ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2019 року

Київ

справа №823/3872/14

адміністративне провадження №К/9901/1588/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року (судді Орленко В.І., Бабич А.М., Гарань С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року (судді Романчук О.М., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі № 823/3872/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання незаконними та скасування рішення і наказу,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), третя особа - Головне управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ГУЮ у Кіровоградській області), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 22 вересня 2014 року № 1566/5;

- визнати незаконним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії Мін`юсту від 09 вересня 2014 року, оформлене протоколом № 18/09/14 від 09 вересня 2014 року, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження на підставі подання від 25 липня 2014 року № 186.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням чергового засідання Дисциплінарної комісії Мін`юсту, оформленого протоколом від 15.05.2014, серед іншого, доручено ГУЮ у Кіровоградській області провести позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на посаді ліквідатора (розпорядника майна) ТОВ «Сван-1», ДП «Золотоніський комбікормовий завод» за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За результатами перевірки ГУЮ у Кіровоградській області складено довідку №21 від 03 липня 2014 року та відповідний акт № 21 від 14 липня 2014 року, які містять відомості про порушення позивачем вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року). На думку позивача, висновки акту перевірки є передчасними та такими, що суперечать вимогам законодавства з питань банкрутства, а тому підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції не враховано, що невиконання керівником боржника вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали Господарського суду Черкаської області від 18 квітня 2011 року № 01/5026/839/11 стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про усунення керівника ДП «Золотоніський комбікормовий завод» ОСОБА_2 від виконання обов`язків та покладення в.о. керівника на позивача. При винесенні оскаржуваних судових рішень суди помилково ставлять у вину позивача те, що він безпідставно не вжив жодних заходів для здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника під час процедури розпорядження майном боржника після 09 серпня 2011 року та по дату визнання ДП «Золотоніський комбікормовий завод» банкрутом постановою суду від 24 липня 2012 року. Суди не врахували приписи абзацу 6 частини 11 статті 11 та частини 7 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв`язку із чим дійшли неправомірних висновків. Також суди попередніх інстанцій не надали оцінку факту виходу Мін`юстом за межі скарг, поданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим допустили порушення норм матеріального права, які регулюють процедуру проведення перевірки арбітражних керуючих. Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінку тій обставині, що відсутність запису в трудовій книжці ОСОБА_2 про прийняття його на посаду керівника ДП «Золотоніський комбікормовий завод» позбавляє можливості внести до книжки запис про його звільнення.

Скаржник стверджує, що суди не врахували також і те, що витрати арбітражного керуючого на оплату послуг залучених спеціалістів в ліквідаційній процедурі ДП «Золотоніський комбікормовий завод» розглянуті та затверджені комітетом кредиторів банкрута, розглянуті Господарським судом Черкаської області та затверджені ухвалами по справі № 01/5026/839/11 від 20 серпня 2013 року та 01 квітня 2014 року.

З-поміж іншого, позивач у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував положення абзацу 5 частини 4 статі 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яких не існує у вказаному Законі в редакції до 19 січня 2013 року.

Скаржник наголошує, що не має раніше застосованих дисциплінарних стягнень, а наказ Мін`юсту від 08 квітня 2014 року № 611/5 «Про зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1» та припис ГУЮ у Черкаській області від 03 лютого 2014 року № 2 про недопущення повторних порушень визнані протиправними та скасовані судовими рішеннями у справі № 823/1040/14, які набрали законної сили.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надійшли.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 14 травня 2015 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

30 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 524/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 здійснює діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 05 квітня 2013 року № 416.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 10 січня 2014 року на дії арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень у справі про банкрутство ДП «Золотоніський комбікормовий завод», Мін`юстом надано ГУЮ у Черкаській області доручення на проведення позапланового заходу контролю відносно зазначеного арбітражного керуючого від 04 лютого 2014 року № Л-883/13.2. У додаток до цього доручення Мін`юстом направлено на адресу ГУЮ у Черкаській області скаргу ПП «Ванстрой-ТК» та доручено включити викладені у ній питання до предмету вище зазначеної перевірки.

На виконання зазначеного доручення Мін`юсту, ГУЮ у Черкаській області проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 21 березня 2014 року № 5. На підставі зазначеного акта, ГУЮ у Черкаській області видано розпорядження про усунення порушень від 25 березня 2014 року № 3.

Рішенням чергового засідання Дисциплінарної комісії Мін`юсту, оформленим протоколом від 15 травня 2014 року, скасовані висновки акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21 березня 2014 року № 5, доручено ГУЮ у Кіровоградській області провести позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на посаді ліквідатора (розпорядника майна) TOB «Сван-1», ДП «Золотоніський комбікормовий завод» за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Повідомленням ГУЮ у Кіровоградській області про проведення позапланової невиїзної перевірки від 12 червня 2014 року № 21 призначено проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 у період з 01 по 03 липня 2014 року.

На виконання запиту ГУЮ у Кіровоградській області від 12 червня 2014 року № 8499/01.1-1/07 «Щодо переліку документів, які необхідно надати на перевірку» арбітражним керуючим ОСОБА_1 надано пояснення від 16 червня 2014 року № 01-12/8185 та копії документів на 528 аркушах.

04 липня 2014 року о 12 год 00 хв. за результатами проведеної невиїзної позапланової перевірки на електронну адресу arbitr.ck@mail.ru в мережі Інтернет (електронна адреса арбітражного керуючого ОСОБА_1) надійшла довідка ГУЮ в Кіровоградській області від 03 липня 2014 року № 21 про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого.

На думку позивача, зазначена довідка містила недостовірні висновки стосовно того, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 під час виконання відповідних повноважень у справі про банкрутство ДП «Золотоніський комбікормовий завод» допущені наступні порушення:

абзац 2 частини 9 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тут і далі - у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), а саме: арбітражним керуючим не надано копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;

абзац 3 частини 9 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: арбітражним керуючим не надано доказів введення реєстру вимог кредиторів ДП «Золотоніський комбікормовий завод»;

абзац 4 частини 9 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: арбітражним керуючим не надано копії повідомлень кредиторам про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

стаття 115 Господарського процесуального кодексу України, а саме: арбітражним керуючим не надано комісії з перевірки доказів своєчасного виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 28 квітня 2011 року в частині надання реєстру вимог кредиторів ДП «Золотоніський комбікормовий завод»;

абзаців 6, 7 частини 9 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: арбітражним керуючим не надано доказів проведення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становище на товарних ринках, не вжито заходів щодо виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

абзацу 5 частини 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: ліквідатор з дня свого призначення не здійснив аналіз фінансового становища банкрута;

абзацу 10 частини 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: ліквідатором ДП «Золотоніський комбікормовий завод» не надано доказів звільнення працівників банкрута в ліквідаційній процедурі;

пункту 2 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: ліквідатором ДП «Золотоніський комбікормовий завод» не надано доказів звільнення ОСОБА_2 з посади директора та внесення запису в його трудовій книжці.

Арбітражним керуючим ОСОБА_1 під час виконання відповідних повноважень у справі про банкрутство TOB «Сван-1» допущено порушення частини 17 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у зазначеній вище редакції), а саме: розпорядником майна, виконуючим обов`язки керівника TOB «Сван-1» арбітражним керуючим ОСОБА_1 не вжито вичерпних заходів по прийняттю бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.

На довідку ГУЮ у Кіровоградській області від 03 липня 2014 року № 21 арбітражним керуючим ОСОБА_1 надано пояснення та заперечення від 05 липня 2014 року № 01-12//8221.

На підставі вказаної довідки ГУЮ у Кіровоградській області складено акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 14 липня 2014 року № 21, відповідно до якого встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 під час виконання відповідних повноважень у справі про банкрутство ДП «Золотоніський комбікормовий завод» допущено наступні порушення:

абзаців 6, 7 частини 9 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: арбітражним керуючим не надано доказів проведення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становище на товарних ринках, та не вжито заходів щодо виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

частини 2 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: ліквідатором ДП «Золотоніський комбікормовий завод» не надано доказів звільнення ОСОБА_2 з посади директора та внесення запису в його трудовій книжці;

абзацу 10 частини 1 статті 25, частини 6 статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: ліквідатором ДП «Золотоніський комбікормовий завод» не звільнено працівників банкрута ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в ліквідаційній процедурі, в зв`язку з чим завдано шкоди підприємству-банкруту на суму 29 326,86 грн, що призвело до грубого порушення інтересів підприємства.

На підставі акту від 14 липня 2014 року № 21 ГУЮ у Кіровоградській області було внесено подання до Дисциплінарної комісії Мін`юсту від 25 липня 2014 року № 186 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Арбітражним керуючим ОСОБА_1 до Департаменту з питань банкрутства Мін`юсту та Дисциплінарної комісії направлені пояснення та заперечення від 29 серпня 2014 року № 01-12/8403.

На підставі вказаного подання, рішенням Дисциплінарної комісії від 09 вересня 2014 року, оформленого протоколом від 09 вересня 2014 року № 18/09/14, до арбітражного керуючого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, вирішено внести відповідне подання до Мін`юсту про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, рекомендовано Департаменту з питань банкрутства підготувати проект наказу про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого ОСОБА_1, внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Наказом відповідача від 22 вересня 2014 року № 1566/5 на арбітражного керуючого ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Вважаючи, що притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося за відсутності для цього підстав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Черкаський окружний адміністративний суд виходив з того, що Дисциплінарною комісією враховано всі надані позивачем під час перевірки пояснення та документи, ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого проступку, наявність застосованих раніше дисциплінарних стягнень, а тому дисциплінарний орган правомірно прийняв рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

З такими висновками суду першої інстанції погодився й Київський апеляційний адміністративний суд.

Надаючи правову оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи, Верховний Суд виходить з наступного.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів урегульовано Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (далі - Закон № 4212-VI) Закон № 2343-XII викладено в новій редакції, яка набрала чинності 19 січня 2013 року.

За пунктом 1-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 квітня 2011 року по справі № 01/5026/839/2011 порушено провадження у справі про банкрутство боржника - ДП «Золотоніський комбікормовий завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою цього ж суду від 24 липня 2012 року, яка набрала законної сили, ДП «Золотоніський комбікормовий завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Отже, положення Закону № 4212-VI застосовуються до спірних правовідносин лише в частині продажу майна боржника в провадженні у справі про банкрутство. В решті правовідносин застосуванню підлягають положення Закону № 2343-XII, які діяли до внесення змін Законом № 4212-VI, тобто, до 19 січня 2013 року.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 4212-VI (у редакції, чинній на час виникнення підстав для проведення перевірки) позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень (частина 4 статті 106).

Наказом Мін`юсту від 27 червня 2013 року № 1284/5 затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), який зареєстровано в Мін`юсті 03 липня 2013 року за № 1113/23645 (далі - Порядок № 1284/5).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.6 Порядку № 1284/5 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для проведення позапланової перевірки є звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення додаткового контролю;

Абзацом 2 пункту 2.11 зазначеного Порядку передбачено, що предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншого законодавства з питань банкрутства з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.

За змістом скарги ОСОБА_2 , останній указував на порушення порядку формування реєстру вимог кредиторів, на порушення позивачем прав трудового колективу банкрута брати участь у зборах кредиторів через свого представника з правом дорадчого голосу, ухилення позивача від зустрічей з працівниками, пенсіонерами, які не мали можливість оформити певні документи. ОСОБА_2 просив провести перевірку дотримання позивачем вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, у випадку виявлення порушень, притягнути останнього до відповідальності. При цьому, скаржник не зазначив у прохальній частині скарги, дотримання яких саме вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» слід перевірити.

Ураховуючи суть порушень, викладених у скарзі ОСОБА_2 , у поєднанні з наведеними положеннями законодавства, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позапланова невиїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на посаді ліквідатора (розпорядника майна) ДП «Золотоніський комбікормовий завод» здійснена ГУЮ у Кіровоградській області в тому обсязі, який був необхідний для розгляду питань, зазначених у скарзі ОСОБА_2 .

Судами обґрунтовано зауважено, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення за неналежне виконання повноважень у справі про банкрутство ДП «Золотоніський комбікормовий завод», тому дослідженню підлягають саме ці обставини.

Колегія суддів вважає за необхідне розглянути кожне, із виявлених позаплановою перевіркою, порушень під час виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 відповідних повноважень у справі про банкрутство ДП «Золотоніський комбікормовий завод» та надати оцінку кожному порушенню окремо.

Щодо не надання ОСОБА_1 доказів проведення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становища на товарних ринках, та не вжиття заходів щодо виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства

За правилами частини 8 статті 13 Закону № 2343-XII (тут і далі - у редакції до 19 січня 2013 року) розпорядник майна має право: скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу; аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника; звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом; одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених цим Законом; залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено цим Законом або рішенням комітету кредиторів; подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов`язків; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 9 цієї статті визначено, що розпорядник майна зобов`язаний, серед іншого: аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Суд першої інстанції установив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 квітня 2011 року порушено провадження у справі №01/5026/839/2011 про банкрутство ДП «Золотоніський комбікормовий завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, накладено арешт на все його майно, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

У зв`язку з ненаданням директором ДП «Золотоніський комбікормовий завод» документації, яка стосується діяльності підприємства та вчинення ним перешкод у виконанні обов`язків розпорядника майна, 09 серпня 2011 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 подав до Господарського суду Черкаської області клопотання № 3041/01-839-2011 від 05 липня 2011 року про відсторонення керівника ДП «Золотоніський комбікормовий завод» ОСОБА_2 від посади та покладення виконання його обов`язків на розпорядника майна боржника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в касаційній скарзі ОСОБА_1 не оспорює факт не здійснення ним фінансово-господарської діяльності ДП «Золотоніський комбікормовий завод», проте, мотивує це тим, що його повноваження як розпорядника майна припинилися 18 жовтня 2011 року, а можливість продовжити ці повноваження була відсутня, оскільки справа № 01/5026/839/2011 з травня 2011 по травень 2012 року перебувала в судах апеляційної та касаційної інстанцій, розглядаючи заяви та скарги, підписані керівником ДП «Золотоніський комбікормовий завод» ОСОБА_2 Документи фінансово-господарської діяльності боржника отримані позивачем лише в серпні 2012 році.

Колегія суддів критично оцінює такі твердження позивача, оскільки саме зі змісту постанови Господарського суду Черкаської області від 24 липня 2012 року в справі № 01/5026/839/2011 слідує, що арбітражного керуючого ОСОБА_1 призначено ліквідатором ДП «Золотоніський комбікормовий завод». Тобто, позивач виконував повноваження розпорядника майна боржника.

Зазначені обставини також підтверджуються матеріалами справи, зокрема, в судові засідання у вказаній господарській справі позивач неодноразово викликався як розпорядник майна ДП «Золотоніський комбікормовий завод».

Відповідно до частини 10 статті 13 Закону № 2343-XII при здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов`язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що в період з 09 серпня 2011 року по дату визнання ДП «Золотоніський комбікормовий завод» банкрутом - 24 липня 2012 року, ОСОБА_1 , виконуючи повноваження розпорядника майна, не здійснив усіх можливих заходів для здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, тоді як в силу приписів Закону № 2343-XII вказані дії арбітражний керуючий повинен вчинити саме під час здійснення процедури розпорядження майном боржника.

Щодо не надання ліквідатором ДП «Золотоніський комбікормовий завод» ОСОБА_1 доказів звільнення ОСОБА_2 з посади директора та внесення запису в його трудову книжку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 23 Закону № 2343-XII у зазначеній вище редакції, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

З аналізу наведених правових положень слідує висновок, що з дня свого призначення ліквідатор зобов`язаний звільнити керівника банкрута в порядку, визначеному законодавством про працю, зокрема, з видачою відповідного наказу та внесенням запису до трудової книжки.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що наказом від 24 липня 2012 року № 02-к/01-839 ОСОБА_2 звільнено з посади директора ДП «Золотоніський комбікормовий завод», здійснено останньому виплату вихідної допомоги при звільненні та змінено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про керівника та підписанта з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Однак, запис про звільнення ОСОБА_2 до його трудової книжки не вносився з огляду на її відсутність у позивача. Крім того, в трудовій книжці ОСОБА_2 не було запису про прийняття його на посаду керівника ДП «Золотоніський комбікормовий завод», відтак були відсутні підстави вносити запис про його звільнення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи скаржника з огляду на те, що положення частини 2 статті 23 Закону № 2343-XII є імперативними, визначають обов`язок, а не право ліквідатора, звільнити керівника банкрута із внесенням запису у його трудову книжку.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ліквідатором ОСОБА_1 не виконано не вимоги частини 2 статті 23 Закону № 2343-XII, а саме, порушено порядок звільнення керівника банкрута.

Щодо порушення ОСОБА_1 абзацу 10 частини 1 статті 25 Закону № 2343-XII, а саме: ліквідатором не надано доказів звільнення працівників банкрута в ліквідаційній процедурі, колегія суддів виходить з наступного.

За частиною 1 статті 25 Закону № 2343-XII ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Як установлено судами та підтверджено матеріалами справи, наказом від 06 травня 2013 року № 03-к/01-839 арбітражний керуючий ОСОБА_1 прийняв на роботу ОСОБА_6 на посаду помічника арбітражного керуючого - ліквідатора ДП «Золотоніський комбікормовий завод», а наказом 15 травня 2013 року № 04-к/01-839 прийняв на роботу ОСОБА_8 на посаду юриста цього підприємства, тобто після визнання підприємства банкрутом.

За вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про порушення ОСОБА_1 вимог частини 1 статті 25 Закону № 2343-XII.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за визначеннями, які містяться у Законі № 2343-XII, розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Як зазначалося вище, з 24 липня 2012 року ОСОБА_1 виконував повноваження ліквідатора ДП «Золотоніський комбікормовий завод», а отже, зобов`язаний був діяти у спосіб та в межах повноважень, що визначені для ліквідатора боржника. Повноваження арбітражного керуючого-розпорядника майна позивач здійснював у період провадження у справі про банкрутство.

Відтак, посилання позивача на положення частини 4 статті 3-1 Закону № 2343-XII, згідно з якими арбітражний керуючий має право, серед іншого, залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами., колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 107 Закону № 4212-VI арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

За правилами статті 105 Закону № 4212-VI дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

В силу положень частини 4 статті 108 вказаного Закону Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.

Частинами 2- 4 статті 107 Закону № 4212-VI визначено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно з статтею 109 Закону № 4212-VI дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Аналізуючи встановлені у цій справі обставини у поєднанні з положеннями законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що Дисциплінарною комісією під час прийняття рішення від 09 вересня 2014 року в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного повно та всебічно розглянуто надані позивачем під час перевірки пояснення та документи, враховано ступінь вини та тяжкість вчиненого ним проступку, а також наявність застосованих раніше дисциплінарних стягнень.

Ураховуючи те, що зафіксовані в акті позапланової невиїзної перевірки Головного управління юстиції у Кіровоградській області № 21 від 14.07.2014 порушення позивачем вимог Закону № 2343-XII у редакції до 19 січня 2013 року знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду