КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 року № 320/2772/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Харкова" до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві , Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Харкова" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (Відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (Відповідач-2), в якому, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Харкова" пеню в розмірі 420 574,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, всупереч вимогам п.200.15 статті 200 ПК України, не було подано до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок щодо відшкодування позивачу на рахунок в банку суми податку на додану вартість у розмірі 9514691,00 грн, заявленої в податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року. Оскільки позивачу не відшкодовано суму підтвердженого бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 9514 691,00 грн, така сума є заборгованістю бюджету перед позивачем.

Тому, посилаючись на пункт 200.23 статті 200 ПК України, згідно якого суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню у сумі 420 574,87 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 28.03.2019 по 11.06.2019 включно.

Відповідач-1 позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що з аналізу пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України убачається, що обов`язковою передумовою нарахування пені на суму невідшкодованого ПДВ є наявність факту погашення заборгованості з такого бюджетного відшкодування, оскільки день такого погашення має включатися у розрахунок. Однак, оскільки на теперішній час сума бюджетного відшкодування позивачеві не повернута, вимоги про стягнення пені контролюючий орган вважає передчасними.

Відповідач-2 направив на адресу суду письмовий відзив, в якому звернув увагу на той факт, що до Головного управління Казначейства не надходив висновок та інформація з Реєстру про здійснення відшкодування позивачу податку на додану вартість по декларації за листопад 2014 року, тому відсутні підстави вважати, що у діях управління наявні будь-які порушення прав позивача.

Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 08.07.2019, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились. Разом з цим, матеріали справи місять заяву представника позивача про розгляд справи без його участі. Враховуючи зазначене, суд, керуючись приписами статті 205 КАС України, перейшов у письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство «Авіалінії Харкова», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіалінії Харкова», зареєстровано як юридична особа 29.04.1998 (ідентифікаційний код 25469838) та розташовано за адресою: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 8, корпус А, перебуває на обліку як платник податків з 21.07.1998, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.01.2018 (а.с.18).

Як убачається з матеріалів справи, позивач 19.12.2014 подав до Основ`янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в якій в рядку 23.1 задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 9 779 425,00 грн.

Разом з податковою декларацією позивачем подано: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1); довідку про залишок суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ); заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

У подальшому, у період з 09.02.2015 по 26.02.2015 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Авіалінії Харкова" бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 05.03.2015 №1336/26-51-15-02-07/25469838.

На підставі Акту перевірки від 05.03.2015 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007011502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ за листопад 2014 року на суму 9514691,00 грн., та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2378672,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007021502, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 9513689,00 грн., з яких за липень 2013 року на суму 878105,00 грн., за серпень 2013 року на суму 939511,00 грн., за вересень 2013 року на суму 427176,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 1511080,00 грн., за листопад 2013 року на суму 773862,00 грн., за грудень 2013 року на суму 1113204,00 грн., за січень 2014 року на суму 365477,00 грн., за лютий 2014 року на суму 663783,00 грн. за березень 2014 року на суму 430895,00 грн., за квітень 2014 року на суму 344730,00 грн., за травень 2014 року на суму 383544,00 грн., за червень 2014 року на суму 343156,00 грн., за липень 2014 року на суму 432773,00 грн., за серпень 2014 року на суму 269143,00 грн., за вересень 2014 року на суму 356700,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 280550,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007061502, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення ПДВ за липень 2013 року на суму 959046,00 грн., за серпень 2013 року на суму 953351,00 грн., за вересень 2013 року на суму 2250486,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 3774692,00 грн., за листопад 2013 року на суму 4676022,00 грн., за грудень 2013 року на суму 5675974,00 грн., за січень 2014 року на суму 6080576,00 грн., за лютий 2014 року на суму 6720795,00 грн., за березень 2014 року на суму 7153537,00 грн., за квітень 2014 року на суму 7549201,00 грн., за травень 2014 року на суму 7875395,00 грн., за червень 2014 року на суму 8218736,00 грн., за липень 2014 року на суму 8632885,00 грн., за серпень 2014 року на суму 8994175,00 грн., за вересень 2014 року на суму 9372671,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 9514691,00 грн.

З мотивів не погодження із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві.

За наслідками розгляду скарги позивача, рішенням Головного Управління ДФС у м. Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007011502 (а.с. 19), скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007061502 (а.с. 21) та збільшено на 866,00 грн суму заниження бюджетного відшкодування з ПДВ, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 24.03.2015 №0007021502.

Також, на підставі даного рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 0000121502, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ до 9 514 555,00 грн.

Позивач, вважаючи перелічені податкові повідомленням-рішення протиправними, оскаржив їх до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2016 у справі № 826/19959/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.03.2015 № 0007011502 і № 0007021502, від 15.06.2015 № 0000121502.

Однак, судом встановлено, що, не зважаючи на скасування у судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень, а отже, узгодження заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ, кошти не були перераховані на рахунок платника податку у банку.

При цьому, як зазначено позивачем у позовній заяві, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем-1, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами, в яких просив податковий орган направити до Державної казначейської служби України висновок із зазначенням сум податку, що підлягають відшкодуванню, проте жодних дій, спрямованих на належне позивачу бюджетне відшкодування, не вчинено.

Оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 9514691,00 грн не відшкодована у встановлені законом строки, позивач, посилаючись на пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, вважає, що має право на відшкодування пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість на рівні 120% облікової ставки НБУ.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно із пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

При цьому, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

У силу положень пункту 200.12 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу, орган Державного казначейства України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

На момент виникнення спірних правовідносин був чинний Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68 (Порядок втратив чинність 01.04.2017 на підставі постанови КМ України № 26 від 25.01.2017, далі - Порядок № 68).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 68 реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку № 68 передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Згідно із абзацом 2 пункту 10 Порядку № 68 інформація, що міститься у другій частині реєстрів, оновлюється ДФС щодня.

Таким чином, Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який діяв на час існування спірних правовідносин, передбачав його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення, а також суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 здійснювалося в порядку, передбаченому Порядком ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

У цьому контексті, суд зазначає, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 у справі №826/19959/15 набрала законної сили 04.07.2016, а тому саме цю дату слід вважати днем закінчення процедури судового оскарження.

Згідно із листом ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.09.2016 №11713/10/26-51-10 ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 у справі №826/19959/15 була отримана контролюючим органом 12.07.2016, а тому останній день для подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, припадає на 19.07.2016 (а.с. 28).

Однак, у встановлений законом строк висновок контролюючим органом до територіального органу Державної казначейської служби України поданий не був.

На день розгляду справи позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 9 514 691,00 грн, що не заперечувалось відповідачами.

Окрім цього, неподання податковим органом до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 03.06.2014 № 21-131а14 та наведена також в рішеннях Вищого адміністративного суду України - постанові від 17.11.2014 №К/800/38736/14, ухвалі від 23.09.2014 №К/800/36094/14.

Суд зазначає, що оскільки останній день для подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, як було вказано вище, припадає на 19.07.2016, п`ятиденний строк для видачі органом Державного казначейства України платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку закінчується 26.07.2016, у зв`язку з чим 27.07.2016 у платника податку виникло право на отримання пені на суму заборгованості.

У позовній заяві ТОВ «Авіалінії Харкова» зазначило, що стягнення пені за період з 27.07.2016 по 27.03.2019 включно є предметом розгляду інших судових справ, у зв`язку з чим у даній адміністративні справі позивач просить стягнути пеню за період з 28.03.2019 по 11.06.2019 включно включно.

Отже, суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскільки висновок контролюючого органу не був вчасно поданий до органу Казначейської служби у зв`язку із бездіяльністю ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві, тому позивач має право на стягнення пені у зв`язку з виникненням бюджетної заборгованості.

При цьому, суд не погоджується із доводами відповідача-1 щодо передчасності стягнення пені з посиланням на обов`язковість розрахунку пені, виходячи із дня фактичного погашення заборгованості, пояснюючи це наступним.

У відповідності до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.03.15 у справі №К/800/53383/13 зазначив наступне: «З аналізу наведених норм встановлено, у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст.200 ПК України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому чинним законодавством України не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по ПДВ, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості, що спростовує доводи відповідача в цій частині».

У постанові від 12.03.19 (справа №808/2689/15, провадження №К/9901/19576/18) Верховний Суд зазначив: «Відповідно до пункту 200.23 ст.200 ПК суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст.200 ПК, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов`язок нарахування пені лежить на органі ДФС України, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання органом ДФС України після закінчення перевірки до органу ДКС України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або подання такого висновку із порушенням строків, встановлених ст.200 ПК, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ у визначений строк, є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Аналогічна правова позиція також відображена Верховним Судом в постановах від 16.04.18 (справа №820/2892/17, провадження №К/9901/1078/17), від18.04.18 (справа №813/2145/17, провадження №К/9901/172/17), від 20.06.18 (справа №822/2340/17, провадження №К/9901/239/17), від 27.12.18 (справа №820/5471/17, провадження №К/9901/46397/18), від 12.03.19 (справа №806/1605/17, провадження №К/9901/29033/18), від 22.03.19 (справа №822/3473/17, провадження №К/9901/62907/18).

