___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/1031/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Югагросервіс" до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Державного інспектора управління з контролю за виконанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Лабенка Олександра Івановича про визнання протиправними та скасування приписів,

встановив:

ТОВ Агропромислова фірма "Югагросервіс" (позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати приписи про усунення порушень земельного законодавства, що були прийняті за наслідками перевірки, яку проведено Головним управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо дотримання ТОВ АПФ "Югагросервіс" вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, а саме:

- припис №22/0031ПР/03/01/-19 від 24.04.2019 про усунення порушень земельного законодавства шляхом звільнення, приведення у попередній стан самовільно зайнятих ділянок, виявлених під час проведення перевірки, що розташовані на території Чорноморської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до 23.05.2019;

- припис №22/0032ПР/03/01/-19 від 24.04.2019 про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства шляхом оформлення агрохімічних паспортів на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебувають у користуванні ТОВ "Агропромислова фірма "Югагросервіс" до 23.05.2019;

- припис №22/0033ПР/03/01/-19 від 24.04.2019 про усунення порушень вимог земельного законодавства, шляхом відновлення меж землекористування відповідно до меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні ТОВ "Агропромислова фірма "Югагросервіс" до 23.05.2019.

Ухвалою від 22.05.19 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.07.19 о 09:00 год.

Позивач заперечує факт самовільного зайняття ділянок, які відносяться до земель історіко-культурної спадщини, земельні ділянки орендуються товариством у громадян для вирощування зернових, на орендованих ділянках проводиться агротехнічна обробка з метою запобігання поширенню карантинних рослин відповідно до вимог Закону України "Про карантин рослин". Акт перевірки містить суперечливі відомості, не зазначено з яких підстав інспектор прийшов до висновку про самовільне використання позивачем земельних ділянок, які розташовані поруч з орендованими ділянками, а також, що ці земельні ділянки були оброблені позивачем з метою уникнення відповідальності за правопорушення. Позивач стверджує, що жодного відношення до вищевказаних ділянок, на яких розташовані кургани, не має. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано при перевірці документального підтвердження, що земельні ділянки, які межують з орендованими позивачем земельними ділянками, є об'єктами культурної спадщини - курганами; що вони занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток; невідомо, коли взяті на облік, яким документом це підтверджується та чи мають ділянки паспорти. Припис № 22/0031ПР/03/01/-19 від 24.04.2019, який зобов'язує позивача привести земельну ділянку у попередній стан, не містить ніяких вказівок яким саме чином та які конкретно роботи потрібно провести, щоб дані ділянки були у попередньому стані, та що мається на увазі під попереднім станом, не вказано. Також не надано жодних доказів (фото, опис, документальне підтвердження ) та жодної інформації про те, як саме виглядали кургани до передачі в оренду позивачу суміжних земельних ділянок. Припис № 22/0033ПР/03/01/-19 від 24.04.2019 зобов'язує позивача усунути виявлені порушення шляхом відновлення меж землекористування відповідно до меж земельних ділянок. Але позивач зазначає, що ніяких меж земельних ділянок він не порушував, оскільки в натурі ніяких межових знаків ділянки з курганами не мали. Припис № 22/0033ПР/03/01/-19 від 24.04.2019, який зобов'язує виготовити агропаспорти на всі земельні ділянки, що орендуються позивачем, також є протиправним, оскільки наявність агрохімічного паспорта земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавство. Позивач вважає, що виготовлення агрохімічного паспорту є правом позивача, а не його обов'язком. При передачі позивачу земельних ділянок в оренду позивачем було виготовлено агротехнічні паспорти в повному обсязі. На сьогоднішній день, підприємство не має фінансової змоги виготовляти агропаспорти на кожну земельну ділянку, так як це коштує значну суму. Однак, з метою охорони родючості грунтів та здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів, для забезпечення ведення сівозмін, позивач на кожне поле, в встановлений законом термін, виготовляє ряд агротехнічних паспортів, вибірково на початку, в кінці, та посередині полів .

05.07.2019 в підготовчому засіданні розглянуто клопотання відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області) про заміну відповідача на належного - державного інспектора Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Лабенка Олександра Івановича, який приймав приписи. Дане клопотання залишено без задоволення, разом з тим суд залучив інспектора другим відповідачем. В підготовчому судовому засіданні 05.07.2019 оголошено перерву до 17.07.2019.

16.07.2019 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача-1 та надано додаткові документи.

17.07.2019 було закрито підготовче засідання, та призначено розгляд справи по суті на 07.08.2019 о 14 год. 00 хвил.

Представник позивача прибув в судове засіданні 07.08.2019, підтримав позов, просить його задовольнити. Представники відповідача в судове засідання не прибули, відзиви на позовну заяву до суду не надали.

За згодою представника позивача суд здійснює подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ Агропромислова фірма "Югагросервіс" є юридичною особою, орендує у приватних осіб земельні ділянки, які розташовані на території Чорноморської сільської ради Голопристанського район Херсонської області, загальною площею 2530,39 га, з категорії земель сільськогосподарського призначення. Ці земельні ділянки позивач використовує для виробництва сільськогосподарської продукції.

У квітні 2019 року державні інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - провідний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Голопристанському, Скадовському, Каланчацькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Гомон Г.М., головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Білозерському, Олешківському районах, у м. Херсоні та автономній Республіці Крим Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Лабенок О.І. здійснили плановий захід державного нагляду щодо дотримання позивачем вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, результати заходу зафіксовані актом від 19.04.2019 № 22/0012АП/02/01/-19.

В акті перевірки зазначено, що у користуванні товариства на території Чорноморської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, згідно договорів оренди перебувають земельні ділянки, які межують з земельними ділянками історико - культурного призначення. Зафіксовано факт самовільного зайняття товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Югагросервіс" земельних ділянок державної власності історико-культурного призначення в кількості 5 курганів, які розташовані на території Чорноморської сільської ради Голопристанського район Херсонської області, загальна площа самовільно зайнятих ділянок державної власності історико-культурного призначення складає 0.9995 га. Так, у контурі № 26 між земельними ділянками з кадастровим номером 6522385500:10:026:0021 площею 6,9563 га, яка відповідно до договору оренди землі від 28.08.2013 перебуває у користуванні підприємства та земельною ділянкою за кадастровим номером 6522385500:10:026:0020 площею 6.687 га, яка відповідно до договору оренди землі від 05.05.2008 року номер 4АА002380-04087210004 зареєстрованого 13.03.2014 року, розташована земельна ділянка історико - культурного призначення площею 0,2 га - курган, яка під час проведення перевірки самовільно зайнята, шляхом проведення на ній агротехнічних робіт підприємством. При ньому, візуально спостерігається, що земельна ділянка площею 0,2 га історико - культурного призначення спільно із ділянками з кадастровими номерами 6522385500:10:026:0021 та 6522385500:10:026:0020 була засіяна єдиним масивом - пшеницею. Однак, в процесі перевірки підприємством на земельній ділянці історико-культурного призначення проведено агротехнічну обробку ґрунту, про що свідчать залишки вказаної сільськогосподарської культури та обробки ґрунту.

У контурі № 31 розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6522385500:10:031:0006 площею 6.4739 га, яка орендована позивачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до договору оренди землі від 04.08.2017 № 4АА002380-040872100004, в межах якої розташовані земельні ділянки історико - культурного призначення, 1 площею 0,2 га (курган), та 2 площею 0,2 га (курган), які під час проведення перевірки самовільно зайняті позивачем шляхом проведення на них агротехнічних робіт. Візуально спостерігається, що дві земельні ділянки площею 0,2 га кожна (землі історико-культурного призначення) спільно із ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6522385500:10:031:0006 були засіяні єдиним масивом - олійною культурою (соняшник). Однак, в процесі перевірки підприємством земельні ділянки історико-культурного призначення агротехнічно оброблені, з метою ухилення від правопорушення, про що свідчать залишки вказаної сільськогосподарської культури та обробка ґрунту.

У контурі № 35, розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6522385500:10:035:0006 площею 6.,4738 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідно до договору оренди землі від 24,12.2012 № 652230004002205, номер запису про речове право 22810213 від 14.09.2017, перебуває у користуванні підприємства та в межах якої розташована земельна ділянка історико-культурного призначення, площею 0,2 га (курган), яка під час проведення перевірки самовільно зайнята шляхом проведення на ній агротехнічних робіт підприємством, про що свідчать залишки свіжої сільськогосподарської культури рапс. В свою чергу, вказана сільськогосподарська культура засіяна на земельній ділянці з кадастровим номером 6522385500:10:035:0006 таким чином, що земельна ділянка історико-культурного призначення виявилась агротехнічно оброблена.

У контурі №121, розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6522385500:10:121:0002 площею 13,2753 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідно до договору оренди землі від 03.12.2018 року № 20181203-1, номер запису про речове право 30128580 від 31.01.2019, перебуває у користуванні підприємства та в межах якої розташована земельна ділянка державної фори власності історико-культурного призначення площею 0,1995 га (курган), яка під час проведення перевірки виявилась самовільно зайнятою, шляхом проведення на ній агротехнічних робіт підприємством, про що свідчать залишки свіжої сільськогосподарської культури рапс. Відповідно до технічної документації із землеустрою, щодо складання планів існуючого використання земель в межах території Чорноморської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, розробником якої є приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Геоінформкосплеск", в картографічних матеріалах встановлена та визначена площа курганів .

Інспектори прийшли до висновку про використання товариством земельних ділянок, на яких розміщені пам'ятки - об'єкти культурної спадщини (кургани), без відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність чи користування, ці ділянки відносяться до державної форми власності. Вказані дії підприємства суперечать ст.ст. 32, 43 Закону України "Про охорону культурної спадщини", так як відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України вищевказані земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель (історико-культурного призначення).

Також було виявлено, що на земельній ділянці сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яка розташована на території Чорноморської сільської ради Голопристанського район Херсонської області, в контурі №54 площею 3,1 га та межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 6522385500:11:001:0022, яка перебуває у користуванні у підприємства, проведені агротехнічні роботи. На момент перевірки, вказана ділянка площею 3,1 га використовувалась єдиним масивом із ділянкою з кадастровим номером 6522385500:11:001:0022 з метою вирощування сільськогосподарської культури - ріпак та отримання не задекларованого прибутку. Однак, ділянка, площею 3,1 га була агротехнічно оброблена з метою уникнення відповідальності за правопорушення. Таким чином, встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок на території Чорноморської сільської ради Голопристанського району Херсонської області державної форми власності історико-культурного призначення та земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності з боку товариства, шляхом проведення на них агротехнічних робіт. Перевіркою також виявлено, що землекористувачем ТОВ АПФ "Югагросервіс" межі земельних ділянок не дотримуються, оскільки підприємством вчинено самовільне зайняття земель історико-культурного призначення, та земельної ділянки площею 3,1 га комунальної форми власності сільськогосподарського призначення, а отже, земельні ділянки, які перебувають у користуванні підприємства і межують з такими ділянками, фактично не відповідають встановленим межам. У ході перевірки встановлено, що ТОВ АПФ "Югагросервіс" має агрохімічні паспорти лише на частину земельних ділянок, що унеможливлює проведення аналізу для забезпечення здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів, систематичного проведення агрохімічного обстеження ґрунтів в яких фіксується початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Акт перевірки підписаний керівником товариства Гавриленко Д.Ю. із записом про непогодження з актом перевірки, та про те, що заперечення будуть надані у встановлений законом строк. Заперечення не були надані до Держгеокадастру.

24.04.2019 державним інспектором Лабенком О.І. були винесені три приписи у відношенні до позивача, а саме:

- припис №22/0031ПР/03/01/-19 від 24.04.2019 про усунення порушень земельного законодавства шляхом звільнення, приведення у попередній стан самовільно зайнятих ділянок, виявлених під час проведення перевірки, що розташовані на території Чорноморської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до 23.05.2019;

- припис №22/0032ПР/03/01/-19 від 24.04.2019 про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства шляхом оформлення агрохімічних паспортів на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебувають у користуванні ТОВ "Агропромислова фірма "ЮГАГРОСЕРВІС" до 23.05.2019;

- припис №22/0033ПР/03/01/-19 від 24.04.2019 про усунення порушень вимог земельного законодавства, шляхом відновлення меж землекористування відповідно до меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні ТОВ "Агропромислова фірма "ЮГАГРОСЕРВІС" до 23.05.2019.

Не погоджуючись з вказаними приписами , позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд дійшов наступних висновків.

Правовий порядок в Україні, за визначенням статті 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Законом України від 19.06.2003 № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" , Законом України "По землеустрій" № 858-У від 22.05.2003, Законом України "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-1У.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон № 963) охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

В статті 2 Закону № 963 зазначено, що основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Відповідно до статей 4, 5 Закону № 963 об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 963, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються зокрема шляхом проведення перевірок.

Відповідно до статті 10 Закону № 963 державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

За змістом ст. 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок (п."б" ч.1 ст.125 ЗК).

Відповідно до п. "б" ч.1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення, як самовільне зайняття земельних ділянок.

Закон № 963 під терміном самовільне зайняття земельної ділянки розуміє будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (абз.16 ч.1 ст. 1 Закону ).

У справі, яка розглядається спір виник щодо дій контролюючого органу при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства та ухвалення цим органом за наслідками перевірки відповідного розпорядчого документу.

Відповідно до пп. 25-1, 25-10 п. 4 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №15 від 14.01.2015, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; вживає відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Також, згідно пп. 31 п. 4 вказаного Положення Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Отже, саме Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо вказаної у позові земельної ділянки.

Порядок та підстави проведення перевірок законом №963-IV не визначено.

Разом з цим порядок та підстави проведення перевірок врегульовані законом №877-V, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Згідно норм даного закону орган державного нагляду (контролю) здійснює контролюючі функції шляхом проведення планових та позапланових заходів. Плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (ч.11 ст.4 закону №877-V).За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити певні відомості, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Зокрема, припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу держнагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Судом при розгляді даної адміністративної справи приймає до уваги, що позивач не оспорює правомірність проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. "г" ч.1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі історико-культурного призначення.

Згідно Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08 червня 2000 року № 1805-III (далі - Закон № 1805) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. (ч.1 ст. 32) З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини (ч.3 ст.32). На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. (ч.4 ст.32). Землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації (ст. 34 Закону).

Згідно з ч.2 ст.54 ЗК України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. У ч. 1 ст. 1 Закону України № 1805 також визначено поняття "зони охорони пам'ятки" - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання. Статтею 16 Закону № 1805 передбачено інформування про об'єкти культурної спадщини, в тому числі шляхом встановлення охоронних дошок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач орендує земельні ділянки у громадян. Так, представником позивача надано суду копію договору оренди від 05.05.2008 на частину земельних ділянок загальною площею 1278,68 га, укладений на 10 років з громадянами, власниками угідь, яким не встановлено ніяких обмежень орендованих земельних ділянок. Земельні ділянки належать громаданам-орендодавцям на праві власності, в договорі вказано номера державних актів на земельні ділянки. Безпосередньо державних актів суду не надано, тому невідомо, чи зазначено в державних актах інформація про розташування в межах даних земельних ділянок курганів чи інших об'єктів археологічної спадщини, або інших обмежень щодо використання даних земельних ділянок. Суд приймає до уваги, що при проведенні перевірки інспектори Держгеокадастру не використовували інформацію договорів оренди та доданих до них документів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, товариство не заперечує факт знаходження курганів біля орендованих ним ділянок. Оскільки земельні ділянки з курганами можуть знаходитись тільки у державній власності, відповідачі повинні були надати суду документальне підтвердження того, що кургани включені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, разом з тим на день розгляду справи невідомо, у якої державної або комунальної установи знаходяться на балансі землі під курганами , хто мав встановити на ділянках межові знаки, охоронні дошки, інші інформаційні написи чи позначки, щоб особа, яка порушить земельне законодавство, могла передбачити свою відповідальність за порушення встановлених обмежень.

Відповідачами не надано суду доказів внесення курганів до державного переліку, не надано будь-яких документів на підтвердження того, що пам'ятку місцевого значення "курган" на вищезазначеній земельній ділянці визначено межами території та затверджено зону охорони, відсутні паспорти на ці кургани, які б місили конкретизовані місця розташування курганів з фотографіями, планами, обмірами, та зазаначенням охоронної зони навколо курганів.

Якщо курган не включено до Держреєстру, то він не є пам'яткою культурної спадщини, а відтак і немає підстав відносити землі під ним до земель історико-культурного призначення.

Судом встановлено, що в акті перевірки відсутні відомості щодо того, яким чином інспектора виявили кургани на місцевості, тобто за якими характеристиками ідентифікували кургани, фактичний стан та точне місце розташування у просторі, в акті відсутні відомості про наявність технічної документації щодо визначення охоронної зони навколо курганів. Також відсутні відомості про наявність або відсутність межових знаків, охоронних дошок, охоронних договорів (до яких зазвичай мають додаватись акт технічного стану пам'ятки та генеральний план земельної ділянки). Таким чином, відсутні докази на підтвердження того, що пам'ятку місцевого значення "курган" на вищезазначених земельних ділянках визначено межами території та затверджено зону охорони.

Оскільки позивач стверджує про відсутність на території курганів будь-яких охоронних знаків, дошок, інших інформаційних написів, позначок, відповідач мав надати суду докази інформування позивача або власників ділянок про те, що в межах ділянок знаходяться об'єкти культурної спадщини, із зазначенням місця їх знаходження (де починається та де закінчується) та неможливість використання земель під ними, але крім викопіювань з публічної кадастрової карти, інших документів не надав.

З акту перевірки неможливо встановити, відповідно до яких норм державними інспекторами встановлено площу самовільного зайняття земельних ділянок та чи саме під курганами, яким обладнанням вони користувались, якою є висота курганів, а також яким чином встановлено, що площі курганів засівались товариством, тільки вказано, що візуально на ділянках курганів є залишки сільгосппродукції. Щодо розміру та визначення площі самовільного зайняття земельної ділянки, то під час проведеної перевірки не було здійснено геодезичні обміри спеціалістами та не було виготовлено кадастровий план земельної ділянки по фактичному використанні земельної ділянки, що ставить під сумнів розраховану інспекторами приблизну площу самовільного зайняття земельної ділянки, а також ці заміри не були надані позивачу. Суд вважає, що за відсутності геодезичного обміру спеціалістами та за відсутності кадастрового плану земельної ділянки по фактичному використанню земельної ділянки неможливо визначити площу самовільного зайняття земельної ділянки.

Позивачем, в свою чергу, заперечується ведення сільськогосподарського виробництва на ділянках курганів, та зазначається, що на всіх орендованих ділянках та тих, що не використовуються внаслідок віднесення до курганів, була проведена агротехнічну обробку з метою запобігання поширенню карантинних рослин, керуючись Законом України "Про карантинні рослини", "Про захист рослин" та Розпорядження Голови Голопристанської районної адміністрації. В силу приписів Закону України "Про карантин рослин" від 30.06.1993 , а саме ст. 12, особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати законні розпорядження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, щодо проведення відповідних карантинних заходів. Ст. 47 нього ж Закону передбачає, що особи, винні в порушенні законодавства про карантин рослин, несуть відповідальність згідно із законом. Відповідальність за порушення законодавства у сфері карантину рослин несуть особи, винні у поширенні карантинних організмів; порушенні вимог фітосанітарних заходів. Тому позивач допускає, що наслідки проведених фітосанітарних заходів інспектора могли прийняти за залишки вирощування сільгосппродукції.

На підставі викладеного, суд вважає, що актом перевірки не підтверджено факт самовільного зайняття позивачем земель курганів. Тому вимога про визнання протиправним та скасування припису про усунення правопорушення та звільнення земельних ділянок, який має похідний характер від висновків перевірки, а оскільки суд дійшов до висновку про неправомірність висновків перевірки, то припис також підлягає скасуванню.

Щодо правомірності припису про відновлення меж землекористування ділянок, які оренду позивач, суд встановив наступне. Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376. Цією інструкцією передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої: технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Розроблення технічної документації із землеустрою та послуги щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) надають землевпорядні компанії, що мають відповідну ліцензію на виконання землевпорядних робіт. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідач не зазначає у приписі відповідно до якого нормативного акту позивач зобов'язаний відновити межі землекористування, посилається тільки в акті перевірки на порушення ч.6 ст. 55 Закону № 858-1У. Разом з тим цією нормою вказаного закону передбачено, що власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. Доказів того, що межі земельних ділянок , які орендує позивач, були закріплені межовими знаками та ці знаки були передані позивачу під нагляд та збереження, суду не надано. Позивач заперечує встановлення межових знаків як на орендованих земельних ділянках, так і щодо земельних ділянок історіко-культурного призначення. Договором оренди не передбачено передачу межових знаків позивача на зберігання. Інспектори також не виявили межових знаків.

Суд вважає, що припис № 22/0033ПР/03/01/-19 не містить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б позивачу належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державний орган уповноважений вдаватися до втручання в його права та давати обов'язкові для виконання у визначені строки вимоги щодо усунення порушень вимог законодавства.

Щодо припису № 22/0032ПР/03/01/-19 про зобов'язання виготовити агропаспорти на всі земельні ділянки, які орендує позивач, то судом встановлено, що відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення - обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення є агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки.

Об'єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана,осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження. Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років.

Порядок ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, утверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11.10.2011 №536. Відповідно до цього порядку відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки використовуються в процесі регулювання земельних відносин при зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель, визначенні розмірів плати за землю, здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів. Наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавство. Тобто, з вищенаведеного вбачається, що виготовлення агрохімічного паспорту є правом позивача, а не його обов'язком.

Суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осі та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та державний інспектор Лабенок О.І. належними та допустимими доказами не довели правомірності своїх дій щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та винесення приписів про усунення виявлених перевіркою порушень, відтак вимоги щодо визнання цих приписів протиправними та їх скасуванню підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Югагросервіс".

Визнати протиправним та скасувати приписи Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.04.2019 №22/0031ПР/03/01/-19, №22/0032ПР/03/01/-19, №22/0033ПР/03/01/-19 про усунення порушень земельного законодавства ТОВ "Агропромислова фірма "ЮГАГРОСЕРВІС".

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Югагросервіс" (73000, м. Херсон, вул. Богородицька, 127, код ЄДРПОУ 22745858) судовий збір у розмірі 5763,00 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 109020000