ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2019

Справа № 910/13539/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Саницької Б.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом

ОСОБА_1

до

товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр «Нафтохім»

про

зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача не з`явилися;

від відповідача Старовойтова Д.А., за ордером серії КС №326079 від 10.05.2018;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр «Нафтохім» (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача забезпечити доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки позивача, а саме: балансу (акт про фінансовий стан) (форма 1) станом на 01.01.2018; звіту про фінансові результати (форма 2) за період з 01.01.2016 по 30.03.2018; податкової декларації платника єдиного податку за період з 01.01.2016 по 30.03.2018 або декларації з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2016 по 30.03.2018; загальної оборотно-сальдової відомості за період з 01.01.2016 по 30.03.2018; оборотно-сальдової відомості за період з 01.01.2016 по 30.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.03.2018 було проведено загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр «Нафтохім», на яких прийнято рішення про виключення позивача з числа учасників ТОВ НДЦ «Нафтохім» та затверджено нову редакцію статуту, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання доступу до документів фінансової звітності, для визначення вартості частки, однак документи надані не були, з огляду на що позивачем, з посиланням на положення ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», заявлено вимогу про зобов`язання відповідача забезпечити доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13539/18, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.11.2018.

08.11.2018 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Також, 08.11.2018 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.11.2018 судом, відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.11.2018.

15.11.2018 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

19.11.2018 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що позивачем частку в статутному капіталі ТОВ НДЦ «Нафтохім» у розмірі 2,34% на підставі Договору дарування від 13.09.2017 передано у власність ТОВ «АРТ Капітал Едюкейшн», що, на переконання відповідача, свідчить про безпідставність позовних вимог. Крім цього, відповідач зазначає, що позивач з вимогою про надання документів, перелік яких наведено в позовній заяві до ТОВ НДЦ «Нафтохім», не звертався, а тому права позивача жодним чином не порушені.

Також відповідач зазначає, що Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набрав чинності лише 17.06.2018, на момент проведення Загальних зборів товариства відповідача 30.03.2018 та прийняття рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ НДЦ "Нафтохім" Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ще не набрав чинності, а тому на момент виключення ОСОБА_1 зі складу учасників у відповідача не було обов`язку з надання документів фінансової звітності товариства.

26.11.2018 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13539/18 до вирішення справи № 910/5828/18 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр «Нафтохім» та комунального підприємства «Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг» про визнання недійсним рішення, скасування реєстраційної дії/запису та визнання недійсними змін до установчих документів та набранням рішення суду законної сили. Клопотання мотивовано тим, що у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 910/5828/18 посилання позивача у даній справі на частини 11 та 13 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» буде необґрунтованим.

26.11.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що на даний час та на час подання запиту щодо отримання інформації, він перебував у статусі виключеного учасника товариства. Тому його право, як виключеного учасника товариства, на отримання інформації було передбачено та захищено новими нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Також позивач зазначив, що рішення по справі № 910/5828/18 будь-яким чином не може вплинути на права позивача щодо отримання інформації від відповідача. Так, позивач стверджує, що у випадку залишення рішення першої інстанції без змін та визнання недійсним рішення відповідача про виключення позивача зі складу учасників, позивач, саме як учасник товариства, матиме право на отримання будь-якої інформації про діяльність товариства. У випадку зміни рішення першої інстанції та відмови у визнанні недійсним рішення відповідача про виключення позивача зі складу учасників товариства, позивач залишиться у статусі виключеного учасника, як і на день звернення до суду за захистом своїх прав.

27.11.2018 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр «Нафтохім» та зупинено провадження у справі № 910/13539/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5828/18.

Згідно з відомостями Діловодства спеціалізованого суду Господарським судом м. Києва було прийнято рішення від 26.09.2018 у справі № 910/5828/18, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр «Нафтохім» та комунального підприємства «Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг» про визнання недійсним рішення, скасування реєстраційної дії/запису та визнання недійсними змін до установчих документів задоволені частково.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр «Нафтохім» залишено без задоволення; змінено мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/5828/18 від 26.09.2018 та викладено її в редакції даної постанови. Крім того, постановою суду апеляційної інстанції змінено резолютивну частину рішення місцевого суду та викладено її в новій редакції, а саме: позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 19.05.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 залишено без змін.

З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, поновлено провадження у справі № 910/13539/18 та призначено підготовче засідання на 25.06.2019.

25.06.2019 суд, відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти підготовче засідання на 09.07.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 25.06.2019.

У засіданні 09.07.2019 до загального відділу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

09.07.2019, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, відповідно до ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 25.07.2019.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 25.07.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.07.2019 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.07.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 4, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.03.2018 було проведено загальні збори учасників ТОВ НДЦ «Нафтохім» за наслідками проведення яких складено протокол № 1.

Зі змісту протоколу вбачається, що на загальних зборах були присутні учасники ТОВ НДЦ «Нафтохім», а саме: ОСОБА_2 (53,864% голосів), ОСОБА_3 (33,724% голосів), ОСОБА_4 (3,513% голосів), ОСОБА_5 (2,342 % голосів) та ОСОБА_6 (1,171 % голосів). Присутні всього 94,614 % голосів. Збори було визнано правомочними.

Водночас, ОСОБА_7 (3,044% голосів) та ОСОБА_1 (2,342% голосів) були відсутніми на загальних зборах.

З вказаного протоколу № 1 від 30.03.2018 вбачається, що до порядку денного зборів було включено, зокрема, питання виключення зі складу Товариства учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства.

Так, на загальних зборах товариства було прийнято рішення, щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ НДЦ «Нафтохім».

Як зазначає позивач, 20.08.2018 він звернувся до ТОВ НДЦ «Нафтохім» з листом, в якому просив надати доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки, а саме баланс (акт про фінансовий стан) (форма 1) станом на 01.01.2018; звіт про фінансові результати (форма 2) за 2017 рік; податкова декларація платника єдиного податку за 2017 рік; декларація з податку на прибуток підприємств за 2017 рік; оборотно-сальдові відомості по основним засобам.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом № 179-В від 23.08.2018 відмовив у наданні документів, необхідних для визначення вартості частки в статутному капіталі товариства, з посиланням на те, що на момент виключення позивача зі складу учасників товариства у відповідача не було обов`язку з надання таких документів, оскільки Закон, на який посилається позивач, станом на момент проведення загальних зборів та прийняття рішення про виключення останнього зі складу учасників товариства не набрав чинності.

Однак, як стверджує позивач, відповідач не забезпечив дотримання прав позивача, як виключеного учасника, та не надав можливості ознайомитись з запитуваними документами, як і не надав відповіді на надісланий лист, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

За приписами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Підпунктом 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту по рушеного права є припинення дії, яка порушує право.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Підставою для звернення до суду з позовом стало те, що відповідач, у порушення приписів ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не забезпечив доступ позивача, як виключеного учасника, до документів фінансової звітності.

17 червня 2018 року набув чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Відповідно до його положень, Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, тобто 17 червня 2018 року, крім частини другої статті 23 Закону щодо переходу частки ТОВ до спадкоємця, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, з 17 червня втратив чинність Закон України «Про господарські товариства» у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.

Відповідно до ч. 11 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Положення частин восьмої - одинадцятої цієї статті застосовуються також до відносин щодо наслідків прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства (ч. 13 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Як зазначалося вище, 30.03.2018 на загальних зборах учасників ТОВ НДЦ «Нафтохім» було прийнято рішення щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ НДЦ «Нафтохім».

У той же час, судом встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/5828/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 15.05.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім", оформлене протоколом 30.03.2018 № 1, в частині пункту 4.1 щодо виключення ОСОБА_1 (розмір частки в статутному капіталі 2,342%) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/5828/18 та постанова Верховного Суду від 15.05.2019 має преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Таким чином, позивача було поновлено у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім", а тому, за висновком суду, посилання позивача на положення ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є безпідставними.

Крім цього, судом встановлено, що 13.09.2017 між позивачем, як дарувальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН», як обдарованим, було украдено договір дарування частки в статутному капіталі, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність обдарованому, а обдарований приймає частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім", що становить 2,34% статутного капіталу підприємства.

При цьому, право власності товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН» на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1005251704 від 16.04.2019.

Отже, позивач добровільно відмовився від своєї частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім", що дає суду підстави для висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення у даній справі ним були враховані положення ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а також положення ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача відповідних обов`язків, суду не надано.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2019.

Суддя О.Г. Удалова