Постанова

Іменем України

09 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 712/3637/17

провадження № 61-15988св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Черкаська благодійна організація ЛЖВ «Від серця до серця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2017 року у складі судді Пересунька Я. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Пономаренка В. В., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Черкаської благодійної організації ЛЖБ «Від серця до серця» (далі - ЧБО ЛЖБ «Від серця до серця») про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Позов обґрунтовано тим, що з 01 липня 2014 року до 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 працювала на посаді кейс-менеджера/соціального працівника в ЧБО ЛЖБ «Від серця до серця», що підтверджується трудовим договором від 01 липня 2014 року № 7/380А0669.

Розмір її заробітної плати відповідно до вказаного договору становив 5 102,70 грн, а виходячи із відповіді на адвокатський запит - 5 655,68 грн.

Наказом № 42-К від 30 січня 2015 року позивачу змінено умови праці, переведено на 4-годинний робочий день та встановлено розмір заробітної плати за фактично відпрацьований час і відповідно зменшено її розмір заробітної плати.

З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлено не було і з квітня 2015 року вона працювала в звичному режимі, тобто по 8 годин на день.

Отримавши значно меншу заробітну плату за квітень 2015 року в розмірі 4 840,45 грн, 25 січня 2016 року (після звільнення) позивач звернулась із скаргою на порушення трудового законодавства до Державної служби з питань праці Управління Держпраці в Черкаській області, якою встановлено, що наказ №42-К про переведення її на 4-годинний робочий день є таким, що винесений з порушенням закону.

Таким чином, з квітня 2015 року і до кінця дії контракту ОСОБА_1 працювала повний робочий день, але отримувала значно меншу, ніж передбачено трудовим договором, заробітну плату.

Ураховуючи викладене позивач просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату за період із 01 квітня 2015 року до 31 грудня 2015 року в розмірі 46 289,59 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року, в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 фактично вказувала на незаконність наказу № 42-К від 30 січня 2015 року, однак позовних вимог про його скасування чи визнання незаконним не заявляла, тому відсутні підстави для встановлення законності зазначеного наказу та його скасування.

Крім того, оскільки наказ про зменшення розміру заробітної плати та робочого дня позивача є чинним, відсутні підстави для стягнення заборгованості із заробітної плати, нарахованої та виплаченої у відповідності із вказаним наказом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У жовтні 2017 року до Верховного Суду надійшли заперечення ЧБО ЛЖБ «Від серця до серця» на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В .

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакціїЗакону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 без її згоди переведено на 0,5 ставки соціального працівника у порушення вимог частини третьої статті 32 КЗпП України, оскільки зміна істотних умов праці без згоди працівника допускається тільки у випадках зміни в організації виробництва і праці. Якщо ж зміни в організації немає, власник не вправі одностороннє змінювати істотні умови праці, встановлювати або скасовувати неповний робочий час для конкретних працівників. Але встановивши чи скасувавши неповний робочий час для всього підприємства або окремих структурних підрозділів, для окремої категорії працівників можна - це реалізація права власника на запровадження змін в організації виробництва і праці. За наявності таких змін можливе встановлення або скасування неповного робочого часу і щодо окремих працівників.

ОСОБА_1 після 01 квітня 2015 року продовжувала працювати повний робочий день, тому і не оскаржувала і так незаконний наказ № 42-К від 30 січня 2015 року.

Неправильним є висновок суду першої інстанції про необов`язковість укладення додаткової угоди до Трудового договору №7/380А0669 від 01 липня 2014 року, оскільки, як передбачено в пункті 4.2 вказаного договору, будь-яка зміна посадового окладу працівника здійснюється за умови оформлення додатку до такого договору або за умови переукладання такого договору.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що позов є безпідставним, оскільки після винесення наказу № 42-К від 30 січня 2015 року ОСОБА_1 не висловлювала жодних зауважень чи претензій, що свідчить про її згоду як із змінами умов праці, так і зі змінами в оплаті праці, які стали наслідком змін в умовах праці. Крім того, позивачем не оспорено вказаний наказ, який залишається чинним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом № 21-К ЧБО ЛЖВ «Від серця до серця» від 01 липня 2014 року ОСОБА_1 прийнято на посаду соціального працівника з 01 липня 2014 року (а. с. 51).

01 липня 2014 року з ОСОБА_1 укладено трудовий договір №7/380А0669, за умовами пункту 1.1 якого роботодавець назначає працівника на посаду кейс-менеджера/соціального працівника для виконання умов Договору про надання гранту № 380А0669 від 11 червня 2014 року для забезпечення реалізації проекту «Пілотування ЕПВ «Модель психосоціального втручання» серед споживачів ін`єкційних наркотиків».

Згідно з пунктом 2.1.1. трудового договору працівник зобов`язується: здійснювати проведення індивідуальних сесій втручання та психологічного консультування як учасниками МГ, так і з учасниками контрольної групи; пошук клієнтів; кейс-менеджмент: консультування клієнтів; формування навичок до ведення здорового способу життя та безпечної сексуальної поведінки, відповідального ставлення до свого здоров`я та здоров`я партнера; соціальний супровід до закладів охорони здоров`я, лікувально-профілактичних установ тощо; анонсування в соціальних мережах про проект, розповсюдження буклетів в ЗОЗ та партнерських НУО; перенаправлення (в разі потреби) в інші проекти організації та в проекти партнерських НУО; розробку алгоритму та визначення місць залучення клієнтів у проект; проведення освітнього модулю для представників ЗОЗ «Суть програми зменшення шкоди»; ведення первинної документації; звітування; ведення документації для МіО: ведення вихідної (первинної) документації про клієнтів та надані послуги відповідно до Інструкції МіО, Посібника ЕПВ та Протоколу дослідження; забезпечення повноти та правильності ведення первинної документації; своєчасне подання Документатору вихідної (первинної) документації; участь в аналізі даних.

Пунктом 3.2 трудового договору визначено, що працівнику встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з понеділка по п`ятницю, крім святкових та неробочих днів, встановлених чинним законодавством України, з тривалістю часу згідно Договору про надання гранту №380А0669 від 11 червня 2014 року.

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 трудового договору за виконання обов`язків, передбачених цим договором, посадовий оклад працівника становить 5 102,70 грн. Будь-яка зміна посадового окладу працівника здійснюється за умови оформлення додатку до даного договору або за умови переукладення даного договору.

Згідно з протоколом № 8 засідання робочої групи команди МПВ проекту «Сім кроків» від 18 грудня 2014 року ОСОБА_1 винесено перше попередження за неякісне виконання нею обов`язків соціального працівника по супроводу клієнтів (а. с. 53).

Відповідно до протоколу № 9 засідання робочої групи команди МПВ проекту «Сім кроків» від 19 січня 2015 року ОСОБА_1 винесено друге попередження та проведена бесіда стосовно її професіоналізму та відповідності її досвіду та можливості виконання завдань проекту. Керівник проекту попередила ОСОБА_1 про те, що якщо її відношення не зміниться, то вона буде вимушена звернутися до голови правління для втручання в проектний процес та говорити про зміну відсотку зайнятості із 100% до 50% та оформлення ще одного соціального працівника в проект з відсотковою зайнятістю 50 % (а. с. 54).

Із змісту протоколу № 10 засідання робочої групи команди МПВ проекту «Сім кроків» від 30 січня 2015 року випливає, що ОСОБА_1 проінформували про те, що готується наказ про зміну відсоткової зайнятості із 100% до 50% та робочого часу з 8 до 4 годин, а на залишкову зайнятість 50 % та робочий час 4 години в проект буде прийнято іншого співробітника організації (а. с. 55).

Згідно з наказом № 42-К від 30 січня 2015 року у зв`язку з неналежним виконання обов`язків по проекту «Пілотування ЕПВ МПВ серед СІН» та з метою запобігання скороченню чисельності клієнтів, що може призвести до невиконання запланованих індикаторів по проекту, вирішено: зменшити з 01 квітня 2015 року обсяг робочого часу працівника ЧБО ЛЖВ «Від серця до серця» ОСОБА_1 до рівня 4 годин/добу; нараховувати ОСОБА_1 заробітну плату згідно посадового окладу за фактично відпрацьований час; перекласти частину обов`язків працівника ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року на соціального працівника ОСОБА_4 (а. с. 8).

Від ознайомлення із наказом про зміну умов праці від 30 січня 2015 року ОСОБА_1 відмовилась, про що працівниками складено акт від 30 січня 2015 року (а. с. 56).

Встановлено, що відповідно до табелів обліку використаного робочого часу на ЧБО ЛЖВ «Від серця до серця» за період із квітня по грудень 2015 року ОСОБА_1 працювала 4 години на день (а. с. 9-13).

У позовній заяві ОСОБА_1 посилалась на те, що з квітня 2015 року до грудня 2015 року вона продовжувала відпрацьовувати 8 годинний робочий день, що можуть підтвердити свідки.

Однак, позивачем не доведено виконання нею свої трудових обов`язків протягом 8-годинного робочого дня у період із квітня 2015 року по грудень 2015 року.

Відповідно до листа Управління Держпраці у Черкаській області від 01 березня 2016 року ОСОБА_1 роз`яснено, що у порушення вимог частини третьої статті 32 КЗпП України підстави щодо зміни її істотних умов (які стались у зв`язку з видачею наказу № 42-к від 30 січня 2015 року) праці були відсутні і вона має право звернутись до суду (а .с. 15).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (стаття 20 ЦК України).

Відповідно до статті 11 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що також підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами про стягнення заборгованості із заробітної плати (а. с. 3).

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 не погоджується з наказом № 42-К від 30 січня 2015 року, яким їй змінено умови праці, переведено на 4-годинний робочий день та встановлено розмір заробітної плати за фактично відпрацьований час і відповідно зменшено розмір заробітної плати.

З наказом її ознайомлено не було, тому з квітня 2015 року вона працювала в звичному режимі, тобто по 8 годин на день.

Тобто, з квітня 2015 року і до кінця дії контракту вона працювала повний робочий день, але, в порушення частини третьої статті 32 КЗпП України таЗакону України «Про оплату праці», отримувала значно меншу, ніж передбачено трудовим договором, заробітну плату.

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Згідно із частиною тертьою статті 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З`ясовується правильність об`єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов`язаними між собою, для вирішення питання про їх об`єднання або роз`єднання (стаття 126 ЦПК (1618-15 )). У відповідача суд з`ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий).

З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК (1618-15)).

Згідно з прохальної частини позову ОСОБА_1 просила стягнути відповідача недоплачену заробітну плату за період із 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року в розмірі 46 289,59 грн.

У частині другій статті 31 ЦПК України 2004 року передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що також підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 фактично вказує на незаконність вказаного наказу, однак позовних вимог про його скасування чи визнання незаконним не пред`являє, а тому у суду відсутні підстави для встановлення законності зазначеного наказу та його скасування.

Установивши, що ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати, не оскаржила Наказ №42-К від 30 січня 2015 року, суди першої та апеляційноїінстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 переведено на 4-годинний робочий день та встановлено розмір заробітної плати за фактично відпрацьований час і відповідно зменшено розмір заробітної плати саме на підставі наказу, який є чинним та ніким не оскаржений.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач не оскаржила наказ, на підставі якого змінено умови праці, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про передчасність вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини, положення закону, обґрунтованим є висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_1 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко