ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №826/670/15

адміністративне провадження №К/9901/9054/18; К/9901/9056/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ - 2006" та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 (суддя Кузьменко В.А.), ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 (судді Мацедонська В.Е. (головуючий), Грищенко Т.М., Лічевецький І.О.) у справі № 826/670/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ - 2006" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Печерськ - 2006" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №182926552208 від 26.12.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 441 728,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 220684,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях, натомість Товариство має в наявності всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.03.2015 у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено повністю.

4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.03.2015 визнано нечинною в частині відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №182926552208 від 26.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн, в тому числі основний платіж - 358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн. Провадження у справі у вищезазначеній частині закрито на підставі п.3 ч.1 ст.157, ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з досягненням податкового компромісу, що передбачено п.11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині у зв`язку із примиренням сторін, оскільки контролюючим органом рішення №23668/10/26-55-22-09 від 14.04.2015 було погоджено застосування податкового компромісу за заявою ТОВ «Печерськ-2006» №14624/10 від 04.03.2015, зокрема, в частині податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 537 580,50 грн, в тому числі основний платіж 358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн, які були визначені за порушення податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компані Інвест ЛТД».

6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 №182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 125 011,50 грн, у тому числі основний платіж - 83 341,00 грн, штрафних (фінансових) санкцій 41 670,50 грн залишено без змін.

7. Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції в частині правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в розмірі 125 011,50 грн, обґрунтовано відсутністю реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Еско Трейн», а надані позивачем первинні документи в сукупності не свідчать про фактичне здійснення господарських операцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 щодо відмови в задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 №182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 125 011,50 грн та в цій частині позовні вимоги Товариства задовольнити.

9. Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015, якою провадження у справі в частині податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 537 580,50 грн було закрито у зв`язку із примиренням сторін, контролюючий орган подав касаційну скаргу де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення грошового зобов`язання з ПДВ та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.12.2014 №1231/26-55-22-08/34414872 оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ"Печерськ-2006" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Компані Інвест", ТОВ "Еско Трейн" за період з 01.01.2014 по 31.10.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 441 728,00 грн, у тому числі за березень, квітень та вересень 2014 року.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ "Компані Інвест" та ТОВ "Еско Трейн" не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки вказані контрагенти не декларували податкові зобов`язання по спірним операціям та неправомірно формували податковий кредит по ланцюгу постачання, відсутні за місцезнаходженням, крім того, в акті перевірки зазначається про непричетність до господарської діяльності ТОВ "Еско Трейн" його засновника - громадянки ОСОБА_1 .

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до контролюючого органу було подано заяву №14624/10 від 04.03.2015 з відповідними уточнюючими розрахунками про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов`язань по податку на додану вартість.

На підставі поданих позивачем уточнюючих розрахунків, контролюючим органом проведено документальну виїзну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Печерськ-2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з контрагентами ТОВ «Трейд-Мікс» за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року, ТОВ «Запорожский коксохимремонт» за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, ТОВ «БК «Гефест Альянс» за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2013 року, ТОВ «Компані Інвест ЛТД» за період з 01 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року, відповідно до висновку якої підтверджено дані відповідно уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням помилок по підприємствах: ТОВ «Трейд-Мікс» - 345132,66 грн, ТОВ «Запорожский коксохимремонт» - 1333697,47 грн, ТОВ «БК «Гефест Альянс» -1566823,96 грн, ТОВ «Компані Інвест ЛТД» - 358387,45 грн.

Згідно рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві №23668/10/26-55-22-09 від 14.04.2015 погоджено застосування податкового компромісу за заявою ТОВ«Печерськ-2006» №14624/10 від 04.03.2015, зокрема, в частині податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 358 387,45при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компані Інвест ЛТД». Згідно копії платіжного доручення від 06.042015 №1265, що наявне в матеріалах справи, позивачем сплачено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 17919,00 грн (5%) за наслідками застосування податкового компромісу по контрагенту ТОВ «Компані Інвест ЛТД» .

При цьому суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що застосування податкового компромісу за заявою позивача погоджено, зокрема в частині податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 537580,50 грн, в тому числі основний платіж 358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн, які були визначені за порушення податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компані Інвест ЛТД», а також зазначив, що платіжним дорученням від 06.04.2015 №1265, позивачем сплачено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 17919,00 грн саме по податковому повідомленню-рішенню №182926552208 від 26.12.2014 за наслідками застосування податкового компромісу по контрагенту ТОВ«Компані Інвест ЛТД».

По господарських правовідносинах позивача з контрагентом ТОВ «Еско Трейн» судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що такі правовідносини відбувались в межах укладеного договору підряду від 01.09.2014 № 01-09/14.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання робіт від контрагента було надано копії первинних документів, зокрема, договір, договірну ціну, локальний кошторис, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкову вартість ресурсів, банківські виписки, журнал - ордер та відомості по рахунку 631, податкову накладну.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, які, на думку скаржника, полягають неврахуванні судами як першої так апеляційної інстанцій всіх обставин справи та у неправильній правовій (юридичній) оцінці судом встановлених обставин справи. В касаційній скарзі позивач фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанції обставин справи по господарським правовідносинам з контрагентом ТОВ «Еско Трейн».

13. Контролюючий орган в касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, зокрема пункту 3 частини першої статті 157, статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні підстави для закриття провадження у справі у відповідній частині з огляду на відсутність згоди контролюючого органу на примирення сторін.

Наявність рішення податкового органу №23668/10/26-55-22-09 від 14.04.2015 про застосування податкового компромісу за заявою ТОВ «Печерськ-2006» №14624/10 від 04.03.2015 судом апеляційної інстанції безпідставно розцінено як підставу для висновку щодо примирення сторін в розумінні п.112 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України в частині податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 537 580,50 грн (основний платіж -358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн), оскільки вказане рішення №23668/10/26-55-22-09 від 14.04.2015 стосувалось уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ, а не податкового повідомлення - рішення від №182926552208 від 26.12.2014, яке було прийнято за на підставі акту перевірки від 15.12.2014 № 1231/26-55-22-08/34414872.

14. Товариством було надано заперечення на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому позивач вказує на безпідставність доводів контролюючого органу та просить залишити касаційну скаргу останнього без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження в частині просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.3. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10.4. Пункт 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення».

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

10.5. Пункт 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення».

Сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

10.6. Пункт 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення».

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов`язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.

10.7. Пункт 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення».

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов`язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

10.8. Пункт 11 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення».

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

11. Кодекс адміністративного судочинства України.

11.1. Частина перша статті 113.

Сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмета адміністративного позову.

11.2. Частина друга статті 136.

Сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення.

11.3. Пункт 3 частини першої статті 157.

Суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

11.4. Частина третя статті 157.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

11.5. Стаття 194.

Позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

11.6. Пункт 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»

Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

12. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

19. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмета адміністративного позову.

Примирення є волевиявленням обох сторін - позивача та відповідача.

Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Процедура податкового компромісу поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у визначеній Кодексом сумі таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Розв`язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 №182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 125 011,50 грн, у тому числі основний платіж - 83 341,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 41 670,50 грн, суд першої та апеляційної інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належними первинними документами операцій з отримання робіт (надані позивачем первинні документи не містять інформації які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об`ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг), що виключає можливість встановлення змісту та обсягу господарської операції, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) щодо оцінки доказів та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит з ПДВ за такими операціями.

Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано взяли до уваги і те, що з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності Товариства і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв`язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем робіт для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Матеріали справи не містять доказів факту виконання робіт з модернізації приміщень та виконання таких робіт безпосередньо ТОВ «Еско Трейн», зокрема, доказів, які б дозволили ідентифікувати участь вказаного підприємства при виконанні будь-яких робіт, позивач не надав доказів збільшення вартості основних фондів у зв`язку із модернізацією, не надав доказів безпосереднього впливу придбаних робіт на результати господарської діяльності, у тому числі щодо здавання в оренду нежитлових приміщень.

22. Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №182926552208 від 26.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн (основний платіж - 358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн), які були донараховані позивачу по правовідносинах з контрагентом ТОВ«Компані Інвест ЛТД» та в частині яких суд апеляційної інстанції визнав рішення суду першої інстанції нечинним, а провадження у справі закрив на підставі п.3 ч.1 ст.157, ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з досягненням податкового компромісу, що передбачено п.11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з доводів наведених в касаційній скарзі, що є аналогічними доводам, які були викладені в запереченні на клопотання позивача про застосування наслідків податкового компромісу, контролюючий орган вважає неможливим закриття провадження у справі у зв`язку з примиренням сторін, оскільки податковий компроміс, який був досягнутий між Товариством та позивачем стосувався поданих позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ, а не оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, позивач з заявою про намір досягнути податкового компромісу по податковому повідомленню - рішенню №182926552208 від 26.12.2014 до контролюючого органу не звертався.

Проте, як вбачається з рішення суду апеляційної інстанції вказані доводи контролюючого органу були відхилені з посиланням на те, що наявність рішення податкового органу №23668/10/26-55-22-09 від 14.04.2015 про застосування податкового компромісу за заявою ТОВ «Печерськ-2006» №14624/10 від 04.03.2015 в частині податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 537580,50 грн ( основний платіж - 358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн), в розумінні п.11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для висновку суду щодо примирення сторін.

При цьому судом не було досліджено та надано належної оцінки доводам контролюючого органу. Зокрема суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що примирення можливе лише за волевиявленням та взаємною згодою обох сторін, що контролюючим органом заперечується, і має стосуватись предмета адміністративного позову, тобто оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Проте, контролюючий орган вказує, що податковий компроміс, який розцінений судом апеляційної інстанції як підстава для закриття провадження у справі, не стосувався податкового повідомлення - рішення, він стосувався уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ, що не є предметом позову. Вказаного судом не досліджено, правової оцінки не надано, що свідчить про передчасний висновок суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі у вказаній вище частині.

Крім того, суд звертає увагу, що підрозділ 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України відокремлює процедури досягнення податкового компромісу по узгоджених сумах податкових зобов`язань шляхом подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань та по неузгодженим сумам податкових зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях шляхом подання відповідної заяви.

Суд також звертає увагу, що висновок суду апеляційної інстанції, що застосування податкового компромісу за заявою позивача погоджено, зокрема в частині податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 537580,50 грн, в тому числі основний платіж -358387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн, які були визначені за порушення податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компані Інвест ЛТД» суперечить наявному в матеріалах справи рішенню ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві №23668/10/26-55-22-09 від 14.04.2015, яким погоджено застосування податкового компромісу в частині податкових зобов`язань з ПДВ лише в сумі 358 387,45 грн при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компані Інвест ЛТД», при цьому у вказаному рішенні відсутні посилання на суму штрафної санкції у розмірі 179193,50 грн.

Також суд вказав, що платіжним дорученням від 06.04.2015 №1265, позивачем сплачено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 17919,00 грн саме по податковому повідомленню-рішенню №182926552208 від 26.12.2014 за наслідками застосування податкового компромісу по контрагенту ТОВ«Компані Інвест ЛТД», проте в призначенні платіжного доручення від 06.04.2015 №1265 відсутнє посилання на будь -яке податкове повідомлення - рішення.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки не встановив та не дослідив всіх обставин справи, не надав їм належної юридичної оцінки з урахуванням всіх доводів та заперечень сторін, а відтак справа у зазначеній частині підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 №182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 125 011,50 грн, у тому числі основний платіж - 83 341,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 41 670,50 грн судами першої та апеляційної інстанції правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з контрагентом, за якими Товариством було сформовано податковий кредит.

24. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Товариством так і контролюючим органом.

25. Колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 125 011,50 грн, у тому числі основний платіж - 83 341,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 41 670,50 грн, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного включення до податкового кредиту операцій з придбання послуг, які не спричинили настання реальних правових наслідків.

26. Щодо ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015, якою визнано нечинною постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.03.2015 в частині відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №182926552208 від 26.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн, в тому числі основний платіж - 358 387,00 грн, штрафна санкція - 179193,50 грн та закрито провадження у справі в цій частині, то враховуючи положення статей 113,136, 157 та пунктом 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанцій було ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

29. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ - 2006" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 у справі № 826/670/15 щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 №182926552208 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 125 011,50 грн, у тому числі основний платіж - 83 341,00 грн, штрафних (фінансових) санкцій 41 670,50 грн залишити без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 у справі №826/670/15, якою визнано нечинною постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.03.2015 щодо відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №182926552208 від 26.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 537 580,50 грн, в тому числі основний платіж -358387,00 грн., штрафна санкція - 179193,50 грн, та у цій частині закрито провадження у справі - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду