Провадження № 22-ц/811/930/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія:24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_1 ,

представника Самбірського міського територіального

центру соціального обслуговування – Гарасим М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2018 року,-

в с т а н о в и в:

у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Самбірського міського територіального центру соціального обслуговування з позовними вимогами, які в подальшому уточнив, про визнання протиправними дій Самбірського міського територіального центру соціального обслуговування, відновлення угоди про надання допомоги вдома та відшкодування5000.00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що безпідставно був знятий з обліку та обслуговування в Самбірському міському територіальному центрі у відділенні соціальної допомоги у зв`язку з доповідними соцпрацівника про відмову від надання послуг, оскільки від надання послуг він не відмовлявся, просив про надання безоплатних послуг, надані соцпрацівником послуги оплачував, а укладений між ним та Самбірським міським територіальним центром соціального обслуговування договір про надання соціальних послуг від 25 листопада 2017 року розірвано з порушенням порядку, передбаченого умовами договору.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано протиправними дії Самбірського міського територіального центру соціального обслуговування щодо припинення 15 вересня 2017 року договору про надання соціальних послуг від 25 листопада 2016 року. Відмовлено за недоведеністю позовних вимог у прозові ОСОБА_1 до Самбірського міського територіального центру соціального обслуговування про відновлення угоди та відшкодування моральних збитків. Стягнуто із Самбірського міського територіального центру соціального обслуговування судовий збір в дохід держави в розмірі 352,40 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив подані ним 14.05.2018 року та 25.09.2019 року уточнення щодо розміру позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди. Вказує, що матеріали справи не містять доказів невиконання ним своїх обов`язків за угодою від 25.11.2016 року. Також зазначає, що відновлення угоди є необхідним у зв`язку зі станом його здоров`я, а висновки суду про те, що позовна вимога про відновлення дії договору не підлягає до задоволення, є упередженими. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та розглянути справу по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представникаСамбірського міського територіального центру соціального обслуговування Гарасим М.М., дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, а відтак його законність та обґрунтованість в частині задоволених позовних вимог судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 не вносив плату за отримані послуги, так як відповідачем йому такі за період з травня по вересень 2017 року не надавалися і він не був письмово попереджений про припинення чи обмеження їх надання унаслідок невиконання без поважних причин вимог щодо отримання соціальної послуги з догляду, а відтак дострокове припинення відповідачем в односторонньому порядку вказаного Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) є неправомірними.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відновлення дії договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з 111 групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома від 25.11.2016 року, суд виходив, що чинність договору закінчилась 25.11.2017 року, а тому з врахуванням положень ч. 1 ст. 627 ЦК України такий не може бути відновлено за рішенням суду.

Колегія суддів з висновками суду про відмову в задоволенні позовної вимоги про відновлення дії договору не погоджується з огляду на таке.

Згідно п. 5 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні служби - підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Статтею 2 Закону України «Про соціальні послуги» встановлено, що основними засадами надання соціальних послуг є: сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей; попередження виникнення складних життєвих обставин; створення умов для самостійного розв`язання життєвих проблем, що виникають.

У відповідності до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги державними та комунальними суб`єктами, а також іншими суб`єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв`язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальні послуги» передбачено, що для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб`єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 1951 року народження, проживає по АДРЕСА_1 , де також зареєстровано місце проживання його колишньої дружини ОСОБА_2 , 1957 року народження, дочки ОСОБА_3 , 1990 року народження, та сина ОСОБА_4 , 1988 року народження, що підтверджується довідкою від 22.11. 2016 року № 9879, виданої КП СМР «ЖЕК».

22.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до Самбірського міського управління соціального захисту населення з заявою в якій просив прийняти його на обслуговування до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Самбірського міського територіального центру для надання соціально-побутових послуг.

Наказом директора територіального центру № 67 від 25.11.2016 року прийнято на облік та обслуговування до Самбірського міського територіального центру у відділення соціальної допомоги вдома одинокого ОСОБА_1 на платній основі.

25.11.2016 року між Самбірським міським територіальним центром та ОСОБА_1 було укладено Договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацюючого громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, за яким гр. ОСОБА_1 прийнятий на обслуговування відділенням соціальної допомоги вдома.

Згідно з п. 2.3. вказаного договору територіальний центр відповідно до заяви, медичного висновку, карти індивідуальних потреб та Положення про територіальний центр і Положення про відділення соціальної допомоги вдома зобов`язується здійснювати соціально-побутове-обслуговування гр. ОСОБА_1 та надавати йому на платній основі соціальні послуги: доставка продуктів, оплата послуг, вологе прибирання, виніс сміття.

Оплата за виконані платні послуги проводиться щомісячно від дати набрання чинності цим договором протягом 5 днів після виставлення територіальним центром рахунку згідно з діючими тарифами на них, які затверджені в установленому порядку.

Розділ 5 цього Договору передбачає умови припинення договору, у ньому чітко зазначено, за яких умов дія договору може бути припинена, і така дія договору припиняється за умови попереднього повідомлення не менш як за місяць.

Як вбачається з наказу від 15 вересня 2017 року № 61 ОСОБА_1 був знятий з обліку та обслуговування в Самбірському міському територіальному центрі у відділенні соціальної допомоги вдома одиноко проживаючого у зв`язку з доповідними соціального робітника про відмову від соціальних послуг, тобто, Договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, укладений між Самбірським територіальним центром та ОСОБА_1 , достроково в односторонньому порядку припинено

Відповідно до підпункту 13 пункту 11 Переліку соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами Самбірського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого рішенням виконкому Самбірської міської ради від 23 лютого 2017 року № 25, надання соціальних послуг громадянам, зазначеним у пункті 2 цього Переліку, структурними підрозділами територіального центру припиняється за письмовим повідомленням громадян, зокрема, у разі невиконання громадянином без поважних причин вимог щодо отримання соціальної послуги з догляду вдома після письмового попередження про припинення чи обмеження її надання або після обмеження надання такої послуги.

Зважаючи на вищенаведене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що дострокове припинення відповідачем в односторонньому порядку вказаного договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) є неправомірним.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправними дій Самбірського міського територіального центру соціального обслуговування щодо припинення 15.09.2017 року Договору про надання соціальних послуг від 25.11.2016 року, суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 від послуг Самбірського міського територіального центру не відмовлявся, з такою заявою не звертався.

Розділ 6 Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацюючого громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, укладеного 25.11.2016 року між Самбірським міським територіальним центром та ОСОБА_1 , передбачає, що цей договір укладається терміном на один рік, він набирає чинності з 25.11.2016 року і є чинним до 25.11.2017 року.

Цим же розділом передбачено, що Договір пролонгується щорічно, якщо не менше як за місяць до закінчення його дії, сторони письмово не повідомили про намір щодо його припинення та дані медичного висновку не змінилися.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу – це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відновлення договору про соціальне обслуговування, суд першої інстанції виходив з того, що термін дії договору закінчився.

На думку колегії суддів зазначена обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відновлення дії договору, оскільки п.6.2 Договору передбачає можливість його щорічної пролонгації, якщо не менше як за місяць до закінчення його дії сторони письмово не повідомили про намір щодо його припинення.

За відсутності доказів підтвердження письмового повідомлення сторін договору про його припинення, враховуючи задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення 15 вересня 2017 року договору про надання соціальних послуг, що підтверджує його чинність, і робить можливим пролонгацію цього договору, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, такий договір має бути відновлено, що зробить можливим пролонгацію цього договору за наявності підстав, передбачених умовами цього договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 5000.00 грн. моральної шкоди за недоведеністю позивачем завдання такої шкоди та обґрунтування її розміру.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судом встановлено протиправність дій відповідача щодо дострокового припинення в односторонньому порядку Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, укладеного 25.11.2016 між Самбірським територіальним центром та ОСОБА_1 , однак позивачем не надано доказів на підтвердження різкого погіршення здоров`я унаслідок протиправних дій відповідача,а тому вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн. задоволенню не підлягають як такі, що належним чином не підтвердженні доказами, не доведено факт завдання моральної шкоди, не обґрунтовано розмір відшкодування завданої моральної шкоди.

Єропейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з вищенаведеним, оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Самбірського міського територіального центру соціального обслуговування про відновлення угоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині позовних вимог постанови про задоволення цієї позовної вимоги. В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381- 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Самбірського міського територіального центру соціального обслуговування про відновлення угоди – скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог постанову, якою цю позовну вимогу задовольнити.

Відновити договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з третьою групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, укладений між Самбірським міським територіальним центром соціального обслуговування та ОСОБА_1 25.11.2016 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08.08.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді : Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.