РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 р. Справа № 120/1577/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Фурмана В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Мавроді Р.Ф., Урдзіка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Глобал»

до Вінницької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019 приватне підприємство «Глобал» (далі – ПП «Глобал») звернулось до суду з позовом до Вінницької митниці Державної фіскальної служби, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000013/1 від 21.01.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/201900019, складену відповідачем 21.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 18.01.2019 з метою здійснення митного оформлення шин пневматичних гумових, нових, для вантажних автомобілів, розмір 385/65R22/5, торговельної марки «GREATWAY», у кількості 190 штук по ціні 157,0 доларів на загальну суму 29830,00 доларів США позивач подав відповідачу вантажно-митну декларацію № UA 401010/2019/003169. Однак 21.01.2019 відповідач прийняв рішення № UA 101000/2019/000013/1, яким провів коригування митної вартості вказаного товару, визначив його митну вартість в розмірі 43605,00 доларів США та сформував картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA401010/201900019 від 21.01.2019. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями відповідача та зазначає, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на наявності незначних розбіжності в документах, поданих під час митного декларування, а митну вартість товарів відповідач неправомірно визначив на підставі ст. 64 Митного кодексу України (далі – МК України), тобто за резервним методом. Позивач вказує на те, що твердження відповідача про наявність розбіжностей повністю спростовуються документами, які подавались з митною декларацією, а також додатково згідно з листами підприємства № 6 від 04.02.2019 та № 20 від 10.04.2019.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2019/000013/1 від 22.01.2019 та в листі відповідача № 1400/8/02-80-19 від 08.02.2019 вказано, що митним органом виявлено такі порушення під час здійснення митного оформлення товару: розбіжності у вартості товару в експортній митній декларації країни відправлення та інвойсі; невірно зазначена дата інвойсу в сертифікаті № 19С4401Ф1133/00087; невідповідність дат в інвойсі (08.11.2018) та прас-листі на період 21-31 січня 2019; відсутність інвойсу, складеного англійською мовою, як того вимагають умови контракту та інформації про вагу брутто, нетто товару; відсутність сертифікату походження продукції, виданого торгово-промисловою палатою країни виробника англійською мовою; не співпадіння виробника (Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd) та продавця (Centoc International Co., Ltd), що не відповідає пункту 1.3 контракту № GL180807 від 06.08.2018, яким передбачено, що продавець є виробником продукції; невідповідність фактичних строків оплати за продукцію пункту 4.2 контракту № GL180807 від 06.08.2018, який передбачає 100% передоплату: друга частина коштів перерахована 27.12.2018, тобто через місяць після відвантаження товару 30.11.2018.

Однак позивач зазначає, що 06.08.2018 між компанією Centoc International Co., Ltd та ПП «Глобал» було укладено контракт № GL180807 на поставку шин. Пунктом 1.3. цього договору передбачено, що після підписання контракту продавець засвідчує, що він є виробником продукції, яку продає за контрактом. Водночас додатковою угодою № 1 від 13.09.2018 до контракту № GL180807 від 06.08.2019 внесено ряд змін, якими досягнуто домовленості щодо можливості та порядку поставки на адресу позивача шин не лише виробництва Centoc International Co., Ltd, але й інших виробників. Позивач вказує на те, що додатковою угодою внесено зміни в п. 1.3. контракту, яким передбачено, що продукція, яка продається за цим контрактом, може бути виготовлена як продавцем, так і іншими виробниками. Крім того, пунктами 4.2, 4.3, 5.2 додаткової угоди передбачено, що платежі за продукцію здійснюються покупцем банківським переказом відповідно до платіжних реквізитів, вказаних в ст. 15 контракту на умовах попередньої оплати. Водночас 100% вартості продукції оплачується покупцем до прибуття товару в порт України. Передоплата партії продукції, що поставляється за договором може проводитись покупцем частинами, а передача всіх документів на партію продукції, що поставляється здійснюється продавцем відразу після оплати повної суми партії продукції, що постачається.

Крім того, позивач зазначає, що 08.11.2018 між ним та Centoc International Co., Ltd. досягнуто домовленості щодо поставки шин пневматичних гумових, нових, для вантажних автомобілів, розмір 385/65R22/5, торговельної марки «GREATWAY», виробництва Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd, у кількості 190 штук по ціні 157,00 доларів на загальну суму 29830,00 доларів. На підтвердження досягнутої домовленості 08.11.2018 Centoc International Co., Ltd., складено російською мовою проформу-інвойс, який містить інформацію про основні характеристики товару, його ціну, конкретизацію умов поставки та здійснення передоплати. На виконання умов поставки 14.11.2018 платіжним дорученням № 14 позивач перерахував 10000,00 доларів США за частину вартості партії товару. Відтак 28.11.2018 Centoc International Co., Ltd відвантажило на адресу позивача партію шин пневматичних гумових, нових, для вантажних автомобілів, розмір 385/65R22.5, торговельної марки «GREATWAY», виробництва Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd, у кількості 190 шт. по ціні 157,00 доларів на загальну суму 29830,00 доларів США. Водночас 27.12.2018 платіжним дорученням № 24 позивач перерахував решту суми за придбаний товар, а саме 19830 доларів США. Пунктом 3 контракту та інвойсом № GL180807 від 28.11.2018 визначено, що портом призначення є місто Одеса (Україна), в який 17.01.2019 прибув контейнер (товар). Таким чином, позивач вказує на те, що розрахунки проведені в повному обсязі до моменту надходження товару до порту призначення, що повністю узгоджується з порядком розрахунків між сторонами згідно з п. 4.3 додаткової угоди № 1 від 13.09.2018.

Позивач вважає, що він та його контрагент Centoc International Co., Ltd діяли відповідно до контракту та додаткової угоди і надали відповідачу документи, які підтверджують факт купівлі товару (шин пневматичних гумових) на загальну суму 29830,00 доларів США. Саме така вартість була відображена у ВМД № UA401010/2019/003169 від 18.01.2019. Відтак документи, які подані для митного декларування товарів, не містять розбіжностей та підтверджують заявлену позивачем митну вартість. При цьому посилання відповідача на те, що експертно-митна декларація містить іншу ціну, а саме 150,00 доларів на загальну суму 28595,00 доларів США, ніяким чином не вказує на наявність розбіжностей. Позивач наголошує на тому, що виробником шин значиться Ningxia Shenzhou Co., Ltd, розташоване за адресою: ECO-economic development zone Shizuishan, Ningxia, China. Однак в графі 31 ВМД декларант допустив помилку та вказав виробником шин Sierra Tire Co., Ltd. Водночас згідно з доданою до ВМД експертно-митної декларації країни відправлення № 021720180000392016 від 26.11.2018, експортером та декларантом є підприємство з податковим номером 91640221096350688D, який відповідно до інформації інтернет-ресурсів КНР присвоєний підприємству Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd. Відтак саме Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd є виробником вказаних шин та задекларувало 190 шин по ціні 150,00 доларів США на загальну суму 28595,00 доларів США. При цьому відповідно до контракту № GL180807 від 06.08.2018 та додаткової угоди № 1 від 13.09.2018 визначено, що продавцем шин виступає компанія Centoc International Co., Ltd.

Крім того, позивач зазначає, що у відповідь на його запит компанія Centoc International Co., Ltd надала копію контракту про продаж № SZ18Y1109-1057 від 09.11.2018 між ним та Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd. Цим контрактом передбачено, що Centoc International Co., Ltd купує у Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd шини розміром 385/65R22.5, торговельної марки «GREATWAY», у кількості 190 штук по ціні 150,00 доларів на загальну суму 28595,00 доларів США. Таким чином, пояснюється розбіжність в експортній декларації країни відправлення та інвойсі. При цьому позивач зазначає, що дана розбіжність є логічною і такою, що відповідає господарським відносинам, оскільки факт придбання Centoc International Co., Ltd шин по ціні 150,00 доларів США ніяким чином не вказує на неможливість продажу ним цих шин по ціні 157,00 доларів США, а навпаки свідчить про розумність та реальність господарської операції у зв`язку із включення своєї «націнки» до реалізованого позивачу товару. Також позивач вказує на те, що 04.02.2019 додав прайс-листи виробника шин станом листопад 2018 року, який з незрозумілих позивачу причин не був врахований митним органом.

Отже, позивач стверджує, що під час розмитнення товару та у визначений законом 80-денний строк надав відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену підприємством митну вартість товарів в розмірі 29830,00 доларів США. Відтак позивач вважає, що прийняті митним органом рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 17.05.2019 відкрито провадження у справі за позовом ПП «Глобал» та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

03.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що митне оформлення починається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства змінює її та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування – з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства змінює митну декларацію. Відповідно до п. 2 ст. 53 МК України документи, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, які стосуються оцінювання товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Водночас згідно з ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що якщо документи, подані до митного оформлення товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Разом з тим, до митного оформлення за митною декларацією № UA401010/2019/003169 від 18.01.2019 для підтвердження митної вартості товарів декларант надав такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 06.08.2018 за № 180807; рахунок-фактуру (інвойс) від 08.11.2018 за № GL 181108; митну декларацію країни відправлення від 04.06.2018 № 021720180000392016. При опрацюванні цих документів було виявлено наступні розбіжності: в експертній митній декларації країни відправлення: вартість товару зазначена менша, від тієї, що зазначена в інвойсі; у сертифікаті № 19С4401А1133/0087 дата інвойса зазначена невірно; до митного органу була подано прайс-лист на період 21-31 січня 2019 року, натомість інвойс від 08.11.2018; в інвойсі має міститись інформація про вагу брутто, нетто товару, інвойс повинен бути на англійській мові; в порушення п. 5.3.4 контракту відсутній сертифікат походження продукції, виданий торгово-промисловою палатою країни виробника (на англійській мові).

Відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, а саме: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовані спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Однак позивач повідомив про неможливість надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а подані ним документи разом з митною декларацією мали істотні розбіжності.

Відповідач зазначає, що згідно із ст. 59 МК України якщо вартість оцінюваних товарів не може бути визначена на підставі положень ст. 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україні з тієї ж країни і час експорту, який зберігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Оскільки відповідач не мав можливості застосувати метод щодо ідентичних та подібних товарів, метод віднімання та додавання, він скоригував митну вартість придбаного товару позивача за методом митної вартості товару « 6» – резервний метод відповідно до ст. 64 МК України. Водночас джерелом числового значення митної вартості стала інформація, зазначена у митній декларації від 15.01.2019 № UA125110/2019/400533, відповідно до якої було проведено митне оформлення товару за таким самим кодом згідно УКТ ЗЕТ за митною вартість 3.17 usd/кг. В результаті проведених консультацій представнику імпортера роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу ДФС про коригування митної вартості товарів-за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом ДФС; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів-за умови сплати митних платежів згідно із заявленою вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МК України в розмірі, визначеному органом доходів та зборів відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України.

Відповідач зазначає, що позивач двічі звертався до Вінницької митниці ДФС з проханням скасувати винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості, а саме 04.02.2019 та 10.04.2019, з наданням додаткових документів. У відповідь на ці листи позивача повідомлено, що пунктом 1.3 контракту, укладеного між ПП «Глобал» та компанією Centoc International Co., Ltd від 06.08.2018 № GL180807 встановлено, що підписанням цього контракту продавець засвідчує, що він є дійсним виробником продукції, яка продається. Водночас позивач декларує товар іншого виробника (Sierra tire co., Ltd згідно з листом Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd). Крім того, пунктом 4.2 контракту встановлено, що платежі за продукцію здійснюються на умовах 100% передоплати. Позивач разом з митною декларацією надав платіжні доручення № 16 від 14.11.2018 та № 24 від 27.12.2018, тоді як товар відвантажено 30.11.2019 (майже на місяць раніше від дати перерахунку другої частини коштів). Відтак, на думку відповідача, існують суттєві розбіжності між умовами контракту та умовами, на яких фактично поставлявся товар.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що частиною першою статті 53 МК України визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього, у разі їх наявності. Натомість позивач ні під час подання митної декларації до оформлення 22.01.2019, ні на вимогу Вінницької митниці про надання додаткових документів жодної додаткової угоди до контракту № GL180807 від 06.08.2019 не надав. До того ж у графі 44 митної декларації від 18.01.2018 № UA 401010/2019/003169, на підставі якої винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2019 № UA401000/2019/000013/1, а також в графі 44 митної декларації від 22.01.2019 № UA 401010/2019/003911, яка оформлена відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, позивач не зазначив жодного доповнення до контракту від 06.08.2018 № GL180807. Водночас такі доповнення не надавались також з листом позивача від 04.02.2019 № 6. Відповідач вказує на те, що копія додаткової угоди від 13.09.2018 № 1 була надана митниці лише 10.04.2019, однак підписи на контракті № GL180807 від 06.08.2019 та спосіб завірення (печатка) відрізнялись від тих, що зазначені в додатковій угоді № 1.

Як зазначає відповідач, предметом оскарження в цій справі є рішення митниці про коригування митної вартості від 21.01.2019 № UA401000/2019/000013/1, яке приймалось органом доходів і зборів на підставі тих документів, які були надані позивачем під час декларування товару. Однак додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість та спростували виявлені розбіжності в документах, позивач на вимогу митниці не надав. Водночас рішення про коригування митної вартості прийнято після відмови надання витребуваних документів. Крім того, документи, які надані пізніше за ініціативою позивача, не були та не могли бути предметом розгляду посадових осіб митниці при винесенні оскаржуваного рішення. Відтак, на думку відповідача, не повинні братись до уваги судом як доказ неправомірності дій митниці при прийнятті спірного рішення. Свої дії відповідач вважає правомірними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов заперечили та надали пояснення, що відповідають змісту відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін, наведені у заявах по суті, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що 06.08.2018 між компанією Centoc International Co., Ltd (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено контракт № GL180807 на поставку шин.

