Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2019 р. Справа№200/5174/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у відмові у призначені позивачеві пільгової пенсії за віком за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці;

- визнати протиправним та скасування рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 09.01.2019 року щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах;

- зобов`язання Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частин доходів у зв`язку із відмовою у своєчасному призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на яку позивач має право відповідно до діючого законодавства з дати його звернення, а саме з 29.11.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на що отримав рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії від 09 січня 2019 року, мотивоване неможливістю проведення перевірки його пільгового стажу у зв`язку із тим, що підприємства в яких працював позивач розташовані на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі, та не пройшло перереєстрації в населених пунктах розташованих на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, у зв`язку із чим, періоди роботи позивача не зараховані до пільгового стажу по Списку №1, внаслідок чого, відповідачем зазначено про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу який би давав йому право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Посилаючись на те, що основним документом, який підтверджує стаж його роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості, вважає, що рішення відповідача про відмову в призначенні йому пільгової пенсії є протиправним та має бути скасованим, а бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до його заяви від 29.11.2018 року, - визнана протиправною. Крім того, вважає, що у зв`язку із відмовою у своєчасному призначенні пенсії, він також має право на виплату відповідачем компенсації втрати позивачем частини доходів з дати звернення позивача за призначенням пенсії, а саме з 29.11.2018 року.

В своєму відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що 29 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак, у зв`язку із тим, що ДП «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ 38519860), ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» (ЄДРПОУ 33333473), ДП «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ 26553073), ДП «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ 26391038) ВО «Орджонікідзевугілля» шахта ім. Карла Маркса (ЄДРПОУ 00175627), ДВАТ ім. Леніна Д/П ДХК «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ 00174958), відособлений підрозділ шахта ім. Кірова Державного підприємства Макіїввугілля» (ЄДРПОУ 26390850), дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ 00175082) не перереєструватись на території, підконтрольній українській владі, то періоди роботи позивача з 22.11.1993 року по 20.01.1994 року, та з 21.01.1994 року по 30.06.2000 року в шахтоуправлінні їм. С.М. Кірова ВО «Макіїввугілля» не зараховані до його пільгового стажу, у зв`язку із відсутністю можливості здійснити перевірку зазначених періодів роботи відповідними підтверджуючими довідками. Відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01.01.2001 року по 14.03.2001 року в ДП ДХК «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 00175082), не зараховані до пільгового стажу, у зв`язку із відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Таким чином, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, 09.01.2019 року відповідачем було ухвалено рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 . У зв`язку із наведеним, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

25 червня 2019 року ухвалою суду вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, строк проведення якого продовжений на 30 днів, підготовче засідання у справі призначено на 10 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 10 липня 2019 року, підготовче провадження у справі закрите, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 08 серпня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 , та представник Костянтинівсько-Дружківського ОУ ПФУ Донецької області, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явились. Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, в письмовому провадженні.

Керуючись положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України, за якими, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд приходить до висновку про можливість провести розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що 29 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши наступні документи:

- заяву про призначення пенсії від 29.11.2018 року №6452;

- копію паспорту НОМЕР_1 ;

- копію довідки про присвоєння РНОКПП;

- копію трудової книжки виданої 14.10.1992 року, серія: НОМЕР_2 ;

- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000657167 від 28.11.2018 року.

Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.01.2019 року позивачеві було відмовлено у призначенні пільгової пенсії відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю у позивача на час звернення необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. Рішення мотивоване неможливістю проведення перевірки відповідними підтверджуючими довідками періодів роботи позивача з 22.11.1993 року по 20.01.1994 року (учень гірника підземного), та з 21.01.1994 року по 30.06.2000 року в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова ВО «Макіїввугілля», у зв`язку із тим, що зазначене підприємство розташоване на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі, та не пройшло перереєстрації в населених пунктах розташованих на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Період пільгової роботи на провідних професіях з 01.07.2000 року по 31.12.2000 року в ДП ДХК «Макіїввугілля» з 01.05.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.01.2002 року по 03.03.2002 року в шахті ім. Карла Маркса, з 02.04.2002 року по 01.07.2003 року в ДВАТ ім. Леніна ДП ДХК «Макіїввугілля», з 01.05.2003 року по 30.04.2003 року в ТОВ «Ордена Трудового Червоного Прапора шахти ім. В.І. Леніна» дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Макіїввугілля», з 14.07.2003 року по 31.05.2004 року у відособленому підрозділі шахти ім. Кірова Державного підприємства Макіїввугілля», з 01.06.2004 року по 31.12.2004 року у відокремленому підрозділі шахта ім. Кірова Державного підприємства Макіїввугілля», з 01.01.2005 року по 31.05.2005 року в ДП «Донецька вугільна коксівна компанія», з 01.06.2005 року по 31.01.2013 року у відокремленому підрозділі шахти ім. Кірова Державного підприємства Макіїввугілля», з 01.02.2013 року по 31.10.2014 року у відокремленому підрозділі шахти ім. Кірова Державного підприємства Макіїввугілля», - зараховані по даним персоніфікованого обліку, та становить 13 років 10 місяців 21 день, в тому числі 10 місяців 3 дні - робота на провідних професіях, що зараховується до 25 річного стажу роботи, 13 років 00 місяців 18 днів - робота на провідних професіях, що зараховується до 20-річшго стажу роботи відповідно до пункту 1 частини 3 статті 114 Закону України № 1058.

Відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01.01.2001 року по 14.03.2001 року в ДП ДХК «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 00175082), не зараховані до пільгового стажу, у зв`язку із відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу, 09.01.2019 року відповідачем відмовлено в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 (а.с. 13-14).

Згідно із записами в трудовій книжці позивача, серія: НОМЕР_2 , виданій 14.10.1992 року, позивач ОСОБА_1 , працював:

- з 13.10.1992 року по 01.02.1993 року в «Октябрське автотранспортне підприємство» на посаді учня слюсаря з ремонту автомобілів; слюсаря з ремонту автомобілів;

- з 22.11.1993 року по 20.01.1994 року в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова виробничого об`єднання «Макіїввугілля» на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті;

- з 21.01.1994 року по 12.06.1997 року в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова виробничого об`єднання «Макіїввугілля» на посаді гірника підземного 3 розряду, з повним робочим днем в шахті;

- з 13.06.1997 року по 14.03.2001 року в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова виробничого об`єднання «Макіїввугілля» на посаді гірника очисного забою, з повним робочим днем в шахті;

- з 02.04.2001 року по 03.03.2002 року у виробничому об`єднанні «Орджонікідзевугілля» шахти ім. Карла Маркса на посаді підземного учня забійника; підземного забійника;

- з 02.04.2002 року по 01.07.2003 року у Державному ВАТ «Ордена Трудового Червоного Прапора шахта ім. В.І. Леніна дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Макіїввугілля» на посаді робітника очисного вибою підземного, з повним робочим днем в шахті;

- з 14.07.2003 року у відособленому підрозділі «Шахта імені С.М. Кірова» Державного підприємства «Макіїввугілля» на посаді гірничого робітника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті.

Запис про звільнення позивача у трудовій книжці відсутній, разом з тим, містяться відомості про реорганізацію відособленого підрозділу «Шахта імені С.М. Кірова» Державного підприємства «Макіїввугілля», внаслідок чого підприємство здобувало назви: відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені С.М. Кірова» Державного підприємства «Донецька вугільна коксівна компанія»; відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені С.М. Кірова» Державного підприємства «Макіїввугілля»; відокремлений підрозділ «Шахта імені С.М. Кірова» Державного підприємства «Макіїввугілля»; відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені С.М. Кірова» Державного підприємства «Макіїввугілля» (а.с. 11-12,12 з.б.).

Згідно із наказом Орджонікідзівського виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Орджоникидзеуголь» шахта ім. Карла Маркса від 31.12.1994 року №690, було проведено атестацію робочих місць за умовами праці робітників виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» шахта ім. Карла Маркса, та затверджений перелік професій та посад, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2 (а.с. 20, 20 з.б.).

Згідно із наказом виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» шахта ім. Карла Маркса від 21.03.2000 року №290 було проведено атестацію робочих місць за умовами праці робітників виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» шахта ім. Карла Маркса, та затверджений перелік професій та посад, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2 (а.с. 23, 23 з.б.).

Згідно із наказом Державного підприємства «Донецька вугільна коксова компанія» ВП «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» від 26.04.2005 року № 315 Про результати атестації робочих місць за умовами праці на підземних роботах, було проведено атестацію робочих місць за умовами праці робітників Державного підприємства «Донецька вугільна коксова компанія» ВП «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» на підземних роботах, та затверджений перелік професій та посад, яким підтверджено право на пільгову пенсію за Списками №1 та №2, а також пільги та компенсація передбачені діючим законодавством, зайнятих на підземних роботах (а.с. 18-19 з.б.).

Згідно із наказом Державного підприємства «Макеевоуголь» ОП «Шахта им. С.М. Кирова» від 23.04.2010 року №383 Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці робітників за Списком №1, було проведено атестацію робочих місць за умовами праці робітників Державного підприємства «Макеевоуголь» ОП «Шахта им. С.М. Кирова» та затверджений перелік професій та посад, яким підтверджено право на пільгову пенсію за Списками №1 та №2 (а.с. 15-17).

Згідно із наказом Виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» шахта ім. Карла Маркса від 25.06.2002 року №315 Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, було проведено атестацію робочих місць за умовами праці робітників Виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Орджонікідзевугілля» шахта ім. Карла Маркса, та затверджений перелік професій та посад, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2 (а.с. 20, 20 з.б.).

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК 5) підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював:

- з січня 1999 року по березень 2001 року у Дочірньому Підприємстві Державної холдингової компанії «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 00175082);

- з квітня 2001 року по березень 2002 року у шахті імені Карла Маркса (ЄДРПОУ: 00175627);

- з квітня 2002 року по квітень 2003 року у ДВАТ шахта ім. Леніна Д/П ДХК «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 00174958);

- з травня 2003 року по липень 2003 року у відокремленому підрозділі «Ордена Трудового Червоного Прапора шахта ім. В.І. Леніна «Державного підприємства «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 26391038);

- з липня 2003 року по травень 2004 року у відособленому підрозділі «Шахта імені С.М. Кірова» Державного Підприємства «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 26390850);

- з червня 2004 року по грудень 2004 року у відокремленому підрозділі «Шахта імені С.М. Кірова» Державного Підприємства «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 26553073);

- з січня 2005 року по травень 2005 року у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» Державного Підприємства «Донецька вугільна коксівна компанія» (ЄДРПОУ: 33333473);

- з червня 2005 року по січень 2013 року у відокремленому підрозділі «Шахта ім. С.М. Кірова» Державного Підприємства «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 26553073);

- з лютого 2013 року по жовтень 2014 року у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління імені С.М. Кірова» Державного Підприємства «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 38519860).

За вказані періоди роботи позивачеві нараховувалась заробітна плата, та сплачувались страхові внески.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із нормами статті 1 цього Закону, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, згідно із п. 1 ч. 3 цієї статті, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, правова норма статті 62 Вказаного Закону передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або записів у ній, стаж підтверджується у відповідності з Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 передбачено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 48 КЗпП України, статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати її внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Як встановлено судом, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед записами у його трудовій книжці.

Так, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для неврахування відповідачем для призначення позивачеві пільгової пенсії періодів його роботи з 22.11.1993 року по 20.01.1994 року, та з 21.01.1994 року по 30.06.2000 року в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова ВО «Макіїввугілля», у зв`язку із відсутністю можливості здійснити перевірку зазначених періодів роботи відповідними підтверджуючими довідками, з тих підстав, що зазначене підприємство розташоване на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі, та не пройшло перереєстрації в населених пунктах розташованих на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, а також періоду роботи позивача з 01.01.2001 року по 14.03.2001 року в ДП ДХК «Макіїввугілля» у зв`язку із відсутністю цього періоду в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

З приводу наведеного суд зазначає, що записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що ОСОБА_1 працював, зокрема:

- з 22.11.1993 року по 20.01.1994 року в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова виробничого об`єднання «Макіїввугілля» на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті;

- з 21.01.1994 року по 12.06.1997 року в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова виробничого об`єднання «Макіїввугілля» на посаді гірника підземного, з повним робочим днем в шахті;

- з 13.06.1997 року по 14.03.2001 року в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова виробничого об`єднання «Макіїввугілля» на посаді гірника очисного забою, з повним робочим днем в шахті.

Згідно із наказами Державного підприємства «Донецька вугільна коксова компанія» ВП «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» від 26.04.2005 року № 315 Про результати атестації робочих місць за умовами праці на підземних роботах; Державного підприємства «Макеевоуголь» ОП «Шахта им. С.М. Кирова» від 23.04.2010 року №383 Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці робітників за Списком №1, було проведено атестацію робочих місць за умовами праці робітників зазначених підприємств на підземних роботах, та затверджений перелік професій та посад, яким підтверджено право на пільгову пенсію за Списками №1 та №2.

Крім того, період роботи позивача з січня 1999 року по березень 2001 року у Дочірньому Підприємстві Державної холдингової компанії «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 00175082), підтверджується також представленими відповідачем індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, згідно із якими за вказаний період роботи позивачеві нараховувалась заробітна плата, та сплачувались страхові внески.

Таким чином, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи, та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи відповідно до Постанови КМУ № 637, у зв`язку із чим, положення Порядку підтвердження стажу роботи, затвердженого вказаною постановою застосуванню у даному випадку не підлягають.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості з тих підстав, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку із проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, з підстав розташування підприємства на тимчасово окупованій території України). Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, яке розташоване на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Так, щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки", в яких зазначено про те, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більш того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи з тих підстав, що підприємство в якому він працював, наразі перебуває на території яка тимчасово не підконтрольна українській владі.

Крім того, суд наголошує, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, не врахував ступінь втрати однієї сторони, в даному випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення, та протиправно не врахував при підрахунку його пільгового стажу записи в його трудовій книжці якими підтверджуються періоди роботи позивача з 22.11.1993 року по 20.01.1994 року, на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті, з 21.01.1994 року по 30.06.2000 року на посаді гірника підземного, з повним робочим днем в шахті; гірника очисного забою, з повним робочим днем в шахті в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова ВО «Макіїввугілля», та з 01.01.2001 року по 14.03.2001 року на посаді гірника очисного забою, з повним робочим днем в шахті, в ДП ДХК «Макіїввугілля». Зазначені періоди роботи позивача на підприємстві підтверджені відповідними записами в його трудовій книжці, а також довідкою форми ОК-5 про індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, які суд приймає в якості належних та допустимих доказів наявності у позивача відповідного стажу за вказаний період, у зв`язку із чим, рішення відповідача про відмову в призначенні позивачеві пільгової пенсії від 09.01.2019 року, є таким, що не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв`язку із чим є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час здійснення відмови позивачеві в призначенні пенсії.

Отже відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України, при цьому, відповідач не допустив бездіяльності, а навпаки вчинив протиправні дії, що полягали у невірному застосуванні норм при вирішенні питання про призначення пенсії, у зв`язку із чим, такі дії відповідача слід визнати протиправними.

Також, з огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід також зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29 листопада 2018 року № 6452 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про призначення пільгової пенсії позивачеві записів в його трудовій книжці якими підтверджуються періоди роботи позивача з 22.11.1993 року по 20.01.1994 року, на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті, з 21.01.1994 року по 30.06.2000 року на посаді гірника підземного, з повним робочим днем в шахті; гірника очисного забою, з повним робочим днем в шахті в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова ВО «Макіїввугілля», та з 01.01.2001 року по 14.03.2001 року на посаді гірника очисного забою, з повним робочим днем в шахті, в ДП ДХК «Макіїввугілля».

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із відмовою у своєчасному призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з дати його звернення, а саме з 29.11.2018 року, то суд зазначає, що ці вимоги заявлені передчасно, оскільки така виплата стосується нарахованої, але не виплаченої з вини органу Пенсійного фонду пенсії, а в даному випадку пенсія була не лише не нарахована, а й взагалі не призначена, у зв`язку із чим, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам, у зв`язку із чим, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з вимог частини 1 ст. 139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За звернення до суду із даним позовом позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с. 4).

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача понесених позивачем при зверненні до суду із даним позовом судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 768,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, код ЄДРПОУ: 42171400) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 29 листопада 2018 року № 6452 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09 січня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії.

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2018 року № 6452 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про призначення пільгової пенсії записів в трудовій книжці ОСОБА_1 , якими підтверджуються періоди роботи ОСОБА_1 з 22.11.1993 року по 20.01.1994 року, на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті, з 21.01.1994 року по 30.06.2000 року на посаді гірника підземного, з повним робочим днем в шахті; гірника очисного забою, з повним робочим днем в шахті в шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова ВО «Макіїввугілля», та з 01.01.2001 року по 14.03.2001 року на посаді гірника очисного забою, з повним робочим днем в шахті, в ДП ДХК «Макіїввугілля».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, код ЄДРПОУ: 42171400) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 08 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров