ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №366/2469/16-а

адміністративне провадження №К/9901/21553/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іванківського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у складі судді Слободян Н.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Шурка О.І. (головуючого), Василенка Я.М., Степанюка А.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області, Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області (надалі - відповідач-1), Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області (надалі - відповідач-2), третя особа: ОСОБА_2 (надалі - третя особа) про визнання дій протиправними та скасування рішення Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області від 26 липня 2016 року №VІІ-10/92 в частині погодження режиму роботи кафе-бару по АДРЕСА_1 в п`ятницю - до 01.00, суботу - до 02.00 та п.2 «забезпечити під час роботи закладу рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщенні і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, встановлених санітарними нормами». Крім того, позивач просила заборонити сільській раді погоджувати режим роботи кафе-бару по АДРЕСА_1 на відкритих майданчиках та в приміщенні після 22 год. у відповідності до положень ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

2. Постановою Іванківського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, в позові відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Відповідно до договору оренди №1 від 01.07.2014 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа використовує орендоване приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1 для розміщення магазину-кафе.

3.2. 26.07.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Ладижицької сільської ради із зверненням про затвердження (погодження) режиму роботи кафе-бару у вихідні дні: п`ятниця - 18.00 до 01.00, субота з 18.00 до 02.00, неділя - з 18.00 до 23 год., і в дні замовлень з 10.00 до 23.00.

3.3. Рішенням №VІІ-10/92 сесії Ладижицької сільської ради 26.07.2016 року погоджено поданий підприємцем графік. Пунктом 2 рішення було вирішено забезпечити під час роботи закладу рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщенні і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, встановлених санітарними нормами». Відповідно до п.3 рішення, контроль за його виконанням покладено на постійну комісію з питань соціально-культурного розвитку села та комунальної власності.

4. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав суду вмотивованих та належних доказів того, що вказаним рішенням відповідача дійсно порушуються її права та інтереси. Тому, відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - приписи Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року №4004-XII. Також зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки за наявності обґрунтованих підстав для відводу судді Слободян Н.П., у задоволенні такої заяви позивачу було відмовлено, що ставить під сумнів правильність прийнятого судом рішення.

7. Відповідачі правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористалися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

11. Відповідно до статті 10 вказаного Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

12. Пунктом 9 статті 30 Закону №280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення, за погодженням з власниками, зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

13. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року №4004-XII (далі - Закон №4004-XII0, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані, зокрема: забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти): жилих будинків і прибудинкових територіях; лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; готелів і гуртожитків; розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об`єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

14. У свою чергу органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, відповідно до частини 7 статті 24 Закону №4004-XII, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звертався до Іванківського міжрайонного відділу лабораторних досліджень державної установи «Київський обласний лабораторний центр держсанепідслужби України» із заявою щодо проведення замірів рівнів шуму в житловій забудові в АДРЕСА_1 .

16. У відповіді від 24.07.2014 року держсанепідемслужбою було зазначено, що під час замірів акустична апаратура в кафе була включена на повну потужність (рівні замірів при зачинених вікнах - 46-48 дБ, при відчинених вікнах - 56-58 дБ та зроблено висновок, що дані рівні не перевищують вимог Санітарних норм від 03.08.1984 року №3077-84 «Санітарні норми допустимого шуму в помешканнях житлових та громадських будинків та на території житлової забудови» (денний норматив (з 7.00 до 23.00) не більше 70дБ, нічний - 60 дБ).

17. Інших висновків компетентних органів стосовно перевищення допустимого санітарними нормами рівня шуму під час роботи кафе-бару матеріали справи не містять.

18. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що рішення від 26 липня 2016 року №VІІ-10/92 в частині погодження режиму роботи кафе-бару прийнято Ладижицькою сільською радою Іванківського району Київської області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

18. Крім цього, частиною 9 ст. 32 Закону №4004-XII передбачено, що забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя в районі, місті, районі у місті покладається на головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративно-територіальної одиниці, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом відповідно головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, Севастополя за погодженням із головним державним санітарним лікарем України у порядку, визначеному законодавством.

19. Пунктом а частини 1 статті 42 Закону України №4004-XII передбачено, що головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об`єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не місять доказів звернення посадових осіб із відповідними листами до головного державного санітарного лікаря, який у межах повноважень мав здійснити відповідні заходи реагування щодо припинення порушень санітарного законодавства.

21. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову в позові, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

22. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Судом відхиляються також аргументи позивача про неправильне застосування судами норм процесуального права з огляду на відмову в задоволенні заяви про відвід головуючого судді, оскільки на переконання суду питання про вирішення відводу було вирішено у порядку, передбаченому статтею 31 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017).

24. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

26. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

27. Постанову Іванківського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області, Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування рішення - залишити без змін.

28. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко