Рішення від 12.08.2019 по справі № 916/1117/19 Господарський суд Одеської області

open

Головна
Судові рішення
Рішення
Рішення від 12.08.2019 по справі № 916/1117/19 Господарський суд Одеської області

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 916/1117/19

Картка справи

Справа № 916/1117/19

Картка справи

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/1117/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – Новицька Н.В.,

від відповідачів:

1) Одеської митниці Державної фіскальної служби – Ковальчук О.А.,

2) Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області – Кривогуз С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Агрологістіка” до Одеської митниці Державної фіскальної служби та Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2001635,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Агрологістіка” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці Державної фіскальної служби та Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2036893,31 грн., посилаючись на безпідставну відмову з боку Одеської митниці Державної фіскальної служби у наданні позивачу дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату послуг, пов`язаних з розміщенням товарів у митний режим переробки на митній території України.

Як зазначає позивач, 07 лютого 2018 року ПП “Агрологістіка” звернулось до Одеської митниці ДФС (митний пост “Одеса-Центральний”) із заявою про надання відповідно до глави 23 Митного кодексу України дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 календарних днів:

- CHEVROLET CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404,1973, W:1580KG;

- BMW 3.0CS, VIN: НОМЕР_1 , W:1770KG;

- JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1 НОМЕР_2 ,1971, W:1192 KG.

Так , позивач вказує, що до заяви були додані наступні документи: коносамент SGL721834 від 28.11.2017 р., некомерційний інвойс 13/52 від 20.11.2017 р., контракт на здійснення відновного ремонту транспортних засобів SOP 20171002-1 від 02.10.2017 р., доповнення до контракту б/н від 02.10.2017 р., митна декларація відправника 17LTLR1000EK084F70 від 24.11.2017 р., технічний паспорт BMW 3.0 CS FSF772 від 08.05.1985 р., внутрішній договір 14137 від 29.04.2015 р., митна декларація відправника 17LTLR1Q00EK084F46 від 24.11.2017 р., сертифікат на автомобіль JAGUAR E-TYPE XKE 41913 від 11.02.2015 р., реєстрація автомобіля JAGUAR E-TYPE XKE 06277872 від 20.11.2012 р., внутрішній договір 2015023 від 07.08.2015 р., митна декларація відправника 17LTLR1000EK084F11 від 24.11.2017 р., технічний паспорт автомобіля CHEVROLET CORVETTE МР 0584059 від 30.03.1994 р., внутрішній договір 20151187 від 01.05.2015 р., договір на технічне обслуговування і ремонт легкових автомобілів 1431 від 20.11.2017 р., графік виконання ремонтних робіт за договором №1431 від 20.11.2017 р., договір на послуги охорони території та приміщень 01/10/17 від 26.10.2017 р., довідка Головного управління Статистики в Одеській області 05.3-19/3277 від 29.09.2015 р., наказ штатного розкладу ПП “Столес-Транс” 247-1 від 29.12.2017 р., додаток до наказу штатного розкладу ПП “Столес-Транс” 1 від 29.12.2017 р., зворотно-сальдова відомість по рахунку 10 від 10.01.2018 р., договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2014 р., витяг з Державного реєстру України речових прав на нерухоме майно 23225428 від 19.06.2014 р., план схема території ПП “Столес-Транс” від 26.03.2014 р., пояснювальний лист 1420/072 від 07.02.2018 р.

Водночас, як вказує позивач, в заяві вказано на зобов`язання проводити операції з ремонту товарів відповідно до вимог законодавства України, здійснювати відокремлений від інших товарів облік і зберігання товарів, розміщених у митний режим переробки, згідно статті 147-150 Митного кодексу України та вивезти товари до закінчення строку перебування на митній території України. Проте, Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ПП “Агрологістіка” про надання відповідно до глави 23 Митного кодексу України дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, оскільки відсутнє Інформаційне забезпечення виробників, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.07.2013 р., що не дає змоги упевнитись в строках здійснення ремонтних робіт. Також митним органом було додатково повідомлено, що ввезення товарів за товарною позицією 8703 здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 21.05.2012 року.

При цьому, посилаючись на ст. 56 Конституції України, ч. 1 ст. 1166, ст. 1173 Цивільного кодексу України, позивач вказує, що за змістом цих законодавчих приписів для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками. Водночас, як додає позивач, наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки - в даному випадку митного органу, відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наразі позивач вказує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року у справі №815/1174/18 позовну заяву ПП “Агрологістіка” до Одеської митниці ДФС, Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України; визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України; зобов`язано Одеську митницю ДФС надати ПП “Агрологістіка” дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 року; стягнуто з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ПП “Агрологістіка” матеріальну шкоду, завдану рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у розмірі 35256,67 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ПП “Агрологістіка” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5286,00 грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року апеляційні скарги Одеської митниці Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2018 року залишено без змін.

Таким чином, посилаючись на ч. ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України, позивач стверджує, що в даних спірних правовідносинах рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2018 року по справі №815/1174/18, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року, має преюдиційне значення, а встановлені ним обставини повторного доказування не потребують, отже факт неправомірності дій Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України на момент звернення до суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, і в цій частині воно має преюдиційне значення для вирішення даного спору.

Наразі позивач зазначає, що з моменту прийняття митним органом рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України та до моменту її задоволення в рамках виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року по справі №815/1174/18 ПП “Агрологістіка” понесло матеріальні збитки.

Зокрема, позивач вказує, що згідно договору № 3 від 01.01.2012 р. ПП “Агрологістіка” доручає, а ТОВ “Столес Лоджистік” повинен організувати транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів в стандартних 20-ти та 40-футових контейнерах по території України та в міжнародному сполученні та надання суміжних послуг на умовах договору.

Також позивач додає, що 01.04.2016 р. ПП “Агрологістіка” уклало договір з ТОВ “Столес Лоджистік” (виконавець) про надання брокерських послуг та декларування товарів, відповідно до умов якого виконавець надає брокерські послуги, пов`язані з декларуванням товарів, які належать замовнику та переміщуються через митну територію України та надає консультаційні послуги в сфері митного законодавства.

Отже, як стверджує позивач, саме ТОВ “Столес Лоджистік” надавало послуги ПП “Агрологістіка”, які пов`язані з розміщенням товарів у митний режим переробки на митній території України, а саме CHEVROLET CORVETTE, VTN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS, VIN: НОМЕР_3 , 1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1 НОМЕР_2 , 1971, W:1192 KG відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 року.

Наразі позивач зазначає, що за період дії безпідставної відмови у наданні дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, ТОВ “Столес Лоджистік” виставило ПП “Агрологістіка” наступні рахунки :

- рахунок на оплату № 1445 від 30.11.2018 року за брокерські послуги (додаткова подача заяви на дозвіл щодо переробки на митній території України), брокерські послуги (подача листа та узгодження пакету документів в Одеській митниці ДФС), брокерські послуги (зняття блоку із залежалих контейнерів) на суму 58560 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1429 від 20.11.2018 р. за ВРР, зберігання контейнерів в порту, видача розпорядження, переклад з західноєвропейських мов на українську мову, використання інфраструктури порту на суму 26937,34 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1157 від 24.10.2018 р. за витрати на покупку валюти на суму 15095,30 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1913 від 25.10.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1203 від 31.10.2018 р. за зберігання контейнерів в порту на суму 617433,52 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 1915 від 31.10.2018 р., № 1916 від 01.11.2018 р., № 1918 від 12.11.2018 р., № 1919 від 15.11.2018 р., № 1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1289 від 13.11.2018 р. за зберігання контейнерів в порту на суму 17469,60 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1428 від 16.11.2018 р. за зберігання контейнерів в порту, витрати на покупку валюти, єдиний збір, послуги ВМК на суму 10234,83 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1430 від 23.11.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) на суму 8323,75 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення №1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1140 від 24.10.2018 р. за понаднормове використання порожнього обладнання на суму 1247581,50 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 1910 від 24.10.2018 р. та № 1911 від 25.10.2018 р.;

- рахунок на оплату № 306 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) на суму 13480,80 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1822 від 16.03.2018 р.;

- рахунок на оплату № 305 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) на суму 21776,67 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1821 від 16.03.2018 р.

В підтвердження виконання наданих послуг наявні акти надання послуг, які були складені виконавцем - ТОВ “Столес Лоджистік”: № 2568 від 30.11.2018 р., № 2566 від 20.11.2018 р., № 2565 від 20.11.2018 р., № 2107 від 24.10.2018 р., № 2157 від 31.10.2018 р., № 2308 від 13.11.2018 р., № 2563 від 16.11.2018 р., № 2567 від 23.11.2018 р., № 2042 від 24.10.2018 р., № 543 від 13.03.2018 р., № 542 від 13.03.2018 р.

Відтак, за ствердженнями позивача, загальний розмір понесених ПП “Агрологістіка” збитків складає 2036893,31 грн.

Поряд з цим позивач додає, що понесені витрати ТОВ “Столес Лоджистік”, які були в подальшому сплачені ПП “Агрологістіка” також підтверджуються відповідними доказами: рахунками судноплавної лінії, рахунками-фактура, платіжними дорученнями, які додані до позовної заяви.

Таким чином позивач стверджує, що з урахуванням наявності відповідних доказів понесення витрат вони підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями Одеської митниці ДФС, що полягала у відмові позивачу у наданні дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України та понесеними останнім збитками у загальному розмірі 2036893,31 грн., оскільки фактично витрати, які були сплачені ПП “Агрологістіка”, виникли саме через протиправну відмову Одеської митниці ДФС. Наразі позивач вказує, що відшкодування шкоди в даних спірних правовідносинах може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету. Так, позивач посилається на постанову Великої палати Верховного суду від 19.06.2018 року по справі №910/23967/16, в якій визначено формулювання резолютивної частини судових рішень про задоволення позову в таких спорах: “7.Висновок щодо застосування норм права: 7.1 У спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України; 7.2 Резолютивні частини рішень у вказаних спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання”.

Отже, враховуючи наведене, позивач просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2036893,31 грн., яка завдана рішенням Одеської митниці ДФС на користь підприємства, саме з Державного бюджету України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2019 р. вказану позовну заяву ПП „Агрологістіка” (вх. № 1144/19) залишено без руху, оскільки заявником до позовної заяви не надано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми.

06.05.2019 р. ПП „Агрологістіка” подано до господарського суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 2-2048/19), до якої позивачем додано обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2019 р. позовну заяву Приватного підприємства „Агрологістіка” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1117/19, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 06.06.2019 р.

03.05.2019 р. відповідачем - Одеською митницею Державної фіскальної служби подано до господарського суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову (а.с. 118-126 т. 1). В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що Одеська митниця ДФС подала до Верховного Суду касаційну скаргу (вихідний номер митниці 3031/15-70-10 від 02.10.2018), у якій зокрема, було заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/1174/18 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 р. у справі № 815/1174/18. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2018 р. у справі № 815/1174/18 (адміністративне провадження № К/9901/63200/18) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі №815/1174/18 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 р. у справі № 815/1174/18. Однак, станом на теперішній час Верховним Судом не розглянуто вказане клопотання Одеської митниці ДФС про зупинення виконання вказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, також Верховним Судом не прийнято рішення за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі №815/1174/18 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 р. у справі № 815/1174/18.

При цьому відповідач-1 зазначає, що листом Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області від 22.10.2018 р. № 13-23/434-3449 повідомило Одеську митницю ДФС про надходження до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 р. у справі №815/1174/18 про стягнення з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства “Агрологістіка” матеріальної шкоди, завданої рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у розмірі 35256,67 грн.

Між тим Одеська митниця ДФС вважає, що оскільки спір про стягнення матеріальної шкоди завданої рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України вирішений в порядку адміністративного судочинства, а також те, що розмір матеріальної шкоди (35256,67 грн.) визначений вказаним рішенням, вимоги ПП “Агрологістіка” про стягнення з Державного бюджету України на його користь матеріальної шкоди у розмірі 2036893,31 грн. задоволенню не підлягають.

Зокрема, відповідач - Одеська митниця ДФС вказує, що в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі №815/1174/18 зазначено про те, що судом було встановлено факт виставлення ПП “Агрологістіка” станом на 13.03.2018 р. рахунків № 305 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) контейнера MSKU8836815 у розмірі 21776, 67 грн. та № 306 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) контейнера MRKU 7299480 у розмірі 13480 грн. Позивачем було сплачено зазначені рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями № 1821 від 16.03.2018 року та № 1822 від 16.03.2018 року, у зв`язку з чим позивач просив суд задовольнити вимоги щодо стягнення з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області на користь ПП “Агрологістіка” матеріальну шкоду (збитки), завдану протиправним рішенням Одеської митниці ДФС”. Разом з тим, як зазначає позивач, ПП “Агрологістіка” в позовній заяві у даній справі на сторінці 6, де вказані рахунки, які позивач використовував для визначення суми збитків, знову зазначений рахунок на оплату № 306 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) на суму 13480,80 грн., що сплачено відповідно до платіжного доручення № 1822 від 16.03.2018 р., та рахунок на оплату № 305 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) на суму 21776,67 грн., що сплачено відповідно до платіжного доручення № 1821 від 16.03.2018 р. Таким чином, Одеська митниця ДФС стверджує, що ПП “Агрологістіка” в позовній заяві у даній справі повторно заявляє вимоги про стягнення з Державного бюджету України на його користь грошових коштів в сумі 35256,67 грн., які вже були розглянуті та задоволені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі №815/1174/18.

Крім того, як стверджує відповідач - Одеська митниця ДФС, відповідно до фактичних обставин справи контейнери MSKU8836815 та MRKU7299480 надійшли до пункту пропуску для морського сполучення “Одеський морський торговельний порт” 05.01.2018 р. на судні закордонного плавання MAERSK KARACHI, яке після вивантаження контейнерів 05.01.2018 р. вибуло за межі митної території України та тільки 07.02.2018 р. декларант подав до Одеської митниці ДФС заяву № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України. Відтак як зазначає відповідач-1, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/1174/18, яке залишено без змін, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 р. у справі № 815/1174/18 дії або рішення Одеської митниці ДФС з 05.01.2018 р. по 06.02.2018 р. не визнавались протиправними, перебування товарів у контейнерах MSKU8836815, MRKU7299480, витрачання ним грошових коштів на відшкодування витрат викликано бездіяльністю самого позивача та його представників.

Наразі відповідач - Одеська митниця ДФС звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі №910/23967/16, яка була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення сталості та єдності судової практики щодо питання відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, а саме визначення суб`єкта, який повинен бути відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його службовою або посадовою особою та формулювання резолютивної частини судових рішень у таких справах та відповідач-1 вказує, що територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

При цьому, посилаючись на ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Одеська митниця ДФС стверджує, що наявність протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, яка встановлена судовим рішенням, прийнятим в порядку КАС України, яке набрало законної сили, є необхідною умовою відшкодування шкоди, в позовній заяві у справі № 916/1117/19 позивач посилається на рахунки на оплату № 1145 від 30.11.2018 р., № 1429 від 20.11.2018 р., № 1157 від 24.10.2018 р., № 1203 від 31.10.2018 р., № 1289 від 13.11.2018 р., № 1428 від 16.11.2018 р., № 1430 від 23.11.2018 р., № 1140 від 24.10.2018 р., однак станом на теперішній час відсутні судові рішення, прийняті адміністративними судами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р., якими визнані протиправними дії або бездіяльність, рішення Одеської митниці ДФС, вчинені або прийняті після 07.02.2018 р., тобто після рішення Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України. Таким чином, як зазначає відповідач-1, зазначене свідчить про відсутність такого елементу складу правопорушення, з яким закон пов`язує відшкодування збитків, як протиправність дій (бездіяльності) відповідача - органу державної влади, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача.

Водночас, відповідач – Одеська митниця ДФС, посилаючись на положення ч. ч. 1, 2, 3 ст. 71, ч. 1 ст. 147, ч. ч. 1, 2 ст. 149, ч. 1 ст. 257, ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, зазначає, що для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, ПП “Агрологістіка” або її уповноважена особа повинні були подати до митниці заяву разом із документами та митну декларацію, однак відповідно до фактичних обставин справи, тільки 13.11.2018 р. ПП “Агрологістіка” до митного поста “Одеса-центральний” Одеської митниці ДФС було подано заяву про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України (обліковий номер № 5861 від 13.11.2018 р.) разом з документами, передбаченими законодавством України, після розгляду якої 14.11.2018 р. було надано дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України. Також, як вказує Одеська митниця ДФС, 16.11.2018 р. уповноваженою особою декларанта (TOB “Столес Лоджистік”) подана до Одеської митниці ДФС митна декларація № UA500060/2018/0352236 від 16.11.2018 р. для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України. При цьому відповідач-1 додає, що ч. 1 ст. 325 Митного кодексу України допускалось вивантаження, перевантаження товарів, митне оформлення яких не закінчено; заміна транспортного засобу, у яких знаходяться такі товари.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що відповідно до умов законодавства України, товари, митне оформлення яких не завершено, могли бути вивантажені з транспортних засобів та контейнерів MSKU8836815, MRKU7299480, перевантажені в інші контейнери, розміщені на тимчасове зберігання на території порту, на складі тимчасового зберігання, на митному ліцензійному складі, а тому перебування товарів під митним контролем не призводило до обов`язкового наслідку у вигляді зберігання цього товару в транспортних засобах або в контейнерах MSKU8836815, MRKU7299480 та стягнення з позивача плати за використання транспортних засобів та контейнерів. На думку Одеської митниці ДФС, вказані товари могли бути поміщені в інший митний режим, який в подальшому міг бути змінений на митний режим “переробка на митній території” у відповідності до положень частини 3 статті 71 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. Таким чином, на думку відповідача-1, перебування товарів у контейнерах MSKU8836815, MRKU7299480, витрачання ним грошових коштів на відшкодування витрат викликано бездіяльністю самого позивача та його представників.

Крім того, Одеська митниця ДФС вказує, що відшкодування витрат за здійснення операцій, передбачених частиною 1 статті 325 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи, а не за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, відповідач - Одеська митниця ДФС вважає, що витрати понесені внаслідок дій самого позивача та його уповноваженої особи, а тому відсутній такий елемент складу правопорушення як причинний зв`язок, з яким закон пов`язує відшкодування збитків, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача.

Також відповідач – Одеська митниця ДФС вказує, що в наданих позивачем рахунках на оплату не зазначені періоди часу, за які надавалися послуги та за які нарахована плата, а тому період, за який здійснені вищевказані витрати, документально не підтверджений. Крім того відповідач-1 додає, що вказані рахунки, акти надання послуг, а також платіжні доручення №1821 від 16.03.2018 р., № 1932 від 11.12.2018 р., № 1913 від 25.10.2018 р., № 1822 від 16.03.2018 р., № 1911 від 25.10.2018 р., № 1910 від 24.10.2018 р., № 1915 від 31.10.2018 р., № 1916 від 01.11.2018 р., № 1918 від 12.11.2018 р., № 1919 від 15.11.2018 р., відображають надання певних послуг та їх оплату відповідно до договору доручення між ПП “Агрологістіка” та ТОВ “Столес Лоджистік”, копія якого до позову не додана, а також в позовній заяві та доданих до неї документах не обґрунтовано жодним чином заявлену вартість послуг з посиланням на первинні документи, складені у відповідності до вимог частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Водночас, Одеська митниця ДФС, звертає увагу на те, що до позовної заяви не додано в повному обсязі документів, які б підтверджували те, що ТОВ “Столес Лоджистік” здійснювало за дорученням ПП “Агрологістіка” перерахування коштів іншим суб`єктам господарської діяльності за демередж (на користь судноплавної лінії), понаднормове використання порожнього обладнання, зберігання, покупку валюти, сплату єдиного збору, оплату послуг ВМК, ВВР, зберігання контейнерів в порту, переклад з західноукраїнських або слов`янських мов на російську або українську, використання інфраструктури порту, брокерські послуги.

При цьому, посилаючись на положення договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 3 від 01.01.2012 р., укладеного між ПП “Агрологістіка” та ТОВ “Столес Лоджистік”, Одеська митниця ДФС вказує, що позивачем до позову не додано письмової заявки ПП “Агрологістіка” на надання послуг, а також довіреності на право вчинення дій, а також згоди позивача на здійснення ТОВ “Столес Лоджистік” витрат. Крім того відповідач-1 додає, що у вказаному договорі № 3 не визначена ціна договору в гривнях та до позову не додано документів, які би обґрунтовували вартість наданих послуг (тарифів на надані послуги).

Наразі Одеська митниця ДФС зазначає, що відповідно до частини 2 статті 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, а тому у відповідності до вищезазначених положень законодавства та умов договору № 3 від 01.01.2012 р., відповідач-1 вважає, що ПП “Агрологістіка”, а не Державний бюджет України, зобов`язане відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, посилаючись на ч. 2 ст. 22 ЦК України, ч. 1 ст. 225 ГК України, відповідач - Одеська митниця ДФС вказує, що між Одеською митницею ДФС та ПП “Агрологістіка” не було господарських або цивільно-правових зобов`язань, а тому вартість послуг, які сплатило ПП “Агрологістіка” згідно актів та рахунків не можуть бути віднесені до збитків ПП “Агрологістіка”, зважаючи на що відсутній такий елемент складу правопорушення як збитки, з яким закон пов`язує відшкодування збитків, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача.

Частиною 2 статті 295 Митного кодексу України передбачено, що нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України.

Відповідно до частини 4 статті 298 Митного кодексу України митні платежі сплачуються у валюті України.

Відтак, як вказує Одеська митниця ДФС, остання не надсилала декларанту або уповноваженій особі декларанта вимог про сплати митних платежів в іноземній валюті.

Крім того, частиною 1 статті 192 Цивільного кодексу України визначено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Згідно з частиною 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Таким чином, як стверджує відповідач-1, вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України витрат по покупку валюти у розмірі 2024,35 грн. (рахунок № 1428 від 16.11.2018 р.) та 15095,30 грн. (рахунок № 1157 від 24.10.2018 р.) задоволенню не підлягають.

Водночас, посилаючись на ст. 1, 2, 3, 5 Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України”, Одеська митниця ДФС додає, що розмір сплаченого єдиного збору не залежить від строку перебування контейнерів у пункті пропуску через державний кордон, а тому вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України єдиного збору (рахунок № 1428 від 16.11.2018 р. - 257,63 грн.) задоволенню не підлягають.

Також, посилаючись на п. 63 ч. 1 ст. 4, ч. ч. 1, 5 ст. 265, ч. 1 ст. 416, ч. 1 ст. 417 Митного кодексу України, позивач додає, що взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором та положеннями чинного законодавства України не передбачено відшкодування з Державного бюджету України витрат декларанта на надання митним брокером послуг з декларування товарів.

Наразі Одеська митниця ДФС, враховуючи умови п. 1.1 договору № 124 від 01.01.2016 р. про надання брокерських послуг та декларування товарів, вказує, що ні положеннями законодавства, ні умовами договору № 124 не передбачено надання ТОВ “Столес Лоджистік” інших послуг, які перелічені в доданих до позову рахунках та актах, а також зазначає, що у вказаному договорі від 01.01.2016 р. не визначена ціна договору в гривнях та до позову не додано документів, які б обґрунтовували вартість брокерських послуг у розмірі 58560,00 грн., що зазначена в рахунку на оплату № 1445 від 30.11.2018 р. та акті виконаних робіт № 2568 від 30.11.2018 р., зважаючи на що вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України брокерських послуг задоволенню не підлягають.

При цьому відповідач-1 зазначає, що в доданих до позову рахунках на оплату та актах надання послуг зазначено про надання послуг, які не пояснюються жодними іншими документами, доданими до позову, а саме: послуги ПМК (рахунок на оплату № 1428 від 16.11.2018 р., акти надання послуг № 2563 від 16.11.2018 р., № 2564 від 16.11.2018 р.); ВРР, юридичні, складні економічні та нова техніка, видача розпорядження (рахунок на оплату № 1429 від 20.11.2018 р., акти надання послуг № 2566 від 20.11.2018 р., № 2565 від 20.11.2018 р.).

Також відповідач – Одеська митниця ДФС вказує, що в рахунку на оплату № 1140 від 24.10.2018 р., в акті надання послуг № 2042 від 24.10.2018 р. зазначена послуга - понаднормове використання порожнього обладнання, але відсутні будь-які документи, які б містили відомості щодо обладнання, яке використовувалося, строків використання цього обладнання, розміру плати за його використання. Так, Одеська митниця ДФС зазначає, що в рахунках на оплату № 1203 від 31.10.2018 р., № 1289 від 13.11.2018 р., №1428 від 16.11.2018 р., актах про надання послуг №2157 від 31.10.2018 р., № 2308 від 13.11.2018р., № 2563 від 16.11.2018 р. зазначена послуга - зберігання, але до позовної заяви не доданий договір зберігання; акт (або інший документ) про передання товарів на зберігання та повернення товарів зі зберігання; строків зберігання; розміру плати за зберігання.

Поряд з цим відповідач-1 додає, що в рахунку № 1429 від 20.11.2019 р., в акті надання послуг № 2565 від 20.11.2018 р. зазначена послуга - використання інфраструктури порту, але відсутні будь-які документи, що підтверджують надання такої послуги, та які б пояснювали в чому полягало використання інфраструктури порту та яким чином встановлювалась плата за таке використання.

До того ж, з урахуванням положень ч. 1 ст. 254 Митного кодексу України відповідач вказує, що Одеська митниця ДФС не надсилала до ПП “Агрологістіка” або уповноваженою неї особи вимоги про переклад українською мовою документів, а тому не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення на його користь з Державного бюджету України витрат на переклад з західноєвропейських мов на українську мову документів.

При цьому разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі та зупинення провадження у справі. Так, судом було відмовлено у задоволенні вищезазначених клопотань відповідача, про що зазначено у протоколі судового засіданні від 06.06.2019 р.

05.06.2019 р. відповідачем - Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 1-5 т. 2), згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач-2 вказує, що у своїй діяльності органи Державної казначейської служби України при виконанні покладених на них завдань керуються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та іншими актами чинного законодавства України. Адже згідно положень ст. 176 Цивільного кодексу України юридичні особи, створені державою, не відповідають по зобов`язанням держави, і навпаки - держава не відповідає по зобов`язанням юридичних осіб. Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов`язанням. Державна казначейська служба України та управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області є окремими юридичними особами, які самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями, в повному обсязі виконують свої завдання та функції і ніяких прав та законних інтересів позивача не порушували. Як зазначає відповідач-2, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області - це окрема юридична особа та не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) чи рішення інших установ, підприємств або державних органів. Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України органи Казначейства здійснюють казначейське обслуговування Державного бюджету України. При цьому Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області вказує, що в ст.ст. 92, 95 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначається Державний бюджет України і бюджетна система України та виключно тільки законом про Державний бюджет України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. В даному випадку, як стверджує відповідач-2, є ототожнення органів Казначейства з державою, Державним бюджетом України та з особою, яка спричинила шкоду і відповідати за дії митних органів, що суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства України. Спеціальні підстави (за рахунок Державного бюджету України) передбачені Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду?, яким передбачено коло осіб, що мають право на відшкодування шкоди, проте відповідач-2 вважає, що шкода, яка нібито завдана позивачу не підпадає під дію вищевказаного закону, позивач не належить до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, передбаченої зазначеним Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Наразі відповідач-2 зауважує, що загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені нормами ст. 1167 Цивільного кодексу України. Шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових/службових обов`язків.

Статтею 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень? передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Водночас, як вказує Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, на виконання вимог вищевказаного Закону та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 зі змінами та доповненнями, Державна казначейська служба України та її територіальні органи здійснюють безспірне списання коштів з рахунків боржника, які відкриті в органі Казначейства (стягнення конкретних сум з конкретних боржників).

При цьому, як додає відповідач-2, відповідно до бюджетного законодавства Одеська митниця ДФС є розпорядником коштів нижчого рівня і уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків з бюджету, тобто у зв`язку з цим, окремі юридичні особи, в тому числі Одеська митниця ДФС, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, та шкода, у разі дійсного її завдання, повинна відшкодовуватись з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для даних органів, а останні зобов`язані вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань.

Таким чином, як стверджує Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, при встановленні судом дійсного спричинення шкоди позивачу, стягнення повинно проводитись не з Державного бюджету України, а з рахунків винних органів, як розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ).

Також, як зазначає відповідач-2, необхідно врахувати, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (ст. 23 ЦК України), тобто відсутність хоча б одного складового цивільного правопорушення виключає підстави для відшкодування шкоди і, як наслідок, не передбачає покладання обов`язку на відповідача, у зв`язку з відсутністю цивільного правопорушення.

Відтак, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області вважає, що позивачем не доведено протиправність дій Одеської митниці ДФС, відсутні судові рішення, які б визнавали дії або бездіяльність протиправною, стосовно тих обставин, що зазначаються в позові.

Крім того відповідач-2 додає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року по справі 815/1174/18, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року, задоволено позов ПП “Агрологістіка? про стягнення з Державного бюджету через управління Державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області матеріальної шкоди, завданої рішенням Одеської митниці ДФС про відмову в задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП “Агрологістіка? на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України 35256,67 грн., тобто зазначений спір вже вирішено в порядку адміністративного судочинства та підстави для його задоволення в порядку господарського судочинства відсутні.

12.06.2019 р. позивачем подано до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 13-14 т. 2), відповідно до якої позивач просить стягнути матеріальну шкоду в сумі 2001635,31 грн.

Також 12.06.2019 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив Одеської митниці Державної фіскальної служби (а.с. 16-25 т. 1), в якій позивач вказує наступне. У відзиві на позовну заяву митний орган посилається на те, що спір про стягнення матеріальної шкоди, завданої рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП “Агрологістіка? на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України вже вирішений в порядку адміністративного судочинства, а саме рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року у справі №815/1174/18, однак ПП “Агрологістіка? зазначає, що впродовж розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях не мало можливості збільшити позовні вимоги враховуючи ч. 1 ст. 47 КАС України, а враховуючи те, що за час розгляду справи у судах та проведення процедури щодо примусового виконання судового рішення ПП “Агрологістіка? понесла додаткові матеріальні збитки - це і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами, зважаючи на що доводи митного органу щодо вже вирішеного питання щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 року, є безпідставними. Стосовно посилань митного органу на те, що вимоги про стягнення з Державного бюджету України коштів у розмірі 35256,67 грн. вже були розглянуті та задоволені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року у справі №815/1174/18, позивач зазначає, що ним зменшено розмір позовних вимог згідно поданої до суду заяви, оскільки в позовній заяві помилково було включено до загальної ціни позову 35257,47 грн. (платіжні доручення № 1821 від 16.01.2018 р. та № 1822 від 16.03.2018 р.), а відтак ціна позову складає 2001635,84 грн. Також позивач додає, що у відзиві на позовну заяву Одеська митниця ДФС вказує на те, що 05.01.2018 р. контейнери MSKU8836815 та MRKU7299480 надійшли до пункту пропуску для морського сполучення “Одеський морський торговельний порт? на судні закордонного плавання MAERSK KARACHI, а ПП “Агрологістіка? тільки 07.02.2018 р. подало заяву № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, а тому перебування товарів у контейнерах та витрачання коштів на відшкодування витрат викликано бездіяльністю позивача. Проте, за ствердженнями позивача, митним органом не зазначено те, що окрім заяви №746 від 07.02.2019 р. ПП “Агрологістіка? зверталася з відповідними заявами (№ 221 від 16.01.2018 р. та № 514 від 29.01.2018 р.) до Одеської митниці ДФС, але у їх задоволенні було відмовлено. При цьому, як вказує позивач, у кожній відмові були зазначені різні підстави, які слугували такій відмові, а тому при отриманні третьої відмови, а саме відмови у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року, ПП “Агрологістіка? звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з вимогами про скасування відповідного рішення та зобов`язання Одеську митницю ДФС надати дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Щодо тверджень відповідача-1 відносно того, що відсутні судові рішення, прийняті адміністративними судами в порядку КАС України, якими визнані протиправними дії або бездіяльність, рішення Одеської митниці ДФС вчинені або прийняті після 07.02.2018 року, тобто після рішення Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви №746, що свідчить про відсутність такого елементу складу правопорушення, як протиправність дій (бездіяльності) відповідача, позивач вказує, що враховуючи те, що дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка? на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України визнані рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі №815/1174/18 протиправними, тому доводи митного органу щодо відсутності елементу складу правопорушення як протиправність дій та відсутність підстав для відшкодування збитків є необґрунтованими.

Стосовно посилань відповідача-1 у відзиві на позовну заяву на положення ст. 73 Митного кодексу України, позивач зазначає, що оскільки ч. 1 ст. 73 Митного кодексу України передбачено те, що заявлений митний режим можливо змінити на інший, однак вказана норма не передбачає зміни режиму двічі на той самий заявлений митний режим, а також відповідно до статті 147 Митного кодексу України переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки. Як вказує позивач, ПП “Агрологістіка? звернулось із заявою на розміщення товарів у митний режим “переробки на митній території України?, а Постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання перебування товарів у митному режимі переробки на митній території України, обмеження і заборони щодо поміщення окремих товарів у зазначений митний режим та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України? № 295 від 27 березня 2013 року не застосовуються фінансові гарантії сплати митних платежів. Отже, як стверджує позивач, враховуючи якісні характеристики товару, який був ввезений та цілі його ввезення, обрати інший митний режим в даному випадку було неможливим.

Щодо твердження митного органу стосовно того, що ПП “Агрологістіка? звернулось до митного поста “Одеса-центральний? Одеської митниці ДФС із заявою № 5861 про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України лише 13.11.2018 р., позивач зазначає наступне. 19.09.2018 р. Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 815/1174/18, згідно якого зобов`язано Одеську митницю ДФС надати ПП “Агрологістіка? дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 р. Водночас, як стверджує позивач, 21.09.2018 р. ПП “Агрологістіка? звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року, але надані відповіді містили лише законодавче обґрунтування та не вказано про вчинення жодних дій, які б були спрямовані на виконання судового рішення (відповідь № 3060/15-70-10 від 05.10.2018 р. та № 5251/10/15-70-10 від 22.10.2018 р.). Подалі, як зазначає позивач, 24.09.2018 р. ПП “Агрологістіка? звернулося до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про прийняття до виконання виконавчий лист №815/1174/18 від 19.09.2018 р. та постановою ВП № 57298860 від 26.09.2018 р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 815/1174/18 від 19.09.2018р., згідно якої Одеська митниця ДФС повинна виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, вказана постанова була отримана Одеською митницею ДФС 27.09.2018 р., але фактично виконана лише 14.11.2018 р. шляхом задоволення заяви ПП «Агрологістіка» №5861 від 13.11.2018 р., перед поданням якої передувало ряд дій щодо зняття блоку з товарів.

Наразі позивач зауважив, що згідно постанови від 14.12.2018 р. в рамках ВП №57298860 вимоги виконавчого документа виконані в повному обсязі 16.11.2018 р., у зв`язку з чим виконавче провадження закінчено.

Водночас позивач звертає увагу суду на те, що у поданій митній декларації від 16.11.2018 р. зазначено номер виконавчого листа та дані судового рішення на підставі яких, зокрема, вона була подана, отже до 16.11.2018 року Одеська митниця ДФС не виконувала добровільно судове рішення, що призвело до спричинення додаткових матеріальних збитків ПП “Агрологістіка?, а відтак доводи митного органу щодо бездіяльності позивача та відсутність причинного зв`язку є безпідставними.

Поряд з цим, позивач вважає безпідставними посилання митного органу на ч. 1 ст. 325 Митного кодексу України, якою передбачено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи, оскільки з 07.02.2018 р. спірні правовідносини розглядалися в судовому порядку, а відтак вчиняти будь-які дії з товарами до вирішення справи, за ствердженнями позивача, було необґрунтованим.

При цьому, позивач вважає посилання митного органу на відсутність в договорах ціни не обґрунтованими, оскільки вказані договори були укладені на тривалий час, у зв`язку з чим в договорі було визначено, що ціна зазначається в заявці або в актах виконаних робіт (п.3.1 договору № 3 та п. 6.4 договору № 124).

Також позивач вказує, що твердження митного органу щодо ненадання заявок вважає необґрунтованими, оскільки згідно умов договору № 3 від 01.01.2012 року заявка надсилається експедитору, тобто ТОВ “Столес Лоджистік?, а відтак її зберігання ПП “Агрологістіка? не обов`язкове.

Водночас, посилаючись на ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність?, позивач вказує, що в підтвердження понесених витрат ПП “Агрологістіка? надано до позовної заяви копії рахунків, визначених в ній, а також в підтвердження виконання наданих послуг позивачем надані акти надання послуг, які були складені виконавцем - ТОВ “Столес Лоджистік? та які зазначені в позовній заяві. Крім того позивач додає, що вказані документи мають обов`язкові реквізити, які визначені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні?, а саме назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того позивач стверджує, що посилання митного органу на відсутність в рахунках на оплату та актах надання послуг період часу є безпідставними, оскільки це не є обов`язковим реквізитом, а відсутність таких даних не є підставою вважати, що вказані документи не підтверджують факт понесення ПП “Агрологістіка? додаткових витрат, враховуючи те, що відбувся рух коштів, що підтверджується наданими платіжними дорученнями.

20.06.2019 р. відповідачем - Одеською митницею Державної фіскальної служби надані до господарського суду заперечення на відповідь позивача на відзив (а.с. 100-108 т. 2). В обґрунтування заперечень відповідач-1 додатково зазначає, що ПП “Агрологістіка? не оскаржувало в судовому порядку дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у задоволенні заяв № 221 від 16.01.2018 р. та № 514 від 29.01.2018 р. та станом на теперішній час відсутні судові рішення, прийняті адміністративними судами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р., якими визнані протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у задоволенні заяв № 221 від 16.01.2018 р. та № 514 від 29.01.2018 р., а тому зазначене свідчить про відсутність такого елементу складу правопорушення, з яким закон пов`язує відшкодування збитків, як протиправність дій (бездіяльності) відповідача - органу державної влади, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача, зважаючи на що відсутні підстави для відшкодування витрат за період з 05.01.2018 р. по 06.02.2018 р.

При цьому, посилаючись на ч. ч. 1, 2, 3 ст. 71, ч. 1 ст. 147, ч. ч. 1, 2 ст. 149, ч. 1 ст. 257, ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, п. 3 Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 р. № 450, п. 2 та додатку № 1 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 р. № 657, Одеська митниця ДФС стверджує, що для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, ПП “Агрологістіка? або її уповноважена особа повинні були подати до митниці заяву за встановленою формою разом із документами та митну декларацію, а виконавчий лист, постанова державного виконавця, заяви, що не відповідали встановленій законодавством України формі, не відносяться до документів, на підставі яких товари можуть бути поміщені у митний режим переробки на митній території України. Так, відповідач-1 зазначає, що подання виконавчого листа, постанов державного виконавця, заяв, що не відповідали встановленій законодавством України формі, не могло бути підставою для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України та відповідно до фактичних обставин справи тільки 13.11.2018 р. ПП “Агрологістіка? до митного поста “Одеса-центральний? Одеської митниці ДФС було подано заяву про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України (обліковий номер № 5861 від 13.11.2018 р.) разом з документами, передбаченими законодавством України, після розгляду якої 14.11.2018 р. було надано дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

08.07.2019 р. відповідачем - Одеською митницею Державної фіскальної служби подано до господарського суду відзив на заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 119-128 т. 2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2019 р. у справі № 916/1117/19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 31 липня 2019 р.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідачі наполягали на відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - Одеської митниці Державної фіскальної служби, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено Одеським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 815/1174/18, 02.10.2017 р. між ВАТ “Агрологістіка ЛТ” (замовник) та ПП “Агрологістіка” (виконавець) був укладений контракт SOP 20171002-1, відповідно до якого замовник поставляє транспортні засоби (CHEVROLET CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS, VIN: НОМЕР_3 , 1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1 НОМЕР_2 , 1971, W:1192 KG) виконавцю, а виконавець зобов`язується прийняти транспортні засоби та провести відновний ремонт в порядку та на умовах, передбачених контрактом; повернути транспортні засоби замовнику, після завершення відновного ремонту.

02.10.2017р. були внесені доповнення до контракту №SOP 20171002-1 шляхом внесення списку відновних робіт по кожному транспортному засобі окремо.

20.11.2017 р. між ПП “Столес-Транс” (виконавець) та ПП “Агрологістіка” (замовник) був укладений договір № 1431 на технічне обслуговування та ремонт легкових автомобілів, згідно якого виконавець повинен виконати ремонтно-відновні роботи транспортних засобів (CHEVROLET CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS, VIN: НОМЕР_3 , 1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1 НОМЕР_2 , 1971, W:1192 KG).

07.02.2018р. ПП “Агрологістіка” звернулось до Одеської митниці ДФС (митний пост “Одеса-Центральний”) із заявою про надання відповідно до глави 23 Митного кодексу України дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 календарних днів: CHEVROLЕТ CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS VIN:4300212,1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1 НОМЕР_2 ,1971, W:1192 KG.

До заяви були додані наступні документа: коносамент SGL721834 від 28.11.2017 р.; не комерційний інвойс 13/52 від 20.11.2017 р.; контракт на здійснення відновного ремонту транспортних засобів SOP 20171002-1 від 02.10.2017 р., доповнення до контракту б/н від 02.10.2017р.; митна декларація відправника 17LTLR1000EK084F70 від 24.11.2017р.; технічний паспорт BMW 3.0 CS FSF772 від 08.05.1985р.; внутрішній договір 14137 від 29.04.2015р.; митна декларація відправника 17LTLR1000EK04F46 від 24.11.2017р.; сертифікат на автомобіль JAGUAR E-TYPE XKE 41913 від 11.02.2015р.; реєстрація автомобіля JAGUAR E-TYPE XKE 06277872 від 20.11.2012р.; внутрішній договір 2015023 від 07.08.2015р.; митна декларація відправника 17LTLR1000EK084F11 від 24.11.2017р.; технічний паспорт автомобіля CHEVROLET CORVETTE МР 0584059 від 30.03.1994р.; внутрішній договір 20151187 від 01.05.2015р.; договір на технічне обслуговування і ремонт легкових автомобілів 1431 від 20.11.2017р.; графік виконання ремонтних робіт за договором №1431 від 20.11.2017р.; договір на послуги охорони території та приміщень 01/10/17 від 26.10.2017р.; довідка Головного управління Статистики в Одеській області 05.3-19/3277 від 29.09.2015р.; наказ штатного розкладу ПП “Столес-Транс” 247-1 від 29.12.2017р.; додаток до наказу штатного розкладу ПП “Столес-Транс” 1 від 29.12.2017р.; зворотно-сальдова відомість по рахунку 10 від 10.01.2018р.; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2014р.; витяг з Державного реєстру України речових прав на нерухоме майно 23225428 від 19.06.2014р.; план схема території ПП “Столес Транс” від 26.03.2014 р.; пояснювальний лист 1420/072 від 07.02.2018 р.

Між тим, відповідачем було прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ПП “Агрологістіка” про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, оскільки відсутнє інформаційне забезпечення виробників, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.07.2013 р., що не дає змоги упевнитись в строках здійснення ремонтних робіт та додатково повідомлено, що ввезення товарів за товарною позицією 8703 здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 21.05.2012 р.

Не погодившись із прийнятим Одеською митницею Державної фіскальної служби рішенням про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України;

- зобов`язати Одеську митницю ДФС надати ПП “Агрологістіка” дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 року;

- стягнути з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства “Агрологістіка” матеріальну шкоду, завдану рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у розмірі 35256,67 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/1174/18 вказаний позов Приватного підприємства “Агрологістіка” задоволено, а саме: визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України; визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України; зобов`язано Одеську митницю ДФС надати ПП “Агрологістіка” дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 р.; стягнуто з Державного бюджету через УДКСУ в Одеській області на користь ПП “Агрологістіка” матеріальну шкоду, завдану рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у розмірі 35256,67 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ПП “Агрологістіка” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5286 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 р. у справі № 815/1174/18 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у цій справі залишено без змін.

Отже, вищезазначене судове рішення ООАС набрало законної чинності 11.09.2018 р. відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 р. у справі №815/1174/18.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 26.09.2018р. було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 19.09.2018 р. по справі №815/1174/18 щодо зобов`язання Одеської митниці ДФС надати дозвіл ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 р.

Наразі судом встановлено, що фактично вказане судове рішення в частині зобов`язання Одеської митниці ДФС надати ПП “Агрологістіка” дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 р. було виконано митницею відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження” 16.11.2018 р.

Разом з тим позивач зазначає, що з моменту прийняття митним органом рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України та до моменту її задоволення в рамках виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року по справі №815/1174/18 ПП “Агрологістіка” понесло матеріальні збитки в розмірі 2001635,31 грн., які заявлені до стягнення. Зокрема, позивач, посилаючись на протиправність дій митниці, просить стягнути понесені ним витрати за наступними рахунками:

Положення ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначають, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту судового рішення у справі №815/1174/18, адміністративний суд встановив, що підставою для відмови у задоволенні заяви позивача були висновки митного органу стосовного того, що ввезення товарів за товарною позицією 8703 здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 21.05.2012 року. Однак, адміністративний суд зазначив, що в даному випадку положення Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 21.05.2012 р. не можуть бути застосовані, оскільки транспортні засоби ввозяться ПП “Агрологістіка” y митний режим переробки на митній території України, а не в митний режим транзит. Так, адміністративний суд дійшов висновку про те, що дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України є протиправними, а тому таке рішення митниці підлягає скасуванню, наразі суд визнав наявність у ПП “Агрологістіка” права на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 р. Крім того, адміністративним судом було встановлено, що ПП “Агрологістіка” були виставлені рахунки № 305 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) контейнера MSKU8836815 у розмірі 21776,67 грн. станом на 13.03.2018 р. та № 306 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) контейнера MRKU 7299480 у розмірі 13480грн. станом на 13.03.2018р. ПП “Агрологістіка” було сплачено зазначені рахунки за платіжними дорученнями № 1821 від 16.03.2018 р. та № 1822 від 16.03.2018 р., у зв`язку з чим адміністративний суд дійшов висновку про те, що орган державної влади - Одеська митниця ДФС, приймаючи оскаржуване рішення, завдала ПП “Агрологістіка” матеріальну шкоду (збитки), які виразилися у виставленні рахунків за демередж, тому визнав правомірною вимогу підприємства щодо її відшкодування саме з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області.

Отже, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 р. по справі № 815/1174/18, яке набрало законної сили 11.09.2018 р., обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають доказуванню, зокрема, факт протиправності рішення Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви ПП “Агрологістіка” № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За нормами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як визначено у ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як зазначалось вище, факт протиправності дій Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/1174/18, яке набрало законної чинності 11.09.2018 р.

Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23967/16.

При цьому відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади, несе держава за рахунок грошових коштів, які їй належать на праві власності.

Як встановлено судом, 01.04.2016 р. між ТОВ “Столес Лоджистік” (виконавець) та ПП “Агрологістіка” (замовник) було укладено договір № 124 на надання брокерських послуг та декларування товарів, відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець від імені, за дорученням та за рахунок замовника, керуючись законодавством України, надає брокерські послуги, пов`язані з декларуванням товарів, що належать замовнику та переміщуються через митний кордон України, та надає консультаційні послуги у сфері митного законодавства.

За умовами п. п. 6.1., 6.3., 6.4. договору № 124 від 01.04.2016 р. замовник оплачує вартість погоджених з виконавцем послуг до початку митного оформлення товарів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі наданого рахунка. Послуга виконавця по цьому договору вважається виконаною з моменту підписання замовником акту надання послуг. Замовник підписує акт наданих послуг протягом 3 робочих днів після його отримання або надає заперечення у письмовій формі. Загальна ціна договору складається із вартості наданих послуг, згідно актів наданих послуг, підписаних сторонами протягом дії цього договору.

Згідно п.10.1. договору № 124 від 01.04.2016 р. він діє до 31.12.2015 р. Якщо ні одна зі сторін за 30 днів до спливу строку дії договору не сповістить іншу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжено на кожний наступний календарний рік.

Також 01.01.2012 р. між ТОВ “Столес Лоджистік” (експедитор) та ПП “Агрологістіка” (замовник) було укладено договір № 3 на надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов п. 1.1. якого замовник доручає, а експедитор зобов`язується організувати транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів у стандартних 2-ти та 40-футових контейнерах по території України та у міжнародному сполученні, та надання супутніх послуг на умовах цього договору.

У п. п. 2.1.1. – 2.1.3., 2.1.5. договору № 3 від 01.01.2012 р. сторони передбачили наступні обов`язки експедитора. Здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів за письмовою заявкою замовника. Заявка вважається прийнятою експедитором, якщо експедитор підписав її зі свого боку із проставленням печатки та передав замовнику по факсу або кур`єрською поштою. Укладати договори та представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками, портами, складами, агентами суднохідних ліній, експедиторськими компаніями та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України. Організовувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів різними видами транспорту по території України та за її межами у відповідності до заявки замовника. Експедитор зобов`язується в процесі виконання доручення замовника та за рахунок замовника виконати або організувати виконання наступних послуг: видавати портам наряди та доручення на відвантаження експортних, імпортних та транзитних вантажів; надавати послуги по організації навантажувально-розвантажувальних робіт; здійснювати розрахунки з агентами суднохідних ліній по оплаті демереджу, зберігання, фрахту та інших витрат, пов`язаних з організацією морського перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника; здійснювати страхування небезпечних вантажів замовника; на вимогу суднохідної лінії, здійснювати страхування контейнера, в якому прямує вантаж замовника; надавати послуги по організації транспортування вантажів замовника різними видами транспорту. Даний пункт договору є погодженням додаткових витрат у розумінні ст.10 Закону України “Про транспортно-експедиційну діяльність”.

Відповідно до п. 6.2. договору № 3 від 01.01.2012 р. він діє до 31.12.2013 р. та, якщо ні одна зі сторін за 30 днів до спливу строку дії договору не сповістить іншу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично пролонгований на кожний наступний календарний рік.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 916/1117/19, з підстав відмови митниці у наданні позивачу дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України мало місце понесення позивачем витрат за виставленими ТОВ “Столес Лоджисткіс” наступними рахунками: № 1203 від 31.10.2018 р. за зберігання контейнерів в порту на суму 617433,52 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 1915 від 31.10.2018 р., № 1916 від 01.11.2018 р., № 1918 від 12.11.2018р., № 1919 від 15.11.2018 р., № 1932 від 11.12.2018 р.; рахунок на оплату № 1289 від 13.11.2018 р. за зберігання контейнерів в порту на суму 17469,60 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р.; рахунок на оплату № 1140 від 24.10.2018 р. за понаднормове використання порожнього обладнання на суму 1247581,50 грн., який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 1910 від 24.10.2018 р. та № 1911 від 25.10.2018 р.

Факт надання послуг за рахунками № 1203 від 31.10.2018 р., № 1289 від 13.11.2018 р., № 1140 від 24.10.2018 р. підтверджується підписаними між ТОВ “Столес Лоджистік” та ПП “Агрологістіка” актами надання послуг № 2042 від 24.10.2018 р., № 2157 від 31.10.2018 р., № 2308 від 13.11.2018 р.

Водночас, зберігання контейнерів здійснювалось відповідно до договору № 0212-1 від 01.02.2012 р., укладеного між ТОВ “ТИС-Контейнерний термінал” та ТОВ “Столес Лоджистік” з врахуванням додаткових угод до нього № 4 від 20.06.2016 р., № 5 від 15.11.2016 р., № 6 від 06.04.2017 р., № 7 від 28.07.2017 р., № 10 від 02.01.2019 р.

При цьому судом встановлено, що розмір витрат за несвоєчасне повернення порожніх контейнерів та зберігання контейнерів по суднозаходу у січні 2018 р. т/х “MAERSK KARACHI” (суднозахід згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторгівельних вантажів від 28.12.2017р.), на якому прибули контейнери MSKU8836815, MRKU 7299480 із товаром, що мав намір розмитнити ПП “Агрологістіка”, підтверджується рахунком за користування порожнім обладнанням від 31.10.2018 р. № 5693157201, документами щодо фактичної оплати вартості зберігання: платіжним дорученнями в іноземній валюті від 29.10.2018 р., платіжними дорученнями № 19111 від 01.11.2018 р., №19163 від 12.11.2018р.

Таким чином, з огляду на вказані вище досліджені судом докази, суд доходить висновку, що неправомірні дії Одеської митниці, що полягали у прийнятті неправомірного рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, спричинили виникнення у позивача додаткових витрат на зберігання контейнерів на території терміналу та простій порожніх контейнерів в сумі 1882484,62 грн. (1247581,50 грн. + 617433,52 грн. + 17469,60 грн.).

Доводи Одеської митниці ДФС у відзиві на позов про те, що ПП “Агрологістіка” могла помістити товар в інший митний режим, який в подальшому міг бути змінений на митний режим “переробка на митній території”, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Отже, згідно з вимогами вказаної статті Митного кодексу України встановлена можливість зміни заявленого митного режиму на інший, однак даною нормою не передбачено повторної зміни режиму на вперше заявлений.

Водночас, згідно ст. 147 Митного кодексу України переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

При цьому, як вже зазначалося, ПП “Агрологістіка” звернулось із заявою на розміщення товарів у митний режим “переробки на митній території України”, однак Постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання перебування товарів у митному режимі переробки на митній території України, обмеження і заборони щодо поміщення окремих товарів у зазначений митний режим та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України” № 295 від 27 березня 2013 року не застосовуються фінансові гарантії сплати митних платежів. З огляду на викладене та враховуючи якісні характеристики товару, який був ввезений та цілі його ввезення, обрати інший митний режим було неможливим.

Крім того, позивач, посилаючись на спричинення шкоди митницею, надав до суду докази фактичної вартості послуг по перекладу, послуги ВМК, конвертування гривневих платежів у валюті, демередж та доказів їх фактичного покриття ТОВ “Столес Лоджистік”, а саме рахунки № БП-000016 від 15.01.2018р., № БП-000038 від 26.01.2018р., № 1561 від 16.11.2018р., № 1577 від 16.11.2018р., № 2648 від 13.11.2018р., № 2677 від 14.11.2018р., від 20.11.2018р. № 5693157703, платіжні доручення №19259 від 20.11.2018р., №19214 від 15.11.2018р., №19275 від 22.11.2018р., №17027 від 01.02.2018р., №16846 від 15.01.2018р.

Стосовно рахунку на оплату № 1445 від 30.11.2018 року за брокерські послуги (додаткова подача заяви на дозвіл щодо переробки на митній території України), брокерські послуги (подача листа та узгодження пакету документів в Одеській митниці ДФС), брокерські послуги (зняття блоку із залежалих контейнерів) на суму 58560 грн., що підтверджені актом надання послуг № 2568 від 30.11.2018 р. та відшкодовані позивачем на користь ТОВ “Столес Лоджистік” у повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р., суд зазначає про наступне. Вказані в рахунку № 1445 від 30.11.2018 р. послуги стосуються господарських правовідносин між ТОВ “Столес Лоджистік” та ПП “Агрологістіка”, що виникли за укладеним між вказаними юридичними особами договором № 124 від 01.04.2016 р. на надання брокерських послуг та декларування товарів та входять до обов`язків брокера – ТОВ “Столес Лоджистік”. Так, з врахуванням того, що надання ТОВ “Столес Лоджистік” послуг щодо неодноразового подання заяв на дозвіл щодо встановлення митного режиму, оформлення та узгодження відповідних митних документів за заявами № 1 від 16.01.2018 р., № 2 від 29.01.2018 р., № 3 від 07.01.2018 р. обумовлено рішенням митниці щодо відмови у задоволенні таких заяв, які, в свою чергу, позивачем оскаржені у судовому порядку не були, та щодо них відсутнє рішення компетентного суду – суду адміністративної юрисдикції про їх скасування, відповідно суд вважає безпідставними доводи позивача про неправомірність дії митниці, що спричинили понесення позивачем витрат за рахунком № 1445 від 30.11.2018 р. У зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Щодо рахунку на оплату № 1429 від 20.11.2018 р. за ВРР, зберігання контейнерів в порту, видача розпорядження, переклад з західноєвропейських мов на українську мову, використання інфраструктури порту на суму 26937,34 грн. (акти надання послуг № 2566 від 20.11.2018 р., № 2565 від 20.11.2018 р.), який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Так, позивач при ввезенні на митну територію України у судоноплавному режимі вантажу, незалежно від результатів розгляду митницею заяви № 746 від 07.02.2018 р., мав розраховувати на оформлення мовних формальностей, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, отримання адміністративних документів, у зв`язку з чим такі витрати не є шкодою, що спричинена незаконними діями митниці та непов`язані зі скасуванням судом рішення Одеської митниці, прийнятого по заяві ПП “Агрологістіка” № 746 від 07.02.2018 р. До того ж, у даній справі відсутні докази того, що Одеська митниця ДФС вимагала від позивача здійснити переклад документів із західноєвропейських мов на українську мову.

Також позивачем обґрунтовано наявність шкоди за наступними рахунками: 1) № 1157 від 24.10.2018 р. за витрати на покупку валюти на суму 15095,30 грн. (акт надання послуг № 2107 від 24.10.2018 р.), який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1913 від 25.10.2018 р.; 2) № 1428 від 16.11.2018 р. за зберігання контейнерів в порту, витрати на покупку валюти, єдиний збір, послуги ВМК на суму 10234,83 грн. (акти надання послуг №№ 2563, 2564 від 16.11.2016 р.), який сплачено ПП “Агрологістіка” в повному обсязі відповідно до платіжного доручення №1932 від 11.12.2018 р. Проте, слід зазначити, що позивач при розвантаженні вантажу у порту прибуття у будь-якому випадку користувався би послугами вантажного митного комплексу, тому доводи позивача про понесення ним додаткових, непередбачуваних витрат у даному випадку судом оцінюються критично.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України від 04.11.1999 р. № 1212-XIV “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України” єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених статтею 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України, і справляється за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, а також за проведення у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України відповідно до Митного кодексу України та інших законів України заходів офіційного контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) під час ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту).

Статтею 5 Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України” визначено, що ставка єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України контролю контейнерів складає 4 євро за одиницю.

Згідно зі статтями 2, 3 Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України” єдиний збір справляється у національній валюті України за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день сплати цього збору. Єдиний збір перераховується до Державного бюджету України у повному обсязі.

З аналізу наведених положень Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України” випливає, що розмір сплаченого єдиного збору не залежить від строку перебування контейнерів у пункті пропуску через державний кордон, тому позивачем не доведено суду обґрунтованість таких витрат у відносно відмови відповідача у наданні дозволу на розміщення товарі у митний режим переробки на митній території України. Відтак, вимоги позивача щодо стягнення шкоди по витратам за рахунками № 1157 від 24.10.2018 р. в сумі 15095,30 грн., № 1428 від 16.11.2018 р. в сумі 10234,83 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 8323,75 грн. понесених витрат по рахунку на оплату № 1430 від 23.11.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) суд зазначає таке. Як випливає з матеріалів справи, контейнери MSKU8836815 та MRKU7299480 надійшли до пункту пропуску для морського сполучення “Одеський морський торговельний порт” 05.01.2018 р. на судні закордонного плавання MAERSK KARACHI, яке після вивантаження контейнерів 05.01.2018р. вибуло за межі митної території України. Однак, позивач не довів суду наявність перешкод у звільненні вказаних контейнерів від свого вантажу, отже, на власний ризик відніс витрати на демердж з підстав невчинення дій щодо своєчасного звільнення контейнерів від вантажу. Таким чином, відповідач не має нести тягар у вигляді оплати демерджу за наслідками особисто прийнятого позивачем рішення не звільняти контейнери до вирішення спору судовими інстанціями. Враховуючи викладене, витрати в сумі 8323,75 грн. понесені внаслідок дій самого позивача та його уповноваженої особи, а тому відсутній такий елемент складу правопорушення як причинний зв`язок, з яким закон пов`язує відшкодування збитків, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність Одеської митниці ДФС.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства “Агрологістіка” обґрунтовані частково та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, підлягають відшкодуванню з державного бюджету, оскільки позивач згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України „Про судовий збір” був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із заявленим позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного підприємства “Агрологістіка” до Одеської митниці Державної фіскальної служби та Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2001635,31 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 38016923) на користь Приватного підприємства “Агрологістіка” (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, б. 115; код ЄДРПОУ 36796706) матеріальну шкоду, завдану рішенням Одеської митниці Державної фіскальної служби про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП “Агрологістіка” на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, у розмірі 1882484/один мільйон вісімсот вісімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят чотири/грн. 62 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 28237/двадцять вісім тисяч двісті тридцять сім/грн. 27 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Приватного підприємства “Агрологістіка” до Одеської митниці Державної фіскальної служби та Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2019 р.

Суддя В.С. Петров

Джерело: ЄДРСР 83668974

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!