ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/208/19

Провадження № 2/636/777/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року

Чугуївський міський суд Харківської області

в складі:

головуючого - судді Гуменного З.І.,

за участю секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та АТ «Акцент-банк», про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовною заявою про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів, в якій просив суд розірвати з 06 вересня 2018 року кредитний договір за заявою позичальника № ABHORS204290101229 від 03.09.2018, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк», припинити договірні обов`язки ОСОБА_1 по кредитному договору за заявою позичальника № ABHORS204290101229 від 03.09.2018 з 06 вересня 2018, розірвати договір за індивідуальним номером замовлення GB00229 від 03.09.2018 укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені кошти у розмірі 13088,00 грн., суму відсотків та інших нарахувань банком за користування кредитом з 06.09.2018р. до дня повернення коштів кредитодавцю згідно з розрахунком кредитодавця, неустойку в розмірі 1% вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей у сумі 15182,00 грн. та компенсацію за нанесення моральної шкоди в розмірі 5000 грн., і зобов`язати АТ «Акцент-Банк» повернути на кредитний рахунок позивача незаконно списані кошти по меморіальному ордеру в сумі 11733 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.09.2018 між ним та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір за індивідуальним номером замовлення GB 00229, за умовами якого ОСОБА_1 доручив, а ФОП ОСОБА_2 зобов`язався організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкції за ціною виконавця, в якому сторони визначили вартість договору у розмірі 13088,00 грн. Довірившись ФОП ОСОБА_2 , який сам, використовуючи паспорт позивача, оформляв документи на розстрочку, позивач підписав банківські документи та оформив кредит в АТ «Акцент-Банк», не читавши їх. В подальшому більш детально ознайомившись з умовами договорів, позивач вирішив від них відмовитись, оскільки умови договору суперечать його інтересам, і вартість ПВХ конструкцій була завищена та ціна послуг збільшилася в чотири рази, а саме з 7 000 грн. до 27467 грн. 05.09.2018 позивач направив заяву ФОП ОСОБА_2 на розірвання договору № GB00229 від 03.09.2018 та 06.09.2018 року відправив заяву про розірвання кредитного договору № ABHORS204290101229 від 03.09.2018 на адресу АТ «А-Банк». Не отримавши від обох адресатів відповіді позивач 10.09.2018 звернувся особисто в АТ «А-Банк» і до ФОП ОСОБА_2 з вимогами розірвання договорів. Оскільки у п.9а кредитного договору (заяви позичальника № ABHORS2042901012290 від 03.09.2018) кредитодавець визначив, що грошові кошти в сумі 13088 грн. безготівково перераховуються на поточний рахунок продавця - відповідача1, а не на картковий рахунок споживача, то позивач, подаючи Додаткову угоду про розірвання договору № GB00229 від 03.09.2018 Відповідачу1, крім розірвання договору, включив п.2 з вимогою повернути йому 13088 грн., щоб він повернув ці кошти кредитодавцю, як і вимагає ст. 15 п. 3 Закону України «Про споживче кредитування». ФО-П ОСОБА_2 відмовився прийняти і виконати надану йому додаткову угоду. АТ «А-Банк» у відповідь на заяви Позивача про розірвання договору відмовив у його розірванні та вимагав надати письмове підтвердження того, що товар не був поставлений позивачу або акт про повернення товару продавцеві. Отже, враховуючи, що позивач у передбачений законом строк та спосіб повідомив ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору (індивідуальний номер замовлення № GB00229) від 03.09.2018, а АТ «А-Банк» - про розірвання кредитного договору (заява позичальника № ABHORS204290101229) від 03.09.2018, позивач вважає що наявні всі підстави для розірвання цих договорів у судовому порядку та стягнення сплаченої суми за вказаними договорами та завданих збитків.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ФОП Ісаєв ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, будь-яких заяв, заперечень, клопотань, відзиву до суду не надав.

