ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №804/16376/15

адміністративне провадження №К/9901/27747/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу на постанову та на постанову

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 (суддя Олійник В.М.) Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 (судді М.М.Гімон, С.Ю.Чумак, І.В.Юрко)

у справі

№ 804/16376/15

за позовом до третя особа

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Банк "Конкорд" Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний Банк "Конкорд" звернулось із позовом до суду, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 26.06.2015 року за № 0000174300, яким застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі - 21,54 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання зі збору за першу реєстрацію транспортних засобів в сумі 215,41грн.; за № 0000164300, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1020,00грн.; за № 0000184300, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справленням яких закріплено за ГУ ДФС), застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі - 9860,00грн.; а також податкове повідомлення-рішення від 14.12.2015 року № 0000294300, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України в сумі - 349864,31грн. і застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі - 174932,15грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року даний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС №0000294300 від 14.12.2015 року в частині податкових зобов`язань у розмірі 16427,09 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8213,54 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» судові витрати у розмірі 369,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 (з урахуванням ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від від 28.04.2016 про виправлення арифметичної помилки) за результатами розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Банк "Конкорд" постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року по справі № 804/16376/15 змінено, в абзаці другому резолютивної частини постанови суду слова та цифри « 16427,09 грн.» змінено на « 337960,75 грн.» та « 8213,54 грн.» змінено на « 168980,38 грн.» В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто на користь позивача судові витрати на сплату судового збору в розмірі 8037,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині, якою задоволено позовні вимоги відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог .

08.11.2016 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою відкрито.

22.02.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Предметом касаційного перегляду є лише податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС №0000294300 від 14.12.2015 року в частині нарахування податкових зобов`язань у розмірі 337960,75 грн. та штрафних санкцій у розмірі 168980,38 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.03.2015 року по 14.05.2015 року податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «АКБ «Конкорд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 21.05.2015 року №284/28-01-43-34514392, висновками якого встановлено певні правопорушення позивачем податкового законодавства.

На висновки акту перевірки АКБ «Конкорд» надано заперечення разом з додатковими документами, які не були досліджені під час документальної планової виїзної перевірки.

За результатами розгляду цих заперечень відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «АКБ «Конкорд» з питань, викладених у запереченнях, наданих до акту документальної планової виїзної перевірки від 21.05.2015 року №284/28-01-43-34514392 за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки складено акт від 24.06.2015 року №17/28-01-43-34514392, за висновками якого встановлено порушення позивачем порушень пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.206 п.14.1 ст.14, п.135.1, абз. а) пп.135.4.2 п.135.4, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.137.1, п.137.21 ст.137, п.138.1, абз. в) пп.138.10.2 п.138.10, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, пп.145.1.2 п.145.1 ст.145, п.146.2 ст.146, п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року на загальну суму 769864,31 грн.; порушення п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, що полягало в неправомірному віднесенні до окремого обліку витрат по операціям з векселями у сумі - 2000000,00 грн. та доходів по операціям з векселями у сумі - 2000000,00грн. за ІІІ квартал 2012 року; порушення п.49.1 ст.49, п.286.2 ст.286, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України через не наданням нової звітної податкової декларації з плати за землю за 2014 рік; порушення п.237.1 ст.237 Податкового кодексу України при сплаті збору за першу реєстрацію в Україні транспортних засобів на загальну суму - 215,41 грн.; порушення п.69.2 ст.69 Податкового кодексу України у зв`язку із несвоєчасним наданням до контролюючих органів повідомлення про відкриття/закриття 29 власних кореспондентських рахунків.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000154300 на суму 1154796,46грн., №0000174300 на суму 21,54грн., №0000164300 на суму 1020,00грн., №0000184300 на суму 9860,00грн.

Не погодившись із такими рішеннями, АКБ «Конкорд» надало до Міжрегіонального головного управління ДФС скаргу (залишено без задоволення) та повторну скаргу, за результатами розгляду якої повідомлення-рішення залишено без змін.

В подальшому позивач звернувся зі скаргою до ДФС України, за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення від 26.06.2015 року №0000174300, №0000164300, №0000184300 були залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 року №0000154300 - скасоване в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 420000,00грн. та в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 210000,00грн. На виконання рішення ДФС України відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 14.12.2015 року №0000294300 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 524796,46грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000294300 в частині податкового зобов`язання у розмірі 16427,09 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8213,54 грн., суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків податкового органу щодо завищення позивачем витрат на суму 91261,59 грн., пов`язаних з внесенням орендної плати за офісні приміщення за період приведенням цих приміщень до стану, що надали змогу банку використовувати їх для провадження власної господарської діяльності. В іншій частині повідомлення-рішення від 14.12.2015 року № 0000294300 суд визнав правомірним, оскільки позивачем у момент повного погашення кредиту не було нараховано відсотків за фактичне користування позичальником кредитними коштами згідно укладеного кредитного договору, в результаті чого АКБ «Конкорд» занижено доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування; а також оскільки позивачем безпідставно визначено завищений розмір амортизації об`єктів основних засобів, пов`язаних з поліпшенням орендованих приміщень.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000294300, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України в сумі 524796,46 грн. (в тому числі за основним платежем 349864,31 грн. та за штрафними санкціями 174932,15 грн. грн.), суд зазначає наступне.

Підставою для визначення грошового зобов`язання слугували висновки податкового органу про порушення позивачем пп.14.1.206 п.14.1 ст.14, п.135.1, пп. а) пп.135.4.2 п.135.4 ст.135, п.137.21 ст.137 Податкового кодексу України, в зв`язку з тим, що ПАТ «АКБ «Конкорд» в момент повного погашення кредиту не були нараховані відсотки за фактичне користування кредитними коштами за період з 01.03.2014 р. по 28.11.2014 р., в результаті чого знижено доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «АКБ «Конкорд» (кредитор) та юридичною особою - ПП «Фабіо-08» (позичальник), був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії від 09.11.2012 року №50.00.000137 (надалі за текстом - договір), за умовами якого кредитор, за умови наявності вільних грошових коштів, зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у формі відновлювальної кредитної лінії в національній валюті України на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання - кредит (п.1.1 договору). Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами), зі сплатою 15% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеному кредитором на момент укладання цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 32000000,00грн. та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 08.11.2013 року на умовах, визначених договором (п.1.1.1). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця, а також в день повернення кредиту в повній сумі (п.2.5).

Додатковою угодою від 03 вересня 2013 року № 1 сторони дійшли згоди про зміну кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, передбаченого п.1.1.1 договору, з 08 листопада на 19 вересня 2013 року.

Судом встановлено, що в обумовлений додатковою угодою строк позичальник кредит не повернув, а тому, наступного дня, заборгованість по цьому кредиту була перенесена на прострочку (рах.2067).

З жовтня 2013 року позичальник не здійснював погашення нарахованих процентів, а тому проценти щомісяця вносилися позивачем на прострочку.

Враховуючи вимоги п.2.2 глави 2 розділу І Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 року №23, заборгованість за договором станом на 31.12.2013 року була визнана «безнадійною» (так як заборгованість обліковувалась на рахунках простроченої заборгованості більше 90 днів).

Згідно з вимогами п.3 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року №172 та згідно Протоколу засідання Правління ПАТ «АКБ «Конкорд» від 19.03.2014 року №18 (згідно рішень кредитного комітету від 31.12.2013 року №152 та від 19.03.2014 року №20) винесено рішення про списання безнадійної заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 09.11.2012 року №50.00.000137 за рахунок страхового резерву (так як заборгованість була простроченою понад 180 днів) в сумі 20580781,16 грн.

Згідно з п.7. Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року №172 відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Позичальник, починаючи з серпня 2014 року здійснював погашення заборгованості та виходячи з даних бухгалтерського обліку, повне та остаточне погашення заборгованості за кредитом відбулось 28.11.2014 року. При цьому, банк нараховував та отримав відсотки за користування кредитом за період по 28 лютого 2014 року включно.

Податковий орган зазначив, що оскільки позичальник користувався кредитом з 01.03.2014 року по 27.11.2014 року безоплатно, то банком помилково не нараховувались та не відносились до складу доходу в податковому обліку відсотки по вищезазначеному кредитному договору за фактичний час користування кредитними коштами банку у вищевказаний період, які повинні були б нараховуватися.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього ж Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПК України, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПК України, та складаються з доходу від операційної діяльності.

Відповідно до пп. а) пп.135.4.2 п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості включає: дохід банківських установ, до якого включаються процентні доходи за кредитно-депозитними операціями.

Пунктом 135.2 ст.135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 ПК України.

Згідно підпункту «а» пп. 14.1.54. ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Підпунктом «а» пп.14.1.206. ст. 14 ПК України визначено, що проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються, зокрема платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Тобто, об`єктом оподаткування податком з прибутку є сплачений резидентом України дохід, зокрема у вигляді процентів, що сплачуються (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених коштів, отримання якого підтверджується на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПК України.

Таким чином судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що доход у вигляді суми процентів за кредитним договором в розмірі 1786298,10 грн., з яких відповідач розрахував позивачу суму податкового зобов`язання в розмірі 321533,66 грн. та штраф в розмірі 160766,83 грн., позивачем фактично не отримувався та не нараховувався, а тому об`єкт для оподаткування податком на прибуток в розумінні норм Податкового кодексу України відсутній.

Щодо врахування витрат при визначенні об`єкта оподаткування, на вартість орендної плати, не пов`язаної з провадженням господарської діяльності, а саме: порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.153.7 ст.153 ПК України.

Перевіркою суть порушення встановлено в тому, що позивачем завищено витрати, які враховуються при визначені об`єкта оподаткування, на вартість орендної плати, не пов`язаної з провадженням господарської діяльності банку, за 2014 рік на загальну суму 91261,59грн.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку із розширенням банківської діяльності та необхідністю відкриття касового вузла позивачем укладено договір оренди №3103/14-1 від 01.04.2014 року нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса , 5, за умовами якого передано у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення облаштовані під розміщення банківської установи у будівлі торговельно-комерційного призначення на першому поверсі загальною прощею 361,0 кв. м. З моменту підписання акту прийому-передачі за договором оренди у банка виник обов`язок сплачувати орендну плату за користування приміщенням.

На підставі рахунків-фактури від 03.04.2014 року №СФ-0000003 та від 15.04.2014 №СФ-0000006 позивачем на користь ТОВ «Капітал РЗ» було здійснено оплату орендної плати за квітень-травень 2014 року в загальній сумі 128081,30грн. Для можливості здійснення банківської діяльності в орендованому приміщенні, банк після укладення договору оренди приводив його до стану, що дозволяє здійснювати в ньому господарську діяльність, надаючи банківські послуги клієнтам. А саме: в квітні-травні 2014 р. здійснювався монтаж та наладка охоронної сигналізації, проводилось обстеження технічного стану приміщень касового вузла. Після отримання довідки обстеження технічного стану та організації охорони приміщень від 12.05.2014 року на підставі наказу банком було розпочато роботу касового вузла.

Податковий орган в акті перевірки зазначає про помилкове віднесення позивачем до складу витрат суму орендної плати за період з 01.04.2014 року по 15.05.2014 року, яка була пов`язана із приведенням приміщення до стану, що дозволяє здійснювати в ньому господарську діяльність, тобто в період відсутності господарської діяльності.

Згідно пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.138.1, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144-148, 150, 153, 155-161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

Відповідно до п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку:

передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов`язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень;

передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об`єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об`єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об`єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об`єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

З таких підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність порушень позивачем в цій частині. Таким чином податкове повідомлення-рішення у частині нарахованих зобов`язань на загальну суму - 24640,63грн., в тому числі податкове зобов`язання у розмірі - 16427,09грн. та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 8213,54 грн. є протиправним.

Суд касаційної інстанції визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПOСТАНOВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В .П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду