складено 16.08.2019 року