Згідно з п. 1.1 вказаного контракту продавець зобов`язується поставити продукцію (товар), а покупець прийняти та оплатити поставлений товар. Пунктом 1.3 контракту передбачено, що підписанням контракту продавець засвідчує, що він є дійсним виробником продукції, яку продає за контрактом.

Відповідно до п. 2.1 контракту сума контракту дорівнює інвойсу на поставку кожної партії. Крім того, згідно з п. 4.1 та п. 4.2 контракту оплата по контракту здійснюється в доларах США, а платежі за продукцію здійснюються покупцем банківським переказом у відповідності з платіжними реквізитами, зазначеними в ст. 15 контракту на умовах 100% передоплати. Водночас згідно з п. 4.3 контракту передоплата партії поставленого товару здійснюється покупцем частинами.

Також судом встановлено, що 13.09.2019 між компанією Centoc International Co., Ltd та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до контракту № GL180807 від 06.08.2018, якою, зокрема, внесено зміни в п. 1.3 та визначено, що продукція, яка продається за цим контрактом може бути виготовлена як продавцем, так і іншими виробниками, про що продавець вказує у відповідних документах. Крім того, в пункті 4.2 вказано, що платежі за товар здійснюються покупцем банківським переказом відповідно до платіжних реквізитів вказаних в ст. 15 контракту на умовах попередньої оплати, 100% вартості партії товару оплачується покупцем до його прибуття в порт. Пунктом 4.3 додаткової угоди визначено, що передоплата партії товару, що поставляється за цим контрактом може проводитись покупцем частинами. Передача всіх документів на партію товару, що поставляється (в тому числі коносамент) здійснюється продавцем відразу після оплати повної суми партії продукції, що поставляється (п. 5.2 додаткової угоди).

Згідно з інвойсом від 08.11.2018 за № GL181108 сторони, а саме ПП «Глобал» та Centoc International Co., Ltd, домовились щодо поставки шин, розмір 385/65R22/5, торговельної марки «GREATWAY», у кількості 190 штук по ціні 157,00 доларів США на загальну суму 29830,00 доларів США.

Відповідно до договору продажу від 09.11.2018 № SZ18Y1109-1057 продавець Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd погодився продати Centoc International Co., Ltd товар, а саме фірмові шини розміром 385/65R22/5 торговельної марки «GREATWAY» в кількості 190 штук по ціні 150,50 доларів США на загальну суму 28595,00 доларів США.

14.11.2018 позивач перерахував 10000,00 доларів США на рахунок Centoc International Co., Ltd, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 14.11.2018.

Згідно з експортно-митною декларацією Китайської Народної Республіки № 021720180000392016 від 26.11.2019 визначено, що вантажовідправник у Китаї (91640221096350688D) Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd відвантажило радіальні шини для пасажирських та товарних транспортних засобів у кількості 190 шт. по ціні 150,50 доларів США на загальну суму 28595,00 доларів США.

28.11.2018 Centoc International Co., Ltd відвантажило на адресу позивача партію шин пневматичних гумових, нових, для вантажних автомобілів, розмір 385/65R22/5, торговельної марки «GREATWAY», у кількості 190 штук по ціні 157,00 доларів США на загальну суму 29830,00 доларів США, що підтверджується інвойсом № GL181108 від 28.11.2018 та сертифікатом про походження товару серійний номер СССРІТ661 1900034722 за № 19с4401а1133/00087, який містить посилання на інвойс GL181108 від 28.11.2018. Водночас згідно з п. 7 інвойсу № GL181108 від 28.11.2018 портом призначення товару є м. Одеса, Україна.

Згідно з платіжним дорученням № 24 від 27.12.2018 позивач перерахував на рахунок Centoc International Co., Ltd кошти в сумі 19830,00 доларів США, тим самим повністю оплатив вартість придбаного товару.

17.01.2019 контейнер 1*40’HC № FBLU0069632 по коносаменту WMC 18112012 прибув в Одеський морський порт з продукцією, що постачалась на адресу ПП «Глобал». Це підтверджується довідкою перевізника ТОВ «Клевер Тім» № 12022019/2 від 12.02.2019.