Представник Відповідача 2 - АТ «А-Банк» в судове засідання не з`явився, надав суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував та просив суд розглядати справу за відсутності представника АТ «А-Банк».

У відзиві відповідач вказує, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки твердження позивача про введення його в оману при укладанні договору скориставшись державною програмою «Теплий дім» не відповідають підписаним ним документам, так як в жодному документі не зазначено про програму «Теплий дім». Щодо права про відмову від споживчого кредиту відповідач зазначає, що позивачем порушений порядок відмови від кредиту, передбачений ст. 15 ч. 1-ч. 3 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки він не повернув отримані ним кошти, які за його заявою перераховані з його кредитного рахунку на рахунок контрагента за договором про виготовлення МПК, та не сплатив проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором. Щодо розірвання кредитного договору банк вказує, що банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, жодного істотного порушення умов договору, внаслідок якого позивач не зміг користуватись предметом договору, а саме – грошовими коштами, не допустив, оскільки позивач отримав грошові кошти та свідомо розпоряджився ними, оплативши послуги ФОП, що підтверджується копією меморіального ордеру, а тому банк вважає, що підстави для зміни або розірвання договору, передбачені ст. 651 ЦПК України, відсутні.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 03.09.2018 між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір - індивідуальний номер замовлення GB 00229, за умовами якого ОСОБА_1 доручив, а ФОП ОСОБА_2 зобов`язався організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкції за ціною виконавця, в якому сторони визначили вартість договору у розмірі 13088,00 грн. З метою оплати послуг, визначених договором від 03.09.2018, позивач оформив договір споживчого кредиту з ПАТ «А-Банк» за № АВН0RS204290101229 на суму 12143,66 грн., з відсотковою ставкою 0,12% річних, на строк до 02 вересня 2021, за яким банк перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів для оплати товару за договором підряду за індивідуальним номером замовлення GB00229.

06.09.2018 позивач направив засобами поштового зв`язку заяву ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору № GB00229 від 03.09.2018, однак лист повернувся позивачу у зв`язку із закінченням строку зберігання у поштовому відділенні. Того ж дня - 06.09.2018 рекомендованим листом з повідомленням про одержання позивач направив заяву про розірвання кредитного договору № ABHORS204290101229 від 03.09.2018 на адресу АТ «А-Банк». Не отримавши відповідей від відповідачів на заяви, направлені 06.09.2018, 10.09.2018 року позивач особисто звернувся в АТ «А-Банк» та до ФО-П ОСОБА_2 з вимогами розірвання укладених договорів. ФО-П ОСОБА_2 відмовився прийняти і виконати надану позивачем додаткову угоду, зробивши на ній запис, в якому зазначив, що відмовляється прийняти додаткову угоду про розірвання договору у зв`язку з тим, що конструкції виготовлені та чекають на доставку.

Відповідно до листів АТ «А-Банк» № 20.1.0.0.0\7-20180912\652 від 10.10.2018, № 20.1.0.0.0\7-20180926\313 від 15.11.2018, № 20.1.0.0.0\7-20180926\314 від 15.11.2018 банком було відмовлено у закритті кредитного договору у зв`язку з ненаданням письмового підтвердження того, що товар не був поставлений або акту про повернення товару продавцеві.

Згідно ч. 1 ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 3 ст. 865 ЦК України встановлено, що до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Частина 2 ст. 867 ЦК України передбачає, що замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору.

Отже, нормами матеріального права встановлено право замовника (споживача) відмовитися від договору побутового підряду та право на повернення сплачених коштів.

При цьому, наявність в договорі побутового підряду п. 7.6 умови, за якою позивача повідомлено про неможливість розірвання даного договору, що також передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 172 від 19.03.1994, на думку суду, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання цього договору, що прямо гарантується споживачу спеціальним Законом України «Про захист прав споживачів» та нормами Цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст.867 ЦК України, умови договору, що позбавляють замовника права відмовитися від договору побутового підряду, є нікчемними.

Постановою Кабінету Міністрів України № 172 від 19.03.1994 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», визначений перелік товарів належної якості згідно з додатком N 3, що не підлягають обміну (поверненню), якщо вони не задовольняють споживачів з будь-яких причин, зокрема, скло, нарізане або розкроєне під розмір, визначений покупцем (замовником).

Проте, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, що замовлення позивача на виготовлення ПВХ конструкцій прийнято до роботи до його анулювання, тобто до подання 06.09.2018 позивачем заяви про розірвання договору, то у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем на той час матеріал вже був нарізаний або розкроєний під розмір, визначений позивачем, а в подальшому сам факт отримання цієї заяви відповідачем-1 взагалі припинив будь-які зобов`язання по виконанню договору побутового підряду, укладеного з позивачем.

Отже, підсумовуючи викладене та враховуючи, що позивач у передбачений законом строк та спосіб повідомив відповідача - ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору (індивідуальний номер замовлення НОМЕР_1 ) від 03.09.2018, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для його розірвання.

Наслідком розірвання договору (індивідуальне замовлення GB00229) від 03.09.2018 є стягнення з ФО-П ОСОБА_2 на користь позивача всієї сплаченої суми на виконання цього договору №GB00229 від 03.09.2018 у розмірі 13088 грн.

Відображення відповідачем 1 суми 13 088 грн. в договорі як задаток (п.2.2 договору № GB00229 від 03.09.2018) спростовується кредитним договором (заява позичальника № ABHORS204290101229) від 03.09.2018 (п. 9а, п. 16), в якому зазначено, що грошові кошти за рахунок виділеного позивачу кредиту ФОП ОСОБА_2 одержав за оплачені металоконструкції в повній сумі, а не як задаток.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач зазначає, що порушенням відповідачем-1 законних прав позивача, останньому було нанесено також і моральну шкоду, що було виражено у душевних стражданнях, переживаннях, хвилюваннях, які в свою чергу призвели до погіршення стану здоров`я та яку позивач оцінює у 5000 грн. Моральна шкода завдана позивачу діями відповідача полягає у завданні позивачу постійних душевних страждань щодо неможливості протягом довгого часу розірвати договір, втягнення позивача в боргові зобов`язання перед банком, зміну способу життя, витрачання значних зусиль та часу на пошук шляхів вирішення спірного питання, консультації з юристами, вивчення законодавства, перенесених переживань щодо наслідків укладених договорів.

Щодо позовних вимог в частині розірвання кредитного договору, то суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 ані коштів, ані товар за оспорюваним договором не отримав, оскільки грошові кошти банком були перераховані в той же день ФОП ОСОБА_2 .

З огляду на це, суд вважає не доречними доводи відповідача - АТ «А-Банк» щодо неможливості розірвання договору про надання споживчого кредиту з причин неповернення позивачем грошових коштів або товару.

З огляду на те, що позивач відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

Таким чином, суд рахує, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та АТ «Акцент-банк», про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Розірвати з 06 вересня 2018 року кредитний договір (заява позичальника № АВНОRS204290101229) від 03 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Акцент-Банк».

Припинити договірні обов`язки ОСОБА_1 по кредитному договору (заява позичальника № АВНОRS204290101229) від 03 вересня 2018 року з 06 вересня 2018року.

Розірвати договір (індивідуальний номер замовлення НОМЕР_2 ) від 03 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 .

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , сплачені кошти за договором (індивідуальний номер замовлення GB00229) від 03 вересня 2018 року у розмірі 13088 (тринадцять тисяч вісімдесят вісім) грн.00 коп.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , суму відсотків за користування кредитом з 06.09.2018 року до дня повернення коштів кредитодавцю згідно з розрахунком кредитодавця.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , компенсацію за нанесення моральної шкоди в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя –