ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2019 р. Справа № 917/1059/18

м. Полтава

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг", вул. Лепорського, 5, м. Маріуполь, Донецька область, 87500; поштова адреса: вул. Князя Ярослава Мудрого, 53, м. Дніпро, 49038

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" вул. Заводська, 12, к.307, м. Полтава, 36007

про стягнення 14 831 661,08 грн.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод", вул. Заводська, 12, к. 307, м. Полтава, 36007

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг", вул. Лепорського, 5, м. Маріуполь, Донецька область, 87500; поштова адреса: вул. Князя Ярослава Мудрого, 53, м. Дніпро, 49038

про стягнення 1 444 124, 93 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Панченко Ю.В., ордер в протоколі

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , дов. в протоколі

Суть спору: розглядається первісний позов про стягнення грошових коштів у розмірі 14 831 661,08 грн., у т.ч.: 6 752 838,68 грн. сплаченої попередньої оплати, 2 732 309,16 грн. неустойки та 5 346 513,24 грн. збитків, а також зустрічний позов про стягнення заборгованості у розмірі 4 930 115,76 грн., у т.ч.: 4 094 058,53 грн. основного боргу, 298 047,46 грн. пені, 402 045,25 грн. інфляційних нарахувань та 135 964,52 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 06.09.2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.10.2018 року о 09:30 год.

Ухвалою від 04.10.2018 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено розгляд справи на 20.11.2018 року на 10:00 у зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та відсутністю відомостей про одержання відповідачем копії ухвали від 06.09.2018 року.

25.10.2018 року від відповідача за первісним позовом по справі до суду надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 1547/18).

Ухвалою від 29.10.2018 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано вимоги зустрічного позову в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання призначено на 20.11.2018 року на 10:00 год.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року розгляд справи було відкладено на 17.01.2019 року на 11:00 год. для надання можливості сторонам надати відповіді на відзив та заперечення на відповіді на відзив.

17.01.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2019 року до 11:00 год. в зв`язку з надходженням клопотання від відповідача за первісним позовом про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України.

Ухвалою від 01.02.2019 року розгляд справи відкладено на 12.03.2019 року на 11:00 год. у зв`язку з витребування судом у позивача за первісним позовом доказів.

В судовому засіданні 12.03.2019 року оголошено перерву до 28.03.2019 року до 14:00. в зв`язку з надходженням від позивача за зустрічним позовом заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну підстав позову, яка прийнята судом до розгляду, запропоновано представнику відповідача за зустрічним позовом надати заперечення проти даної заяви.

Ухвалою від 28.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.04.2019 року на 14:00 год.

В судових засіданнях 23.04.2019 р. та 23.05.2019 р. оголошувались перерви до 23.05.2019 р. до 15:30 год. та до 31.05.2019 р. до 10:30 год. відповідно.

В судових засіданнях в ході розгляду даної справи представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом в судових засіданнях проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.

31.05.2019 року в судовому засіданні судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників обох сторін та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» (покупець) та Приватним акціонерним товариством «Полтавський вентиляторний завод» (постачальник) був укладений договір за № 1347/17 від 21.08.2017 року (т. 1, а.с. 26-30).

Положеннями п. 10.5. договору передбачено, що цей договір діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (у т.ч. гарантійних) по цьому договору.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов`язався передати, а покупець – прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1. договору кількість та номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3. договору якість, комплектація, упаковка і маркування обладнання повинні відповідати нормам, встановленим сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ, технічною документацією) для даного виду обладнання, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі вимоги встановлені угодою сторін, відображених у специфікаціях. Допустимі відхилення показників якості обладнання від вищезазначених норм можуть бути встановлені за угодою сторін, відображеній у специфікаціях.

Згідно п. 2.4. договору гарантія відповідності обладнання вимогам п. 2.3. договору підтверджується сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника, які направляються покупцю при кожній поставці обладнання. Строк гарантії збільшується на час, протягом якого обладнання не могло експлуатуватися в зв`язку з його невідповідністю умовам договору.

У відповідності до п. 2.5. договору постачальник гарантує придатність обладнання для промислової експлуатації у відповідності з технологічними умовами виробництва покупця.

Приписами п. п. 3.1.-3.3., 4.1., 5.2. договору передбачено, що умови та строки поставки обладнання, ціна обладнання і порядок його оплати вказуються у специфікаціях до договору.

Між сторонами були підписані специфікація № 1 від 21.08.2017 року, технічна специфікація від 21.08.2017 року, графік поставки обладнання та перелік гарантійних показників, що є додатками №№ 1-3 до договору (т. 1, а.с. 31-36).

Відповідно до умов специфікації № 1 постачальник зобов`язався поставити покупцеві обладнання загальною вартістю 8 039 093,66 грн. (з ПДВ), а саме: - ТДМ (димосос ДН-24х2Ф) УПК-1 «Північ» в кількості 1 шт.; - ТДМ (димосос ДН-24х2Ф) УПК-2 «Південь» в кількості 1 шт.

Згідно п. 2 специфікації № 1 обладнання поставляється на умовах поставки DDP, склад покупця («Інкотермс» в редакції 2010 року).

У відповідності до положень п. 4.1. специфікації № 1 строк поставки обладнання – згідно додатку № 2 «Графік поставки», але не більше 110-ти календарних днів з моменту перерахування 30% передоплати.

Положеннями п. 5 специфікації № 1 передбачено наступні строки оплати обладнання: - 30% – передоплата, на підставі рахунку на оплату (пп. 5.1. п. 5 специфікації); - 60% – протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки обладнання на склад покупця і підписання видаткової та товарно-транспортної накладної (пп. 5.2. п. 5 специфікації); - 10% – протягом 5-ти банківських днів по факту підписання акта введення в експлуатацію, але не більше 30-ти календарних днів з дати поставки обладнання на склад покупця у разі, якщо акт введення а експлуатацію на підписано з вини покупця (пп. 5.3. п. 5 специфікації).

Відповідно до пп. 5.1. п. 5 специфікації № 1 позивачем за первісним позовом в рахунок передоплати було сплачено грошові кошти в сумі 2 411 728,10 грн., що підтверджується платіжним доручення № 3252 від 23.08.2017 року (т. 2, а.с.83).

На виконання зобов`язань по договору відповідачем за первісним позовом здійснено поставку обладнання загальною вартістю 8 039 093,71 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними (т. 3, а.с.13-19): № 4 від 06.12.2017 року – на суму 803 909,38 грн.; № 12 від 07.12.2017 року – на суму 803 909,38 грн.; № 13 від 07.12.2017 року – на суму 803 909,38 грн.; № 14 від 11.12.2017 року – на суму 1 607 818,73 грн.; № 15 від 11.12.2017 року – на суму 1 607 818,73 грн.; № 28 від 15.12.2017 року – на суму 1 607 818,73 грн.; № 37 від 26.12.2017 року – на суму 803 909,38 грн.

Факт поставки зазначеного обладнання також підтверджується товарно-транспортними накладними (т.3, а.с. 20-26): № 210 від 06.12.2017 року; № 216 від 07.12.2017 року; № 217 від 07.12.2017 року; № 220 від 11.12.2017 року; № 221 від 11.12.2017 року; № 250 від 15.12.2017 року; № 255 від 26.12.2017 року.

Згідно із пп. 5.2. п. 5 специфікації № 1 до договору, позивачем за первісним позовом в рахунок оплати обладнання було внесено другу частину платежу в розмірі 4 341 110,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5441 від 28.12.2017 року (т. 2, а.с. 84).

Відповідно до п. 6.2. договору приймання обладнання за якістю здійснюється одним з наступних способів, що обираються покупцем:

- у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 року № П-7 зі змінами та доповненнями, а також згідно з вимогами ТУ та ГОСТ для даного виду обладнання;

- за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем;.

Згідно п. 6.2. договору встановлено, що у разі, якщо актом незалежної експертної організації підтверджується невідповідність поставленого обладнання умовам даного договору, постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати, пов`язані із залученням незалежної експертної організації, протягом 3 банківських днів, або в інший строк, погоджений сторонами, з моменту отримання рахунку покупця, який вважається отриманим постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його покупцем по відправці на адресу постачальника, зазначену в даному договорі.

Обладнання, поставлене за договором, було прийняте позивачем за первісним позовом згідно актів прийомки ТМЦ по кількості, якості та комплектності (т. 1, а.с. 38-44): № 113а від 14.12.2017 року; № 121а від 22.12.2017 року; № 122а від 22.12.2017 року; № 123а від 22.12.2017 року; № 124а від 22.12.2017 року; № 126а від 26.12.2017 року; № 149а від 28.12.2017 року.

Зазначені акти були підписані із зауваженнями з боку позивача за первісним позовом, у т.ч. щодо комплектності.

Відповідно до акту обстеження установки димососа газоочистки УПК-2 від 27.12.2017 р. (т. 1, а.с.45) постачальником узгоджено рішення по заміні конструкції рами в районі двигуна та установці люків на корпусі димососа.

16.01.2018 р. за участю представників позивача за первісним позовом та монтажної організації – ПРАТ «ВП`Техмаш» складено акт № 1 про виявлені дефекти обладнання, а саме, гнучких вставок, що входять до комплекту обладнання (т.1, а.с. 46).

Комісією за участю уповноважених представників сторін було здійснено пробні пуски обладнання, за результатами проведення яких були складені відповідні акти (т. 1, а.с. 47-50): акт пусків №№ 1-4 від 17.01.2018 року (УПК-2) для проведення динамічної балансировки, згідно якого комісія дійшла висновку про додаткове проведення 17.01.2018 року пуску димососа на рекомендованих ПАТ «ПВЗ» тимчасових установках (відповідно до листа № 10 від 16.01.2018 року, час розгону 20 сек.) із зашунтованими датчиками стаціонарної системи віброконтролю підшипникових вузлів димососа; акт пуску від 17.01.2018 року (УПК-2) для проведення динамічної балансировки, відповідно до якого комісія дійшла висновку про недоцільність виведення димососа на робочі обороти в зв`язку з високим ризиком руйнування опорних конструкцій (фундаменту) димососа та про неможливість проведення динамічного балансування в даних умовах; рекомендовано проведення часткового демонтажу корпуса димососа, демонтаж гнучких вставок для можливості демонтажу ротора (у складі валу, робочого колеса, підшипникових вузлів) та виконання динамічного балансування ротора димососа на балансувальному станку; акт пусків №№ 6,7 від 23.01.2018 року (УПК-2) для проведення динамічної балансировки, згідно якого комісія дійшла висновку щодо проведення заміни болтів кріплення корпусів підшипників до опор в кількості 8 шт. (із шайбами та гайками) на болти діаметром 24 мм, твердістю 10,9, та додаткового проведення пуску димососа 25.01.2018 року; акт пусків №№ 8, 9 від 25.01.2018 року (УПК-2) для проведення динамічної балансировки, відповідно до якого комісія дійшла висновку про необхідність направлення ротора димососа УПК-2 у зборі з робочим колесом, підшипниковими вузлами, полумуфтою на діагностику і доопрацювання на заводі виробника ПАТ «ПВЗ» (п. 2 даного акта). Одночасно згідно акта пусків №№ 8, 9 від 25.01.2018 року комісія дійшла висновку про необхідність направлення на діагностику і доопрацювання на заводі виробника ПАТ «ПВЗ» ротора димососа УПК-1 у зборі з робочим колесом, підшипниковими вузлами, полумуфтою (п. 3 даного акта).

З матеріалів справи, зокрема, з переписки сторін, вбачається, що зазначені в акті від 25.01.2018 року елементи конструкцій обладнання були вивезені до заводу-виробника ПАТ «ПВЗ» для проведення їх діагностики і доопрацювання наприкінці січня 2018 року та повернуті після їх доопрацювання у лютому 2018 року, що не заперечується представниками сторін.

Після повернення вищевказаних елементів конструкцій обладнання комісією за участю повноважних представників сторін було здійснено пробні пуски обладнання УПК-1. Згідно із актом пусків УПК-1 №№ 1-7 від 07.03.2018 року (т. 1, а.с. 51-52), виконаних в період з 05.03.18р. - 07.03.18 р. комісія за участю представників сторін дійшла висновку, що різкий скачок вібрації до 10 мм/с і до 15 мм/с свідчить про ймовірну наявність резонансних явищ системи ТДМ та зумовлений недостатньою жорсткістю вала ротора димососа та підшипникових опор при оборотах 800 об./мин. Подальше збільшення вібрації до 21 мм/с обумовлений виявленою розцентровкою валів двигуна та ротора. Подальші пуски даного обладнання недоцільні без додаткового доопрацювання конструкції ротора та опор підшипникових вузлів.

Позивач за первісним позовом отримав лист відповідача від 14.03.2018 р. (т.1, а.с.53), у якому останній просить надати доступ на будівельний майданчик УПК-1 «Північ» для проведення обстеження димососу в змонтованому стані та на склад замовника ПАТ «МК «Азовсталь» для проведення обстеження димососу УПК-2 «Південь», що дозволить визначити можливі додаткові доопрацювання з метою забезпечення стабільної роботи ТДМ на існуючих фундаментах.

Позивач за первісним позовом звернувся до незалежної експертної організації з метою оформлення приймання поставленого обладнання за якістю.

Відповідно до експертного висновку Донецької ТПП № Э-42 від 20.03.2018 року (т. 1, а.с. 54-58) встановлено, що скачки вібрації від 10 мм/с до 15 мм/с і до 21 мм/с свідчать про ймовірну наявність резонансних явищ системи ТДМ і обумовлені недостатньої твердістю вала ротора димососа та підшипникових опор при оборотах більше 800 об./мин і виявленою розцентровкою валів двигуна та ротора. ТДМ двостороннього всмоктування димосос (ДН-24х2Ф) УПК-1 «Північ» (заводський номер 6089, дата випуску 2017 рік) по вимірах вібрації на необертових частинах (опорних підшипникових вузлах) димососного агрегату в контрольних точках не відповідає Переліку гарантійних показників додатку № 3 до договору № 1347/17 від 21.08.2017 р. (значення віброшвидкості згідно ГОСТ 22061-76 і ГОСТ ИСО 10816-3-2002). Подальші пуски ТДМ недоцільні без додаткового доопрацювання конструкції ротора та опор підшипникових вузлів.

Експертним висновком Донецької ТПП № Э-90 від 31.05.2018 року (т. 1, а.с. 73-76) встановлено, що за виявленими дефектами функціонування в період пробних випробувань на холостому ходу ТДМ двостороннього всмоктування (димосос ДН-24х2Ф) УПК-2 «Південь» не відповідає вимогам Технічного завдання В2.Р48.F3.09.07, умовам п. 2.5. договору № 1347/17 від 21.08.2017 р. «Постачальник гарантує придатність обладнання для промислової експлуатації у відповідності з технологічними умовами виробництва покупця».

12.04.2018 року позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом було направлено повідомлення № 2919 про розірвання спірного договору (т. 1, а.с. 77-81) у зв`язку з порушенням умов договору щодо якості поставленого обладнання, строків поставки і комплектності обладнання, у відповідь на яке відповідачем за первісним позовом надіслано лист № 095/7 від 27.04.2018 року з відповідними запереченнями (т. 1, а.с. 82).

У вищезазначеному листі відповідач за первісним позовом посилається на висновок Полтавської ТПП №В-585 від 04.04.2018р. (т.2, а.с.31-33), згідно якого експерт вважає, що умови, зазначені в актах пусків димососа газоочистки УПК-2 №№1-4 від 17.01.2018 р., №№6,7 від 23.01.2018 р., №№8,9 від 25.01.2018 р. і димососа газоочистки УПК-1 №№1-7 від 07.03.2018 р. не відповідають умовам, для яких закладені технологічні вимоги до обладнання в технічному завданні В2.Р48.F3.09.07 від 08.06.2017 р., договорі № 1347/17 від 21.08.2017 р. із специфікацією № 1 від 21.08.2017 р., додатках №№ 1,2,3,4 до договору № 1347/17 від 21.08.2017 р. і вони могли вплинути на результати ТДМ УПК-2 Південь, сер. №6090, ТДМ УПК-1 Північ, сер. № 6089, виробництва ПАТ «ПВЗ».

Листом № 195 від 31.05.2018 року (т. 1, а.с. 83) позивачем за первісним позовом було надано заперечення щодо аргументів, викладених у листі відповідача за первісним позовом № 095/7 від 27.04.2018 року, у т.ч. стосовно ігнорування вимог про відшкодування витрат, які були понесені на залучення незалежної експертної організації, та стосовно умов запуску поставленого за договором обладнання (щодо температурного режиму) і його комплектності.

Наведені обставини стали приводом для звернення до суду з первісною позовною заявою, згідно якої позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом суму попередньої оплати у зв`язку з поставкою обладнання неналежної якості в розмірі 6 752 838,68 грн., неустойку за порушення договору в розмірі 2 732 309,16 грн., а також збитки в розмірі 5 346 513,24 грн., понесені позивачем у зв`язку із проведенням монтажних, демонтажних та пуско-налагоджувальних робіт, в ході яких були виявлені недоліки обладнання.

До суми заявленої до стягнення неустойки позивачем за первісним позовом включено: неустойку за порушення строків та об`єму поставки – 643 127,49 грн.; неустойку за поставку обладнання неналежної якості – 1 607 818,73 грн.; неустойку за прострочення виконання вимог про відшкодування витрат – 9 745,22 грн.; 15% річних за користування грошовими коштами – 125 872,38 грн.; пеню за прострочення повернення раніше сплачених коштів – 345 745,34 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач за первісним позовом зазначає про відсутність підстав вважати поставлене обладнання неякісним та вказує на те, що позивачем за первісним позовом не доведено факту невідповідності поставленого обладнання умовам спірного договору (з додатками), у т.ч. за якістю, оскільки під час проведення пусків обладнання позивачем за первісним позовом не було в повному обсязі дотримано вимоги технічної документації до договору.

Спеціальні технічні вимоги, зокрема до якості та комплектації обладнання, були погоджені між сторонами та відображені у технічній специфікації від 21.08.2017 року. Узгодження сторонами таких вимог здійснювалося на основі наданого позивачем технічного завдання B2.P48.F3.09.07 від 08.06.2017 року, про що вказано у самій технічній специфікації.

Під час пробних пусків обладнання, як зазначає відповідач, температура переміщуваної середи фактично дорівнювала температурі оточуючої середи, що не відповідає п.1.1. технічної специфікації від 21.08.2017 р.

Таким чином, позивачем за первісним позовом не були забезпечені належні умови для нормального запуску та роботи обладнання.

Відповідач за первісним позовом також зазначив, що у зв`язку з наявністю вібрації на необертових частинах димососного агрегату в контрольних точках (що, виходячи з наданих позивачем експертних висновків, мало місце), відповідач у відповідності до п. 1.3. Переліку гарантійних показників від 21.08.2017 р. мав 35 днів для здійснення заміни робочого колеса. Фактично відповідачем належним чином та у відведений строк було здійснене доопрацювання ротора димососа УПК-2 «Південь»; за наявною інформацією дане обладнання в подальшому не було введене в експлуатацію та досі зберігається на складі позивача на території ПАТ «МК «Азовсталь». Доопрацювання комплектуючих обладнання УПК-1 «Північ» у відведений п. 1.3. переліку гарантійних показників строк виявилося неможливим через те, що позивач зажадав їх повернення до спливу зазначеного строку. Відповідач і в подальшому звертався до позивача за первісним позовом з пропозиціями щодо доопрацювання обладнання, але ці звернення були залишені позивачем без реагування.

Наданими до справи доказами, як зазначає відповідач, підтверджуються факт недотримання з боку позивача вимог технічної документації, зокрема, технічного завдання та технічної специфікації під час запуску обладнання, та відсутність у цьому вини відповідача. На думку відповідача, наданими до справи документами, підтверджується факт вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо усунення причин та умов, які мали наслідком неможливість запуску поставленого обладнання.

Також відповідач за первісним позовом, обґрунтовуючи свої заперечення, зазначає, що поставка обладнання була розпочата своєчасно, проте, з технічних причин (значні габарити обладнання та відсутність необхідного транспорту для перевезення обладнання) не могла бути закінчена у встановлений договором строк. Позивач не мав заперечень стосовно поетапного здійснення поставки обладнання, підтвердивши таку згоду своїми власними діями щодо приймання обладнання та внесення другої частини оплати вже після закінчення поставки обладнання відповідачем, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 684 ЦК України.

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначив, що сторони попередньо визначили необхідний обсяг змазки для підшипникових вузлів на рівні 9-14 літрів, як максимально допустимий для достатньо значних за розміром підшипникових вузлів. Після узгодження технічних питань стосовно конструкції обладнання виявилося, що погоджений раніше обсяг змазки неможливо закласти в підшипникові вузли, які є меншими за розміром, аніж ті, що передбачалися раніше. При цьому, закладення у підшипникові вузли надмірного обсягу змазки могло привести до негативних наслідків у роботі обладнання, у т.ч. до руйнування підшипникових вузлів. У зв`язку з цим, відповідачем було поставлено такий обсяг змазки, який є максимально допустимим для належної роботи підшипникових вузлів з урахуванням узгодженої сторонами конструкції обладнання.

Позивач за первісним позовом не пред`являв до відповідача вимог щодо доукомплектації обладнання відповідно до ч. 1 ст. 684 ЦК України.

Відповідач також зазначає, що на момент звернення до суду з цим позовом позивачем пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами. За даних обставин, наявні підстави для застосування позовної давності та відмови у позові відповідно до приписів ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідачем за первісним позовом було подано зустрічну позовну заяву, яка прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом.

У своєму зустрічному позові (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну підстав позову) позивач просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованість у розмірі 4 930 115,76 грн., у т.ч.: 4 094 058,53 грн. основного боргу, 298 047,46 грн. пені згідно п.7.2 договору, 402 045,25 грн. інфляційних нарахувань та 135 964,52 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, позивач вказує на те, що обладнання не введено в експлуатацію, а відповідні акти введення в експлуатацію не підписані, саме з вини відповідача за зустрічним позовом, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення залишку заборгованості на підставі пп. 5.3. п. 5 та п. 9 специфікації № 1 до договору.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що оплата відповідачем за зустрічним позовом поставленого згідно договору обладнання відбувалася наступним чином:

- згідно платіжного доручення № 3253 від 23.08.2017 року 2 411 728,10 грн.;

- згідно платіжного доручення № 5441 від 28.12.2017 року – 4 341 110,58 грн.

На підставі п. 9 специфікації до договору в зв`язку зі зміною офіційного курсу Євро до гривні на 3% і більше на дату оплати обладнання відносно офіційного курсу Євро до гривні, встановленому НБУ на 27.06.2017 року (тобто, по відношенню до Базового курсу), позивачем за зустрічним позовом було направлено відповідачу за зустрічним позовом коригувальний рахунок № 1 від 03.01.2018 року (до рахунку-фактури № 514 від 23.08.2017 року) та відповідні коригувальні видаткові накладні з розрахунками коригування:

- № 1 від 03.01.2018 року (до видаткової накладної № 15 від 11.12.2017 року);

- № 2 від 03.01.2018 року (до видаткової накладної № 37 від 26.12.2017 року);

- № 3 від 03.01.2018 року (до видаткової накладної № 14 від 11.12.2017 року);

- № 4 від 03.01.2018 року (до видаткової накладної № 28 від 15.12.2017 року).

Факт направлення даних документів підтверджується відповідними експрес-накладними № 59000308927485 та № 59000308929528 від 04.01.2018 року.

За результатами перерахунку вартості обладнання, проведеного у відповідності до п. 9 специфікації, сума заборгованості за поставлене обладнання склала 2 807 803,55 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 467 967,25 грн. Дана сума, з огляду на положення п. 9.4. специфікації, повинна була бути сплачена відповідачем за зустрічним позовом у термін до 26.01.2018 року включно.

Загальна сума основної заборгованості з урахуванням збільшення розміру позовних вимог на момент подання цієї заяви, як зазначає позивач за зустрічним позовом, складає 4 094 058,53 грн.

Представник відповідача за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов зазначив, що обладнання постачалося з порушенням строку в період з 14.12.2017 р. по 28.12.2017р., проте, так і не було поставлене в повному обсязі, що не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.

Посилаючись на документи, додані до первісної позовної заяви, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що твердження позивача про те, що відповідачем за зустрічним позовом не були забезпечені належні умови для нормального запуску та роботи обладнання, є такими, що не відповідають дійсності.

Технічні вимоги, що вказані у технічній специфікації (додаток № 1 до специфікації до договору) мають бути досягнуті на етапі випробувань обладнання під навантаженням. З огляду на те, що обладнання проходило виключно холодні випробування, температура переміщуваної середи не могла вплинути на їх результати, що також викладено у додатку № 1 до експертного висновку № Э-90 від 31.05.2018р.

Натомість, під час холодних випробувань були виявлені численні дефекти, зазначені вище, які не дозволяють перейти до випробувань обладнання під навантаженням і введення його в експлуатацію, що надає право покупцю на застосування ч. 1 ст. 615 ЦК України та ч. 5 ст. 268 ГК України.

Щодо заяви позивача за зустрічним позовом про збільшення розміру позовних вимог та зміну підстав позову відповідач зазначив, що відповідно до п.9.4. специфікації № 1 до договору № 1347/17 від 21.08.2017р., постачальник, протягом 5 робочих днів, після зарахування на його рахунок платежів, передбачених умовами п.5 специфікації, перевіряє повноту оплати і у випадку зміни НБУ курсу гривні до ЄВРО на дату оплати обладнання, відносно Базового курсу, на 3 (три) відсотки та більше, направляє покупцю корегувальний рахунок та розрахунок коригування податкової накладної з зазначенням заборгованості. У випадку виникнення заборгованості, що виникла у результаті вказаного вище перерахунку, протягом 15 банківських днів від дати направлення відкоригованого рахунку, покупець зобов`язані здійснити оплату вказаної в рахунку суми.

Згідно з п.6.7. договору постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відтвореного у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи та спеціалізованого програмного забезпечення, яке використовується для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних: розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму збільшення компенсації вартості робіт - з дотриманням термінів, визначених чинним законодавством, але не пізніше 5-го (п`ятого) числа календарного місяця, наступного за місяцем зазначеного збільшення суми компенсації вартості.

В порушення вказаних вище вимог специфікації, договору та законодавства (п.192.1 ст. 192 ПК України), позивач за зустрічним позовом не здійснив реєстрацію відповідного розрахунку коригування до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, належним чином не здійснив перерахунок, а отже, у відповідача за зустрічним позовом не виникла заборгованість у розмірі 2 807 803,55 грн., на яку вказує позивач. Таким чином, розрахунок усіх сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, що розраховані позивачем, виходячи з вказаної суми боргу, є безпідставним та помилковим, а вказані суми не підлягають сплаті відповідачем.

Під час ухвалення даного рішення суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – у відповідності до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується у встановлений строк (строки) передати у власність покупця товар для його подальшого використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, що не пов`язані з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти даний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 3.3. договору № 1347/17 від 21.08.2017 р. строки поставки обладнання вказуються у специфікаціях.

Відповідно до п. 4.1. п. 4 специфікації № 1 до договору сторони встановили, що строк поставки передбачається додатком № 2 «Графік поставки», але не більше 110 календарних днів з моменту перерахування 30% передоплати.

Матеріалами справи підтверджується, що попередню оплату в розмірі 2 411 728,10 грн. (відповідає 30% вартості обладнання з ПДВ) було сплачено позивачем за первісним позовом 23.08.2017 року відповідно до платіжного доручення № 3252. Отже, враховуючи положення п. 3.3. договору та п. 4.1. специфікації № 1 до договору, обладнання мало бути поставлене відповідачем за первісним позовом у термін до 11.12.2017 року.

Відповідно до п. 8 специфікації № 1 до договору датою поставки є дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару від постачальника покупцю на складі покупця.

Акти приймання-передачі обладнання були підписані у період з 14.12.2017 року по 28.12.2017 року, а саме: 14.12.2017 року – акт приймання ТМЦ за № 113а; 22.12.2017 року – акт приймання ТМЦ за № 121а; 22.12.2017 року – акт приймання ТМЦ за № 122а; 22.12.2017 року – акт приймання ТМЦ за № 123а; 22.12.2017 року – акт приймання ТМЦ за № 124а; 26.12.2017 року – акт приймання ТМЦ за № 126а; 28.12.2017 року – акт приймання ТМЦ за № 149а.

Таким чином, відповідачем за первісним позовом не було дотримано строків поставки обладнання, передбачених умовами договору та підписаної до нього специфікації № 1.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач за первісним позовом під час поставки обладнання окремими елементами не пред`являв відповідачу вимогу про повернення попередньої оплати та продовжував приймати обладнання після 11.12.2017 р., і незважаючи на порушення строків поставки, обладнання було прийняте позивачем за відповідними актами приймання-передачі ТМЦ за кількістю, якістю і комплектністю.

28.12.2017 року позивачем за первісним позовом в рахунок оплати обладнання було сплачено другий платіж на суму 4 341 110,58 грн. (відповідає 60% вартості обладнання з ПДВ), про що свідчить платіжне доручення № 5441.

При цьому, суд зазначає, що обладнання на суму 2 411 728,10 грн. передоплати (п. 5.1 специфікації № 1 до договору) було поставлено відповідачем за первісним позовом в межах строків поставки, передбачених п. 4.1 специфікації № 1 від 21.08.2017 р. (видаткові накладні: № 4 від 06.12.2017 року – на суму 803 909,38 грн.; № 12 від 07.12.2017 року – на суму 803 909,38 грн.; № 13 від 07.12.2017 року – на суму 803 909,38 грн.

З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача за первісним позовом з приводу неможливості застосування норми ч. 2 ст. 693 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати.

Однак, доводи відповідача за первісним позовом стосовно часткового порушення строків поставки обладнання, а також щодо відсутності у цьому його вини, не приймаються судом до уваги, як безпідставні, оскільки факт порушення строків поставки обладнання підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до нього штрафних санкцій згідно п. 7.3. та п. 7.6 договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 673 ЦК України та ч. 1 ст. 675 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Нормами ч. 1 ст. 682 та ч. 2 ст. 683 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає умовам договору купівлі-продажу стосовно його комплектності. Продавець зобов`язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ч. 1, 4 ст. 270 ГК України товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.

Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.

Згідно п. 2.3. та п. 2.4. договору, якість, комплектність, упаковка та маркіровка обладнання повинні відповідати нормам, встановленим сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду обладнання, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі вимоги встановлені угодою сторін і відображені у специфікації.

Згідно п. 3 специфікації № 1 до договору якість та комплектність обладнання повинні відповідати стандартам, технічним умовам, технічній та проектній документації.

У відповідності до п.1 технічної специфікації до договору між сторонами обумовлено, що постачальник передає, а покупець приймає та оплачує наступне обладнання – димосос двостороннього всмоктування ДН-24х2Ф з ходовою частиною (згідно з технічним завданням В2.Р48.F3.09.07) в кількості 2 шт. Даною технічною специфікацією сторонами погоджено технічні питання стосовно обладнання, яке є предметом поставки, у т.ч. спеціальні технічні вимоги до обладнання відповідно до п. 2.3. договору та питання щодо його комплектності, а також окремі умови проведення шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Зокрема, відповідно до технічної специфікації від 21.08.2017 р. сторонами визначено вимоги стосовно комплектності обладнання, яке є предметом поставки, та встановлено, що в комплект кожної з одиниць обладнання має входити, з-поміж іншого, перша заправка димососа мастильними матеріалами (консистентне мастило типу LGHP2 або Mobilgreace XHP222) в кількості 9-14 л, як максимально допустимий об`єм закладки. Також технічною специфікацією передбачено, що в комплект запасних частин має додатково входити 14 л мастильних матеріалів. Таким чином, загальний обсяг мастильних матеріалів, що мав бути поставлений разом із обладнанням, складає 32-42 л. Обсяг фактичної поставки мастильних матеріалів до обладнання становить 20 л, що є менше на 12-22 л, ніж було обумовлено технічною специфікацією до договору. Зменшення обсягу поставки мастильних матеріалів до обладнання сторонами не узгоджувалось.

Згідно ч. 1 ст. 684 ЦК України у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 684 ЦК України, якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Позивачем за первісним позовом не надано до матеріалів справи доказів пред`явлення відповідачу за первісним позовом вимог в порядку ч. 1 ст. 684 ЦК України про здійснення доукомплектування обладнання.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача за первісним позовом щодо неможливості застосування в цьому випадку норми ч. 2 ст. 684 ЦК України щодо відмови від договору та повернення суми попередньої оплати.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується факт поставки обладнання з порушенням вимог щодо його комплектності, що є підставою для застосування до відповідача за зустрічним позовом штрафних санкцій, передбачених п. 7.3. договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимог ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (тобто, штрафом або пенею) – грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вичиняється у письмовій формі.

Згідно положень п. 7.3. договору в разі порушення строків чи обсягів поставки обладнання, постачальник сплачує на користь покупця неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання.

Відповідно до п. 7.6 договору в разі порушення строків поставки обладнання, що передбачені цим договором, за яке покупцем внесено повну або часткову попередню оплату, постачальник за користування грошовими коштами покупця повинен сплатити покупцеві 15% річних від суми грошових коштів, сплачених покупцем, за період із дня оплати і до дня фактичної поставки обладнання або повернення грошових коштів.

Перевіривши правильність нарахування позивачем за первісним позовом суми неустойки за порушення строків та обсягів поставки згідно із п. 7.3. договору в розмірі 643 127,49 грн. (8% від вартості непоставленого в строк обладнання – 8 039 093, 66 грн.), за порушення строків поставки відповідно до п. 7.6 договору в сумі 125 872,38 грн. (15% річних за період з 23.08.2017р. по 28.12.2017 р. на суму 2 411 728,10 грн. попередньої оплати), суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

Заперечення відповідача за первісним позовом проти вищезазначених вимог суд вважає необгрунтованими, безпідставними та спростованими наявними доказами.

Як зазначалося вище, у технічній специфікації від 21.08.2017 р. до укладеного договору, сторонами були погоджені певні технічні питання щодо обладнання, яке є предметом поставки, зокрема, спеціальні технічні вимоги до обладнання відповідно до п. 2.3. цього договору.

В п. 1.1 технічної специфікації визначено технічні вимоги щодо температурного режиму переміщуваної середи та вказано, що температура переміщуваної середи як у теплий, так і в холодний періоди року має становити +150С (максимальне значення – не вище +200С).

Позивач за первісним позовом у позовній заяві та у відзиві на зустрічний позов зазначає, що вказаний вище температурний режим має бути досягнуто виключно на етапі випробувань обладнання під навантаженням, а не на етапі холодних випробувань. При цьому, позивач за первісним позовом посилається на висновки Донецької ТПП № Э-42 від 20.03.2018 року та № Э-90 від 31.05.2018 року та акти пусків про проведення динамічної балансировки: №№ 1-4 від 17.01.2018 року (УПК-2), від 17.01.2018 року (УПК-2), №№ 6,7 від 23.01.2018 року (УПК-2), №№ 8, 9 від 25.01.2018 року (УПК-2), №№ 1-7 від 07.03.2018 року (УПК-1), якими встановлено наявність вібрації та резонансних явищ під час пробних пусків обладнання.

Обґрунтовуючи свої доводи в цій частині, представник позивача за первісним позовом, у наданих в ході розгляду справи по суті усних поясненнях, посилався на дані паспорта на обладнання та норми СНиП 3.05.05-84 «Технологическое оборудование и технологические трубопроводы» (затверджені Постановою Державного комітету будівництва СРСР № 72 від 07.05.1984 року). Крім того, представник позивача за первісним позовом у своїх усних запереченнях посилався на те, що відповідачем за первісним позовом під час підписання актів пусків обладнання не було висловлено жодних зауважень щодо температури переміщуваної середи.

Згідно п. 2.3. договору №1347/17 від 21.08.2017 р. технічні вимоги до обладнання визначаються нормами, встановленими сертифікатами виробника, діючими стандартами для цього виду обладнання, зокрема ТУ, ГОСТ, технічній документації, а також спеціальними технічними вимогами, якщо такі вимоги встановлені угодою сторін, відображеній у специфікаціях.

Положеннями пп. 1.1. п. 1 технічної специфікації до договору від 21.08.2017р. передбачено вимогу про забезпечення температурного режиму переміщуваної середи на рівні не менше ніж +150С, незалежно від періоду календарного року, але не більше ніж +200С. Вказаним положенням технічної специфікації не встановлено будь-яких застережень чи умов, за наявності яких має бути досягнуто даний температурний режим. При цьому, як вбачається зі змісту технічної специфікації, наведені у ній технічні та інші вимоги до обладнання, визначені та погоджені сторонами на підставі технічного завдання В2.Р48.F3.09.07. Таким чином, сторони відповідно до п. 2.3. договору, в технічній специфікації до цього договору, погодили спеціальні технічні вимоги до обладнання, що є предметом поставки.

Під час пробних пусків поставленого обладнання, температура переміщуваної середи відповідала температурі оточуючої середи та становила від -7С до +1С при пусках УПК-2 (у період з 17.01.2018 року по 25.01.2018 року) та від +1С до +3 ОСОБА_2 при пусках УПК-1 (у період з 05.03.2018 року по 07.03.2018 року), що не відповідає вимогам технічної документації на обладнання, зокрема, вимогам технічної специфікації до договору.

З експертного висновку Донецької ТПП № Э-42 від 20.03.2018 року також вбачається, що випробування УПК-1 проводилось при температурі оточуючої середи +1С до +3С.

Наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що позивач за первісним позовом неодноразово повідомлявся відповідачем за первісним позовом про недотримання під час пусків поставленого обладнання вимог технічної документації до договору в частині температурного режиму переміщуваної середи, зокрема листами № 11/7 від 18.01.2018 р. (т. 2, а.с. 34), № 079/7 від 05.04.2018 року (т. 2, а.с. 38-39) та № 095/7 від 27.04.2018 року (т. 2, а.с. 42-43).

Вказані у цих листах висновки та рекомендації відповідача за первісним позовом були залишені позивачем без реагування. За наведених обставин, доводи представника позивача за первісним позовом про відсутність зауважень з приводу недотримання температурного режиму під час підписання актів пусків обладнання, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки за наявності інформації про неможливість запуску обладнання, описаних в цих актах пусків та у експертному висновку Донецької ТПП № Э-42 від 20.03.2018 року, позивачем за первісним позовом не було вжито заходів з метою встановлення та усунення причин не запуску обладнання.

Крім того, суд зазначає, що експертні висновки Донецької ТПП № Э-42 від 20.03.2018 року та № Э-90 від 31.05.2018 року є поверховими та неоднозначними.

Так, відповідно до експертного висновку Донецької ТПП № Э-42 від 20.03.2018 року за результатами випробувань ТДМ УПК Північ встановлено наявність вібрації від 10 мм/с до 15 мм/с і до 21 мм/с, яка свідчить про ймовірну наявність резонансних явищ в системі ТДМ, що обумовлено недостатньою жорсткістю валу ротора димососа і підшипникових опор при оборотах вище за 800 об./хв. та виявленим розцентруванням валів двигуна і ротора.

На цій підставі, висновком експерта встановлено невідповідність обладнання УПК-1 «Північ» Переліку гарантійних показників додатку № 3 до договору до договору № 1347/17 від 21.08.2017 р. (значення віброшвидкості згідно ГОСТ 22061-76 і ГОСТ ИСО 10816-3-2002).

У висновку зазначено, що наступні пуски ТДМ УПК-1 не доцільні без додаткового доопрацювання конструкції ротора та опор підшипникових вузлів.

Таким чином, у вищезазначеному висновку експерта не зазначено про непридатність та неякісність поставленого відповідачем за первісним позовом обладнання, а лише про ймовірну наявність резонансних явищ в системі ТДМ та рекомендовано доопрацювати конструкції ротора та опор підшипникових вузлів.

Під час проведення дослідження експертом не було враховано вимог технічної документації та не досліджено питання щодо їх дотримання під час пусків обладнання, не з`ясовано конкретних причин виникнення зазначених наслідків (тобто, причин виникнення вібрації на обертових частинах димососа).

Суд також зазначає, що обладнання УПК-1 «Північ» не проходило випробувань до моменту його направлення наприкінці січня 2018 року на доопрацювання до заводу виробника під фактично існуючі умови, та акти пусків по даному обладнання не складались. Викладені в акті пуску №№ 8, 9 від 25.01.2018 року висновки стосовно необхідності направлення ротора димососа УПК-1 «Північ» для проведення діагностики та доопрацювання до заводу-виробника, не мають будь-якого документального обґрунтування.

В акті пуску №№1-7 УПК-1 від 07.03.2018 р., виконаних в період з 05.03.18 р. - 07.03.18 р., також зазначено про ймовірну наявність резонансних явищ в системі ТДМ, що обумовлені недостатньою жорсткістю валу ротора димососа і підшипникових опор при оборотах вище за 800 об./хв. та рекомендовано доопрацювати конструкції ротора та опор підшипникових вузлів. Про непридатність та неякісність поставленого відповідачем за первісним позовом обладнання в даному акті не зазначено.

У вищезазначеному акті вказано, що температура переміщуваної середи відповідала температурі оточуючої середи та становила від +1С до +3 ОСОБА_2 , що не відповідає вимогам технічної документації на обладнання, зокрема, вимогам технічної специфікації до договору.

Крім того, як повідомив в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та не заперечував представник позивача за первісним позовом, доопрацювання комплектуючих обладнання УПК-1 «Північ» у відведений п. 2.3. Переліку гарантійних показників строк (35 днів) виявилося неможливим через те, що позивач зажадав їх повернення до спливу зазначеного строку.

Згідно експертного висновку Донецької ТПП № Э-90 від 31.05.2018 року ТДМ УПК-2 «Південь» не відповідає вимогам технічного завдання В2.Р48.F3.09.07, а також умовам п. 2.5. договору № 1347/17 від 21.08.2017 р.

При цьому, в обґрунтування висновку експертом покладено те, що дане обладнання не пройшло випробування на холостому ходу, а температура +150С повинна була бути досягнута лише на етапі випробувань під навантаженням, оскільки її забезпечення на етапі холодних випробувань не передбачено.

Як вбачається із зазначеного висновку, експертне дослідження було здійснено лише на підставі документації, що була надана в розпорядження експерта. У висновку експерт посилається на акти пусків: №№ 1- 4 від 17.01.2018 року (УПК-2), № 5 від 17.01.2018 року (УПК-2), №№ 6,7 від 23.01.2018 року (УПК-2), №№ 8, 9 від 25.01.2018 року (УПК-2). При цьому, обладнання УПК-2 «Південь» після його доопрацювання заводом-виробником під фактично існуючі умови, не запускалося (відповідні докази в матеріалах справи відсутні), хоча, як повідомив в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та не заперечував представник позивача за первісним позовом, строк на доопрацювання вказаного обладнання набагато перевищував строк, за який доопрацювалось обладнання УПК-1 «Північ».

Висновок експерта стосовно можливості забезпечення температури переміщуваної середи +150С виключно на етапі випробувань під навантаженням не містить посилання на будь-який технічний або нормативний документ, тобто, є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, надані позивачем за первісним позовом експертні висновки не можуть бути визнані належними доказами поставки відповідачем неякісного обладнання.

В актах пусків: №№ 1- 4 від 17.01.2018 року (УПК-2), від 17.01.2018 року (УПК-2) , №№ 6,7 від 23.01.2018 року (УПК-2), №№ 8, 9 від 25.01.2018 року (УПК-2) зазначено, що температура переміщуваної середи відповідала температурі оточуючої середи та становила від -7С до +1С, що не відповідає вимогам технічної документації на обладнання, зокрема, вимогам технічної специфікації до договору.

У висновку експерта Полтавської ТПП за №В-585 від 04.04.2018 року також зазначено, що вказані в актах пусків димососів умови, не відповідають умовам для яких закладені технологічні вимоги до обладнання в технічному завданні В2.Р48.F3.09.07 від 08.06.2017 р., договорі № 1347/17 від 21.08.2017 р. зі специфікацією № 1 від 21.08.2017 р., додатках №№ 1,2,3,4 до договору, що повністю узгоджується з матеріалами справи.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача за первісним позовом на паспортну документацію (паспорт на обладнання), оскільки ці документи не були надані до матеріалів справи в підготовчому провадженні та не можуть бути досліджені в ході розгляду справи по суті.

Суд також вважає безпідставним посилання позивача за первісним позовом на норми СНиП 3.05.05-84 «Технологическое оборудование и технологические трубопроводы», оскільки їх застосування не передбачено умовами договору та технічною документацією, у т.ч. в якості спеціальних технічних вимог до обладнання.

Інших доказів та документів, в підтвердження того, що температура +150С має бути досягнута лише на етапі випробувань під навантаженням і забезпечення температури +150С на етапі холодних випробувань не передбачено, позивачем за первісним позовом суду не надано.

Отже, під час пусків поставленого обладнання (димососів ДН-24х2Ф УПК-1 «Північ» та УПК-2 «Південь») позивачем за первісним позовом не було в повному обсязі дотримано вимоги технічної документації, зокрема, в частині забезпечення необхідного температурного режиму для пуску та подальшої роботи обладнання.

Є безпідставними також посилання позивача за первісним позовом на акти прийомки ТМЦ по кількості, якості та комплектності: № 113а від 14.12.2017 року; № 121а від 22.12.2017 року; № 122а від 22.12.2017 року; № 123а від 22.12.2017 року; № 124а від 22.12.2017 року; № 126а від 26.12.2017 року; № 149а від 28.12.2017 року, як на доказ неякісного обладнання, оскільки відповідно до актів прийомки ТМЦ: № 113а від 14.12.2017 року; № 121а від 22.12.2017 року; № 122а від 22.12.2017 року; № 123а від 22.12.2017 року; № 124а від 22.12.2017 року; № 126а від 26.12.2017 року обладнання було прийнято покупцем, але із зауваженнями та рекомендаціями їх усунення.

В акті прийомки ТМЦ по кількості, якості та комплектності № 149а від 28.12.2017 року зазначено про неприйняття обладнання покупцем з рекомендаціями постачальнику усунути зауваження. Акт прийомки ТМЦ № 149а від 28.12.2017 року також містить відмітку за підписом представників покупця: «Повторне приймання від 19.07.2018 р. Всі зауваження усунуті в процесі монтажа. Висновки - прийняти.»

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено факту поставки обладнання неналежної якості, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в розмірі 6 752 838,68 грн. на підставі ч. 5 ст. 268 ГК України задоволенню не підлягають. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 345 745,34 грн. пені за порушення строку повернення раніше сплачених сум відповідно до п.7.7. договору та неустойки в сумі 1 607 818,73 грн. за поставку неякісного обладнання згідно п. 7.4 договору.

Положеннями п. 6.2. договору № 1347/17 від 21.08.2017 р. визначено, що приймання обладнання за якістю може здійснюватись за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем. При цьому постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати, пов`язані із залученням незалежної експертної організації протягом трьох банківський днів, або в інший строк, погоджений сторонами, з моменту отримання рахунку покупця, який вважається отриманим постачальником по закінченню трьох робочих днів з моменту його покупцем по відправці на адресу постачальника, зазначену в даному договорі у разі, якщо актом незалежної експертної організації буде підтверджено невідповідність обладнання умовам договору.

Оскільки надані до матеріалів справи експертні висновки Донецької ТПП № Э-42 від 20.03.2018 року та № Э-90 від 31.05.2018 року через їх поверховість та неоднозначність не підтверджують факт поставки обладнання, яке за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору або додатків до нього, ураховуючи приписи ст. ст. 610, 611, 614 ЦК України та ст. ст. 216, 218 ГК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом неустойки в розмірі 9 745,22 грн. за прострочення виконання вимог про відшкодування витрат на оплату послуг незалежної експертної організації згідно п. 7.5 договору, задоволенню не підлягають.

Суд також зазначає, що відповідно до 6.2 договору приймання обладнання за якістю здійснюється одним з наступних способів, що обираються покупцем:

- у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 року № П-7 зі змінами та доповненнями, а також згідно з вимогами ТУ та ГОСТ для даного виду обладнання;

- за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, та зазначено позивачем за первісним позовом в позовній заяві, обладнання постачалося відповідачем в період з 14.12.2017 р. по 28.12.2017 р.

Приймання обладнання зафіксовано актами прийомки ТМЦ по кількості, якості та комплектності: № 113а від 14.12.2017 року; № 121а від 22.12.2017 року; № 122а від 22.12.2017 року; № 123а від 22.12.2017 року; № 124а від 22.12.2017 року; № 126а від 26.12.2017 року; № 149а від 28.12.2017 року. Тобто, покупцем було обрано спосіб приймання обладнання за якістю у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 року № П-7 зі змінами та доповненнями.

Таким чином, залучення позивачем за первісним позовом до участі у прийманні обладнання незалежної експертної організації (експертні висновки Донецької ТПП № Э-42 від 20.03.2018 року та № Э-90 від 31.05.2018 року), не узгоджується з п. 6.2. договору.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до положень ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 5 346 513,24 грн., позивач за первісним позовом зазначає, що вказані витрати були понесені ним у зв`язку з проведенням монтажних, демонтажних та пуско - налагоджувальних робіт, в ході яких було виявлено недоліки поставленого обладнання.

Відповідно до умов договору та додатків до нього, витрати на проведення монтажних робіт несе покупець, що не заперечував в судових засіданнях представник позивача за первісним позовом. Так, відповідно до вимог специфікації №1, на постачальника покладається проведення шеф-монтажу та пуско-налагоджувальних робіт, вартість яких включно до загальної вартості обладнання (п. 1 специфікації № 1).

Враховуючи загальні положення чинного цивільного законодавства про відшкодування шкоди, умовою, за якої на боржника покладається обов`язок відшкодувати збитки, є наявність складу цивільного правопорушення (деліктна відповідальність), а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливого результату цієї поведінки (шкоди, збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і спричиненою шкодою, вини.

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом не доведено факту порушення відповідачем за первісним позовом умов укладеного договору щодо якості поставленого обладнання, в даному випадку, відсутній склад цивільного правопорушення, у зв`язку з чим підстави для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 5 346 513,24 грн. відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову частково, а саме, про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача 643 127,49 грн. 8% неустойки, 125 872,38 грн. 15% річних. В задоволенні решти первісних вимог позивачу слід відмовити.

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п. 5 специфікації № 1 строк оплати поставленого обладнання: 30% – передоплата, на підставі рахунку на оплату (пп. 5.1. п. 5 специфікації); 60% – протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки обладнання на склад покупця і підписання видаткової та товарно-транспортної накладної (пп. 5.2. п. 5 специфікації); 10% – протягом 5-ти банківських днів по факту підписання акта введення в експлуатацію, але не більше 30-ти календарних днів з дати поставки обладнання на склад покупця у випадку, якщо акт введення а експлуатацію не підписано з вини покупця (пп. 5.3. п. 5 специфікації).

Матеріалами справи підтверджується, що обладнання було поставлене позивачем за зустрічним позовом із порушенням, передбачених п. 4.1. специфікації № 1 строків, однак, прийняте відповідачем за зустрічним позовом згідно відповідних актів прийомки ТМЦ по кількості, якості та комплектності. Останній акт прийомки за № 149а датовано 28.12.2017 року.

Відповідно до пп. 5.1. та п.п. 5.2 п. 5 специфікації № 1 відповідачем за зустрічним позовом в рахунок передоплати було сплачено грошові кошти в сумі 2 411 728,10 грн., що підтверджується платіжним доручення № 3252 від 23.08.2017 року та другу частину платежу в розмірі 4 341 110,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5441 від 28.12.2017 року.

Платіж в сумі 1 286 254,98 грн. відповідно до пп. 5.3. п. 5 специфікації відповідачем за зустрічним позовом не сплачений.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за зустрічним позовом не було в повному обсязі дотримано вимог технічної документації, у т.ч. щодо забезпечення необхідного температурного режиму для пуску та подальшої роботи обладнання, тобто, не доведено неякісність поставленого обладнання, суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом стосовно того, що обладнання не введено в експлуатацію з вини відповідача за зустрічним позовом, у зв`язку з чим у відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом існує заборгованість в розмірі 1 286 254,98 грн. (входить до заявленої до стягнення загальної суми основного боргу за зустрічним позовом).

У відповідності до п. 9 специфікації № 1 при умові зміни курсу Євро більш ніж на 3%, розрахунок 70% вартості обладнання здійснюється за курсом НБУ, діючого на день оплати станом на 00:00 дати оплати; курс Євро НБУ на 27.06.2017 року – 29,127151 грн./Євро. Ціна на обладнання у гривнях розрахована на основі еквіваленту вартості обладнання в Євро за офіційним курсом Євро до гривні, встановленому НБУ на 27.06.2017 року, який становить 29,127151 грн./ Євро за 1 (один) Євро (надалі – Базовий курс). Еквівалент загальної вартості обладнання в Євро без ПДВ складає 230000,00 Євро (двісті тридцять тисяч Євро, 00 євроцентів). Оплата за обладнання здійснюється в національній валюті України – гривнях. У разі зміни НБУ офіційного курсу Євро до гривні відносно Базового курсу на 3% і більше, 70% вартості обладнання буде пропорційно змінюватись. Дана зміна буде відбувалися наступним чином: - у випадку зміни НБУ офіційного курсу Євро до гривні +3% і більше на дату оплати обладнання відносно до Базового курсу, вказаному в п. 9.2. цієї специфікації, 70% від загальної вартості обладнання буде змінюватись згідно формули:

- С = (В * 0,7)+(В * 0,7 * (К/Б) грн., де: - С – кінцева вартість обладнання в національній валюті України, належна до сплати за договором після зміни вартості обладнання по вищезазначеній формулі; - В – ціна обладнання в національній валюті України, вказана у цій специфікації; - К – курс Євро до грн., вказаний на сайті НБУ, діючий на 00:00 дати здійснення платежу; - Б – Базовий курс (пп. пп. 9.1.- 9.3. п. 9 специфікації № 1).