21.01.2019 Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000013/1, згідно з яким митну вартість визначено за резервним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України. При цьому в рішенні зазначено, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог ст. 58 МК України у зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що документи надані декларантом для підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також задекларована митна вартість товару не відповідає наявній у органу доходів і зборів інформації про раніше визнану органом доходів і зборів митну вартість ідентичного товару. Крім того, заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу та декларанта інформації про вартість товару. Відтак митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України. Джерелом числового значення митної вартості товару є митна декларація № UA125110/2019/400533B від 15.01.2019. Крім того, декларанта повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Окрім того, 21.01.2019 відповідач прийняв картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA401010/2019/00019, в якій зазначив, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Водночас рішення про відмову прийнято відповідно до п. 5, 6, ст. 54, 256 МК України у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості товару № UA401000/2019/000013/1 від 21.01.2019. Також декларанту роз`яснено, що митне оформлення необхідно здійснити з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару № UA401000/2019/000013/1 від 21.01.2019.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 80 МК України 04.02.2019 позивач звернувся на адресу Вінницької митниці ДФС з листом за № 6, до якого з наведенням відповідних пояснень надав додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. В листі зазначено, що підприємство задекларувало товар, а саме шини пневматичні гумові, нові, для вантажних автомобілів, розмір 385/65R22/5, торговельної марки «GREATWAY». Відповідно до маркування шин їх виробником значиться Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd, а в графі 31 ВМД декларант допустив помилку, вказавши виробником шин Sierra Tire Co., Ltd. Згідно з наданою до ВМД експортної митної декларації країни відправлення № 021720180000392016 від 26.11.2018 експортером та декларантом є підприємство Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd, яке є виробником шин. Водночас позивач зазначив, що відповідно до контракту № GL180807 від 06.08.2018 продавцем шин виступає саме компанія Centoc International Co., Ltd, а вартість шин згідно з інвойсом № GL180807 від 28.11.2018 складає 157,00 доларів США за одиницю товару на загальну суму 29830,00 доларів США. Крім того, у листі позивач вказав на те, що у відповідь на його запит компанія Centoc International Co., Ltd надала копію контракта про продаж від 09.11.2019 між Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd та Centoc International Co., Ltd, який пояснює розбіжність у вартості товару в експортній декларації країни відправлення та інвойсі. Також позивач заначив, що до декларації був наданий сертифікат про походження товару № 19С4401А1133/00087 від 03.01.2019. Достовірність даного документа перевіряється на WEB-порталі торгово-промислової палати КНР за спеціальним сайтом, а тому не піддається сумніву. Вказаний сертифікат виданий на партію шин в кількості 190 штук, що поставляється компанією Centoc International Co., Ltd для ПП «Глобал» на підставі інвойсу № GL180807 від 28.11.2018. Цей інвойс складений англійською мовою відповідно до п. 5.3.2 контракту та разом з іншими документами був наданий декларантом, що зафіксовано в графі 44 ВМД. Даний документ є проформою інвойсом, оскільки виписаний на не відвантажений товар для інформування покупця про основні характеристики товару, його ціну, конкретизації умов поставки та здійснення часткової передоплати. Таким чином, сертифікат про походження товару № 19С4401А1133/00087 від 03.01.2019 містить повністю вірну та достовірну інформацію щодо інвойсу № GL180807 від 28.11.2018. Крім того, позивач зазначив, що невідповідність дат в інвойсі, наданому для митного оформлення та прайс-листі продавця, що був витребуваний під час проведення консультацій з митним органом, виникла внаслідок неконкретного тлумачення китайською стороною запиту позивача. Водночас прайс-лист виробника шин у період з листопада 2018 року по січень 2019 року не мінявся.

До вказаного листа позивач додав такі документи: копію ВМД № UA 401010/2019/003911, копію рішення № UA 401000/2019/000013/1 від 21.01.2019, маркувальну етикетку, копію експортної митної декларації країни відправлення № 021720180000392016 від 26.11.2018, роздруківку WEB-порталу про належність податкового номера 91640221096350688D підприємству Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd, копію сертифікату про походження № 19С4401А1133/00087 від 03.01.2019, роздруківку з WEB-порталу торгово-промислової палати КНР про автентичність сертифікату походження № 19С4401А1133/00087, копію контракту про продаж від 09.11.2019 між Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd та Centoc International Co., Ltd, копію інвойсу-проформи від 08.11.2018, копію інвойсу № GL180807 від 28.11.2018 та копію прайс-листа продавця за листопад 2018 року.

Листом від 08.02.2019 за № 1400/8/02-80-19 Вінницька митниця ДФС повідомила позивача про те, що згідно з ч. 5 ст. 54 МК України митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно з ч. 2 ст. 52 Кодексу декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас відповідач вказав на те, що в поданих позивачем документах, що стосуються товарів, задекларованих за митною декларацією від 22.01.2019 №UA401010/2019/003911, наявні розбіжності. Зокрема, пунктом 1.3 контракту укладеного між ПП «Глобал» з компанією Centoc International Co., Ltd від 06.08.2018 за № GL180807 встановлено, що підписанням цього контракту продавець засвідчує, що він є дійсним виробником продукції, що продається. Разом з цим, декларується товар іншого виробника (в митній декларації зазначено SIERRA TIRE CO., LTD, а згідно з листом – Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd). Крім того, відповідач посилається на те, що пуктом 4.2 контракту передбачено, що платежі за продукцію здійснюються на умовах 100% передоплати. Однак з митною декларацією позивач надав платіжні доручення № 16 від 14.11.2018 на суму 10000,00 доларів США та № 24 від 27.12.2018 на суму 19830,00 доларів США. Водночас товар відвантажено 30.11.2019, тобто майже на місяць раніше від перерахунку другої частини коштів. Отже, існують суттєві розбіжності між умовами контракту та умовами, на яких фактично поставлявся товар. Відтак на підставі ч. 9 ст. 53 МК України відповідач відмовив позивачу у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

10.04.2019 позивач повторно, з дотримання визначеного у ч. 8 ст. 55 МК України строку звернувся до відповідача з листом про скасування рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.01.2019. В листі, зокрема, зазначено, що 06.08.2019 між компанією Centoc International Co., Ltd та ПП «Глобал» укладено контракт № GL180807 на поставку шин. Пунктом 1.3. даного договору передбачено, що після підписання цього контракту продавець засвідчує, що він є виробником продукції, яку продає за контрактом. Водночас додатковою угодою № 1 ВІД 13.09.2018 до контракту № GL180807 від 06.08.2019 внесено ряд змін, якими досягнуто домовленості щодо можливості та порядку поставки на адресу позивача шин не лише виробництва Centoc International Co., Ltd але й інших виробників. Позивач вказує на те, що додатковою угодою внесено зміни в пункт 1.3 контракту, яким передбачено, що продукція, яка продається за цим контрактом, може бути виготовлена як продавцем, так і іншими виробниками. Крім того, пунктами 4.2, 4.3, 5.2 додаткової угоди передбачено, що платежі за продукцію здійснюються покупцем банківським переказом відповідно до платіжних реквізитів, вказаних в ст. 15 контракту на умовах попередньої оплати. Водночас 100% вартості продукції оплачується покупцем до прибуття товару в порт. Крім того, позивач у листі зазначив, що посилання митного органу на те, що експортна митна декларація містить іншу ціну, а саме 150,50 доларів США на загальну суму 28595,00 доларів США, не свідчить про наявність розбіжностей. Позивач наголосив на тому, що саме Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd є виробником шин та задекларувала їх по вказаній ціні для покупця Centoc International Co., Ltd. Також позивач вказав, що всі документи в сукупності в повній мірі підтверджують достовірність митної вартості товарів, заявлених до декларування у ВМД № UA401010/2019/003911 від 18.01.2019. При цьому до свого листа позивач додав документи на 33 аркушах, в тому числі копію додаткової угоди № 1 від 13.09.2018 до контракту № GL180807 від 06.08.2019, копію пакувального листа № GL181108 від 28.11.2018, копію листа ТОВ «Клевер Тим» № 12022019/2 від 12.02.2019 тощо.

Листом № 3539/8/02-80-19 від 16.04.2019 відповідач повторно відмовив позивачу у визнанні заявленої декларантом митної вартості та зазначив, що в графі 44 митної декларації від 18.01.2018 № UA401010/2019/003169, по якій винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2019 № 401000/2019/000013/1, а також в графі 44 митної декларації від 22.01.2019 № 401010/2019/003911, оформленій відповідно до ч. 4 ст. 55 МК України, не зазначено жодного доповнення до контракту від 06.08.2018 № GL180807. Водночас відповідач вказує на те, що доповнення не надавались також з листом позивача від 04.02.2019. Крім того, додаткова угода № 1 до контракту № GL180807 від 06.08.2018 датована 13.09.2018. Однак надана позивачем лише з листом від 10.04.2019. Водночас спосіб завірення і підписи на контракті № GL180807 від 06.08.2018 відрізняються від тих, що містяться в додатковій угоді. Відтак митним органом вирішено відмовити позивачу у визнанні митної вартості задекларованого товару.

Не погоджуючись з рішеннями та діями відповідача, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

В силу положень ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. При цьому згідно з частиною другою цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Судом встановлено, що митна вартість товару (шини пневматичні гумові, нові, для вантажних автомобілів, розмір 385/65R22/5, торговельної марки «GREATWAY», у кількості 190 штук по ціні 157,00 доларів на загальну суму 29830,00 доларів США ), поставленого для позивача ПП «Глобал», була визначена декларантом за основним методом, тобто за ціною, вказаною, зокрема, в інвойсі № GL 181108 від 08.11.2019, який містив інформацію про основні характеристики товару, його ціну, конкретизацію умов поставки та здійснення передоплати відповідно до зовнішньоекономічного контракту № GL180807 від 06.08.2018, а також сертифікаті походження товару № 19С4401А1133/00087.

Водночас, як зазначає відповідач, до митного оформлення за митною декларацією № UA401010/2019/003169 від 18.01.2019 для підтвердження митної вартості товарів декларантом були надані такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 06.08.2018 № 180807, рахунок-фактуру (інвойс) від 08.11.2019 GL 181108 та митну декларацію країни відправлення від 04.06.2018 № 021720180000392016.

Відтак при опрацюванні поданих до митного оформлення документів відповідач виявив розбіжності, які полягали, зокрема, в тому, що в експортній митній декларації країни відправлення вартість товару зазначена менша ніж та, що вказана в інвойсі.

Суд погоджується з таким твердженням митного органу, оскільки дійсно з поданих позивачем документів видно, що в експортній митній декларації зазначена ціна товару за одиницю 150,00 доларів США на загальну суму 28595,00 доларів США, тоді як позивач заявляв митну вартість товару на підставі інвойсу від 08.11.2019 GL 181108 по ціні 157,00 доларів США на загальну суму 29830,00 доларів США. Крім того, порядок оплати за товар не відповідав вимогам пункту 4.2 контракту № GL180807 від 06.08.2018, який передбачає 100% передоплату, тоді як згідно з наданими декларантом документами оплата здійснювалась частинами і друга частина коштів в сумі 19830,00 доларів США була перерахована 27.12.2018, тобто вже після відвантаження товару 30.11.2018. Також митним органом виявлено інші незначні розбіжності в документах, наданих під час митного оформлення товару.

Однак суд зауважує, що частиною першою статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому згідно з ч. 8, 9, 10 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Як встановлено судом, у визначений законом 80-денний строк після прийняття рішення про коригування митної вартості товару позивач двічі 04.02.2019 та 10.04.2019 звертався до митного органу із заявами щодо скасування цього рішення. При цьому у своїх зверненнях позивач надав обґрунтовані пояснення щодо усіх виявлених митним органом порушень, які повністю спростовували та нівелювали виявлені відповідачем порушення, зокрема щодо походження шин, їх виробника, продавця, способу оплати, порядку поставки товару в Україну тощо. Крім того, до цих звернень позивач надав усі необхідні та достатні документи, які в своїй сукупності підтверджували заявлену ним митну вартість товару, в тому числі договір купівлі-продажу шин, укладеного між Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd та Centoc International Co., Ltd, який доводив факт придбання контрагентом позивача товару за ціною, нижчою від задекларованої вартості.

Так, з цих документів чітко видно, що згідно з договором про продаж № SZ18Y1109-1057 від 09.11.2018 Centoc International Co., Ltd купує у Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd шини розміром 385/65R22.5, торговельної марки «GREATWAY», у кількості 190 штук по ціні 150,00 доларів США на загальну суму 28595,00 доларів США. Отже, Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd є виробником шин, тоді як позивач ПП «Глобал» здійснює їх придбання саме в контрагента Centoc International Co., Ltd на підставі контракту № GL180807 від 06.08.2019. При цьому сторони домовились про поставку шин пневматичних гумових, нових, для вантажних автомобілів, розмір-385/65R22/5, торговельної марки «GREATWAY», виробництва Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd, у кількості 190 штук по ціні 157,00 доларів США на загальну суму 29830,00 доларів США. На підтвердження цього 08.11.2018 Centoc International Co., Ltd складено проформу-інвойс № GL181108.

Крім того, з наданих відповідачу документів простежується, що на виконання умов договору поставки товару (гумових шин), 14.11.2018 платіжним дорученням № 14 позивач перерахував 10000,00 доларів США за частину вартості партії товару, а 28.11.2018 Centoc International Co., Ltd відвантажило на адресу позивача партію вищевказаних шин по ціні 157,00 доларів США на загальну суму 29830,00 доларів США. В подальшому 27.12.2018 платіжним дорученням № 24 позивач додатково перерахував продавцю решту суми 19830,00 доларів США.

Таким чином, суд зауважує, що розрахунки між сторонами були проведені в повному обсязі до моменту надходження товару в український порт, що повністю узгоджується з пунктом 4.3 контракту № GL180807 від 06.08.2018 та порядком розрахунків, погодженим у пунктами 4,2, 4.3 додаткової угоди № 1 від 13.09.2018.

Отже, судом встановлено, що позивач у визначеному законом порядку спростував зазначені в рішенні про коригування митної вартості розбіжності та документально підтвердив правомірність задекларованої ним митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач спочатку листом від 08.02.2019 за № 1400/8/02-80-19, а потім вдруге листом № 3539/8/02-80-19 від 16.04.2019 відмовив у скасуванні такого рішення.

Водночас , з огляду на зміст останньої відмови відповідача, суд робить висновок про те, що єдиним порушенням, яке, на думку митного органу, дає підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, полягало у тому, що позивач не надав додаткову угоди № 1 до контракту № GL180807 від 06.08.2018 під час митного оформлення товару і ця угода викликає сумніви щодо її справжності.

Втім, суд наголошує на тому, що в силу положень ч. 8, 9, 10 ст. 55 МК України декларант має право протягом 80 днів з дня випуску товарів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. У такому разі митний орган зобов`язаний врахувати надані документи, незважаючи на те, чи подавались вони під час митного оформлення, та прийняти рішення про скасування рішення про коригування митної вартості товару або надати обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Як вже зазначалось, листами № 6 від 04.02.2019 та № 20 від 10.04.2019 позивач надав Вінницькій митниці ДФС додаткові документи для підтвердження раніше заявленої митної вартості товару за основним методом, а саме копію додаткової угоди № 1 від 13.09.2018 до контракту № GL180807 від 06.08.2018, копію інвойсу № GL181108 від 28.11.2018, копію пакувального листа № GL181108 від 28.11.2018, копію платіжного доручення № 16 від 14.11.2018 та від 27.12.2018 № 24, копію контракту про продаж № SZ18Y1109-1057 від 09.11.2018 між Ningxia Shenzhou Tire Co., Ltd та Centoc International Co., Ltd, копію прайс-листа продавця за листопад 2018 року, копію прайс-листа продавця за січень 2019 року.

Вказані документи у сукупності з тими, що були надавалися під час митного оформлення товару повністю підтверджують правомірність заявленої позивачем митної вартості товару (автомобільних шин в кількості 190 шт.) за основним методом по ціні 157,00 доларів США на загальну суму 29830,00 доларів США.

Однак такі документи, на думку суду, безпідставно не були враховані відповідачем під час розгляду заяв позивача, а з урахуванням змісту листа № 3539/8/02-80-19 від 16.04.2019 відмова митного органу у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару не може визнаватися обґрунтованою.

Крім того, судом встановлено, що для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару відповідач застосував резервний метод згідно із ст. 64 МК України. При цьому джерелом числового значення для коригування митної вартості стала інформація, зазначена у митній декларації від 15.01.2019 № UA125110/2019/400533, відповідно до якої проведено митне оформлення товару за таким самим кодом згідно УКТ ЗЕТ 40111000 за митною вартість 3.17 usd/кг.

У зв`язку з цим суд зауважує, що згідно з п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказаний висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17, яка також містить правову позицію, згідно з якою відповідно до пп. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Натомість судом встановлено, що як джерело інформації для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару: шини пневматичні гумові нові, для вантажних автомобілів, розмір 385/65R22/5, індекс навантаження більш як 21, стала інформація, що містилася в митній декларації від 15.01.2019 № UA125110/2019/400533, за якою проведено митне оформлення шин пневматичних гумових нових, для легкових автомобілів, безкамерні, розмір 195/70R1491Н RS-Zero, діаметр 14 дюймів, індекс навантаження Я-91.

Відтак, з огляду на істотну відмінність у характеристиках зазначених товарів, суд вважає безпідставним проведення митного оформлення товару, що декларувався позивачем, виходячи з митної вартості товару згідно з митною декларацією від 15.01.2019 № UA125110/2019/400533.

Також суд зазначає, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зібраними і дослідженими у судовому засіданні доказами повністю підтверджується та обставина, що сторони за зовнішньоекономічними контрактом № GL180807 від 06.08.2018 домовились про ціну товару на рівні 157,00 дол. США. Відтак, визначення відповідачем митної вартості цього товару з урахування митної вартості на подібний товар лише на підставі іншої митної декларації № UA401000/2019/000013/1 від 21.01.2019, на думку суду, є неправомірним та суперечить вищевказаним вимогам закону.

Крім того, суд зауважує, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованих інформаційних базах Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що в автоматизованих інформаційних базах Держмитслужби України є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами задекларований та розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідно до п. 1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008 року) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», як це визначено у ст. 1 даної Угоди. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями Статті 1.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що заявлена митна вартість товару та її складові були підтверджені позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у ч. 2 ст. 53 МК України, та додатково наданими митному органу з дотриманням вимог ч. 8 ст. 55 цього Кодексу. Водночас відповідач не навів обґрунтованих пояснення та не надав належних доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на викладене суд доходить висновку про правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, а отже про неправомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що оспорюване рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000013/1 від 21.01.2019 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, підлягає також скасуванню оформлена на підставі нього картка відмови в митному оформленні (випуску) товарів за № UA401010/201900019, складена відповідачем 21.01.2019.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3842,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000013/1 від 21.01.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA401010/2019/00019, складену Вінницькою митницею ДФС 21.01.2019.

Стягнути на користь приватного підприємства «Глобал» (код ЄДРПОУ 32648039, місцезнаходження: вул. Тиврівське шосе, 2-3, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 23234) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39510664, місцезнаходження: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, 21034).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 09.08.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович