ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року м. Житомир справа №240/3781/19

категорія 102090000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кривенко Л.М.

та за участю:представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача Галіцької А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що у квітні 2015 року він отримав дозвіл на імміграцію в Україну та йому видали посвідку на постійне проживання в Україні. Після подачі до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області документів для обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв`язку із досягненням 25 річного віку, отримав рішення від 25.02.2019 №1801/13 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого йому 29.04.2015, на підставі пунктів 1, 5 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію". Вважає, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування та зазначення конкретних підстав, внаслідок який йому скасували дозвіл на імміграцію.

Ухвалою судді від 08.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання у справі на 02.05.2019.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області під час виконання своїх повноважень щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну діяло на підставі та в межах чинного законодавства. Зазначає, що для з`ясування обставин дійсності перетину кордону позивачем, УДМС було здійснено запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо одержання інформації відносно перетину кордону України ОСОБА_2 з 01.06.2014 до 30.06.2015. На даний запит від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби надано відповідь, що відомостей про перетинання державного кордону зазначеної особи у цей період немає, тому позивачу було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання та скасовано дозвіл на імміграцію.

Підготовче засідання 02.05.2019 відкладено на 28.05.2019 у зв`язку з необхідністю ознайомлення позивача та його представника з відзивом на позов, а також у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

У підготовчому засіданні, призначеному на 28.05.2019, оголошено перерву до 06.06.2019 у зв`язку з надсиланням запиту до органів поліції.

Для належної підготовки справи до розгляду по суті, а також у зв`язку з витребуванням додаткових доказів, суд ухвалою від 06.06.2019 продовжив строк підготовчого провадження у справі №240/3781/19 на тридцять днів. Розгляд справи призначено на 18.06.2019.

Розгляд підготовчого засідання, призначеного на 18.06.2019, відкладено на 04.07.2019.

Ухвалою суду від 04.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.08.2019.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на імміграцію від 28.01.2015 у відповідності до вимог Закону України "Про імміграцію" йому оформлено 29.04.2015 дозвіл на імміграцію в Україну, а 30.04.2015 позивачем оформлено та отримано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 /30.04.

Позивачу 13.09.2018 виповнилося 25 років, проте вчасно за зміною посвідки він до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області не звернувся, в зв`язку з чим 15.01.2019 відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Громадянин ОСОБА_2 15.01.2019 звернувся до відповідача з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 25-річного віку.

Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 25.02.2019 №1801/13 було скасовано дозвіл не імміграцію, виданий позивачу 29.04.2015 на підставі пунктів 1, 5 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", а також скасована посвідка на постійне проживання від 30.04.2015.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття такого рішення став висновок від 25.02.2019, складений за результатами перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, за результатами перевірки було встановлено, що законність свого перебування на території України на момент подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію (28.01.2015) іноземець підтвердив копією паспорта громадянина Азербайджану НОМЕР_2 зі штампами перетину кордону 20.01.2015 (виїзд) та в`їзд (25.01.2015), проте за даними Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи "Аркан" щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, вказані перетини кордону ним не здійснювались, тобто іноземець незаконно перебував на території України, оскільки фактично в`їхав 09.03.2013 та подав про себе свідомо неправдиві відомості про перетин державного кордону, чим порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Цей факт підтверджений також відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 16.01.2019 за вих. №1801.7-212/18.2-19, відповідно до якої в центрі відсутні відомості про перетинання державного кордону ОСОБА_2 за період з 01.06.2014 до 30.06.2015, однак у паспортному документі ОСОБА_2 проставлені відмітки про перетинання державного кордону: 20.01.2015 Харків-пасажирський 63090, 20.01.2015 Виноградівка 513100, 25.01.2015 Платонове 511300.

Зважаючи на ці обставини, відповідачем зроблено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню виданої на підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 30.05.2014.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VІ від 22.09.2011 (далі - Закон України №3773-VІ), Законом України "Про імміграцію" №2491-ІІІ від 07.06.2001 (далі - Закон №2491-ІІІ), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 (далі - Порядок №1983).

Cтаттею 1 Закону України №3773-VІ передбачено, що іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України №3773-VІ правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України №3773-VІ іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Статтею 1 Закону України №2491-ІІІ визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно зі ст. 6 Закону №2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;

У відповідності до ст. 9 Закону №2491-ІІІ встановлено порядок подання заяви про надання дозволу на імміграцію.

Згідно з п. 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Наведене свідчить на користь висновку, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Особі, яка отримала дозвіл на імміграцію, тобто перебування на законних підставах в Україні якої визнано державою, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Статтею 24 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI передбачено, що реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства у пунктах пропуску через державний кордон здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення реєстрації паспортних документів іноземців та осіб без громадянства в пунктах пропуску через державний кордон, визначений Порядком реєстрації паспортних документів іноземців та осіб без громадянства в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №798 (далі - Порядок № 798).

Згідно з п. 2 Порядку № 798 реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства в пункті пропуску - проставлення в паспортному документі або імміграційній картці іноземця або особи без громадянства чи в інших документах, передбачених законодавством, відмітки "В`їзд" та внесення відомостей про іноземця або особу без громадянства, їх паспортних даних до відповідного реєстру, яким є - база даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України".

У пунктах пропуску здійснюється реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, крім осіб, які відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" звільняються від реєстрації або паспортні документи яких реєструються в МЗС та його представництвах. Відмітка "В`їзд" проставляється уповноваженою особою в паспортному документі іноземця або особи без громадянства на вільних сторінках, призначених для цього або для проставлення віз, починаючи з останньої, з правого боку, під час кожного в`їзду в Україну (п. 3, 7 Порядку №798).

Пунктом 9 Порядку №798 передбачено, що уповноваженою особою до реєстру (база даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України") заносяться відомості про іноземців та осіб без громадянства і їх паспортні дані відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації ICAO Doc 9303 (прізвище, ім`я, номер паспортного документа, громадянство, дата народження, стать).

Аналогічні норми щодо внесення даних про іноземця, який перетинає державний кордон до бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" зазначені також в п. 2.5.7. Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.06.2012 №407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2012 за №1083/21395.

У відповідності до п. 3 Положення про базу даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 25.06.2007 №472, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2007 за №765/14032 (далі - Положення №472) база даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" - це автоматизований банк даних відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, та відповідно документів громадян України на право виїзду з України і в`їзду в Україну, у тому числі паспорта громадянина України, та паспортних документів іноземців та осіб без громадянства.

Згідно з п. 5 Положення №472 база даних осіб є складовою центрального сховища даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Гарт" Державної прикордонної служби України (система "Гарт") та інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система "Аркан").

Отже, з аналізу зазначених положень вбачається, що при кожному перетині іноземцем державного кордону України у паспорті такої особи проставляється відмітка про перетин державного кордону, а відомості про іноземця та його паспортні дані заносяться до бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", яка є складовою інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан". Цей процес є чітко регламентованим та таким, що виключає можливість законного перетину кордону без проставляння відповідних відміток.

Згідно п. 37 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (далі - Порядок № 321), ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС. Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.

Статтею 12 Закону №2491-ІІІ встановлені підстави для скасування дозволу на імміграцію. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо, зокрема: з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до пунктів 21-23 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Дослідивши оскаржуване рішення від 25.02.2019 № 1801/13 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, суд дійшов висновку, що воно прийнято на підставі повноважень, в межах та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України та за наявності визначених ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" підстав для його прийняття, оскільки належними та допустимими доказами підтверджується факт відсутності відомостей про перетинання державного кордону ОСОБА_2 за період з 01.06.2014 до 30.06.2015, що свідчить як про порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців, так і про надання у 2015 році дозволу на імміграцію на підставі підроблених документів.

Заперечуючи проти такого висновку, представник позивача вказав на те, що з`ясування обставин перетину позивачем кордону за період з 01.06.2014 до 30.06.2015 було предметом дослідження відповідача ще у 2015 році, коли видавався дозвіл на імміграцію в Україну, і за наслідками такого дослідження, з огляду на лист Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.04.2015 №51/666, було прийняте позитивне рішення.

Перевіривши зазначені аргументи позивача, суд вважає, що вони не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись у 2015 році із заявою про надання дозволу на імміграцію, надав паспорт громадянина Азербайджану НОМЕР_2 та копії сторінок з відмітками про перетин кордону України 20.01.2015 та 25.01.2015, підтвердивши таким чином законність свого перебування на території України.

Ухвалюючи у 2015 році рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну, відповідач керувався п. 12 Порядку №1983, згідно вимог якого територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію перевіряють законність перебування в Україні іммігрантів та у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Як було зазначено, перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби.

Оскільки у 2015 році відповідач не мав доступу до бази даних "Аркан", ним був направлений відповідний запит до Адміністрації Держприкордонслужби, на який 20.04.2015 року за №51/620 Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України надав відповідь, що ОСОБА_2 з 09.05.2013 територію України не залишав, під час подання документів на отримання дозволу на імміграцію використовував завідомо підроблений паспорт громадянина Азербайджану. По даному факту 05.03.2015 було розпочате кримінальне провадження №12015060020001338 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. А тому доцільним є не надавати ОСОБА_2 дозвіл на імміграцію.

У той же час, через 7 днів, а саме 27.04.2015 за №51/666, Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України повідомив УДМС України в Житомирській області, що не заперечує відносно отримання ОСОБА_2 дозволу на імміграцію у зв`язку із закриттям кримінального провадження №12015060020001338.

Надаючи оцінку цьому факту, суд зазначає, що відповідач, діючи у межах своєї компетенції, скористався єдиним можливим механізмом перевірки факту законності перебування позивача на території України і ухвалював своє рішення відповідно до результатів такої перевірки.

Оскільки орган Держприкордонслужби формально підтвердив факт законності перебування позивача на території України, відповідач був позбавлений об`єктивної здатності ухвалити інше рішення, ніж про надання дозволу на імміграцію, що виключає можливість покладення на Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області негативних наслідків помилки, що має місце за обставин даної справи. Помилка, яка сталася не з вини відповідача, не може призвести до скасування прийнятого в подальшому обґрунтованого рішення.

При цьому, суд, дослідивши постанову Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області від 17.04.2015 про закриття кримінального провадження №12015060020001338, встановив, що зазначене кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. У той же час, у мотивувальній частині постанови про закриття кримінального провадження зазначено, що у ході проведення технічної експертизи паспорта ОСОБА_2 було встановлено, що печатки про перетинання кордону виконані печаткою, яка на момент перетинання кордону цим громадянином повинна була бути знищеною у зв`язку зі строком давності свого використання.

Зазначений мотив не відображає усього змісту висновку експерта від 08.04.2015 №26/699, оскільки як встановив експерт, відмітки про перетинання державного кордону України, а саме: "В`їзд" від 25.01.2015 №008 "Платонове", "Виїзд" від 05.11.2014 №004 "Харків", "В`їзд" від 11.11.2014 №052 "Харків", "Виїзд" від 20.01.2015 №048 "Харків - пасажирський", "Виїзд" від 20.01.2015 №021 "Виноградівка", за своїми основними характеристиками не відповідають формі відмітки, яка затверджена наказом Адміністрації Держприкордонслужби.

Крім того, на вимогу суду Головним управлінням Національної поліції України в Житомирській області додано лист Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.03.2015 №51/600, відповідно до якого прикордонним загоном надано завірені копії акту списання №421 та акту №422 знищення штампу №008 "Платонове" (штампів "Прибуття-Вибуття").

Сукупність цих обставин діє підстави стверджувати, що після знищення відповідних штампів "В`їзд"-"Виїзд", у паспорті ОСОБА_2 проставлені штампи, основні характеристики яких не відповідають затвердженим формам, а тому такі відмітки у жодній мірі не можуть підтверджувати законність перебування позивача на території України і дотримання ним законодавства про правовий статус іноземців.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про незаконність прийнятого відповідачем рішення та недотримання ним вимог чинного законодавства при прийнятті цього рішення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем під час розгляду справи доведено та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено правомірність рішення від 25.02.2019 №1801/13 про скасування позивачу дозволу на імміграцію, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко

Повне судове рішення складене 08 серпня 2019 року