ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 907/710/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.
за участю представників:
позивача не з`явився,
відповідача не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рахівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (судді: Дубник О. П., Зварич О.В., Кравчук Н. М.)
та рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 (суддя Пригара Л.І.) у справі
за позовом Рахівської міської ради
до Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод"
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2017 року Рахівська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" (далі - ОП "Ужгородський коньячний завод"), з урахуванням заяви про зміну предмета спору від 23.10.2017, в якому просила суд зобов`язати ОП "Ужгородський коньячний завод" подати заяву про припинення права власності на нерухоме майно до суб`єкта, уповноваженого на здійснення реєстраційних дій, визначених у статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", щодо комплексу будівель розташованого за адресою: м. Рахів, вул. Б. Хмельницького, 45 , у зв`язку з його знищенням.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач як власник комплексу нежитлових будівель, які було знищено, відмовляється звернутися до відділу державної реєстрації прав власності із заявою про припинення права власності на ці будівлі, про що свідчить звернення відповідача до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Рахівської міської ради та зобов`язання вчинити дії стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для обслуговування зазначеного комплексу будівель. Позивач як власник цієї земельної ділянки не може розпоряджатися нею, оскільки право власності відповідача на зазначені будівлі не припинено. Посилаючись на викладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом зобов`язання ОП "Ужгородський коньячний завод" подати заяву про припинення права власності на зазначене нерухоме майно у зв`язку з його знищенням.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що з урахуванням положень статей 321, 346, 349 Цивільного кодексу України, статей 92, 120 Земельного кодексу України умовою припинення права власності на знищене нерухоме майно є виключно відповідна заява власника, оскільки власник здійснює своє право власності на майно незалежно від волі інших осіб, а законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку власника подавати заяву про припинення свого права власності на майно у зв`язку з його знищенням.
3. Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Рахівська міська рада у касаційній скарзі просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи. Зокрема, дії відповідача щодо: знищення ним нерухомого майна, використання документів на неіснуюче майно та неподання заяви про припинення права власності на це нерухоме майно, зареєстроване за ним на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2004, є протизаконними, і відповідно до статей 346, 349 ЦК України є підставою для припинення права власності на таке нерухоме майно за рішенням суду.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОП "Ужгородський коньячний завод" просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 23.12.2004 між ВАТ "Рахівська реалізаційна база" та ОП "Ужгородський коньячний завод" було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель, розташованих за адресою: м. Рахів, вул. Б. Хмельницького, 45 .
4.3. 30.12.2004 Рахівське бюро технічної інвентаризації вчинило запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно (комплекс) ОП "Ужгородський коньячний завод", реєстраційний номер 8032234, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.09.2017 № 97678638. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу комплексу будівель від 23.12.2004 № 1557.
4.4. У подальшому ОП "Ужгородський коньячний завод" звернулося до Рахівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди; 10.12.2007 23-ьою сесією 5-го скликання міської ради прийнято рішення № 348 про надання такого дозволу.
4.5. 25.02.2008 між Рахівською міською радою та ОП "Ужгородський коньячний завод" укладено угоду про тимчасове використання земельної ділянки для обслуговування будівель Відкритого акціонерного товариства "Рахівська реалізаційна база" (далі - ВАТ "Рахівська реалізаційна база").
4.6. Суди також установили, що станом на 23.12.2004 у постійному користуванні ВАТ "Рахівська реалізаційна база" перебувала земельна ділянка площею 1,05 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЗК №000638 , зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 03. Таким чином, відповідач придбав комплекс будівель за адресою: м. Рахів, вул. Б. Хмельницького, 45 , розташований на земельній ділянці загальною площею 1,05 га.
4.7. Звертаючись до суду із позовом, Рахівська міська рада зазначила, що у грудні 2014 року ОП "Ужгородський коньячний завод" виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для обслуговування комплексу, розташованого за адресою: м. Рахів, вул. Б. Хмельницького, 45 , кадастровий номер 21236101100:31:002:0031 , проте при розгляді цього проекту щодо його затвердження на сесії міської ради рішення прийнято не було, оскільки не набрало необхідної кількості голосів депутатів.
