ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №810/1354/18

адміністративне провадження №К/9901/15948/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (суддя Харченко С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративному суду від 7 травня 2019 року (головуючий суддя Мельничука В.П., судді Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за адміністративним позовом депутата Березанської міської ради Київської області ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

Депутат Березанської міської ради Київської області Божок Тетяна Віталіївна звернулась до суду з позовом до Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача «Про впорядкування структури виконавчих органів» від 20 лютого 2018 року № 457-46-VII.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким впорядковано структуру виконавчих органів міської ради шляхом ліквідації Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, сектору контролю за додержанням законодавства про працю виконавчого комітету Березанської міської ради та утворення юридичної особи - Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради, на думку позивача, прийнято з перевищенням повноважень, наданих Конституцією та законами України, а також з порушенням процедури прийняття рішень, визначеної Регламентом Березанської міської ради VII скликання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач (депутат міської ради) не є суб`єктом спірних правовідносин, тому що депутати міських рад не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законодавства шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2019 року рішення Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2019 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач, як фізична особа не є суб`єктом правовідносин, які виникли за наслідками прийняття відповідачем рішення, яким впорядковано структуру виконавчих органів Березанської міської ради Київської області, а тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту в рамках даної адміністративної справи. Також судом не встановлено порушень прав позивача, як депутата при прийнятті міською радою оскаржуваного рішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Позивачем, подано касаційну скаргу, якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративному суду від 7 травня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неналежним чином інтерпретували позицію позивача, не надавши оцінку його реальним доводам та посиланням на норми законодавства, не застосували норми законодавства, що підлягають застосуванню до даних спірних відносин. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що допущено грубе порушенням регламенту Березанської міської ради VII скликання, а саме, не ознайомлено депутатів з проектом оскаржуваного рішення шляхом надання (надсилання на електронну пошту) його копії, а також обговорення постійними комісіями та громадськістю проекту рішення з усіма додатками, що виносяться на розгляд міської ради.

Також позивач вважає, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки позивача позбавлено права на об`єктивне вивчення проекту рішення міської ради, що стосується (зачіпає) індивідуально виражені права та інтереси позивача, яка заявила позов як фізична особа у статусі депутата місцевої ради.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є правомірними та винесені із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративному суду від 7 травня 2019 року залишити без змін.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 6 серпня 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 7 червня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративному суду від 7 травня 2019 року у справі №810/1354/18 за адміністративним позовом депутата Березанської міської ради Київської області ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

У лютому 2018 року з метою оптимізації структури виконавчих органів Березанської міської ради, підвищення ефективності Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради, усунення дублювання функцій між Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради та сектором контролю за додержанням законодавства про працю виконавчого комітету Березанської міської ради розроблено проект рішення «Про впорядкування структури виконавчих органів» № 457-46-VII, яким запропоновано ліквідувати наведені вище органи та утворити нову юридичну особу - Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

19 лютого 2018 року постійна комісія міської ради з питань бюджету, соціально-економічного розвитку, підприємництва, регуляторної політики, торгівлі та захисту прав споживачів проголосувала за винесення проекту рішення № 457-46-VII на розгляд сесії Березанської міської ради Київської області.

На черговій сесії Березанською міською радою Київської області прийнято рішення «Про впорядкування структури виконавчих органів» від 20 лютого 2018 року № 457-46-VII, яким впорядковано структуру виконавчих органів міської ради шляхом ліквідації Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, сектору контролю за додержанням законодавства про працю виконавчого комітету Березанської міської ради та утворення Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

Рішенням затверджено Положення про Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березенської міської ради, а також структуру та штатний розпис.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на момент виникнення спірних відносин)

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частинами першою та третьою статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 30 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Відповідно до частина десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено, що депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування.

Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

Положеннями частини першої статті 10 цього Закону визначено обов`язки депутата місцевої ради, відповідно до яких у виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов`язаний:

1) підтримувати зв`язок з виборцями, відповідною територіальною громадою, трудовими колективами і громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати місцевої ради, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, розташованими на відповідній території;

2) не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців;

3) брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу;

4) вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні;

5) визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.

Статтею 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначені права депутата. Так, депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;

4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою;

5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:

1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання;

2) на невідкладний прийом;

3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об`єднаннями громадян.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2, 3, 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

На переконання скаржника, остання звернулась до суду касаційної інстанції в якості фізичної особи у статусі депутата місцевої ради. Проте, перевіривши зміст позовної заяви, суд встановив, що до суду першої інстанції позивач звернулась як депутат місцевої ради. Тому посилання ОСОБА_1 , що вона звернулась до суду з адміністративним позовом, як фізична особа, у рамках даної справи, судом до уваги не приймається.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За змістом частини 1 - 3 статті 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

Аналіз наведених вище норм законодавства вказує на те, що відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу передбачених законодавством випадках на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Слід зазначити, що цією нормою регламентовано право депутата місцевої ради порушувати питання про перевірку діяльності виконавчих органів ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, брати участь у здійсненні контролю за виконанням рішень ради.

Право депутата на звернення до відповідних органів державної влади у випадку виявлення порушень законодавства України в даному випадку також може бути реалізовано відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. Така правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 911/2173/17, де зазначено, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Доказів на представництво у спірних правовідносинах територіальної громади або виборців позивач не надала.

З наявної у матеріалах справи копії проекту рішення № 457-46-VII вбачається, що воно складається з наступних частин:

1) мотивуючої, в якій містяться посилання на статтю 26 Закону № 280/97-ВР, якою визначено виключне коло питань, що розглядаються на засіданнях міської ради, а також зазначено мету прийняття вказаного проекту, а саме: оптимізація виконавчих органів Березанської міської ради з метою підвищення ефективності управління соціального захисту населення;

2) резолютивної, в якій конкретно і чітко сформульовано рішення та виконавці поставленого завдання;

3) заключної, в якій вказана постійна комісія, на яку покладається контроль за виконанням рішення, дата проекту рішення та його реквізити.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що проект оскаржуваного рішення містить усі обов`язкові складові, визначені частиною п`ятою статті 23 Регламенту.

Щодо посилання позивача на не оприлюднення на офіційному веб-сайті Березанської міської ради Київської області проекту рішення, як акта індивідуальної дії згідно вимог статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в сукупності з іншими дослідженими доказами по справі вказана обставина не є такою, яка тягне за собою безумовне скасування оскаржуваного рішення.

При цьому необхідно зазначити наступне.

Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його не дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційних скарг, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційних скаргах не зазначено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративному суду від 7 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов