АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10 165/10

Категорія постанова про порушення кримінальної справи

Головуючий 1 інст. Геєць Ю.В.

Доповідач 2 інст. Алейніков Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:

Головуючого: Алейнікова Г.І.

Суддів: Жечева Н.І., Дадашева С.В.

За участю прокурора: Гринь В.В., Краєвого В.В. , адвоката ОСОБА_2, заявника ОСОБА_3

розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26. 02. 2010 року.

Цією постановою

скарга ОСОБА_3 задоволена, а постанова заступника прокурора Запорізької області від 24. 02. 2006 року про порушення кримінальної справи відносно службових осіб Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 233, ч. 3 ст. 365 КК України - скасована, судова колегія, -

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника прокурора Запорізької області від 24. 02. 2006 року порушена кримінальна справа відносно службових осіб Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 233, ч. 3 ст. 365 КК України.

13. 10. 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою у порядку ст. 236-7 КПК України на вищевказану постанову, в якій просить скасувати постанову прокурора про порушення кримінальної справи, а також відмовити у порушенні кримінальної справи.

В скарзі вказує, що згідно постанови про порушення кримінальної справи, службові особи державного заводу «Вуглекомпозит» в порушення встановленого порядку відчуження обєктів державної власності без отримання відповідного погодження Фонду державного майна України, на підставі договору купівлі-продажу від 19. 10. 2004 року продали на користь ВАТ «Укрграфіт» корпус № 1, цеху № 6 з адміністративною добудовою, загальною вартістю 4774730 грн.

Посилається на те, що порушуючи кримінальну справу прокуратура не мала достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, так як державний завод «Вуглекомпозит» був створений відповідно до Наказу Мінпромполітики № 177 від 07. 10. 1996 року та перебував під його управлінням відповідно до Закону України «Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Реалізацію частини майна ДЗ «Вуглекомпозит» було проведено на підставі плану досудової санації, затвердженого 01. 10. 2004 року та листа Мінпромполітики № 10/7-1-1796 від 15. 09. 2004 року.

26. 02. 2010 року постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, скарга ОСОБА_3 задоволена, а постанова заступника прокурора Запорізької області від 24. 02. 2006 року про порушення кримінальної справи відносно службових осіб Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 233, ч. 3 ст. 365 КК України - скасована. Суд мотивував дане рішення тим, що приймаючи рішення про порушення кримінальної справи не були опитані: члени робочої групи, які розробляли план досудової санації відносно правових відносно правових підстав до відчуження майна; співробітники ТОВ «Сейя-Консалтінг», які безпосередньо розробляли план санації; нотаріус, якій посвідчував договір купівлі-продажу; не було отримано розяснень Міністерства промислової політики України та Фонду державного майна України, не досліджувалося питання чи є реалізоване майно цілісним майновим комплексом, в звязку з чим кримінальну справу було порушено без достатніх даних, які вказують на наявність в діях службових осіб ДЗ «Вуглекомпозит» ознак злочину, а також при порушенні кримінальної справи не були додержанні вимоги статей 94, 98 КПК України.

В апеляції прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, просить постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26. 02. 2010 року про скасування постанови заступника прокурора Запорізької області від 24. 02. 2006 року про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ДЗ «Вуглекомпозит» за ч. 2 ст. 233, ч. 3 ст. 365 КК України скасувати як незаконну, а у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити. Посилається на те, що постанова районного суду винесена незаконно в порушення вимог ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України, а також у прокуратури при порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ДЗ «Вуглекомпозит» було достатньо приводів та підстав передбачених ст. 94 КПК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції, ОСОБА_3, який вважає, що постанова районного суду законна та обґрунтована і її необхідно залишити без зміни, вивчивши матеріали справи, і доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ст. 238-8 ч. 16 КПК України, суд розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи суди як першої, так і апеляційної інстанцій, повинні перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови. Суд повинен зясувати чи були наявними на час порушення справи передбаченні ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, щоб вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для порушення кримінальної справи, наявні лише два пояснення: виконуючого обов'язки керівника й головного бухгалтера ДЗ «Вуглекомпозит». Зазначені пояснення не містять ніяких відомостей про порушення законодавства при відчуженні основних коштів. Опитуваним особам не ставилися питання про необхідність одержання дозволу на відчуження основних коштів у Фонду державного майна України.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Господарського кодексу України (станом на 19. 10. 2004 р.), відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних коштів, державне підприємство має право тільки за попередньою згодою органа, до сфери керування якого воно входить, і, як правило, на конкурентних печатках. Дана норма не передбачала права узгодження продажу нерухомого майна з Фондом державного майна України. Така вимога з ст. 75 Господарського кодексу України з'явилася лише з 09.01.2007 р.

Відповідно до преамбули уставу ДЗ «Вуглекомпозит» його засновником являлось міністерство промислової політики України та дане підприємство не передавалося у ведення Фонду державного майна України. Отже, Міністерство промислової політики являлось саме тим державним органом, що було вповноважено управляти майном даного підприємства від імені держави.

Відповідно до п. 4.2 уставу ДЗ «Вуглекомпозит», майно даного підприємства було державною власністю та перебувало в нього в повному господарському веденні, а у відповідності з п. 4.4 уставу ДЗ «Вуглекоміюзит», відчуження майна, що належить даному підприємству, здійснюється за погодженням із профільним міністерством. Будь-яких погоджень відчуження майна, закріпленою за ДЗ «Вуглекомпозит», з Фондом державне майна України устав підприємства не передбачає. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського кодексу України, право повного господарського ведення передбачає право володіння, користування розпорядження майном, закріпленим за власником, з обмеженням правомочності розпорядження відносно окремих видів майна по згоді власника у випадках передбачених Господарським кодексом України та іншими законами. При цьому, власник майна; закріпленого на праві повного господарського ведення за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений орган, тобто через Міністерство промислової політики України.

Згідно з ч. 4 ст. 211 Господарського кодексу України, яка передбачає, що досудова санація державних підприємств здійснюється за рахунок бюджетних коштів, обсяг яких встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування узгоджуються органом, наділеним господарською компетенцією щодо боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 1, 5, 6 Порядку проведення досудової санації державних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 515 від 17. 03. 2000 р.. п. п. 7. 5.2 Положення про порядок проведення Міністерством промислової політики України досудової санації державних підприємств-боржників, які належать до сфери його керування, затвердженого наказом Міністерства промислової політики № 403 від 02.10.2003 р., план досудової санації може містити в якості міри по відновленню платоспроможності, відчуження основних коштів і затверджується такий план органом, уповноваженим управляти державним майном, тобто Міністерством промислової політики.

Згідно п. 9 Порядку проведення досудової санації державних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 515 від 17.03.2000 р., який містить вказівки про те, що відчуження основних засобів здійснюється за узгодженням з Фондом державного майна України. Однак, у цьому ж п. 9 зазначено, що таке узгодження здійснюється у встановленому порядку Єдиним нормативним актом, що регулює порядок узгодження відчуження основних засобів, є Положення про порядок відчуження основних засобів, які є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України № 1477 від 30.07.1999 р. (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.08.1999 р. за № 573/3866). Інших нормативних актів, що містять норми про обов'язкове узгодження відчуження основних засобів, що належать державним підприємствам, із ФДМУ, у законодавстві України немає. А п. 2 зазначеного Положення чітко говорить про те, що це Положення визначає порядок відчуження суб'єктами Господарювання державного майна, закріпленого за державними підприємствами, їхніми структурними підрозділами, функції по керуванню майном які у встановленому порядку передані державним органам приватизації, державного майна, переданого в оренду в складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів, орендодавцем якого є Фонд державного майна України, ... регіональні відділення Фонду державного майна України.

Міністерство промислової політики України у своєму листі вих. № 10/7-1-1796 від 15.09.2004 р., надаючи дозвіл на відчуження нерухомості, не вказувало на те, що керівництву ДЗ «Вуглекомпозит» додатково потрібно одержати узгодження ще й Фонду державного майна України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», державну політику в сфері приватизації здійснює Фонд державного майна України, його регіональні відділення й представництва в районах і містах, ... складаючи єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації», ДЗ «Вуглекомпозит», станом на 19.10.2004 р., тобто на момент підписання договорів на відчуження майна, не підлягало приватизації.

Відповідно до п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України № 8-92 від 15.12.1992 р. «Про керування майном, що перебуває в загальнодержавній власності», на міністерства й інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади були покладені функції по керуванню майном, що перебуває в загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, керування якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 72 від 30.01.1993 р. «Про заходи щодо організації виконання Декрету Кабінету Міністрів України «Про керування майном, що перебуває з загальнодержавній власності», міністерства, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснюють керування майном підприємств, установ і організацій, що належать до їхньої сфери керування.

Отже, функції по керуванню майном ДЗ «Вуглекомпозит» були винятковою прерогативою Міністерства промислової політики України та не передавалися державним органам приватизації. Такі функції були передані ФДМУ лише 22. 07. 2008 р. на підставі відповідного акту прийому-передачі, що підтверджується листом Міністерства промислової політики України вих. № 5/5-3-223 від 14.12.2009 р., підписаним міністром промислової політики України Новицьким В.С.

Майно ДЗ «Вуглекомпозит», як таке, що не підпадає під приватизацію, не перебувало у віданні Фонду державного майна України або його територіальних підрозділів, оскільки перебувало у віданні Міністерства промислової політики України. Отже, на відчуження майна, що перебувало в повному господарському веденні ДЗ «Вуглекомпозит» не поширювалася дія Положення про порядок відчуження основних коштів, які є державною власністю.

Таким чином, приймати рішення про відчуження нерухомого майна могло тільки Міністерство промислової політики України, що воно й зробило в передбаченому законодавством порядку.

Саме вивчивши вищевказані обставини справи, районний суд, законно та обґрунтовано вказав, що кримінальну справу відносно службових осіб ДЗ «Вуглекомпозит» було порушено без достатніх даних, які вказують на наявність в діях службових осіб ДЗ «Вуглекомпозит» ознак злочину, а також при порушенні кримінальної справи не були додержанні вимоги статей 94, 98 КПК України.

Посилання прокурора в апеляції про те, що постанова районного суду винесена незаконно в порушення вимог ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України, а також у прокуратури при порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ДЗ «Вуглекомпозит» було достатньо приводів та підстав передбачених ст. 94 КПК України, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляції прокурора не вбачається.

Керуючись ст. ст. 365 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26. 02. 2010 року, якою скарга ОСОБА_3 задоволена, а постанова заступника прокурора Запорізької області від 24. 02. 2006 року про порушення кримінальної справи відносно службових осіб Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 233, ч. 3 ст. 365 КК України скасована без зміни.

Головуючий:

Судді: