Справа № 420/3492/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та стасувати Висновок Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.01.2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін в актовий запис про народження сина заявника №1398 від 16.02.2012 року - ОСОБА_2 , складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме: вказати національність батька дитини на "НІМЕЦЬ";

зобов`язати Суворовський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області внести зміни та доповнення до актового запису про народження №1398 від 16.02.2012 року ОСОБА_2 , складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме:

доповнити в графі "Батько" національність батька дитини " НІМЕЦЬ ".

Позов вмотивовано наступним.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів, орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно із пунктом 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила), відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року №24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16- річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу.

Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року №70/99.

Проте, відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України, особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року №703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 12.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі доставлено на адресу відповідача 20.06.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6530005690014.

26.06.2019 року через канцелярію суду за вхід. №22955/19 надано відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтованим наступним.

05.12.2018 року до Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану звернувся громадянин ОСОБА_1 , а саме: внести зміни до графи національність "німець" в актовий запис про своє народження, в актовий запис про свій шлюб та в актовий запис про народження сина.

Повідомляємо, що в архіві Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану зберігається актовий запис про народження №1922 від 06.09.1980 року, складений Другим Суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Графа "національність дитини" в актовому записі про народження - відсутня. У відомостях про батька дитини національність батька вказана - росіянин, у відомостях про матір дитини національність матері вказана - німкеня.

В актовому записі про шлюб №186 від 30.07.2011 року, складеному Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - відсутні графи національність нареченого та нареченої.

Актовий запис про народження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції та зберігається в архіві Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. В актовому записі про народження також відсутні графи національність дитини та батьків.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

Відповідно до розділу 2 Правил внесення змін до актових записів, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред`явленні паспорта або паспортного документа.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану.

Інструкцією про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженою Міністром юстиції УРСР від 29.12.1984 № 22/5 було передбачено фіксацію громадянства та національності батька і матері в актовому записі та свідоцтві про народження дитини. Однак, відповідна Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5.

Правила державної реєстрації актів громадянського стану в Україні у первинній редакції, затвердженій наказом від 18.10.2000 № 52/5, передбачали фіксацію національності в разі, якщо вона зазначена в паспорті або паспортному документі. Проте, бланк свідоцтва про народження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.2002 №1367, не передбачав зазначення національності батьків. З 2004 року у зв`язку з набуттям чинності Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947/ІІІ зазначення національності батьків у свідоцтві про народження дитини та національності наречених у свідоцтві про шлюб не передбачено Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні у редакції 2003 року, чинною на цей час, а також формами актових записів цивільного стану та свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, встановленими постановою Кабінету міністрів України від 10.11.2010 № 1025.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

В даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 32/5/101 від 23.05.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України» та наказу Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання органи РАЦС не уповноважені реєструвати інформацію про національну приналежність фізичних осіб.

Належність до певної національності в Україні не підлягає реєстрації, оскільки не має будь-якого юридичного значення. З належністю особи до певної національності не пов`язується виникнення, зміна або припинення будь-яких цивільних прав та обов`язків.

Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного суду України у справі №398/4017/18 від 29.05.2019, дійшла висновку, що факти належності особи до певної національності в судовому порядку не встановлюються.

Велика Палата Верховного суду встановила, що справа не містить ознак публічно-правового спору, а вимоги особи про зобов`язання органу ДРАЦС внести зміни до актових записів щодо національності матері та баби заявниці є похідними від її вимог установити певні обставини і неправильність відомостей, що містяться у таких записах.

Велика Палата зазначила, що питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України № 24 від 31.12.1991 р. «Про порядок зміни громадянами України національності». Згідно з даним Указом, національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта, прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України № 70/99 від 27.01.1999 р.

На сьогоднішній день чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено ст.11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає ст.24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також ст.11 ЗУ «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

За таких обставин в судовому порядку цивільного судочинства неможливо встановити факт щодо належності особи до певної національності.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05.12.2018 року до Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану звернувся громадянин ОСОБА_1 , а саме: внести зміни до графи національність "німець" в актовий запис про своє народження, в актовий запис про свій шлюб та в актовий запис про народження сина.

17.01.2019 року наданий Висновок про відмову у внесенні змін до актових записів цивільного стану, зокрема.

Суворовський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області розглянув заяву ОСОБА_1 про внесення змін до актових записів:

про народження заявника № 1922 від 09.09.1980, складеного Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. а саме: вказати національність дитини «німець»:

про шлюб заявника № 186 від 06.09.2011. складеного Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, а саме: вказати національність нареченого «німець»:

про народження сина заявника Ка 1398 від 16.02,2012. складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме: вказати національність дитини «німець»:

На підтвердження свого прохання заявником надані та відділом зібрані такі документи:

- копія паспорту заявника серії НОМЕР_1 від 07.05.1998, виданого Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області на ОСОБА_1 ;

- копія свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_2 від 06.09.1970, виданого Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 ;

- копія актового запису про народження заявника № 1922 від 06.09.1980, складеного Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 ;

- копія свідоцтва про шлюб заявника серії НОМЕР_3 від 30.07.2011, виданого Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ;

- копія актового запису про шлюб заявника № 186 від 30.07.2011, складеного Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 ОСОБА_5 ;

- копія свідоцтва про народження дитини заявника серії НОМЕР_4 від 16.02.2012, виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ОСОБА_2 ;

- підтвердження відповідності відомостей актового запису про народження дитини заявника № 1398 від 16.02.2012, складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській, області на ОСОБА_2 ;

- копія свідоцтва про народження матері заявника серії НОМЕР_5 від 24.08.1960, виданого виконавчим комітетом Карналіівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на ОСОБА_6 ;

- підтвердження відповідності відомостей актового запису про народження, матері заявника № 23 від 24.08.1960, складеного виконавчим комітетом Карналіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на ОСОБА_6 ;

- повний витяг з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження матері заявника на ОСОБА_6 № 00021895655 від 17.01.2019;

- підтвердження відповідності відомостей актового запису про шлюб матері заявника № 2391 від 28.09.1979, складеного Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області на ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ;

повний витяг з ДРАЦСГ щодо актового запису про шлюб матері заявника на ОСОБА_1 та ОСОБА_9 № 00021895737 від 17.01.2019;

- копія актового запису про розірвання шлюбу батьків заявника № 220 від 05.03.1992, складеному Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Установлено:

- в свідоцтві про народження заявника серії НОМЕР_2 від 06.09.1970, виданому Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 - відсутня графа щодо національності дитини, національність батька дитини зазначена «росіянин», національність матері дитини зазначена «німкеня»;

- в актовому записі про народження заявника № 1922 від 06.09.1980, складеному Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 - відсутня графа щодо - національності дитини, національність батька дитини зазначена «росіянин», національність матері дитини зазначена «німкеня»;

- в свідоцтві про шлюб заявника серії НОМЕР_3 від 30.07.2011, виданому Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - відсутня графа щодо національності нареченого;

- в актовому записі про шлюб заявника № 186 від 30.07.2011, складеному Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 ОСОБА_5 - відсутня графа щодо національності нареченого;

- в свідоцтві про народження дитини заявника серії НОМЕР_4 від 16.02.2012, виданому Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ОСОБА_2 - відсутні графа щодо національності батьків;

- в повному витязі з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження дитини заявника на ОСОБА_2 № 00021876950 від 15.01.2019 - відсутні відомості щодо національності батьків;

- в свідоцтві про народження матері заявника серії НОМЕР_6 від 24.08.1960, виданому виконавчим комітетом Карналіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на ОСОБА_6 , відсутня графа щодо національності дитини, національність батька дитини зазначена «німець», національність матері дитини зазначена «українка»;

- в повному витязі з ДРАЦСГ щодо народження матері заявника на ОСОБА_6 № 00021895655 від 17.01.2019, відсутня графа щодо національності дитини, національність батька Дитини зазначена «німець», національність матері дитини зазначена «українка»;

- в повному витязі з ДРАЦСГ щодо актового запису про шлюб батьків заявника на ОСОБА_1 та ОСОБА_9 № 00021895737 від-17,01.2019 - національність нареченого зазначена «росіянин.» та національність нареченої зазначена «німкеня», також прізвище нареченої до державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 » та після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 »;

- в актовому записі про розірвання шлюбу батьків заявника № 220 від 05.03.1991, складеному Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 та ОСОБА_9 - національність чоловіка зазначена «росіянин» та національність дружини зазначена «німкеня», також прізвище дружини після державної реєстрації розірвання шлюбу « ОСОБА_9 ».

Аналіз представлених документів свідчить, що в актовому записі про народження заявника національності матері та батька - різні, що не дає змоги довести національність дитини. Також, не пред`явлено документів що могли б підтвердити національність « Німець » в актових записах заявника та його батьків.

Слід відмітити» що Законом України «Про національні меншини в Україні» визначено, що громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (ч. 1, 2, 3 ст. 49 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у ст. 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч. 1 ст. 9 Закону № 2398-VI), тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.1. розд. І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до розділу 2 Правил внесення змін до актових записів, іх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред`явленні паспорта або паспортного документа.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану.

Інструкцією про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженою Міністром юстиції УРСР від 29.12.1984 № 22/5 було передбачено фіксацію громадянства та національності батька і матері в актовому записі та свідоцтві про народження дитини. Однак, відповідна Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5.

Правила державної реєстрації актів громадянського стану в Україні у первинній редакції, затвердженій наказом від 18.10.2000 № 52/5, передбачали фіксацію національності в разі, якщо вона зазначена в паспорті або паспортному документі. Проте, бланк свідоцтва про народження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.2002 № 1367, не передбачав зазначення національності батьків. З 2004 року у зв`язку з набуттям чинності Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947/ІІІ зазначення національності батьків у свідоцтві про народження дитини та національності наречених у свідоцтві про шлюб не передбачено Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні у редакції 2003 року, чинною на цей час, а також формами актових записів цивільного стану та свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, встановленими постановою Кабінету міністрів України від 10.11.2010 № 1025.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 32/5/101 від 23.05.2001 Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України та наказу Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання органи РАЦС не уповноважені реєструвати інформацію про національну приналежність фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У пункті 2.13 Правил зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

ВИСНОВКИ СУДУ

У спірних правовідносинах ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту належності його та сина до певної національності, посилаючись на відсутність таких відомостей, у актових записах: про народження ОСОБА_1 , в актовий запис про шлюб та в актовий запис про народження сина ОСОБА_2 , підставою для внесення відомостей до цих актових записів є національність матері «німкеня».

Разом з тим актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга статті 49 ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону № 2398-VI).

Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.

Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).

Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності» від, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Вказаний правовий висновок (що факти належності особи до певної національності в судовому порядку не встановлюються) висловлений у Постанові Великої Палати Верховного суду України у справі № 398/4017/18 від 29.05.2019 р.

Крім того, суд звертає увагу, що у цій справі позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (ч. 1 ст. 273 ЦК України) на відображення у актовому записі про своє народження інформації про належність матері до німецької національності.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст.2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 , телефон: НОМЕР_8 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

Суворовський районний у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області - адреса: Десантний бульвар, 14, м. Одеса, 65086, код ЄДРПОУ 37947480, телефон: (048)705-15-19

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.