ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2019 року №640/7473/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Кузьменка В.А., Шейко Т.І., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника позивача, представника відповідача-1, представника відповідача-2, за участі представників третіх осіб 1 та 3, без участі представника третьої особи-2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, треті особи - Державне підприємство "Готель Козацький" Міністерства оборони України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство оборони України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 , (далі - позивач, ОСОБА_1 ), до Кабінету Міністрів України, (також далі - відповідач-1, КМУ), Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, (також далі - відповідач-2), третя особа - Державне підприємство "Готель Козацький" Міністерства оборони України, (далі - третя особа-1, ДП "Готель "Козацький"), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність КМУ щодо нездійснення розгляду питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, погодженого Урядовим комітетом з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності рішенням від 18 січня 2018 року;

- визнати протиправними дії Прем`єр-міністра України під час робочої наради КМУ 24.04.2019 року, які полягають у відмові включити питання щодо розгляду проекту Розпорядження КМУ відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з підстав необхідності обов`язкового погодження такого проекту Розпорядження з боку Міністерства оборони України;

- зобов`язати КМУ на найближчому, з дати набрання законної сили рішення суду у даній справі, черговому засіданні КМУ: включити до порядку денного чергового засідання КМУ питання щодо розгляду проекту Розпорядження КМУ відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; розглянути питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України згідно із Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 №1482; прийняти відповідне рішення відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у порядку передбаченому Постановою КМУ №1482 від 21.09.1998 року та Порядком здійснення контролю за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності, затверджений постановою КМУ від 19 червня 2007 р. №832.

Ухвалою суду від 24.05.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/7473/19, (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У подальшому, ухвалою суду від 18.06.2019 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, (далі - третя особа-2, Мінекономрозвитку), та Міністерство оборони України, (далі - третя особа-3, Міноборони).

Ухвалою суду від 31.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті колегією суддів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачами протягом значного часу не вчиняються дії відносно належного розгляду та прийняття рішення відносно питання передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку погодженого Урядовим комітетом з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності рішенням від 18 січня 2018 року.

Відповідачі позовні вимоги не визнали та разом із третіми особами 1, 3 просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, законні права та інтереси позивача не порушено, протиправної бездіяльності щодо передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не допущено.

Третя особа-2 у письмових поясненнях повідомила, що Мінекономрозвитку вжито всіх заходів, необхідних для розгляду спірного проекту розпорядження на засіданні уряду, у відповідності до вимог законодавства.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

24 квітня 1993 року Міністром оборони України прийнято наказ №81, згідно якого вирішено заснувати підприємства Міноборони, засновані на загальнодержавній власності, з наданням їм прав юридичних осіб, зокрема, готель "Козацький".

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Готель "Козацький" зареєстроване як юридична особа 18.05.1993 р., засновником якого є Міноборони.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ДП "Готель "Козацький", ДП "Готель "Козацький" засноване на державній власності, діє як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міноборони.

Згідно витягу з протоколу №3 засідання Урядового комітету з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності від 18.01.2018 р., вказаним урядовим комітетом схвалено проект розпорядження КМУ "Деякі питання управління майном державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України", відповідно до якого цілісний майновий комплекс ДП "Готель "Козацький" передається із сфери управління Міноборони до сфери управління Мінекономрозвитку.

При цьому, як зазначив позивач, з часу прийняття вказаного вище рішення відповідачем не здійснено розгляд даного питання, у зв`язку чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, визначено Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 р. №794-VII, (далі - Закон №794-VII).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону №794-VII, Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 3 Закону №794-VII, діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Відповідно до ст. 4 Закону №794-VII, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності, а також визначає порядок розроблення, виконання та моніторингу виконання програмних документів Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст. 50 Закону №794-VII, право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем`єр-міністром України, Першим віце-прем`єр-міністром України, віце-прем`єр-міністрами України, а також міністром, який не очолює міністерство.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп`ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою.

Як стверджував позивач, що не заперечувалось іншими учасниками справи, до процедури підготовки розпорядження було залучено позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону №794-VII, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

Згідно зі ст. 41 Закону №794-VII, Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України (далі - Кабінет Міністрів), підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності визначені Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. №950, (далі - Регламент).

Відповідно п.п. 1, 4 параграфу 4 Регламенту, Кабінет Міністрів планує свою роботу на основі та на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, для чого розробляє і затверджує щорічний план дій щодо виконання зазначеної Програми, основні напрями економічної політики України, розробляє і подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямів бюджетної політики та проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, проекти загальнодержавних програм, планує свою нормотворчу діяльність, зокрема з розроблення проектів регуляторних актів.

Розгляд проектів актів на засіданнях Кабінету Міністрів здійснюється відповідно до щоквартальних планів-графіків, які готуються з урахуванням строків, установлених Програмою діяльності Кабінету Міністрів, концепціями реалізації державної політики у відповідних сферах, законами України, міжнародно-правовими зобов`язаннями України, актами Президента України та постановами Верховної Ради, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів, протокольними рішеннями Кабінету Міністрів та дорученнями Прем`єр-міністра України, а також з урахуванням строків, запропонованих міністерствами для внесення на розгляд Кабінету Міністрів проектів актів, що розробляються ними в ініціативному порядку.

Кабінет Міністрів для забезпечення здійснення своїх повноважень утворює урядові комітети, а також тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, що діють відповідно до положень, які затверджуються Кабінетом Міністрів на підставі Типового положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. N 599 "Питання консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України".

Згідно з п.п. 1, 2 параграфу 22 Регламенту, рішення Кабінету Міністрів приймаються шляхом голосування більшістю голосів посадового складу Кабінету Міністрів.

Якщо проект рішення отримав підтримку половини посадового складу Кабінету Міністрів і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр, рішення вважається прийнятим.

За п. 1 параграфу 48 та п.1 параграфу 49 Регламенту, проекти актів Кабінету Міністрів вносяться на розгляд Кабінету Міністрів міністром, який не очолює міністерство, головними розробниками - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (крім тих органів, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів), державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Проект акта Кабінету Міністрів разом з додатками до нього, підготовлений з дотриманням вимог цього Регламенту, візується керівником органу, який є головним розробником, або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що станом на час розгляду справи проект спірного рішення разом з усіма додатками знаходиться у КМУ.

При цьому, відповідно до п.п. 1, 2 параграфу 122 Регламенту, депутатські запити і звернення розглядаються в порядку, встановленому Законом України "Про статус народного депутата України".

Депутатський запит чи звернення до Кабінету Міністрів, а також депутатське звернення до Прем`єр-міністра, Першого віце-прем`єр-міністра, віце-прем`єр-міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає в день реєстрації міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, до компетенції яких належить вирішення порушеного питання, для розгляду та підготовки проекту відповіді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як народний депутат, звертався до Прем`єр-міністра України Гройсмана В. Б. та Першого віце-прем`єр-міністра України - міністра економічного розвитку і торгівлі Кубіва С.І. з депутатськими зверненням від 02.04.2019 р., в якому, зокрема, наполягав на реалізації рішення Урядового комітету від 18.01.2018 р. щодо передачі ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку, як міністерства, яке впроваджує державну політику у сфері корпоративного управління та туризму.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 05.04.2005 р. (заява №38722/02).

Отже, ефективний спосіб захисту, у розумінні Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно- правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

При тлумаченні вищезгаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 р. (справа №800/206/15) вказав на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто, що певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17.11.1992 р. №2790-XII, Народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі.

З матеріалів справи вбачається, що в межах спірних правовідносин дійсно мало місце звернення групи народних депутатів, в т.ч. позивача, із відповідними депутатськими зверненнями на адресу відповідачів.

Враховуючи вищезазначене, суд не погоджується із твердженнями представника відповідачів, що оскаржувані дії (бездіяльність) не впливають на права та інтереси позивача.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 параграфу 55 Регламенту, опрацьований проект акту Кабінету Міністрів, зазначений у підпункті 1 пункту 2 § 28 1, разом з матеріалами, поданими головним розробником, та експертним висновком Секретаріату Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету.

За результатами розгляду проект акту Кабінету Міністрів схвалюється на засіданні, якщо до нього не висловлено зауважень. Схвалений проект акту Кабінету Міністрів візується Першим віце-прем`єр-міністром, Віце-прем`єр-міністром на засіданні урядового комітету.

У разі, коли проект акту Кабінету Міністрів урядовий комітет схвалив у редакції головного розробника з відхиленням зауважень і пропозицій міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, що не належать до сфери спрямування і координації міністрів, такі зауваження і пропозиції у разі наполягання зазначених посадових осіб розглядаються на засіданні Кабінету Міністрів.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 параграфу 28-1 Регламенту, урядовий комітет є робочим колегіальним органом Кабінету Міністрів, який утворюється для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, основних напрямів реалізації державної політики, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів.

Урядовий комітет:

1) попередньо розглядає: проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, щодо яких є неврегульовані розбіжності у позиціях заінтересованих органів та/або застереження Секретаріату Кабінету Міністрів; проекти розпоряджень Кабінету Міністрів про схвалення концепцій реалізації державної політики у відповідній сфері, концепцій державних цільових програм та законів;

2) врегульовує розбіжності у позиціях органів виконавчої влади, координує їх дії з метою пошуку взаємоузгоджених рішень, забезпечує узгодження з усіма заінтересованими органами та доопрацювання проектів актів;

3) готує висновки та пропозиції Кабінетові Міністрів, які оформляються у вигляді протоколу засідання, щодо прийняття рішень стосовно розглянутих проектів актів;

4) розглядає проекти експертних висновків Кабінету Міністрів до законопроектів, ініційованих народними депутатами України, в разі наявності розбіжностей у позиціях заінтересованих органів.

Рішення урядового комітету, прийняті в межах його повноважень, обов`язкові для виконання.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Урядового комітету від 18.01.2018 р. прийнято у порядку передбаченому чинним законодавством України та є обов`язковим до виконання, протилежного відповідачами суду не доведено.

Згідно з п.п. 1 - 4 параграфу 55-1 Регламенту, розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований Першим віце-прем`єр-міністром, Віце-прем`єр-міністром проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. До проекту акта крім матеріалів, поданих головним розробником, та експертного висновку Секретаріату Кабінету Міністрів додаються витяг з протоколу засідання урядового комітету і довідка про розбіжності щодо проекту акта, якщо їх не врегульовано після розгляду урядовим комітетом.

Акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до нього не висловлено зауважень.

Не ставиться на голосування рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів, щодо якого під час обговорення на засіданні членами Кабінету Міністрів висловлено зауваження і пропозиції. Такий проект повертається головному розробникові для доопрацювання та повторного внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів. Якщо строк доопрацювання не визначено, проект вноситься не пізніше ніж через 10 днів після розгляду на засіданні.

Прийняті акти Кабінету Міністрів Прем`єр-міністр підписує на засіданні Кабінету Міністрів. Акт, прийнятий Кабінетом Міністрів з поправками, оформляється у визначений ним строк.

Якщо члени Кабінету Міністрів, які висловили пропозиції щодо внесення поправок та необхідності уточнення окремих положень проекту акта, у визначений строк не подали до Секретаріату Кабінету Міністрів свої пропозиції, проект акта з відповідним обґрунтуванням у редакції, що розглядалася на засіданні Кабінету Міністрів, подається Секретаріатом Кабінету Міністрів Прем`єр-міністрові для підписання.

Згідно витягу з протоколу №3 засідання Урядового комітету з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності від 18.01.2018 р., проект розпорядження КМУ "Деякі питання управління майном державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України" схвалений з дорученням до 23.01.2018 р.: ДФС подати Мінекономрозвитку матеріали щодо перевірок ДП "Готель "Козацький" за період з 2014 по 2017 роки та інформацію про стан фінансових рахунків підприємства; Мін`юсту проаналізувати судові ухвали стосовно ДП "Готель "Козацький" та подати Мінекономрозвитку відповідну інформацію; Міністру оборони Полтораку С.Т. надати Мінекономрозвитку позицію щодо передачі ДП "Готель "Козацький" із сфери управління Міноборони до сфери управління Мінекономрозвитку; Мінекономрозвитку узагальнити подану інформацію, у разі потреби розглянути її на нараді та про результати поінформувати Кабінет Міністрів; взяти до відома інформацію народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо зловживань посадових осіб Міноборони, військової прокуратури, ДП "Готель "Козацький" та загибелі людини 24.03.2011 р. біля готелю "Козацький"; МВС, Національній поліції, Міноборони, Мін`юсту, ДФС, Мінфіну у разі звернення народних депутатів України з порушених питань забезпечити їх опрацювання та надання ґрунтовних відповідей.

При цьому, факт вчинення підготовчих дій щодо вирішення відповідних питань, які дають можливість КМУ здійснити розгляд питання щодо передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку, погодженого Урядовим комітетом, сторонами не заперечувався.

Проте, станом на час розгляду справи Кабінетом Міністрів України протиправно не включено до порядку денного проекту розпорядження Кабінет Міністрів України та не прийнято рішення відносно такого розпорядження, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності КМУ щодо нездійснення розгляду питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку, погодженого Урядовим комітетом з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності рішенням від 18.01.2018 р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, як зазначив позивач, що не заперечувалось відповідачами, під час робочої наради перед засіданням КМУ Прем`єр-міністром України в присутності позивача та у відповідь на його вимоги здійснити розгляд вищевказаного питання було зазначено, що оскільки дане питання не було погоджено з боку Міноборони, то і проект розпорядження КМУ не буде включено до порядку денного засідання КМУ та, відповідно, рішення з даного питання прийматися не буде.

Відповідно до п. 2 параграфу 9 Регламенту, Прем`єр-міністр, керуючи роботою Кабінету Міністрів, дає доручення, які є обов`язковими для виконання, членам Кабінету Міністрів, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головам місцевих держадміністрацій.

Згідно з п. 1 параграфу 16 Регламенту, пропозиції Прем`єр-міністрові щодо порядку денного засідання Кабінету Міністрів готує Секретаріат Кабінету Міністрів на підставі матеріалів, підготовлених для розгляду в порядку, встановленому розділами 4 - 7 цього Регламенту.

Водночас, пунктом 2 параграфу 19 Регламенту визначено, що Порядок денний засідання Кабінету Міністрів затверджує Кабінет Міністрів за пропозицією Прем`єр-міністра.

Порядок безоплатної передачі об`єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об`єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, визначені Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482, (далі - Положення №1482).

Виходячи з аналізу п.п. 2 - 4 Положення №1482, передача об`єктів, а саме, підприємства, показники фінансово-господарської діяльності яких погіршилися внаслідок неефективного управління ними органами, уповноваженими управляти державним майном, здійснюється на підставі внесених з дотриманням вимог цього Положення пропозицій Мінекономрозвитку, погоджених з органом, до сфери управління якого пропонується передати підприємство, а також з Мінфіном, Фондом державного майна.

Отже, в межах спірних правовідносин законодавством встановлено порядок передачі об`єкту, який не пов`язаний з обов`язковим погодженням з боку Міноборони, а передбачає низку інших умов, зокрема, погодження з Мінфіном та Фондом державного майна, погіршення показників фінансово-господарської діяльності, наявність пропозицій Мінекономрозвитку та погодження з боку міністерства, яке отримуватиме в управління об`єкт.

При цьому, з п. 5 Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 р. №832, вбачається, що у разі погіршення показників фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання внаслідок неефективного управління об`єктами державної власності Мінекономрозвитку подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо, зокрема, зміни суб`єкта їх управління.

Згідно з п.п. 2 та 4 Положенням №1482, передача цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду справи, КМУ не здійснюється розгляд рішення, прийнятого урядовим комітетом 18.01.2018 р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що здійснено погодження даного розпорядження з боку Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України.

Таким чином, дії Прем`єр-міністра України під час робочої наради КМУ 24.04.2019 р., які полягають у відмові включити до порядку денного питання щодо розгляду проекту Розпорядження Кабінету Міністрів України відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку з підстав необхідності обов`язкового погодження такого проекту Розпорядження з боку Міноборони, є протиправними.

При цьому, виходячи із встановлених вище судом фактів протиправності дій (бездіяльності) відповідачів, також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання КМУ на найближчому, з дати набрання законної сили рішення суду у даній справі, черговому засіданні КМУ:

- включити до порядку денного чергового засідання КМУ питання щодо розгляду проекту Розпорядження Кабінету Міністрів України відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку;

- розглянути питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку згідно із Положенням №1482.

- прийняти відповідне рішення відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Мінекономрозвитку у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 р. та Порядком здійснення контролю за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 р. №832.

Суд окремо звертає увагу, що в частині позовних вимог щодо зобов`язання вчинити дії, суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, треті особи - Державне підприємство "Готель Козацький" Міністерства оборони України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство оборони України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі:

- 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України;

- 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), треті особи - Державне підприємство "Готель Козацький" Міністерства оборони України (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3; код ЄДРПОУ 14303572), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 37508596), Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022), про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо нездійснення розгляду питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, погодженого Урядовим комітетом з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності рішенням від 18.01.2018 р.

3. Визнати протиправними дії Прем`єр-міністра України під час робочої наради Кабінету Міністрів України 24.04.2019 р., які полягають у відмові включити до порядку денного питання щодо розгляду проекту Розпорядження Кабінету Міністрів України відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з підстав необхідності обов`язкового погодження такого проекту Розпорядження з боку Міністерства оборони України.

4. Зобов`язати Кабінет Міністрів України на найближчому, з дати набрання законної сили рішення суду у даній справі, черговому засіданні Кабінету Міністрів України:

- включити до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів України питання щодо розгляду проекту Розпорядження Кабінету Міністрів України відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

- розглянути питання відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України згідно із Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482.

- прийняти відповідне рішення відносно передачі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 р. та Порядком здійснення контролю за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 р. №832.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді В.А. Кузьменко

Т.І. Шейко

Рішення у повному обсязі складено 16 серпня 2019 року.