4.8. 14.04.2016 постійна комісія з питань регулювання земельних відносин та містобудування Рахівської міської ради за участю інженера інвентаризації нерухомого майна Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Рахівської районної ради провела обстеження земельної ділянки за адресою: м. Рахів, вул. Б. Хмельницького, 45 . За результатами обстеження складено акт, згідно з яким установлено, що земельна ділянка не забудована, тобто на ній немає об`єктів нерухомого майна (комплексу будівель), зазначених у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2004 і проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для обслуговування комплексу ОП "Ужгородський коньячний завод". На підтвердження відсутності на спірній земельній ділянці комплексу будівель позивач надав висновок судової земельно-технічної експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 13.04.2018 №329/18, проведеної на замовлення виконавчого комітету Рахівської міської ради.
4.9. Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 01.03.2017 у справі № 305/270/816-а (судове рішення набрало законної сили) задоволено позов ОП "Ужгородський коньячний завод" до Рахівської міської ради: визнано протиправною бездіяльність Рахівської міської ради Закарпатської області, зобов`язано її повторно розглянути звернення ОП "Ужгородський коньячний завод" і затвердити проект землеустрою щодо надання на умовах оренди земельної ділянки площею 1,0196 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Рахів, вул. Б. Хмельницького, 45 .
4.10. У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
4.11. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
4.12. Суди встановили, що спірна земельна ділянка належить територіальній громаді м. Рахова і була передана Рахівською міською радою у постійне користування ВАТ "Рахівська реалізаційна база" для обслуговування комплексу будівель, придбаного у подальшому відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2004.
4.13. Отже, позивач наділений правом пред`явлення позову до особи, яка, на його думку, порушує його право користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, про усунення перешкод у здійсненні ним цього права.
4.14. Разом із тим, звертаючись до суду з позовом, Рахівська міська рада просить зобов`язати власника нерухомого майна (комплексу будівель) - ОП "Ужгородський коньячний завод" подати заяву про припинення права власності на це нерухоме майно до суб`єкта, уповноваженого на здійснення реєстраційних дій, визначених у статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв`язку з його знищенням.
4.15. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
4.16. Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
4.17. За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
4.18. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна.
4.19. За змістом статті 349 цього Кодексу у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
4.20. Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Одним із видів визначення такої фактичної та юридичної долі речі є знищення майна, тобто обставина, яка припиняє існування у подальшому конкретного об`єкта права власності.
4.21. Колегія суддів звертає увагу на те, що за загальним правилом право власності на майно припиняється в момент його знищення, проте на майно, права на яке підлягають державній реєстрації (наприклад, об`єкти нерухомості - (стаття 181 ЦК України)), таке право припиняється з моменту внесення відповідним органом за заявою власника змін до державного реєстру.
4.22. Припинення права власності на таке майно пов`язується із фактом звернення власника за своєю волею до відповідного органу та наявністю рішення цього органу про виключення знищеної речі з державного реєстру.
4.23. Таким чином, звертаючись до суду з позовом про зобов`язання власника нерухомого майна подати заяву про припинення права власності на належне йому нерухоме майно до відповідного органу, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого майнового права та інтересу.
4.24. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки власник здійснює своє право власності на майно незалежно від волі інших осіб, а законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку власника подати заяву про припинення свого права власності на майно у зв`язку з його знищенням, суд не може зобов`язати відповідача вчинити такі дії. Право власності на знищене майно припиняється тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру, а тому підстав для задоволення позову немає.
4.25. Аналогічних правових висновків щодо застосування наведених норм матеріального права дійшла колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2598/18 (постанова від 30.05.2019).
4.26. Крім зазначеного, апеляційний суд надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам і встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
4.27. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі Рахівської міської ради, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зобов`язання власника нерухомого майна подати заяву про припинення права власності на належне йому нерухоме майно до відповідного органу.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.
5.7. Поряд із тим Верховний Суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Рахівської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 у справі № 907/710/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді Н. О. Багай
Т. Б. Дроботова