Справа № 755/9083/19

Провадження №:2/755/4235/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Київпастранс», про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в :

05.06.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд: скасувати рішення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 43-1862 від 21 травня 2019 року щодо відмови ОСОБА_1 в приватизації кімнати АДРЕСА_2 ; зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, як орган приватизації, вжити заходи щодо приватизації кімнати АДРЕСА_2 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009 р., а саме: прийняти рішення про передачу кімнати АДРЕСА_2 у приватну власність ОСОБА_1 та видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_2 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету фірми побутових послуг «Світанок» 18.05.1985 р. позивачу була виділена кімната в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач зареєстрована та фактично проживає в кімнаті № 113 даного гуртожитку. Маючи намір реалізувати своє право на безоплатну приватизацію кімнати у гуртожитку, 11 травня 2019 року позивач звернулася до органу приватизації житла - Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про передачу їй у приватну власність жилого приміщення у гуртожитку, яке вона займає. Рішенням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.05.2019 року №43-1862 позивачу відмовлено в приватизації жилого приміщення в гуртожитку АДРЕСА_2 . У даному рішенні зазначається, що за результатами опрацювання пакету документів було встановлено, що в ньому відсутні: засвідчена копія ордера про надання житлової площі; оформлена належним чином заява на приватизацію квартири (в наданій заяві відсутній підпис керівника підприємства по обслуговуванню житла та печатка); оформлена належним чином копія договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22.02.2019 №137. Посилаючись на положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» та ст. 129 ЖК УРСР позивачка зазначає, що відповідне рішення приймалося адміністрацією та профспілковим комітетом фірми побутових послуг «Світанок». Позивачу як працівнику фірми побутових послуг «Світанок» було надано ордер на житлову площу в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . У період з 1985 року по 1991 рік порядок прописки, тобто реєстрації за місцем проживання за дозволом відповідних органів державної влади, визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 № 678 «Про деякі правила прописки громадян» та Положенням про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08. l974р. №677. Згідно п. 25 Положення №677, для прописки громадяни надають заяву за встановленою формою, що містить також згоду особи, яка надала житлову площу, на прописку. З карточки прописки позивача вбачається, що з 25.05.1985 року по 18.05.1986 року, з 31.05.1986 по 31.05.1989 року, з 02.06.1989 по 02.06.1992 року, з 22.03.1996 року по теперішній час, ОСОБА_1 була (є) прописаною (зареєстрованою) в гуртожитку в АДРЕСА_2 . Житловий кодекс Української РСР станом на травень 1985 року єдиною підставою для вселення на надану жилу площу визначав спеціальний ордер. Без спеціального ордера позивач не мала б змогу вселитися до гуртожитку по АДРЕСА_2 . Без дозволу адміністрації підприємства, яке надало житлову площу за ордером, позивач не змогла б прописати своє місце проживання в гуртожитку. Факт прописки в гуртожитку по АДРЕСА_2 підтверджується карточкою прописки. Проте, при вселенні до даного гуртожитку, виданий позивачу ордер на жилу площу в гуртожитку, вона здала коменданту гуртожитку, копію ордера у себе не зберегла. На запит щодо надання копії ордеру, КІІ «Київпастранс» відповіло, що ордер ва вселення гp. ОСОБА_1 до гуртожитку в КП «Київпастранс» АП №2 відсутній. Відповідні запити щодо отримання копії ордера були направлені до Державного архіву м. Києва та до ПрАТ «Світанок», проте отримати запитуваний документ не вдалося. Вина позивача у тому, що документ, на підставі якого вона заселялася до гуртожитку (ордер про надання житлової площі) не зберігся - відсутня. На час звернення позивача до органу приватизації із вищезазначеною заявою в даній кімнаті вона проживала та була зареєстрована одна. У зв`язку з якими обставинами орган приватизації у своєму рішенні про відмову здійснює посилання на статтю 3 пункт 11 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (право на приватизацію громадянами, які вселялися до гуртожитків на ліжко-місця) незрозуміло. У пакеті документів, які подавалися на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку не було даних про вселення позивача до гуртожитку на ліжко-місце. Позивач була вселена до гуртожитку в окрему кімнату № , в якій і проживає одна до цього часу. Дана обставина підтверджується листами КП «Київпастранс» від 14.04.2017 poку №05/2-10 та від 12.06.2017 №05/2-17 (вказано кімната №113, відсутнє посилання на ліжко-місце). Також, у виставлених Філією Автобусний парк №2 позивачу рахунках на сплату комунальних послуг з жовтня 2016 року по квітень 2019 року вказана кімната № 113 , загальною площею 13,5 квм ., проживає: 1. Отже, на думку позивача, п. 11 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» до даних правовідносин не застосовується. Щодо відсутності на заяві, поданій до органу приватизації підпису керівника підприємства по обслуговуванню житла та печатки, позивач зазначає, що Філія «Автобусний парк №2» КП «Київпастранс» знаходить різні причини для відмови у наданні необхідних для приватизації кімнати документів або інформації, що прослідковується у наданих на запити відповідях за різні роки. Позивач зверталася до підприємства по обслуговуванню житла з проханням поставити печатку та підпис на її заяві про передачу у приватну власність житлового приміщення у гуртожитку, проте отримала усну відмову. Щодо необхідності надання копії договору про надання послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкової території, то надання разом із заявою такого документу п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 не передбачено. Наведені у рішенні від 21.05.2019 року №43-1862 нормативно-правові акти регулюють питання, пов`язані з наданням послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, проте не встановлюють обов`язку подання такого договору для приватизації жилого приміщення. За таких обставин, на думку позивача, відмова органу приватизації у зв`язку з ненаданням договору про надання послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкової території є неправомірною. Також позивач вказує, що ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено перелік підстав для відмови в приватизації квартири, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірні правовідносини цей перелік не розповсюджується. Позивач вселилася до кімнати АДРЕСА_2 на законних підставах. На час звернення до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про приватизацію приміщення проживала та була зареєстрована в ній одна, тому вона має право на приватизацію цього житла, з урахуванням вимог Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній в поставові від 30.05.2018 року по справі №591/6623/16-ц.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

01.07.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідно до матеріалів приватизаційної справи, у листопаді 2017 року позивачка зверталась до сектору приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо приватизації житлового приміщення в гуртожитку. Після розгляду матеріалів приватизаційної справи Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією було прийняте рішення від 16.11.2017 року за №43-1167 про відмову в приватизації кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_2 на ім`я позивачки. Підставою для відмови в прийнятті позитивного рішення щодо приватизації житлового приміщення в гуртожитку була відсутність повного пакету документів. В подальшому 11.05.2019 року позивачка знову звернулась до відповідача щодо приватизації житлового приміщення в гуртожитку. За результатами розгляду заяви було прийнято рішення від 21.05.2019 року за №43-1862 про відмову ОСОБА_1 в приватизації житлового приміщення в гуртожитку АДРЕСА_2 . Підставою для прийняття відповідного рішення була відсутність повного пакету документів. Так, у наданих документах для приватизації житла у гуртожитку була відсутня копія ордеру на право зайняття жилої площі у гуртожитку, копія договору найму жилого приміщення у гуртожитку, заява на передачу у приватну власність жилого приміщення у гуртожитку не підписана заявником та керівником підприємства по обслуговуванню житла. Крім того, згідно листа КП «Київпастранс» №053/01/1043 від 05.04.2019 року гр. ОСОБА_1 була вселена у гуртожиток на ліжко-місце на підставі договору оренди між КП «Київпастранс» АП №2 та ТОВ «Світанок», термін дії якого закінчився у 2000 році. Ордер на право зайняття житлового приміщення у гуртожитку Автобусним парком №2 не видавався. За таких обставин позивачка може набути право на приватизацію жилого приміщення у гуртожитку після прийняття АП №2 КП «Київпастранс» рішення про розселення гр. ОСОБА_1 в окрему кімнату, видачі в установленому порядку ордера на право зайняття кімнати у гуртожитку та подання до відповідача вичерпного переліку документів, передбаченого Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. Враховуючи викладене відповідач вважає, що при прийнятті рішення №43-1862 від 21.05.2019 року діяв в межах повноважень, у спосіб та у порядку передбаченому чинним законодавством України. На думку відповідача рішення органу приватизації Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про відмову у приватизації житлового приміщення у гуртожитку відповідає чинному законодавству України та матеріалам приватизаційної справи, тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.07.2019 року відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про виклик свідків та розгляд справи за повідомленням сторін.

03.07.2019 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи у справі КП «Київпастранс» щодо поданої позовної заяви зі змісту яких вбачається, що третя особа вважає безпідставними позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що гуртожиток по АДРЕСА_2 перебуває на балансі філії КП «Київпастранс» Автобусного парку №2. Позивачка ніколи не була та не є працівником КП «Київпастранс». Ордер на жилу площу в гуртожитку по АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 Автобусним парком №2 не видавався, оскільки остання була туди тимчасово поселена на ліжко-місце на підставі договору оренди кімнат між АТП 13034 і фірмою «Світанок» та зареєстрована з 25.05.1985 року. Однак, в червні 1997 року в зв`язку з значною заборгованістю за проживання та комунальні послуги працівники фірми «Світанок» звільнили кімнати зазначеного гуртожитку. Автотранспортним підприємством були подані позови до господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості з фірми «Світанок». Третя особа зазначає, що Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не поширюється на громадян, які мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом. При цьому, третя особа вважає, що позивачем не надано суду належних доказів та обґрунтувань, що підтверджують наявність порушення її прав спірним рішенням.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням органу приватизації Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №43-1862 від 21.05.2019 року відмовлено гр. ОСОБА_1 в приватизації житлового приміщення в гуртожитку АДРЕСА_2 . У рішення зазначено, що від наймача ОСОБА_1 надійшов пакет документів на приватизацію жилого приміщення в гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами опрацювання наданого пакету документів було встановлено, що в ньому відсутні:

- засвідчена копія ордера про надання жилої площі;

- оформлена належним чином заява на приватизацію квартири (в наданій заяві відсутні підпис керівника підприємства по обслуговуванню житла та печатка);

- оформлена належним чином копія договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22.02.2019 №137.

Крім того, у рішенні зазначено, що згідно ст. 3 п. 11 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, які на правових підставах вселені в гуртожиток та фактично проживають у ньому на умовах надання їм ліжко-місця, набувають право на приватизації житлових приміщень у гуртожитку відповідно до цього Закону після їх розселення в окремі жилі приміщення в гуртожитку. У разі надання місцевою радою згоди на приватизацію жилих і нежилих приміщень у гуртожитку (або його частин), в якому жилі приміщення (або їх частини) використовуються для проживання громадян на умовах надання ліжко-місця, такі жилі приміщення можуть бути приватизовані лише після розселення громадян, які в них проживають на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення.

За змістом наявної в матеріалах справи копії паспорту позивача, остання з 22.03.1996 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8-9).

За даними картки прописки, позивачка з 25.05.1985 по 18.05.1986, з 31.05.1986 по 31.05.1989, з 02.06.1089 по 02.06.1992 та з 22.03.1996 року зареєстрована в гуртожитку по АДРЕСА_2 , працює у фірмі «Світанок» (а.с. 10-11).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, позивачка з 22.03.1996 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Відповідно до довідки ПАТ «Держаний ощадний банк України» №2071 від 27.03.2019 року, позивачка в списках по житловій приватизації за адресою: АДРЕСА_2 , не значиться (а.с. 14).

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відсутні відомості щодо наявності у позивача на праві власності об`єктів житлової нерухомості (а.с. 15).

Згідно довідки Київської міської туберкульозної лікарні №1 у позивача відсутні дані за активний туберкульоз (а.с. 16).

В матеріалах справи також міститься копія технічного паспорту на кімнату АДРЕСА_2 , який виготовлений на замовлення позивача станом на 03.05.2019 року, площа кімнати становить 13,5 кв.м. (а.с. 17-20).

На звернення позивача КП «Київпастранс» своїм листом №05/2-10 від 14.04.2017 року повідомило, що між АТП 13034 та фірмою «Світанок» було укладено договір оренди кімнат в гуртожитку по АДРЕСА_2 . В червні 1997 року в зв`язку з значною заборгованістю за проживання та комунальні послуги працівники фірми «Світанок» звільнили кімнати зазначеного гуртожитку. АТП 13034 були подані позови до Господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості з фірми «Світанок» (рішення Господарського суду №1/90-99 та 1/91-99). Керівництвом автобусного парку №2 позивачу була надана можливість деякий час проживати в гуртожитку (а.с. 23).

Відповідно до листа КП «Київпастранс» №053/01/2523 від 10.08.2019 року, гуртожиток перебуває на балансі КП «Київпастранс» філія АП №2. Неприватизовані приміщення гуртожитку закріплені на праві господарського відання за філією КП «Київпастранс» АП №2. Підставою для вселення позивача до гуртожитку був договір оренди укладений між КП «Київпастранс» АП №2 та ТОВ «Світанок», термін дії якого закінчився у 2000 році. Ордер на вселення позивача до гуртожитку в КП «Київпастранс» АП №2 відсутній. Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не поширюється на громадян, які, зокрема, проживають у гуртожитках у зв`язку з роботою (службою) за контрактом, а також мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом (а.с. 24).

За змістом відповіді КП «Київпастранс» №053/01-1043 від 05.04.2019 року, позивачка не була та не є працівником КП «Київпастранс». Ордер на жилу площу в гуртожитку на ім`я позивача Автобусним парком №2 не видавався, оскільки остання була тимчасово заселена та зареєстрована 25.05.1985 року, на ліжко-місце, на підставі договору оренди кімнат між АТП 13034 та фірмою «Світанок». Всі ордера, які були видані КП «Київпастранс» на житлову площу за адресою: АДРЕСА_2 зберігаються, як документи звітності, у завідуючого гуртожитком (а.с. 27).

Згідно відповіді Державного архіву м. Києва №068/02-12/638 від 03.04.2019 року, до 01.01.2013 року ордери на право користування житловою площею, корінці ордерів мали зберігатись в установах, організаціях, на підприємствах, документи яких не надходять до держархівів (у ЖЕКах) до кінця користування житловою площею. З 01.01.2013 року до Державного архіву м. Києва, який приймає на зберігання документи НАФ, ордери на право користування житловою площею, корінці ордерів на зберігання не надходять. Документи фірми побутових послуг «Світанок» та її профспілкового комітету на зберігання до державного архіву не надходили і з цим питанням необхідно звертатись безпосередньо до вказаної фірми, в діяльності якої створювався цей документ (спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету). У зв`язку з відсутністю електронної пошукової бази, для виявлення рішень з квартирних за архівними документами, які передані на зберігання у фондах архіву , необхідно уточнити конкретні пошукові дані - номер та дату прийняття відповідного рішення, найменування органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, яким воно приймалося (а.с. 31-32).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наявних копій рахунків на сплату комунальних послуг, такі рахунки адресувались позивачці для сплати комунальних послуг по кімнаті АДРЕСА_2 (а.с. 35-38).

За змістом рішення Арбітражного суду м. Києва №1/90 від 15.04.1999 року, судом встановлено, що у віданні Київського автотранспортного підприємства 13034 знаходиться гуртожиток, в якому проживають працівники ВАТ «Світанок». Між сторонами договір найму не був укладений належним чином, тому у позивача немає підстав для стягнення з відповідача спірної суми (а.с. 106-107).

За змістом рішення Арбітражного суду м. Києва №1/91 від 15.04.1999 року, судом встановлено, що у віданні Київського автотранспортного підприємства 13034 знаходиться гуртожиток, в якому проживають працівники ВАТ «Світанок». Між сторонами по справі відсутні договірні відносини, що не заперечує і позивач, тому правових підстав для стягнення спірної суми у суду немає (а.с. 108).

Відповідно до положень ст.ст. 128, 129 ЖК УРСР, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

За змістом ст.ст. 1-3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом. До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Приватизація здійснюється, зокрема, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Згідно змісту Преамбули та ст.ст. 1-2 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону. Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Цей Закон не поширюється на громадян, які, зокрема, мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом. Для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 1) володіння жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах - право володіння жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі приватизації мешканцями гуртожитків жилих і нежилих (житлових і нежитлових) приміщень у таких гуртожитках відповідно до цього Закону та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також на підставі правочинів, укладених відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не заборонено законом; 8) користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, - право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі: а) договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР; б) договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України, - у випадках, визначених цим Законом; 9) ліжко-місце - умовна частина площі жилого приміщення у гуртожитку (кімнати, жилого блоку чи секції), визначена та виділена для тимчасового проживання в ньому одночасно декількох одиноких осіб однієї статі, не пов`язаних між собою сімейними та/або родинними стосунками. Площа одного ліжко-місця визначається власником гуртожитку з розрахунку на одну особу для кожного типу гуртожитку та не може бути меншою за розмір, визначений відповідно до санітарних норм, затверджених згідно із законодавством; 14) проживання у гуртожитку на правових підставах - проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) відповідно до цього Закону, а саме: а) у відомчих гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР . Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Відповідно до змісту п.п. 1, 13, 17, 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення) визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян. Приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації). Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2. Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі. Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла; копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла; форму первинної облікової документації №028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вивчивши матеріали справи судом встановлено, що позивачем дійсно не було додано до заяви про приватизацію житлового приміщення в гуртожитку копії ордеру про надання жилої площі та копії договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а сама заява про приватизацію житлового приміщення в гуртожитку не є належно оформленою, оскільки не містить підпису та печатки керівника підприємства по обслуговуванню житла.

Вирішуючи спір по суті суд приходить до висновку, що задоволення вимог про скасування рішення відповідача про відмову в приватизації та зобов`язання останнього здійснити відповідну приватизацію кімнати у гуртожитку, залежить від вирішення питання про те чи були дії відповідача при ухваленні рішення про відмову у приватизації законними та чи діяв відповідач ухвалюючи оскаржуване рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до відповідача з пакетом документів для здійснення приватизації жодним чином не зазначав обставин у зв`язку з якими в нього відсутня копія ордеру та попередньо не звертався з питанням про визнання його наймачем кімнати в гуртожитку у зв`язку з відсутністю/втратою відповідного ордеру. Відсутні і звернення позивача у порядку передбаченому п. 3 рішення Київської міської ради №596/7933 від 24.05.2012 року.

За таких обставин, на думку суду, відповідач встановивши відсутність у переліку документів копії ордеру на житлове приміщення, що передбачено п. 18 Положення, та не маючи, для належного розгляду і вирішення, посилань та документів від позивача щодо підстав відсутності копії ордеру, мав належні підстави для відмови у здійсненні приватизації. Позивач не була позбавлена можливості надати відповідачу документи, які, зокрема, подані нею до суду щодо сплати комунальних послуг, відповідей державного архіву тощо, за для вирішення відповідачем питання про можливість визнання її наймачем при фактичній відсутності копії ордеру без наявності у цьому вини позивача.

У своєму позові позивачка зазначає, що печатка та підпис керівника підприємства по обслуговуванню житла на заяві про приватизацію житлового приміщення в гуртожитку відсутні, оскільки остання отримала усну відмову від третьої особи у справі від засвідчення її заяви.

В цьому питання суд зазначає, що належних доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять, і позивач подаючи відповідачу відповідну заяву із пакетом документів не надала останньому письмових пояснень щодо мотивів подання заяви саме в такому вигляді. Адже при обізнаності відповідача у наявності такої ситуації, останній в межах своєї компетенції мав можливість вивчити та вирішити це питання, зокрема, встановивши такі обставини визнати заявою такою, що відповідає вимогам Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян». Натомість відповідач отримавши заяву на приватизацію житлового приміщення, яка не відповідає вимогам Положення та не маючи жодних пояснень позивача з цього приводу підставно зазначив у своєму рішенні про відмову у приватизації житлового приміщення, зокрема у зв`язку з поданням неналежно оформленої заяви.

Крім того, суд порівнюючи копії заяв про приватизацію житлового приміщення, що надані суду позивачем та відповідачем, звертає увагу на те, що позивачем було подано до відповідача відповідну заяву навіть без власного підпису та дати її подання (а.с. 7, 63). Незважаючи на те, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено як підставу для відмови у здійсненні приватизації також незасвідчення відповідної заяви самим заявником, вбачається, що наведене також не могло надати відповідачу можливості прийняття позитивного рішення за такою заявою.

Стосовно зазначення у рішення відповідача №43-1862 від 21.05.2019 року відсутності копії договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, як однієї з підстав прийняття рішення про відмову у приватизації житлового приміщення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР.

Пунктом 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», передбачено, що громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла.

В цьому контексті договір про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є складовою користування приміщенням та прибудинковою територію наймачем, тож відповідачем було підставно зазначено про необхідність надання копії відповідного договору, адже згідно змісту заяви позивача про приватизацію житлового приміщення, нею не додавалось до цієї заяви копії договору найму жилого приміщення.

Поскільки відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства України було встановлено відсутність необхідного пакету документів для прийняття позитивного рішення щодо приватизації займаного позивачем житлового приміщення, і відповідачу на час розгляду цих документів та прийняття оскаржуваного рішення не було відомо про причини та обставини неналежного оформлення документів для врахування цих обставин та документів при прийнятті рішення, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, тож відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача здійснити приватизацію за тим пакетом документів позивача, що наявний у відповідача.

Поряд з цим суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належного підтвердження тієї обставини, що позивача було вселено у гуртожиток на ліжко-місце, однак таке не призводить до задоволення вимог про скасування рішення та зобов`язання відповідача здійснити приватизацію, оскільки при розгляді справи судом встановлено, що рішення про відмову у здійснені приватизації ґрунтується на вимогах закону щодо відсутності необхідного переліку документів для здійснення приватизації.

Загалом суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не може бути скасоване та відповідача не може бути зобов`язано здійснити приватизацію, оскільки на час постановлення рішення відповідач діяв в межах закону, не маючи даних про причини відсутності необхідного для здійснення приватизації переліку документів від позивача для належного вирішення цих питань.

З`ясування обставин ненадання вичерпного пакету документів в подальшому, а не на час розгляду не може бути підставою для скасування рішення відповідача, при цьому позивач не позбавлений можливості звернутись до відповідача для повторного вирішення питання про приватизацію із викладенням всіх необхідних обставин. Поряд з цим суд звертає увагу, що позивачка посилаючись на те, що кімната у гуртожитку була виділена їй спільним рішенням профкому та адміністрації фірми «Світанок» і саме фірма «Світанок» видавала ордер на жиле приміщення, прикладає свої зусилля на отримання відповідей та документів від КП «Київпастранс». Вбачається, що для належного підтвердження відсутності або втрати ордеру і відповідного рішення слід, з метою надання відповідачу можливості оцінити відповідні обставини та врахувати посилання про те, що без цих документів позивач не мала б можливості зареєструвати свої місце проживання, доцільно вимагати відповіді саме від фірми «Світанок».

Стосовно посилання сторони позивача на те, що органи приватизації не мають права відмовити у приватизації за винятком випадків, передбачених п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд вважає, що такі посилання у даному випадку є безпідставними, оскільки вказаною нормою передбачені об`єкти нерухомості, які не підлягають приватизації, а у спорі, який розглядається, відмова прийнята за обставин встановлення ненадання належних документів для здійснення приватизації, а сам по собі об`єкти приватизації є таким, що може бути приватизований. За іншою логікою будь-який неналежний суб`єкт мав би право звернутись із будь-якою неналежно оформленою заявою та отримати дозвіл на приватизацію.

Щодо вказівок позивача на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року по справі №591/6623/16-ц, суд приходить до висновку, що такі посилання є необґрунтованими, оскільки зі змісту постанови вбачається, що у справі №591/6623/16-ц позивач попередньо звертався до відповідача з питанням визнання її наймачем у зв`язку з відсутністю ордера, а також надав суду письмові докази у вигляді довідок про те, що позивач є наймачем ліжко-місця, проживає та зареєстрована у кімнаті саме як наймач кімнати. Копії ордеру та рішення про надання позивачу ліжко-місця в архіві підприємства відсутні. Також у постанові зазначено, що у позивача наявні всі необхідні документи для здійснення приватизації, окрім ордеру.

Натомість у справі, що розглядається позивачка попередньо не зверталась з питанням визнання її наймачем кімнати у зв`язку з відсутністю ордеру та не надала суду жодних письмових доказів на підтвердження того, що вона є саме наймачем кімнати або ліжко-місця та посилається лише на припущення законності вселення до гуртожитку. Також стороною позивача не надано суду даних про хоча би вручення адвокатського запиту до ПАТ «Світанок» щодо отримання копії корінця ордеру, рішення про надання у користування кімнати. При цьому у змісті відповіді державного архіву наголошено, що ордери на зберігання не надходять, документи фірми «Світанок» на зберігання не надходили, а для виявлення рішень з квартирних питань слід уточнити пошукові дані. Крім того, у справі яка розглядається, на противагу справі №591/6623/16-ц, підставою для відмови у приватизації стала відсутність переліку визначених у рішенні документів, а не лише копії ордеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 61, 128, 129 ЖК УРСР, Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Положенням «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Київпастранс», про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.08.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

Відповідач - Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація (02094, м. Київ, бульвар Праці, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257);

Третя особа - Комунальне підприємство «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604).

Суддя -