КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 року № 320/2700/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0070945306.

В основу визначення податкових зобов`язань на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб протягом граничних строків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про несвоєчасну сплату єдиного податку не відповідають дійсності, оскільки відповідна сума була повністю сплачена до бюджету у визначені Податковим кодексом України строки. Позивач зазначає, що зважаючи на те, що граничний термін сплати податку припав на вихідні дні, то він правомірно сплатив задекларовану суму єдиного податку в перший операційний (банківський) день.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали суду вручено відповідачу 24.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 011333373058.

Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проте, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних доказів або пояснень суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 2 334 000 НОМЕР_1 006541), як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% з 01.04.2017.

У жовтні 2018 року посадовою особою Вишгородського відділення Головного управління ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб платником податку - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 Миколаєвичем (акт від 26.10.2018 № 003891/10-36-53-06/ НОМЕР_2 ).

За результатами перевірки посадова особа контролюючого органу встановила, що позивач порушив вимоги пункту 57.1 статті 57, пункту 295.3 статті 295, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, що виявилось у сплаті узгодженого податкового зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб з порушенням визначених законом граничних термінів. Так, граничний термін сплати єдиного податку з фізичних осіб становив 19.08.2018, а датою сплати позивачем узгодженого податкового зобов`язання є 20.08.2018.

На підставі акта перевірки, 26.10.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ш" №0070945306, яким за затримку на один календарний день сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 6402,80 грн. до позивача застосований штраф у розмірі 10% у сумі 640,28 грн.

Як убачається з пояснень позивача, зазначених у позовній заяві, оскаржуване податкове повідомлення-рішення він отримав 07.12.2018.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач, 14.12.2019, оскаржив його до вищестоящого податкового органу у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 08.02.2019 №6367/6/99-99-11-05-01-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

З пояснень позивача, зазначених у позовній заяві, вбачається, що вказане рішення Державної фіскальної служби України, було отримано, останнім, у відповідь на адвокатський запит його представника, який був надісланий до контролюючого органу 02.04.2019 за №02/04.

У подальшому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що сплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 6500,00 грн. була здійснена 20.08.2018, відповідно до платіжного доручення №11.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 Розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з абзацом другим пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Відповідно до пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Положеннями підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

При цьому, згідно з пунктом 49.20 статті 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Ураховуючи, що початок перебігу строку для оплати самостійно узгодженого податкового зобов`язання, згідно з пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, починається після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал, останній день цього строку не враховується при обчисленні строку здійснення розрахунків.

Отже, 10-денний строк сплати податкового зобов`язання платниками єдиного податку, зокрема, за ІІ квартал 2018 року починається з 10.08.2018 та закінчується 19.08.2018.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що 19.08.2018 припало на вихідний день (неділя).

Відповідно до статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Застосовуючи принцип презумпції правомірності дій платника податку, що передбачений підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, неврегульована кодексом ситуація має тлумачитись на користь платника податку.

За загальними принципами права, неврегульовані законодавством питання, у разі наявності спору, вирішуються за принципом аналогії права або аналогії закону.

Відповідно до частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позицій викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 13.09.2017 (номер рішення в ЄДРСР 69137236) та ухвалі від 19.07.2017 (номер рішення в ЄДРСР 68054559).

Так, як було зазначено судом вище, пунктом 49.20 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Тобто, Податковим кодексом України врегульовано аналогічне питання виконання відповідного обов`язку платника податків у встановлений строк, а саме, відносно виконання обов`язку щодо подання податкової декларації.

Разом з тим, пунктом 56.13 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Отже, застосовуючи принцип аналогії закону щодо вирішення даної спірної ситуації, яка не врегульована податковим законодавством, суд вважає, що останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто, у даному випадку, якщо останній день строку сплати податкового зобов`язання припадав на вихідний день 19.08.2018 (неділя), то останнім днем строку є операційний (банківський) день, що настає за вихідним, тобто 20.08.2018 (понеділок).

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка висловлена у справі № 21-18а15, де колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому, початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов`язання пов`язаний саме із таким робочим днем.

Аналогічний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду України від 24 червня 2014 року у справі № 21-215а14 та від 01 квітня 2014 року у справі № 21-30а14.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи вищевикладені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення 26.10.2018 №0070945306, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області щодо застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з єдиного податку у розмірі 640,28 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, пояснень, заперечень, відзиву на підтвердження правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26 жовтня 2018 року №0070945306.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.