Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 552/4608/15-ц

провадження № 61-6443св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач- ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 22 березня 2016 року у складі судді Яковенко Н. Л. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2016 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Буленка О. О., Пікуля В. П. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»; банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 50 835 грнта відсотки за користування ними за період із 07 червня 2014 року до 27 липня 2015 року в розмірі 11 170 грн 68 коп.

Банк обґрунтовував вимоги тим, що відповідач із квітня 2014 року є користувачем web-інтерфейсу LIQPAY, правовідносини з використання якого врегульовані Угодою користувача, розміщеною на сайті https:www.LiqPAY.com/ (далі - Угода користувача).

При проведенні в березні-травні 2014 року у web-інтерфейсі LIQPAY операцій відповідач безпідставно набув грошові кошти в сумі 50 835 грн внаслідок того, що поповнивши рахунок LIQPAY на суму 61 635 грн, ініціював та отримав виконання від банка операції з перерахування на власні рахунки і рахунки третіх осіб коштів у загальній сумі 112 470 грн.

Вказані операції стали можливими у зв`язку з заміною старого інтерфейсу, у якому списання коштів відображалося через 1-2 години після здійснення платежу, на новий із доповненням його функціонального наповнення та зміною технології обробки платежів, завдяки якому суми платежів списувалися негайно.

При цьому деякий час для перегляду архівних операцій користувачам нового інтерфейсу залишалася доступною стара версія інтерфейсу.

Тобто через архів операцій старого web-інтерфейсу LIQPAY відповідач мав можливість ініціювати здійснення переказу саме в старому web-інтерфейсі LIQPAY.

Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 22 березня 2016 року позовні вимоги банку було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» безпідставно набуті кошти в розмірі 50 835 грн, у задоволенні решти вимог було відмовлено.

Частково задовольняючи позов місцевий суд виходив з того, що відповідач, будучи користувачем системи та ініціюючи виконання доручень з перерахування грошових коштів свідомо використовував одночасно старий та новий web-інтерфейс LIQPAY, не зважаючи на наявність повідомлень про його заміну, а тому грошові кошти у розмірі 50 835 грн є безпідставно набутими та підлягають поверненню у порядку, визначеному статтями 1212-1214 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Київського районного суду міста Полтави від 22 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що у період часу з 09 квітня 2014 року по 11 квітня 2014 року відповідачем було здійснено операції в старому та новому web-інтерфейсі LIQРАY, які дали змогу здійснити перекази коштів у розмірі 50 835 грн більше за суму наявних коштів на рахунку, а тому дійшов правильного висновку, що вказані кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червня 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Полтави від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що місцевий суд, частково задовольняючи позов та суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду першої інстанції без змін прийшли до помилкових висновків про доведеність тієї обставини, що у заявника була можливість одночасного використання старої та нової версії web-інтерфейсу LIQРАY, так як позивачем не були надані необхідні документи, а тому компютерно-технічна експертиза не була проведена. Жодних доказів того, що у період часу з 09 квітня 2014 року по 11 квітня 2014 року відповідач ініціював, а банк здійснив перерахунок коштів на користь третіх осіб на суму 50 835 грн більшу ніж мав на власних рахунках не надано.

Заявник зазначає, що судами не було враховано, що заявник ніякого відношення до номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , який використовувався для ідентифікації на web-інтерфейсі LIQРАY не має, дана обставина нічим не доведена та не встановлено, що позивач у справі мав повноваження надавати послуги з використанням вищезазначеного інтерфейсу.

ОСОБА_1 вказує, що суди попередніх інстанцій проігнорували відсутність у матеріалах справи будь-якого підтвердження про подвоєння коштів на рахунках відповідача, а у наданій виписці по рахунку № НОМЕР_2 жодна операція по старому web-інтерфейсу LIQРАY не відображена.

Крім того заявник вказує на ту обставину, що в даному випадку між сторонами склалися правовідносини зобов`язального характеру, оскільки заявник приєднався до публічної пропозиції банку з використання web-інтерфейсу LIQРАY, а тому посилання позивача на безпідставне отримання ним грошових коштів та як наслідок застосування судами попередніх інстанцій наслідків передбачені статтею 1213 ЦК України є безпідставними.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку, передбаченому статтею 634 ЦК України, за угодою користувача запропонував необмеженому колу фізичних осіб можливість отримання послуг по переказу грошових коштів з використанням web-інтерфейсу LIQPAY.

Відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований в системі LIQPAY із використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_1 та приєднався до запропонованої угоди шляхом реєстрації в web-інтерфейсі LIQPAY, тим самим повністю погодився з усіма умовами угоди користувача (договору приєднання) про використання web-інтерфейсу LIQPAY.

ОСОБА_1 будучи користувачем послуги web-інтерфейсу LIQРАY, що надається ПАТ «КБ «ПриватБанк» з переказу грошових коштів, в період з 09 квітня 2014 року по 11 квітня 2014 року ініціював та отримав виконання від позивача доручень з перерахування грошових коштів на загальну суму 112 470 грн, в той час, коли рахунок ним було поповлено лише на суму 61 635 грн.

Сума коштів у розмірі 50 835 грн є сумою, яка не була забезпечена залишком коштів на рахунку, перерахування такої суми було ініційовано відповідачем та отримано відповідні послуги від позивача понад суму, що малася на рахунку.

Судами було встановлено, що ініціювання та відповідно отримання виконання від позивача доручень з перерахування грошових коштів з надмірним використанням суми 50 835 грн стало можливим у зв`язку зі здійсненням позивачем заміни старого інтерфейсу на новий із доповненням його функціонального наповнення та зміною технологічної обробки платежів. При цьому відповідач ОСОБА_1 , виявивши вразливість нового web-інтерфейсу LIQРАY, використав можливість здійснювати переказ грошових коштів як в старому, так і в новому web-інтерфейсах LIQPAY.

Таким чином у період з 09 квітня 2014 року по 11 квітня 2014 року відповідачем було здійснено операції в старому та новому web-інтерфейс LIQPAY, які дали змогу здійснити перекази коштів на 50 835 грн більше за суму наявних коштів на рахунку. Надмірне використання грошових коштів в сумі 50 835 грн. стало можливим у зв`язку з ініціюванням переказу грошових коштів саме відповідачем після перевірки його персональних даних (верифікації) як клієнта угоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду міста Полтави.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 лютого 2018 року справу № 552/4608/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 213 ЦПК України 2004 року, та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з клієнта безпідставно набутих грошових коштів, банк посилався на те, що кошти в сумі 50 835 грн було ним отримано без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі

№ 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що у період часу з 09 квітня 2014 року по 11 квітня 2014 року відповідачем було здійснено операції в старому та новому web-інтерфейсі LIQРАY, які дали змогу здійснити перекази коштів у розмірі 50 835 грн більше за суму наявних коштів на рахунку, а тому дійшов правильного висновку, що вказані кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню.

Однак Верховний Суд не може погодитися з даним висновком, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі публічного договору приєднання - Угоди користувача LIQPAY, тобто, є зобов`язальними, а тому до них не можуть бути застосовані норми статті 1212 ЦК України, отож доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3.7.1 Угоди банк мав право призупиняти роботу програмних і/або апаратних засобів, які забезпечують функціонування web-інтерфейсу LIQPAY, відтак, при допущенні відповідачем зловживання у користуванні послугами банку щодо перерахування коштів, позивач мав право самостійно зупинити роботу інтерфейсу з обслуговування відповідача.

Таким чином, судами неправильно застосовані вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів відхиляє інші доводи касаційної скарги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, а згідно з вищенаведеною частиною першою статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_1 сплатив судовий збір в загальному розмірі 1 168, 82 грн, який слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 1 168 (однієї тисячі ста шестидесяти восьми) гривень 82 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська