ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 1.380.2019.002717

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 року

м . Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області, Ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області про визнання неправомірними дій, стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області (далі - відповідач 1), Ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області (далі - відповідач 2) в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати дії Голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області неправомірними у відмові в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати, як члену ліквідаційної комісії;

- стягнути з Ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 , заробітну плату як члену Ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області з 04.12.2015 по день винесення рішення судом.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Відповідно до наказу Голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВС України у Львівській області №1 від 04.12.2015 «Про затвердження складу ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВС України у Львівській області» позивача включено до складу ліквідаційної комісії, як провідного спеціаліста УФЗБО ГУНП у Львівській області.

Завдання та обов`язки, як член ліквідаційної комісії позивач виконує з 04.12.2015 по даний час. Однак, з моменту включення її до складу ліквідаційної комісії по сьогоднішній час їй жодним чином не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата за виконану роботу. Позивач вказує, що згідно листа Міністерства соціальної політики України від 24.09.2013 №821/13/155-13 «Про оплату праці членів ліквідаційної комісії» - ці особи працюють та отримують заробітну плату за займаними посадами згідно з чинними у відповідній установі, організації умовами оплати праці.

Також позивач звернулася до відповідача 1 із заявою про проведення їй належного нарахування та виплати заробітної плати як члену ліквідаційної комісії згідно займаної посади. Листом від 01.04.2019 позивач отримала відповідь на своє звернення у якій жодним чином не вирішене поставлене питання.

Відтак, з огляду на чинні правові норми, що регулюють питання оплати праці, позивач вважає, що їх має бути нарахована та виплачена заробітна плата, згідно посади яку вона займає як член ліквідаційної комісії, а саме провідний спеціаліст УФЗБО ГУНП у Львівській області.

Ухвалою судді від 03.06.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 19.06.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

Від відповідачів заперечень та пояснень по суті спору на час розгляду справи до суду не надійшло.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати прийнято рішення про перехід до розгляду справи по суті за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні, позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без участі представників до суду не надходило.

Заслухавши пояснення позивача, сукупно дослідивши наявні у матеріалах справи докази суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Наказів Голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України №1 від 04.12.2015 та 30.10.2017 «Про затвердження складу ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області» затверджено персональний склад ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВС України у Львівській області до якого включена провідний спеціаліст УФЗБО ГУНП у Львівській області Шумська Ірина Романівна.

01.03.2019 позивач звернулася до Голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області із заявою про проведення їй нарахування та виплати заробітної плати, як члену ліквідаційної комісії з ліквідації УДАІ ГУ МВС України у Львівській області з 04.12.2015.

Листом УДАІ ГУМВС України у Львівській області № 960/2019 від 01.04.2019 повідомило позивача про відмову у задоволенні її заяви.

Не погоджуючись з такими діями відповідача 1, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правове регулювання державної служби регламентовано ст. 5 Закону України «Продержавну службу». Так, згідно з частинами 1 - 3 статті 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це зазначено у спеціальному законі. Тобто, норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. N 1074).

Пунктом 15 зазначеного Порядку встановлено, що у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.

Головою комісії з припинення органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник керівника органу виконавчої влади, що припиняється.

У разі звільнення Президентом України керівника органу виконавчої влади, що припиняється, та його заступників головою комісії з припинення органу виконавчої влади затверджується керівник утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється, або його заступник.

Пунктами 25-26 цього Порядку встановлено, що Комісія утримується за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється. Фінансування заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією органів виконавчої влади або територіальних органів, здійснюється в межах коштів, передбачених на їх утримання законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Що стосується виплати заробітної плати голові і членам ліквідаційної комісії, то спеціального механізму оплати їх праці немає, тобто ці особи працюють та отримують заробітну плату за займаними посадами згідно з чинними у відповідній установі, організації умовами оплати праці (Лист Міністерства соціальної політики України від 24.09.2013 №821/13/155-13 «Про оплату праці членів ліквідаційної комісії»).

Законодавством чітко не визначено питання оплати праці ліквідатора. Аналогія права чи закону застосовується до правовідносин, що є близькими за змістом.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 233 КЗпП, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.05.2019 в справі № 816/1791/17.

Як ч. 1 ст. 94 КЗпП України, так і ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч. 1 ст. 94 Кодексу і ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - «оплатності праці», який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Як з`ясовано судом під час розгляду справи, позивач з 04.12.2015 є членом Ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВС у Львівській області і по даний час виконує покладені на неї трудові функції, однак належної їй заробітної плати не отримує.

Варто зазначити, що відповідно до вищезгаданого Порядку, Ліквідаційна комісія утримується за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання територіального органу що припиняється, водночас це стосується і членів відповідних Ліквідаційних комісій.

Отже члени Ліквідаційних комісій які працюють, мають отримувати заробітну плату за займаними посадами відповідно до умов оплати праці у відповідній установі, підприємстві, організації, якщо така ще не ліквідована. Така позиція суду кореспондується з позицією викладеною у Листі Міністерства соціальної політики України від 24.09.2013 №821/13/155-13 «Про оплату праці членів ліквідаційної комісії».

За приписами ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень чи їх посадових і службових осіб, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на норми ч. 4 ст. 159 КАС України, відповідно до якої, неподання суб`єктом владних повноважень у встановлений строк відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідачами належними та допустимими доказами не доведено правомірності своїх дій щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати, як члену ліквідаційної комісії; не вчинено жодних дій для вирішення питання належної оплати праці позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що відмова оформлена листом від 01.04.2019 № 960/2019 є неправомірною.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись ч. 5 ст. 139 КАС, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

Керуючись ст.ст. 9, 90,139,143,241- 246,250,255,295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області щодо неправомірної відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати, як члену Ліквідаційної комісій УДАІ ГУМВС України у Львівській області.

Зобов`язати Голову ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заробітну плату, як члену Ліквідаційної комісій УДАІ ГУМВС України у Львівській області з 04.12.2015 по день винесення рішення судом.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2019.

Суддя В.М. Сакалош