ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №813/2216/18

адміністративне провадження №К/9901/15198/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 813/2216/18

за позовом ОСОБА_1

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року (головуючий суддя Гулкевич І.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просила: - визнати протиправним рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 21.09.2017 про повернення їй декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта; - зобов`язати Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєструвати подану нею декларацію від 06.09.2017 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта - індивідуальний житловий будинок в с . Давидів Пустомитівського району Львівської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відмова Департаменту ДАБІ у Львівській області у прийнятті в експлуатацію житлового будинку не відповідає вимогам закону, не є необхідною в демократичному суспільстві та порушує право мирно володіти своїм майном, гарантоване статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також наголосила, що рішення Департаменту ДАБІ у Львівській області про повернення декларації прийнято без дотримання вимог статті 2 КАС України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 10 січня 2019 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2019 року залишив без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року.

Суди виходили з того, що позивачем до декларації про готовність об`єкта до експлуатації подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № 693 від 17.12.2010, що суперечить вимогам Закону України «Про планування і забудову територій». Крім цього, позивачем до матеріалів справи не долучено жодного документа, який позивачем внесено до декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт було подано у вже нечинній формі на тій підставі, що станом на 17.12.2010 наказ Держархбудінспекції Мінрегіонбуду від 22.03.2010 № 39 був скасований і тільки 24.06.2011 затверджено наказ № 92 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів» є хибним, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував, що 26.07.2010 Міністерство регіонального розвитку та будівництва України затвердило наказ № 282 «Про затвердження форми повідомлення про початок виконання будівельних робіт на які не вимагається дозвіл», який був чинним до 24.06.2011.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

27.05.2019 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л. В.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2019 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 07.08.2019.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

02.08.2017 ОСОБА_1 через ЦНАП Львівської міської ради подала до департаменту ДАБІ у Львівській області декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта.

Листом від 17.08.2017 Департамент ДАБІ у Львівській області повернув їй декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ЛВ151172302030 від 17.08.2017 для доопрацювання, оскільки позивач не в повній мірі вказала адресу та найменування закінченого будівництвом об`єкта; не вірно внесла інформацію у п.3 «Інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт», а саме: найменування органу, до якого подано повідомлення.

06.09.2017 позивач повторно через ЦНАП Львівської області подала до департаменту ДАБІ у Львівській області доопрацьовану декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

21.09.2017 листом за вхідним №1013-6/2239-17 Департамент ДАБІ у Львівській області повідомив ОСОБА_1 , що у поданій декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, у пункті 3 «Інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт» вказано реєстраційний номер повідомлення №693 від 17.12.2010, що суперечить даним для внесення даних про об`єкт будівництва до єдиного реєстру та повернуто для доопрацювання.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частиною 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Разом з тим, у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 39-1 Закону № 3038-VI).

На підставі зазначеної норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, який і визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - Порядок № 461).

Згідно з п. 3 зазначеного Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Пунктом 17 Порядку встановлено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації, зокрема, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (пункт 18 Порядку).

Згідно з п. 19 Порядку, у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було повернуто декларацію у зв`язку з тим, що подана декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта у п. 3 «Інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт» вказано реєстраційний номер повідомлення № 693 від 17.12.2010, що суперечить даним для внесення даних про об`єкт будівництва до єдиного реєстру.

Станом на 17.12.2010 правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлював Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-ІІІ, який передбачав дозвільний характер виконання будівельних робіт.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» було визначено, що перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104 затверджено Порядок надання дозволу на виконання підготовчих робіт.

Згідно з п. 16 вказаного Порядку, замовник зобов`язаний повідомити у семиденний строк про початок проведення будівельних робіт інспекції, що видала відповідний дозвіл, у довільній формі. У разі коли проведення будівельних робіт не потребує дозволу, про їх початок повідомляється в зазначений строк інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за місцем розташування такого об`єкта за формою, затвердженою Мінрегіонбудом.

Наказом Держархбудінспекції Мінрегіонбуду від 22.03.2010 № 39 з метою практичного впровадження п. 16 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1104 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 160 затверджено тимчасову форму повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Однак, наказом Держархбудінспекції Мінрегіонбуду від 02.09.2010 № 139, з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, наказ Держархбудінспекції Мінрегіонбуду від 22.03.2010 № 39 визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, станом на 17.12.2010, тобто на момент подання позивачем повідомлення про початок будівництва у формі, затвердженій наказом Держархбудінспекції Мінрегіонбуду від 22.03.2010 № 39, такий наказ був скасований, що виключало можливість на подання повідомлення у визначеній ним формі.

Такий порядок було встановлено лише 24.06.2011 наказом № 92 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів»; зареєстровано у Міністерстві юстиції України 19.07.2011 за № 885/19623 та опубліковано у офіційному віснику України - офіційне видання від 05.08.2011 № 57.

Отже, ведення реєстру розпочалось 05.08.2011, відповідно в ньому відсутня інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт № 693 від 17.12.2010.

Крім цього, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять документів, які позивачем внесено до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: копії повідомлення № 693 від 17.12.2010; державного акта на право приватної власності на землю від 11.01.2001 № НОМЕР_1 ; технічного паспорта здійсненого за результатами технічної інвентаризації об`єкта; будівельного паспорта забудови земельної ділянки, на підставі якого подана декларація.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції вірно вказано про те, що хоча у позивача станом на 17.12.2010 і було право на подання повідомлення про початок будівництва, проте таке було подано у формі, затвердженій скасованим наказом.

Оскільки, повідомлення про початок будівництва відсутнє у відповідному реєстрі та в матеріалах справи, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання неправомірним рішення та зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду