ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2019 р.

м. Харків

Справа № 922/1595/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Куліковій А.В.

розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО", м. Харків

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина", м. Харків , Українсько-американського Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", м. Харків , Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів"

про

визнання права власності та повернення майна

за участю :

представника позивача - Мизиненко І.О., за довіреністю № б/н від 22.05.2019 року та на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №6723/10 від 14.06.2018р.;

представник відповідача 1 - Карчевський Ю.М., керівник згідно витягу з ЄДР;

представник відповідача 2 - не з`явився;

представник відповідача 3 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач , ТОВ "КАІС АГРО" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Агро-Слобожанщина" , Українсько- Американське спільне підприємство у формі ТОВ "Каіс" та ДП "Полтавський Комбінат Хлібопродуктів" про визнання права власності на кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тон, яка знаходиться на зберіганні у Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на підставі договору складського зберігання №78/18-хб від 23.10.2018 року. Крім того позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" повернути позивачу, ТОВ "КАІС АГРО" кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тон. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

31.05.2019 року позивач ТОВ "КАІС АГРО" через канцелярію Господарського суду Харківської області подав заяву про забезпечення позову у справі №922/1595/19, згідно якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: передачі на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме Фермерському господарству "Агрофермер-Плюс" (код ЄДРПОУ 41740545) для зберігання за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тони (з яких 726.250 тон знаходиться у вагонах №/№ 95646048, 95346177, 95041448, 95792206, 95328647, 95359345, 95682332, 95680047, 95677829, 95828943, 95669347), що є предметом спору по справі та яке знаходиться на зберіганні Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на території Філії "Хлібна база № 88" за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Скороходове, вул. Першотравнева, 9А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2019 року заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАІС АГРО" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом передачі на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме Фермерському господарству "Агрофермер-Плюс" (код ЄДРПОУ 41740545) для зберігання за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тони (з яких 726.250 тон знаходиться у вагонах №/№ 95646048, 95346177, 95041448, 95792206, 95328647, 95359345, 95682332, 95680047, 95677829, 95828943, 95669347), що є предметом спору по справі та яке знаходиться на зберіганні у Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на території Філії "Хлібна база № 88" за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Скороходове, вул. Першотравнева, 9А. Зобов`язано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАІС АГРО" (код 35071227) надати суду докази виконання цієї Ухвали.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2019 року підготовче засідання у справі було відкладено на 22.07.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 05.08.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.8.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.08.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.08.2019 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на порушення відповідачем 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") умов договору зберігання №78/18-хб від 23.10.2018 року щодо не повернення зерна кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тон.

Представник відповідача 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") в судовому засіданні 14.08.2019 року визнав позовні вимоги.

Представник відповідача 2 ( Українсько- Американське спільне підприємство у формі ТОВ "Каіс") в судове засідання 14.08.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача 3 (ДП "Полтавський Комбінат Хлібопродуктів") в судове засідання 14.08.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить Витяг з офіційного сайту "Укрпошта", відповідно до якого ухвалу про повідомлення від 05.08.2019 року було вручено представнику ДП "Полтавський Комбінат Хлібопродуктів" 07.08.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача 2 та відповідача 3 про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідачів в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача 1, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

12 вересня 2018 року між позивачем та відповідачем 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") було укладено Договір поставки № 1209АГ, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") зобов`язується передати у власність позивача кукурудзу, врожаю 2018 року.

Відповідно до Додатку № 2 від 03 жовтня 2018 року, відповідач 1 зобов`язався поставити позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 403, 00 тони (+/- 10%) на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів").

Відповідно до Додатку № 3 від 30 жовтня 2018 року, відповідач 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") зобов`язався поставити позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 215, 00 тони (+/- 10%) на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів").

Відповідно до Додатку № 4 від 07 листопада 2018 року, відповідач 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") зобов`язався поставити позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 250, 00 тони (+/- 10%) на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів").

Відповідно до Додатку № 5 від 19 листопада 2018 року, відповідач 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") зобов`язався поставити позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 770, 00 тони (+/- 10%) на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів").

Відповідно до Додатку № 6 від 06 грудня 2018 року, відповідач 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") зобов`язався поставити позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 250, 00 тони (+/- 10%) на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів").

Відповідно до Додатку № 7 від 17 грудня 2018 року, відповідач 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") зобов`язався поставити позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 510, 00 тони (+/- 10%) на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів").

Відповідно до Додатку № 11 від 22 січня 2019 року, відповідач 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") зобов`язався поставити позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 510, 00 тони (+/- 10%) на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів").

Відповідно до Додатку № 12 від 27 лютого 2019 року, відповідач 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") зобов`язався поставити позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 305, 00 тони (+/- 10%) на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів").

Додатковою угодою № 7 від 14 березня 2019 року, позивач та відповідач 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") досягай домовленості змінити додаток № 12, а саме визначили, що кукурудза 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 330,00 тон (+/- 10%) постачається на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів").

Таким чином, позивачем та відповідачем 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") було досягнуто згоди щодо передачі позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3248,94 тон.

Згідно п. 3.3 Договору, товар вважається поставленим з моменту підписання Сторонами видаткових накладних.

На виконання умов цього Договору, відповідач № 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") здійснив поставку кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року, про що свідчать наступні видаткові накладні:

№ РН-0000029 від 25 жовтня 2018 року на поставку 199,980 тон.

№ РН-0000030 від 25 жовтня 2018 року на поставку 210,160 тон.

№ РН-0000032 від 30 жовтня 2018 року на поставку 215,640 тон.

№ РН-0000039 від 15 листопада 2018 року на поставку 249,970 тон.

№ РН-0000040 від 19 листопада 2018 року на поставку 256,740 тон.

№ РН-0000043 від 27 листопада 2018 року на поставку 257,040 тон.

№ РН-0000045 від 30 листопада 2018 року на поставку 252,060 тон.

№ РН-0000046 від 12 грудня 2018 року на поставку 252,050 тон.

№ РН-0000001 від 09 січня 2019 року на поставку 510,440 тон.

№ РН-0000008 від 26 лютого 2019 року на поставку 512,620 тон.

№ РН-0000013 від 14 березня 2019 року на поставку 130,700 тон.

№ РН-0000014 від 14 березня 2019 року на поставку 201,540 тон.

Таким чином, відповідач № 1 (ТОВ "Агро-Слобожанщина") в договірному обсязі виконав свої зобов`язання щодо поставки кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року розміром 3248,94 тони., у зв`язку з чим позивач на підставі вищезазначеного договору та видаткових накладних набув права власності на кукурудзу.

Крім того, 05 вересня 2018 року між позивачем та відповідачем 2 (УА СП у формі ТОВ "КАІС") було укладено Договір поставки № 0509КА відповідно до п. 1.1 якого відповідач 2 зобов`язується передати у власність позивача кукурудзу, врожаю 2018 року.

Відповідно до Додатку № 14 до Договору, відповідач 2 (УА СП у формі ТОВ "КАІС") зобов`язався поставити позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 660, 000 тони (+/- 10%) на умовах EXW франко-елеватор відповідача 3.

Згідно п. 3.3 Договору, товар вважається поставленим з моменту підписання Сторонами видаткових накладних.

На виконання умов цього Договору, відповідач 2 (УА СП у формі ТОВ "КАІС") здійснив поставку кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року, про що свідчать видаткова накладна № 35 від 22 лютого 2019 року на поставку 658,72 тон.

Таким чином, відповідач 2 (УА СП у формі ТОВ "КАІС") в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо поставки кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року розміром 658,72 тони.

23 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") було укладено Договір складського зберігання зерна № 78/18-хб (далі - Договір зберігання), відповідно до п. 1.1 якого, відповідач 3 зобов`язався приймати, розташовувати по сховищам, зберігати і відвантажувати сільськогосподарську продукцію.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, відповідач 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") зобов`язався здійснювати приймання зерна з оформленням відповідних документів (накладних, актів приймання продукції), оформити складські квитанції протягом однієї доби з моменту приймання зерна.

25 жовтня 2018 року за Актом № ХБ-00000018, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 410, 14 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220134, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.

30 жовтня 2018 року за Актом № ХБ-00000020, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 215, 64 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220175, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.

15 листопада 2018 року за Актом № ХБ-00000042, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 249, 97 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220345, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.

19 листопада 2018 року за Актом № ХБ-00000043, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 256, 74 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220348, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.

27 листопада 2018 року за Актом № ХБ-00000046, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 257, 04 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220360, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.

30 листопада 2018 року за Актом № ХБ-00000048, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 252, 06 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220365, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.

12 грудня 2018 року за Актом № ХБ-00000053, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 252, 05 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220368, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.

09 січня 2019 року за Актом № ХБ-00000073, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 510, 44 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220387, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначені складські квитанції відповідно до витягів з реєстру погашені, оскільки кукурудзу 3-го класу 2018 року врожаю було передано ТОВ "КАІС АГРО" в заставу Акціонерному Товариству "Перший Український міжнародний Банк" на підставі подвійних складських свідоцтв, а саме : подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036687 від 19.12.2018 року вага - 700000 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано; подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036686 від 19.12.2018 року вага - 500000 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано; подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036685 від 19.12.2018 року вага - 500000 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано; подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036688 від 11.02.2019 року вага - 704080 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, Акціонерне Товариство "Перший Український міжнародний Банк" повідомило Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про припинення договорів застави та виведення товарів з обороту за наступними складськими документами: заставне свідоцтво АБ №036685 від 19.12.2018 року, заставне свідоцтво АБ №036686 від 19.12.2018 року, заставне свідоцтво АБ №036687 від 19.12.2018 року, заставне свідоцтво АБ №036688 від 11.02.2019 року ( лист від 21.03.2019 року №КНО-53.1.4/230, лист від 30.05.2019 року № КНО-53.1.4/406 та повідомленням про виконання зобов`язань від 30.05.2019 року №КНО-53.1.4/405, а.с. 148-150, том 1).

22 лютого 2019 року за Актом № ХБ-00000080, позивачем, відповідачем 2 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 2 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 658, 72 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220432, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано.

26 лютого 2019 року за Актом № ХБ-00000081, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 512, 62 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220435, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано.

14 березня 2019 року за Актом № ХБ-00000083, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 332, 24 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220657, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано.

Таким чином, позивачем, відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3 було належним чином оформлено передачу права власності та виникнення обов`язку у відповідача 3 щодо зберігання кукурудзи врожаю 2018 року в кількості 3907,66 тони.

Як зазначає позивач, останній звертався до відповідача 3 з листами щодо відвантаження кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року, які відповідач частково задовольнив, а саме позивачем було отримано зі зберігання 394,70 тон., про що свідчать Накладна від 25.02.2019 р. щодо відвантаження 129,200 тон, Накладна від 19.03.2019 р. щодо відвантаження 134,250 тон та Накладна від 19.03.2019 р. щодо відвантаження 131,250 тон.

18 березня 2019 року Листом № 88, позивач звернувся до відповідача 3, з проханням відвантажити у залізничні вагони кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року в кількості 2100, 00 тони., експедитором було зазначено ТОВ «МГ ТЕК».

22 березня 2019 року ТОВ «МГ ТЕК» звернувся до відповідача 3 з листом, в якому також просив відвантажити кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року в кількості 2100, 00 тони.

04 квітня 2019. року ТОВ «МГ ТЕК» подав на територію відповідача 3-15 вагонів під номерами 15359345, 95682332, 95828943, 95346177, 95328647, 95646048, 95792206, 95041448, 95680047, 95677829, 53563461, 95758579, 95620464, 95631859, 95669347 для завантаження зерна позивача, з яких було завантажено і вагонів - 95646048, 95346177, 95041448, 95792206, 95328647, 95359345, 95682332, 95680047, 95677829, 95828943, 95669347.

04 травня 2019 року ТОВ «МГ ТЕК» отримало від відповідача 3 листа № 117, в якому відповідач З повідомив ТОВ «МГ ТЕК» про те, що зерно, яке знаходиться у вказаних вагонах не є власністю позивача, оскільки ТОВ «Агро-Слобожанщина» відсутнє у базі 1C відповідача 3, щодо зерна було виявлено деякі невідповідності.

Як вказує позивач, 07 травня 2019 року представники позивача та ТОВ «МГ ТЕК» знову намагалися відвантажити зерно в кількості 1776, 640 тон та 332, 240 тон відповідно, про що свідчить лист № 07/05 від 07 травня 2019 року та лист ТОВ «МГ ТЕК» № 67/05-2019 від 07 травня 2019 року, проте, представники відповідача 3 відмовили в цьому.

Таким чином, позивач вказує на те, що в межах договору зберігання останнім було належним чином передано на зберігання відповідачу 3 кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3512, 96 тони, яку відповідач 3 відмовляється відвантажувати, порушуючи таким чином умови договору зберігання, чим істотно порушує право власності позивача, вказуючи при цьому, що порушення відбулося з боку відповідача 1 та відповідача 2, які відсутні в його базі 1C.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач 3 в порушення умов, укладеного між позивачем та відповідачем 3 договору зберігання, не здійснив повернення кукурудзи 3 класу, у кількості 3512,96 тон балансова вартість якої складає 16073979,85 грн. на вимогу позивача та приймаючи до уваги те, що відповідач 3 не визнає право власності позивача на вказане зерно, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про визнання права власності на кукурудзу 3 класу, в кількості 3 512, 96 тон, яка знаходиться на зберіганні у Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на підставі договору складського зберігання №78/18-хб від 23.10.2018 року. Крім того позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" повернути позивачу, ТОВ "КАІС АГРО" кукурудзу 3 класу, в кількості 3 512, 96 тон.

Відповідач 1 та відповідач 2 визнали позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Відповідач 3 в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що ТОВ «Агро-Слобожанщина» відсутнє у базі 1C відповідача 3, у зв`язку з чим ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не визначає право власності позивача на спірне зерно. Крім того відповідач 3 посилається на відкрите кримінальне провадження у Відділенні № 2 Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області за № 42019171010000088 від 05.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Також відповідач 3 вказує, що позивачем не було надано доказів оплати за вказаним договором зберігання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Законом України від 17.07.1997 №475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу статті 9 Конституції України, вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, власник має право звернутися до суду з позовом про визнання його права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами;

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Отже, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (згідно приписів законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.12.2014 у справі №3-191гс14 та від 06.07.2016 у справі №3-576гс16, Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі №914/904/17.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно вимог статті 392 Цивільного кодексу України є оспорення існуючого права, і до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу, тобто ті, які свідчать про порушення або оспорення існуючого права.

В даному випадку, підставою для звернення до суду з позовною вимогою про визнання права власності на кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року слугувало те, що відповідач 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") оспорює право власності позивача на відповідний врожай.

Вищезазначене підтверджується зокрема листом № 117 від 04 травня 2019 року, в якому відповідач 3 повідомив ТОВ «МГ ТЕК» про те, що зерно, яке знаходиться у вагонах не є власністю позивача, оскільки ТОВ «Агро-Слобожанщина» відсутнє у базі 1C відповідача 3, щодо зерна було виявлено деякі невідповідності.

Право власності позивача на кукурудзу 3 класу року підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме реєстром складських квитанцій та видатковими накладними.

Крім того в матеріалах справи наявні Акти, підписані позивачем, відповідачем 2 та відповідачем 3, якими було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 2 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання кукурудзи 3 класу.

Заперечення відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") стосовно того, що ТОВ «Агро-Слобожанщина» відсутнє у базі 1C відповідача 3 не може бути підставою, що спростовувала б право власності позивача на спірне зерно.

Відповідно до частини 1 статті 961 ЦК України, статей 37, 43 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Крім того п. 1.7 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно", затвердженої Наказом Кабінета Міністрів України від 27.06.03 №198 зерновий склад на бажання поклажодавця зобов`язаний видати йому один із складських документів на зерно. Зерновий склад зобов`язаний постійно мати в наявності бланки таких документів. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов`язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Тобто саме складська квитанція є первинним документом, яку зерновий склад зобов`язаний видати поклажодавцю.

Отже підтвердженням прийняття зерновим складом зерна на зберігання є складська квитанція.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявний реєстр складських квитанцій, що підтверджують передачу зерна ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та посилання відповідача 3 на відсутність ТОВ «Агро-Слобожанщина» у базі 1C не може спростовувати обставини щодо приймання кукурудзи зерновим складом, оскільки програма 1С є програмою, яка призначена для автоматизації бухгалтерського й податкового обліку підприємства.

Крім того, як вже було зазначено вище в матеріалах справи наявні акти, якими сторони підтвердили факт передачі права власності на зерно від ТОВ "Агро-Слобожащина" у власність ТОВ "Каіс-Агро" та приймання ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на зберігання зерна (том 1, аркуші справи 87, 91, 95, 99, 103, 107, 111, 115, 119, 123, 127).

Щодо посилань ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на відкрите кримінальне провадження у Відділенні № 2 Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області за № 42019171010000088 від 05.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, суд зазнає наступне.

Так, як зазначає у відзиві ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ДП "Полтавський КХП", діючи за попередньою змовою зі службовими особами філії "Хлібна база №88", зловживаючи службовим становищем, шляхом підробки договорів складського зберігання, протиправно заволоділи майном ДП "КХП".

Стосовно вищенаведених тверджень, суд зазначає, що у вказаному кримінальному провадженні відсутній вирок суду, у зв`язку з чим на даний час вищезазначені твердження не можуть бути обставиною, що спростовує факт передачі позивачем на зберігання ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" зерна.

Щодо посилань відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") на те, що позивачем не було здійснено оплату за зберігання зерна, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог. яка була направлена відповідачу 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів"), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та отримана ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення ( том 2 арк. спр. 190-192).

Як вбачається з п. 2 відповідної заяви, сторона 2 (позивач) має перед стороною 1 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") непогашене грошове зобов`язання в загальній сумі 380558,39 грн., яке виникло за договором складського зберігання зерна № 78/18-хб від 23.10.2018 року.

Крім того п. 4 даної заяви було визначено, що керуючись ст. 601 ЦК України на підставі цієї Зави про зараховуються зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, вказаними в п. п. 1, 2 цієї угоди, в сумі 380558,39 грн. Також у вказаному пункті було зазначено про те, що залишок зобов`язання (заборгованості) сторони 2 (позивач), перед стороною 1 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") за договором складського зберігання зерна № 78/18-хб від 23.10.2018 року становить 0 (нуль) грн.

Відповідь на вищезазначену заяву в матеріалах справи відсутня, що свідчить про прийняття ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" вищезазначеної заяви та відповідно визнання укладеним договору складського зберігання про передачу позивачем кукурудзи на зберігання зерновому складу.

Крім того в матеріалах справи наявні акти наданих послуг № 444 від 31.12.2018 року, № 80 від 28.02.2019 року, № 344 від 31.10.2018 року, № 402 від 30.11.2018 року та № 56 від 31.01.2019 року, відповідно до яких ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" прийняло від ТОВ "КАІС АГРО" кукурудзу на зберігання за договором № 78/18-хб від 23.10.2018 року.

Також, як вже було зазначено вище, відповідач 3 частково повернув кукурудзу позивачу в кількості 394,70 тон., що підтверджується Накладною від 25.02.2019 р. щодо відвантаження 129,200 тон, Накладною від 19.03.2019 р. щодо відвантаження 134,250 тон та Накладною від 19.03.2019 р. щодо відвантаження 131,250 тон.

Також, як вбачається з матеріалів справи складські квитанції БА № 220134,, БА № 220175, БА № 220345, БА № 220348, БА № 220360, БА № 220365, БА № 220368, БА № 22087, відповідно до витягів з реєстру були погашені, оскільки кукурудзу 3-го класу 2018 року врожаю було передано ТОВ "КАІС АГРО" в заставу Акціонерному Товариству "Перший Український міжнародний Банк" на підставі подвійних складських свідоцтв, а саме : подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036687 від 19.12.2018 року вага - 700000 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано; подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036686 від 19.12.2018 року вага - 500000 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано; подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036685 від 19.12.2018 року вага - 500000 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано; подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036688 від 11.02.2019 року вага - 704080 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне Товариство "Перший Український міжнародний Банк" повідомило Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про припинення договорів застави та виведення товарів з обороту за наступними складськими документами: заставне свідоцтво АБ №036685 від 19.12.2018 року, заставне свідоцтво АБ №036686 від 19.12.2018 року, заставне свідоцтво АБ №036687 від 19.12.2018 року, заставне свідоцтво АБ №036688 від 11.02.2019 року ( лист від 21.03.2019 року №КНО-53.1.4/230, лист від 30.05.2019 року № КНО-53.1.4/406 та повідомленням про виконання зобов`язань від 30.05.2019 року №КНО-53.1.4/405).

Тобто вищенаведені обставини також свідчать про те, що власником спірного зерна є позивач.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на кукурудзу 3 класу, в кількості 3 512, 96 тон, яка знаходиться на зберіганні у Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на підставі договору складського зберігання №78/18-хб від 23.10.2018 року є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" повернути позивачу, ТОВ "КАІС АГРО" кукурудзу 3 класу, в кількості 3 512, 96 тон., суд зазначає наступне.

Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України, Законом України „Про зерно та ринок зерна в Україні".

Статтею 936 ЦК України унормовано, що змістом договору зберігання є обов`язок зберігача зберігати річ, яка передана на зберігання поклажодавцем і повернути її у схоронності.

Договір зберігання дійсно належить до категорії договорів про надання послуг, відтак на нього можуть розповсюджуватися норми глави 63 Цивільного кодексу України „Послуги".

За приписами статті 955 ЦК України, положення параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом. Відповідно до частини 3 статті 957 Цивільного кодексу України письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно з п.п. 10, 24 ст. 1 Закону України „Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до частини 1 статті 961 ЦК України, статей 37, 43 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Згідно статті 46 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - „погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Приписами статті 949 ЦК України визначено обов`язок зберігача повернути річ. При цьому, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, а якщо договором передбачено зберігання знеособлених речей, змішані родові, тотожну, або обумовлену кількість речей такого самого роду та якості.

Відповідно до статті 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Обов`язок зернового складу повернути зерно визначений і приписами статті 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»

Згідно з приписами статті 35 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Таким чином, основним обов`язком зберігача є зобов`язання повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Як вже було зазначено вище, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем 3 договору складського зберігання, позивачем було передано відповідачу кукурудзу в кількості 3512, 96 тони, що підтверджується актами, подвійними складськими свідоцтвами та Витягами з реєстру складських документів на зерно.

Проте відповідач 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив повернення зерна позивачу, про що свідчить листування із вимогою позивача повернути кукурудзу в кількості 3512, 96 тони та не визнання відповідачем 3 права власності позивача на спірне зерно.

Докази повернення зерна відповідачем 3 в матеріалах справи відсутні.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, та приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") зерна позивачу, суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача в частині зобов`язання Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" повернути позивачу, ТОВ "КАІС АГРО" кукурудзу 3 класу, в кількості 3 512, 96 тон., яка була прийнята ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" за договором зберігання № 78/18-хб від 23.10.2018 року, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В даному випадку спір виник внаслідок неправильних дій відповідача 3, який оспорював право власності позивача на спірне зерно та вимога про повернення зерна була заявлена саме ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", у зв`язку з чим суд дійшов висновку про покладання судових витрат на відповідача 3 (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів"), з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО", м. Харків (код ЄДРПОУ 35071227, місцезнаходження: вул. Іванівська, буд. 1, офіс 402, м. Харків, 61058) на кукурудзу 3 класу, в кількості 3 512, 96 тон, яка знаходиться на зберіганні у Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 69, м. Полтава, 36022) на підставі договору складського зберігання №78/18-хб від 23.10.2018 року.

Зобов`язати Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 69, м. Полтава, 36022) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО", м. Харків (код ЄДРПОУ 35071227, місцезнаходження: вул. Іванівська, буд. 1, офіс 402, м. Харків, 61058) кукурудзу 3 класу, в кількості 3 512, 96 тон. ( вартість 16073979,85 грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 69, м. Полтава, 36022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО", м. Харків (код ЄДРПОУ 35071227, місцезнаходження: вул. Іванівська, буд. 1, офіс 402, м. Харків, 61058) 243030,70 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО", м. Харків (код ЄДРПОУ 35071227, місцезнаходження: вул. Іванівська, буд. 1, офіс 402, м. Харків, 61058);

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина" (код ЄДРПОУ 42118279, місцезнаходження: проспект Незалежності, буд. 10, м. Харків, 61022);

Відповідач 2 - Українсько-Американське спільне підприємство у формі ТОВ "КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279, місцезнаходження: вул. Іванівська, буд. 1, к. 501, м. Харків, 61058);

Відповідач 3 - Державне підприємство "Полтавський комбінат Хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 69, м. Полтава, 36022) ;

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "19" серпня 2019 р.

Суддя

Н.С. Добреля