1

№ 335/6783/19 2/335/2090/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Проценко А.М., за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В., розглянувши цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Палац культури «Титан» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального закладу «Палац культури «Титан» про стягнення заробітної плати.

Ухвалою судді від 20.06.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

31.07.2019 року на адресу суду представником відповідача було надано довідку про невиплачену заробітну плату.

У судове засідання позивач не з`явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача, відповідно до якої просить уточнити суму стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 800 гривень, з подальшим відрахуванням податків та зборів.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, відповідно до якої проти позову не заперечує в частині стягнення заробітної плати у розмірі 800 гривень, зазначивши, що у комунального закладу «Палац культури «Титан» в місяці нарахування заробітної плати виникає обов`язок утримувати податок і військовий збір із суми доходу за рахунок працівника, який належить виплатити працівнику і подальше виконання обов`язку з перерахування податків та зборів переходить у податкові правовідносини між відповідачем, як податковим агентом і органами ДФС.

У зв`язку з цим на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював з 01.12.2016 року по 25.05.2017 року у КП «Палац культури «Титан» та на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України був звільнений, що підтверджується записом до трудової книжки (наказом №67 від 25.05.2017 року).

Зазначені обставини відповідачем не оспорюються, тому вони в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.

Відповідно до довідки КП «Палац культури «Титан» розмір заборгованості із заробітної плати позивача станом на 30.07.2019 року складає 800 гривень, яка включає 144 гривні податку на прибуток фізичних осіб та 12 гривень військового збору.

Даний спір виник в сфері трудових відносин та регулюється Кодексом законів про працю України.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

При цьому встановлено, що на теперішній час заборгованість по заробітній платі позивачу не сплачена в повному обсязі, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

При визначенні сум стягнення заробітної плати вирішення питання включення до них податків та зборів суд керувався наступним.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), що визначено ст. 164.2.1 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Положенням статті 167.1 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Відповідно до п. 1.3 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

У відповідності до ст. 168.1.5 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.

Аналізуючи норми податкового законодавства в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що роботодавець в даному випадку є податковим агентом і утримує та сплачує податок на користь платника податків, тобто працівника. Обов`язок нарахування та внесення до Державного бюджету податків з сум нарахованої заробітної плати покладено на роботодавця, тому заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 800 гривень з подальшим відрахуванням податків та зборів, що у відповідності до наданої суду довідки становить 156 гривень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем зазначаються реквізити для безготівкового поповнення карткового рахунку: банк одержувача: АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», МФО313849, ЄДРПОУ13857564, рахунок одержувача: НОМЕР_1 по перерахуванням на КР, призначення платежу: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 .

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального закладу «Палац культури «Титан» про стягнення заробітної плати і - задовольнити повністю.

Стягнути з комунального закладу «Палац культури «Титан» (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131, код ЄДРПОУ 32539530) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 800 (вісімсот) гривень, з подальшим відрахуванням податків та зборів.

Рішення в частині стягнення з комунального закладу «Палац культури «Титан» на користь ОСОБА_1 у межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорозького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 05.08.2019 року.

Суддя: А.М. Проценко