Провадження № 22-ц/811/607/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Провадження № 22-ц/811/2892/18

Провадження № 22-ц/811/2894/18

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , представника відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» – Турчиняка Я.І., представниці відповідача Кабінету міністрів України – Курси О.С., представника відповідача міського голови Львова Садового А.І. – ОСОБА_2 С ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2018 року та на додаткове рішення цього ж суду від 21 січня 2019 року, апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року та на додаткове рішення цього ж суду від 21 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про зобов`язання до припинення дискримінації, зловживання монопольним становищем та незаконної примусової підприємницької діяльності, про визнання права на споживання газу і опалення квартири згідно виконавчого листа суду та індивідуальне опалення квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом, про відновлення становища, яке існувало до неправомірного припинення газопостачання в квартиру, шляхом зобов`язання до відновлення газопостачання і експлуатації газопроводу і встановлених в квартирі газових приладів, про відшкодування майнової і моральної шкоди, які заподіяні внаслідок неправомірного припинення газопостачання в квартиру, до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, визнання протиправними дозволів на припинення газопостачання побутовим споживачам газу і на здійснення незаконної примусової підприємницької діяльності та зобов`язання до вчинення дій, до міського голови Львова Садового Андрія ОСОБА_10 про визнання незаконною організацію виконання положень ст. ст. 7, 15, 16, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, та визнання протиправними дій і особистої бездіяльності, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 28 червня 1999 року в справі №2-715/1999р. на підставі ухвали Личаківського районного суду м Львова від 18 червня 1999 року про роз`яснення рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 травня 1999 року, та право на індивідуальне опалення цієї квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом марки «Viessmann Vіtopend». Відновлено становище, яке існувало до припинення газопостачання квартири АДРЕСА_1 30 листопада 2012 року, та зобов`язано публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів в квартирі АДРЕСА_1 . Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного припинення газопостачання в квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 а саме: до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про зобов`язання до припинення дискримінації, зловживання монопольним становищем і незаконної примусової підприємницької діяльності та відшкодування майнової шкоди, до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, визнання протиправними дозволів на припинення газопостачання побутовим споживачам газу і на здійснення незаконної примусової підприємницької діяльності та зобов`язання до вчинення дій, до міського голови Львова Садового Андрія Івановича про визнання незаконною організацію виконання положень ст. ст. 7, 15, 16, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, та визнання дій і особистої бездіяльності протиправними – відмовлено у зв`язку з їх безпідставністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» судовий збір в доход держави в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в об`єднаній цивільній справі №466/8067/14-ц – відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2019 року абзац мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року в цивільній справі №466/8067/14-ц «Враховуючи характер і тривалість душевних страждань, яких позивач ОСОБА_1 зазнав з припиненням газопостачання в займану ним квартиру, істотність вимушених змін у його житті, ступінь вини відповідача в заподіянні шкоди, а також ступінь вини самого позивача в недодержанні процедури реконструкції газової мережі та встановлення газових приладів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині слід задовольнити частково.» доповнено реченням наступного змісту: «Зокрема, з ПАТ «Львівгаз» на користь позивача ОСОБА_1 , із заявленої суми про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн., слід стягнути 30 000,00 грн. компенсації моральної шкоди, завданої припиненням газопостачання в займану ним квартиру а в задоволенні іншої частини цієї вимоги слід відмовити у зв`язку з її безпідставністю». Речення першого абзацу резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року в цивільній справі №466/8067/14-ц замість слів «Позов задовольнити частково» викладено в наступній редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» задовольнити частково, а у задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України та до міського голови Львова Садового Андрія Івановича – відмовити у зв`язку з їх безпідставністю». Абзац третій резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року в цивільній справі №466/8067/14-ц доповнено реченням наступного змісту: «У задоволенні іншої частини вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди на суму 270 000,00 грн. – відмовити у зв`язку з її безпідставністю».

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року оскаржили ОСОБА_1 та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2018 року оскаржив ОСОБА_1

Додаткове рішеням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2019 року оскаржили ОСОБА_1 та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».

В своїй апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 просить рішення скасувати у його відмовній частині та задовольнити такі вимоги:

1. визнати, що коли всупереч висновків рішення Апеляційного суду від 20.03.2014р ( а.с.49 том 1) продовжуються незаконні звинувачення, без надання доказів, то це є зловживання монопольним становищем і дискримінація на право споживати газ;

2. відповідно норм ст.13 ЦК України надати зобов`язання керівникам ПАТ “Львівгаз” припинити зловживання їх монопольним становищем та припинити дискримінацію проти нього ОСОБА_1 навіть у порівнянні із кв. АДРЕСА_2 де діє спільний квартирний газопровід побудований ТРЕСТОМ “Львівгаз”, де у ванній кімнаті кв. АДРЕСА_3 дозволено користування газовим водонагрівачем але немає в будинку АДРЕСА_4 ніякої мережі. В квартирі № АДРЕСА_5 законно встановлено у 2000р. індивідуальне опалення в договорі з ВАТ^{-“Львівгазом”, що на порядок зменшує небезпеку у споживанні газом та надає економію газу, але керівники ПАТ “Львівгаз” незрозуміло звинувачують, зловживають монопольним становищем та дискримінація за ознакою його переконань, що людина- споживач Послуг не повинна підкорятись корупції і діючим способам вимагання коштів владою монополіста та може 7-ім років законно подавати заяви “Про злочини і позови в суд”;}

^{3.визнати, що ОСОБА_1 справою № 466/6201/ 15-ц подавав дві вимоги щодо матеріальної шкоди та відшкодування збитків після рішення Апеляційного суду від 20.03.2014р (а.с.49 том 1), а тому законно подана заява від 2.11.2018р “Про Додаткове Рішення” щодо відшкодування завданих збитків, що передбачено Умовами Типових Договорів, але суддя В.І.Кавацюк незаконно відмовляє у розгляді, а тому подана ще апеляційна скарга від 19.11.2018р. від 19.11.2018р, яку просить задовольнити;}

^{4. визнати незаконними звинувачення без обґрунтування в рішенні судді В.І.Кавацюка від 8.10.2018р проти позивача ОСОБА_1 , що ніби-то існувало втручання в газову мережу, що незаконно здійснено суддею В.І.Кавацюком, щоб не вирішувати моральну шкоду в сумі 300000 грн.;}

^{5. вирішити відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди в повному обсязі 300 000 грн, бо доказів, щоб він - абонент – споживач ОСОБА_1 порушував умови договору з ВАТ “Львівгазом “ не існує та з часівдіяльності ПАТ “Львівгаз” з 2011 р. порушення договору і зловживання надходять тільки від керівників ПАТ “Львівгаз”;}

^{6. визнати неправомірною відсутність контролю зі сторонни КМУ в частині спеціальних обов`язків ОблГазам постачати газ побутовим споживачам природного газу.}

^{7. визнати неправомірною бездіяльність Міського Голови Львова в частині відсутності належного розгляду скарг і вирішення питань обов`язку для житлового господарства Львова мати технічні паспорти житлових будинків по АДРЕСА_4 із схемами електропроводки, водопостачання та газопроводів із встановленням газових приладів, що саме використали керівники ПАТ «Львівгаз» з 2012 року для незаконних звинувачень неіснуючою проектно-технічною виконавчою документацією ще за 1975р., без врахування діяльності ВАТ «Львівгаз» з 1994р. по 2010р. та без наявності законних технічного і експлуатаційного паспортів.}

^{Вважає, що судом не встановлено предмету спору, не встановлено належного порядку у з`ясуванні фактичних обставин та дослідження доказів, немає у позивача права на доведення суду фактичних обставин і доказів, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не з`ясовано припинення газопостачання з 30.11.2012 року після акту №100400 від 20.09.2012р. Вказує на те, що судом не повно з`ясовано фактичні обставини справи, не доведено обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, які ухвалою від 25.05.2016 року вимагає з`ясувати Вищий спеціалізований суд України, але такого з`ясування немає, порушено 29 статей ЦПК України, бо суд не хоче визначити предмет спору, немає змагальності сторін, немає розгляду і вирішення клопотань позивача.}

^{В своїй апеляційній скарзі на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та направити для продовження розгляду по суті відшкодування збитків. Вважає, що незаконність ухвали полягає у порушенні усіх норм ст. 379 ЦПК України, а саме неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що неправильне застосування норм матеріального права полягає у неправильному тлумаченні закону норм ст. 1166 ЦК України стосовно шкоди завданої майну громадян – споживачів, що розглядається окремо. Вказує на те, що у рішенні від 08.10.2018 року все заплутано і немає конкретного обґрунтування та окремого вирішення чи відмови щодо відшкодування збитків. Зазначає, що ним були подані розрахунки завданих збитків.}

^{В своїй апеляційній скарзі на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2019 року ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення, бо таке тільки дублює вже раніше прийняте рішення від 08.10.2018 року. Зазначає, що додаткове рішення суперечить завданню наданого ухвалою апеляційного суду від 11.12.2018р., що практично нічого не вирішено суддею.}

^{В своїй апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» просять рішення скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Вважають рішення необґрунтованим. Зазначають, що ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 1999 року добровільно та в повному обсязі виконано ВАТ «Львівгаз» - з ОСОБА_1 було укладенено договір на газопостачання у 1999 році, про що стверджує сам позивач; договір 1999р., укладений з ОСОБА_1 у письмовій формі на підставі рішення суду втратив чинність 05.07.2006 року., внаслідок змін, що відбулись у законодавстві України. Тобто, право на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 28 червня 1999 року в справі №2-715/1999р. на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 1999 року, існувало лише в період часу від винесення вищезазначеної ухвали і до 07.07.2006 р. - моменту змін в законодавстві України та появи типового договору про надання послуг з газопостачанню. Вказують на те, що визнання права за ОСОБА_1 на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 28 червня 1999 року в справі №2-715/1999р. на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 1999 року порушує вимоги чинного законодавста, господарська діяльність ПАТ «Львівгаз» змінилася, і товариство фізично не зможе постачати газ ОСОБА_1 на умовах, що встановлені виконавчим листом та ухвалою суду, оскільки, відповідно до закону здійснювати постачання природного газу товариство не може; постачальником природного газу, на сьогодні є ТОВ «Львівгаз Збут», тому ПАТ «Львівгаз» взагалі не може бути відповідачем, за даною позовною вимогою. Також, зазначають, що ПАТ «Львівгаз» не заперечує право ОСОБА_1 на користування індивідуальним опаленням квартири, не оспорює його, не піддає сумнівам. Вказують, що товариство неодноразово просило позивача провести реєстрацію самовільно встановленого газового обладнання шляхом одержання технічних умов у ПАТ «Львівгаз» та розроблення робочого проекту газифікації та у випадку не приведення документації на газове обладнання до вимог, встановлених чинним законодавством ОСОБА_1 неодноразово попереджався про відключення від газопостачання, оскільки опалення було встановлено самовільно без дотримання законодавства. Вказують, що судом не досліджено та не застосовано, вказівки, що містилася в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 року, натомість невірно застосовано норму ч.7 ст. 82 ЦПК України, яка не підлягала до застосуванню. Зазначають, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що об`єкти систем газопостачання в квартирі ОСОБА_1 приймалися комісією, наявна лише технічна документація 1975 року, зміни до якої після самовільного встановлення газових приладів ОСОБА_1 всупереч чинного законодавства внесені не були. Крім того, після самовільного встановлення газових приладів ОСОБА_1 зобов`язаний був повідомити ВАТ «Львівгаз» про встановлення таких, які підлягали негайному відключенню. Вказують, що підстав для відшкодування моральної шкоди ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_1 немає, оскільки судом 1 інстанції не враховано абзацу 2 п.5 ППВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди), натомість застосовану ст. 23 Цивільного Кодексу України, яка не підлягала застосуванню.}

^{В своїй апеляційній скарзі на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2019 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» просять скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21.01.2019 року по справі № 466/8067/14-ц в частині: «Абзац мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року в цивільній справі №466/8067/14-ц «Враховуючи характер і тривалість душевних страждань, яких позивач ОСОБА_1 зазнав з припиненням газопостачання в займану ним квартиру, істотність вимушених змін у його житті, ступінь вини відповідача в заподіянні шкоди, а також ступінь вини самого позивача в недодержанні процедури реконструкції газової мережі та встановлення газових приладів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині слід задовольнити частково.» доповнити реченням наступного змісту: «Зокрема, з ПАТ «Львівгаз» на користь позивача ОСОБА_1 , із заявленої суми про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн., слід стягнути 30 000.00 грн. компенсації моральної шкоди, завданої припиненням газопостачання в займану ним квартиру.», «Речення першого абзацу резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року в цивільній справі №466/8067/14-ц замість слів «Позов задоволити частково» викласти в наступній редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» задовольнити частково.» та ухвалити нове, яким змінити вищезазначений абзац мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова та у задоволенні позовної вимоги №1 (перший абзац резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова) відмовити в повному обсязі. Вважають, що судом при винесенні додаткового рішення не застосовано ч.4. ст. 82, ч.1 ст. 417 ЦПК України, невірно застосовано норми п.3 ч.2 ст. 11, ст. 23 ч.1 ст. 1167, внаслідок чого товариство зобов`язано відшкодувати моральну шкоду позивачу. Зазначають, що позовна заява по справі №466/8067/14-ц подана ОСОБА_1 з метою замаскованого оскарження ряду судових рішень, які є обов`язковими до виконання, проте їхній зміст не задовільняє приватні інтереси позивача, тому подання позовної заяви по справі №466/8067/14-ц грубо порушує принцип остаточності рішень суду - res judicata. Крім того, судом не досліджено та не застосовано, вказівки, що містилася в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 року по справі №466/8067/14-ц. Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від інших позовних вимог і її задоволення залежить від встановлення факту не правомірності дій працівників товариства. Враховуючи те, що ПАТ «Львівгаз» діяло правомірно і дані обставини встановлені іншими судовими рішеннями, то про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 і про зазначення її розміру в додатковому рішенні суду не може йти мови взагалі.}

^{В судове засідання окрім позивача ОСОБА_1 , представника відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» – Турчиняка Я.І., представниці відповідача Кабінету міністрів України – Курси О.С., представника відповідача міського голови Львова Садового А.І. – ОСОБА_11 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.}

^{Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заяв про уточнення позовних вимог, апеляційних скарг, відзивів на них, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.}

