КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 року м. Київ № 320/1546/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ»

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ» із позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 №UA125000/2019/000066/2.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з метою митного оформлення товару 22.01.2019 позивачем подано електронну митну декларацію №UА125200/2019/611088 до Київської митниці ДФС, в якій визначено та заявлено декларантом митну вартість товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Крім того, до вказаної декларації також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно переліку, визначеного Митним кодексом України. Водночас, на думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявлену декларантом митну вартість товару та незаконно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 №UA125000/2019/000066/2 із застосуванням резервного методу. Позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товару, які зафіксовані у спірному рішенні, митним органом безпідставно вказано на наявність у наданих документах розбіжностей та не підтвердження всіх числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, позивач категорично не погоджується з зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, в наданому до митного оформлення інвойсі міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору, а розбіжності щодо порядку оплати в інвойсі та контракті відсутні. Щодо ненадання страхових документів до митного оформлення, про що зазначено у спірному рішенні, то за наведеними умовами поставки товару згідно Інкотермс 2010 у покупця відсутній обов`язок щодо страхування товару та, відповідно, він не може нести відповідальність за відсутність страхового полісу або ненадання його продавцем. Тому, позивач (декларант) не здійснював страхування товару, митна вартість якого корегувалася, а продавець, у свою чергу, не надав жодних документів чи інформацію щодо здійснення ним страхування.

Окрім того, на думку позивача, митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи, у тому числі без обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових вартості товару під час подання декларантом митної декларації, оскільки митним органом не доведено, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

Відповідачем позов не визнано, через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, інвойс-специфікація від 18.12.2018 №RZDU5202132 за контейнером №RZDU5202132, що надійшов на умовах поставки FOB. Міжнародний морський транспортний документ від 25.12.2018 №WJCS181213M16 - контейнер №RZDU5202132, також, містить інформацію стосовно того, що транспортні витрати ще неоплачені, а саме: «Freight collect». Втім, числові значення митної вартості товару, заявленого декларантом ТОВ «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ» в режимі імпорту за МД від 22.01.2019 №UA125200/2019/611088 на умовах поставки товару СІР- Кіровоград, містять однакові числові значення - 24868,47 дол. США, що і на умовах поставки FOB -, задекларовані в режимах «Митний склад» та «Транзит». Представником відповідача зазначено, що саме розбіжності та умови поставки за Інкотермс 2010, задекларовані згідно умов зовнішньоекономічного контракту у МД від 22.01.2019 №UA125200/2019/611088 і стали підставою для витребування від декларанта додаткових документів. Втім, надані позивачем на повідомлення митного органу документи (прайс-лист та комерційна пропозиція) не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товару, а інших зазначених документів у повідомленні митного органу, для підтвердження заявленої митної вартості товарів на умовах поставки СІР, - позивачем не надано. З огляду на викладене, зважаючи, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, у митного органу була відсутня можливість визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а тому метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод) щодо товарів, які імпортуються, - не може бути застосований. З огляду на викладене, на думку відповідача, застосування резервного методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

04.06.2019 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем не оформлювався та не надавався відповідачеві інвойс – специфікація №RZDU5202132 від 18.02.2018 (18.12.2018) під час імпортного оформлення товару, як то стверджує відповідач у відзиві на позов. Всі товаросупровідні документи, надані позивачем, однакові за змістом та не містять інформацію про умови FOB, умови поставки товару, митна вартість якого була скорегована на підставі спірного рішення, - СІР – м. Кіровоград. Крім того, відповідачем зазначено аргументи щодо різних умов поставки товару, а також щодо наявності інвойсу специфікації №RZDU5202132 від 18.02.2018 (18.12.2018) лише у відзиві на позов та жодним чином не наводились у спірному рішенні про коригування митної вартості. Також відповідачем не надано жодних пояснень щодо недотримання черговості застосування методів визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості.

Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких викладені доводи, аналогічні відзиву на позов та додатково зазначено, що твердження позивача про те, що Київською митницею ДФС не зазначено конкретних обставин, які викликали сумніви, не надано обґрунтування підвищення митної вартості, не вказано обставин, які мають підтвердити документи, що витребовувались, - не відповідає фактичним обставинам, оскільки вся вказана інформація повідомлялась позивачеві під час податкової консультації. При цьому позивач не звертався до відповідача про отримання інформації про причини, за яких виявлена ним митна вартість не може бути визнана, в тому числі і про надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо для здійснення такого коригування, що передбачено п.п. 7.8 частини другої статті 52 Митного кодексу України.

На думку відповідача, позивачем не наведено жодного обґрунтування чи доказу, які б свідчили про порушення митним органом вимог нормативно – правових актів.

24.06.2019 представником позивача подано до суду письмові пояснення, в яких викладені доводи, аналогічні позовній заяві та відповіді на відзив, а також додатково зазначено про таке. МД №UA125130/2019/515206 від 17.01.2019, про яку зазначається відповідачем у відзиві, оформлювалась не позивачем, а перевізником на консолідований вантаж, а не окремо на товар, митна вартість якого в подальшому була скорегована. Крім того, позивач не є стороною інвойсу – специфікації №RZDU5202132 від 18.02.2018, оскільки останній оформлювався перевізниками та не стосується комерційних взаємовідносин між покупцем та продавцем товару, митна вартість якого була скорегована.

Щодо податкових консультацій позивачем зазначено, що фактично вказані консультації, про які вказано відповідачем у спірному рішенні та запереченнях проти позову щодо можливостей і порядку застосування другорядних методів визначення митної вартості, не проводились ні в усній, ні в письмовій формі та відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджували б проведення вказаних консультацій.

Позивач також не погоджується із застосуванням відповідачем МД №UA110190/2019/500092 від 09.01.2019 при прийнятті спірного рішення, оскільки вказана декларація на товар, вартість якого взято за основу для коригування митної вартості у спірному рішенні містить зовсім інші комерційні умови, зокрема, інші умови поставки, валюту платежу, виробника, обсяг і характеристики товару у порівнянні з товаром, митну вартість якого було скореговано на підставі спірного рішення.

На думку позивача, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості виникнення сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору; документи, які оформлялися між перевізниками (посередниками) не впливають на комерційні умови постачання та розподілу транспортних витрат, погоджені між сторонами зовнішньоекономічного контракту. Отже, правильність позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не спростовано відповідачем, у зв`язку з чим спірне рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 №UA125000/2019/000066/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі поданих представниками сторін клопотань про закриття підготовчого провадження, 05.06.2019 протокольною ухвалою закінчено підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті 05.06.2019.

24.06.2019 представником позивача та представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на заявлені представниками сторін клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 39245660) є юридичною особою, яка зареєстрована 06.06.2014, номер запису 1 224 102 0000 069191 за адресою: 25006, Кіровоградська область, місто Кіровоград, вулиця Орджонікідзе, будинок 7, офіс 421.

Основними видами діяльності ТОВ «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 39245660) за КВЕД згідно вказаного витягу є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною; торгівля іншими товарами господарського призначення (код 46.49); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код 46.69); оптова торгівля металами та металевими рудами (основний) (код 46.72); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код 46.73); оптова торгівля іншими проміжними продуктами (код 46.76); неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код 52.29).

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ» (покупець) та SUNNYTRANS CHINA LIMITED, Гонконг (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №100518 (далі – Контракт).

Відповідно до пункту І Контракту покупець згоден прийняти і оплатити, а продавець згоден поставити на умовах СІР – м. Кіровоград (Кропивницький), СІР – Київ, СРТ - Київ (Інкотермс - 2010) продукцію (товар), перелік, кількість та вартість якого вказана в комерційних інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту.

Згідно пункту ІІ Контракту загальна вартість Контракту складає 750 000, 00 доларів США. Ціна за партію і одиницю товару міститься в комерційних інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. Всі податки, митні збори, а також інші витрати у зв`язку з цим Контрактом і його виконанням, які повинні оплачуватися в країні «Продавця», несе «Продавець», всі податки, мита і збори, а також інші витрати у зв`язку з цим Контрактом і його виконанням в країні «Покупця» несе «Покупець». Валюта платежу – долари США.

Відповідно до п.4.1. Контракту оплату «Товару» покупець повинен провести в повному обсязі відповідно до п.2.1 на рахунок продавця, зазначений в п. ХІІІ цього Контракту згідно отриманого інвойсу на партію товару, протягом 180 днів після отримання «Товару», можлива передоплата.

Згідно п. 6.1. Контракту продавець надає покупцеві наступну документацію: комерційний інвойс, ТТН, пакувальний лист. У разі необхідності, продавець зобов`язаний надати покупцеві інші документи, необхідні для митного оформлення «Товару».

Відповідно до комерційного інвойсу №100518-1611-1 від 16.11.2018 продавець зобов`язався поставити покупцю трубопровідну арматуру запірну зі зворотньо-поступальним шпинделем - вентиль, характеристики якої наведено у вказаному інвойсі на умовах поставки СІР - м. Кіровоград (Кропивницький) у кількості 157 одиниць загальною вартістю 24 868,47 доларів США.

22.01.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA125200/2019/611088, у якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN500 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 2); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN500 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 2); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN500 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 2); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN400 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 4); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN400 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 6); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN400 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 6); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN500 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 1); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN100 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 6); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN350 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 5); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль WAFER DN350 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 4); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль WAFER DN300 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 4); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN400 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 6); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN400 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 6); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN400 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 1); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN400 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 1); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN350 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 1); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN350 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 1); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN300 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 13); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN300 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 13); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN250 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 16); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN250 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 5); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN200 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 4); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN250 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 2); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN250 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 4); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN350 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 9); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль DN400 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 9); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль CV DN250 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 4); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль CV DN350 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 19); трубопровідна арматура запірна зі зворотньо-поступальним шпинделем – вентиль CV DN400 (корпус, диск, шток, манжета) матеріал – вуглецева сталь (кількість – 1); торговельна марка TIANJIN YUANDA VALVES Co.Ltd.

Відповідно до графи 44 МД №UA125200/2019/611088 від 22.01.2019, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано: зовнішньоекономічний контракт №100518 від 10.05.2018, пакувальний лист (packing list) № 100518-1611-1 від 16.11.2018, рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) №100518-1611-1 від 16.11.2018, автотранспортна накладна (road consignment note) № 423007 від 18.01.2019.

Також декларантом додатково до митного органу подано комерційну пропозицію від 16.11.2018 та прас - лист продавця від 16.11.2018.

За результатами розгляду наданих до митного оформлення документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA125000/2019/000066/2 від 23.01.2019 за другорядним методом визначення митної вартості (резервним), яким встановлено, що відповідно до статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів; надані декларантом ТОВ «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ» до митного оформлення документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за вказані товари, зокрема:

- пунктом 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) №100518 передбачена оплата протягом 180 днів після отримання товару та можлива передоплата, при цьому в інвойсі №100518-1611-1 від 16.11.2018 термін оплати не зазначений;

- в інвойсі зазначені умови поставки СІР – м. Кіровоград, згідно Інкотермс умови поставки СІР – фрахт/перевезення та страхування оплачені до місця призначення, тобто продавець забезпечує страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Страхові документи при цьому до митного оформлення не надано;

- до митного оформлення додатково подано комерційну пропозицію та прайс – лист продавця товару. Для підтвердження ціни «як дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, митним органом можуть бути запитувані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;

- листом від 23.01.2019 декларантом повідомлено, що надати додаткові документи на даний час не має можливості.

Не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості №UA125000/2019/000066/2 від 23.01.20192, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі – МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

В силу приписів частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно частини другої статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною четвертою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Згідно статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна дійти висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відтак, митниця, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, які містяться в документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, реалізованим у межах повноважень.

При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Втім, у спірному рішенні відповідача від 23.01.2019 №UA125000/2019/000066/2 зазначено, що подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості та надані не в повному обсязі, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини другої статті 58 МК України.

Судом враховано, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

В той же час, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов`язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.

При цьому обов`язок доведення митної вартості заявленого до митного оформлення ввезеного товару покладається саме на декларанта такого товару, тобто на позивача та надані декларантом документи повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Так, до митного оформлення додатково подано комерційну пропозицію та прайс – лист продавця товару. При цьому, листом від 23.01.2019 декларантом повідомлено митний орган, що надати додаткові документи на даний час не має можливості.

Суд не погоджується з позицією митного органу щодо неповноти відомостей у наданих позивачем під час митного оформлення товарів документи, містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), з огляду на таке.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), окрім твердження про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, а декларант відмовився від подання додаткових документів.

Матеріали справи свідчать, що Київською митницею ДФС оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00011, якою відмовлено в митному оформленні товарів за МД №UA125200/2019/611088 від 22.01.2019 на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 №UA125000/2019/000066/2.

В ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для здійснення коригування митної вартості заявленого до розмитнення позивачем товару за МД №UA125200/2019/611088 від 22.01.2019 в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, стали розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, та ненадання декларантом документів згідно сформованого переліку.

Щодо умов поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом №100518 від 10.05.2018 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту І Контракту покупець згоден прийняти і оплатити, а продавець згоден поставити на умовах СІР – м. Кіровоград (Кропивницький), СІР – Київ, СРТ - Київ (Інкотермс - 2010) продукцію (товар), перелік, кількість та вартість якого вказана в комерційних інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту.