При цьому, при розрахунку пені за порушення строків перерахування сум бюджетного відшкодування підлягає застосуванню облікова ставка Національного банку України, що діяла на момент виникнення пені за кожний день прострочення бюджетного відшкодування, включаючи день погашення.

Аналогічна правова думка висловлена Верховним Судом у постанові від 20.06.2019 у справі №820/1750/18.

Відповідно до Рішення Правління Національного банку України від 06.09.2018 №593-рш «Про розмір облікової ставки» з 07.09.2018 облікова ставка НБУ становить 18%. Збереження облікової ставки на рівні 18,0% затверджене Рішенням Правління Національного банку України від 13.12.2018 №834-рш «Про розмір облікової ставки». Рішенням Правління Національного банку України від 31.01.2019 №88-рш «Про розмір облікової ставки» та рішенням Правління Національного банку України від 14.03.2019 №199-рш «Про розмір облікової ставки» збережено облікову ставку НБУ на рівнів 18,0%.

Таким чином, з врахуванням приписів п.200.23 ст.200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, у період з 28.03.2019 по 25.04.2019 пеня складає 21,6% (18 * 120%).

Розмір пені в день становить: 21,6% / 365 = 0,059178%.

Кількість днів прострочення з 28.03.2019 по 25.04.2019 включно становить 29 днів.

Сума пені за період з 28.03.2019 по 25.04.2019 становить: 9 514 691,00 грн. * 0,059178% * 29 днів = 163287,51 грн.

Згідно рішення Правління Національного банку України від 25.04.2019 №311-рш «Про розмір облікової ставки» з 26.04.2019 розмір облікової ставки встановлено на рівні 17,5%.

Тому, у період з 26.04.2019 по 30.04.2019, з врахуванням приписів п.200.23 ст.200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, пеня складає 21% (17,5 * 120%).

Розмір пені в день становить: 21%/ 365 = 0,057534%

Кількість днів прострочення з 26.04.2019 по 30.04.2019 включно становить 5 днів.

Сума пені за період з 26.04.2019 по 30.04.2019 становить: 9 514 691,00 грн. * 0,057534%*5

днів = 27370,91 грн.

Рішенням Правління Національного банку України від 13.12.2018 №834-рш «Про розмір облікової ставки» з 26.04.2019 встановлено облікову ставку НБУ на рівні 17,5% річних.

Рішенням Правління Національного банку України від 06.06.2019 №392-рш «Про розмір облікової ставки» з 07.06.2019 залишено облікову ставку НБУ без змін на рівні 17,5%.

З урахуванням приписів п.200.23 ст.200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, пеня встановлюється на рівні 21 % (17,5% * 120%) за період з 01.05.2019 по 05.06.2019.

Розмір пені в день становить: 21% / 365 = 0,0575342%.

Кількість днів прострочення з 01.05.2019 по 11.06.2019 включно становить 42 дні.

Сума пені за період з 01.05.2019 по 11.06.2019 становить: 9 514 691,00 грн. * 0,0575342% * 42 дні = 229 916,45 грн.

Отже, сума пені за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу за період з 28.03.2019 по 11.06.2019 включно складає 420 574,87 грн (163287,51 грн + 27370,91 грн + 229 916,45 грн).

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У той же час, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача у частині наявності підстав для стягнення пені у вказаній сумі за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року відповідачі суду не надали.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 420 574,87 грн за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ за період з 28.03.2019 по 11.06.2019 включно є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

При цьому, задовольняючи адміністративний позов, суд враховує, що саме бездіяльність ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, розумних і правових підстав якої судом не встановлено, спричинила затримку у бюджетному відшкодуванні ПДВ, наслідком чого є нарахування пені.

Суд таку бездіяльність розцінює як свідчення неспроможності виконання відповідачами, зокрема, податковим органом, власних функцій та обов`язків, спрямованих на реалізацію платниками податків передбачених чинними законами та Конституцією України прав, що змушує останніх постійно звертатись до суду за їх захистом.

Крім того, суд вважає, що позивач не може нести будь-які негативні наслідки у разі недоліків та порушень вимог закону у діяльності окремих державних органів чи посадових осіб, оскільки виконав усі вимоги для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору на загальну суму 6322,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.06.2019 №143, від 04.06.2019 №144 та від 04.06.2019 №145.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку із протиправною бездіяльністю саме податкового органу, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіалінії Харкова» (код 25469838, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 8, корп. А) пеню у сумі 420 574,87 (чотириста двадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн 87 коп., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 28.03.2019 по 11.06.2019 включно.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіалінії Харкова» (код 25469838, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 8, корп. А) судові витрати у сумі 6322 (шість тисяч триста двадцять дві) грн 68 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код: 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.