ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2019 року

Київ

справа №819/555/16

адміністративне провадження №К/9901/10126/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 819/555/16

за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації про скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьмича С.М., суддів: Гулида Р.М.,Запотічного І.І.), -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Управління освіти і науки ТОДА), в якому просила:

Скасувати наказ управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації від 06 квітня 2016 року №16-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

Зобов`язати управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на роботі на аналогічній посаді;

Стягнути з управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2016 року до дня поновлення на роботі;

Скасувати запис у трудовій книжці про звільнення.

Під час судового розгляду справи, позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить:

Скасувати наказ управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації від 06 квітня 2016 року №16-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

Скасувати наказ Департаменту освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації від 06 червня 2016 року №44-к "Про внесення змін до наказу від 06.04.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

Зобов`язати управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на роботі на аналогічній посаді;

Стягнути з управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2016 року до дня поновлення на роботі.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вважає незаконними наказ управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації від 06 квітня 2016 року №16-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким на підставі п.6 ст.36 КЗпП України її звільнено з посади заступника начальника управління дошкільної, загальної середньої, спеціальної позашкільної освіти, виховної та кадрової роботи-начальника відділу спеціальної, позашкільної освіти та виховної роботи департаменту освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації та наказ Департаменту освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації від 06 червня 2016 року №44-к "Про внесення змін до наказу від 06.04.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким змінено підставу звільнення, а саме, з п.6 ст.36 КЗпП України на п. 1 ст.40 КЗпП України, оскільки чинним законодавством України не передбачено внесення будь-яких змін роботодавцем щодо підстав звільнення, після вивільнення працівника та припинення трудових відносин, тому вважає такий наказ незаконним та необґрунтованим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації про скасування наказу управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації від 06 квітня 2016 року №16-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", скасування наказу Департаменту освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації від 06 червня 2016 року №44-к "Про внесення змін до наказу від 06.04.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", зобов`язання управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на роботі на аналогічній посаді, стягнення з управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2016 року до дня поновлення на роботі та скасування запису у трудовій книжці про звільнення - відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що управлінням освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням трудового законодавства, а тому, підстав для скасування наказів, що стосуються звільнення позивачки, поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року по справі № 819/555/16 скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов - задоволено.

Скасовано наказ управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації від 6 квітня 2016 року №16-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та від 6 червня 2016 року №44-к "Про внесення змін до наказу від 6 квітня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Зобов`язано управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на роботі на аналогічній посаді з 7 квітня 2016 року.

Стягнуто з управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 7 квітня 2016 року до 1 листопада 2016 року у сумі 10472,57 грн.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 30 листопада 2016 року Управління освіти і науки ТОДА (касатор) подало касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі відповідач просить:

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 року та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 року у справі № 819/555/16.

У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.

9. 10 липня 2017 року позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 року та залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У заперечені на касаційну скаргу заявлено клопотання про розгляд справи за участю позивача.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2018 року для розгляду справи № 819/555/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шарапа В.М., суддів: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 року для розгляду справи № 819/555/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема відповідач вказує на хибність висновку суду щодо того, що наказ, на основі якого було повідомлено позивача про зміни в організації праці, скорочення чисельності працівників та можливе вивільнення втратив чинність, оскільки пунктом 12 Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 9 грудня 2015 року №757-од про упорядкування структури обласної державної адміністрації визнано такими, що втратили чинність, розпорядження голови обласної державної адміністрації №454-од "Про упорядкування структури обласної державної адміністрації", на виконання якого видано вказаний наказ.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду головного спеціаліста, інспектора шкіл відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини з 22 червня 2004 року відповідно до наказу начальника управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації №108-к від 22 червня 2004 року.

13. Наказом №34-к від 14 червня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника управління дошкільної, загальної середньої, спеціальної позашкільної освіти, виховної та кадрової роботи-начальника відділу спеціальної, позашкільної освіти та виховної роботи департаменту освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації.

14. Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації №236 від 28 липня 2016 року, виданого на виконання розпоряджень голови обласної державної адміністрації від 27 липня 2015 року №454-од "Про упорядкування структури обласної державної адміністрації" попереджено під розпис працівників департаменту освіти і науки обласної державної адміністрації про зміни в організації праці, скорочення чисельності працівників та можливе вивільнення. А саме, ОСОБА_1 попереджена 17.08.2015 року.

15. Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 09 грудня 2015 року №757-од про упорядкування структури обласної державної адміністрації п.12 визнано такими, що втратили чинність,зокрема, розпорядження голови обласної державної адміністрації №454-од "Про упорядкування структури обласної державної адміністрації" від 27.07.2015.

16. 05 квітня 2016 року начальником управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації було запропоновано ОСОБА_1 посаду головного спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, виховної та кадрової роботи управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 ) згоди на призначення вище зазначену посаду ОСОБА_1 не надала, згідно акта №2 від 05.04.2016 року.

17. Наказом Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації №16-к від 06 квітня 2016 року, звільнено з посади заступника начальника управління дошкільної, загальної середньої, спеціальної позашкільної освіти, виховної та кадрової роботи-начальника відділу спеціальної, позашкільної освіти та виховної роботи департаменту освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації з 06 квітня 2016 року на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

18. Наказом від 06.06.2016 року №44-к внесено зміни до наказу від 06.04.2016 року №16-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", а саме, змінено підставу звільнення з п.6 ст.36 КЗпП України на п.1 ст.40 КЗпП України.

19. Вважаючи звільнення з роботи незаконним ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

20. Конституція України від 28 червня 1996 року

20.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII

21.1. Відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

21.2. Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти, зокрема, ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

21.3. Згідно з частинами 1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

22. Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI

22.1. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

22.2. Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

23. Закон України "Про державну службу" 10.12.2015 № 889-VIII

23.1. Відповідно до положень ст.1 Закону № 889-VIII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

23.2. Зі змісту частини 1 статті 30 Закону № 889-VIII слідує, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України та спеціальними, які наведені в цьому Законі.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

25. Наказом від 6 червня 2016 року №44-к внесено зміни до наказу від 6 квітня 2016 року №16-к "Про звільнення Про звільнення ОСОБА_1 ", а саме, змінено підставу звільнення з пункту 6 статті 36 КЗпП України на пункт 1 статті 40 КЗпП України.

26. Відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

27. Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

28. Під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти, зокрема, ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

29. Згідно з частинами 1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

30. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

31. Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

32. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що управлінням освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації звільнення позивача проведено з дотриманням трудового законодавства, а тому, підстав для скасування наказів, що стосуються звільнення позивачки, поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу немає.

33. Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про помилкове застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

34. Так, звільнення працівника згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України характеризується рядом ознак, зокрема, роботодавець зобов`язаний забезпечити наступні елементи процедури звільнення: ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення; про наступне вивільнення персонально попередити працівників не пізніше ніж за 2 місяці; при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці врахувати переважне право на залишення працівника на роботі; одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; звільнення працівника з підстав, передбачених у пункті 1 статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

35. При цьому, неможливість переведення працівника за його згодою на іншу роботу повинна бути реальною і може бути доведеним фактом вжиття роботодавцем всіх необхідних заходів для надання працівникові іншої роботи.

36. Водночас відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

37. Відповідно до інформації про наявність вакантних посад в управлінні освіти і науки Тернопільської ОДА, у зв`язку із затвердженням штатного розпису управління освіти і науки облдержадміністрації 5 квітня 2016 року станом на 6 квітня 2016 року були вакантними дві посади, а саме: головного спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, виховної та кадрової роботи (на час відпуски для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) та заступника начальника управління освіти і науки.

38. Як слідує з матеріалів справи, позивачу було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, виховної та кадрової роботи на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника, від якої вона відмовилася, а посаду заступника начальника управління освіти і науки їй не пропонували.

39. Судом апеляційної інстанції правильно акцентовано щодо звільнення позивача у відповідності до частини 6 статті 36 КЗпП України, що не може бути визнаним слушним твердження суду першої інстанції про те, що неповідомлення працівника про зміни в організації праці, скорочення чисельності працівників та можливе вивільнення не може бути підставою для поновлення на роботі.

40. Зокрема вказана норма статті передбачає наявність відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Вказана відмова може бути висловлена лише після повідомлення про істотну зміну умов праці.

41. Наказ, на основі якого було повідомлено позивача про зміни в організації праці, скорочення чисельності працівників та можливе вивільнення втратив чинність, оскільки пунктом 12 Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 9 грудня 2015 року №757-од про упорядкування структури обласної державної адміністрації визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови обласної державної адміністрації №454-од «Про упорядкування структури обласної державної адміністрації» від 27.07.2015. , на виконання якого видано вказаний наказ.

41. Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом апеляційної інстанцій обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

42. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Згідно статті 351 підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

45. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Жук А.В.

судді Мартинюк Н.М.

Мельник-Томенко Ж.М.