ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа №826/10943/16

адміністративне провадження №К/9901/61183/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2018 року (колегія у складі суддів Васильченко І.П., Вєкуа Н.Г., Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року (колегія у складі суддів Ключкович В.Ю., Кузьменко В.В., Літвіна Н.М.)

у справі №826/10943/16

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України

третя особа - АТ «Банк фінанси та Кредит»

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 18.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Національного банку України, третя особа АТ «Банк фінанси та Кредит», в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність (або/та дії) Національного банку України щодо захисту інтересів вкладників та безпеки зберігання коштів на рахунках банку АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

- визнати протиправною бездіяльність (або/та дії) Національного банку України з 10 лютого 2015 року (строк закінчення і відмова повернення вкладу) по 17 вересня 2015 року щодо невжиття негайних і рішучих дій, а також своєчасного застосування адекватних заходів впливу на банк АТ «Банк «Фінанси та Кредит» для запобігання банкрутству банка.

- стягнути з Національного банку України на користь позивача витрати, пов`язані з транспортними затратами, в розмірі 195,39 грн., витрати, пов`язані з правовою допомогою, в сумі 1200,00 грн., витрати, пов`язані із друком та копіюванням матеріалів, в сумі 87,75 гривень.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 16.10.2018. Просить скасувати рішення судів та прийняте нове рішення про задоволення позову. Одночасно просив про розгляд справи в судовому засіданні за його участю.

4. Ухвалою від 22.10.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження.

5. 07.11.2018 від відповідача надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу.

6. 20.06.2019 та 21.06.2019 від скаржника надійшли електронні звернення про прискорення розгляду справи та на підставі ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 194, ч. 1 ст. 348 КАС України сприяти примиренню сторін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 08.10.2013 ОСОБА_1 уклав договір-заяву № 7312/370-13 з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в національній валюті на вкладний рахунок в сумі 20 500,00 грн.

8. 10.10.2013 ОСОБА_1 уклав договір-заяву № 7377/370-13 з АТ «Банк Фінанси та Кредит» про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в іноземній валюті на вкладний рахунок в сумі 1 120,00 євро.

9. 05.02.2014 ОСОБА_1 укладав договір-заяву № 305835/1708/370-14АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про банківський строковий вклад (депозит) «Класик» строком на 370 днів в іноземній валюті.

10. 14.11.2014 ОСОБА_1 уклав договір-заяву №305835/38593/370-14 з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» строком на 370 днів в іноземній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 6535,24 доларів США на строк за 14.11.2014 по 19.11.2015.

11. 22.01.2015 ОСОБА_1 уклав інший договір-заяву № 305835/5039/370-15 з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» строком на 370 днів в національній валюті.

12. Таким чином, на поточних рахунках ОСОБА_1 строкових банківських вкладів в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» знаходилися грошові кошти на загальну суму в національній валюті 60 500,00 грн., 2 369,72 євро і 6 535,24 дол. США з урахуванням відсотків за депозитними вкладами.

13. 18.03.2015 ОСОБА_1 отримав відповідь від АТ «Банк «Фінанси та кредит» за № 897 про те, що відповідно до його звернення від 12.02.2015 та від 13.02.2015, позивач був запевнений про сумлінність і всебічність виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

14. 19.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до Голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», просив банк розірвати всі вищевказані договори і повернути банківські вклади.

15. Постановою Правління НБУ № 612 від 17.09.2015 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.

16. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17.09.2015 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015.

17. Постановою Правління НБУ № 898 від 17.12.2015 банківську ліцензію відкликано, а банк вирішено ліквідувати.

18. Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 18.12.2015 № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» строком з 18.12.2015 по 17.12.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку - заступника начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявську О.С.

19. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 01.09.2016 № 1703 «Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відсторонено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявську О.С. з 04.09.2016, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С. з 05.09.2016.

20. Інформація про ліквідацію банку була розміщена 23.12.2015 на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua. Відомості про ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» опубліковано в газеті «Голос України» (№ 242 (6242)) від 23.12.2015.

21. ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з кредиторськими вимогами про визнання ОСОБА_1 кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на суму 40 000,00 грн. та 6536,00 дол. США, які надійшли до банку 11.01.2016..

22. ОСОБА_1 було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на суму 73690,70 грн. в 4 чергу, що підтверджується Витягом від 15.05.2017 з Переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит», акцептованих Уповноваженою особою Фонду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

23. Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю Національного банку України щодо незастосування невідкладних та рішучих дій, своєчасного застосування впливу на ситуацію, що склалася в Банку «Фінанси та Кредит», проведення невідкладних перевірок, інспектування і рейтингових оцінок, виходячи із змісту інтересів вкладників, відповідно, безпеки вкладів на рахунках банку. У зв`язку із невжиттям адекватних заходів впливу на банк АТ «Банк Фінанси та Кредит» для запобігання банкрутству банка, існує загроза втратити всіх валютних заощаджень та коштів.

24. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову, з тих підстав, що позивач не має адміністративної процесуальної дієздатності, не є особою, яка охоплюється наглядовою діяльністю Національного банку України. Відповідно, у нього відсутня адміністративна процесуальна дієздатність для оскарження бездіяльності Національного банку України. При цьому, оскільки між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» встановлені правовідносини, які регулюються укладеним між ними договором банківського вкладу, у Національного банку України відсутні правові підстави для надання оцінки діям банку щодо виконання ним умов договору та втручання у його діяльність з питань, що не належать до компетенції Національного банку України. Застосування заходів впливу на банки є правом, а не обов`язком відповідача.

25. Представник ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» проти позовних вимог також заперечував. Пояснював, що позивач отримав 06.11.2015 гарантовану суму в розмірі 79759,81 грн. у відділенні Першого Українського Міжнародного банку, а залишок гарантованої суми в розмірі 120 240,19 грн. позивач не отримує з невідомих причин. Позивача було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на суму 73690,70 грн. в 4 чергу. Отже, відшкодування решти коштів позивачу буде здійснюватися у відповідності до процедури, яка передбачена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач вжив всіх передбачених законом заходів, спрямованих на стабілізацію роботи АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та на захист інтересів та прав вкладників та кредиторів.

26. Справу розглянуто по суті, хоча доводи сторін (відповідача) стосувались і питання строку звернення до суду (а. с. 151, 174, 180, т. 1). Це питання судами не вирішувалось. Крім того, позивач клопотав про примирення сторін. Відповідач не вбачав підстав та можливостей для укладення мирової угоди.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

27. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відшкодування решти коштів позивачу буде здійснюватися у відповідності до процедури, яка передбачена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» дотримано вимог законодавства в частині задоволення вимог позивача, як кредитора банку, в процесі ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

28. Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Національного банку України, суди зазначили, що до функцій Національного банку, які визначені статтями 6, 7 Закону N 679-XIV не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком. Таким чином, правовідносини, які склалися між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», регулюються укладеним між ними договором банківського вкладу.

29. Порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. Тому застосування Національним банком України такого заходу впливу як віднесення АТ «Фінанси та Кредит» до категорії проблемних слід вважати належним, своєчасним та адекватним вчиненим банком порушенням та рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів АТ «Фінанси і Кредит». Прийняття рішень про застосування до банків заходів впливу за результатами здійснення банківського нагляду є виключним (дискреційним) повноваженням Національного банку.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

30. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів фактично з тих самих підстав, якими обґрунтовував позов.

31. Крім того, зазначає, що:

- суди не застосували статтю 1 Протоколу 1 до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» про право на мирне володіння майном. Скаржник покликається на те, що банку було надано два рефінансування для погашення заборгованості, проте вклади не були повернуті, а НБУ своїми діями навмисно довів банк до стану банкрутства. Це призвело до порушення прав позивача на повернення депозиту, тобто порушено право на мирне володіння майном;

- докази, надані позивачем, не були досліджені судами. Суди мали дійти висновку, що з урахуванням виявлених низьких показників діяльності банку, відповідач з моменту виявлення під час інспектування недоліків у роботі банку не вживав належних адекватних, негайних і рішучих дій, не прийняв своєчасно рішення про застосування адекватних заходів впливу, що призвело до погіршення фінансового стану та рейтингу банку;

- відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону НБУ має право надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи. Тобто, скаржник стверджує, що НБУ, надавши двічі банку кредити, самостійно створив ризики для банку. Вони не використовувались для повернення вкладів;

- НБУ вжив таких заходів впливу щодо банку, які навпаки призвели до значного погіршення фінансового стану та рейтингу банку. Така бездіяльність не відповідає ст. 73 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки НБУ міг і мав вжити інших заходів;

- НБУ не дотримано терміну перебування банку в категорії проблемного більше ніж 180 днів, банк перебував у цій категорії 211 діб. Вважає, що саме з 17.07.2015 НБУ зобов`язаний був прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або віднести банк до категорії неплатоспроможних. Тому з 17.08.2015 банк перейшов на звичайний режим роботи, отже, з нього було знято статус проблемного і всі обмеження операцій;

- НБУ порушив послідовність надання категорій банку, а саме незаконно відніс банк з категорії «такий, що відповідає законодавству» до категорії» неплатоспроможного», не відносячи до проблемного;

- суди не надали оцінку фактам злочинних дій, бездіяльності керівництва НБУ проти банку «Фінанси і Кредит» і спільно з банком, про що говориться в доповідях органів досудових розслідувань.

32. У відзиві на касаційну скаргу НБ України просив залишити судові рішення без змін. Покликається на ті самі доводи, якими обґрунтовував свої заперечення.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і дійшов таких висновків.

34. Предметом оскарження є дії/бездіяльність НБУ, які полягають у невжитті негайних і рішучих дій, своєчасне застосування адекватних заходів впливу на банк для запобігання банкрутству банку. Підставами позову - порушення майнового права позивача на гарантоване повернення депозиту.

35. Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право на вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

36. Депозит, якими володіє позивач, є його майном, і позбавлення його можливості отримати вклад становитиме втручання у сферу права, передбаченого цією статтею.

37. Правовідносини, що виникли між позивачем та банком, регулюються укладеними між ними договорами. У разі неплатоспроможності банку відшкодування коштів здійснюється у відповідності до процедури, яка передбачена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

38. 06.11.2016 позивач отримав гарантовану суму 79759,81 грн., залишок в розмірі 120240,19 грн. не отримує з невідомих причин. Позивача було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на суму 73690,70 грн. в 4 чергу.

39. Враховуючи наведене, Суд не вбачає порушень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

40. Скаржник просить перевірити у касаційному порядку правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, які стосуються оцінки вжитих НБУ заходів, спрямованих на стабілізацію банку.

41. Постановою Правління НБУ від 19.01.2015 № 34/БТ прийняло рішення про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії проблемних строком до 180 днів, а постановою від 16.07.2015 № 463/БТ продовжено строк віднесення банку до категорії проблемних на 30 днів. Підставою віднесення стала невідповідність діяльності цього банку вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ та здійснення ним ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

42. Як вбачається з матеріалів справи, у період перебування банку в категорії проблемного постановою НБУ від 12.02.2015 № 101/БТ та від 10.06.2015 № 367/БТ ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» було надано стабілізаційні кредити для підтримки ліквідності.

43. Рішенням НБУ від 10.06.2015 №301 погоджено Програму фінансового оздоровлення ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит».

44. Постановою Правління НБУ № 532/БТ від 17.08.2015 діяльність ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано такою, що відповідає законодавству. Водночас, пунктом 2 цієї постанови було рекомендовано банку до 01.09.2015 подати до НБУ проект письмової угоди, за якою банк зобов`язується, зокрема, вжити заходів для поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та адекватності системи управління ризиками, покращення якості портфеля з урахування обмеження обсягу кредитного портфеля обсягом, що надані банкам і клієнтам. Однак, ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» 31.08.2015 було подано проект письмової угоди, який не враховував положення Постанови №532/БТ, що свідчило про формальний підхід банку до її складання. Пунктом 3 визнано такою, що втратила чинність постанова від 19.01.2015 № 34/БТ про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії проблемних строком до 180 днів та постанова від 16.07.2015 № 463/БТ про продовження строку віднесення банку до категорії проблемних.

45. У зв`язку з цим, постановою Правління НБУ № 612 від 17.09.2015 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.

46. Доводи скаржника стосуються, зокрема, того, що з 17.08.2015 банк перейшов на звичайний режим роботи, отже, з нього було знято статус проблемного і всі операцій обмеження. Суди не оцінили, яким чином банк із статусу «відповідає законодавству» перейшов у статус неплатоспроможного.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п`ять і більше разів та/або; значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п`ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п`ять і більше разів; щодекади - два і більше разів;

4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;

6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку у тому числі щодо операцій із пов`язаними з банком особами.

