ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

Львів

№ 857/5069/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Сеника Р.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Савчук І.В . ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, прийняте суддею Ланкевичем А.З. о 14 годині 03 хвилині у місті Львові, повний текст складений 15.04.2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської обласної ради про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив :

ОСОБА _4 звернулася з адміністративним позовом Львівської обласної ради про визнання протиправним і скасування розпорядження відповідача від 15.11.2018 року №459-к «Про звільнення ОСОБА_4 »; поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу Львівської обласної ради з 15.11.2018 року; стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням із займаної посади, з 15.11.2018 року до дати ухвалення судом рішення

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами службового розслідування втрата рекомендованого поштового відправлення ОСОБА_6 від 15.08.2018 року відбулась внаслідок дій головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу ОСОБА_4. Подібні дії можуть бути вчинені у зв`язку із конфліктною ситуацією, що склалася між ОСОБА_6 та чоловіком позивача - ОСОБА_7 , який є сільським головою Годовицько - Басівської сільської ради. В діях позивача вбачаються ознаки порушення вимог посадової інструкції, чинного законодавства України, Присяги посадової особи місцевого самоврядування та вчинення злочину, передбаченого ст.366 КК України (службове підроблення). За допущене порушення ст.ст. 10, 13, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», п.п.2.1, 2.2 Розділу 2 Посадової інструкції та Присяги, до ОСОБА_4 слід застосовувати один із заходів стягнення догану або звільнення в порядку Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

15.11.2018 року головою Львівської обласної ради видано спірне розпорядження про звільнення ОСОБА_4

Порушення Присяги є однією із підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування, передбачених ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Присяга прийнята позивачем 01.11.2001 року.

Матеріалами службового розслідування встановлено, що позивачем умисно не проведено реєстрацію листа ОСОБА_6 через небажання передати такий керівництву Львівської обласної ради на дії сільського голови , який є чоловіком позивача.

Отже, втрата (знищення) зазначеного вище поштового конверта ОСОБА_6 , відповідач кваліфікував як порушення Присяги позивачем.

Із досліджених посадових інструкцій вбачається, що реєстрація вхідної документації належить до посадових обов`язків ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Причому, 15.08.2018 року прийом рекомендованих відправлень здійснювала саме позивач і відсутній будь - який акт про невідповідність кількості листів.

Не знайшло свого підтвердження і те, що відділ, де працює позивач, проводить реєстрацію вхідної кореспонденції за зверненням лише юридичних осіб.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом взято беззаперечно аргументи відповідача, водночас наведені позивачем безпідставно відкинуті. Не доведено, що ОСОБА_8 отримала два, а не три поштових відправлення, що поштове відправлення ОСОБА_6 умисно втрачене саме ОСОБА_4 та саме остання внесла неправдиві відомості в поштову накладну і взагалі наявність факту такого внесення. При цьому, така дія є кримінально -караною і відповідно до ч.2 ст.72 КАС України повинна доводитись певними засобами доказування.

Судом не дано відповідь на доводи позивача, що коли б остання вчинила подібні дії і повідомила чоловіку, то він, як сільський голова, 16.08.2018 року не писав би жодних звернень. Втрата звернення не вирішила б конфліктну ситуацію між ОСОБА_6 та її чоловіком. Також сільська рада не підпорядкована обласній раді, тому остання позбавлена контрольно - перевірочних заходів щодо першого.

Суд вірно прийшов до висновку, що документально не розмежовано, який відділ реєструє вхідну кореспонденцію від юридичних осіб та фізичних осіб, проте практикою доведено, що від фізичних осіб реєструє не відділ в якому вона працює.

Також встановлено, що за кореспонденцію громадян в поштовій накладній розписувались не працівники відділу е-урядування та документообігу, а працівники звернення громадян і надання допомоги репресованим.

Судом не звернута увага на зауваження позивача щодо акту службового розслідування, зокрема, що у позивача отримано ОСОБА_8 лише два звернення фізичних осіб і це вбачається із її пояснень, коли вона є зацікавленою особою.

Виходячи із наказу з покликанням на нормативно - правові акти, то порушення ст.ст. 10,13,18,19 Закону України «Про звернення громадян» взагалі не встановлено і не досліджувалося. Покликання на п.п. 2.1, 2.2 Розділу 2 є безпідставними, бо не конкретизовано. Порушення Присяги теж не конкретизовано.

Не враховано, що звільнення за порушення Присяги має застосовуватись за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять і є найсуворішою санкцією відповідальності.

Також при винесенні спірного розпорядження не враховано, що ОСОБА_4 бездоганно працювала більше 18 років у Львівській обласній раді, до неї застосовувалися лише заохочення.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 з 01.11.2001 року працювала в Львівській обласній раді, зокрема з 11.03.2016 року по день звільнення - на посаді головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу Львівської обласної ради.

14.09.2018 року до Львівської обласної ради надійшло звернення ОСОБА_6 (реєстраційний №01-Ц-1499), в якому заявник зазначив, що 13.08.2018 року ним на адресу Львівської обласної ради було відправлено рекомендований лист (№7900054952577) зі скаргою на дії сільського голови Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_7 та депутатів цієї ради. Також заявник вказав, що за даними веб-сайту «Укрпошта», зазначене поштове відправлення було отримане адресатом 15.08.2018 року. Водночас, 13.09.2018 року в телефонному режимі працівниками відділу звернень громадян заявнику було повідомлено, що таке поштове відправлення в обласній раді не зареєстровано і серед одержаної пошти не числиться. В підтвердження своїх слів заявник долучив копії чека про відправлення рекомендованого листа та скріншот із веб-сайту «Укрпошта».

За результатами попереднього вивчення цього звернення, 21.09.2018 року голова обласної ради видав розпорядження №380-к «Про проведення службового розслідування у Львівській обласній раді».

На підставі вищевказаних звернень ОСОБА_6 від 14.09.2018 року №01-Ц-1497 та від 14.09.2018 року №01-Ц-1499, розпорядження голови Львівської обласної ради від 21.09.2018 року №380-к, комісією з проведення службового розслідування Львівської обласної ради проведено службове розслідування, за наслідками якого складено акт від 04.10.2018 року (далі - акт від 04.10.2018 року). Мета проведення службового розслідування: виявлення причин порушення порядку ведення внутрішнього документообігу в обласній раді та невиконання посадових обов`язків працівниками, відповідальними за одержання та реєстрацію поштових відправлень.

Із акту вбачається, що 15.08.2018 року у поштову скриньку Львівської обласної ради, що розташована на першому поверсі приміщення за адресою: м.Львів, вул.В.Винниченка, 18, працівником поштового відділення було передано шість рекомендованих поштових відправлень, серед яких і поштове відправлення №7900054952577 (звернення ОСОБА_6 від 15.08.2018 року). Це, зокрема, підтверджується копією накладної №12 від 15.08.2018 року, даними з сайту «Укрпошта» щодо відстеження поштових відправлень та поясненнями головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу ОСОБА_4.

Вказані поштові відправлення, а також два примірники накладної №12 рекомендованих відправлень від 15.08.2018 року, були забрані з поштової скриньки головним спеціалістом відділу е-урядування та документообігу O.Хмиз, в якої зберігаються ключі від поштової скриньки. Це підтверджується поясненнями заступника начальника відділу е-урядування та документообігу з питань контролю за виконанням документів ОСОБА_18 та самої ОСОБА_4.

Після проведення розсортування вхідної документації три рекомендовані листи були залишені у головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу ОСОБА_4 (кореспонденція від юридичних осіб), а два листи (звернення громадян) передані під підпис радникові відділу звернень громадян і надання допомоги репресованим ОСОБА_8. Це підтверджується відповідними письмовими поясненнями ОСОБА_18, ОСОБА_4, ОСОБА_17 та ОСОБА_8, а також проставленими підписами на другому примірнику накладної №12 рекомендованих відправлень від 15.08.2018 року, оригінал якої зберігається в поштовому відділенні.

При цьому, перший примірник накладної №12 рекомендованих відправлень від 15.08.2018 року (в подальшому втрачений), що повинен зберігатися в Львівській обласній раді, та другий примірник для повернення в поштове відділення були передані головному спеціалісту відділу е- урядування та документообігу ОСОБА_4 для зберігання. На момент його передачі, зі слів ОСОБА_8 , жодних виправлень в нього не вносилося.

Поряд з цим, не вбачається за можливе встановити момент коли та ким у другий примірник накладної №12 рекомендованих відправлень від 15.08.2018 року були внесені виправлення поряд з підписом ОСОБА_8 біля прізвища « ОСОБА_17 », проте це не спростовує факт втрати рекомендованого поштового відправлення №7900054952577.

Досліджуючи вказані обставини, комісія з проведення службового розслідування також встановила, на підставі усних пояснень ОСОБА_4, що сільський голова Годовицько-Басівської сільської ради ОСОБА_7 є її офіційним чоловіком та їй було відомо про наявність конфліктної ситуації з ОСОБА_6 з приводу ненадання йому земельної ділянки, право на яку він має як учасник Антитерористичної операції на Сході України. Втрачене звернення ОСОБА_6 від 15.08.2018 року якраз було скаргою на неправомірні дії сільського голови ОСОБА_7 та депутатів цієї ради.

За результатами проведення службового розслідування, комісія з проведення службового розслідування у Львівській обласній раді прийшла до таких висновків, серед іншого:

1. Втрата рекомендованого поштового відправлення №7900054952577 (звернення ОСОБА_6 від 15.08.2018 року) відбулася внаслідок дій головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу ОСОБА_4;

2. Дії головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу ОСОБА_4 , спрямовані на втрату рекомендованого поштового відправлення №7900054952577 (звернення ОСОБА_6 від 15.08.2018 року), можуть бути пов`язані із конфліктною ситуацією, що має місце між ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_7 (сільський голова Годовицько-Басівської сільської ради);

3. В діях головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу ОСОБА_4 вбачаються ознаки порушення вимог посадової інструкції, чинного законодавства України, Присяги посадової особи місцевого самоврядування та вчинення злочину, передбаченого ст.366 Кримінального кодексу України «службове підроблення»;

4. За допущене порушення законодавства у сфері звернення громадян (ст.ст.10, 13, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»), порушення вимог посадової інструкції головного спеціаліста відділу е- урядування та документообігу (п.п.2.1 та 2.2 розділу 2) та Присяги посадової особи місцевого самоврядування, до ОСОБА_4 слід застосувати один із заходів стягнення, передбачений ст.147 Кодексу законів про працю України, а саме догану (з подальшим позбавленням премії на строк дії такого стягнення) або звільнення із займаної посади в порядку, визначеному Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

15.11.2018 року голова Львівської обласної ради видав розпорядження №459-к «Про звільнення ОСОБА_4», згідно якого відповідно до ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.24 Закону України «Про відпустки», п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на підставі акту службового розслідування від 04.10.2018 року та пояснень ОСОБА_4 від 26.09.2018 року, враховуючи вчинення ОСОБА_4 проступку проти інтересів публічної служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призвело до зниження авторитету обласної ради та унеможливлює подальше виконання ОСОБА_4 своїх обов`язків, звільнено із займаної посади позивача - головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу - 15.11.2018 року за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування (п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Згідно ст.1, ч.1 ст.2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно ст.11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу.

Виходячи з записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , 01.11.2001 року позивачем прийнято Присягу посадової особи органу місцевого самоврядування. А 15.11.2018 року розпорядженням відповідача №459-к позивача звільнено із займаної посади за порушення Присяги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі, зокрема, порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Так, припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Зазначений висновок апеляційного суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2019 року у справі №1570/7876/12.

Припинення служби в органах місцевого самоврядування у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність службових осіб місцевого самоврядування можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли службова особа місцевого самоврядування скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Тобто звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Водночас відповідач, кваліфікуючи дії ОСОБА_4 як порушення Присяги не навів відповідні мотиви, який проступок можна кваліфікувати саме як порушення Присяги, а не дисциплінарне правопорушення.

На думку суду, відповідач також не обґрунтував чому із запропонованої альтернативи комісією з проведення службового розслідування у Львівській обласній раді заходів стягнення, обрано звільнення із займаної посади позивача, а не догану (з подальшим позбавленням премії на строк дії такого стягнення) з врахуванням бездоганної її попередньої праці впродовж більше 18 років.

Окрім наведеного, з матеріалів справи вбачається, що комісією відповідача встановлено, з чим погодився суд першої інстанції, що саме позивачем умисно внесені неправдиві відомості в поштову накладу № 12 рекомендованих поштових відправлень від 15.08.2018 року та допущено втрату поштового відправлення. Разом з тим, такий висновок не підтверджується доказами в світлі вимог ст.ст. 72,76 КАС України, а базується лише на припущеннях, позаяк не можна однозначно стверджувати, що ОСОБА_8 отримала два, а не три поштових відправлення та нібито одне поштове відправлення умисно (чи навіть з необережності) втрачене саме ОСОБА_4.

Отримання двох поштових відправлень, а не трьох, стверджується лише поясненнями самої ОСОБА_8 , які відповідно спростовуються поясненнями ОСОБА_4. Отже, має місце пояснення двох людей, які одночасно наводять різні обставини. В такій ситуації, для того щоб визнати одні пояснення неправдивими необхідні певні додаткові докази, які в матеріалах справи відсутні.

Щодо пояснень ОСОБА_17 , який підтвердив одержання 15 серпня 2018 року ОСОБА_8 в канцелярії (а не у відділі е-урядування та документообігу, як зазначено в акті) два рекомендованих відправлення, то суд до таких ставиться критично, оскільки він не був присутнім на місці отримання кореспонденції ОСОБА_8 та жодні з осіб, від яких відбирались пояснення в ході службового розслідування не вказували, що ОСОБА_8 отримувала кореспонденцію в присутності заступника начальника відділу звернень громадян і надання допомоги репресованим ОСОБА_17 .

Посадовими інструкціями головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу і радника відділу звернень громадян та надання допомоги репресованим не розмежовано повноважень щодо реєстрації вхідної документації окремо від юридичних осіб та окремо від фізичних осіб. Водночас допитана як свідок ОСОБА_8 неодноразово підтвердила, що реєстрація вхідної кореспонденції від фізичних осіб здійснюється саме нею у відділі звернень громадян і надання допомоги репресованим. Нею ж здійснюється розпакування кореспонденції з конвертів. Це підтвердила і ОСОБА_4 , допитана в судовому засіданні суду першої інстанції як свідок. Наведене не суперечить письмово поданим останньою додаткових пояснень, а саме, що з 01 травня 2018 року було змінено систему діловодства з «Лотос» на «Мегаполіс» і після зміни такої, тобто з 01 травня 2018 року, реєстрація будь - якого звернення від громадянина працівниками відділу е-урядування та документообігу стала технічно неможливою, у зв`язку з відсутністю відповідного доступу. Саме тому, відповідачем не надано жодного доказу щодо проведення реєстрації вхідної кореспонденції від фізичних осіб працівниками відділу е-урядування та документообігу за період після 01 травня 2018 року, зокрема й за серпень 2018 року, коли мало місце звернення ОСОБА_6

Заслуговують уваги доводи сторони позивача, що встановлення до чиїх обов`язків віднесено реєстрацію вхідної кореспонденції фізичних осіб має істотне значення для правильного вирішення даного спору, оскільки за відсутності доказів умисного викрадення ОСОБА_4 спірного поштового відправлення ( а такі відсутні), необхідно встановити, чи входило до її обов`язків реєстрація такої кореспонденції і чи порушені нею такі обов`язки. Якщо реєстрація вхідної кореспонденції від фізичних осіб не належить до обов`язків ОСОБА_4 , відповідно остання не може бути притягнута до відповідальності за непроведення такої, що й встановлено в ході судового розгляду.

Не можна погодитись із висновком комісії з службового розслідування, що саме ОСОБА_4 внесла неправдиві відомості в поштову накладну (абз.2 стор.7 акту службового розслідування), оскільки у цьому ж акті (абз.3 стор.6) вказано зовсім протилежне, а саме, що не вбачається за можливе встановити момент коли та ким в другий примірник накладної №12 рекомендованих відправлень від 15.08.2018 року були внесені виправлення поряд з підписом ОСОБА_8 біля прізвища « ОСОБА_17 ». Окрім цього, зазначена дія є кримінально - караним діянням і відповідно повинна доводитись певними засобами доказування, проте сторона відповідача проігнорувала п.5 висновків комісії з проведення службового розслідування та не скерувала в органи Національної поліції України заяву про проведення перевірки на наявність в діях головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу ОСОБА_4 ознак вчинення злочину, передбаченого ст. 366 КК України.

Також, на думку суду, на припущеннях стороною відповідача побудовані спонукання ОСОБА_4 позбутися звернення ОСОБА_6 , який знаходиться в конфлікті з сільським головою Годовицько-Басівської сільської ради та є чоловіком ОСОБА_4 , позаяк подібне не позбавляє можливості заявника подати нові звернення. Крім того, Годовицько-Басівська сільська рада та голова в жодний спосіб не підпорядковуються обласній раді, і остання взагалі позбавлена передбачених законом повноважень на проведення контрольно-перевірочних заходів.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до положень абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, неправомірно звільнений працівник підлягає поновленню на роботі та має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто з дня наступного за днем звільнення по день ухвалення відповідного судового рішення.

З урахуванням довідки, виданої Львівською обласною радою від 05.08.2019 року №01-вих-69, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 складає 539 грн., 85 коп., кількість робочих днів за період з 16.11.2018 року до 21.08.2019 року - 190 робочих днів. Враховуючи наведене, слід стягнути із Львівської обласної ради на користь ОСОБА_4 102 571 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів.

Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 18 липня 2018 року (справа 359/10023/16-ц).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Щодо судових витрат, то з урахуванням статті 139 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін спору.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 1340/5975/18 та ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної ради від 15.11.2018 року №459-К «Про звільнення ОСОБА_4».

Поновити ОСОБА_4 з 16.11.2018 на посаді головного спеціаліста відділу е-урядування та документообігу.

Стягнути із Львівської обласної ради (вул. Винниченка,18, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ 22340506) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 102 571 грн. 50 коп. (сто дві тисячі п`ятсот сімдесят одна гривня п`ятдесят копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

І. М. Обрізко

судді

Т. В. Онишкевич

Р. П. Сеник

Повний текст судового рішення виготовлено 22.08.2019