ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул . Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1102/19

Суддя : Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фонду державного майна України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій"

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна,

за участю представника:

позивача: Бєльського-Панасюка О.О. (довіреність №16 від 02.01.2019 року),

відповідача : не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фонду державного майна України (далі – позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" (далі – відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом №42-КПНБ від 21.07.2006 року, що є підставою для розірвання договору та повернення майна.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 29 травня 2019 року.

27 травня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву, а також клопотання про залишення позову без розгляду, яке задоволенню судом не підлягало.

Крім цього, представник відповідача подала клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/6494/19, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03 липня 2019 року.

08 червня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала клопотання про витребування доказів.

12 червня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву.

02 липня 2019 року через канцелярію суду представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

03 липня 2019 року представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом.

Крім цього, 03 липня 2019 року представник відповідача подала клопотання про проведення судової експертизи.

03 липня 2019 року в засіданні представником позивача було надано для огляду оригінал акту від 28.12.2018 року поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом №КПНБ-42 від 21.07.2018 року, у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи судом було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 31 липня 2019 року.

31 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із відрядженням представників відповідача, у задоволенні якого судом було відмовлено.

31 липня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

21 липня 2006 року між Фондом державного майна України (далі – позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" (далі – відповідач) був укладений договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом №42-КПНБ (далі – договір №1).

14 березня 2007 року сторонами укладено договір №163 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 21.07.2006 №42-КПНБ об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом (далі – договір №2), відповідно до умов якого сторони договору №1 домовились викласти п. 1.1, п. 1.2 договору №1 у новій редакції, а саме:

"1.1. Позивач зобов`язується передати у власність відповідачу об`єкт приватизації, який складається з: - об`єкта незавершеного будівництва – корпус основного виробництва, що знаходиться на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення, розташований за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 127 на земельній ділянці площею 3,59 га відповідно до рішень Обухівської міської ради від 27.05.97 року №370, від 20.12.01 №91 та від 28.10.03 року №1180; - обладнання, що знаходиться на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення, розташоване за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 127".

"1.2. У тексті договору від 21 липня 2006 року №42-КПНБ слова "об`єкт незавершеного будівництва" замінити словом "об`єкт приватизації".

Згідно з п. 1.2 договору №1, право власності на об`єкт незавершеного будівництва виникає у відповідача з моменту підписання акта приймання – передачі.

Відповідно до п. 3.1 договору №1, передача об`єкта незавершеного будівництва здійснюється позивачем відповідачу у 5 – денний строк після оплати відповідачем повної вартості об`єкта незавершеного будівництва.

Пунктом 3.2 договору №1 встановлено, що передача об`єкта незавершеного будівництва позивачем і прийняття об`єкта незавершеного будівництва відповідачем здійснюється за актом приймання – передачі, який підписується сторонами.

Згідно з п. 4.1 договору №1, кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї цим договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов`язків.

Відповідно до п. 5.1 договору №1, відповідач зобов`язаний в установлений цим договором строк сплатити ціну продажу об`єкта незавершеного будівництва.

Пунктом 5.2 договору №1 встановлено, що відповідач зобов`язаний в установлений цим договором строк прийняти об`єкта незавершеного будівництва.

25 лютого 2010 року сторонами укладено договір №70 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 21.07.2006 року №42-КПНБ об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом №42-КПНБ (далі – договір №3), відповідно до умов якого сторони договору №1 домовились про таке:

1. Абзаци перший – п`ятий пункту 5.3 договору №1 викласти в наступній редакції:

"5.3. Виконувати умови продажу відповідно до протоколів конкурсної комісії №1 від 26.05.2006 року, затвердженого наказом Фонду державного майна України №841 від 29.05.2005, №2 від 07.07.2006, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1091 від 12.07.2006, №3 від 17.07.2006, а саме:

5.3.1. завершити будівництво корпусу основного виробництва відповідно до такого графіку:

- отримати в строк до 31.12.2010 дозвіл на початок будівництва, ордер на виконання будівельних робіт та завершити проектування (робоча документація) заводу по виробництву лікарських засобів на базі придбаного корпусу основного виробництва;

- здійснити часткові демонтажі роботи стін, фундаментів, старого обладнання в строк до 31.12.2011 року;

- здійснити загально – будівельні роботи з будівництва заводу по виробництву лікарських засобів протягом 2012 – 2016 років, зокрема: до 31.06.2012 завершити улаштування фундаментів, улаштування покрівлі (частково), та до 31.12.2014 забезпечити улаштування прилягаючої сходової частини, металевих зовнішніх пожежних сход, а також сходових площадок;

- здійснити будівництво котельні, компресорної, очисних споруд, каналізаційної насосної станції протягом 2014 – 2017 років, зокрема до 31.12.2015 завершити будівництво споруд (приміщень) котельні, компресорної, очисних споруд, каналізаційної насосної станції; до 31.12.2015 завершити замовлення обладнання котельні, компресорної, очисних споруд, каналізаційної насосної станції; до 31.12.2015 завершити монтаж, налагодження і випробування котельні, компресорної, очисних споруд, каналізаційної насосної станції;

- протягом чотирьох років з моменту отримання ордеру на виконання будівельних робіт, але не пізніше ніж до 31.12.2015 року, завершити будівництво та монтаж таких мереж в середині корпусу основного виробництва: вентиляції, опалення, технологічного водопостачання, холодопостачання, повітряпостачання, автоматичного пожежогасіння, (спринклерна система), силових електричних мереж, мереж освітлення, мереж зв`язку (телефонізації), пожежної сигналізації;

- завершити оздоблювальні роботи, роботи по озелененню та благоустрою території протягом двох років з моменту завершення загально – будівельних робіт, але не пізніше ніж до 31.12.2017 року;

5.3.2 протягом трьох років з моменту завершення загально – будівельних робіт, але не пізніше ніж до 31.12.2017 року забезпечити введення в експлуатацію нового фармацевтичного заводу;

5.3.3 протягом п`яти років з моменту завершення загально – будівельних робіт, але не пізніше ніж до 31.12.2020 року створити високотехнологічний цикл із застосуванням передових технологій;

5.3.4. протягом п`яти років з моменту завершення загально – будівельних робіт, але не пізніше ніж до 31.12.2020 року створити 200 нових робочих місць".

Згідно з п. 6.1.1 договору №1, позивач зобов`язаний передати відповідачу об`єкт незавершеного будівництва у встановлений в цьому договорі строк.

Відповідно до п. 6.1.2 договору №1, позивач зобов`язаний контролювати виконання умов цього договору.

Пунктом 7.3 договору №1 встановлено, що у разі невиконання відповідачем умов цього договору позивач має право у встановленому порядку на розірвання цього договору та повернення об`єкта незавершеного виробництва у державну власність за рішенням суду.

Згідно з п. 11.2 договору №1, у разі невиконання відповідачем умов цього договору, договір на вимогу позивача підлягає розірванню за рішенням суду, господарського суду, а об`єкт приватизації поверненню у державну власність. При цьому поверненню у державну власність підлягає у повному обсязі предмет цього договору (корпус основного виробництва та обладнання). У разі неможливості повернути у державну власність визначене пунктом 1.1 обладнання у натурі, відповідач відшкодовує позивачу його вартість, визначену за результатами оцінки на момент приватизації, а сплачені відповідачем на виконання абзацу шостого пункту 5.3 цього договору кошти відповідачу не повертаються.

20 вересня 2006 року, на виконання умов договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято майно об`єкта незавершеного будівництва, про що складено акт №572 приймання - передачі об`єкта основного виробництва та невстановлене обладнання, що знаходиться на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення, за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 127, копія якого долучена до матеріалів справи.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що позивач на виконання умов п. 6.1.2 договору №1 та ст. 7, ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна” здійснює контроль за виконанням відповідачем умов договору №1.

За твердженнями позивача, відповідач порушив умови договору №1 та не допустив представників позивача на територію об`єкта приватизації для проведення перевірки та не надав представникам позивача документів, які б підтверджували виконання відповідачем умов договору №1.

У зв`язку з цим, 28 грудня 2018 року позивачем був складений акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом, від 21.07.2006 року №42-КПНБ, з якого вбачається, що умови вищевказаного договору на час проведення перевірки виконані не в повному обсязі.

Вищевказаний акт був направлений на адресу відповідача, проте відповідач акт не повернув, заперечень або зауважень не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача пропозицію №10-25-4908 від 14.03.2019 року щодо розірвання договору від 21.07.2006 року №42-КПНБ та повернення у державну власність корпусу основного виробництва та обладнання.

10 квітня 2019 року відповідач направив позивачу лист №І-96 від 08.04.2019 року з пропозицією відкласти розгляд питання щодо розірвання договору до завершення розгляду питання про внесення змін до нього.

Оскільки відповідач своїх обов`язків, згідно з умовами договору №1, не виконав, чим істотно порушив його умови, позивач звернувся до суду, просив розірвати договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом від 21.07.2006 року №42-КПНБ та повернути майно.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

12 червня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, послалась на те, що акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом від 21.07.2006 року №42-КПНБ, від 28 грудня 2018 року, був складений із порушенням строків.

Разом з цим, документів, що підтверджували б вищевказані обставини, а також те, що відповідачем цей акт був оскаржений, суду надано не було.

Також, представник відповідача послалась на те, що невиконання відповідачем одного із пунктів договору не є достатньою підставою для розірвання договору, а невиконання відповідачем обов`язку із завершення реконструкції об`єкта приватизації у встановлений договором строк було обумовлене обставинами, які не залежали від відповідача.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір №2, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати у власність відповідача об`єкт приватизації, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що сторони домовились про те, що у разі невиконання відповідачем умов цього договору, договір на вимогу позивача підлягає розірванню за рішенням суду, господарського суду, а об`єкт приватизації поверненню у державну власність. При цьому поверненню у державну власність підлягає у повному обсязі предмет цього договору (корпус основного виробництва та обладнання). У разі неможливості повернути у державну власність визначене пунктом 1.1 обладнання у натурі, відповідач відшкодовує позивачу його вартість, визначену за результатами оцінки на момент приватизації, а сплачені відповідачем на виконання абзацу шостого пункту 5.3 цього договору кошти відповідачу не повертаються (п. 1.7 договору №2).

Вищевказаний пункт договору є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відтак повинен виконуватись сторонами договору.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про Фонд державного майна”, ст. ст. 7, 27 Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна” (від 18.01.2018 №2269-VІІІ), наказу Фонду державного майна України №631 від 10.05.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №815/21127 від 24.05.2012 року “Про затвердження Порядку контролю за виконанням умов договір купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації”, Фонд державного майна України здійснює контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації.

Порядок встановлює процедуру організації та здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням власниками об`єктів приватизації умов договорів купівлі-продажу цих об`єктів приватизації.

Згідно з п. 2.1 Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації (далі – Порядок) (у редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), державний орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом: проведення перевірок безпосередньо на об`єкті приватизації або у господарському товаристві, акції (частки, паї) якого є об`єктом приватизації; письмового запиту щодо стану виконання умов договору та подальшого опрацювання наданих власником об`єкта приватизації документів (документарний контроль).

Відповідно до п. 2.2 Порядку, про проведення перевірки державний орган приватизації письмово повідомляє (не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення) шляхом направлення рекомендованого листа: власнику (якщо об`єктом приватизації є об`єкт малої приватизації або єдиний майновий комплекс); власнику та господарському товариству (якщо об`єктом приватизації є акції (частки, паї); профспілковому комітету господарського товариства (якщо об`єктом приватизації є акції (частки, паї), який від імені трудового колективу підписав колективний договір.

Судом встановлено, що представників позивача було зобов`язано, на виконання умов п. 6.1.2 договору №1 та ст. 7, ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”, а також на підставі наказу Фонду державного майна України "Про організацію перевірок виконання умов договорів купівлі – продажу державного майна у IV кв. 2018 р." №1237 від 25.09.2018 року (із змінами) та наказу Фонду державного майна України "Про проведення перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 21.07.2006 року №КПНБ – 42" №1337 від 19.10.2018 року, здійснити на об`єкті приватизації перевірку виконання умов договору купівлі-продажу від 21.07.2006 року №КПНБ – 42.

Так, 29 жовтня 2018 року позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення №10-23-21953 про те, що у період з 22.11.2018 року до 23.11.2018 року на об`єкті приватизації позивачем буде проведена перевірка виконання відповідачем умов договорів №1, №2, №3.

Проте 22 листопада 2018 року представників позивача не було допущено на територію об`єкта приватизації для проведення перевірки та не надано представникам позивача документів, які б підтверджували виконання відповідачем умов договору №1.

Згідно з п. 2.4 Порядку, у процесі проведення контролю за виконанням умов договору використовуються документи, які можуть підтверджувати стан їх виконання. При цьому власник зобов`язаний забезпечити надання державному органу приватизації або представнику державного органу приватизації документів, які він вважає необхідними для підтвердження виконання умов договору.

Відповідно до п. 2.12 Порядку, у разі відмови власника у допуску представника державного органу приватизації до проведення перевірки представником державного органу приватизації складається акт про невиконання умов договору згідно з вимогами пунктів 2.9 або 2.10 цього розділу.

Згідно з п.п. 2 п. 2.10 Порядку, якщо уповноважений представник господарського товариства відмовляється надати представнику державного органу приватизації документи, які підтверджують виконання умов договору, представник державного органу приватизації в останній день перевірки оформлює акт перевірки, який підписується на підставі наявних матеріалів.

Так, 22 листопада 2018 року позивачем була проведена перевірка, в результаті якої встановлено, що умови договору на час проведення перевірки виконані не в повному обсязі, про що складено акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом від 21.07.2006 року №42-КПНБ, від 28 грудня 2018 року.

Відповідно до п.п. 1, 2 п. 2.9 Порядку, у разі неявки власника для участі у перевірці виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації або єдиного майнового комплексу груп А, В, Г представник державного органу приватизації в останній день перевірки здійснює оформлення акта перевірки за своїм підписом на підставі наявних матеріалів. Акт складається в трьох примірниках, два примірники надсилаються в триденний строк з дати завершення перевірки рекомендованим листом для підписання власнику.

29 грудня 2018 року позивач направив на адресу відповідача лист №10-23-26853 про результати перевірки виконання умов договору купівлі – продажу від 21.07.2006 №КПНБ – 42 для підписання.

14 січня 2019 року представник відповідача лист №10-23-26853 від 29.12.2018 року отримав, проте підписаний акт позивачу не повернув.

Згідно з п.п. 3 п. 2.9 Порядку, якщо в тридцятиденний строк з дня відправлення акта перевірки державним органом приватизації не отримано підписаного власником примірника акта перевірки та/або зауважень чи заперечень до нього, представник державного органу приватизації робить запис про неявку власника для здійснення перевірки у третьому примірнику акта. До акта долучаються документи, які підтверджують направлення двох примірників акта для підписання власнику. Складений відповідно до вимог цього пункту акт є підставою для застосування санкцій до власника, визначених договором та чинним законодавством.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.

Відповідно до п. 5.3.2 договору №3, відповідач зобов`язується протягом трьох років з моменту завершення загально – будівельних робіт, але не пізніше ніж до 31.12.2017 року забезпечити введення в експлуатацію нового фармацевтичного заводу.

Пунктом 7.3 договору №1 встановлено, що у разі невиконання відповідачем умов цього договору позивач має право у встановленому порядку на розірвання цього договору та повернення об`єкта незавершеного виробництва у державну власність за рішенням суду.

Згідно з ч. 9 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Частиною 10 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.

Як вбачається з акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом від 21.07.2006 року №42-КПНБ, складеного 28 грудня 2018 року, відповідач не ввів в експлуатацію фармацевтичний завод, що є істотним порушенням відповідачем умов договору №3.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б введення в експлуатацію нового фармацевтичного заводу суду не надано.

Так, вимога позивача про розірвання договору купівлі – продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом, №42- КПНБ від 21 липня 2006 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як уже зазначалось, згідно з ч. 10 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.

Згідно з п. 11.2 договору №1, у разі невиконання відповідачем умов цього договору, договір на вимогу позивача підлягає розірванню за рішенням суду, господарського суду, а об`єкт приватизації поверненню у державну власність. При цьому поверненню у державну власність підлягає у повному обсязі предмет цього договору (корпус основного виробництва та обладнання). У разі неможливості повернути у державну власність визначене пунктом 1.1 обладнання у натурі, відповідач відшкодовує позивачу його вартість, визначену за результатами оцінки на момент приватизації, а сплачені відповідачем на виконання абзацу шостого пункту 5.3 цього договору кошти відповідачу не повертаються.

У зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом, №42-КПНБ від 21.07.2006 року судом розривається, відповідач зобов`язаний повернути позивачу об`єкт приватизації.

Так, вимоги позивача про витребування у відповідача об`єкту незавершеного будівництва – корпус основного виробництва, що знаходиться на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення, яке розташоване за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 127, на земельній ділянці площею 3,59 га, та обладнання, що знаходиться на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення, розташованого за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 127, та передати його позивачу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, п. 2 ч. 3, ч. 9, ч. 10 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 3 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 2 ст. 651,ч. ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129 ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов Фонду державного майна України до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна.

Розірвати договір купівлі – продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом №42- КПНБ від 21 липня 2006 року, укладений між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій".

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 123, ідентифікаційний код 33789240) об`єкт незавершеного будівництва – корпус основного виробництва, що знаходиться на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення, яке розташоване за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 127, на земельній ділянці площею 3,59 га, відповідно до рішень Обухівської міської ради №370 від 27.05.1997 року, №91 від 20.12.2001 року, №1180 від 28.10.2003 року та обладнання, що знаходиться на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення, розташованого за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 127.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 123, ідентифікаційний код 33789240) на користь Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, ідентифікаційний код 00032945) 235 171,00 грн. (двісті тридцять п`ять тисяч сто сімдесят одну грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 09.08.2019 року.

Суддя С. Грабець