ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Вн . №27/559

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2019 року 14:07 № 826/17272/18

За позовом Громадської організації "Всеукраїнська асоціація працівників професійно-технічної освіти"

До Кабінету Міністрів України

3-я особа Міністерство освіти і науки України

Про визнання протиправним та скасування розпорядження КМУ №831-р. від 25.10.2017 р.

Судова колегія у складі:

Головуючий суддя О.В.Головань,

судді Я.І.Добрянська, О.В.Патратій

Секретар І.В.Галаган

Представники:

Від позивача: Плющ Л.П.;

Від відповідача: Бігдан А.В.

Від 3-ї особи: Брюховецька М.С .

Обставини справи:

Громадська організація "Всеукраїнська асоціація працівників професійно-технічної освіти" звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 831-р від 25.10.2017 р. "Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованим Міністерству освіти і науки" в частині.

В судовому засіданні 08.08.2019 р. оголошено резолютивну частину рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №831-р "Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованим Міністерству освіти і науки", згідно з яким вирішено -

1. До завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти передати для тимчасового виконання такі повноваження:

1) обласним і Київській міській держадміністраціям: розроблення та виконання регіональних програм підготовки кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів; організація діяльності регіональних рад професійно-технічної освіти; оперативне управління майном закладів освіти; здійснення матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти, аналізу та контролю за провадженням їх фінансово-господарської діяльності; проведення моніторингових досліджень потреб регіонального ринку праці, формування та розміщення регіонального замовлення на підготовку кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів; здійснення контролю за виконанням показників регіонального і державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів; надання Міністерству освіти і науки пропозицій щодо переліку професій загальнодержавного значення, підготовка за якими здійснюється за рахунок коштів державного бюджету; складення середньострокового прогнозу потреби у кваліфікованих робітниках та молодших спеціалістах на регіональному ринку праці; здійснення контролю за організацією навчально-виробничого процесу у закладах освіти, створення на їх базі навчально-практичних центрів (за галузевим спрямуванням), сприяння впровадженню сучасних виробничих технологій; призначення на посаду директорів закладів освіти, фінансування яких здійснюється з обласних бюджетів, бюджету м. Києва, за результатами конкурсів шляхом укладення строкового трудового договору (контракту); заохочення, преміювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності призначених директорів закладів освіти;

2) міським радам міст обласного значення - обласних центрів: призначення на посаду директорів закладів освіти, фінансування яких здійснюється з бюджетів міст обласного значення - обласних центрів, за результатами конкурсів шляхом укладення строкового трудового договору (контракту); заохочення, преміювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності призначених директорів закладів освіти.

2. Визнати такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

3. Дозволити обласним і Київській міській держадміністраціям, міським радам міст обласного значення - обласних центрів за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів забезпечувати виготовлення документації, необхідної для передачі закладів професійної (професійно-технічної) освіти з державної у комунальну власність.

4. Міністерству освіти і науки надавати обласним і Київській міській держадміністраціям, міським радам міст обласного значення - обласних центрів організаційно-методичну та консультаційну допомогу щодо виконання функцій з управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, переданими їм згідно з пунктом 1 цього розпорядження.

5. Це розпорядження набирає чинності з 1 січня 2018 року.

Позивач - Громадська організація "Всеукраїнська асоціація працівників професійно-технічної освіти" - вважає вказане розпорядження в частині пп. 2 п. 1, п. 3 в частині протиправним та просить його скасувати з таких підстав.

Позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження по суті є нормативно-правовим актом, тому на нього поширюється ч. 3 ст. 264 КАС України, згідно з якою нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Позивач є громадською організацією, створеною з метою забезпечення соціально-правового захисту працівників, учнів, студентів, слухачів системи професійно-технічної освіти і навчання, сприяння збереженню, розвитку та оновлення системи підготовки робітничих кадрів та фахівців згідно з п. 2.1 статуту позивача, тому є належним позивачем в розумінні ч. 2 ст. 264 КАС України.

Щодо оскаржуваного розпорядження по суті позивач зазначає про його прийняття з порушенням Регламенту Кабінету Міністрів України щодо порядку проведення засідань, підготовки та прийняття рішень, інших процедурних питань та в супереч чинному законодавству, зокрема, порушено вимоги законодавства щодо прийняття нормативно-правових актів, передбачені ст. 117 Конституції України, ч. 4 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. №731.

Включення оскаржуваного розпорядження до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України без проведення правової експертизи спричинило застосування підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить чинним законам.

Оскаржуване розпорядження не відповідає вимогам ст. 25, п. 2 ст. 26, 66 Закону України "Про освіту", ст. 20, 24 Закону України "Про професійно-технічну освіту", згідно з якими директор закладу призначається спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти, ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування", в якому наведено вичерпний перелік повноважень як власних, так і делегованих міських рад.

Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначає, що оскаржуване розпорядження за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом, і під час його прийняття не дотримувались і не мали дотримуватися положення законодавства, що стосуються прийняття нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" акти Кабінету Мінстрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень, а до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України вносяться всі акти Кабінету Міністрів України.

Оскільки оскаржуване розпорядження є актом індивідуальної дії, на нього не поширюється положення ч. 3 ст. 264 КАС України, відповідно, позивачем пропущено загальний шестимісячний строк звернення до суду, і позовну заяву має бути залишено без розгляду.

Щодо відповідності оскаржуваного розпорядження вимоги законодавства по суті відповідач посилається на положення ст. 89 і 90 Бюджетного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", на виконання яких його прийнято.

Відповідач заперечує порушення вимог ст. 24 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", оскільки у зв`язку з передачею фінансування закладів професійної (професійно-технічної) освіти з державного на місцеві бюджети мало бути вирішено і питання щодо управління закладами освіти на рівні місцевих органів самоврядування.

Також відповідач посилається на відсутність порушеного права позивача в даному випадку позивач як громадське об`єднання не наділене повноваженнями представництва інтересів інших осіб у судах України.

3-я особа - Міністерство освіти і науки України - проти задоволення позовних вимог заперечила з таких підстав.

3-я особа додатково повідомила суд про те, що наразі тривають заходи щодо передачі закладів професійної (професійно-технічної) освіти з державної у комунальну власність, зокрема, прийнято відповідні розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. №996-р, від 18.07.2018 р. №516-р, від 03.10.2018 р. №713-р, від 17.10.2018 р. №750-р.

Проект оскаржуваного розпорядження розроблено на виконання п. 8 протоколу селекторної наради з питань підготовки закладів освіти до 2017/18 навчального року від 15.08.2017 р., і основною метою його прийняття є врегулювання питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, що підпорядковані МОН, на перехідний період до прийняття Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" та передачі цілісних майнових комплексів з державної у комунальну власність.

Також 3-ю особою подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в порядку п. 1, 2 ч. 1 ст. 240 КАС України, оскільки доказів належного уповноваження позивача на звернення до суду не надано.

Зокрема, згідно з п. 4.4 статуту позивача передбачено, що вищим органом управління Асоціації є Всеукраїнська конференція, що обирає Раду та Президію; згідно з п. 4.4.11 статуту засідання Президії вважаються повноважними, якщо у ньому беруть участь не менше 2/3 членів Президії. Рішення Президії приймаються простою більшістю голосів членів Президії, які беруть участь у засіданні. Між тим, суду надано витяг з протоколу, на якому не міститься жодних результатів голосування та фактів його проведення взагалі.

Також жодного доручення чи рішення Президента Асоціації, рішення Всеукраїнської конференції, Ради чи Президії щодо звернення до суду на виконання п. 4.4.13 статуту не надано.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та 3-ї особи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Щодо права звернення до суду

Згідно з ч. 1, 3 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об`єднання" від 22.03.2012 р. №4572-VI для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право: 2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Більш детально процедура і повноваження на звернення громадського об`єднання до суду в інтересах інших осіб (в тому числі, і своїх членів, має бути врегульована документами, що регулюють його діяльність.

В даному випадку Громадська організація "Всеукраїнська асоціація працівників професійно-технічної освіти" (код 20069979) діє на підставі статуту, затвердженого позачерговою Всеукраїнською конференцією (протокол №1 від 16.11.2016 р.), згідно з п. 2.3 1 якого, зокрема, Асоціація відповідно до покладених на неї завдань і функцій представляє інтереси членів Асоціації в державних органах України, а також відповідних організаціях, як урядових, так і неурядових, згідно з п. 2.4.2 статуту для здійснення своєї мети (цілей) Асоціація має право звертатися в порядку, визначеному законом, до органів державної влади АРК, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Згідно з р. 4 статуту повноваження на звернення до органів державної влади окремо не віднесено до виключної компетенції конкретного органу управління, тому реалізується на загальних підставах.

Згідно з п. 4.4.9 статуту Президія є оперативним постійно діючим органом управління Асоціацією, і її компетенція визначена п. 4.4.10 статуту (в тому числі, організація та виконання рішень Всеукраїнської конференції і Ради Асоціації), а порядок проведення засідання Президії визначено п. 4.4.11 статуту - не менше 2/3 членів Президії.

На підтвердження повноважень на звернення до суду з позовом про оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України № 831-р від 25.10.2017 р. "Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованим Міністерству освіти і науки" позивачем надано Матеріали засідання Президії ВАПП 19.10.2018 р. (витяг з протоколу), згідно з яким п. 3 порядку денного міститься відповідне питання і рішення про уповноваження позивача на звернення до суду.

Наданий документ не містить жодної інформації щодо складу осіб, які приймали участь у засіданні Президії, їх кількість відносно загального складу Президії, що дозволяло би визначити наявність кворуму відповідно до п. 4.4.11, 4.4.15 статуту; документ не завірено належним чином, оскільки на ньому відсутні підписи як присутніх, так і голови та секретаря, обраних для проведення засідання.

Попередньо наданий позивачем Склад Президії ВАПП являє собою роздруківку з відповідним переліком без будь-якої інформації щодо підстав та процедури обрання перелічених осіб до складу Президії.

Також наданий витяг з протоколу датовано 19.10.2018 р., тоді як позов скеровано до суду 18.10.2018 р., про що свідчить наявний на конверті поштовий штемпель.

З врахуванням викладеного суд не може вважати належними доказами наявності повноважень на право звертатися до суду в інтересах членів Асоціації вказані документи.

Проте, це не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду в порядку п. 1, 2 ч. 1 ст. 240 КАС України, про що клопоче 3-я особа, оскільки вказані недоліки стосуються не повноважень представника позивача, яка підписала позов, а неналежного оформлення документів для звернення до суду.

Представник позивача, яка підписала позов, діє на підставі загальної довіреності від 21.08.2018 р., видача якої не пов`язана безпосередньо з подачею конкретного позову.

За таких обставин вказані недоліки у оформленні документів для звернення позивача як громадської організації до суду в інтересах своїх членів є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог по суті, а не залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо правової природи оскаржуваного розпорядження і строку звернення до суду

Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України 18) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; 19) індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з ч.1-3 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 р. № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 52 Закону № 794-VII акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України.

В даному випадку оскаржуваний акт прийнято у формі розпорядження, тобто, як акт індивідуальної дії (з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань), і особливості прийняття нормативно-правових актів відповідачем не враховувалися і не виконувалися.

Оскаржуване розпорядження прийнято на конкретний період - до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти; стосується прав або інтересів осіб (закладів професійної (професійно-технічної) освіти, щодо яких ще не завершено процедуру передачі їх у комунальну власність, яка триває згідно з поясненнями 3-ї особи.

Оскаржуване розпорядження не є таким, що встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, оскільки термін його дії обмежений, правила регулювання відносин він встановлює до певної події.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком позивача про нормативно-правовий характер оскаржуваного розпорядження і поширення на процедуру його прийняття відповідних особливих положень законодавства.

Відповідно, акти законодавства України, що визначають особливості прийняття нормативно-правових актів, відповідачем не мали виконуватися, а до визначення строку звернення до суду для оскарження розпорядження ч. 3 ст. 264 КАС України не застосовуються.

За таких обставин для оскарження розпорядження застосовується загальний шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, який позивачем пропущено, оскільки позов подано 18.10.2018 р. (навіть, якщо рахувати строк звернення до суду з часу набрання розпорядженням чинності з 01.01.2018 р.)

Оскільки в даному випадку питання визначення строку на оскарження розпорядження безпосередньо пов`язане з визначенням правової природи оскаржуваного акту, під час підготовчого провадження суд ухвалив це питання розглянути в судовому засіданні по суті, ухвалюючи відмовити в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду (ухвала від 01.04.2019р.)

З врахуванням викладеного суд не вважає за можливе застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду, визначені ст. 123 КАС України, і розглядає спір по суті.

Щодо позовних вимог по суті

Згідно з ч.12 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 р. № 1789-VIII 1) підпункт "е" пункту 2 викладено в такій редакції: "е) професійно-технічну освіту з бюджетів міст обласного значення - обласних центрів (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах регіонального замовлення у професійно-технічних та інших навчальних закладах державної та/або комунальної власності, які розташовані на території зазначених міст)".

Згідно з ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України визначено видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать, до яких з 01.01.2017 р. віднесено і видатки на професійно-технічні та інші навчальні заклади державної та/або комунальної власності, які розташовані на території зазначених міст.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про Державний бюджет на 2016 рік" від 25.12.2015р. № 928-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 січня 2016 року забезпечити передачу в установленому порядку видатків на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах на фінансування з місцевих бюджетів.

Установлено, що видатки на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних закладах та інших навчальних закладах, розташованих у містах обласного значення, плануються з 2016 року у відповідних бюджетах міст обласного значення, а на інших територіях - у відповідних обласних бюджетах та бюджеті міста Києва.

Кабінету Міністрів України доручено:

забезпечити передачу з державної власності у комунальну власність відповідних установ, закладів та організацій;

вжити заходів щодо модернізації мережі професійно-технічних навчальних закладів з урахуванням необхідності їх укрупнення та здійснення підготовки робітничих кадрів відповідно до потреб регіону та ринку праці, використання потенціалу таких навчальних закладів для здійснення підготовки та перепідготовки незайнятого населення, не допустивши при цьому їх закриття чи перепрофілювання впродовж 2016-2018 років, а також скорочення чисельності працівників не більше 10 відсотків щороку;

за підсумками першого кварталу 2016 року провести моніторинг фінансового забезпечення професійно-технічних навчальних закладів державної форми власності за рахунок коштів обласних та міських (міст обласного значення) бюджетів та у разі необхідності внести пропозиції щодо змін до бюджетного законодавства.

Оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України № 831-р від 25.10.2017 р. "Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованим Міністерству освіти і науки" прийнято на виконання вказаних положень актів законодавства вищої сили.

При чому, згідно змісту оскаржуваного розпорядження первинним є вирішення питання щодо передачу фінансування професійно-технічних навчальних закладів, у зв`язку з чим мало вирішитися і питання щодо їх управління тими органами місцевого самоврядування, які їх фінансують.

В остаточній редакції позовних вимог позивач оскаржує лише положення щодо передачі повноважень щодо призначення на посаду директорів закладів освіти, фінансування яких здійснюється з бюджетів міст обласного значення - обласних центрів, за результатами конкурсів шляхом укладення строкового трудового договору (контракту); заохочення, преміювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності призначених директорів закладів освіти.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 р. № 2145-VIII засновник закладу освіти або уповноважена ним особа, зокрема, укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти, тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 2145-VIII керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту.

Згідно зі ст. 20, 24 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10.02.1998р. № 103/98-ВР засновниками закладів професійної (професійно-технічної) освіти можуть бути: центральні та місцеві органи виконавчої влади; підприємства, установи, організації та їх об`єднання незалежно від форм власності та підпорядкування, у тому числі релігійні організації, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку; громадяни України.

Керівництво діяльністю державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти здійснює керівник, якого призначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади професійної (професійно-технічної) освіти.

Керівник закладу професійної (професійно-технічної) освіти державної форми власності призначається на посаду за результатами конкурсу, який проводиться відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, шляхом укладення з ним трудового договору (контракту) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади професійної (професійно-технічної) освіти. Керівник призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до законодавства.

Порядок керівництва закладом професійної (професійно-технічної) освіти іншої форми власності визначає засновник.

Згідно зі змісту ст. 24 Закону № 103/98-ВР визначено порядок керівництва діяльністю саме державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти, керівник якого призначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки, міністерством та іншим центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковано заклад професійної (професійно-технічної) освіти.

В той же час, згідно з оскаржуваним положенням п. 2 ч. 1 розпорядження вирішено на перехідний період питання призначення на посаду директорів закладів освіти, фінансування яких здійснюється з бюджетів міст обласного значення, тобто, фінансування яких вже не здійснюється з державного бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2145-VIII 7) засновник закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Оскільки однією з ознак засновника закладу освіти є належність майна, за рахунок якого заклад фінансується, після передачі фінансування державного закладу освіти до місцевого бюджету такий заклад вже не може вважатися державним, що має враховуватися під час здійснення керівництва ним.

Відповідно, в цій частині оскаржуване розпорядження не змінює порядок керівництва державним закладом освіти на порушення вимог ст. 24 Закону № 103/98-ВР, оскільки такий заклад вже не є державним після зміни фінансування.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, на яку посилається позивач, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Тобто, вказаним положенням управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм, прямо віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування (місцевим радам в особі їх виконавчих органів).

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних положень Законів України під час прийняття оскаржуваного розпорядження.

Щодо оскарження п. 3 розпорядження, згідно з яким дозволено міським радам міст обласного значення - обласних центрів за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів забезпечувати виготовлення документації, необхідної для передачі закладів професійної (професійно-технічної) освіти з державної у комунальну власність, то воно відношення до питання управління закладами освіти не має, а стосується технічного питання виготовлення документації.

Позивачем не надано пояснень, які положення актів вищої юридичної сили порушено під час їх прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних принципів під час прийняття оскаржуваного розпорядження, натомість позивачем станом на час звернення до суду з позовом не оформлено належним чином повноваження щодо представництва інтересів членів громадської організації в судовому порядку, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя О.В. Головань

судді Я.І.Добрянська

О.В.Патратій

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 22.08.19 р.