^{Із змісту оскаржуваного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 3, 8, 19, 22, 58, 113 Конституції України, ст. 4 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинної станом на 1999 рік, ст.ст. 3, 4, 5, 11, 13, 22, 23, 218, ч.1 ст. 15, п.п.1,4,5 ч.2 ст. 16, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, постанову Кабінету Міністрів України №2246 від 9 грудня 1999 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» (з наступними змінами і доповнення), постанову Кабінету Міністрів України №165 від 17 лютого 2010 року «Про внесення змін до Правил надання населенню послуг з газопостачання», п.4.5.7., п. 4.5.11 «Правил безпеки систем газопостачання України», затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254 від 01 жовтня 1997 року і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року за №318/2758, наказ Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» за №35 від 30 липня 1997 року яким затверджено «Положення про технічне обслуговування внутршіньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення», ч.7 ст. 82, ст.ст. 12, 81, 76 ЦПК України, пункти 5 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 4, 5, 26, 28 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ст. ст. 1, 2 3, 4, 5, 7, 8, 9, 13, 15, 16, 20, 21, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про ринок природного газу», постанову Кабінету Міністрів України №758 від 01 жовтня 2015 року «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)» та задовольняючи позов частково, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 , 1943 року народження, зареєстрований та проживає в приватизованій чотирикімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить йому, його дружині - ОСОБА_12 , та донькам ОСОБА_13 і ОСОБА_14 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру №Г-19762 від 21 липня 1998 року, виданого на підставі розпорядження виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів №399 від 21 липня 1998 року. 24 травня 1999 року Личаківським районним судом м. Львова було ухвалено рішення в цивільній справі №2-22/1999р. за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, ВАТ «Львівгаз», Львівського обласного управління соцзахисту населення про захист прав споживача. Вищевказаним рішенням позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано за ним та членами його сім`ї право на звернення та отримання житлово-комунальних субсидій, визнано відсутність боргу за споживання природного газу станом на 01.05.1995 року та відновлено його порушене право споживача газу. Крім цього, даним рішенням суду було зобов`язано ВАТ «Львівгаз» прийняти в експлуатацію газовий лічильник в кв. АДРЕСА_1 та укласти з ним угоду на споживання газу у відповідності до чинного законодавства з моменту встановлення і прийняття в експлуатацію газового лічильника, а також покладено окремі обов`язки на Львівську обласну державну адміністрацію щодо здійснення контролю за наданням ОСОБА_1 послуг на споживання газу зі сторони ВАТ «Львівгаз» та Торгового дому «Львівгаз» на умовах, передбачених чинним законодавством, та ін. На підставі рішення Личаківського районного суд м. Львова від 24 травня 1999 року та ухвали цього ж суду від 18 червня 1999 року про роз`яснення рішення суду, яка була винесена за заявою ОСОБА_1 та набрала законної сили 28 червня 1999 року, Личаківським районним судом м. Львова було видано виконавчий лист про зобов`язання ВАТ «Львівгаз» прийняти в експлуатацію та підключити до системи газопостачання газовий лічильник в квартирі АДРЕСА_1 , укласти з ОСОБА_1 угоду на споживання газу у відповідності до чинного законодавства по діючих тарифах та цінах на газ, встановлених Кабінетом Міністрів України з моменту встановлення і підключення газового лічильника, незалежно від наявності чи відсутності боргів, яких згідно рішення суду у позивача немає. На виконання зазначених вище рішення і ухвали Личаківського районного суду м. Львова та виданого на їх підставі виконавчого листа працівниками ВАТ «Львівгаз» 02 серпня 1999 року газопостачання в квартирі АДРЕСА_1 , в якій проживає сім`я позивача ОСОБА_1 , було відновлено. Однак письмової угоди на споживання газу у відповідності до чинного законодавства по діючих тарифах та цінах на газ, яку суд зобов`язав ВАТ «Львівгаз» укласти з ОСОБА_1 , укладено не було. Між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Львівгаз» фактично склались договірні відносини в сфері надання послуг з газопостачання, за якими ВАТ «Львівгаз» здійснював постачання газу в квартиру АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 , як споживач, здійснював оплату за спожитий газ. Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , представників ПАТ «Львівгаз», долученими до справи письмовими доказами, та ці обставини ніким з учасників справи не оспорювались. Судом також встановлено, що згідно проектно-технічної документації на проведення капітального ремонту газової мережі житлового будинку АДРЕСА_4 , виготовленої у 1975 році, в квартирі АДРЕСА_5 , в якій проживає сім`я позивача ОСОБА_1 , була встановлена газова плита ПГ-4 та проточний газовий водонагрівач (газова колонка). Опалення квартири здійснювалось за допомогою чотирьох кахельних печей. Ці обставини підтверджуються поясненнями позивача ОСОБА_1 , представників ПАТ «Львівгаз» та долученими до справи копіями Акту технічної прийомки і введення в експлуатацію газової проводки від 19 червня 1975 року, Акту прийомки в експлуатацію газового обладнання жилих будинків і комунально-побутових підприємств від 19 червня 1975 року та вказані обставини також ніким з учасників процесу в судовому засіданні не оспорювались. Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1 в 2000 році ним дійсно, з залученням спеціалістів в сфері газового господарства, було проведено втручання в існуючу газову мережу займаної ним квартири та встановлено на площі кухні двохфункційний котел типу «Viessmann», замінено існуючу в приміщенні кухні плиту газову ПГ-4 на ПГ-2 «Gorenje», а також здійснено встановлення у ванній кімнаті проточного газового водонагрівача типу «Vaillant», замість проточного водонагрівача, який там стояв раніше. Про проведення такої заміни газових приладів та встановлення двохфункційного котла для опалення квартири було відомо слюсарям та керівництву ВАТ «Львівгаз», з приводу цього ніхто йому ніяких претензій не висловлював та ВАТ «Львівгаз» продовжував надавати послуги з газопостачання, а він, ОСОБА_1 , проводив оплату за спожитий газ. При цьому, суд приймає до уваги також те, що наказом Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» за №35 від 30 липня 1997 року було затверджено «Положення про технічне обслуговування внутршіньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення», дія якого поширювалась на спеціалізовані підприємства газопостачання та газифікації цієї компанії, та воно було обов`язковим для інших підприємств, установ, організацій, що експлуатують внушньобудинкові системи газопостачання, а також для окремих громадян, які мають житлові будинки (квартири) або їх частину на праві приватної власності, і на які відкрито особовий рахунок. Як зазначалось вище, з пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що в 2000 році ним, із залученням спеціалістів в сфері газового господарства, було проведено втручання в існуючу газову мережу займаної ним квартири та встановлено на площі кухні двохфункційний котел типу «Viessmann», замінено існуючу в приміщенні кухні плиту газову ПГ-4 на ПГ-2 «Gorenje», а також здійснено встановлення у ванній кімнаті проточного газового водонагрівача типу «Vaillant», замість проточного водонагрівача, який там стояв раніше. Про проведення такої заміни газових приладів та встановлення двохфункційного котла для опалення квартири було відомо слюсарям та керівництву ВАТ «Львівгаз», з приводу цього ніхто йому ніяких претензій не висловлював та ВАТ «Львівгаз», а пізніше – ПАТ «Львівгаз» продовжував надавати послуги з газопостачання, а він, ОСОБА_1 , проводив оплату за спожитий газ до часу відключення 30 листопада 2012 року газопостачання в кватиру АДРЕСА_1 . До матеріалів справи долучена копія акту інвентаризації, складеного працівниками ВАТ «Львівгаз» ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 08.08.2008 року, з якого вбачається, що при проведенні інвентаризації опалювальної площі (газових приладів) на АДРЕСА_6 , ними було виявлено, що ГК встановлено у ванній кімнаті та АГВ2К додатково встановлено на площі кухні, що підтверджує вищезазначені пояснення позивача ОСОБА_1 . Судом також встановлено, що 22 жовтня 2010 року та 15 квітня 2011 року начальником Сихівської районної служби газопостачання ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_17 на адресу позивача ОСОБА_1 скеровувались письмові попередження, в яких зазначалось про те, що ним в квартирі АДРЕСА_1 самовільно встановлено газові прилади, що є грубим порушенням ПБСГ України п.п.4.5.7., 1.4.5. У випадку не оформлення приладів газопостачання буде припинено в порядку, передбаченому законодавством з подальшою передачею позову до суду, та відновлення газопостачання буде здійснено лише після реєстрації приладів та відшкодування витрат на відключення і підключення газу. З долученої до справи копії Акту №100400, складеного представником ПАТ «Львівгаз» Нога 20 вересня 2012 року, вбачається, що газопостачання в квартиру АДРЕСА_1 , (після його припинення 27 серпня 2012 року) було відновлено. В Акті вказано, що в роботі є ПГ-2 «Горіння», ГК «Вайлант», АГВ2К «Вісман» 24 Кв, 4 КП, а також зазначено, що перевірено на щільність газову мережу, запірну арматуру і витоків газу немає. Перевірено наявність тяги в димових та вентиляційних каналах і тяга на час перевірки наявна. Крім цього, зазначено, що дано інструктаж з правил безпечного користування газовими приладами. В судовому засіданні також встановлено, що після відновлення газопостачання в квартиру позивача ОСОБА_1 , 19 листопада 2012 року начальником Сихівської районної служби газопостачання ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_17 на адресу позивача знову було скеровано попередження, в якому зазначалось про самовільне проведення позивачем реконструкції газової мережі в займаній ним квартирі, що є порушенням п.4.5.7. Правил безпеки систем газопостачання України, та пропонувалось провести реєстрацію встановлених газових приладів (ПГ, ГК, АГВ2К), подати зазначені в попередженні документи, які необхідні для такої реєстрації, отримати технічні умови, розробити робочий проект на газифікацію у спеціалізовані проектній організації та ін. Крім цього, його було попереджено, що у випадку неоформлення газових приладів, газопостачання буде припинено 29.11.2012 року. З Акту №029817, складеного представниками ПАТ «Львівгаз» Карпо та Нога 29 листопада 2012 року, вбачається, що в квартирі позивача ОСОБА_1 на площі кухні було виявлено не зареєстрований АГВ2К «Вісман», самовільний демонтаж абонентом частини газопроводу до 4 КП з встановленням заглушки, яку опломбувати технічно неможливо у зв`язку з відсутністю отвору на заглушці. В даному Акті вказано, що абонент не дозволив припинити подачу газу на АГВ2К та його попереджено, що у разі недопуску до закриття АГВ2К 30 листопада 2012 року буде припинено подачу газу на квартиру в цілому, а також зазначено, що перевірено на щільність газову мережу, запірну арматуру, витоків газу немає, що перевірено наявність тяги в димових та вентиляційних каналах і тяга на час перевірки наявна, та що дано інструктаж з правил безпечного користування газовими приладами. З долученої до справи копії Акту №029819 від 30 листопада 2012 року, складеного представниками ПАТ «Львівгаз» Нога і Карпо, вбачається, що вказаного числа було припинено подачу газу в квартиру позивача ОСОБА_1 у зв`язку з недопуском до закриття АГВ2К. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представників ПАТ «Львівгаз» та долученими до справи копіями вищевказаних попереджень від 22 жовтня 2010 року, 15 квітня 2011 року, 19 листопада 2012 року та копій актів №100400 від 20 вересня 2012 року, №029817 від 29 листопада 2012 року та №029819 від 30 листопада 2012 року. Із змісту зазначених вище актів, складених працівниками ВАТ «Львівгаз» та ПАТ «Львівгаз», не вбачається, що позивачем ОСОБА_1 було допущено таке порушення «Правил безпеки газопостачання України», яке створює виникнення аварійної ситуації, та яке могло бути підставою для припинення газопостачання. Аналізуючи встановлені судом обставини, зібрані у справі докази та названі вище норми цивільного законодавства, суд прийшов до висновку, що працівниками ПАТ «Львівгаз» 30 листопада 2012 року було безпідставно припинено постачання газу в квартиру АДРЕСА_1 , в якій проживає сім`я позивача ОСОБА_1 Неправомірність дій ПАТ «Львівгаз» по припиненню газопостачання до квартири АДРЕСА_1 була також встановлена рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2014 року в цивільній справі №466/5937/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз», в якій він просив визнати незаконними дії працівників та керівників ПАТ «Львівгаз» з приводу зобов`язання його провести проектно-технічну документацію реконструкції газової мережі, визнати незаконними дій відповідача щодо вимог сплати коштів за реєстрацію газових приладів, визнати незаконними тлумачення відповідачем слів «самовільних дій споживача газу», визнати незаконними будь-які обмеження при укладенні договору після судового рішення від 24 травня 1999 року. Вищевказаним рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2014 року, яке було залишено без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2014 року, позов ОСОБА_18 було задоволено частково та визнано неправомірними дії ПАТ «Львівгаз» по припиненню газопостачання до квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу ОСОБА_1 . Як вбачається з пояснень представників ПАТ «Львівгаз» відновлення постачання газу в квартиру позивача ОСОБА_1 на підставі цього рішення здійснено не було, оскільки позивач ОСОБА_1 таких вимог не заявляв та суд своїм рішення не зобов`язував ПАТ «Львівгаз» відновити подачу газу в квартиру АДРЕСА_1 . З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним права на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 28 червня 1999 року в справі №2-715/1999р. на підставі ухвали цього ж суду від 18 червня 1999 року про роз`яснення рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 травня 1999 року, визнання за ним права на індивідуальне опалення цієї квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом марки «Viessmann Vіtopend», відновлення становища, яке існувало до припинення 30 листопада 2012 року газопостачання до квартири АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ПАТ «Львівгаз» відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів в квартирі АДРЕСА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому, суд взяв до уваги те, що в період 2012-2017рр. позивач ОСОБА_1 пред`являв ряд інших позовів до ПАТ «Львівгаз» про захист своїх прав, порушених відповідачем внаслідок неправомірного припинення постачання газу в належну йому на праві спільної власності квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні таких позовів йому було відмовлено та рішеннями судів, які набрали законної сили та копії яких долучено до матеріалів справи, встановлено ряд фактів, які відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають. Крім цього суд вважав такими, що підлягають до часткового задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, виходячи з наступного. З пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що неправомірними діями працівників ПАТ «Львівгаз» по відключенню газопостачання до займаної ним квартири АДРЕСА_1 , йому також заподіяна моральна (немайнова) шкода, яка полягає в тому, що він, будучи особою похилого віку, тривалий час несе втрати немайнового характеру, змушений постійно звертатись в різні установи з заявами і скаргами за захистом свої прав та вже декілька опалювальних періодів переносить фізичні і моральні страждання через незаконні дії керівників ПАТ «Львівгаз», які, з метою отримання незаконних доходів-хабарів, неправомірно і умисно прийняли рішення про припинення газопостачання. Враховуючи характер і тривалість душевних страждань, яких позивач ОСОБА_1 зазнав з припиненням газопостачання в займану ним квартиру, істотність вимушених змін у його житті, ступінь вини відповідача в заподіянні шкоди, а також ступінь вини самого позивача в недодержанні процедури реконструкції газової мережі та встановлення газових приладів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині слід задовольнити частково. Що стосується інших позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз», а саме про зобов`язання ПАТ «Львівгаз» припинити дискримінацію та зловживання монопольним становищем і очевидно незаконну примусову «підприємницьку діяльність» проти нього, ОСОБА_1 , про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, а також його позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дії чи бездіяльності Кабінету Міністрів України і зобов`язання до вчинення дій, та його позовних вимог до міського голови Львова Садового А.І. про визнання незаконною організацію виконання норм ст.7, ст.15, ст.16, ст.20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та «Правил утримання жилих будинків», яка дозволяє зловживання монопольною владою ПАТ «Львівгаз», обман і агресивні дії проти споживачів газу через відсутність технічних і експлуатаційних паспортів у виконавця послуг ПАТ «Львівгаз», про визнання незаконними дій чи особистої бездіяльності міського голови Львова Садового А.І., як керуючого міськвиконкомом, засіданнями міської ради, розпорядника бюджетних коштів, від якого залежить розгляд скарг від громадян та виконання норм особливо ст.15 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та «Правил утримання жилих будинків», залежить наявність технічних і експлуатаційних паспортів у виконавців послуг, надання мінімальних норм житлово - комунальних послуг, опалення квартир, виконання норм ст.5, ст.28 та інших Закону України «Про захист прав споживачів», то такі задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав. Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 не навів суду переконливих доказів, які б доводили, що він особисто в повній мірі та належним чином виконував свої обов`язки, як споживач газу, а також, що внаслідок вчинення працівниками ПАТ «Львівгаз» 30 листопада 2012 року дій по припиненню газопостачання до квартири АДРЕСА_1 , такими діями йому були заподіяні матеріальні збитки. Ним також не наведено доказів на підтвердження факту вчинення працівниками ПАТ «Львівгаз» якихось дій щодо нього, як людини, які могли б визнаватись як дискримінаційні, а також не надано доказів, що стверджують про те, що ПАТ «Львівгаз» зловживає монопольним становищем і здійснює незаконну примусову підприємницьку діяльність. В ході судового розгляду справи позивачем ОСОБА_1 не було подано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що Кабінетом Міністрів України були порушені вимоги законів України в сфері регулювання ринку природного газу чи постачання такого газу населенню, а також доказів того, що Кабінет Міністрів України будь-яким чином порушив його особисті права, свободи чи охоронювані законом інтереси. Судом встановлено, що відповідно до ухвали Львівської міської ради №505 від 26 травня 2015 року «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату та її виконавчих органів», копія якої долучена до матеріалів справи, затверджено структуру виконавчих органів Львівської міської ради. Враховуючи затверджену структуру у складі виконавчих органів Львівської міської ради немає інспекції, управління, департаменту чи іншого структурного підрозділу щодо захисту прав споживачів. Ні положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ні «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, на які покликається позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог до міського голови Львова Садового А. ОСОБА_19 , також не передбачено обов`язку міського голови на здійснення нагляду чи контролю за діяльністю підприємств в сфері постачання природного газу населенню та додержання цими підприємствами актів цивільного законодавства в даній сфері підприємницької діяльності. Суд вважав, що позивач ОСОБА_1 не надав належних доказів того, які б вказували на те, що міський голова Львова ОСОБА_20 вчинив якійсь дії чи проявив особисту бездіяльність, яка призвела до припинення газопостачання в займану ним квартиру АДРЕСА_1 , та не довів відповідними доказами, в чому саме полягало невиконання міським головою Львова положень Закону України «Про захист прав споживачів».}

^{Із змісту оскаржуваної ухвали Шевченкіського районного суду м. Львова від 12 листопада 2018 року вбачається, що суд посилаючись на ч.2 ст. 247, ч.1 ст. 270 ЦПК України, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, виходив з того, що 02 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення стосовно позовної вимоги за позовною заявою від 10 серпня 2015 року про відшкодування матеріальної шкоди (неустойки або завданих збитків) за період з 2012 року по 2018 рік. З матеріалів об`єднаної цивільної справи №466/8067/14-ц за позовами ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз» про зобов`язання до припинення дискримінації, зловживання монопольним становищем та незаконної примусової підприємницької діяльності, про визнання права на споживання газу і опалення квартири згідно виконавчого листа суду та індивідуальне опалення квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом, про відновлення становища, яке існувало до неправомірного припинення газопостачання в квартиру, шляхом зобов`язання до відновлення газопостачання і експлуатації газопроводу і встановлених в квартирі газових приладів, про відшкодування майнової і моральної шкоди, які заподіяні внаслідок неправомірного припинення газопостачання в квартиру, до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, визнання протиправними дозволів на припинення газопостачання побутовим споживачам газу і на здійснення незаконної примусової підприємницької діяльності та зобов`язання до вчинення дій, та до міського голови Львова Садового Андрія ОСОБА_10 про визнання незаконною організацію виконання положень ст. ст. 7, 15, 16, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, про визнання протиправними дій і особистої бездіяльності, а також зі змісту винесеного в цій справі судового рішення вбачається, що судом було ухвалено рішення стосовно кожної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, в тому числі, і стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз» про відшкодування матеріальної шкоди (неустойки або завданих збитків), а тому підстав для винесення додаткового рішення в даній справі немає.}

^{Із змісту оскаржуваного додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2019 року вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на п.1 ч.1 ст. 270 ЦПК України та ухвалюючи додаткове рішення, виходив з того, що 08 жовтня 2018 року Шевченківським районним судом м. Львова в даній справі було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вищевказаним рішенням, зокрема: - визнано за ОСОБА_1 право на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 28 червня 1999 року в справі №2-715/1999р. на підставі ухвали Личаківського районного суду м Львова від 18 червня 1999 року про роз`яснення рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 травня 1999 року, та право на індивідуальне опалення цієї квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом марки «Viessmann Vіtopend»; - відновлено становище, яке існувало до припинення газопостачання квартири АДРЕСА_1 30 листопада 2012 року, та зобов`язано публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів в квартирі АДРЕСА_1 ; - стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного припинення газопостачання в квартиру АДРЕСА_1 ; - стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» судовий збір в доход держави в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок). У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , а саме: до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про зобов`язання до припинення дискримінації, зловживання монопольним становищем і незаконної примусової підприємницької діяльності та відшкодування майнової шкоди, до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, визнання протиправними дозволів на припинення газопостачання побутовим споживачам газу і на здійснення незаконної примусової підприємницької діяльності та зобов`язання до вчинення дій, до міського голови Львова Садового Андрія ОСОБА_10 про визнання незаконною організацію виконання положень ст. ст. 7, 15, 16, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, та визнання дій і особистої бездіяльності протиправними – відмовлено у зв`язку з їх безпідставністю. Ухвалою Львівського апеляційного суду в складі судді Левика Я.А. вищевказану справу повернуто до Шевченківського районного суду м. Львова для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення що повинно бути вирішено протягом одного місяця з дня надходження справи до суду першої інстанції. У вищевказаній ухвалі зазначено, що в резолютивній частині відсутній узагальнюючий висновок по суті усіх заявлених вимог про задоволення позову ОСОБА_1 , або про відмову в задоволенні вказаного позову повністю чи частково. З рішення суду вбачається, що судом розглянуто вимогу про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, про яку йшлося в заяві від 25.04.2016 року, хоча позивачем було збільшено розмір позовних вимог про стягнення моральної шкоди до 300 000 грн. у заяві від 11.08.2017 року та така прийнята судом до розгляду, однак по суті вказана вимога судом не розглянута. Крім цього, в матеріалах справи відсутня також і ухвала про залишення позову ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. повністю чи частково без розгляду, закриття провадження в частині цих вимог тощо. Також, як вбачається із тексту як вступної та резолютивної частини рішення. що були проголошені у судовому засіданні, так і резолютивної частини повного тексту рішення суду, що оскаржується, - судом, що ухвалив рішення, позов задоволено частково. Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000грн., яка розглядалась судом, вказано стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 30 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного припинення газопостачання в квартиру АДРЕСА_1 . Окремо, судом в мотивувальній частині рішення вказано, що позов в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково, однак судом не зазначено в мотивувальній частині рішення, суми, яка підлягає стягненню. В резолютивній ж частині, як вказано вище, зазначено про стягнення 30 000грн. для відшкодування моральної школи без зазначення про відмову в іншій частині вимоги, що розглядалась. Враховуючи, що судом не вирішено вимоги позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000грн., справу слід повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про задоволення позову чи відмову у такому у цій частині вимоги,, а також для уточнення суті рішення, яке ухвалено в частині вимоги про стягнення моральної шкоди. При цьому, як зазначено у вищевказаній ухвалі Львівського апеляційного суду в складі судді Левика Я.А., суду слід вирішити питання про те. чи належним чином викладено суть позовних вимог в інших частинах позову, що розглядалися судом, чи належним чином такі вирішені та чи належним чином зазначено про задоволення, відмову в задоволенні та в якій частині відповідних вимог позову, таке питання може бути вирішено шляхом постановлення додаткового рішення. З матеріалів справи убачається, що 29 грудня 2014 року позивач ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів пред`явив в Шевченківський районний суд м. Львова позов до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00грн., завданої неправомірним припиненням газопостачання в займану його сім`єю квартиру АДРЕСА_1 . 27 січня 2015 року, 17 лютого 2015 року, 20 квітня 2015 року, 25 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 подав доповнення до позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, в яких, з урахуванням зазначених в цих заявах обставин, двічі збільшував позовній вимоги та в заяві від 25 квітня 2016 року просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь 200 000,00 грн. компенсації за заподіяну моральну шкоду. В своїх остаточній заяві про уточнення всіх раніше заявлених позовних вимог від 11 серпня 2017 року, в т.ч. і щодо відшкодування моральної шкоди, він просив ухвалити рішення про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на свою користь 300 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним припиненням газопостачання в займану його сім`єю вищевказану квартиру АДРЕСА_1 . Про таке уточнення і збільшення розміру позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до 300 000грн. зазначено в мотивувальній частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року. Разом з цим, в мотивувальній частині дійсно не було зазначено розмір суми грошових коштів, які підлягають стягненню з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, а в резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року не вказано про відмову у задоволенні іншої частини вимоги про відшкодування моральної шкоди. З огляду на вищенаведене мотивувальну та резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року слід доповнити в частині вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Крім цього, резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року слід доповнити узагальнюючим висновком по суті усіх заявлених вимог про задоволення позову ОСОБА_1 , або про відмову у задоволенні вказаного позову повністю чи частково.}

^{Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції – немає.}

^{29 грудня 2014 року ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів пред`явив в Шевченківський районний суд м. Львова позов до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (ПАТ «Львівгаз») на даний час АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним припиненням газопостачання в квартиру (єдиний унікальний номер справи – 466/9329/14-ц).}

^{Як на підставу своїх вимог зазначав, що він зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 18 червня 1999 року, а також відповідно до «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 9 грудня 1999 року, та чинних на той час Типових договорів ПАТ «Львівгаз» (раніше – ВАТ «Львівгаз») надавало йому послуги з газопостачання. З часу відновлення в 1999 році постачання газу ПАТ «Львівгаз» не надавав йому належної, своєчасної та достовірної інформації щодо якихось нових умов газопостачання, не пропонував здійснити переукладення договору, а тому діяли ті умови, які існували на момент відновлення газопостачання в 1999 році. Однак 30 листопада 2012 року, в порушення умов існуючого укладеного публічного договору, під приводом вигаданих незаконних звинувачень, у спосіб зловживання монопольним становищем, ПАТ «Львівгаз» в односторонньому порядку здійснило відключення постачання газу в займану його сім`єю квартиру з тих причин, що він, споживач газу ОСОБА_1 , 28 листопада 2012 року відмовився сплачувати керівникам ПАТ «Львівгаз» хабарі за користування індивідуальним опаленням квартири, яке було зроблено як законна заміна кахельних пічок на один газовий котел після рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 травня 1999 року. Він, позивач, є пенсіонером, має вік понад 70 років, та внаслідок неправомірного припинення постачання газу в квартиру йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він щоденно несе втрати немайнового характеру, змушений постійно звертатись в різні установи з заявами і скаргами за захистом своїх прав та вже третю зиму переносить фізичні і моральні страждання через незаконні дії керівників ПАТ «Львівгаз», які, з метою отримання незаконних доходів-хабарів, неправомірно і умисно прийняли рішення про припинення газопостачання з 30 листопада 2012 року. Умови публічної діяльності та публічних договорів, а також «Правила надання населенню послуг з газопостачання», затверджені постановами Кабінету Міністрів України №2246 від 9 грудня 1999 року та №938 від 5 липня 2006 року, надають зобов`язання керівникам ПАТ «Львівгаз» безперервно забезпечувати газопостачання і опалення квартир споживачів та передбачають відповідальність за ненадання, несвоєчасне надання і за надання недостовірної інформації споживачам газу. 20 березня 2014 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області було ухвалено судове рішення, яким дії ПАТ «Львігаз» по відключенню газопостачання в квартиру були визнані неправомірними. Проте, ПАТ «Львівгаз» проігнорувало вищевказане рішення суду, яке вступило в законну силу, та продовжує вигадувати йому, позивачу, різні незаконні звинувачення. Просив врахувати наведені в цій позовній заяві факти та ухвалити рішення про стягнення з ПАТ «Львівгаз» 100 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним припинення газопостачання в займану його сім`єю квартиру АДРЕСА_1 .}

^{27 січня 2015 року, 17 лютого 2015 року, 20 квітня 2015 року, 25 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 подав доповнення до позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, в яких, з урахуванням зазначених в цих заявах обставин, просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь 200 000,00 грн. компенсації за заподіяну моральну шкоду.}

^{10 серпня 2015 року ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів пред`явив в Шевченківський районний суд м. Львова позов до ПАТ «Львівгаз» про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним припиненням газопостачання в квартиру (єдиний унікальний номер справи – 466/6201/15-ц).}

^{В обгрунтування своїх вимог також зазначав, що він зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 18 червня 1999 року, а також відповідно до «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 9 грудня 1999 року, та чинних на той час Типових договорів ПАТ «Львівгаз» (раніше – ВАТ «Львівгаз») надавало йому послуги з газопостачання. З часу відновлення в 1999 році постачання газу ПАТ «Львівгаз» не надавав йому належної, своєчасної та достовірної інформації щодо якихось нових умов газопостачання, не пропонував здійснити переукладення договору, а тому діяли ті умови, які існували на момент відновлення газопостачання в 1999 році. 30 листопада 2012 року, в порушення умов існуючого укладеного публічного договору, під приводом вигаданих незаконних звинувачень, у спосіб зловживання монопольним становищем з протиправним впливом на суди та суддів, ПАТ «Львівгаз» в односторонньому порядку здійснило відключення постачання газу в займану його сім`єю квартиру. 20 березня 2014 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області було ухвалено інше судове рішення, яким дії ПАТ «Львігаз» по відключенню газопостачання в квартиру були визнані неправомірними. Проте, ПАТ «Львівгаз» проігнорувало вищевказане рішення суду, яке вступило в законну силу, та продовжувало вигадувати йому, позивачу, різні незаконні звинувачення, щоб скасувати зазначене вище рішення, що призвело до нового рішення Шевченківського районного суду м. Львова та окремої ухвали цього ж суду від 22 червня 2015 року в цивільній справі №466/8067/14-ц. На протязі двох років судових розглядів керівники та юристи ПАТ «Львівгаз» не змогли надати доказів на підтвердження того, що він, споживач газу ОСОБА_1 , сам порушував умови укладеного в 1999 року договору чи заподіяв ПАТ «Львівгаз» шкоди. Той факт, що ПАТ «Львівгаз» погоджувалося на умови договору згідно виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 1999 року, підтверджують квитанції проведення ним оплати за спожитий газ. Така оплата ним, позивачем, проводилась з 1999 року до 30 листопада 2012 року, коли газопостачання було незаконно припинено та висунуто вимоги оплати нових дуже коштовних послуг, які не були передбачені умовами укладеного договору у 1999 році. Вважає, що маючи судові рішення від 20 березня 2014 року та від 22 червня 2015 року, він, позивач, як споживач газу, вправі вимагати відшкодування майнової шкоди, яка заподіяна йому внаслідок неправомірного припинення постачання газу та розмір такої шкоди повинен визначатись згідно норм, визначених у Типових договорах, що діяли згідно названої вище постанови Кабінету Міністрів України №2246 від 9 грудня 1999 року, як неустойка в розмірі двократної вартості обсягу недовідпущеного газу за період з 30 листопада 2012 року по серпень 2015 року. Згідно квитанцій оплати за газ за період з серпня 2011 року по серпень 2012 року його сім`єю було спожито 1658 куб.м газу. Недовідпущено за період з 30 листопада 2012 рок по серпень 2015 року - 4558 куб.м газу, двократний розмір становить – 9116 куб.м газу, вартість якого за цінами 2012 року становить 4912 грн. З огляду на такі факти, просив ухвалити рішення про стягнення з ПАТ «Львівгаз» на його користь 4912 грн. у відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним припиненням газопостачання, або зобов`язати відповідача здійснити постачання на таку ж суму.}

