Справа №635/2776/14-ц

Провадження № 2/635/23/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року селище Покотилівка Харківського району

Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар Зуєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним кредитного договору,

представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності,

представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, вимоги за яким уточнив та остаточно просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 74097,43 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 19 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 44.1/АЄ-024.07.2, відповідно до умов якого позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 19800,00 доларів США на строк до 19 липня 2014 року включно, на купівлю автомобіля марки Skoda моделі Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , а відповідач зобов`язалася щомісячно до 10 числа (включно) кожного календарного місяця частково погашати суму заборгованості за кредитом в розмірі 235,72 доларів США та сплачувати нараховані проценти за користування кредитом. За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів відповідач зобов`язалася сплатити пеню за кожний день у розмірі подвійної облікової ставки, визначеної умовами договору від суми простроченого платежу. У разі порушення відповідачем умов кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року позивач має право вимагати дострокового повернення кредитів і сплати нарахованих процентів, відшкодування збитків, заподіяних позивачу, внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору. Позивач повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року та надав відповідачу кредит у розмірі визначеному умовами вказаного договору, відповідач зазначені кошти отримала, але свої зобов`язання щодо повернення коштів не виконує, в результаті чого, станом на 17 квітня 2014 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 74097,43 гривень, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року відкрито провадження по справі.

18 липня 2014 року відповідач подала суду заяву про застосування строку спеціальної позовної давності в частині стягнення пені в сумі 12336,81 гривень за період з 11 березня 2009 року до 17 квітня 2014 року за порушення умов кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року.

11 грудня 2014 року відповідач ОСОБА_1 подала суду зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним кредитного договору та просила визнати недійсним кредитний договір № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що під час укладання кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року мали місце системні порушення з боку банку норм законів України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги», а саме: відсутність графіку платежів, відсутність загального обсягу платежів, відсилаючи статті тексту договору, неповідомлення про інші види кредитування тощо, що унеможливлює розуміння змісту та наслідки підписання цього документа і робить сам договір таким, що суперечить діючому законодавству. В кредитному договорі №44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року відсутні істотні умови: з умов договору не можливо встановити загальну вартість кредиту; не визначено дати повернення кредиту; відсутні положення про відповідальність кредитора. Також суперечить чинному законодавству положення кредитного договору щодо валюти проведення розрахунків, а саме: наданий банком кредит мав цільовий характер – оплата за автомобіль на внутрішньому ринку України, ОСОБА_1 мала намір використати вказані гроші для розрахунку в гривнях і банку це було відомо, оскільки це було вказано в заяві. Встановлення іноземної валюти як засобу розрахунків сприяло виникненню ще одного прихованого платежу за кредитом. За кожну операцію по продажу валюти ОСОБА_1 за комерційним курсом і наступними зарахуваннями на погашення кредиту вже за курсом НБУ остання сплачувала курсову різницю. Тому, надання валютного кредиту для розрахунків в національній валюті є грубим порушенням законодавства, що відповідно до вимог закону про відповідність правочину вимогам законодавства та моральності підлягає визнанню недійсним. Виконання кредитного договору №44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року, на умовах, що діють на цей час є порушенням принципу справедливості, оскільки його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов`язків на шкоду позивача – споживача кредитних послуг. Підписаний договір №44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року є типовим для банка і був наданий саме ним. Умови вказаного договору щодо укладення його в іноземній валюті є несправедливими, оскільки всі ризики знецінення національної валюти покладаються банком на позивача, як на споживача кредитних послуг. Банк по суті зловживає своїм правом та не повинен був включати в договір умови, які є несправедливими. Отже, при укладенні договору №44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року були суттєво порушені права споживача, а саме: ОСОБА_1 вимусили укласти договір споживчого кредиту в доларах США для розрахунку за придбання майна на території України за національну валюту; останню не повідомили, детально не роз`яснили про наявність інших програм кредитування у національній валюті України; взагалі умови кредитування в національній валюті у вказаному банку (на момент укладення кредитного договору) значно гірші для споживача кредитних послуг, ніж умови для валютного кредитування.

22 січня 2015 року представник позивача подав суду заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні вимог позивача за зустрічним позовом в повному обсязі, посилаючись на те, що при укладенні кредитного договору позивач та відповідач дотрималися усіх вимог цивільного законодавства, що діяли на той час. Більш того, ОСОБА_1 власноручно підтвердила, що саме в письмовій формі повідомлена про всі умови кредитування. Щодо істотних умов кредитного договору №44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року, то п.п. 1.1. вказаного договору встановлений та закріплений розмір кредитного договору, тобто сума грошових коштів, які на умовах договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику, який дорівнює 19800,00 доларів США (саме цю суму банк надав позивачу за зустрічним позовом); загальна вартість кредиту не є розміром кредиту, в залежності від багатьох обставин може коливатися, тому не є обов`язковою для відображення в кредитному договорі; п.п. 3.2. встановлений строк повернення кредиту, а саме 19 липня 2014 року. Крім того, чинним законодавством та поширеною судовою практикою врегульовано питання надання кредитів у іноземній валюті та повернення кредитів саме у іноземній валюті. Посилання ОСОБА_1 на приховані платежі за кредитом в зв`язку з оплатою кредиту в іноземній валюті не має жодного обґрунтування, при цьому при отриманні коштів в іноземній валюті, остання повинна була усвідомлювати, що у разі отримання своїх доходів в національній валюті всі ризики та складнощі щодо конвертування задля погашення кредитної заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті лягають саме на неї. В діях кредитодавця не вбачається жодного порушення будь-яких норм чинного законодавства. Також, після укладення договору №44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року ОСОБА_1 не була позбавлена жодних прав, які вона мала до укладення договору. Остання ані на стадії укладення договору, ані після укладення протягом шести років сплати кредиту не виявила для себе будь-яких несприятливих або обмежуючих її прав умов договору, що свідчить про її повну згоду щодо всіх істотних умов договору. Крім того, відповідно до положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини. Однак, ОСОБА_1 не скористалася таким своїм правом, в наданий законом термін, виконувала умови кредитного договору №44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року протягом тривалого часу більше 6 років та в період виконання своїх кредитних зобов`язань жодного разу не заявила про порушення її прав з боку ПАТ «Родовід Банк». Такі дії слід розуміти, як повну згоду на умови вказаного кредитного договору та їх беззаперечне виконання. За вказаних обставин, при укладенні кредитного договору №44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року сторони діяли вільно, всі умови вказаного договору визнали на свій розсуд та погодили їх, тобто підписавши договір ОСОБА_1 зробила вільне волевиявлення у виборі контрагенту, у визначенні умов договору та не визнала жодного його пункту таким, що обмежує її права, як споживача або був би несправедливий, чи містив, на думку позивача, істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

20 вересня 2016 року представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» подав суду заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» за зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що кредитний договір №44.1/АЄ-024.07.2 підписаний сторонами 19 липня 2007 року, а позичальник ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 11 грудня 2014 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості прийнято в провадження судді Караченцева І.В. та призначено судове засідання.

27 липня 2017 року представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» подав суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 липня 2017 року задоволено клопотання представника позивача та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Оболонського районного суду міста Києва.

05 вересня 2017 року представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» повторно подав суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року задоволено клопотання представника позивача та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Оболонського районного суду міста Києва.

16 січня 2018 року представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» повторно подав суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 травня 2018 року задоволено клопотання представника позивача та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Оболонського районного суду міста Києва.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2018 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості прийнято в провадження судді Ільїної Г.І. та призначено судове засідання.

06 вересня 2018 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості передано в провадження судді Пілюгіної О.М.

02 жовтня 2018 року представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича подав суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2018 року задоволено клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» Шевченка А.М. та доручено Подільському районному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним кредитного договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні вимог позивача за зустрічним позовом, також просив розглянути справу за його відсутності.

Представники відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення вимог банку заперечували просили у їх задоволенні відмовити та вказали, що підстави відмови викладені у зустрічній позовній заяві, вимоги за якою підтримали та просили задовольнити. Вказали, що при укладанні договору відповідачу не було повідомлено, щодо коливання курсу валют і що валютні ризики несе сам позичальник, не повідомили щодо інших програм кредитування, що має місце одностороння зміна умов договору в частині процентної ставки, договір не містить графіку погашення, не вказана вартість усього кредиту, вважають, що сума кредиту вже є погашеною за сумою сплачених платежів за курсом валют, що був при укладанні договору кредиту. Визнали, що відповідач отримала кредит у позивача та придбала автомобіль, сумлінно сплачувала борг, але у зв`язку із світовою фінансовою кризою та підвищенням банком процентної ставки утворився борг.

Суд, заслухавши пояснення представників ОСОБА_1 , розглянувши клопотання сторін, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 19 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 44.1/АЄ-024.07.2, відповідно до умов якого позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 19800,00 доларів США терміном до 19 липня 2014 року включно, на купівлю автомобіля згідно договору купівлі-продажу б/н від 18 липня 2007 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,7% річних та щомісячної плати за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів в розмірі 0,25% від суми виданого кредиту, а відповідач зобов`язалася повернути кредит не пізніше 19 липня 2014 року, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку щомісячно до 10 числа (включно) кожного календарного місяця частково суму заборгованості за кредитом в розмірі 235,72 доларів США, та сплачувати нараховані проценти за користування кредитом і плату за проведення розрахунків у розмірі та на умовах визначених договором.

За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки (7,7%) від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року, у разі порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору ВАТ «Родовід Банк» має право вимагати дострокового повернення кредитів і сплати нарахованих процентів, відшкодування збитків заподіяних останньому внаслідок невиконання або неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» укладено договір застави, посвідчений 19 липня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю., реєстр № 3242. Відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_1 надала у заставу належне їй на праві власності майно: автомобіль марки Skoda модель Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , тип ТЗ легковий комбі-В; за згодою сторін предмет застави оцінений в 20792,08 доларів США.

ВАТ «Родовід Банк» повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі визначеному договором, а відповідач кредит отримала, про що свідчать дані заяви на видачу готівки № 766_24 від 19 липня 2007 року, але свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконала, в результаті чого станом на 17 квітня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 74097,43 гривень, з яких:

- сума поточної та простроченої заборгованості за кредитом у загальному розмірі 4524,72 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 17 квітня 2014 року складає 51564,21 гривень;

- сума поточної та простроченої заборгованості за процентами по кредиту у загальному розмірі 133 долари США, що за курсом Національного Банку України станом на 17 квітня 2014 року складає 1515,68 гривень;

- сума поточної та простроченої заборгованості за платою по кредиту в загальному розмірі 6024,40 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 934,72 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 17 квітня 2014 року складає 10652,13 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту в розмірі 21,00 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 17 квітня 2014 року складає 239,29 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення плати по кредиту в розмірі 1445,39 гривень;

- сума 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 184, 70 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 17 квітня 2014 року складає 2104,88 гривень;

- сума 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту в розмірі 4,35 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 17 квітня 2014 року складає 49,54 гривень;

- сума 3% річних від суми простроченої плати по кредиту в розмірі 281,72 гривень;

- сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом в розмірі 220,18 гривень, яка підтверджена розрахунком заборгованості за кредитним договором № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року.

Також судом встановлено, що згідно з наказом тимчасового адміністратора № 215 від 05 червня 2009 року найменування Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк» змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», про що 17 червня 2009 року державним реєстратором Подільської районної у місті Києві державної адміністрації зроблено запис про заміну свідоцтва за номером 1 071 105 0019 НОМЕР_3 . Згідно з наказом тимчасового адміністратора № 276 від 06 липня 2009 року внесені зміни № 1 до статуту Банку, про що 08 липня 2009 року державним реєстратором Подільської районної у місті Києві державної адміністрації зроблено запис за номером 1 071 10-5 0021 000325; ПАТ «Родовід Банк» є правонаступником ВАТ «Родовід Банк», про що свідчить положення Статуту Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (нова редакція), затвердженого річними загальними зборами акціонерів АТ «Родовід Банк» від 09 квітня 2012 року – 10 квітня 2012 року, протокол № 1.

В якості доказів суду надано: копія договору купівлі продажу, укладеного 18 липня 2007 року між ДП «Автотрейдінг-Харків» та ОСОБА_1 , копії квитанцій № 12667 від 16 липня 2007 року; № 12280 від 06 липня 2007 року; № 766_21 від 19 липня 2007 року; № 486_22 від 18 липня 2007 року; № 486_23 від 18 липня 2007 року; № 491_12_19 від 19 липня 2007 року; № 491_11_19 від 19 липня 2007 року; № 123_3_19 від 19 липня 2007 року (примірник № 2); інформація виконавчого комітету Південноміської ради Харківського району Харківської області № 1438 від 08 жовтня 2014 року; акт депутата Південноміської ради Харківського району Харківської області Рижикової Н.І. від 04 жовтня 2014 року; довідка Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.» № 214/1-03 від 07 жовтня 2014 року; довідка «Укргазбанк»; тарифи та інші параметри розрахунково-касового обслуговування клієнтів фізичних осіб; повідомлення банку на адресу ОСОБА_1 щодо виконання умов кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача, відповідно до ст. 617 ЦК України, від відповідальності за порушення зобов`язання за кредитним договором № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року у добровільному порядку.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання у строки та на умовах, встановлених кредитним договором № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року не виконала, суд вважає що сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, при цьому стягненню підлягає сума поточної та простроченої заборгованості за кредитом та за процентами по кредиту; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів по кредиту; 3% річних від суми простроченого кредиту та прострочених процентів по кредиту в загальному розмірі 66125,74 гривень.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за платою за кредитом, в тому числі простроченої заборгованості та пені за несвоєчасне погашення плати по кредиту, 3% річних та суми інфляційних втрат від суми простроченої плати по кредиту в загальному розмірі 7971,69 гривень, суд приходить до наступного.

Правова позиція ВСУ у справі № 6-1746цс16: Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, суд частково задовольняє вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк».

Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору, яка є спеціальною для врегулювання питань про послуги із споживчого кредитування, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

За ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: 1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків; 3) заподіяння шкоди життю, здоров`ю або майну споживача - споживач має право пред`явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені статтею 16 цього Закону, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об`єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

Згідно ч. 6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов`язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі. Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які інші збори у зв`язку з відкликанням згоди. Кредитодавець зобов`язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.

У відповідності до п. 3 ч. 7 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» право відкликання згоди не застосовується щодо споживчих кредитів, забезпечених іпотекою; споживчих кредитів на придбання житла; споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на час укладення договору кредиту № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року, передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, ОСОБА_1 не скористалася правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року, протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави визнання недійсним кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року та відмовляє в задоволення вимог позивача, при цьому виходить з того, що кредитний договір був підписаний відповідачем без жодних застережень, їй було роз`яснено та зрозуміло всі положення й умови вищевказаного договору, сукупна вартість кредиту та нарахування процентів міститься в кредитному договорі, розмір платежу та графік його сплати також містяться в договорі, який позивач підписала чим фактично прийняла умови кредитного договору, ніяких зауважень та заперечень не мала; крім того, ОСОБА_1 протягом тривалого часу виконувала свої зобов`язання за кредитним договором № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року, що вказує на їх визнання та розуміння з боку останньої.

Також, суд не приймає до уваги доводи позивача за зустрічним позовом про порушення Банком при укладенні кредитного договору вимог законодавства щодо надання інформації про валютні ризики та умови кредитування з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про Національний Банк України", Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Відповідно до п. 2, 3 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів і розрахунку довідкового значення курсу гривні до долара США, Національний банк установлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових грошових одиниць. Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється: щоденно - для конвертованих валют, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями, валют країн - членів Європейського Союзу, для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоторговельними партнерами України і для банківських металів.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Зі змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За вказаних обставин, при укладенні кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року в іноземній валюті сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним, приймали на себе підвищений валютний ризик на випадок зміни валютного курсу та не мали будь яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане; ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник, тому права ОСОБА_1 при укладені та виконанні вищевказаного кредитного договору не порушені і відсутні підстави вважати, що сума кредиту вже є погашеною за розміром сплачених платежів за курсом валют, що був при укладанні договору кредиту.

Також суд вважає за необхідне висловити свою позицію стосовно письмового клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до умов кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року, сторони встановили строк дії договору — до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 19 липня 2014 року включно. При цьому, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Позов до суду поданий 03 квітня 2014 року.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання, згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язаний його початок (ст.253 ЦК).

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252—255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року позичальник зобов`язаний починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 235,72 доларів США та сплачувати нараховані проценти за користування кредитом і плату за проведення розрахунків у розмірі та на умовах визначених договором, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Оскільки умовами договору № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів — кожного 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань, тому відсутні підстави вважати що строк позовної давності сплив.

На підставі викладеного, суд частково задовольняє вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», в задоволенні вимог за зустрічним позовом відповідача відмовляє в повному обсязі, питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 617, 625, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ст.1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 44.1/АЄ-024.07.2 від 19 липня 2007 року в розмірі 66125 (шістдесят шість тисяч сто двадцять п`ять) гривень 74 копійки.

В задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь суми заборгованості за платою за кредитом, в тому числі простроченої заборгованості та пені за несвоєчасне погашення плати по кредиту, 3% річних та суми інфляційних втрат від суми простроченої плати по кредиту в загальному розмірі 7971,69 гривень – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» суму судового збору в загальному розмірі 740 (сімсот сорок) гривень 98 копійок.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним кредитного договору – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», код ЄДРПОУ: 14349442, к/р НОМЕР_4 в ГУ НБУ по Києву та Київській області, МФО 321712, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, 1-3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 27 лютого 2001 року Харківським РВ УМВС України в Харківській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 09 серпня 2019 року.

Суддя О.М. Пілюгіна