ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Полтава

Справа № 440/368/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії управління МВС України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності про відмову в прийняті рішення про визнання ветераном органів внутрішніх справ відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про визнання її ветераном органів внутрішніх справ відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він має інвалідність ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження служби в органах внутрішніх справ та має вислугу років станом на 30 жовтня 2015 року 20 років 02 місяці 14 днів, а тому у відповідності до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" має право на визнання його ветераном органів внутрішніх справ. Однак, відповідач відмовив йому у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ. Вважає, що термін навчання у цивільному вищому навчальному закладі має зараховуватися до вислуги років не лише для призначення пенсії, але і для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ, а тому відповідач протиправно відмовив йому у на наданні вказаного статусу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача ліквідаційну комісію управління МВС України в Полтавській області, витребувано у нею додаткові докази, розгляд справи призначено у судове засідання.

19 березня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позов за змістом якого відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Вказує, що вислуга позивача становить 19 років 02 місяці 29 днів, що не дає йому права на отримання посвідчення ветерана органів внутрішніх справ. Стверджував, що навчання у цивільних навчальних закладах є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не видом служби, періоди проходження якої враховуються для надання статусу "Ветерана органів внутрішніх справ".

19 березня 2019 року до суду надійшли пояснення ліквідаційної комісії управління МВС України в Полтавській області у яких остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки навчання у цивільних вищих навчальних закладах є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не є видом служби, а тому не може вважатися службою в органах внутрішніх справ в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Ухвалою суду від 04 червня 2019 року витребувано від ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" пакет документів поданий ОСОБА_1 для отримання посвідчення Ветерана ОВС.

У судове засідання учасники справи не з’явились.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представник відповідачів у судове засідання явку своїх представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, зважаючи на достатність повідомлених учасниками справи обставин та наданих доказів для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, суд визнав за можливе розглядати справу без участі позивача та його представника.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

З матеріалів справи судом встановлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.08.1999 до 30.10.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ.

Майор міліції, слідчий відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Кременчуцького міського відділу ОСОБА_1 звільнена з органів внутрішніх справ 30.10.2015 за п. 64 "б" (у запас через хворобу) на підставі наказу УМВС в Полтавській області від 30.10.2015 №609 о/с. Вислуга років станом на 30.10.2015 складає 20 рік 02 місяці 14 днів. Безперервний стаж служби в органах внутрішніх справ становить 19 років 02 місяці 29 днів.

Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, отримує пенсію за по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Крім того, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи з 07.03.2018 відповідно до довідок до актів огляду МСЕК серії АВ №0859731 від 19.03.2018. Інвалідність встановлена на строк до 01.04.2020.

20.04.2018 позивач звернувся до ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області із заявою щодо встановлення йому відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР (надалі - Закон №203/98-ВР) статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Член ліквідаційної комісії - завідувач СППЗ ГУНП ОСОБА_3 листом від 31.07.2018 №4/К-679 повідомлено, що законодавством визначено, що для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ обов'язковою умовою є наявність відповідної календарної вислуги, а не інших періодів (навчання тощо). Відповідно до розрахунку вислуги років та витягу з наказу про звільнення від 30.10.2015 №609о/с безперервна вислуга ОСОБА_1 становить 19 років 02 місяці 29 днів.

Не погодившись з цією відмовою, позивач оскаржив її до суду.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади реалізації громадянами прав, пов'язаних із отриманням ними статусу ветеранів органів внутрішніх справ, визначені Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" №203/98-ВР від 24.03.1998 року (Закон № 203).

Згідно з ст. 4-1 Закону №203 сфера дії цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України.

Відповідно до п. 1, п. 3 ст. 5 Закону №203 ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

- які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

- інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше.

Системно аналізуючи наведені норми законодавства суд приходить до висновку, що ветеранами органів внутрішніх справ визнаються особи за умови наявності таких фактів: громадянство України; бездоганна служба; 25 і більше років вислуги у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні); звільнення в запас або у відставку (а) відповідно до законодавства України, (б) відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР, (в) відповідно до законодавства держав СНД».

При цьому, суд зазначає, що ст. 5 Закону №203 чітко передбачає наявність 20 років календарної вислуги і не встановлено будь - яких виключень.

Враховуючи те, що станом на дату звільнення вислуга позивача в календарному обчисленні становить 19 років 02 місяців 29 днів, що недостатньо для надання йому статусу ветерана військової служби відповідно до статті 5 Закону № 203/98-ВР, а у тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні від 19.10.2016 року по справі К/800/12312/16.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії управління МВС України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко