ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА _{01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43}

Вн . № 24/169

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31.07.2009 р. 10:30 № 2а-6023/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Власенкової О.О., секретаря судового засідання Богдан В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Оболонської районної у м.Києві державної адміністрація (далі -Позивач) в інтересах дітей, які залишились без батьківського піклування: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3

до

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі -Відповідачі або Батьки-вихователі)

треті особи на стороні Позивача

1.Служба у справах дітей Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації, 2.Оболонський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді

про

розірвання угоди та зобов`язання вчинити дії

представники

Позивача:

Кузьменко М.І. (дов. від 17 грудня 2008 року № 04-11-1672) Бурлака А.С. (дов. від 17 грудня 2008 року № 04 -11-1667).

Відповідачів:

ОСОБА_4 , ОСОБА_5

третьої особи:

ОСОБА_6 (дов. від 17 липня 2009 року № 25-10-376) Івженко І.Б. (дов. від 17 липня 2009 року № 25-10-376)

обставини справи:

Позивач звернувся до суду в інтересах неповнолітніх дітей, які залишились без батьківського піклування: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про:

- розірвання угоди від 07 липня 2006 року № 1 про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу»(далі -Угода), укладеної між Позивачем та Выдповыдачем;

- зобов`язання звільнити займане службове приміщення дитячого будинку сімейного типу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання передати майно та матеріальні цінності, що знаходяться у дитячому будинку сімейного типу управлінню у справах сім`ї та молоді Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації;

- зобов`язання передати дітей -вихованців дитячого будинку сімейного типу: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 службі у справах дітей Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації до вирішення питання їх влаштування;

- зобов`язання передати службі у справах дітей Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації амбулаторні медичні карти та інші документи вихованців дитячого будинку сімейного типу.

Позовні вимоги обгрунтовуються наступним.

На виконання вимог Закону України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" в Оболонському районі м.Києва було утворено дитячий будинок сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1. У зв`язку з цим в установленому порядку між Позивачем та Відповідачами укладено угоду від 07 липня 2006 року № 1 (далі -Угода) про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, до якого протягом року влаштовано 6 дітей-вихованців.

Угодою виначено права та обов`язки сторін щодо організації диттячого будинку сімейного типу (далі -ДБСТ).

Позивач вважає, що свої обов`язки за Угодою виконував належним чином: створив найкращі умови для проживання, відпочинку та повноцінного розвитку дітей-вихованців ДБСТ.

Натомість, Відповідачі свої обов`язки за Угодою належним чином не виконували, що призвело до ускладнення взаємовідносин між дітьми та Батьками-вихователями, до погіршення стану здоров`я окремих дітей-вихованців, їх втечі з ДБСТ.

Тривалий період часу Відповідачі не сплачували житлово-комунальні послуги, наслідком чого було відключення електроенергії та теплопостачання у приміщенні ДБСТ. Небажання слачувати ці послуги Відповідачі обгрунтовували відсутністю ордера, виданого їм на це приміщення.

Після зменшення кількості дітей, які покинули ДБСТ та не бажали до нього повертатися, Відповідачам було запропоновано створити прийомну сім`ю, що не передбачало забезпечення службовим житлом (у Відповідачів є власна квартира в м .Києві та заміський будинок). Однак, Відповідачі погоджувались на таку пропозицію лише за умови залишення їм у користування однієї з квартир, яку було надано для функціонування ДБСТ.

Наведене, за твердженням Позивача, свідчить, що при створенні ДБСТ Відповідачі керувалися не інтересами дітей, а матеріальними інтересами, зокрема щодо користуванням житлом.

Показовим при цьому, на думку представників Позивача, є небажання Батьків-вихователів з`ясувати причини, через які діти покинули ДБСТ та повернути цих дітей до ДБСТ.

Пунктом 5 Угоди передбачено, що у разі порушення та неналежного виконання умов Угоди кожна зі сторін має право звернутися до суду.

Розірвання Угоди в судовому порядку зумовлене необхідністю захисту прав та інтересів дітей-вихованців ДБСТ, які у зв`язку з неналежним виконанням Батьками-вихователями своїх обов`язків за Угодою невзмозі забезпечити належне виховання, проживання, дозвілля та навчання дітей-вихованців.

Відповідачі та їхні представники щодо позовних вимог заперечили. Стверджують, що належним чином виконували свої обов`язки за Угодою, достатню увагу приділяли кожній дитині. Дівчатка відвідували гуртки, ОСОБА_7 двічі на тиждень займався додатковим виченням англійської мови. Діти товаришували із сусідськими дітьми. Батьки-вихователі разом із дітьми відвідували театри, музеї, виставки, виїжджали на природу. За період перебування в ДБСТ значно зріс рівень розумового розвитку окремих дітей. За час час функціонування ДБСТ батьки-вихователі нагороджувались грамотами та дипломами за сумлінну працю та виховання дітей.

Таким чином, виховання дітей в ДБСТ організоване належним чином, діти отримували хороше дозвілля, достатній обсяг необхідних знань та досвід для формування повноцінних особистостей, були забезпечені усім необхідним.

Відповідачі вважають, що проблеми щодо функціонування ДБСТ виникли не через неналежне виконання ними передбачених Угодою обов`язків, а через:

- влаштування в ДБСТ окремих дітей, з якими Батьки-вихователі не мали можливості завчасно познайомитись та встановити контакт, що негативно позначилось на їх взаємовідносинах з окремими дітьми-вихованцями;

- відсутності медичних та інших документів про стан здоров`я та розвитку дітей, що також негативно позначилось на встановленні контакту з окремими дітьми-вихованцями;

- упереджене ставлення Позивача до Відповідачів, що призвело до необ`єктивного висновку про неспроможність Батьків-вихователів забезпечити належний рівень утримання, вховання, навчання та розвитку дітей-вихованців, який не відповідає дійсності.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача підтримали позовні вимоги з підстав,викладених у позові та в усних поясненнях представників Позивача.

Справа розглядалася судами в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Оболонського районного суду в місті Києві від 21 серпня 2008 року у справі № 2-3933, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2009 року, позов задоволено.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 квітня 2009 року скасовано вищевказані рішення Оболонського районного суду в місті Києві від 21 серпня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2009 року і закрито провадження у справі з тих підстав, що вирішення спору про розірвання Угоди належить до компетенції адміністративного суду.

Ухвалою суду від 12 червня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 21 липня 2009 року.

У судовому засіданні 21 липня 2009 року оголошувалася перерва до 29 липня 2009 року.

У судовому засіданні 29 липня 2009 року оголошувалася перерва до 31 липня 2009 року.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 31 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки в Україні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначено Законом України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі -Закон).

Статтею 1 Закону передбачено декілька форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, серед яких, зокрема передача дітей до дитячих будинків сімейного типу.

Згідно з цією статтею передача дитини до дитячого будинку сімейного типу це - прийняття в окрему сім`ю, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, на виховання та для спільного проживання не менш як п`яти дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей, включаючи рідних, у такій сім`ї не може перевищувати десяти осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 затверджено Положення про дитячий будинок сімейного типу, яким врегламентовано порядок створення та ліквідації дитячого будинку сімейного типу, влаштування до нього дітей, права та обов`язки батьків-вихователів, матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу.

Розпорядженням Оболонської районної державної в м.Києві адміністрації від 01 грудня 2005 року № 1081 „Про створення дитячого будинку сімейного типу в Оболоснькому районі м.Києва" створено ДБСТ за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 220,0 кв.м.

07 липня 2006 року між Позивачем та Відповідачами укладено угоду № 1 про організацію діяльності ДБСТ, у якому передбачалося влаштування дітей у кількості до 10 чоловік, включаючи дітей Відповідачів.

За час існування до ДБСТ було влаштовано 6 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:

1) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідно до розпорядження Позивача від 28 березня 2007 року № 261);

2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (розпорядження Позивача від 10 травня 2006 року);

3) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (розпорядження Позивача від 18 вересня 2006 року № 910);

4) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

5) ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

6) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Для забезпечення функціонування ДБСТ Батькам-вихователям було надано житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 220 кв.м. Квартиру умебльовано та обладнано сучасною побутовою технікою.

В установленому порядку на дітей, влаштованих до ДБСТ, були призначені та виплачувались державна соціальна допомога та грошове забезпечення Батькам-вихователям.

Для здійснення соціального супроводу та надання соціальних та психологічних послуг за ДБСТ було закріплено соціального працівника (накази Центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді від 07 травня 2006 року № 28/1, від 04 травня 2007 року № 23/1).

Позивач неодноразово пропонував Відповідачам та надавав можливість оздоровити дітей-вихованців ДБСТ разом із Батьками-вихователями.

Зазначені обставини сторонами не заперечувались і у суду не виникло сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, тому відповідно до частини 3 статті 72 КАС України ці обставини не потребують доказування.

Угодою визначено обов`язки Відповідачів, які узгоджуються з правами та обов`язками батьків-вихователів, визначеними положенням статті 31 Закону та пунктів 17-23 Положення про ДБСТ. Відповідно до цих обов`язків Батьки-вихователі зобов`язані:

1) у роботі з дітьми дотримуватись вимог законодавства України про захист прав дітей та охорону дитинства;

2) проводити щороку медичне обстеженя дітей та виконувати рекомендації лікарів-спеціалістів;

3) співпрацювати зі службою у справах неповнолітніх Оболонської районної у м.Києва державної адміністрації та центром соціального супроводу дитячого будинку сімейного типу. У разі потреби, звертатись до центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді з метою залучення фахівців для вирішення проблемних питань;

4) брати участь у різних формах підвищення кваліфікації;

5) у разі виникнення в дитячому будинку сімейного типу несприятливих умов для утримання, виховання та навчання дітей, повідомляти про це службу у справах неповновлутніх Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації;

6) використовувати в повному обсязі та за призначенням соціальну допомогу, що надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, які виховуються в дитячому будинку сімейного типу, на забезпечення їх повноцінного харчування, утримання, виховання, розвитку і освіти.

Суд погоджується з доводами Позивача, що Відповідачі належним чином не виконували свої обов`язки за Угодою, що підтверджується матеріалами справи.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист.

Відповідно до положень принципу 6, виначеного цією Декларацією, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Пунктом 1 Положення про дитячий будинок сімейного типу визначено, що метою створення ДБСТ є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Всупереч викладеному Відповідачі не завжди сумлінно ставилися до виконання своїх батьківських обовязків, що спричинило виникнення конфліктних ситуацій в ДБСТ, напружених взаємовідносин між Батьками-вихователями та дітьми-вихованцями. Прагнення підкорити дитину, а не допомогти їй у складній життєвій ситуації, недостатня увага до проблем дітей, відсутність індивідуального підходу, нерозуміння вікових особливстей розвитку дітей, відсутність атмосфери любові і моральної забезпеченості призвели до того, що троє дітей самовільно залишили ДБСТ.

Так, зокрема, самовільно покинули ДБСТ вихованці ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

З листа Київського міського центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді від 05 листопада 2007 року № 06/1843, адресованого начальнику служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації Кулебі М.М., вбачається що з ДБСТ пішов і не повернувся вихованець ОСОБА_7 . В листі зазначено, що випадок втечі дітей з ДБСТ не є першим.

Згідно зі статтею 37 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № N 789-XII, кожна з держав-учасниць зобов`язані, зокрема забезпечувати, щоб жодна дитина на піддавалася принижуючим гідність видам поводження чи покарання.

З пояснень вихованця ДБСТ ОСОБА_13 , записаних з його слів соціальним працівником, вбачається, що до дитини застосовувались принижуючі його гідність покарання. Зокрема, за словами хлопчика, вихованка ДБСТ ОСОБА_14 навмисне розливала засоби побутової хімії та косметики і звинувачувала у цьому ОСОБА_15 , за що Батьки-вихователі зачиняли дитину в окремій кімнаті та по черзі били ременями.

У дитячому таборі, де відпочивав ОСОБА_16 , його ображали діти, він захищався. Батьки-вихователі, коли дізнались про це, заборонили йому їсти солодощі.

У протоколі спільної наради від 07 листопада 2007 року стосовно подальшої діяльності ДБСТ міститься інформація, що прибувши за викликом батька-вихователя до ДБСТ, психологи побачили жахливу картину - ОСОБА_17 був прив`язаний до стільця поясом, речі в кімнаті розкидані, стіни розмальовані помадою. Батько-вихователь пояснив побачене загостренням психічного захворювання хлопчика.

З витягу з протоколу № 2 засідання опікунської ради від 31 січня 2008 року вбачається, що наслідком 5-місячного перебування в ДБСТ стало різке погіршення психічного здоров`я ОСОБА_13 . Суд погоджується з висновком соціальних працівників, що міститься у названому документі, що погіршення стану психічного здоров`я хлопчика є наслідком відсутності сімейного затишку та атмосфери любові між дитиною та Батьками-вихователями.

З протоколу бесіди від 21 листопада 2006 року начальника відділу соціального-правового захисту дітей ССН Оболонської райдержадміністрації в м.Києві ОСОБА_18 з вихованцем ОСОБА_19 , який самостійно покинув ДБСТ, вбачається, що між Батьками-вихователями та хлопчиком було відсутнє взаєморозуміння, дитину насильно залучали до релігії.

Згідно з висновком комісії з питань з`ясування обставин самовільного залишення ОСОБА_12 ДБСТ та доцільності його повернення до ДБСТ від 13 грудня 2006 року, причиною залишення ДБСТ визнано відсутність належної уваги Батьків-вихователів до виховання дитини.

Після втечі хлопчик категорично відмовився повертатись до ДБСТ. Батьки-вихователі жодного разу не виявили бажання зустрітись з ним та з`ясувати причини його небажання повернутись. В результаті фахівці прийшли до висновку про недоцільність повернення хлопчика в ДБСТ.

З подання відділу кримінальної міліції Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 19 грудня 2007 року № 52/518 вбачається,, що діти-вихованці неодноразово покидали ДБСТ. У зв`язку з цим органами внутрішніх справ неодноразово проводилась профілактично-виховна робота з батьком-вихователем ОСОБА_5 , а пізніше його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП України.

З матеріалів справи вбачається, що за умови виникнення конфліктних ситуацій з дітьми-вихователями, які самостійно покидали ДБСТ, Батьки-вихователі не завжди інформували відповідні соціальні служби та зверталися до них по допомогу.

Так, зокрема, згідно з витягом з протоколу № 2 засідання опікунської ради від 31 січня 2008 року, Центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, фахівці якого щомісяця відвідували ДБСТ, дізнався про втечі дітей з ДБСТ не від Батьків-вихователів, а від служби у справах дітей.

Відповідно до висновку психологічного обстеження ДБСТ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 02 листопада 2007 року психологічно-соціальна робота з батьками-вихователями показала недостатність у них ресурсів для виховання та забезпечення розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки вищезазначені особливості життєвої позиції світогляду батьків та такі особистісні характеристики як негнучкість у стратегіях виховання, надмірна амбіційність, підвищена конфліктність, нерозуміння принципів роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування є бар`єрами у взаємодії з дітьми, особливо підліткового віку, а також перешкоджають здійсненню виховання зазначеної категорії дітей, особливо підліткового віку, а також ефективній реабілітації зазначеної категорії дітей.

Позивач пропонував Відповідачам підвищити їх кваліфікацію як батьків-вихователів. Однак, останні такої можливості не знайшли, що пояснили тим, що про необхідність від`їзду з Києва з метою підвищення кваліфікації вони були повідомлені в надто короткий строк, що позбавило їх можливості підготуватись до від`їзду.

Згідно з висновком від 17 квітня 2008 року про перевірку умов утримання та виховання дітей-вихованців ДБСТ відповідною комісією було встановлено, що:

- 3-кімнатна квартира - помешкання ДБСТ не використовувалось за призначенням. На балконі та в коридорі було багато будівельних матеріалів, старої побутової техніки, запчастини для машини;

- станом на 01 квітня 2008 року заборгованість Відповідачів за отримані комунальні послуги становила 12 672, 55 грн. Через несплату коштів у помешканні ДБСТ відключали електроенергію, що негативно позначалось на умовах проживання дітей.

При цьому Батьки-вихователі отримували на дітей державну соціальну допомогу на кожну дитину-вихованця в грошовій формі у розмірі двох прожиткових мінімумів, грошове забезпечення за надання соціальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 81 "Про Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях за принципом "гроші ходять за дитиною". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 р. № 656 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення", прожитковий мінімум, у тому числі, включає набір житлово-комунальних послуг: користування житлом, водопостачання та водовідведення, теплопостачання у розрахунку на одну особу в середньому по Україні, газопостачання, електроенергію, послуги зв`язку та інформативні, розмови місцевого телефонного зв`язку, листування в межах України, радіоточка, телеантена.

Отже, в державній соціальній допомозі, яку отримують Батьки-вихователі на дітей-вихованців, включено кошти на оплату комунальних послуг, і газопостачання зокрема.

Відповідачі не заперечували отримання ними вищевказаних коштів та факт несплати коштів за отримані житлово-комунальні послуги. Однак, несплату коштів за комунально-житлові послуги обгрунтовували тим, що на житлове приміщення ДБСТ їм не було видано відповідний ордер.

Свідок ОСОБА_21 - соціальний працівник Київського міського центру соціальних служб для сім`ї та молоді, допитана судом за ініціативою Позивача, зазначила, що під час обстеження умов проживання дітей-вихованців ДБСТ було відзначено відсутність в помешканні дитячої бібліотеки, незначну кількість дитячого одягу, наявний одяг був з цінниками, іграшки не відповідали віку дітей, діти не йшли на контакт з відвідувачами.

Водночас матеріалами справи підтверджуються й позитивні моменти в діяльності ДБСТ.

Відповідачі нагороджувались грамотами та подяками за сумлінну працю та досягнення у роботі ДБСТ та вихованні дітей.

Діти-вихованці з батьками-вихователями відвідували музеї, театри, виставки, виїжджали на природу.

Діти відвідували спортивні гуртки та гуртки дитячої творчості. Однак, згідно з поясненнями представників Позивача та третіх осіб це стало наслідком настійливих рекомендацій соціальних служб Оболонського району.

Проте, суд вважає, що ці позитивні моменти, які мали місце в діяльності ДБСТ нівеліюються висновками фахівців щодо відсутності ресурсу для виховання Відповідачами дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також обставинами, встановленими судом стосовно покарання ОСОБА_13 , відсутності інтересу до зясування причин залишення ДБСТ дітьми-вихованцями та небажанням повернути їх до ДБСТ.

З матеріалів справи вбачається, що вихованка ДБСТ ОСОБА_22 досягла значних успіхів у навчанні та розвитку. Однак, згідно з матеріалами справи та поясненнями представників Позивача такі успіхи обумовлюється не працею Батьків-вихователів, а школи-інтернату, де впродовж тижня навчається дівчинка.

Суд погоджується з висновком соціального працівника ОСОБА_21 , що міститься у витязі з протоколу № 5 засідання опікунської ради від 13 березня 2008 року, про недопустимість знаходження ОСОБА_23 за умови її влаштування до ДБСТ у школі-інтернаті. Якщо дитину влаштовано в сім`ю, то вона повинна бути наділена увагою і турботою Батьків-вихователів щодня, а не чекати вихідних і святкових днів для повернення в сім`ю.

Наведене є також доказом відсутності належної до уваги до дівчинки з боку Батьків-вихователів, які отримували відповідну соціальну допомогу на дитину, влаштовану в ДБСТ, яка фактично знаходилась на державному утриманні в школі-інтернаті.

Свідок ОСОБА_24 - вихователь ДБСТ, допитана судом за ініціативою Відповідачів, інформувала суд про те, що діти-вихованці доглянуті, наділені увагою та турботою Батьків-вихователів подружжя ОСОБА_5.

Допитані судом за ініціативою Відповідача свідки: президент громадської організації „Ліга прийомних сімей" ОСОБА_25 та віце-президент названої громадської організації ОСОБА_26 зазначили, що часто бували в ДБСТ подружжя ОСОБА_5, де панувала затишна та доброзичлива сімейна атмосфера, часто спілкувались з дітьми, відзначали у них позитивні зміни. Однак, надані ними свідчення мають загальний характер, оскільки на запитання зазначити які конкретні позитивні зміни відбувались у дітей і у яких саме з них, названі особи відповісти не змогли.

Беручи до уваги викладене суд дійшов висновку, що діяльність ДБСТ не забезпечила реалізацію мети, задля якої його було створено, оскільки Батьки-вихователі не забезпечили дітям-вихованцям належних умов для повного і гармонійного виховання в сімейному оточнені в атмосфері любові, розуміння і моральної забезпеченості.

Намагання Позивача допомогти Відповідачам підвищити їх ресурс щодо виховання дітей підліткового віку, з якими у них виникли проблеми, не дало позитивного результату.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовна вимога про розірвання Угоди є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 14 статт1 3 КАС України адміністративний договір -дво,- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов`язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, який є однією із сторін угодию.

Угода від 07 липня 2006 року № 1 про про організацію діяльності ДБСТ є адміністративною, оскільки її зміст частково складають права та обовязки суб`єкта владних повноважень - Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації. Угоду укладено на виконання Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування`та Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564. Зазначені нормативні акти прийнято з метою створення належних умов для виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сімейному оточенні, тобто для вирішення суспільних (загальнодержавних) потреб.

Статтею 40 Закону передбачено відповідальність за порушення законодавства щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа відповідно до закону.

Згідно з положеннями пункту 4 Положенням про дитячий будинок сімейного типу дія угоди про створення дитячого будинку сімейного типу припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов`язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішенням суду. Згідно з пунктом 9 цього Положення ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

Порушення Відповідачами виконання зобов`язань за Угодою обумовило право Позивача, обумовлене пунктом 5 Угоди, на звернення до суду з вимогою про її розірвання.

Водночас суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення решти позовних вимог, а саме про зобов`язання Відповідачів:

- звільнити займане службове приміщення ДБСТ, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- передати майно та матеріальні цінності, які знаходились ДБСТ, управлінню у справах сімї та молоді оболонської районної у м.Києві державної адміністрації;

- передати дітей вихованців ДБСТ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , службі у справах дітей Оболонської районної у м.києві державної адміністрації, до вирішення питання їх влаштування;

- передати службі у справах дітей оболонської районної у м.Києві державної адміністрації амбулаторні медичні карти та інші документи вихованців

Такий висновок обгрунтовується наступним.

Як вбачаєься з протоколу про результати візиту головного спеціалісту Центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді ОСОБА_27 в ДБСТ від 27 травня 2008 року № 38 на час візиту в ДБСТ перебувало троє дітей: ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_22 .

В судовому засіданні представники Позивача та Відповідачі зазначили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 :

- звільнено службове приміщення ДБСТ, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- передано майно та матеріальні цінності, які знаходились ДБСТ, управлінню у справах сімї та молоді оболонської районної у м.Києві державної адміністрації;

- передано дітей вихованців ДБСТ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , службі у справах дітей Оболонської районної у м.києві державної адміністрації, до вирішення питання їх влаштування;

- передано службі у справах дітей оболонської районної у м.Києві державної адміністрації амбулаторні медичні карти та інші документи вихованців ДБСТ.

Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України заначені обставини не потребуть доказування, оскільки не заперечувалися стронами і у суду не виникло сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 158, 162, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати угоду від 07 липня 2006 року №1 «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу», укладену між Оболонською районною у м.Києві державною адміністрацією та ОСОБА_4 і ОСОБА_5

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду чере Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя (підпис) О.О.Власенкова

Повний текст постанови складено та підписано 17 серпня 2009 року.

З ориганілом згідно.

Суддя О.О.Власенкова