CIP — термін Інкотермс, означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки в такий спосіб товару. Однак, за умовами CIP на продавця також покладається обов`язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески. Покупець повинний брати до уваги, що відповідно до умов терміна CIP від продавця потрібно забезпечення страхування з мінімальним покриттям. У випадку здійснення перевезення в пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбудеться в момент передачі товару в піклування першого перевізника. За умовами терміна СІР на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

Відповідачем у відзиві на позов та запереченнях на відповідь позивача зазначено, що товар за МД від 22.01.2019 №UA125200/2019/611088 задекларовано в режимі «Імпорту» після митного режиму «Митний склад» за МД від 17.01.2019 №UA125130/2019/515206 та митного режиму «Транзит» за МД від 18.01.2019 №UA125130/2019/514005.

У зв`язку з тим, що інвойс – специфікація від 18.12.2018 №RZDU5202132, яка надійшла до митного органу разом з МД від 17.01.2019 №UA125130/2019/515206 містить ціну на спірний товар на умовах FOB, ідентичну ціні на цей же товар на умовах СІР відповідно до інвойсу від 16.11.2018 №100518/1611-11 до МД від 22.01.2019 №UA125200/2019/611088, відповідачем зроблено висновок, що умови поставки товару за Інкотермс, задекларовані згідно умов зовнішньоекономічного контракту МД від 22.01.2019 №UA125200/2019/611088 СІР – Кіровоград містять розбіжності.

Надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача суд зазначає таке.

22.01.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA125200/2019/611088, у якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: трубопровідну арматуру запірну зі зворотно – поступальним шпинделем – вентелем на суму 24 868, 47 дол. США.

Матеріалами справи підтверджено, що до МД №UA125200/2019/611088 від 22.01.2019, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подано: зовнішньоекономічний контракт №100518 від 10.05.2018, пакувальний лист (packing list) №100518-1611-1 від 16.11.2018, рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) №100518-1611-1 від 16.11.2018, автотранспортна накладна (road consignment note) № 423007 від 18.01.2019.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем до МД №UA125200/2019/611088 від 22.01.2019 не оформляло та не надавало інвойс – специфікації від 18.12.2018 №RZDU5202132.

Судом встановлено та підтверджено відповідачем факт надання інвойс – специфікації від 18.12.2018 №RZDU5202132 подавався при оформленні консолідованого вантажу у митному режимі «Митний склад» до МД від 17.01.2019 №UA125130/2019/515206.

Відповідно до статті 124 МК України під консолідованим вантажем розуміється вантаж, що перевозиться одним транспортним засобом і складається з двох і більше партій товарів для різних одержувачів або для одного одержувача від різних відправників.

Переміщення консолідованих вантажів, що ввозяться на митну територію України, від органу доходів і зборів відправлення на кордоні до органу доходів і зборів призначення з проміжним розміщенням цих вантажів на митному складі здійснюється на підставі договорів на перевезення.

Для здійснення контролю за переміщенням консолідованих вантажів, що ввозяться на митну територію України, з органу доходів і зборів відправлення на кордоні до органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого розташований митний склад, а також для поміщення товарів, що переміщуються у складі цих вантажів, у митний режим митного складу використовується попередня митна декларація, що складається на весь обсяг консолідованого вантажу.

Контроль за переміщенням товарів з органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого розташований митний склад, до органу доходів і зборів призначення для кінцевого одержувача здійснюється на підставі поданих утримувачем складу нових митних декларацій або документів, що їх замінюють, для внутрішнього транзиту товарів.

Кінцевий одержувач товару має право на повторне поміщення цього товару у митний режим митного складу.

Таким чином, МД від 17.01.2019 №UA125130/2019/515206 оформлювалась та подавалась не позивачем, а перевізником на консолідований вантаж, а не окремо на товар.

Крім того, позивач не є стороною інвойсу – специфікації від 18.12.2018 №RZDU5202132, оскільки останній оформлювався перевізниками та не стосується комерційних взаємовідносин між покупцем та продавцем товару відповідно до Контракту №100518 від 10.05.2018.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

Втім, у спірному рішенні митного органу відсутня інформація щодо сумнівів, пов`язаних з наявністю інвойсу – специфікації від 18.12.2018 №RZDU5202132, попередніми режимами «митний склад» та «транзит» на товар, а зазначено лише при розгляді даної справи, що є порушенням приписів частини другої статті 55 МК України.

Щодо надання страхових документів до митного оформлення суд зазначає таке.

У спірному рішенні зазначено, що умови поставки СІР – фрахт/перевезення та страхування оплачені до місця призначення, тобто продавець забезпечує страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, втім страхові документи при цьому до митного оформлення на надано.

За умовами CIP на продавця також покладається обов`язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески.

Таким чином, оскільки позивачем не сплачувались страхові платежі, суд вважає, що посилання митного органу на те, що вартість страхування впливає на правильність визначення митної вартості є необґрунтованим та безпідставним, оскільки у даному випадку страхові платежі та їх процентна ставка, за якою вони сплачувались постачальником товару, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, не впливають на визначення позивачем митної вартості.

У відповідності до пункту 5 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митний орган стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Крім того, суд не погоджується з посиланням відповідача на пункт 6.1 Контракту №100518, укладеного між ТОВ «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ» (покупець) та SUNNYTRANS CHINA LIMITED, Гонконг (продавець), в якому зазначено, що у разі необхідності продавець зобов`язаний надати покупцеві інші документи, необхідні для митного оформлення товару та необхідності декларанта запросити у свого контрагента всі необхідні документи і надати їх до митного органу, оскільки це є правом декларанта, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, суд відхиляє вказані вище доводи відповідача.

Щодо наданого декларантом до митного органу прайс – листа продавця товару, суд зазначає таке.

У спірному рішенні митним органом зазначено, що до митного оформлення додатково надано комерційну пропозицію та прайс – лист продавця товару. Для підтвердження ціни як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, митним органом можуть бути запитувані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прас – листи) виробника товару. Отже, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік додаткових документів, до якого входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Разом із тим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що наданий декларантом прайс – лист надано виключно на продукцію, митне оформлення якої здійснювалось, тобто має суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс – листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, оскільки виконуючи вимогу митного органу, позивачем було надано відповідачеві прайс-лист виробника товару, який містить дату його складання, найменування товару, одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, із зазначенням валюти, інформацію щодо виробника/виробників, умови поставки, контактну інформацію про виробника - продавця, а також адресований необмеженому колу потенційних покупців, а отже такий документ є належним підтвердженням правильності зазначеної ним митної вартості товару із застосуванням основного методу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність, необ`єктивність та необґрунтованість висновку відповідача про непідтвердження наданим позивачем прайс-листом об`єктивно та достовірно заявленої митної вартості товару.

Щодо консультацій декларанта з митним органом, суду зазначає таке.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за N 883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Відповідачем стверджено, що вся вказана інформація (конкретні обставини, які викликали сумніви, обґрунтування підвищення митної вартості, обставини, які мають підтвердити документи, що витребовувались) повідомлялась декларанту під час консультації.

В той же час доказів того, що відповідачем проведено необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення часу її проведення, з якими особами, - не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Щодо експертної довідки Київської обласної (регіональної) Торгово – промислової палати №Фц-19/207 від 20.03.2019 суд зазначає таке.

Відповідно до п.5.1. Узагальнень практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, затверджених Постановою Пленуму ВАСУ «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 №2, дослідження судом обставин, які не були дослідженні органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному розподілу принципу влад.

Таким чином, оскільки позивачем під час митного оформлення не було надано до митного органу довідки Київської обласної (регіональної) Торгово – промислової палати №Фц-19/207 від 20.03.2019, суд не має права досліджувати вказану довідку, оскільки це є обставиною, яка стосується митної вартості, втім не була досліджена органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості

Відтак, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є достатніми для встановлення митної вартості товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України з огляду на таке.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовано статтями 57-64 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Частинами 4-8 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідачем, в порушення частини третьої статті 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Так, суд зазначає, що декларантом позивача були надані усі наявні у нього документи, на вимогу митного органу.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митними деклараціями за оскаржуваним рішенням у Київської митниці ДФС не було підстав вважати надану інформацію необ`єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митний орган посилається на наявність інформації про оформлення ідентичних товарів за вищою митною вартістю. Втім, жодних законних підстав для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту митницею не зазначено.

Відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 по справі №К/800/39236/14 (реєстраційний номер судового рішення згідно ЄДРСР №40927683).

Разом із цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Цінова база даних ДФС не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З наявних матеріалів справи суд дійшов висновку, що Київська митниця ДФС безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом, відомості, не підтверджені документально.

Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття; такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, однак жодним чином не зазначено, які саме.

Суб`єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з`ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.03.2018 №426.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС, становить 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 39245660, адреса місцезнаходження: 25006, Кіровоградська область, місто Кіровоград, вулиця Орджонікідзе, будинок 7, офіс 421) до Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса місцезнаходження: міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область, 08307) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 №UA125000/2019/000066/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСГРУП-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 39245660, адреса місцезнаходження: 25006, Кіровоградська область, місто Кіровоград, вулиця Орджонікідзе, будинок 7, офіс 421) судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 серпня 2019 року