Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2019 р. Справа№200/7970/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративного суду Циганенко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України Військова частина № НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2019 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України Військова частина № НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив у наданні публічної інформації на запит позивача про надання акту службового розслідування та переліку офіцерів (співробітників) відповідача, які брали участь у бійці, що сталася в червні 2018 року в кав`ярні «RED CUPS» м. Маріуполя. Посилаючись на статті 1, 19, 20, 23, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статті 11, 21 Закону України «Про інформацію» просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні запиту від 16 травня 2019 року про надання інформації;

- зобов`язати відповідача надати відповідну інформацію на запит від 16 травня 2019 року по суті запитуваних питань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликався на те, що відмова відповідача, розпорядника інформації, не відповідає вимогам «трискладового тесту», встановленого пунктом 3 частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». На думку позивача запитувана інформація не є конфіденційною інформацією про фізичних осіб, якщо акт службового розслідування містив персональні дані, які не підлягають розголошенню без дозволу фізичної особи (дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження), ці дані можуть бути знеособлені. Крім того, згідно частини 4 статті 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Відповідач подав відзив, в яком у зазначив, що викладені в адміністративному позові вимоги позивача не визнаються повністю, оскільки вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню. За результатами розгляду заяви позивача, останньому відмовлено в наданні запитуваної інформації у відповідності до вимог Законів України «Про інформацію» та «Захист персональних даних». 17.06.2018 близько 22:00 в районі ТРЦ «Порт Сіті» біля кафе «Red Cups» в м. Маріуполь військовослужбовцям Донецького прикордонного загону невідомими особами було завдано тілесних ушкоджень середньої важкості. Даний факт внесений до ЄРДР 18.06.18 № 12018050770001573 за частиною 1 статті 122 КК України. В подальшому кримінальне провадження було перекваліфіковане на частину 2 статті 296 КК України. Вказане кримінальне провадження 1-кп/265/233/19 (єдиний унікальний № 263/13489/18) по справі перебуває на розгляді в Орджонікідзевському районному суді м. Маріуполь. Отже, запитувана позивачем інформація також є і матеріалами кримінального провадження, а тому позивач не має права на отримання запитуваної інформації та отримання запитуваних документів у зв`язку з тим, що інформація не стосується реалізації (захисту) його прав, свобод і законних інтересів, і він не має право на її отримання, а також не стосується інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Надання запитуваної інформації позивачу порушить права, свободи і законні інтереси військовослужбовців. Окрім цього, запитувана інформація відноситься до відомостей досудового розслідування, які розголошуються лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. За фактом інциденту, який стався 17.06.2018 в м. Маріуполь в кав`ярні «RED CUPS» наказом начальника Донецького прикордонного загону №836-АГ від 18.06.2018 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування. За результатами проведення даного службового розслідування начальником Донецького прикордонного загону видано наказ від 22.06.2018 № 854-АГ «Про результати службового розслідування». Водночас, 18.06.2018 т.в..о. начальника Донецько-Луганського регіонального управління наказом № 46 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом інформування про отримання травми комендантом ОБПК «Сартана» підполковником ОСОБА_2 17.06.2018. За результатами якого, наказом т.в.о. начальника Донецько-Луганського регіонального управління від 18.07.2018 №53 скасовано наказ начальника Донецького прикордонного загону від 18.06.2018 № 836-АГ «Про призначення службового розслідування» та наказ начальника Донецького прикордонного загону від 22.06.2018 № 854-АГ «Про результати службового розслідування». Таким чином, вимога ОСОБА_1 щодо надання йому копії акту службового розслідування, яке проведено Донецьким прикордонним загоном за фактом інциденту, який стався 17.06.2018 м. Маріуполь в кав`ярні «RED CLIPS» не представляється можливим, у зв`язку з відсутністю такого службового розслідування в Донецькому прикордонному загоні.

01 липня 2019 року ухвалою суду позовна заява залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення недоліків.

15 липня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького прикордонного загону із заявою, в якій просив надати наступну інформацію:

- копію акта службового розслідування інциденту за участю офіцерів Донецького прикордонного загону в червні 2018 року в кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » м. Маріуполя (ТРЦ «Порт Сити»);

- перелік офіцерів (співробітників) ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були присутні при скоєнні даного інциденту.

31 травня 2019 року Донецький прикордонний загін листом за №14-4793 повідомив ОСОБА_1 про те, що Донецький прикордонний загін не має права на надання запитуваною інформації, оскільки запитувана інформація відповідно до статті 21 Закону України «Про інформацію» відноситься до інформації з обмеженим доступом і містить персональні дані. Статтею 11 Закону України «Про захист персональних даних» визначений перелік підстав для обробки персональних даних, однією з яких є згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних. Згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій чи електронній формі.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Згідно статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (статті 55 Конституції України).

Закон України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі Закон №2657-XII) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації", в редакції Закону України №319-VIII від 09.04.2015, (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Запит на інформацію має бути оформлений відповідно до вимог статті 19 Закону № 2939-VI. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповіднихформ запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Наказом Міністерства юстиції України №1434/5 від 26.05.2011 «Про затвердження форм для подання запиту на отримання публічної інформації» затверджені форми для подання запиту на отримання публічної інформації.

Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», в редакції Закону України № 2443-VIII від 22.05.2018 (далі Закон № 393/96-ВР), регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності (стаття 3 № 393/96-ВР).

Закон № 2939-VI передбачає два види інформаційних відносин, на які його положення не поширюються: відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій та відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Донецького прикордонного загону із заявою про сприяння реалізації закріпленого статтею 34 Конституції України права на вільний збір, зберігання, використання та поширювання інформації. Посилаючись на статті 5, 27 Закону №2657-XII та статтю 20 Закон № 393/96-ВР, позивач просив надати відповідну інформацію.

Відповідачем була надана відповідь на заяву позивача.

Передбачене статтею 1 Закону №393/96-ВР право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими статтями 14, 15, 19 цього Закону обов`язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Таким чином, у спірних правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, предметом судового захисту є право позивача на об`єктивний, всебічний, вчасний розгляд та перевірку його заяви, та право на отримання відповіді за результатами розгляду заяви.

Як вбачається з установлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, позивач своєчасно отримав відповідь за результатами розгляду його заяви.

В пункті 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що суди під час розгляду справ повинні мати на увазі, що якщо запит про надання публічної інформації є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України № 393/96-ВР, то в такому разі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації необхідно відмовляти в задоволенні позову з тих підстав, що право позивача на отримання публічної інформації не порушено.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на невідповідність відповіді відповідача вимогам Закону №2657-XII, оскільки позивач подавав заяву за змістом та формою, яка фактично є зверненням (заявою) про надання інформації згідно із Законом України № 393/96-ВР.

Отже у задоволенні позову слід відмовити.

Питання розподілу судових витрат вирішити відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України: судові витрати підлягають компенсуванню за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25,72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України Військова частина № НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення прийняте, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу, 14 серпня 2019 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.