^{02 жовтня 2015 року та 24 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 подав до суду доповнення до позовної заяви про відшкодування майнової шкоди, в яких уточнив і збільшив свої позовні вимоги, та просить ухвалити рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним припиненням відповідачем газопостачання в займану його сім`єю квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до умов чинних Типових договорів, що діяли згідно постанови Кабінету Міністрів України №2246 від 9 грудня 1999 року, або відповідно до положень ч.ч.3,4,5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з розрахунку за період з 30 листопада 2012 року по день винесення судового рішення.}

^{14 серпня 2015 року позивач ОСОБА_1 також звернувся в Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до ПАТ «Львівгаз» про припинення дій, які порушують права, та примусове виконання обов`язку в натурі (єдиний унікальний номер справи – 466/6363/15-ц), в якому, з урахуванням поданої 14 вересня 2015 року заяви про уточнення і збільшення позовних вимог, просить ухвалити рішення, яким:}

^{- визнати незаконними і протиправними дії керівників ПАТ «Львівгаз» по умисному приховуванню належних експлуатаційних документів по АДРЕСА_7 , за якими слюсарі ВАТ «Львівгаз», а пізніше слюсарі ПАТ «Львівгаз», реально проводять з 1999 року технічне обслуговування системи газопостачання;}

^{- визнати незаконними і протиправними дії та рішення керівників ПАТ «Львівгаз» щодо використання постанови Кабінету Міністрів України №119 від 22 лютого 2012 року без укладення відповідного договору, як дозвіл на незаконні звинувачення його, ОСОБА_1 , у самовільних діях, якщо в нього були укладені інші умови договору згідно ухваленого в 1999 році рішення Личаківського районного суду м. Львова та виконавчого листа цього ж суду від 18 червня 1999 року;}

^{- припинити зловживання монопольним становищем монополіста ПАТ «Львівгаз», яке незаконно приховує свої технічні експлуатаційні документи, за якими здійснювалось обслуговування газопроводів та газових приладів в квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , щоб шляхом обману вимагати неіснуючу у споживача технічну документацію та незаконно звинувачувати для вимагання величезних грошових коштів;}

^{- зобов`язати керівників ПАТ «Львівгаз» примусово виконати обов`язок в натурі надати суду та копію йому, ОСОБА_1 , реальних експлуатаційних документів, за якими слюсарі ПАТ «Львівгаз» зобов`язані були проводити технічне обслуговування внутрішньобудинкових газопроводів та газових приладів, із схемами їх встановлення та змінами, на АДРЕСА_8 . П АДРЕСА_4 ,19 (кв. АДРЕСА_3 і АДРЕСА_5 , що може визначатись технічним і експлуатаційним паспортами.}

^{В обгрунтування таких вимог, крім раніше наведених обставин, які викладені в його позовних заявах про відшкодування моральної та майнової шкоди (справи №466/9329/14-ц та № 466/6201/15-ц) покликався, зокрема, на те, що навколо діяльності ПАТ «Львівгаз» та діяльності всього житлового господарства м. Львова продовжує діяти корупція, в умовах якої здійснюється обман споживачів та вимагання коштів без надання належних послуг. Відповідно до норм, які передбачені Положенням про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання жилих будинків, Правилами утримання жилих будинків, Правилами безпеки систем газопостачання та усіма Типовими договорами з питань газопостачання, відповідач - ПАТ «Львівгаз» в своєму Управлінні експлуатації газового обладнання жилих будинків (УЕГГ м. Львова) повинен мати копії технічних паспортів та експлуатаційного паспорту газового обладнання будинків, оскільки технічна експлуатація та технічне обслуговування не може проводитись щороку у м. Львові з 1945 року по даний час без наявності такої технічної документації. В таку технічну документацію повинні вноситись всі зміни щодо проведених ремонтів та згідно з нею визначають необхідність проведення нових ремонтів. З часу укладення договору та відновлення газопостачання на підставі виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 1999 року ВАТ «Львівгаз», а пізніше - ПАТ «Львівгаз» отримувало від нього, споживача газу ОСОБА_1 , кошти за спожитий газ та повинно було внести відповідні зміни в технічний чи експлуатаційний паспорт на будинок АДРЕСА_4 та відомості про встановлення газового лічильника в займаній його сім`єю квартирі АДРЕСА_5 цього будинку. Однак, зловживаючи своїм монопольним становищем, керівники ПАТ «Львівгаз» безпідставно звинувачують споживачів газу у тому, що в споживачів відсутні експлуатаційні паспорти. В інших цивільних справах, які є в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова він, позивач, подав більше 20-ти клопотань про витребування у ПАТ «Львівгаз» технічної документації (технічного та експлуатаційного паспортів) на будинок на АДРЕСА_6 , однак відповідач такі клопотання не виконує та продовжує звинувачувати в тому, що саме він, позивач, повинен мати таку технічну документацію. Вважає такі дії керівників ПАТ «Львівгаз» дискримінацією, зловживанням монопольним становищем та незаконною примусовою підприємницькою діяльністю тощо, а тому змушений звернутись в суд.}

^{Крім цього, 26 травня 2014 року позивач ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів пред`явив в Шевченківський районний суд м. Львова позов до ПАТ «Львівгаз» (єдиний унікальний номер справи - 466/3376/14-ц), в якому, з урахуванням поданої 18 травня 2015 року заяви про уточнення і конкретизації предмету, підстави і суті позовних вимог, посилаючись на неправомірне припинення відповідачем постачання газу в займану його сім`єю квартиру АДРЕСА_1 та порушення вимог законодавства, яке регулює надання населенню послуг з газопостачання і захист прав споживачів, просив ухвалити рішення, яким:}

^{- відновити становище, яке існувало до порушення права та до неправомірного припинення з 30 листопада 2012 року газопостачання в квартиру АДРЕСА_1 в умовах ухваленого рішення суду від 20 березня 2014 року та відповіді НКРЕ від 27 червня 2014 року і відмови керівників ПАТ «Львівгаз» розглядати по суті законно поставлених питань скаргами від 01 липня 2014 року та від 21 січня 2015 року;}

^{- надати рішенням суду зобов`язання з примусового виконання обов`язку керівникам ПАТ «Львівгаз» виконувати договірні обов`язки, прийняті за рішенням суду від 24 травня 1999 року, від 18 червня 1999 року та виконавчого листа від 18 червня 1999 року, які реально діяли до 30 листопада 2012 року, але неправомірно були припинені ПАТ «Львівгаз».}

^{29 липня 2014 року позивач ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів також пред`явив в Шевченківський районний суд м. Львова позов до ПАТ «Львівгаз» (єдиний унікальний номер справи - 466/5296/14-ц), в якому, з урахуванням поданої 13 травня 2015 року заяви про уточнення і конкретизації предмету, підстав і суті позовних вимог, просив ухвалити рішення, яким:}

^{- визнати неправомірними дії чи бездіяльність керівників ПАТ «Львівгаз», які після рішення суду від 20 березня 2014 року та відповіді НКРЕ від 27 червня 2014 року відмовляються по суті технічних питань та незаконного вимагання коштів розглядати законно подані ним скарги від 01 липня 2014 року та від 21 січня 2015 року;}

^{- визнати неправомірними дії керівників ПАТ «Львівгаз» щодо відмови визнати, що у 1999 році був укладений публічний договір згідно рішень суду від 24 травня 1999 року, від 18 червня 1999 року, виконавчого листа від 18 червня 1999 року та факту оплати за газ до незаконного припинення газопостачання з 30 листопада 2012 року;}

^{- в умовах ухваленого рішення суду від 20 березня 2014 року, відповіді НКРЕ від 27 червня 2014 року та відмови керівників ПАТ «Львівгаз» розглядати скарги від 01 липня 2014 року та від 21 січня 2015 року, прийняти рішення суду з примусового обов`язку керівникам ПАТ «Львівгаз» виконувати договірні обов`язки, прийняті за рішенням суду від 24 травня 1999 року, 18 червня 1999 року та виконавчого листа від 18 червня 1999 року.}

^{Крім цього, 13 листопада 2014 року ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів звернувся в Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до ПАТ «Львівгаз» (єдиний унікальний номер справи - 466/8067/14-ц), в якому, з урахуванням поданої 18 травня 2015 року заяви про уточнення і конкретизації предмету, підстав і суті позовних вимог, а також з урахуванням залучення до участі в справ в якості співвідповідача Кабінету Міністрів України і вступом в справу ряду третіх осіб – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , просив ухвалити рішення, яким:}

^{- на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» просив визнати несправедливим і недійсним застосування щодо нього, споживача газу ОСОБА_1 , положень нових умов договорів згідно постанов Кабінету Міністрів України №938 від 05 липня 2006 року та №119 від 22 лютого 2012 року, які він оскаржує та яких він не укладав і не підписував, оскільки він, ОСОБА_1 , отримував газ відповідно до умов законно укладеного договору за рішеннями суду від 24 травня 1999 року, від 18 червня 1999 року, виконавчого листа від 18 червня 1999 року, відповідно до яких припинення газопостачання було можливим лише за відсутності тяги димоходів та наявності витоків газу.}

^{Під час судового розгляду вказані цивільні справи №466/3376/14-ц, №466/5296/14-ц та №466/8067/14-ц ухвалами Шевченківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2015 року та від 19 березня 2015 року були об`єднані в одне провадження з присвоєнням справі єдиного унікального номеру – №466/8067/14-ц.}

^{В процесі судового розгляду ухвалами Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2017 року вищезазначені цивільна справа №466/9329/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз» про відшкодування моральної шкоди від 29 грудня 2014 року та цивільна справа №466/6201/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз» про відшкодування майнової шкоди від 10 серпня 2015 року, а також ухвалою цього ж суду від 12 січня 2017 року цивільна справа №466/6363/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз» про припинення дій, які порушують права, та примусове виконання обов`язку в натурі від 14 серпня 2015 року буди об`єднані в одне провадження з раніше об`єднаною ухвалами суду від 19 лютого 2015 року та від 19 березня 2015 року цивільною справою №466/8067/14-ц за позовами ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз», Кабінету Міністрів України, третіх осіб – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсними умов договору, відновлення становища з газопостачання, визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, в якій ухвалені рішення суду першої інстанції від 22 червня 2015 року та ухвала апеляційної інстанції від 24 грудня 2015 року були скасовані ухвалою суду касаційної інстанції від 25 травня 2016 року.}

^{Вказаними вище ухвалами від 03 січня 2017 року та від 12 січня 2017 року об`єднаній цивільній справі за всіма позовами ОСОБА_1 було присвоєно єдиний унікальний номер справи – №466/8067/14-ц.}

^{В подальшому, в ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 в порядку ст. 31 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), неодноразово, а саме, 13 січня 2017 року, 03 квітня 2017 року, 10 квітня 2017 року, 17 травня 2017 року, 22 травня 2017 року, 23 травня 2017 року та 11 серпня 2017 року подавав до суду доповнення і уточнення своїх позовних заяв до відповідачів ПАТ «Львівгаз» та Кабінету Міністрів України, а також до залученого за його клопотання до участі в справі в якості відповідача міського голови Львова Садового А.І., в яких уточнював та збільшував свої позовні вимоги. Позовні вимоги сформовані у заявах від 29.12.2014р. (Т.1 а.с. 1-2), від 17.02.2015р. (Т.1 а.с. 42-43), від 25.04.2016р. (Т.2 а.с.75), від 10.08.2015р. (Т.3 а.с. 1), від 02.10.205р. (Т.3 а.с. 53), від 23.11.2015р. (Т.3 а.с. 123-124), від 26.04.2016р. (Т.3 а.с. 171), від 14.08.2015р. (Т.5 а.с. 1-2), від 14.09.2015р. (Т.5 а.с. 26-27), від 13.11.2014р. (Т.6 від а.с. 1-3), від 27.11.2014р. (Т.6 а.с. 30-32), від 26.05.2014 (Т.7 а.с. 1-2), від 18.06.2014р. (Т.7 а.с. 87-88), від 29.07.2014р. (Т.7 а.с.117-118), від 19.02.2015р. (Т.7 а.с.199-200), від. 20.02.2015р. (Т.7 а.с. 208-209), від 29.07.2014р. (Т.8 а.с.1-2), від 02.09.2014р. (Т.8 а.с. 19), від 19.02.2015р. (Т.8 а.с. 143-144), від 27.03.2015р. (Т.9 а.с. 2-4), від 13.05.2015р. (Т.9 а.с. 63-64), від 18.05.2015р. (Т.9 а.с. 71-72, 81-82), від 18.07.2016р. (Т.10 а.с. 182-183), від 04.08.2016р. (Т.11 а.с. 11-13), від 15.08.2016р. (Т.11 а.с. 50-52), від 10.10.2016р. (Т.11 а.с. 111-113), від 08.12.2016р. (Т.11 а.с. 153-155), від 13.01.2017р. (Т.11 а.с. 203-204), від 03.04.2017р. (Т.12 а.с. 49-50), від 10.04.2017р. (Т.12 а.с. 55), від 17.05.2017р. (Т.12 а.с. 96-98), від 22.05.2017р. (Т.12 а.с. 111-113), від 23.05.2017р. (Т.12 а.с. 118-119), від 11.08.2017р. (Т.13 а.с. 85-87). Окремо додатково, більш деталізовано позивач обґрунтовував свою позицію по суті спору, також, у письмових поясненнях під назвами «клопотання».}

^{В своїх остаточних позовних вимогах до ПАТ «Львівгаз» (на даний час АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») від 11 серпня 2017 року позивач просив ухвалити рішення, яким:}

^{- у відповідності до ч.5, ч.6 ст. 13 ЦК України зобов`язати ПАТ «Львівгаз» припинити дискримінацію та зловживання монопольним становищем і очевидно незаконну примусову «підприємницьку діяльність» проти нього, абонента-споживача газу ОСОБА_1 , з метою вимагання примусових непотрібних послуг для одержання коштів, непередбачених укладеним договором у 1999 році, бо аналогічний газопровід діє в квартирі АДРЕСА_2 та в інших будинках і квартирах м АДРЕСА_9 , що дозволено органами місцевого самоврядування в 1975 році, в 1991 році та в 2012 році, але що незаконно спрямовано проти нього, позивача, з метою одержання неправомірної вигоди через обман суду незаконними звинуваченнями і підробленим Актом від 08 серпня 2008 року, оскільки ПАТ «Львівгаз» у 2008 році не існувало, а безпека споживання газу була підтверджена Актом №100400 від 20 вересня 2012 року та жодних правил і «самовільних дій», передбачених умовами укладеного договору згідно рішень суду та виконавчого листа від 18 червня 1999 року, він, ОСОБА_1 , не вчиняв і не порушував;}

^{- визнати за ним, абонентом - споживачем газу ОСОБА_1 , право на споживання газу і опалення квартири згідно виконавчого листа від 18 червня 1999 року (а.с.67 т.4) і індивідуального опалення газовим котлом, що безпечно працювало спочатку в Галицькому районі м. Львова з 2000р, а з 2003р - в Сихівському районі м. Львова на вул АДРЕСА_4 .№ 2 до 30 листопада 2012 року, без звинувачень зі сторони ВАТ «Львівгаз», яке перевіряло безпеку і експлуатацію встановлених газових приладів до 18 листопада 2010 року, та передано ПАТ «Львівгаз», що правильно з`ясував суд для постановлення рішення суду від 20 березня 2014 року та ухвали Вищого суду від 12 червня 2014 року;}

^{- відновити становище, яке існувало до неправомірних звинувачень, незаконного порушення договірних обов`язків і припинення газопостачання на АДРЕСА_6 з 30 листопада 2012 року через судове зобов`язання ПАТ «Львівгаз» відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів на АДРЕСА_6 , які перевірялись на небезпеку витоків газу і тягу димоходів, що експлуатувалось згідно рішень суду від 24 травня 1999 року, від 18 червня 1999 року та виконавчого листа від 18 червня 1999 року, але незаконно було припинено з 30 листопада 2012 року вигадками порушення п.4.5.7. Правил ПБСГ, що наказом Міністра енергетики №285 від 15 травня 2015 року визнано як незаконні, бо ніяк не стосуються побутових споживачів природного газу;}

^{- вирішити відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди згідно законодавства і окремо поданих позовів, клопотань, доказів та наданих окремо роз`яснень щодо завданих шкод. За вперте продовження у 2017 році різних перешкод, завдання фізичних і душевних страждань, йому пенсіонеру 74 років ОСОБА_1 , злочинний експеримент на його виживання, створення небезпеки для життя, щоб довести його до застуди, хвороби, інсульту - інфаркту - фізичного знищення через відмову їм сплачувати хабарі з 2012 року по 2017 рік за своє право на життя, то суму відшкодування моральної шкоди він збільшує до 300 000 грн.}

^{В своїх остаточних позовних вимогах до Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2017 року просить ухвалити рішення, яким:}

^{- визнати протиправними дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, його дозвіл припиняти газопостачання побутовим споживачам газу зимами 2012 року - 2017 року для зловживання монопольним становищем ПАТ «Львівгаз» і дозвіл на незаконну примусову «підприємницьку» діяльність проти права вибору споживачів газу, хоча немає «ринку природного газу», немає ніякого контролю та відповідальності, що суперечить нормам ст.42, ст.116 Конституції України;}

^{- зобов`язати Кабінет Міністрів України в межах норм ст.42, ст. 116 Конституції України вирішити виконання державних обов`язків монополістом ПАТ «Львівгаз» і відповідальність за невиконання постанови Кабінету Міністрів України №758 від 1 жовтня 2015 року, оскільки по АДРЕСА_6 вперто з 2012 року по 2017 рік створюють перешкоди в отриманні побутового газу для опалення квартири.}

^{В своїх остаточних позовних вимогах до міського голови Львова Садового А.І. просить ухвалити рішення, яким:}

^{- рішенням суду відповідно норм п.10 ч.2 ст.16 ЦК України визнати незаконною таку організацію виконання норм ст.7, ст.15, ст.16, ст.20 Закону України «Про житлово}

^{- комунальні послуги» та «Правил утримання жилих будинків», що дозволяють зловживання монопольною владою ПАТ «Львівгаз», обман і агресивні дії проти споживачів газу через відсутність технічних і експлуатаційних паспортів у виконавця послуг ПАТ «Львівгаз», що відбувається з дозволу міського голови Львова ОСОБА_20 , який не виконує своїх обов`язків, визначених нормами ч.4, ч.5 ст.42 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», бо немає контролю за виконання норм і вимог ст.ст.1.2.3,4, 5,7,8,9.13, 15, 16,20,21,26 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», «Правил утримання жилих газифікованих будинків» від 17 травня 2005 року;}

^{- рішенням суду відповідно норм п.10 ст.16 ЦК України та ч.4,ч.5 ст.42 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визнати незаконними дії чи особисту бездіяльність міського голови Львова Садового А.І., як керуючого міськвиконкомом, засіданнями міської ради, розпорядника бюджетних коштів, від якого залежить розгляд скарг від громадян та виконання норм особливо ст.15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил утримання жилих будинків», залежить наявність технічних і експлуатаційних паспортів у виконавців послуг, надання мінімальних норм житлово-комунальних послуг, опалення квартир, виконання норм ст.5, ст.28 та інших Закону України «Про захист прав споживачів».}

^{Пунктом 6 Правил надання населенню послуг з газопостачання, передбачено, що газопостачання припиняється, зокрема, у разі: самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; порушення споживачем Правил безпеки систем газопостачання, що створює загрозу виникнення аварійної ситуації.}

^{Відповідно до п. 4.5.7 Правил безпеки систем газопостачання України в житлових будинках переміщення і заміна газових приладів і апаратів провадяться спеціалізованими підприємствами газового господарства або газовими службами підприємств з урахуванням вимог нормативних документів і внесенням змін в технічну документацію.}

^{Пунктом 31 Правил надання населенню послуг з газопостачання передбачено, що газопостачальне підприємство має право припиняти постачання газу споживачеві у випадках, передбачених п. 6 вказаних Правил, зокрема у разі самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання, порушення споживачем Правил безпеки систем газопостачання.}

^{Пунктом 4.9 Положення про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затвердженого наказом Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» від 30 липня 1997 року № 35, передбачено, що самовільно встановлене або непридатне до подальшої експлуатації газове обладнання, а також прилади з відводом продуктів згорання газу в димові канали, в яких відсутня тяга, повинні відключатися з оформленням відповідного акта.}

^{Відповідно до розділу 1 «Галузь використання» дія цього Положення поширюється на спеціалізовані підприємства газопостачання та газифікації Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз». Положення є обов`язковим для виконання ними та підприємствами, установами, організаціями незалежно від їхньої відомчої належності і форм власності, що експлуатують внутрішньобудинкові системи газопостачання природного та зрідженого газу в житлових будинках (квартирах), громадських будівлях, підприємствах комунального та побутового призначення, а також окремими громадянами, що мають житлові будинки (квартири) або їх частину на праві приватної власності, на яких відкрито особовий рахунок.}

^{Відповідно до пп.10 п. 28 Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 938, споживач зобов`язаний не підключати нові (додаткові) газові прилади і пристрої, не змінювати місце їх розташування та не втручатися в роботу внутрішньобудинкових систем газопостачання без узгодження з виконавцем, а відповідно до пп. 1 п. 29 цього Типового договору виконавець має право припиняти постачання газу споживачеві у разі порушення споживачем Правил безпеки, що створює загрозу виникнення аварійної ситуації та самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання порушення.}

^{Відповідно до пунктів 7 та 9 Правил про припинення газопостачання складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. Відновлення газопостачання здійснюється газорозподільним підприємством протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості після усунення порушень, сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальному або газорозподільному підприємству.}

^{Відповідно до пп. 6.2 Державних будівельних норм України інженерне обладнання будинків і споруд, зовнішні мережі та споруди, газопостачання, ДБН В.2.5.-20-2012, не допускається розміщення газових приладів в санітарних вузлах.}

^{Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, позивач ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає в приватизованій чотирикімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить йому, його дружині - ОСОБА_12 , та донькам ОСОБА_13 і ОСОБА_14 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру №Г-19762 від 21 липня 1998 року, виданого на підставі розпорядження виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів №399 від 21 липня 1998 року.}

^{24 травня 1999 року Личаківським районним судом м. Львова було ухвалено рішення в цивільній справі №2-22/1999р. за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, ВАТ «Львівгаз», Львівського обласного управління соцзахисту населення про захист прав споживача.}

^{Вищевказаним рішенням позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано за ним та членами його сім`ї право на звернення та отримання житлово-комунальних субсидій, визнано відсутність боргу за споживання природного газу станом на 01.05.1995 року та відновлено його порушене право споживача газу. Крім цього, даним рішенням суду було зобов`язано ВАТ «Львівгаз» прийняти в експлуатацію газовий лічильник в кв. АДРЕСА_5 на вул АДРЕСА_9 та укласти з ним угоду на споживання газу у відповідності до чинного законодавства з моменту встановлення і прийняття в експлуатацію газового лічильника, а також покладено окремі обов`язки на Львівську обласну державну адміністрацію щодо здійснення контролю за наданням ОСОБА_1 послуг на споживання газу зі сторони ВАТ «Львівгаз» та Торгового дому «Львівгаз» на умовах, передбачених чинним законодавством, та ін.}

^{На підставі рішення Личаківського районного суд м. Львова від 24 травня 1999 року та ухвали цього ж суду від 18 червня 1999 року про роз`яснення рішення суду, яка була винесена за заявою ОСОБА_1 та набрала законної сили 28 червня 1999 року, Личаківським районним судом м. Львова було видано виконавчий лист про зобов`язання ВАТ «Львівгаз» прийняти в експлуатацію та підключити до системи газопостачання газовий лічильник в квартирі АДРЕСА_1 , укласти з ОСОБА_1 угоду на споживання газу у відповідності до чинного законодавства по діючих тарифах та цінах на газ, встановлених Кабінетом Міністрів України з моменту встановлення і підключення газового лічильника, незалежно від наявності чи відсутності боргів, яких згідно рішення суду у позивача немає.}

^{На виконання зазначених вище рішення і ухвали Личаківського районного суду м. Львова та виданого на їх підставі виконавчого листа працівниками ВАТ «Львівгаз» 02 серпня 1999 року газопостачання в квартирі АДРЕСА_1 , в якій проживає сім`я позивача ОСОБА_1 , було відновлено. Однак письмової угоди на споживання газу у відповідності до чинного законодавства по діючих тарифах та цінах на газ, яку суд зобов`язав ВАТ «Львівгаз» укласти з ОСОБА_1 , укладено не було.}

^{Між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Львівгаз» фактично склались договірні відносини в сфері надання послуг з газопостачання, за якими ВАТ «Львівгаз» здійснював постачання газу в квартиру АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 , як споживач, здійснював оплату за спожитий газ.}

^{Також, судом встановлено, що згідно проектно-технічної документації на проведення капітального ремонту газової мережі житлового будинку АДРЕСА_9 , виготовленої у 1975 році, в квартирі АДРЕСА_5 , в якій проживає сім`я позивача ОСОБА_1 , була встановлена газова плита ПГ-4 та проточний газовий водонагрівач (газова колонка). Опалення квартири здійснювалось за допомогою чотирьох кахельних печей.}

^{Так, відповідно до акту технічного приймання та вводу в експлуатацію газової проводки від 19 липня 1975 року, в квартирі позивача проведено переобладнання газової проводки і у квартирі є – плита газова (ПГ-4), газова колонка (ГК) та чотири кахельні пічки (КП).}

^{Як стверджує позивач ОСОБА_1 у 2000 році ним було проведено заміну газових приладів у квартирі з допомогою працівників спеціалізованої організації, які функціонували на той час у відповідності до закону та діяли на підставі виданих їм патентів та такі дії по заміні газових приладів були санкціоновані працівниками ВАТ «Львівгаз», які здійснили перевірку проведення заміни та надали дозвіл на використання таких приладів. На той час законодавство не передбачало надання споживачу будь-яких документів, що стосувались заміни газових приладів та такі повинні були зберігатись у ВАТ «Львівгаз». Він протягом тривалого часу користувався заміненими газовими приладами, більше 10 років та такі у відповіднсоіт до вимог закону періодично перевірялись працівниками ВАТ «Львівгаз» до грудня 2010 року коли було створено ПАТ «Львівгаз». І з того часу працівники ПАТ почали вимагати у нього приведення його технічної документації у відповідність до вимог нових нормативно правових актів, які не діяли до цього часу, а, зокрема, у 2000 році коли ним було проведено заміну. А, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України № 165 від 17.08.2010 року. Вважає, що такі дії відповідача ПАТ «Львівгаз», а також остаточне їх рішення про відключення квартири від газопостачання, суперечать вимогам закону, оскільки вироблення нової документації є надто вартісним для нього як пенсіонера, а також суперечить закону, так як нові вимоги не можуть поширюватись на відносини, що виникли раніше та відповідали вимогам закону.}

^{До матеріалів справи долучена копія акту інвентаризації, складеного працівниками ВАТ «Львівгаз» ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 08.08.2008 року, з якого вбачається, що при проведенні інвентаризації опалювальної площі (газових приладів) на АДРЕСА_6 , ними було виявлено, що ГК встановлено у ванній кімнаті та АГВ2К додатково встановлено на площі кухні, що підтверджує позицію позивача ОСОБА_1}

^{Відповідачем ПАТ «Львівгаз» (до того ВАТ «Львівгаз», зараз, АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») не заперечувався той факт, що їм про заміну газових приладів у квартирі позивача стало відомо як мінімум з часу складення згаданого акту у 2008 році.}

^{Судом також встановлено, що 22 жовтня 2010 року та 15 квітня 2011 року начальником Сихівської районної служби газопостачання ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_17 на адресу позивача ОСОБА_1 скеровувались письмові попередження, в яких зазначалось про те, що ним в квартирі АДРЕСА_1 самовільно встановлено газові прилади, що є грубим порушенням ПБСГ України п.п.4.5.7., 1.4.5. У випадку не оформлення приладів газопостачання буде припинено в порядку, передбаченому законодавством з подальшою передачею позову до суду, та відновлення газопостачання буде здійснено лише після реєстрації приладів та відшкодування витрат на відключення і підключення газу.}

^{Актом № 100400 від 20 вересня 2012 року, складеного представником ПАТ «Львівгаз» Нога, стверджується факт відновлення подачі газу до квартири позивача (який був припинений 27.08.2012 року) та зазначено, що в роботі мається ПГ-2 «Горіння», ГК «Вайлант», АГВ «Вісман» 24 Кв., 4 КП. В акті зазначено, що перевірено на щільність газову мережу, запірну арматуру і витоків газу немає. Перевірено наявність тяги в домових та вентиляційних каналах і тяга на час перевірки наявна. Дано інструктаж з правил безпечного користування газовими приладами.}

^{29 листопада 2012 року працівниками Сихівської районної служби газопостачання УЕГГ м. Львова, після того як позивач забезпечив доступ до свого помешкання, було підтверджений факт втручання позивача в існуючу газову мережу, а саме – самовільне встановлення двохфункційного котла типу «Вісман», заміна плити газової ПГ-4 на ПГ-2 «Гореніє» на площі кухні та встановлення проточного газового водонагрівача типу «Вайлант» у приміщенні ванної кімнати.}

^{Актом № 029817 від 29 листопада 2012 року, складеного представниками ПАТ «Львівгаз» Карпо та Нога, стверджується те, що по адресі квартири позивача виявлено не зареєстрований АГВ «Вісман» на площі кухні, самовільно демонтовано частину газопроводу до 4 КП з встановленням заглушки, яку опломбувати технічно неможливо у зв`язку з відсутністю отвору на заглушці .}

^{Актом № 029819 від 30 листопада 2012 року стверджується припинення подачі газу у кватиру позивача.}

^{З наведеного вбачається, що частина газових приладів, які розташовувались у кватирі, яка на даний час належить позивачу та членам його сім`ї фактично були замінені на нові на цих же місцях, що і у 1975 році, а саме газова плита та газова колонка (газовий проточний нагрівач), також позивачем було демонтовано чотири кахельні печі та встановлено натомість газовий котел.}

^{Крім цього, як вбачається із наведених вище актів у таких не було встановлено факту аварійної ситуації чи загрози такої. Жодних даних, які б вказували про технічні несправності приладів, відсутність тяги, витоки газу, тощо матеріали справи не містять.}

^{Той факт, що прилади у квартирі позивача функціонували за призначенням та позивачем сплачувались кошти за газопостачання принаймні з 2008 року (часу виявлення таких приладів, який визнається відповідачем ПАТ «Львівгаз») по 30.11.2012 року (відключення газопостачання у квартиру позивача) додатково вказує на відсутність аварійної ситуації чи загрози такої у квартирі позивача. Постачання газу у квартиру позивача принаймні більше чотирьох років відповідачем при загрозі аварійної ситуації слід вважати неможливим.}

^{Більше того, як вбачається із Акту № 100400 від 20 вересня 2012 року відповідачем самостійно було відновлено газопостачання у квартиру позивача після відключення 27.08.2012 року чого не могло б бути здійснено у відповідності до вказаних нормативно правових актів у випадку аварійної ситуації чи загрози виникнення такої.}

^{Відповідно із змісту зазначених вище актів, складених працівниками ВАТ «Львівгаз» та ПАТ «Львівгаз» та позиції самого відповідача, не вбачається, що позивачем ОСОБА_1 було допущено таке порушення «Правил безпеки газопостачання України», яке створює виникнення аварійної ситуації чи загрозу такої, яке могло б бути підставою для припинення газопостачання до квартири в цілому.}

^{Окрім наведеного, відповідачем, що є спеціалізованою установою, яка наділена відповідними повноваженнями у технічній сфері не наведено жодних обґрунтованих доводів про те у чому саме полягає з технічної точки зору аварійність ситуації із заміненими газовими приладами у квартирі позивача чи загроза такої. Доказів цього відповідно, також, не представлено.}

^{Сам факт заміни газових приладів позивачем не вказує на загрозу аварійної ситуації без подання таких доказів зважаючи на газопостачання принаймні більше чотирьох років та відсутності будь-яких доводів, які б на це вказували.}

^{Таке газопостачання, також, слід вважати було санкціонованим ВАТ «Львівгаз» та відповідно ПАТ «Львівгаз» до 2010 року, зважаючи на вимоги закону про періодичні перевірки з безпеки газопостачання цими спеціалізованими організаціями у приміщеннях у яких здійснюється споживання газу, здійснення яких відповідач не заперечував.}

^{Із наведеного також слід зробити висновок про те, що відповідач ПАТ «Львівгаз» (АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») із 2010 року намагається зобов`язати позивача привести технічну документацію з газопостачання у його квартирі у відповідність до нормативно правових актів, що були прийняті у 2010 році (зокрема, зміни у Постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. N 2246 « Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» згідно постанови №165 від 17.02.2010 року) та фактично саме відключення газопостачання мало місце у зв`язку із тривалим не приведенням позивачем технічної документації у відповідність до нових вимог закону. Позивач же відмовляється здійснювати такі дії зважаючи на те, що ним здійснювалось споживавання газу тими ж приладами задовго до змін та його прилади встановлені відповідно до закону, який діяв на час їх встановлення та ВАТ «Львівгаз» на ПАТ «Львівгаз» до змін до нього жодних претензій висловлено не було.}

^{Фактично підставою для відключення газопостачання позивача стала не аварійна ситуація чи загроза такої, а недотримання правил та технічних вимог для зміни газових приладів (у новій редакції).}

^{Також, слід вказати про те, що відключення житла громадянина від газопостачання вцілому однозначно слід вважати грубим втручанням в приватне життя особи. Так, відключення позбавляє особу належних умов до існування, однозначно призводить до змін у побуті, укладі життя особи, тощо.}

^{Відповідно таке втручання повинно ґрунтуватись на законі, переслідувати законну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві (ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).}

^{З наведеного вище вбачається, що фактчино закону, який би дозволяв відключення квартири позивача від газопостачання у зв`язку із змінами газових приладів не існувало.}

^{Так, відповідно до п. 6 Правил надання населенню послуг з газопостачання», в редакції до березня 2010 року газопостачання могло бути припинено лише у випадках :}

^{проведення планово-профілактичного обслуговування та/або капітального ремонту систем газопостачання;}

^{ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновних робіт;}

^{порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абзаці чотирнадцятому пункту 10, у пункті 17 цих Правил; { Абзац четвертий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 821 (821-2007-п) від 13.06.2007 } самовільного використання газу споживачем;}

^{порушення споживачем Правил безпеки систем газопостачання ( z0318-98 ), що створює загрозу виникнення аварійної ситуації;}

^{подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання;}

^{відмови споживача від встановлення лічильника газу з ініціативи і за кошти газопостачального підприємства. {Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 821 (821-2007-п ) від 13.06.2007 }.}

^{Відповідно, зважаючи на те, що обладнання у квартирі позивача, про яке йде мова було встановлено раніше, ніж 2010 рік підстав для його відключення за згаданим пунктом не було.}

^{Дійсно, відповідно до нормативно правових актів, що діяли до 2010 року відповідач вправі був відключити окремий прилад, який не відповідав вимогам правил безпеки газових приладів.}

^{Однак, відповідачем не наведено жодних доводів про невідповідність правилам безпеки газових приладів позивача та навіть у випадку наявності таких та доказів цього відповідач взмозі був у інший передбачений законом спосіб зобов`язати позивача, як споживача привести наявні у його квартирі прилади у відповідність до правил безпеки включно із зверненням до суду без відключення газопостачання вцілому. Однак відповідач, окрім як відключення квартири позивача від газу вцілому, тобто позбавлення позивача належних умов до існування не спромігся у інший спосіб привести прилади газопостачання, що на їх думку не відповідали правилам безпеки (що не доведено) у відповідність до вимог закону.}

^{Слід вказати і про те, що судом першої інстанції правильно встановлено, що враховуючи передбачені ст. 5 ЦК України приписи щодо дії актів цивільного законодавства у часі, такі дії споживача могли слугувати підставою для відключення газопостачання лише у разі, коли вони були вчинені після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №165 від 17 лютого 2010 року «Про внесення змін до Правил надання населенню послуг з газопостачання», якою було доповнено п.6 цих Правил і вперше передбачено таку підставу для припинення газопостачання.}

^{При цьому, наказом Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» за №35 від 30 липня 1997 року було затверджено «Положення про технічне обслуговування внутршіньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення», дія якого поширювалась на спеціалізовані підприємства газопостачання та газифікації цієї компанії, та воно було обов`язковим для інших підприємств, установ, організацій, що експлуатують внушньобудинкові системи газопостачання, а також для окремих громадян, які мають житлові будинки (квартири) або їх частину на праві приватної власності, і на які відкрито особовий рахунок.}

^{Приписами п. 4.9. цього Положення було передбачено, що самовільно встановлене або непридатне до подальшої експлуатації газове обладнання, а також прилади з відводом продуктів згоряння у димові канали, в яких відсутня тяга повинні відключатися з оформленням відповідного акта.}

^{Однак, крім цього, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №230 від 10 травня 2018 року, на виконання абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», згідно з яким на міністерства та інші органи виконавчої влади було покладено обов`язок забезпечити постійний перегляд виданих нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність з Констиуцією та законами України, іншими актами законодавства, Конвенцією про захист прав людини і основоположених свобод1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язаннями України у сфері європейської інтеграції та правом Європейського Союзу, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вищевказаний наказ Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» за №35 від 30 липня 1997 року, який не є актом цивільного законодавства, був визнаний таким, що втратив чинність.}

^{Зважаючи на вказане, чинне рішення суду від 20.03.2014 року у справі №466/5937/13 про визнання неправомірними дій ПАТ «Львівгаз» по припиненню газопостачання до квартири позивача, – судом першої інстанції підставно, у відповідності до вимог закону, було задоволено перші із двох задоволених позовних вимог про визнання права на споживання газу та ін. та відновлення становища, яке існувало до порушення права із зазначенням способу відновлення такого порушеного права на споживання газу.}

^{Що стосується посилань відповідача на судову практику, за якою для відключення газопостачання достатньо лише факту самовільного перенесення, заміни або встановлення газового приладу, оскільки вчинення таких дій є порушенням Правил безпеки газопостачання, що тягне за собою наслідки у вигляді створення аварійної ситуації, то слід вважати, що у даній справі виникли інші правовідносини, про які йшлося та у інший період, про що вказано вище, а тому вказані судові рішення до уваги судом апеляційної інстанції взяті бути не можуть. Так, як вказано вище відповідачем здійснювалось фактично санкціоноване газопостачання у квартиру позивача більше чотирьох років із часу виявлення нових газових приладів, а також здійснювалось підключення у квартиру без будь-яких змін у ситуації з приладами та здійснювалась подача газу до листопада 2012 року, а в подальшому у осінньо-зимовий період позбавлено позивача газопостачання без будь-яких додаткових змін з газовими приладами, що не могло не мати для нього істотних наслідків.}

^{Очевидним слід вважати і те, що при виконанні рішення у цій частині вимог, зважаючи на значний спив часу з дня відключення квартири позивача відповідачу слід перевірити газові прилади у квартирі позивача на можливість їх безпечного функціонування на даний час (відсутності будь-яких змін, що могли б призвести до виникнення непередбачуваних, небезпечних ситуацій, тощо) можливо із залученням незалежної від даної ситуації спеціалізованої організації, що не викликала б сумнівів у своїй компетентності у обох сторін, вказане допомогло б уникнути створення додаткових спірних ситуацій при виконанні рішення суду в цій частині.}

^{Що стосується стягнення моральної шкоди, то, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно, зважаючи на наведені вище обставини, встановлено факт заподіяння такої, відповідачем позивачу, що слід вважати полягає у ряді вимушених змін у житті позивача внаслідок позбавлення його нормальних умов для існування, необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення свого звичного ритму життя, зокрема, можливості проживати у опалювальному приміщенні, можливості приготувати їжу, тощо; протиправну поведінку відповідача, який припиняючи газопостачання у квартирі позивача діяв не у передбачений законом спосіб, про що йшлося, взаємозв`язок між цими елементами та визначено розмір відшкодування із задоволенням такої позовної вимоги частково, зважаючи, також, і на тривалість душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку із припиненням газопостачання в його квартирі, істотність вимушених змін у його житті, ступінь вини відповідача в заподіянні шкоди. Вказане слід вважати потребувало для нього значних додаткових зусиль для організації свого життя, зміни життєвих планів, тощо.}

^{Зважаючи на вказане слід вважати основне та додаткове рішення суду в частині задоволення позовних вимог такими, що відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону.}

^{Доводи апеляційних скарг слід вважати таких висновків суду першої інстанції не спростовують та підстав для скасування рішень суду в цій частині вимог колегія суддів не вбачає.}

^{Що стосується інших позовних вимог ОСОБА_1 , то суд відмовляючи у їх задоволенні прийшов до правильного висновку про те, щопозивач не навів суду переконливих доказів, які б доводили, що внаслідок вчинення працівниками ПАТ «Львівгаз» 30 листопада 2012 року дій по припиненню газопостачання до квартири АДРЕСА_1 , йому було заподіяно матеріальних збитків.Ним також не доведено факту вчинення працівниками ПАТ «Львівгаз» якихось дій щодо нього, як людини, які могли б визнаватись як дискримінаційні, а також не надано доказів, що стверджують про те, що ПАТ «Львівгаз» зловживає монопольним становищем і здійснює незаконну примусову підприємницьку діяльність. Крім цього, позивачем не було подано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що Кабінетом Міністрів України були порушені вимоги законів України в сфері регулювання ринку природного газу чи постачання такого газу населенню, а також доказів того, що Кабінет Міністрів України будь-яким чином порушив його особисті права, свободи чи охоронювані законом інтереси.Також, позивач не надав належних доказів того, які б вказували на те, що міський голова Львова ОСОБА_20 вчинив якійсь дії чи проявив особисту бездіяльність, яка призвела до припинення газопостачання в займану ним квартиру АДРЕСА_1 , та не довів відповідними доказами, в чому саме полягало невиконання міським головою Львова положень Закону України «Про захист прав споживачів».}

^{Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».}

^{Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе вцілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні із викладеним вище своїм додатковим обґрунтуванням, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.}

^{Що ж стосується оскаржуваної ухвали про відмову в ухваленні додаткового рішення то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції розглянуто та вирішено всі вимоги позивача в рішенні та певною мірою деталізоване у додатковому рішенні, а тому у суду не було підстав для задоволення такої заяви. Посилання ж позивача в заяві на не вирішення усіх позовних вимог вказує на його незгоду із рішенням суду по суті вирішення певних позовних вимог, а не про не розгляд чи не вирішення судом певних із заявлених вимог.}

^{Враховуючи вказане, слід вважати доводи апеляційних скарг безпідставними та усі апеляційні скарги слід відхилити, оскаржувані ж судові рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.}

^{Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -}

^{п о с т а н о в и л а :}

^{апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2018 року та на додаткове рішення цього ж суду від 21 січня 2019 року та апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року та на додаткове рішення цього ж суду від 21 січня 2019 року – залишити без задоволення.}

^{Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 січня 2019 року – залишити без змін.}

^{Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.}

Повний текст постанови складено 09 серпня 2019р.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра