ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2019 р.
Справа № 550/574/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти № 3 батальйону управління патрульної поліції № 3 у Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Шеремет Олександра Володимировича на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Михайлюк О.І., смт. Чутово, повний текст складено 02.07.19 року по справі № 550/574/19
за позовом ОСОБА_2
до Поліцейського роти № 3 батальйону управління патрульної поліції № 3 у Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Шеремет Олександра Володимировича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _2 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить: визнати дії інспектора роти №3 управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції Шеремета Олександра Володимировича про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн за порушення ст. 121 ч. 3 КУпАП незаконними; визнати постанову серії ЕАВ №1127174 про адміністративне правопорушення від 05 травня 2019 року протиправною, скасувати її та закрити провадження по справі.
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 02.07.2019р. позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серії ЕАВ №1127174 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп. Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП закрито. В іншій частині в позові відмовлено.
Відповідач , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , вважає, що судом першої інстанції, при винесенні рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, неповністю з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, які не відповідають обставинам справи, і як наслідок постанова є незаконною та не обґрунтованою та підлягає скасуванню. Вказує на те , що у разі наявності у перевізника національного протоколу з відміткою про проведення міжнародного технічного огляду, додатково Міжнародний сертифікат технічного огляду оформляти не потрібно. Разом з тим, Міжнародний сертифікат технічного огляду не замінює національний протокол, який у всіх випадках є обов’язковим і лише він у межах України підтверджує проходження обов’язкового технічного огляду транспортного засобу. Оскільки у позивача на час проведення перевірки такий протокол був відсутній, висновок про керування транспортним засобом, що своєчасно не пройшов технічного огляду є правомірним. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена частиною третьою статті 121 КУпАП. Вважає, що ним було правомірно винесено оскаржувану постанову, оскільки особа правопорушника встановлена, ступінь його вини та інші обставини встановлені, жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем на місці вчинення правопорушення не надано. Також , ч. 2 ст. 33 КУпАП встановлено, що при вирішення питання про накладення стягнення за адміністративні не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.Вважає, що достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ (оскарження рішень поліцейських патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності) є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, що в розумінні статті 251 КУпАП та КАС України є належним доказом. Такі докази будуть достатніми, допоки не буде надано обґрунтованих належних доказів, які безсумнівно спростують пояснення та свідчення поліцейських і самого Позивача. Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано. Вказує , що інспектором не допущено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття і складення спірної постанови грубих порушень закону, які були б беззаперечною підставою для її скасування. Тому вважає, що ним були дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи, було роз’яснено позивачу права, повідомлено про вчинене ним порушення, заслухано його пояснення та надано ним оцінку, дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи відповідачем вчинено не було, підстав для скасування постанови серії ЕАВ №1127174 немає. Просить скасувати рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02.07.2019 , прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивач повідомлявся на поштову адресу.
Відповідач повідомлявся на електронну адресу .
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 05.05.2019р. інспектором роти №3 управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції Шереметом О.В. було винесено постанову серії ЕАВ №1127174, згідно якої на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн за ч.3 ст.121 КУпАП за те, що 05.05.2019 року о 18 год 03 хв останній керував транспортним засобом DAF FT XF 430, н.з. НОМЕР_1, який мав технічну несправність - не працювала права фара в режимі ближнього світла фар та транспортний засіб не пройшов обов’язків технічний контроль, чим порушив п.п.31.3.б ПДР України – експлуатація транспортного засобу, який не пройшов обов’язків технічний контроль, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП .
Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивач не мав при собі та не надав на огляд під час винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення Міжнародний сертифікат технічного огляду № НОМЕР_4 від 10.04.2014 року, а також сертифікат придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів № UA 981547 від 27.02.2019 року. При цьому суд враховує, що зазначені документи були та є чинними, як на момент винесення оскаржуваної постанови так і на момент розгляду адміністративної справи судом.
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову , виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п. 31.3 «б» Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 121 КУпАП настає в разі керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю пройшов такий контроль.
Статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Порядок проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Обов’язковий технічний контроль транспортних засобів здійснюють суб’єкти проведення обов’язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
В той же час, в частині другій статті 35 цього Закону визначено, що легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років не підлягають обов’язковому технічному контролю.
Відповідно до положень цієї статті обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Буквальний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що обов'язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.
В положеннях статті 37 Закону України «Про дорожній рух» визначенні підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ст.1 Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, затвердженої Указом Президента № 159/2006 від 28.02.2006 року, договірні сторони приймають правила щодо періодичності технічних оглядів колісних транспортних засобів, зареєстрованих або допущених до експлуатації на їхній території і на взаємній основі визнають огляди, які поводяться до цих Правил.
В Україні Віденську Угоду 1997 року було затверджено Указом Президента України від 28 лютого 2006 року № 159/2006, а набула чинності зазначена Угода в Україні з 18 березня 2007 року.
З метою виконання Україною Віденської Угоди 1997 року Міністерство транспорту і зв'язку України затвердило наказ від 09.01.2009 № 8 «Про заходи щодо забезпечення виконання Віденської Угоди 1997 року».
Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
На час винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, на транспортний засіб DAF FT XF 430, н.з. НОМЕР_1, яким керував позивач, малися наступні документи, що підтверджують проходження зазначеним транспортним засобом обов'язкового технічного огляду: Міжнародний сертифікат технічного огляду № НОМЕР_4 від 10.04.2014 року згідно якого технічний огляд було проведено 27.02.2019р., наступний огляд – не пізніше 02/2020р., виданий ДП «Державтотранс НДІпроект», а також сертифікат придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів № UA 981547 від 27.02.2019 року, який є дійсним до 27.02.2020р.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надані Міжнародний сертифікат технічного огляду № НОМЕР_3 від 27.02.2019 на напівпричіп KOGEL SN24 н.з. НОМЕР_2, виданий ДП «Державтотранс НДІпроект», та сертифікат придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів № UA 981548 від 27.02.2019 року, який є дійсним до 27.02.2020р.
Атестатом про акредитацію, виданого Національним агенством з акредитації України, засвідчено компетентність органу з сертифікації дорожніх транспортних засобів та систем управління якістю ДП «Державтотранс НДІпроект» в сфері дорожні транспортні засоби, їх складові та приладдя; послуги з перевезення автомобільним транспортом, з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових.
Отже, автомобіль DAF FT XF 430, н.з. НОМЕР_1 пройшов обов'язковий технічний огляд, про що йому були видані Міжнародний сертифікат технічного огляду № НОМЕР_4 від 10.04.2014 року згідно якого технічний огляд було проведено 27.02.2019р., наступний огляд – не пізніше 02/2020р., а також сертифікат придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів № UA 981547 від 27.02.2019 року, який є дійсним до 27.02.2020р.
Також , колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що автомобіль, яким керував позивач, фактично здійснював перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
В даному випадку визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля .
Матеріали справи не містять доказів того, що спірний транспортний засіб використовувався позивачем саме для отримання прибутку.
Доводи апелянта з посиланням на те, що згідно Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів № 137 від 30.01.2012р. Міжнародний сертифікат технічного огляду не замінює національний протокол, який у всіх випадках є обов’язковим і лише він у межах України підтверджує проходження обов’язкового технічного огляду транспортного засобу є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 18 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів № 137 від 30.01.2012р. (далі Порядок №137 від 30.01.2012р.), перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки. У разі позитивного результату після проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.
Положеннями п. 19 зазначеного Порядку №137 від 30.01.2012р. визначено, що якщо протокол перевірки технічного стану застосовується як альтернатива Міжнародному сертифікату технічного огляду (на вимогу замовника), його видають акредитовані згідно із Законом України “Про акредитацію органів з оцінки відповідності” виконавці відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів із зазначенням у протоколі слів такого змісту: “Міжнародний технічний огляд проведено”.
Тобто, положення п. 19 зазначеного Порядку №137 від 30.01.2012р. визначають застосування протоколу перевірки технічного стану як альтернативи Міжнародному сертифікату технічного огляду та не містить приписів щодо неможливості використання Міжнародного сертифікату технічного огляду, виданих акредитованими згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності” виконавцями відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів.
Статтею 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з п.1 ст.247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт правопорушення .
Відповідачем не надано до суду взагалі будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП, що не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 КУпАП та не надано до суду жодних доказів в підтвердження правомірності свого рішення.
Відеозапис події та відеозапис процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення в матеріалах справи відсутні, до суду апеляційної інстанції відповідачем не надавався .
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17.
Відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що не працювала права фара в режимі ближнього світла фар та позивач не мав при собі та не надав на огляд під час винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення Міжнародний сертифікат технічного огляду № НОМЕР_4 від 10.04.2014 року, а також сертифікат придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів № UA 981547 від 27.02.2019 року.
Таким чином, суть адміністративного правопорушення, зазначена в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1127174 від 05.05.2019р. не відповідає об'єктивній стороні правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правомірними, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02.07.2019 року по справі № 550/574/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя
(підпис)
З.Г. Подобайло
Судді
(підпис) (підпис)
А.М. Григоров Н.С. Бартош
