ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2019 року №640/5491/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія", (далі - позивач, ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія"), до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 22 березня 2019 року №395 "Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" за порушення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання", (далі - оскаржувана постанова).

Ухвалами суду від 01 квітня 2019 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано йому строк для усунення виявлених недоліків, а також повернуто без розгляду заяву представника ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" про забезпечення позову.

У встановлений судом строк виявлені недоліки позовної заяви позивачем усунуто, у зв`язку з чим ухвалою суду від 26 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/5491/19, (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, ухвалою суду від 26 квітня 2019 року задоволено заяву представника ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" про забезпечення позову у справі шляхом заборони НКРЕКП (структурним підрозділам) вчиняти будь-які дії на реалізацію оскаржуваної постанови.

У подальшому, ухвалою суду від 15 травня 2019 року залишено без задоволення заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що приймаючи оскаржувану постанову НКРЕКП вийшла за межі своїх повноважень, порушила принцип дії нормативно-правових актів в часі, прийняла постанову без дослідження всіх матеріалів та доказів, з наданням переваги одним доказам перед іншими. Крім того, у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для прийняття рішення про накладення штрафу та рішення про усунення порушень у строк, що перевищує десятиденний термін з дня отримання акта перевірки ліцензіатом; за результатами перевірки, здійсненої відповідачем, не було встановлено факту використання позивачем коштів на цілі або у розміри, які не передбачені інвестиційною програмою; використання позивачем коштів на цілі та у розмірах, які не передбачені структурою тарифу; жодним нормативно-правовим актом не надано відповідачу право за результатами здійснення заходів приймати рішення (у вигляді санкцій) про коригування у сторону зменшення структури тарифів позивача та зобов`язання врахувати економію коштів за попередні періоди, чим порушено його законні права та інтереси.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Так, що не заперечувалось сторонами, на підставі постанови НКРЕКП від 30 серпня 2018 року №935 «Про проведення планових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у ІV кварталі 2018 року» та посвідчення на перевірку від 19 листопада 2018 року №259, було проведено планову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" (код ЄДРПОУ 34181461) Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ від 08 лютого 1996 року №3, (далі - Умови та Правила з виробництва електричної енергії), і Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №309, (далі - Ліцензійні умови з виробництва електричної енергії).

За результатами проведення перевірки складено акт планової перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії від 21 грудня 2018 року №403, (далі - акт №403).

Як вбачається з матеріалів справи, регулятором під час проведення планової перевірки встановлено, що позивачем порушено Умови та Правила з виробництва електричної енергії та Ліцензійні умови з виробництва електричної енергії, а саме:

підпункт 3.6.1. пункту 3.6 глави 3 Умов та Правил з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата діяти згідно із законодавством України та нормативно-технічними документами, зокрема пунктом 4.1 розділу ІV Порядку формування інвестиційних програм ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях та когенераційних установках, затвердженого постановою НКРЕКП від 15 жовтня 2015 року №2585, щодо зобов`язання ліцензіата виконувати схвалені НКРЕКП, зокрема постановами від 31 січня 2015 року №145 «Про встановлення тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» та від 25 грудня 2015 року №3119 «Про встановлення тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія», інвестиційну програму (у частині виробництва електричної енергії) в повному обсязі відповідно до запланованих етапів, обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні з урахуванням фактичного наповнення джерел фінансування;

підпункт 5 пункту 2.3 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата виконувати рішення НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням, зокрема пунктом 2 постанови НКРЕКП від 22 березня 2017 року №309 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії», щодо обов`язку ліцензіата подати до НКРЕКП документи і відомості, визначені частиною третьою статті 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», протягом трьох місяців з дня офіційного опублікування цієї постанови.

22 березня 2019 року за результатами розгляду зазначеного акту перевірки від 21 грудня 2018 року №403 на засіданні НКРЕКП, яке було проведено у формі відкритого слухання, прийнято постанову №395 «Про накладення штрафу на ТОВ «ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» за порушення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання», (далі - постанова НКРЕКП №395).

Між тим, відповідно до резолютивної частини постанови НКРЕКП №395 зобов`язано Департамент із регулювання відносин у сфері енергетики підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» тарифу на відпуск електричної енергії шляхом його зміни в бік зменшення на загальну суму 55 878,47 тис. грн. (без ПДВ), урахувавши:

суму економії коштів, що склалась по статті витрат «Паливо» та за рахунок зміни обсягів виробництва електричної енергії у 2017 році, у розмірі 43 438 тис. грн (без ПДВ),

суму непрофінансованих коштів схваленої Інвестиційної програми на 2016 рік за рахунок джерел фінансування «Невикористані кошти 2015 року» у розмірі 9 482,73 тис. грн (без ПДВ),

суму економії коштів, що склалась при виконанні (фінансуванні та освоєнні) заходів схваленої Інвестиційної програми на 2016 рік, у розмірі 210,46 тис. грн. (без ПДВ),

суму економії коштів, отриманої за результатами діяльності з виробництва електричної енергії у 2017 році, а саме в результаті недофінансування витрат порівняно із розрахунковими витратами в тарифі на відпуск електричної енергії, з урахуванням сум перевищення фактичних витрат від розрахункових показників, у розмірі 2 747,28 тис. грн. (без ПДВ).

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що зазначене у резолютивній частині рішення прийнято на підставі статей 17, 19, 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII.

Позивач вважає, що приймаючи постанову №395, НКРЕКП вийшла за межі своїх повноважень, порушила принцип дії нормативно-правових актів в часі, прийняла постанову без дослідження всіх матеріалів та доказів, надання переваги одним доказам перед іншими, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Згідно статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Частинами першою, другою статті 14 Закону №1540-VIII встановлено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.

Частинами другою-четвертою статті 22 Закону №1540-VIII встановлено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:

1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;

2) накладення штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання» .

Відповідно до положень статті 19 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.

Абзацом 5 частини п`ятої статті 19 Закону №1540-VIII встановлено, що у разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом п`яти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором.

Як зазначалося вище, 22 березня 2019 року за результатами розгляду акту №403 на засіданні Комісії прийнята оскаржувана постанова.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 5.4 розділу 5 постанови «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов» від 14 червня 2018 року №428, у разі виявлення порушень акт про результати перевірки розглядається на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, не пізніше п`яти робочих днів після отримання від ліцензіата, діяльність якого перевірялась, письмових пояснень та обґрунтувань до акта перевірки, але не пізніше десяти робочих днів з дати отримання акта про результати перевірки. За результатами розгляду приймається рішення про застосування до ліцензіата санкцій, передбаченими законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».

Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до п. 7 якої на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено встановлений діючим законодавством строк накладення санкції, оскільки стаття 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» містить аналогічний п`ятиденний строк, а Закон №1540-VIII не містить інших строків для винесення такого рішення.

Стосовно доводів щодо невиконання ліцензіатом інвестиційної програми у повному обсязі, слід зазначити наступне.

Статтею 58 Конституції України, встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 4.14 Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та (або) теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затвердженої постановою НКРЕКП від 01.09.2017 №991, відповідно до якого, підставами для зміни тарифів за ініціативою НКРЕКП є:

зміна витрат, які впливають на фінансовий стан ліцензіата, якщо це призводить до зміни величини планованої річної товарної продукції більше ніж на 3 %;

зміна обсягів виробництва електричної енергії відповідно до Прогнозного балансу електроенергії Об`єднаної енергетичної системи України на відповідний рік;

нецільове використання коштів ліцензіатом або відхилення від напрямків та/або обсягів витрат, встановлених структурою тарифів, та/або відхилення від обсягів окремих її складових, встановлених додатками до структури тарифів (у разі наявності), більше ніж на 3 %;

результати перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної та (або) теплової енергії;

невиконання ліцензіатом схваленої НКРЕКП в установленому порядку інвестиційної програми з урахуванням результатів перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної та (або) теплової енергії;

надання ліцензіатом до НКРЕКП недостовірної інформації при обґрунтуванні та розрахунку тарифів та форм звітності;

наявність перехресного субсидіювання між видами господарської діяльності ліцензіата;

виявлення за результатами перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної та (або) теплової енергії додатково отриманого або недоотриманого доходу за рахунок зменшення витрат на паливо, зміни обсягів;

відпуску електричної та (або) виробництва теплової енергії, зміни структури запланованих витрат чи інших факторів;

звернення Ради Оптового ринку електричної енергії України та ліцензіата (крім виробників, що працюють за ціновими заявками) щодо вилучення з тарифу на відпуск електричної енергії відсотків за користування кредитними коштами, наданими Державним підприємством "Енергоринок".

Водночас, частиною 17 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" відповідно до якої органи державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій зобов`язані прийняти рішення про зменшення встановленого ними тарифу на суму нецільового використання коштів у разі:

використання суб`єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені програмою технічного розвитку "та/або інвестиційною програмою;

використання суб`єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.

Крім того, з описової частини оскаржуваної постанови НКРЕКП від 22 березня 2019 року №395 "Про накладення штрафу на ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" за порушення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання", згідно із якими тариф позивача на відпуск електричної енергії буде змінено в бік зменшення на загальну суму 55 878,47 тис. грн. (без ПДВ), урахувавши:

суму економії коштів, що склалась по статті витрат «Паливо» та за рахунок зміни обсягів виробництва електричної енергії у 2017 році, у розмірі 43 438 тис. грн (без ПДВ),

суму непрофінансованих коштів схваленої Інвестиційної програми на 2016 рік за рахунок джерел фінансування «Невикористані кошти 2015 року» у розмірі 9 482,73 тис. грн (без ПДВ),

суму економії коштів, що склалась при виконанні (фінансуванні та освоєнні) заходів схваленої Інвестиційної програми на 2016 рік, у розмірі 210,46 тис. грн (без ПДВ),

суму економії коштів, отриманої за результатами діяльності з виробництва електричної енергії у 2017 році, а саме в результаті недофінансування витрат порівняно із розрахунковими витратами в тарифі на відпуск електричної енергії, з урахуванням сум перевищення фактичних витрат від розрахункових показників, у розмірі 2 747,28 тис. грн (без ПДВ).

Разом з тим, з матеріалів наданих учасниками справи не вбачається використання позивачем коштів на цілі або у розміри, які не передбачені інвестиційною програмою та/або використання позивачем коштів на цілі та у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.

При цьому, суд зазначає, що законодавством передбачена можливість переглянути тарифи ліцензіату, лише у разі наявності затвердженої структури тарифу.

Разом з тим, судом встановлено, що НКРЕКП в порушення порядків встановлення тарифів не було затверджено структуру тарифів, що були предметом розгляду під час перевірки.

Твердження відповідача про те, що структура тарифу затверджена постановою НКРЕКП від 10 грудня 2018 року №1683 та діє до 01 липня 2019 спростовується, оскільки вказана відповідачем структура тарифу не розповсюджувалася на момент перевірки (2015 - 2017 р.р.) та діє виключно з моменту прийняття 10.12.2018 до 01.07.2019.

За таких обставин, вбачається, що відсутні законно встановлені юридичні механізми зміни тарифу в бік його зменшення, оскільки структура тарифів позивача у періоді, що перевірявся, була відсутня.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Закону №1540-VIII встановлено виключний перелік повноважень та способів, які передбачають порядок застосування Регулятором санкцій, підстави та межі прийнятті відповідних рішень Регулятором.

Щодо позиції та обґрунтування відповідача, то суд вважає, що відповідні доводи не спростовують зазначених вище висновків, а тому не можуть бути покладені в основу рішення для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням повноважень та підстав передбачених діючим законодавством, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 19210,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" (місцезнаходження: 63524, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16; код ЄДРПОУ 34181461) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19; код ЄДРПОУ 39369133) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22 березня 2019 року №395 "Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" за порушення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання".

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" сплачений ним судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко