ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа №802/683/17-а

провадження №К/9901/37491/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Берназюка Я.О. Желєзного І.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру

на постанову Вінницького апеляційного амдіністративного суду від 19.07.2017 (головуючий суддя Сушко О.О., судді Залімський І.Г., Смілянець Е.С.)

у справі №802/683/17-а

за позовом Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру

до Державного підприємства "Національна енергетична компанія" Укренерго" в особі інспекції Держенергонагляду у Південно-Західному регіоні відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України"

про визнання протиправною та скасування постанови,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Національна енергетична компанія" Укренерго" в особі інспекції Держенергонагляду у Південно-Західному регіоні відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України", в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 25.10.2016 №06/10-02-38-ПШ про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання.

2. Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю накладення штрафу на позивача, без врахування відсутності його вини у вчиненому порушенні.

3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 у справі №802/683/17-а позов задоволено повністю, визнано протиправною і скасовано постанову від 25.10.2016 №06/10-02-38-ПШ про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання.

4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №802/683/17-а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

5. Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить суд скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №802/683/17-а і залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 у справі №802/683/17-а.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі № 802/683/17-а.

У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.

7. Відповідачем було надано відзив на касаційну скаргу, в якому останній зазначає, що судове рішення суду апеляційної інстанції є правомірним та обгрунтованим.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 17.10.2016 по 18.10.2016 державним інспектором з енергетичного нагляду проведено перевірку виконання Розпорядження від 19.07.2016 №06/10-01-10-РП, про що складено Акт перевірки (протокол) від 18.10.2016 №06/10-20-5-АП.

9. На підставі відповідного Акту перевірки державним інспектором з енергетичного нагляду винесено постанову від 25.10.2016 №06/10-02-38-ПШ про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, а саме ухилення від виконання вимог Розпорядження від 19.07.2016 №06/10-01-10-РП.

10. Враховуючи те, що позивачем не виконані вимоги Розпорядження від 19.07.2016 №06/10-01-10-РП Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії винесено оскаржувану постанову від 25.10.2016 №06/10-02-38-ПШ та накладено на Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр штраф у розмірі 5270 грн.

11. Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр не погодився з постановою про накладення штрафу, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем вживалися дії спрямовані на виконання Розпорядження від 19.07.2016 №06/10-01-10-РП, не зважаючи на скрутне матеріальне становище, на отриману відповідь Вінницької обласної державної адміністрації та голови Вінницької обласної ради щодо відсутності виділення додаткових коштів Вінницькому обласному клінічному високоспеціалізованому ендокринологічному центру, позивачу вдалося усунути більшість вимог щодо порушення законодавства, враховуючи той факт, що згідно кошторису позивача на 2016 рік за загальним фондом передбачені лише наступні статті витрат, а саме: оплата праці та комунальних послуг, а відтак, дії позивача не містять ознак бездіяльності.

13. Вінницький апеляційний адміністративний суд з висновком суду першої інстанції не погодився та зазначив, що позивач не скористався своїм правом на звернення до відповідача з клопотанням про перенесення термінів виконання розпорядження.

14. Суд апеляційної інстанції наголосив, що відсутність належного фінансування, на що посилався представник позивача, не може бути підставою для невжиття позивачем належних дій для виконання вимог розпорядження і відповідно його невиконання й не може свідчити про неправомірність накладеного на останнього штрафу постановою від 25.10.2016 №06/10-02-38-ПШ.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

15. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що апеляційним судом ототожнено терміни «ухилення від виконання» та «невиконання». При цьому, позивачем було допущено саме неналежне виконання, що виразилось у недотриманні термінів виконання Розпорядження від 19.07.2016 №06/10-01-10-РП.

16. Скаржник зазначає, що не звертався до відповідача з клопотанням про продовження термінів виконання Розпорядження, оскільки розумів, що можлива незаконна відмова.

17. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги посилання позивача на неможливість виконання Розпорядження виключно у зв`язку з відсутністю фінансування.

18. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу відзначив, що постанова від 25.10.2016 №06/10-02-38-ПШ винесена правомірно, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Також відповідач посилається на те, що позивач не може бути звільнений від відповідальності через відсутність бюджетних коштів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

20. Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» №575/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці, зокрема за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії регулювання електроенергетики України, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій - штраф у розмірі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

21. Приписами ч. 3 ст. 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

22. Відповідно до п. 10 Положення про порядок накладення на суб`єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 №1312, суб`єкт господарювання сплачує штраф за порушення законодавства в галузі електроенергетики протягом 30 днів з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку.

Рішення про накладення на суб`єктів господарювання штрафів може бути оскаржене в установленому законом порядку (п. 11 цього Положення).

23. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання умов припису суб`єкт господарювання несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій, які накладаються постановою про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання.

24. Згідно з п. 9.5 Інструкції з організації проведення заходів державного енергетичного нагляду за суб`єктами електроенергетики, суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії та оформлення їх результатів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2004 №817 «у разі якщо суб`єкт господарювання не в змозі виконати вимоги, установлені Приписом чи Розпорядженням, з причин, які неможливо передбачити заходами щодо їх виконання, керівник суб`єкта господарювання не пізніше ніж та 10 днів до закінчення встановленого строку виконання відповідного заходу звертається у довільній формі до відповідного структурного підрозділу Держенергонагляду з метою отримання письмового дозволу на продовження строків виконання Припису чи Розпорядження. Звернення розглядається керівником відповідного структурного підрозділу. Керівнику суб`єкта господарювання протягом 5 днів з дати отримання такого звернення надсилається обґрунтоване рішення, яке готується інспектором Держенергонагляду, що видав Припис чи Розпорядження».

25. Судом апеляційної інстанції встановлено і позивачем не спростовано, що при винесенні оскарженої постанови старшим інспектором з енергонагляду було враховано часткове виконання Розпорядження, тому розмір штрафу встановлений меншого розміру, а саме - 5270 грн., при цьому, станом на 18.10.2016, тобто на день проведення перевірки виконання Розпорядження залишились невиконаними 8 пунктів Розпорядження. Виконання 6-ти з них, а саме виконання п.п. 1, 7, 15, 38, 55 та 62 - наприклад, призначення відповідальної особи, тощо, - взагалі не потребувало ніяких фінансових витрат.

26. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог через їх необгрунтованість.

27. Щодо відсутності фінансування, Суд наголошує на такому.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43) вказано про те, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, відсутність належного фінансування, на що посилався позивач, не може бути підставою для невжиття позивачем належних дій для виконання вимог розпорядження і відповідно його невиконання й не може свідчити про неправомірність накладеного на останнього штрафу.

28. Доводи касаційної скарги про те, що мало місце саме невиконання постанови про накладення штрафу, а не ухилення від виконання не спростовує вірних висновків суду апеляційної інстанції.

29. Твердження скаржника про те, що позивач не звертався до відповідача з клопотанням про продовження термінів виконання Розпорядження, оскільки розумів, що можлива незаконна відмова оцінюються Судом критично, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодним доказом по справі.

30. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій і погоджується з їх висновками у справі.

Тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанцій - без змін.

31. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову Вінницького апеляційного амдіністративного суду від 19.07.2017, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного амдіністративного суду від 19.07.2017 у справі №802/683/17-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний