Провадження № 3/265/1521/19

П О С Т А Н О В А

15 серпня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:

судді - Шиян В.В.

за участю секретаря - Себко Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали адміністративної справи, що надійшли з Донецького управління Департаменту внутрішньої безпеки національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого оперуповноваженим Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП в Донецький області, який зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 ,

за ст. 172-6 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

за участю сторін :

прокурора - Дженчако І.С.,

особи яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

захисника - адвоката Харакоз О.В.

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу № 1201905960-20 від 20 травня 2019 року про адміністративне правопорушення складеного Донецьким управлінням ДВБ Національної поліції України, ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч. 2 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», що вбачається зі складеного на нього протоколу про адміністративне правопорушення від 20 травня 2019 року, за яким зазначено, що ОСОБА_1 згідно наказу ГУНП в Донецький області № 423 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецький області. Відповідно до ст. 61 ЗУ «Про національну поліцію» на поліцейських поширюються обмеження, визначені ЗУ «Про запобігання корупції». Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до пп. «з» п.1ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» є суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Так за п. 6 розділу 2 «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого рішенням НАЗК від 10 червня 2016 року № 3, суб`єкти декларування письмово повідомляють НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону, шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у 10-денний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форми. Згідно із п. 2 розділу 2 зазначеного Порядку повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб`єкта декларування подається через електрону мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті суб`єкта декларування після реєстрації у Реєстрі. Пунктом 4 такого Порядку передбачено, що інформація, включена в повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб`єкта декларування, повинна бути також відображена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Натомість ОСОБА_1 , 23 травня 2017 року, здійснивши придбання транспортного засобу – легкового автомобілю «Ніссан - Прімера», 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 104 050,00 гривень, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, у строк до 2 червня 2017 року включно (десятиденний строк) з моменту отримання у власність вказаного автомобіля, у порушення ч. 2 ст. 52 Закону НАЗК, не повідомив про суттєві зміни у майновому стані, що він був зобов`язаний у встановленому порядку здійснити. Фактично здійснивши таке повідомлення НАЗК тільки в щорічній декларації за 2017 рік, тоб то 5 березня 2018 року. Декларація про суттєві зміни у майновому стані, у зв`язку з придбанням автомобілю ОСОБА_1 взагалі подана не була. Таким чином ОСОБА_1 в порушення ч. 2 ст. 52 Закону несвоєчасно повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) про суттєві зміни у майновому стані, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнаючи свою провину, пояснив, що він дійсно придбав у власність 23 травня 2017 року автомобіль «Ніссан Прімера», вартістю 104 050,00 гривень. Повідомлення НАЗК про суттєві зміни у майновому стані не зробив, оскільки були перебої в роботі сайту. Під час подання щорічної декларації, він зазначив придбаний автомобіль. Винним себе не вважає, просить суд відмовити у притягненні його до адміністративної відповідальності.

Захисник Марченко Я.О. – адвокат Харакоз О.В. в судовому засіданні заперечувала проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності оскільки відповідно до ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» на поліцію не покладено права (та обов`язку ) складати протоколи про вчинення корупційних адміністративних правопорушень. Дана стаття є вичерпною. Виконання інших (додаткових) повноважень на поліцію може бути покладене виключно законом (ст. 24 Закону України «Про національну поліцію»). Тому ДУ ДВБ НП України 07.05.2019 p., у порядку п. 1 та п. 5 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язано було направити до Національного агентства з питань запобігання корупції відповідне повідомлення (викривачі та анонімні викривачі). Відповідно до п. 12 ч. 1, ч. 3 ст. 12 та розділу VII «Фінансовий контроль» Закону України «Про запобігання корупції», облік, контроль, перевірка, моніторинг (тощо) покладається виключно на Національне агентство з питань запобігання корупції, що також визначено у ст. 49 цього Закону, згідно якої, державні органи будь-якої форми підпорядкування зобов`язані повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку, а не приймати самостійне (особисте) рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Також просить суд звернути увагу, що останнім днем подання змін у майновому стані ОСОБА_1 є 02.06.2017 року. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КУпАП, строком притягнення особи до адміністративної відповідальності є «два роки з дня вчинення адміністративного правопорушення» в межах якого (протягом трьох місяців) може бути накладено на особу, яка вчинила корупційне правопорушення, адміністративне стягнення. Продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, а тому (в разі їх закінчення) провадження у справі закривається.

Дворічний термін сплив 02.06.2019 р. в межах якого (протягом трьох місяців) можливо було б накласти адміністративне стягнення. Оскільки на думку захисника під час закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, просить суд, керуючись ч. 3 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі відносно оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Марченко Ярослава Олеговича, за ознаками адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, закрити за закінченням строків притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд дослідив матеріали справи, вислухав думку прокурора, ОСОБА_1 його захисника адвоката Харакоз О.В. прийшов до наступного.

Захисником Марченко Я,О. – адвокатом Харакоз О.В. в судовому засіданні було заявлене клопотання про закриття провадження по справі за закінченням строків притягнення до відповідальності без встановлення вини, на підставі ст.. 38 ч.3 КпАП України.

Суд не погоджується з думкою захисника з наступних підстав.

Правопорушення вчинено 2 червня 2017 року, протокол було складено 20 травня 2019 року, розгляд справи став можливим лише 15 серпня 2019 року.

Відповідно до вимог ст. 38 ч.3 КпАП України, адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення але не пізніше двох років з дня його вчинення.

При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.

Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Водночас слід враховувати, що однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП). Тобто у разі якщо факту вчинення адміністративного правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю на підставі п. 1 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), а не п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).

Таким чином, початок перебігу встановленого ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення законодавець пов`язує з вчиненням адміністративного правопорушення, встановлення наявності або відсутності якого повинно здійснюватися при вирішенні питання про закриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Аналогічні правові положення викладені у рішенні Конституційного Суду України від 10.02.2000 р. № 2-рп/2000, відповідно до якого органи влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Таке неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні 01.04.2008 р. № 4-рп/2008, не лише забезпечує реалізацію принципу поділу влади, але й є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП суд повинен повно, всебічно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати оцінку зібраним у ній доказам і постановити правильне судове рішення.

При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Натомість, як зазначалось вище, застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе у разі встановлення наявності протиправної винної дії чи бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що для закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом строків для накладення адміністративного стягнення необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення (винної дії чи бездіяльності), а також враховуючи, що повноваження суду на з`ясування обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні передбачені ст. 280 КУпАП, суд вважає що є достатні правові підстави для встановлення вини особи при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП .

Захисником ОСОБА_2 – адвокатом Харакоз О.В. було заявлене клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з неможливість притягнення особи до адміністративної відповідальності у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Але відповідно до ч.3 ст. 38 КпАП України, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Тоб то в ч.3 ст. 38 КпАП України зазначено можливі строки накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, дворічний строк в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 ч.3 КпАП України, сплив, оскільки адміністративне правопорушення було вчинено 2 червня 2017 року, протокол було складено 20 травня 2019 року а розгляд справи став можливий лише 15 серпня 2019 року.

При цьому суд вважає, що якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення повинен дослідити всі обставини справи, встановити, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закрити провадження у справі

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , 23 травня 2017 року придбав автомобіль «Ніссан Прімера», 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується договором купівлі – продажу транспортного засобу від 23 травня 2017 року. Договір купівлі продажу укладався в територіальному сервісному центрі МВС 1441 РСЦ МВС в Донецький області . ( а.с.26-30)

Факт не подання ОСОБА_1 декларації про суттєвої зміни у майновому стані , а подання лише щорічної декларації за 2017 рік підтверджується оглядом сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до якого ОСОБА_1 29 березня 2017 року подав щорічну декларацію за 2016 рік, 5 березня 2018 року подав щорічну декларацію за 2017 рік. Інших декларацій в цей проміжок часу подано не було.

З інформації наданої Національною поліцією в Донецький області вбачається, що ОСОБА_1 з 7 листопада 2015 року працює оперуповноваженим Маріупольського відділу поліції ГУ НП в Донецький області а з 29 грудня 2016 року оперуповноваженим сектору Кримінальної поліції ГУ НП в Донецький області . ( а.с. 34 – 36)

Відповідно до листів ознайомлення, від 31.01.2018 року та 23.03.2018 року, ОСОБА_1 було попереджено щодо обмежень, встановлених законодавством України, про запобігання корупції та її проявам, зокрема ЗУ «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року а також про відповідальність за порушення цих обмежень.

Листів – ознайомлень за період з 2017 року суду надано не було. ( а.с.37-42)

Суд приймаючи рішення виходить з того, що одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 КпАП України. При вирішенні таких справ суди мають також з`ясовувати крім іншого, мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв`язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, суди зобов`язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства. Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), законом «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ, КпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Наведена правова позиція повністю кореспондується зі змістом ст. 62 Конституції України, за якою усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Водночас ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме неподання або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку - нерезидента або про суттєві зміни в майновому стані.

Частиною 1 статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Під ознаками корупції згідно розділу 1 загальних положень ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» визнається використання суб`єктом, на якого поширюється дія закону наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Аналогічне трактування змісту та суті корупційних правопорушень міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 06.10.10 року (справа № 1-27/2010 про корупційне правопорушення та введення в силу антикорупційних законів). Суд звернув увагу, що у ратифікованих Україною конвенціях, які є частиною національного законодавства, корупційна діяльність безпосередньо пов`язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов`язків.

З матеріалів адміністративної справи щодо ОСОБА_1 вбачається, що він 23 травня 2017 року набув у власність за договором купівлі-продажу №1441/2017/467382 автомобіль «Ніссан Прімера» , 1999 року випуску вартістю 104 050, 00 гривень.

Відповідно до положень ст.9 КупАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до положень ст.ст.10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Склад правопорушення за ч.2 ст. 172-6 КУпАП є формальним, оскільки обов`язковим елементом об`єктивної сторони є умисна дія - умисне несвоєчасне подання відомостей до НАЗК. Тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести в діях особи умисел на несвоєчасне її подання та мету такого поступку.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно, тобто з пропуском 10 денного строку повідомив НАЗК про зміну майнового стану, тобто виконав ці дії передбачені Законом України «Про запобігання корупції», тільки під час подання щорічної декларації 5 березня 2018 року, замість того щоб зробити це до 2 червня 2017 року, обґрунтувавши цей пропуск строку поганою роботою сайту НАЗК. Однак, вніс дані у щорічну декларацію, що свідчить про відсутністю умислу на вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, на думку суду, наведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 прямого чи непрямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 176-2 КУпАП, оскільки на підтвердження суб`єктивної сторони даного правопорушення в діях ОСОБА_1 не встановлені і не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси служби, тощо) та мета інкримінованого йому правопорушення..

При цьому суду не було надано підтвердження про ознайомлення або попередження ОСОБА_1 про вимоги та обмеження ЗУ « Про запобігання корупції» за 2017 рік, або за попередні роки.

Так суд прийшов до висновку що не повідомлення або несвоєчасне повідомлення НАЗК в порядку ст.52 ЗУ «Про запобігання корупції» про суттєві зміни в майновому стані шляхом подачі окремої інформації до НАЗК при відсутності у особи умислу у вчиненні зазначених дій та вказує на відсутність суб`єктивної сторони даного правопорушення, оскільки будь-які докази того, що ОСОБА_1 діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений порядок антикорупційних заходів щодо держсужбовців, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.

Крім того, статтею 255 КУпАП передбачено право уповноважених на те посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст.ст.172-4 - 172-9 КпАП України.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що перевірка стосовно ОСОБА_1 проводилась виключно працівником Донецького управління ДВБ Національної поліції України, який відбирав пояснення, робив запити, збирав докази.

При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 , повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Управління та інше.

Слід зазначити, що згідно Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 15.04.2017 №361 покладення на Департамент обов`язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.

Суть правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-6 КУпАП полягає у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.

При цьому слід враховувати, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.

Так, примітка до ст.172-6 КУпАП, вмішуючи вказівку на суб`єкт цього правопорушення, відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частини 1 і 2 ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» (далі - Закону), в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що дозволяє встановити саме ті ознаки, які мають значення для правової кваліфікації.

Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п`яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Слід зазначити, що згідно Загальних положень «Про департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України» покладення на Департамент обов`язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.

Відповідно до п.1, п.п.1 п.3, п.5 розділу 1 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон). Контроль здійснюється на засадах верховенства права, через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції, та автоматично засобами програмного забезпечення Реєстру.

Згідно п.1 розділу II Порядку «Відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю: 1)щодо своєчасності подання; 2)щодо правильності та повноти заповнення;3) логічний та арифметичний контроль.

Згідно п.2 - п.5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб`єкта декларування та спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.

Департамент ВБ Національної поліції України не відноситься до суб`єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб`єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції.

Посадовці ВБ НП України, відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно у випадку встановлення факту неподання декларації або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб`єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціально уповноважений суб`єкт у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів, скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Тобто, всі обов`язкові дії по проведенню контролю та перевірки, у тому числі після встановлення, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності. А органи Національної поліції позбавлені контролюючої функції.

Такий висновок узгоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.04.2018 року за касаційною скаргою на рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 року у справі за позовом громадянина до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії (справа № 814/886/17), де Суд зазначив, що НАЗК здійснює повну перевірку декларацій у порядку, передбаченому статтею 50 Закону №1700-У11. Здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.

Також в матеріалах справи міститься наказ Голови національної поліції України № 997 від 2 листопада 2018 року « Про організацію виконання вимог антикорупційного законодавства» відповідно до якого наказано Департаменту внутрішньої безпеки забезпечити складання відповідно до вимог законодавства України протоколів про вчинення адміністративних правопорушень , передбачених главою 13-А КпАП України, та застосування передбачених законом заходів забезпечення провадження в цих справах щодо осіб, звільнених зі служби в поліції, а також звільнених з посад державної служби в органах поліції…… ( а.с.47)

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення від 20 травня 2019 року працював в органах поліції та продовжує працювати.

В матеріалах справи міститься лист Голови Національного агентства з питань запобігання корупції від 6 лютого 2019 року, в якому зазначено, що уповноважені посадові особи органів внутрішній справ ( Національної поліції) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення пов`язані з корупцією передбачені ст.. 172-4- 172-9 КпАП України. ( а.с.48).

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази затвердження та надсилання Національним агентством з питань запобігання корупції до Управління внутрішньої безпеки в Донецькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства у сфері запобігання корупції, яке б могло бути правовою підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, як відсутнє і звернення Управління внутрішньої безпеки до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо отримання відомостей про порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції».

З огляду на викладене, на підставі аналізу вищезазначених нормативних актів Суд прийшов до висновку, що досудова перевірка по справі проведена не уповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, всі сумніви про доведеність провини особи трактуються на її користь, таким чином суд приходить до висновку, що адміністративний матеріал не містить доказів щодо повної доведеності вини ОСОБА_1 .

Згідно ст. 247 ч.1 КпАП України, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутні події та склад адміністративного правопорушення.

За такими конкретними обставинами провадження за справою припиняється у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 172-6 ч.2 КК України на підставі ст. 247 ч.1 КпАП України.

Керуючись ст. ст. 221, 247, 283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 ч. 2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – закрити.

На постанову може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя Шиян В.В.