48. Згідно ч. 6 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що проблемний банк у строк до 180 днів зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов`язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів. Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право "прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов`язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

49. Аналіз наведених вище норм свідчить, що у відповідності до положень ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у період до 180 днів проблемний банк зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства та протягом семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, а Національний банк України приймає рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

50. Водночас, відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків» від 28.12.2014 (у редакції, чинній на дату прийняття постанови Правління НБУ від 16.07.2015 № 463/БТ) Національний банк України має право продовжити на 180 днів строки, встановлені статтями 75 та 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для приведення діяльності банків, зазначених у статті 1 цього Закону, у відповідність до законодавства України.

51. Як вбачається, з моменту визнання банку проблемним (19.01.2015 та 16.07.2015 ще на 30 днів) НБУ прийняв одне з рішень про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству (17.08.2015). Отже, прийняття рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відбулось в межах 180 днів, продовженого на 30 днів. В цій частині доводи скаржника необґрунтовані.

52. Наступне рішення, яке прийняв НБУ 17.09.2015, - рішення про визнання банку неплатоспроможним.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закон України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом п`яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов`язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов`язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов`язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

54. У постанові від 02.11.2018 Верховний Суд (справа №826/22323/15, К/9901/5979/18) , Суд зробив висновок, що з аналізу ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що віднесенню банку до категорії проблемних з наданням 180 денного терміну для приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства обов`язково передує прийняття рішення про визнання банку неплатоспроможним на підставі п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність". В інших випадках за наявності підстав, визначених п. 2 - 6 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України зобов`язаний віднести банк до категорії неплатоспроможних незалежно від перебування банку в категорії проблемних та надання строку для приведення своєї діяльності у відповідність до законодавства.

55. З матеріалів справи вбачається, що НБУ проведено перевірку АТ «Фінанси та Кредит» з 01.02.2012 по 01.12.2014. За результатами планової перевірки складено Звіт про інспектування, яким встановлено, що АТ «Фінанси і Кредит» не привів свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України. Результати безвиїзного нагляду з використанням статистичної звітності підтвердили, що після прийняття Постанови №532/БТ, якою визнано діяльність банку такою, що відповідає законодавству відбулося погіршення показників діяльності АТ «Банк «Фінанси і Кредит», про що свідчать: зменшення розміру нормативу достатності регуляторного капіталу до однієї третини від мінімального рівня; збільшення розміру поточних збитків. Крім того, АТ «Банк «Фінанси і Кредит» продовжував порушувати вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368 в частині дотримання нормативних значень обов`язкових економічних нормативів.

56. Також, акціонер АТ «Банк «Фінанси і Кредит» не забезпечив виконання гарантійних зобов`язань та заходів, передбачених Програмою фінансового оздоровлення.

57. Зокрема, Департамент банківського нагляду направляв банку електронне повідомлення від 03.08.2015 №20-04012/545779 про надання пояснення щодо таких питань: встановлено неодноразові факти неналежного виконання обмежень, встановлених постановами Правління НБУ від 12.02.2015, 10.06.2015 «Про надання стабілізаційного кредиту та підтримки ліквідності» та Програмою фінансового оздоровлення. Банк систематично здійснює реструктуризацію кредитів, наданих пов`язаним особам банку в частині пролонгації кредитних договорів, перенесення строків сплати відсотків за користування такими кредитами, у тому числі за тими позичальниками, які визнані банком пов`язаними особами. Зазначене свідчить про невиконання встановлених обмежень.

58. Крім того, власниками істотної участі не вжито невідкладних, своєчасних та достатніх заходів з фінансової підтримки Банку для покращення фінансового стану, приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

59. Національним банком за результатами нагляду, у тому числі результатами інспекційної перевірки, та контролю за діяльністю Банку (до прийняття постанови 17.09.2015 №612 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних) за наслідками виявлення порушення банківського, валютного законодавства тощо рішенням від 29.04.2015 № 203 було застосовано до штраф ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» за порушення вимог нормативно-правового акту НБУ.

60. Отже, Суд погоджується з судами попередніх інстанцій про відсутність протиправних дій з боку відповідача в частині недотримання статті 76 Закону, оскільки обставини справи стверджують неприведення ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних.

61. Водночас, Суд відхиляє доводи скаржника про те, що у період, коли діяльність банку була визнана на такою, що відповідає законодавству, а тому з банку були зняті операційні обмеження і права позивача могли бути відновлені, НБУ не мав підстав визнавати його неплатоспроможним.

62. 17.08.2015 НБУ прийняв рішення про визнання діяльності ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» такою, що відповідає законодавству і одночасно скасував рішення, яким банку було надано статус проблемного.

63. Разом з тим, пункт 2 частини1 статті 76 Закону передбачає, що НБУ зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України.

64. НБУ за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю Банку з використанням даних статистичної звітності було установлено, що діяльність АТ «Банк «Фінанси і Кредит» не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України. Цьому висновку відповідають встановлення здійснення банком ризикової діяльності, а саме:

- порушення ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» вимог Положення про порядок формування та зберігання обов`язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.03.2006 № 91 (далі - Положення № 91), у частині недотримання протягом восьми звітних періодів на кореспондентському рахунку в Національному банку України середньоарифметичної суми залишків коштів за звітний період у розмірі, який дорівнює або більший, ніж середньоарифметична сума обов`язкових резервів;

- здійснення Банком збиткової діяльності протягом останніх десяти місяців;

- зменшення обсягу високоліквідних активів;

- критично низьке значення залишку коштів Банку в Національному банку України; та інше;

- залежність від коштів фізичних осіб, оскільки їх вилучення може негативно вплинути на платоспроможність Банку та інше.

65. Таким чином, віднесення Банку до категорії проблемних було адекватним вчиненим порушенням і рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку, а саме рішення було прийнято у відповідності до пункт 2 частини 1 статті 76 Закону.

66. Згідно із статтею 55 Закону "Про банки і банківську діяльність" головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

67. Відповідно до статті 67 Закону метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

68. Враховуючи встановлені фактичні обставини, колегія суддів погоджується, що з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів банку, вжиття заходів для приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його фінансового стану та усунення порушень, причин та умов, що призвели до його погіршення, відповідачем було застосовано захід впливу до АТ «Фінанси та кредит» у вигляді віднесення його до категорії проблемних. Протиправності у вчиненні цих дій Суд не вбачає.

69. Що стосується застосування НБУ такого заходу впливу як віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

70. Відповідно до пункту 3.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17.08.2012 року № 346, рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем відповідно до цього Положення.

71. Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.

72. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

73. Відповідно до підпункту 9 пункту 12.2 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, Національний банк має право віднести банк до категорії проблемних у разі здійснення ризикової діяльності.

74. Згідно із пунктом 12.5 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, банк (філія іноземного банку) подає у строк, визначений статтею 75 Закону про банки:

- заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства;

- план фінансового оздоровлення, розроблений та затверджений згідно з вимогами, викладеними в розділі IV цього Положення, якщо віднесення банку до категорії проблемних пов`язане з погіршенням фінансового стану банку.

75. Відповідно до пункту 13.1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, Національний банк приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених банківським законодавством.

76. Виходячи із вищенаведених норм, Національний банк України наділений повноваженнями здійснювати нагляд за банками, а в разі виявлення порушення ними вимог чинного законодавства - застосовувати до них заходи впливу, різновидами яких є віднесення банку до категорії проблемних, визнання банку неплатоспроможним та його ліквідація.

77. Оскільки відповідні правові підстави, законодавчо визначена процедура їх застосування, строки притягнення банку до відповідальності дотримано відповідачем, Суд дійшов висновку, що Банк діяв на виконання своїх повноважень та досягнення мети банківського нагляду - забезпечення стабільності банківської системи і захист інтересів вкладників і кредиторів відповідного Банку.

78. Доводи скаржника про те, що судами не було надано оцінку тому, що, зокрема Генеральною прокуратурою України, Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування відносно АТ «Банк «Фінанси і Кредит», Національного банку України, Верховний Суд відхиляє, оскільки вироку, який би встановив вину певних осіб чи факти, що мають значення для вирішення цієї справи, немає. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

79. Щодо заяви скаржника про примирення сторін, то зі змісту ст. 190 КАС України не випливає обов`язок суду направляти іншому учаснику справи заяву про примирення. Такий обов`язок покладається на сторону, що ініціює примирення. Сторони не зверталися до суду із заявами, які б свідчили про досягнення примирення чи хоча б початок переговорів щодо нього.

80. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

81. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

82. Судові витрати за подання касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №826/10943/16 залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Кравчук В.М.

Суддя Єзеров А.А.

Суддя Стародуб О.П.