Справа №295/11096/19
1-в/295/651/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.08.2019 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді…………… ОСОБА_1 ,
секретаря………………………... ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі клопотання засудженого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тавтіманово Уфимського району, Башкірська АССР,
про неправосудність ухвалених судових рішень, звільнення від подальшого відбування покарання та встановлення терміну для перегляду вироку, встановлення критеріїв для такого перегляду, на підставі яких цей перегляд повинен бути здійснений, -
встановив:
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про неправосудність ухвалених судових рішень щодо нього, звільнення його від подальшого відбування покарання, а у випадку відмови - встановлення термінів для перегляду вироку та встановлення критеріїв для такого перегляду, на підставі яких цей перегляд повинен бути здійснений. В обґрунтування клопотання посилається на те, що вироком судової колегії в кримінальних справах Харківського обласного суду від 17.08.1998, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 12.01.1999, його засуджено до смертної кари. Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Харківського обласного суду від 07.06.2000 в частині призначеного основного покарання, змінено, замінено визначене йому основне покарання смертну кару на довічне позбавлення волі. Рішення набрали законної сили. Вважає, що судом першої інстанції винесено неправосудне рішення в частині призначення покарання у виді смертної кари, оскільки в порушення вимог ст. 6, 7-1 39 КК України (в ред. від 1960 року), Конституції України, норм КПК України, на час вчинення злочинів та постановлення вироку таке покарання не діяло та не могло бути застосоване, що потягнуло за собою прийняття неправосудних рішень в частині призначеного та заміни основного покарання під час винесення судами ухвал від 28.10.1999 та 22.08.2000. Це призвело та призводить до порушення щодо нього принципу верховенства права, правової визначеності, рівності перед законом та недотримання гарантованого Конституцією України та Перехідними положеннями права на життя, якою не допускалось можливості призначення покарання у виді смертної кари та у подальшому і заміни такого покарання на довічне, тобто, безстрокове позбавлення волі. Натомість, суд повинен був призначити йому покарання за ст. 93 КК України у виді позбавлення волі від 8 до 15 років. При цьому посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Леже проти Франції», «Ласло Маг`яр проти Угорщини», «Кафкаріс проти Кіпру» та «Вінтер та інші проти Об`єднаного Королівства», рішення Конституційного Суду України від 29.12.1999 щодо визнання неконституційним такого виду покарання як смертна кара, доклад Європейського Комітету з запобігання катуванням та нелюдському чи принизливому поводженню або покаранню РадиЄвропи від 2016 року, Закон України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». Вважає, що Верховна Рада України, всупереч Конституції України, 22.02.2000 прийняла Закон №1483-ІІІ, яким КК України (в ред.. від 1960 року) доповнено ст. 25-1 та введено новий вид покарання довічне позбавлення волі за вчинення особливо тяжких злочинів, з подальшим внесенням змін до законів України.
Зазначає що повністю визнає вину у вчиненому, розкаюється, більше 21 року перебуває у місцях позбавлення волі, хворіє, одружений, є батьком, а тому на теперішній час відсутні будь-які пенологічні обставини для подальшого його утримання в місцях позбавлення волі, а тому має право на перегляд вироку з зазначених підстав в частині призначеного покарання. Вважає, що як особа, що засуджена до довічного позбавлення волі, має право на зменшення його покарання та на реальну перспективу звільнення і повергнення у суспільство та на перегляд вироку в частині призначеного покарання, а також право знати за яких критеріїв і коли саме такий перегляд може бути здійснений.
Засуджений в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, подав заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, у зв`язку з чим суд проводить розгляд справи у його відсутність.
Представник ДУ «ЖУВП (№8)» та прокурор просили відмовити у задоволенні клопотання за відсутністю підстав.
Дослідивши клопотання засудженого, матеріали його особової справи, суд вважає, що клопотання підлягає поверненню заявнику для належного оформлення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів. Згідно ч. 2 цієї статті клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається:1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбаченихпунктами 2-4,6,7(крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні),13-1,14частини першої статті 537цього Кодексу; 2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбаченихпунктами 10(у частині клопотань про заміну покарання відповідно дочастини третьоїстатті 57,частини першоїстатті 58,частини першоїстатті 62 Кримінального кодексу України),11,13,13-2частини першої статті 537 цього Кодексу; 3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбаченихпунктами 5,8,9,13-3частини першої статті 537 цього Кодексу; 4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбаченихпунктами 1,10(в частині клопотання про заміну покарання відповідно дочастини п`ятоїстатті 53 Кримінального кодексу України),12(у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює),14 частини першої статті 537,статті 538цього Кодексу.
Таким чином, діючим кримінально-процесуальним законодавством передбачено перелік питань, які можуть бути вирішенні за клопотанням зацікавлених і визначених ст. 539 КПК України осіб, під час виконання вироку суду, який набрав законної сили та порядок їх розгляду.
Згідно ч. 5 ст. 33 КПК України, кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статті 459 цього Кодексу, судом, який ухвалив рішення, що переглядається, а з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 459 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Виключними обставинами визнаються: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом;3) встановлення вини судді у вчиненні злочину або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
Відповідно до ст. 460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Як вбачається з змісту клопотання засудженого, він вважає неправосудними вирок Харківського обласного суду від 17.08.1998, ухвалу Верховного Суду України від 12.01.1999 та ухвалу судової колегії в кримінальних справах Харківського обласного суду від 07.06.2000, тобто фактично не погоджується з призначеним йому покаранням та ухваленим щодо нього судових рішень, які набрали законної сили, обґрунтовуючи свої доводи встановленням Конституційним Судом України неконституційності такого виду покарання як смертна кара, неконституційності інших законів, правових актів та їх окремих положень, застосованих судом при вирішенні справи; а також встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні схожих справ, тобто, посилаючись на обставини, які можуть бути предметом розгляду судом, визначеним ч. 5 ст. 33 КПК України в порядку, передбаченому главою 34 КПК України - за виключними обставинами.
За таких обставин, оскільки клопотання не містить відповідно до положень ст. 537 КПК України клопотань, які просить вирішити засуджений в порядку, передбаченому ст. 539 КПК України, а викладені клопотання носять суперечливий та взаємовиключаючий характер, містять доводи щодо перегляду вироку суду, який набрав законної сили щодо нього, які можуть бути предметом розгляду за виключними обставинами, розгляд яких відповідно до ч.5 ст. 33 КПК України здійснюється Великою Палатою Верховного Суду, а Богунський районний суд м. Житомира не уповноважений на розгляд такої категорії справ, враховуючи, що клопотання в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України та перегляд судового рішення за виключними обставинами мають розглядатися окремо в різних провадженнях за окремими клопотаннями, оскільки ґрунтуються на різних правових підставах їх застосування та є такими, що виключають одне одного, а отже потребують дослідження відмінних один від одного обставин різними судами з урахуванням правил підсудності, клопотання підлягає поверненню заявнику для належного оформлення, що не перешкоджає заявнику звернутися до відповідного суду повторно після усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст.ст. 537,539 КПК України, -
постановив:
Клопотання засудженого ОСОБА_3 , - повернути заявнику для належного оформлення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
