ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 686/15631/16-ц

провадження № 61-13082 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління освіти Хмельницької міської ради,

треті особи - Хмельницький міський голова Симчишин Олександр Сергійович, Департамент освіти та науки Хмельницької обласної адміністрації, ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2017 року в складі колегії суддів Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління освіти та науки Хмельницької міської ради, в якому просила визнати незаконним її звільнення з посади директора Хмельницького ліцею № 17, скасувати наказ від 11 липня 2016 року про звільнення її з посади директора Хмельницького ліцею № 17 у зв`язку з закінченням строку дії контракту, поновити її на вказаній посаді, а також стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, визнати незаконним укладення з нею строкового трудового договору та визнати її такою, що перебуває в трудових відносинах на підставі безстрокового трудового договору.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що її незаконно звільнили з роботи, оскільки з керівником закладу освіти комунальної форми власності укладення контракту на визначений строк не передбачене трудовим законодавством.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року позов задоволено, визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 із посади директора Хмельницького ліцею № 17, скасовано наказ управління освіти Хмельницької міської ради від 11 липня 2016 року № 54-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Хмельницького ліцею № 17 і стягнуто з управління освіти Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Визнано незаконним укладення контракту з ОСОБА_1 як з директором Хмельницького ліцею № 17 та визнано, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з управлінням освіти Хмельницької міської ради на підставі безстрокового трудового договору.

Суд першої інстанції виходив із того, що контракти з позивачем на визначений строк укладалися декілька разів, а тому наявні підстави вважати, що між працівником та роботодавцем укладений трудовий договір на невизначений строк. При цьому, відповідач при розірванні трудового договору не дотримався встановленого порядку його розірвання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2017 року апеляційні скарги Хмельницького міського голови, департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради задоволені, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із відсутності порушень частини другої статті 39-1 КЗпП України, а тому звільнення ОСОБА_1 здійснене з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки роботодавець має право на визначення форми та умов договору з керівником комунального навчального закладу, в тому числі шляхом укладення контракту.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в даній справі.

Просила оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення Хмельницького міського голови та департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради, в якому відповідачі просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Хмельницький ліцей № 17, створений рішенням виконкому міської Ради від 22 вересня 1994 року № 58, знаходиться в комунальній власності Хмельницької міської ради. Ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний номер.

Згідно з підпунктом 5.2.6 Положення про управління освіти Хмельницької міської ради, затвердженого сесією міської ради від 08 квітня 2009 року, начальник Управління освіти призначає на посаду та звільняє з посади керівників закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького.

25 серпня 2009 року ОСОБА_1 подала заяву начальнику міського управління освіти Хмельницької міської ради про призначення її з 26 серпня 2009 року за контрактом на посаду директора Хмельницького ліцею № 17 у порядку переведення з посади заступника директора з навчально-виховної роботи Хмельницького ліцею № 17.

Цього ж дня між Управлінням освіти виконавчого комітету Хмельницької міської ради та ОСОБА_1 укладений контракт про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Хмельницького ліцею № 17 на термін із 26 серпня 2009 року по 15 липня 2010 року.

14 червня 2010 року між Управлінням освіти Хмельницької міської ради та ОСОБА_1 укладений контракт про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Хмельницького ліцею № 17 на термін із 16 липня 2010 року по 15 липня 2013 року.

05 червня 2013 року між Управлінням освіти Хмельницької міської ради та ОСОБА_1 укладений контракт про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Хмельницького ліцею № 17 на термін із 16 липня 2013 року по 15 липня 2016 року.

Згідно з п.29 даного контракту, протягом двох останніх місяців дії контракту він може бути за угодою Сторін продовжений або укладений на новий інший термін. Якщо новий контракт до закінчення дії контракту не буде укладений, контракт вважається припиненим.

Заяву про продовження вказаного договору або заяву про укладення такого договору на новий термін ОСОБА_1 до Управління освіти Хмельницької міської ради не подавала.

Наказом Управління освіти Хмельницької міської ради від 11 липня 2016 року № 654-к ОСОБА_1 звільнена 15 липня 2016 року з посади директора Хмельницького ліцею № 17 у зв`язку з закінченням строку трудового договору (контракту) на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про середню освіту» трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освіти.

Згідно з частиною третьою статті 54 Закону «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, зокрема за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Припинення трудового договору через закінчення строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника, оскільки свою волю на укладення строкового трудового договору він виявив під час його укладення, а тому погодився на припинення такого договору в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Ураховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду, що ОСОБА_1 була правомірно звільнена з посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України в зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Укладений за згодою сторін контракт ОСОБА_1 підписала без зауважень та заперечень, протягом його дії працювала, виконувала посадові обов`язки, отримувала заробітну плату. Умови контракту, порядок його укладення не оспорювала.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 411,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук