№ провадження 2/738/174/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року місто Мена Чернігівської області

Менський районний суд Чернігівської області в складі:

судді - Волошиної Н.В.,

з участю секретарів судового засідання - Гронь О.К., Донець Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідачів - Шаповала В.М. , Дмитренка В.П. ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області, Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка, відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до Менської об`єднаної територіальної громади про стягнення 22 846,63 грн. матеріальної та 200 000 грн. моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2016 року о 10 годині 10 хвилин його син ОСОБА_6 під час перерви у школі випадково зачепився за ученицю школи та впав на підлогу, внаслідок чого отримав тяжку травму ноги, йому був установлений діагноз «Закритий патологічний підвертальний перелом лівої ноги стегнової кістки зі зміщенням. Солітарна киста лівої стегнової кістки». Після отриманої травми син тривалий час лікувався спочатку в Чернігівській ОДКЛ з 06 по 19 вересня 2016 року, а з 19 вересня по 06 жовтня 2016 року та з 13 березня по 26 березня 2018 року в Інституті травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України, де двічі мало місце хірургічне втручання, сину вставили імплантати. Після двох років лікування син кульгає на ліву ногу, яка є коротшою від правої. У зв`язку з нещасним випадком у школі було складено акт №4 за формою Н-Н, яким засвідчено, що нещасний випадок мав місце 06 вересня 2016 року о 10-10 годині, причиною, що призвела до нещасного випадку, зазначено те, що він перечепився за ученицю, а також вказано, що вчителька ОСОБА_4 порушила законодавство та нормативні акти в частині недотримання посадової інструкції чергового вчителя. По даному факту Менським ВП ГУНП в Чернігівській області проводилась перевірка, згідно з висновком від 28 вересня 2016 року перевірка була припинена у зв`язку з відсутністю ознак адміністративного та кримінального правопорушення. На лікування сина ним було потрачено багато коштів, зокрема, на придбання медикаментів, продуктів харчування, переїзди тощо, яких він, як пенсіонер, не мав, а тому змушений був позичати. Посилаючись на норми статей 1172, 1199 ЦПК України, позивач вважає, що відповідальність за отриману сином травму у школі несе безпосереднього навчальний заклад, а матеріальну та моральну шкоду - власник даного навчального закладу Менська об`єднана територіальна громада.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_5 до Менської об`єднаної територіальної громади про стягнення матеріальної та моральної шкоди прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

19 березня 2019 року від Менської міської ради Менського району Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що позовна заява подана з порушенням ч.3 ст. 175 ЦПК України, оскільки відповідачем зазначено Менську об`єднану територіальну громаду, яка не є юридичною особою, а зазначений код ЄДРПОУ 04061777 є кодом Менської міської ради, а тому не зрозуміло до кого позивається ОСОБА_5. Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, Менська міська рада вказує на те, що вони є безпідставні, оскільки в акті про нещасний випадок причиною нещасного випадку зазначено недотримання правил поведінки учнем, що виключає наявність вини сторонніх осіб в події, яка трапилась. За результатами перевірки по даному факту, проведеною Менським ВП ГУНП в Чернігівській області, встановлено, що травму ОСОБА_6 отримав внаслідок власної необережності, що ще раз доводить відсутність вини педагогічних працівників, а в подальшому і вини Менської міської ради. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди завжди передбачає наявність суб`єктивної сторони правопорушення, яка проявляється у формі вини, а в даному випадку вона відсутня, навіть, опосередковано, неможливо відстежити причинно-наслідковий зв`язок між травмою, отриманою внаслідок необережності малолітнім ОСОБА_6 , та рішенням, дією чи бездіяльністю Менської міської ради, як того вимагають положення статті 1166 ЦК України, а також у відповідності з вимогами статті 1172 ЦК України вини жодного працівника не доведено, про що свідчать висновки перевірки правоохоронними органами нещасного випадку, який трапився. Доводи позивача про наявність моральної шкоди також не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з нещасним випадком, що стався з його малолітнім сином. У 2017 році Менська міська рада надавала позивачу, як такому, що опинився у скрутному матеріальному становищі, посильну матеріальну допомогу у розмірі 500 та 4025 гривень.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2019 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 було замінено первісного відповідача Менську об`єднану територіальну громаду на належного відповідача - Менську міську раду Менського району Чернігівської області.

05 квітня 2019 року представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подав відповідь на відзив, в якому зазначив про те, що відповідач не звернув уваги на п.17 акту про нещасний випадок, в якому зазначено, що вчителька ОСОБА_4 порушила законодавство та нормативні акти в частині недотримання посадової інструкції чергового вчителя, оскільки саме ця обставина є визначальною і знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з нещасним випадком, ОСОБА_4 працює вчителем даної школи, а тому цивільну відповідальність за неї повинен нести власник учбового закладу, яким є Менська міська рада. Представник позивача вважає некоректним посилання відповідача на те, що під час проведення правоохоронними органами перевірки по факту отримання малолітнім ОСОБА_6 травми, батько дитини заявив про відсутність будь-яких претензій, оскільки він не заперечував відсутність ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, проте це не звільняє власника учбового закладу від цивільно-правової відповідальності за ушкодження здоров`я його сина у стінах навчального закладу під час перерви. Вважає, що визначений у позовній заяві розмір моральної шкоди відповідає об`єму, характеру та глибині душевних страждань, оскільки син пішов у школу здоровим, а у приміщенні школи став інвалідом, одна нога у нього коротша на 1,5 см за іншу, у такому віці потребує носити спеціального ортопедичного взуття.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2019 року за заявою представника позивача до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено Менський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка та відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області; за ініціативою суду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 .

19 червня 2019 року від відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відділу освіти заперечував про задоволення позовних вимог до відділу освіти, вважає, визнання відділу освіти співвідповідачем у даній справі є безпідставним, в п.5 Акту про нещасний випадок зазначено, що навчальний заклад, в якому сталася подія, підпорядкований відділу освіти Менської райдержадміністрації, причиною нещасного випадку є недотримання правил поведінки учня, що виключає наявність вини сторонніх осіб в події, яка трапилась.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Менської міської ради Менського району Чернігівської області - Шаповал В.М. позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги до Менської міської ради, оскільки з вини жодного працівника міської ради не завдавалась шкода малолітньому ОСОБА_6 , нещасний випадок у школі стався з власної необережності дитини, що виключає наявність вини сторонніх осіб в події, яка трапилася. На думку представника міської ради, акт про нещасний випадок складений чисто формально, як і застосоване до вчителя ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у виді догани, остання може їх оскаржити, у матеріалах поліції зазначено, що ОСОБА_5 не має ні до кого будь-яких претензій, докази, надані позивачем на підтвердження понесених матеріальних збитків, не узгоджуються з матеріалами справи, розмір моральної шкоди не конкретизовано, на думку представника міської ради, це сума кредитних зобов`язань позивача. Також представник міської ради наголосив на тому, що позивачу двічі надавалась посильна матеріальна допомога у зв`язку з скрутним матеріальним становищем.

Представник відповідача Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка - Дмитренко В.П. позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що дійсно мав місце нещасний випадок з малолітнім ОСОБА_6 , але вини вчителя, на його думку, у в цьому немає, остання діяла згідно з Інструкцією, о 10 годині 10 хвилин перерва тільки почалася, хлопчик вибіг в коридор і впав, за характером він є активний та жвавий, а тому причиною нещасного випадку було недотримання учнем правил поведінки. За наслідками події комісією було складено акт про нещасний випадок, з яким була ознайомлена вчитель та примірник якого надавався матері малолітнього ОСОБА_6 ..

Третя особа ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , посилаючись на те, що в той день, коли трапився нещасний випадок з ОСОБА_6 , вона заміняла іншого вчителя, яка була на курсах підвищення кваліфікації, чергувала в коридорі на першому поверсі (у фойє), хлопчик впав не з її вини, а з власної необережності, у школі багато дітей, а тому за всіма не прослідкуєш, на її думку, зазначення в акті про недотримання нею посадової інструкції чергового вчителя є формальністю, акт про нещасний випадок не оскаржувала, чи застосовувалися до неї дисциплінарні стягнення з цього приводу не пам`ятає.

Представник відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи по суті здійснювати без його участі, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог до відділу освіти.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_6 , 06 вересня 2016 року син пішов до школи здоровий, потім зателефонували зі школи і повідомили, що ОСОБА_9 упав і його повезли до лікарні. Коли вона приїхала до лікарні, то побачила, що нога у дитини опухла, не могли, навіть, зняти штани, довелось їх розрізати. Ця подія була дуже великим стресом для всіх, на лікування дитини було витрачено значну суму коштів, всі витрати по лікуванню поніс батько дитини - ОСОБА_5. Останній прикладав значних зусиль, щоб знайти кошти на лікування дитини, оскільки він є пенсіонером і отримує лише пенсію, а вона не працює. ОСОБА_5 позичав гроші у своїх знайомих, брав кредити. У зв`язку з отриманою травмою син переніс дві тяжкі операції, у нього одна нога коротша від іншої, кульгає, у грудні 2016 року він був визнаний дитиною-інвалідом до 18 років, на даний час проходить тривалий курс реабілітації.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 вересня 2016 року о 10 годині 10 хвилин в приміщенні початкової школи Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка на перерві стався нещасний випадок з учнем 2-А класу ОСОБА_6 , який отримав тілесні ушкодження.

При зверненні до Чернігівської обласної дитячої клінічної лікарні ОСОБА_6 було встановлено діагноз - «Закритий патологічний підвертальний перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням. Солітарна киста лівої стегнової кістки».

За наслідками події адміністрацією навчального закладу було складено Акт про нещасний випадок, що стався з вихованцем, учнем, студентом, курсантом, слухачем, аспірантом навчального закладу за формою Н-Н.

Відповідно до Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 31.08.2001 року № 616, про кожний нещасний випадок, що трапився під час проведення навчальних занять (лекцiй, урокiв, практичних, лабораторних занять, iнших занять та в перервах мiж ними) вiдповiдно до навчальних, виробничих i наукових планів та розкладу занять, потерпілий або свідок нещасного випадку повинен повідомити безпосереднього керiвника (учителя, вихователя, викладача, іншу особу, яка була присутня під час проведення заходів навчально-виховного процесу в навчальному закладі чи за його межами), який зобов`язаний: термiново органiзувати надання першої медичної допомоги потерпiлому, у разі необхідності - його доставку до лікувально-профілактичного закладу; зберегти обстановку на мiсцi в тому станi, в якому вона була на момент подiї (якщо це не загрожує життю i здоров`ю тих, хто там перебуває, i не призведе до бiльш тяжких наслiдкiв); повідомити про те, що сталося, керівника навчального закладу та особу, на яку покладено відповідальність за охорону праці, безпеку життєдіяльності в навчальному закладі.

Керiвник навчального закладу, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний негайно: ужити заходiв щодо усунення причин, що викликали нещасний випадок; повiдомити батьків потерпiлого (особу, яка представляє його iнтереси); направити письмовий запит до лікувально-профілактичного закладу для отримання медичного висновку про характер i тяжкiсть ушкодження потерпілого; протягом доби утворити наказом комісію з розслiдування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування нещасного випадку.

Комiсiя з розслiдування нещасного випадку зобов`язана протягом трьох робочих днів з дати її утворення провести розслiдування нещасного випадку.

Під час проведення розслідування нещасного випадку комісія повинна: з`ясувати обставини i причини нещасного випадку; отримати пояснення у потерпiлого; виявити i опитати свiдкiв та осiб, якi допустили порушення нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки життєдіяльності; розробити заходи щодо усунення причин нещасного випадку, визначити вiдповiдальних за це осiб; скласти акт про нещасний випадок за формою Н-Н.

Керiвник навчального закладу вiдповiдає за правильне i своєчасне розслiдування та облiк нещасних випадкiв, складання акта Н-Н, розроблення i виконання заходiв щодо усунення причин нещасного випадку.

Відповідно до Акту про нещасний випадок №4 від 06 вересня 2016 року, складеного комісією у складі: заступника директора Гетьмана О.Д., фахівця з охорони праці ОСОБА_13, голови профспілкового комітету ОСОБА_10 , затвердженого директором Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Дмитренком В.П., встановлено, що нещасний випадок стався о 10 годині 10 хвилин, а саме під час перерви, ОСОБА_6 біг коридором, перечепився за ученицю та впав, причиною нещасного випадку зазначено недотримання учнем правил поведінки, а також визначено особу, яка допустила порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, а саме вчителя Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка - ОСОБА_4 , яка порушила законодавство та нормативні акти в частині недотримання нею посадової інструкції чергового вчителя (а.с. 7,8).

Положенням про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 року № 563, (чинним на час події) передбачено, що директор відповідає за створення безпечних умов начально-виховного процесу згідно з чинним законодавством, міжгалузевими і галузевими нормативними, інструктивними та іншими документами з охорони праці, безпеки життєдіяльності.

Згідно з п. 4.6 зазначеного Положення учитель, класовод, куратор групи, вихователь, класний керівник: несе відповідальність за збереження життя і здоров`я вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів під час навчально-виховного процесу; забезпечує проведення навчально-виховного процесу, що регламентується чинними законодавчими та нормативно-правовими актами з охорони праці, безпеки життєдіяльності; організовує вивчення вихованцями, учнями, студентами правил і норм з охорони праці, безпеки життєдіяльності; проводить інструктажі з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами з безпеки життєдіяльності під час проведення навчальних занять, позакласних, позашкільних заходів: вступний на початку навчального року - з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять на сторінці класного керівника, куратора групи, проводить профілактичну роботу щодо запобігання травматизму серед вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, аспірантів під час навчально-виховного процесу;проводить профілактичну роботу серед вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, аспірантів щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії у надзвичайних ситуаціях, дорожній рух, участь у масових заходах, перебування в громадських місцях, об`єктах мережі торгівлі тощо); терміново повідомляє керівника та службу охорони праці, безпеки життєдіяльності навчального закладу про кожний нещасний випадок, що трапився з вихованцем, учнем, студентом, курсантом, слухачем, аспірантом, організовує надання першої долікарської допомоги потерпілому, викликає медпрацівника; бере участь у розслідуванні та здійсненні заходів щодо усунення причин, що призвели до нещасного випадку.

Отже, відповідальність за життя і здоров`я учнів під час їх перебування у стінах школи, незалежно від того, чи це урок чи перерва, несе освітня установа.

Відповідно до Інструкції з охорони праці №89 для чергового педагогічного працівника, затвердженої директором Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Дмитренком В.Д . 15 січня 2016 року та погодженої з головою профспілки, вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для виконання черговим педагогічним працівником відповідно до Закону України «Про охорону праці» та Кодексу законів про працю. Черговий педагогічний працівник контролює виконання учнями цієї школи під час перерви заходів щодо створення здорових і безпечних умов навчально-виховного процесу (пункт 1.4 Розділу I Загальні положення.

Відповідно до Розділу III «Вимоги під час роботи» вказаної Інструкції черговий педагогічний працівник зобов`язаний чергувати на усіх перервах, не залишати пост без нагляду (пункт 3.2), здійснювати контроль за виконанням учнями правил (інструкцій) з безпеки та поведінки в школі, проводити профілактичну роботу щодо запобігання травматизму Менської учнів під час навчально-виховного процесу (пункти 3.5, 3.6).

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_4 , наданими директору школи під час розслідування нещасного випадку, вона була черговою на першому поверсі початкової школи, після закінчення 2 уроку о 10 годині 05 хвилин всі учні знаходились у класі, а ОСОБА_12 попросився вийти в коридор близько 10 години 10 хвилин, вона дозволила йому вийти і сама виходила на чергування. Учень вибіг у фойє 1 поверху, де перечепився за дівчинку і впав (а.с. 199).

У зв`язку з випадком травмування учня Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка, який трапився 06 вересня 2016 року, за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, недотримання інструкції чергового вчителя, вчителю Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка ОСОБА_4 оголошено догану згідно зі ст. 147 КЗпП України.

ОСОБА_4 акт про нещасний випадок та наказ про накладення на неї дисциплінарного стягнення не оскаржувала.

Таким чином, вина, як підстава покладення відповідальності за заподіяну матеріальну та моральну шкоду відповідно до статей 1166, 1167 ЦК України, доведена і підтверджена дослідженими судом доказами.

Доводи представника відповідача Шаповал В.М. про те, що згідно з висновком перевірки, проведеної правоохоронними органами по факту отримання малолітнім ОСОБА_6 травми в школі, позивач ОСОБА_5 не мав ні до кого претензій, суд не бере до уваги, оскільки відсутність ознак адміністративного чи кримінального правопорушення не виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності.

Внаслідок нещасного випадку, що стався з ОСОБА_6 , позивач зазнав матеріальних витрат. У якості доказів, що підтверджують понесення матеріального збитку, позивач надав суду чеки, рахунки на придбання ліків, інших лікарських засобів - речей, що необхідні були для догляду та обслуговування ОСОБА_6 у лікарні, продуктів харчування на загальну суму 22846,63 гривень, а також копії документів - виписки з історії стаціонарного хворого № медичної карти: 539326, консультативні довідки із зазначенням діагнозу.

Відповідно до індивідуальних програм реабілітації інваліда №31 від 08 грудня 2016 року та №223/51 від 26 грудня 2018 року ОСОБА_6 рекомендовано раціональне харчування (а.с. 69).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст.ст. 1166, 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише з вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Положеннями статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків.

Згідно з наказом №126 від 31 серпня 2015 року відділу освіти Менської райдержадміністрації ОСОБА_4 призначено на посаду вихователя групи продовженого дня Менської ЗОШ I-III ступенів (а.с. 114).

Відповідно до статті 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я неповнолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Оскільки позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди обгрунтовані понесеними витратами на лікування дитини та пов'язані з посиленим харчуванням, то суд при визначенні розміру матеріальної шкоди не бере до уваги квитанцію №897991844 від 13 березня 2018 року про здійснення благодійного внеску до медичного закладу в розмірі 2500 грн. (а.с.21), який є добровільним внеском, чеки на оплату замовлень у кафе « Дрова » на суму 21,50 грн. (а.с.15), на суму 151,90 грн. (а.с.16), на суму 53 грн. (а.с.17), та фіскальні чеки від 13.03.2018 року на суму 504,94 грн. (а.с.15), від 23.03.2018 року на суму 46 грн. (а.с.16), з яких взагалі не зрозуміло, який саме товар купувався, а також фіскальний чек № 17930 від 25.03.2018 року на суму 53,00 грн., чек № 17792 від 23.03.2018 року, на придбання товарів, не пов`язаних з лікуванням дитини.

Обчислюючи розмір заподіяної матеріальної шкоди на підставі фіскальних чеків, суд приходить до висновку про виключення з розрахунку медичних препаратів, які відсутні у переліку призначених лікарями ліків для лікування малолітнього ОСОБА_6 згідно з виписками з історії хвороби стаціонарного хворого № медичної карти:539326 (а.с.10, 12) та повідомленням головного лікаря ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України від 30.07.2019 року № 306 (а.с.216), а пов`язані з лікуванням супутнього діагнозу (чек №4033 від 13.03.2018 року (а.с.15), чек № 17331 від 19.03.2018 року на суму 72,50 грн., чек б/н від 21.03.2018 року на суму 347,77 грн., чек № 17840 від 24.03.2018 року (а.с. 16), чек № 17791 від 23.03.2018 року, чек № 16698 без дати на суму 504,94 грн., (а.с. 17), чек №17567 без дати на суму 347,77 грн.(а.с.18).

Крім матеріальної (майнової) шкоди, внаслідок травми отриманої сином позивача була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких його син та він зазнали у зв`язку з нещасним випадком.

Згідно з статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особо зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст.ст.130, 132-134 КЗпП).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , перенесених ним фізичних та психічних страждань, дитина двічі перенесла оперативне втручання, до теперішнього часу знаходиться під постійний лікарським спостереженням, внаслідок отриманої травми малолітній ОСОБА_6 визнаний дитиною-інвалідом до 18 років, потребує тривалого курсу реабілітації за індивідуальною програмою реабілітації інваліда, що призвело до порушення нормального та звичного способу життя як дитини, так і її батьків, дитина була обмежена у самообслуговуванні, пересуванні, потребувала тривалого навчання за індивідуальним планом, обмежена у фізичних навантаженнях, у зв`язку з отриманою травмою вона не може повноцінно займатися спортом, вести активний спосіб життя, як її однолітки, дитина кульгає, оскільки одна нога у дитини коротша, що викликає певні комплекси щодо своєї зовнішності, дитина потребує психологічної, соціальної та побутової реабілітації, у малолітньому віці змушений носити спеціальне ортопедичне взуття, моральна шкода заподіяна позивачу полягає також і у переживаннях за життя та здоров`я дитини, оскільки дитина до школи пішла здоровою, а внаслідок отриманої в стінах школи травми стала інвалідом.

Суд, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала малолітня дитина та позивач, характер вимушених змін у життєвих стосунках та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, дійшов висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень, що на думку суду, відповідає принципам розумності та справедливості.

Разом з тим, судом встановлено, що 31 жовтня 2017 року Менською районною радою (десята сесія сьомого скликання) було прийнято рішення № 290 «Про безоплатну передачу бюджетних установ, закладів та майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району у комунальну власність Менської міської об`єднаної територіальної громади», яким, серед іншого, вирішено:

- передати з 01 січня 2018 року безоплатно зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району у комунальну власність Менської міської об`єднаної територіальної громади бюджетні установи, заклади, що розташовані на території Менської міської об`єднаної територіальної громади та забезпечують її потреби, відповідно до розмежування видатків між районним та Менським міським бюджетами, згідно додатків 1, 2 (п. 1);

- з моменту передачі бюджетних установ вивести Менську районну раду із засновників бюджетних установ, закладів, які передаються із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району у комунальну власність Менської міської об`єднаної територіальної громади, засновником яких виступатиме Менська міська рада (п. 4);

У додатку 1 до рішення Менської районної ради від 31 жовтня 2017 року №290 наведено перелік бюджетних установ, закладів, які безоплатно передаються зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району у комунальну власність Менської міської об`єднаної територіальної громади, до якого включено і опорний заклад Менська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка (п. 7).

31 січня 2018 року Менською міською радою Менського району Чернігівської області (десята сесія сьомого скликання) було прийнято рішення «Про безоплатну передачу відділу освіти Менської міської ради майна» згідно з додатком 1, у якому наведено перелік нерухомого майна та транспортних засобів, які перебувають у комунальній власності Менської об`єднаної територіальної громади та передаються відділу освіти Менської міської ради на правах оперативного управління, до якого включено нерухоме майно та транспортні засоби Менського опорного закладу ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області (а.с. 94-96).

Відповідно до Положення про відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, із змінами і доповненнями внесеними рішенням Менської міської ради Менського району Чернігівської області (сімнадцята сесія сьомого скликання) від 04 липня 2018 року №255, відділ освіти є виконавчим органом Менської міської ради, створюється рішенням Менської міської ради, підзвітний і підконтрольний Менській міській раді.

Завданнями, функціями та правами відділу освіти серед іншого є організація матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів дошкільної загальної середньої, позашкільної освіти, інших установ освіти; здійснює фінансове забезпечення існуючої мережі закладів освіти; вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування закладів та установ освіти, що перебувають у колективній власності громади, аналізує їх використання тощо (а.с. 165-170).

Статтею 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» за органами місцевого самоврядування закріплені функції у сфері освіти, а також створення ними органів управління освітою.

Частиною 2 статті 78, частиною 1 статті 79 ЗУ «Про освіту» передбачено, що фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством, джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема державний бюджет, місцеві бюджети.

Відповідно до частини 3 статті 66 вказаного Закону сільські, селищні ради: мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечують їх діяльність та розвиток; оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти.

Згідно з статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частини 2 статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Частиною 1 статті 176 ЦК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Менський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи 33335643, засновником юридичної особи вказано Менську міську раду (а.с. 91-93).

Відповідно до Статуту Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області, затвердженого рішенням 12 сесії Менської міської ради 7 скликання №68 «Про затвердження Статуту Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області» від 15 березня 2018 року, засновником Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка є Менська міська рада, фінансово-господарська діяльність Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка здійснюється на основі кошторису, джерелами формування якого є кошти місцевого бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів у обсязі Державних стандартів освіти; кошти фізичних, юридичних осіб тощо.

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Таким чином, спір у даній справі виник між позивачем та Менським опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області, з вини працівника якого під час виконання ним своїх трудових обов`язків було завдано шкоду.

Положеннями ч. 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За заявою представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено Менський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка та відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області відповідно до вимог статті 51 ЦПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що задоволення позову до одного з відповідачів - Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка, та відмова в задоволенні позову до інших відповідачів, незалежно від того, що представник позивача просив стягнути завдану матеріальну та моральну шкоду з Менської міської ради, як засновника школи, оскільки, на його думку, заклад освіти не має для цього коштів, не буде виходом за межі позовних вимог.

Також позивач просив стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з явкою до суду його представника.

Відповідно до положень ч.1, п. 1 і п.4 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.1 і ч.4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до пункту 3 частини 2 та пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем та його представником надано суду договір про надання правової допомоги від 19 лютого 2019 року, укладений між адвокатом Дуткевичем М.В. та ОСОБА_5 , відповідно до якого вартість наданих послуг з врахуванням об`єму, складності та місце розташування суду за взаємною згодою становить 700 грн., які сплачуються клієнтом при укладенні угоди, розмір компенсації понесених адвокатом додаткових витрат при виконанні угоди визначається окремо, в тому числі і за усною домовленістю; квитанцію до прибуткового касового ордера №9 від 19 лютого 2019 року, згідно з якою ОСОБА_7 прийнято від ОСОБА_5 700 гривень (а.с.6); розрахунок судових витрат, пов`язаних із розглядом справи від 10 квітня 2019 року, до якого додано квитанцію до прибуткового касового ордера №18 від 02 квітня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_7 прийнято від ОСОБА_5 2060 гривень, в тому числі й витрати, пов`язані з явкою представника позивача до суду (а.с. 73-78); розрахунок судових витрат від 06 серпня 2019 року, до якого додано квитанцію до прибуткового касового ордера №27 від 29 липня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_7 прийнято від ОСОБА_5 2800 гривень (а.с.219); квитки на проїзд залізничним транспортом сполученням Стрий-Київ вартість проїзду 550,69 грн., сполученням Київ-Стрий вартість проїзду 603,54 грн.; в судовому засіданні надано квиток на автобус сполученням Київ-Чернігів, вартість проїзду 130 гривень. Всього позивач просив стягнути 6844,23 грн судових витрат, з яких 4300 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2544,23 грн. витрат, пов`язаних з явкою до суду представника позивача.

Оскільки позивачем надано квитанції, підтверджуючі оплату витрат, пов`язаних з розглядом справи, то суд вважає можливим стягнути їх з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та витрати за проїзд залізничним та автомобільним транспортом в сумі 2544,23 грн..

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1518,97 гривень.

Керуючись статтями 11, 16, 23, 1166, 1167, 1172, 1199 Цивільного кодексу України, статтями 12,13, 76-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р I Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_5 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області, Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка, відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка на користь ОСОБА_5 20271 (двадцять тисяч двісті сімдесят одна) гривня 20 копійок матеріальної шкоди та 200 000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка на користь ОСОБА_5 4250,12 гривень судових витрат на правничу допомогу та витрат у сумі 2544,23 гривень, пов`язаних із явкою до суду представника позивача.

Стягнути з Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка на користь держави судовий збір у розмірі 1518,97 гривень за реквізитами: одержувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, р/р 31211256026001, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області, відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області.

Позивач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Менським РВ УМВС України в Чернігівській області 31 жовтня 2002 року.

Відповідачі:

Менська міська рада Менського району Чернігівської області, місцезнаходження: вул. Титаренка Сергія, 7 м. Мена Чернігівська область, індекс 15600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04061777.

Менський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка, місцезнаходження: вул. Чернігівський шлях, 11 м. Мена Чернігівська область, індекс 15600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 33335643.

Відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, місцезнаходження: вул. Титаренка Сергія, 7 м. Мена Чернігівська область, індекс 15600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41626927.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлений 19 серпня 2019 року.

Суддя Н.В. Волошина