Постачальник протягом 5 робочих днів після зарахування на його рахунок платежів, що передбачені п. 5 цієї специфікації, перевіряє повноту оплати та, у разі зміни НБУ курсу гривні до Євро на дату оплати обладнання відносно Базового курсу на 3 (три) відсотки і більше, направляє покупцеві коригувальний рахунок та розрахунок коригування податкової накладної із зазначенням заборгованості. У випадку виникнення заборгованості, що виникла як результат вказаного вище перерахунку, протягом 15 банківських днів з дати надіслання відкоригованого рахунку, покупець зобов`язаний здійснити оплату зазначеної в рахунку суми. Дана зміна буде відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу і не буде вимагати жодних додаткових погоджень сторін (пп. 9.4. та пп. 9.5. п. 9 специфікації № 1).

11.01.2018 року сторонами було укладено додаткову угоду за № 1 до договору (т.1, а.с. 37), якою змінено формулу перерахунку вартості обладнання. Проте, враховуючи дати проведення часткових оплат за обладнання, а також те, що згідно п. 3 додаткової угоди від 11.01.2018 р. вона набирає чинності з моменту її підписання (тобто, з 11.01.2018 року), вказана додаткова угода не береться судом до уваги.

Як вже було зазначено, оплата відповідачем за зустрічним позовом поставленого згідно договору обладнання відбувалася наступним чином: згідно платіжного доручення № 3253 від 23.08.2017 року – 2 411 728,10 грн.; згідно платіжного доручення № 5441 від 28.12.2017 року – 4 341 110,58 грн. Курс гривні до Євро вказаний на сайті НБУ, діючий на 00:00 28.12.2017 р., становив 3324,47 грн. (на 3% і більше відносно Базового курсу), що є підставою для пропорційної зміни 70% вартості обладнання.

Згідно перерахунку вартості обладнання, сума заборгованості за обладнання склала 2 807 803,55 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 467 967,25 грн.

Відповідно до п.п. 9.4 специфікації №1 позивачем за зустрічним позовом відповідачеві за зустрічним позовом було направлено коригувальний рахунок за № 1 від 03.01.2018 року до рахунку-фактури № 514 від 23.08.2017 року (т.3, а.с.36), а також коригувальні видаткові накладні з відповідними розрахунками коригування (т. 3, а.с.37-40): № 1 від 03.01.2018 року – до видаткової накладної № 15 від 11.12.2017 року; № 2 від 03.01.2018 року – до видаткової накладної № 37 від 26.12.2017 року; № 3 від 03.01.2018 року – до видаткової накладної № 14 від 11.12.2017 року; № 4 від 03.01.2018 року – до видаткової накладної № 28 від 15.12.2017 року.

Факт направлення зазначених документів на адресу відповідача за зустрічним позовом підтверджується наявними в матеріалах справи експрес-накладними № 59000308927485 та № 59000308929528 від 04.01.2018 року (т. 3, а.с. 41).

Враховуючи пп. 9.4. п. 9 специфікації № 1, сума в розмірі 2 807 803,55 грн., яка виникла внаслідок перерахунку, мала бути сплачена відповідачем за зустрічним позовом у термін до 26.01.2018 року включно.

Таким чином, загальна сума основного боргу відповідача за зустрічним позовом перед позивачем, з урахуванням заборгованості в сумі 1 286 254,98 грн. (п.п. 5.3. п. 5 специфікації) становить 4 094 058,53 грн.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Докази сплати відповідачем за зустрічним позовом 2 807 803,55 грн. в матеріалах справи відсутні. Також у відповідача за зустрічним позовом існує заборгованість перед позивачем за зустрічним позовом в сумі 1 286 254,98 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 094 058,53 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджені наявними доказами і підлягають задоволенню.

Є безпідставними доводи відповідача за зустрічним позовом стосовно того, що позивачем за зустрічним позовом не було здійснено реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в зв`язку з чим у відповідача за зустрічним позовом відсутній обов`язок по сплаті заборгованості на підставі п. 9 специфікації № 1 до договору, оскільки відповідно до положень п. 9 специфікації № 1 до договору обов`язок відповідача за зустрічним позовом по сплаті заборгованості внаслідок перерахунку вартості обладнання виникає при наявності таких юридичних фактів:

- зміна офіційного курсу Євро до гривні на 3% і більше на момент оплати обладнання відносно базового курсу, вказаному в пп. 9.2. п. 9 специфікації № 1;

- направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом коригувального рахунку із зазначенням суми заборгованості;

- направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом розрахунку коригування податкової накладної із зазначенням суми заборгованості.

Наведений склад юридичних фактів у п. 9 спеціфікації № 1 не передбачає реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

При цьому суд зазначає, що недотримання вимог щодо реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, встановлених нормами чинного податкового законодавства та положеннями п. 6.7. договору, не звільняють відповідача за зустрічним позовом від обов`язку здійснення оплати поставленого обладнання відповідно до умов договору. Пункт 7.9. договору передбачає обов`язок постачальника щодо відшкодування покупцю (за його повідомленням) збитків, пов`язаних з вищезазначеним порушенням. Разом з цим, сплата неустойок, відсотків за користування грошовими коштами, а також відшкодування збитків, не звільняє сторони від виконання зобов`язань по договору (п. 7.11. договору).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимог ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (тобто, штрафом або пенею) – грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вичиняється у письмовій формі.

Згідно п. 7.2. договору в разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Як вбачається з наявного у справі розрахунку (т. 3, а.с. 34), сума пені становить 298 047,46 грн. за період з 27.01.2018 року по 30.07.2018 року (з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України), в т.ч. на суму боргу – 2 807 803,55 грн. за період з 27.01.2018 р. по 29.01.2018 р. - 3 369,36 грн.; на суму боргу – 4 094 058,53 грн. за період з 30.01.2018 р. по 27.07.2018 р. - 293 134,59 грн.; на суму боргу – 1 286 254,98 грн. за період з 28.07.2018 р. по 30.07.2018 р. - 1 543,51 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 298 047,46 грн. пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем за зустрічним позовом здійснено нарахування інфляційних витрат у розмірі 402 045,25 грн. та 3% річних у розмірі 135 964,52 грн. за період з 27.01.2018 року по 07.03.2019 року.

За результатами перевірки наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 3% річних в сумі 135 964,52 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За перерахунком суду за допомогою Юридичної пошукової інформаційно-аналітичної програми «Ліга», сума інфляційних витрат за період з 27.01.2018 року по 07.03.2019 року становить 400 501,75 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 402 045,25 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню судом частково на суму 400 501,75 грн., як такі, що обґрунтовані.

Враховуючи вищезазначене, зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 930 115, 76 грн. підлягають задоволенню частково на суми: 4 094 058,53 грн. основного боргу, 298 047,46 грн. пені, 400 501,75 грн. інфляційних витрат, 135 964,52 грн. 3% річних. В задоволенні решти зустрічних вимог позивачу слід відмовити.

У відповідності до норми ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним та зустрічним позовом покладається на сторони пропорційно розміру задоволених первісних та зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський вентиляторний завод» (36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12, к. 307, код ЄДРПОУ 00909779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 5, код ЄДРПОУ 37732376) - 643 127,49 грн. 8% неустойки, 125 872,38 грн. 15% річних та 11 535,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 5, код ЄДРПОУ 37732376) на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавський вентиляторний завод» (36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12, к. 307, код ЄДРПОУ 00909779) - 4 094 058,53 грн. основного боргу, 298 047,46 грн. пені, 400 501,75 грн. інфляційних втрат, 135 964,52 грн. 3% річних та 73 928,58 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.